Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/1096/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2021. Зареєстровано: 23.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  924/1096/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача -  товариства з обмеженою відповідальністю фірми  «Ремаса» -               Ульянов Д.В.,  адвокат (ордер від 10.06.2021 АІ № 1048208),
		відповідача -    Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Чернюшок     М.І., Кобилянський М.О., (в порядку самопредставництва),
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -    фізичної особи-підприємця  Сироветника Олега Борисовича -  представник не з`явився, 
		 
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми  «Ремаса»  
		на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.02.2021 (суддя Заверуха С.В.)
		та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 (головуючий суддя: Розізнана І.В., судді: Грязнов В.В., Петухов М.Г.)
		у справі № 924/1096/20  
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми  «Ремаса» (далі -Товариство, позивач, скаржник)
		 
		до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  (далі - Відділення, відповідач),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -     фізична особа-підприємець Сироветник Олег Борисович                           (далі - Підприємець, третя особа),
		про  визнання недійсним рішення.
		1.    ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		Товариство звернулося до господарського суду  Хмельницької області з позовом до Відділення  про визнання недійсним рішення від 07.08.2020             № 72/36-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) в частині, що стосується Товариства.
		Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що Рішення АМК прийнято: за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021  залучено до участі у справі як третю особу,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -  Підприємця.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		Рішенням господарського суду  у справі  Хмельницької області від 01.02.2021                         № 924/1096/20, залишеним  без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю. Крім того, апеляційний господарський суд відмовив Товариству у задоволенні клопотання про зупинення провадження у  справі. 
		Судові рішення мотивовані відсутністю підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі  позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		2.    АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1,     3     частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)  та вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права, а саме положення статей 86, 236 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17,  а також приписів статей 74, 76, 77, 86  ГПК України та  статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/14625/17, від 05.06.2018 у справі  № 910/15019/17, від 02.02.2021 у справі  № 910/17891/19, від 13.02.2018 у справі № 922/5617/15. Крім того, скаржник вказує про те, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин відповідальність згідно зі статтями  5, 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за відсутності участі Підприємця у здійсненні закупівель. При цьому скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду  у даній категорії справ  щодо застосування критеріїв Енгеля при кваліфікації правопорушень у справах про захист економічної конкуренції. Також скаржник вважає, що судами попередніх судових інстанцій безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення частини дев`ятої статті 80 ГПК України, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
		Доводи інших учасників справи
		Відділення у відзиві на касаційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду  без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі.
		Від Підприємця  відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		13.07.2021 від Відділення надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Згідно з ухвалою Суду від 14.07.2021 Відділенню відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. 
		Згідно з ухвалою Суду від 15.07.2021 розгляд касаційної скарги відкладався на 22.07.2021.
		3.    СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Згідно з Рішенням АМК:
		- визнано, що Підприємець та Товариство вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах UA-2018-01-22-000513-b щодо закупівлі: код ДК 021-2015-15540000-5 - Сирні продукти (Придбання твердого та кисломолочних сирів для навчальних закладів Вінницького району), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації  (пункт 1 );
		- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство  накладено штраф у розмірі  34    621,00 грн. (підпункт 2.1 пункту 2);
		- визнано, що Підприємець та Товариство  вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах UА-2018-01-23-002357-а щодо закупівлі: код 021:2015:15110000-2 - М`ясо (М`ясо свинини та курятини), що проводились комунальним закладом «Могилів-Подільський обласний протитуберкульозний санаторій для дорослих» (пункт 3);
		- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство  накладено штраф у розмірі  34    621,00 грн. (підпункт 4.1 пункту 4);
		- визнано, що  Підприємець та Товариство  вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах UА-2018-01-24-000192-b щодо закупівлі: код ДК 021-2015-15530000-2 - Вершкове масло (Придбання вершкового масла (фасування в пачках по 200 грам, жирність не менше 72,5%) для навчальних закладів Вінницького району), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації (пункт 5);
		- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 5 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство  накладено штраф у розмірі  34    621,00 грн. (підпункт 6.1 пункту 6);
		- визнано, що Підприємець та Товариство  вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах UА-2018-01-26-003538-b щодо закупівлі: код ДК 021:2015:15610000-7 - Продукція борошномельно-круп`яної промисловості [(Крупи та борошно) борошно пшеничне вищого ґатунку, Крупи: - гречані - 2716 кг - рисові - 2635 кг - манні - 1755 кг - перлові - 838 кг - пластівці вівсяні - 2634 кг - пшеничні - 2100 кг - пшоно - 872 кг. - ячка - 706 кг ], що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації (пункт 7);
		- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 7 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство  накладено штраф у розмірі  33    030,00 грн. грн. (підпункт 8.1 пункту 8);
		- визнано, що Підприємець та Товариство  вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах  UА-2018-02-01-000297-с щодо закупівлі: код ДК 021:2015:15330000-0 - Оброблені фрукти та овочі [Сухофрукти (яблука) - 943 кг ; Родзинки (фасований 0,150 гр.) - 820 кг.; Курага - 820 кг; Капуста квашена (фасована у відрах) - 2427 кг, Ананас кільцями (ж/б банка 850 гр.) - 48шт.; Горох консервований (фасований в банках 0,5 л) - 104 шт.; Ікра кабачкова (фасований в банках 0,5 л) - 36 шт.; Кукурудза цукрова (ж/б банка 0,34 л) - 156 шт.; Огірки консервовані (фасований в банках 3 л) - 289 шт.; Томати консервовані (фасований в банках 3 л) - 289 шт.; Томатна паста (фасований в банках 0,5 л) - 46 шт.], що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації (пункт 9);
		- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 9 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство  накладено штраф у розмірі  34    621,00 грн. (підпункт 10.1 пункту 10);
		- визнано, що Підприємець та Товариство  вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах  UА-2018-02-16-000373-а щодо закупівлі: код ДК 021:2015:03140000-4 - Продукція тваринництва та супутня продукція (яйця свіжі курячі І категорії, натуральний мед), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації  (пункт 11);
		-  за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 11 резолютивної частини Рішення АМК на Товариство  накладено штраф у розмірі  25405,00  грн. (підпункт 12.1 пункту 12);
		- визнано, що Підприємець та Товариство  вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах  UА-2018-03-19-000225-c щодо закупівлі: код ДК 021:2015:15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені [філе риби «Пангассіус», Риба заморожена «Хек» (без голови)], що проводились Управлінням освіти Хмільницької міської ради (пункт 13);
		-  за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 13 резолютивної частини Рішення АМК на Товариство  накладено штраф у розмірі  34    621,00 грн. (підпункт 14.1 пункту 14).           
		Рішенням АМК встановлено, зокрема, що:
		- Підприємець та Товариство взяли участь у відкритих торгах : UA-2018-01-22-000513-b, UА-2018-01-23-002357, UА-2018-01-24-000192-b, UА-2018-01-26-003538-b, UА-2018-02-01-000297-с, UА-2018-02-16-000373-а, UА-2018-03-19-000225-c;
		- Відділенням здійснено державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері публічних закупівель у Вінницькій області та аналіз матеріалів відкритих торгів UA-2018-01-22-000513-b, UА-2018-01-23-002357, UА-2018-01-24-000192-b, UА-2018-01-26-003538-b, UА-2018-02-01-000297-с, UА-2018-02-16-000373-а, UА-2018-03-19-000225-c на відповідність дій учасників вимогам законодавства про захист економічної конкуренції;
		- розпорядженням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.03.2019 № 52/7-рп/к розпочато розгляд справи № 03-06/07-19 за ознаками  вчинення Підприємцем  та Товариством  порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів : 
		- UA-2018-01-22-000513-b (далі - Торги 1) щодо закупівлі: код ДК 021-2015-15540000-5 - Сирні продукти (Придбання твердого та кисломолочних сирів для навчальних закладів Вінницького району), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації   (далі - Замовник 1);
		 - UА-2018-01-23-002357-а (далі - Торги 2) щодо закупівлі: код ДК 021:2015:15110000-2 - М`ясо (М`ясо свинини та курятини), що проводились Комунальним закладом «Могилів-Подільський обласний протитуберкульозний санаторій для дорослих» (далі - Замовник 2);
		- UА-2018-01-24-000192-b (далі - Торги 3) щодо закупівлі: код ДК 021-2015-15530000-2 - Вершкове масло (Придбання вершкового масла (фасування в пачках по 200 грам, жирність не менше 72,5%) для навчальних закладів Вінницького району), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації; 
		- UА-2018-01-26-003538-b (далі -Торги 4) щодо закупівлі: код  ДК 021:2015:15610000-7 - Продукція борошномельно-круп`яної промисловості [(Крупи та борошно) борошно пшеничне вищого ґатунку, Крупи: - гречані - 2716 кг - рисові - 2635 кг - манні - 1755 кг - перлові - 838 кг - пластівці вівсяні - 2634 к. - пшеничні - 2100 кг - пшоно - 872 кг - ячка - 706 кг] , що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації;
		- UА-2018-02-01-000297-с (далі - Торги 5) щодо закупівлі: код  ДК 021:2015:15330000-0 - Оброблені фрукти та овочі (Сухофрукти (яблука) - 943 кг; Родзинки (фасований 0,150 гр.) - 820 кг; Курага - 820 кг.; Капуста квашена (фасована у відрах) - 2427 кг, Ананас кільцями (ж/б банка 850 гр.) - 48шт.; Горох консервований (фасований в банках 0,5 л) - 104 шт.; Ікра кабачкова (фасований в банках 0,5 л) - 36 шт.; Кукурудза цукрова (ж/б банка 0,34 л) - 156 шт.; Огірки консервовані (фасований в банках 3 л) - 289 шт.; Томати консервовані (фасований в банках 3 л) - 289 шт.; Томатна паста  (фасований в банках 0,5 л) - 46 шт.), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації;
		- UА-2018-02-16-000373-а (далі - Торги 6) щодо закупівлі: код  ДК 021:2015:03140000-4 - Продукція тваринництва та супутня продукція (яйця свіжі курячі І категорії, натуральний мед), що проводились Відділом освіти Вінницької районної державної адміністрації ;
		- UА-2018-03-19-000225-c (далі - Торги 7) щодо закупівлі: код  ДК 021:2015:15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені [філе риби «Пангассіус», Риба заморожена «Хек» (без голови)], що проводились Управлінням освіти Хмільницької міської ради (далі - Замовник 3);
		- Підприємець та Товариство (відповідачі в антимонопольній справі) є суб`єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
		- в ході  збору та аналізу доказів у справі № 03-06/07-19 Відділенням встановлено, що тендерні пропозиції Підприємця та Товариства  свідчать, що відповідачі узгодили свої дії під час підготовки та участі в Торгах 1-7, що підтверджується таким:
		- відповідно до інформації, яка надана ДП «Прозорро» (лист від 16.08.2018 3    206/2339/030), Відділенням встановлено, що  відповідачі свої пропозиції для участі у Торгах 1-7 подавали з одного електронного майданчика ТОВ «ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА», тендерні пропозиції відповідачів завантажені на електронний майданчик з одних і тих самих унікальних мережевих адрес вузла в комп`ютерній мережі, побудованого за протоколом ІР, а також відповідальні особи учасників, які контактували з електронним майданчиком ТОВ «ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА» від Товариства та Підприємця, використовували один номер телефону;
		- отже той факт, що відповідачі, які виступали конкурентами в Торгах 1-7,  подавали свої тендерні пропозиції з одного авторизованого електронного майданчика, завантажували   свої тендерні пропозиції  із застосуванням однієї ІР-адреси та контактування відповідальних осіб учасників з електронним майданчиком ТОВ «ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА» з використанням одного номеру телефону свідчить про те, що у період підготовки та участі у процедурах закупівлі учасники діяли спільно та були обізнані про участь один одного у Торгах 1-7;
		- Відділенням під час дослідження Торгів 1 - 7 встановлено, що Підприємець  при реєстрації електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 вказав як контакт електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 Товариства та доступ до електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювався з ІР-адреси, яку, в свою чергу, і використовувало Товариство, а саме [37.72.46.29]. Викладене, за висновком Відділення, свідчить про координованість дій обома учасниками  під час підготовки та участі у Торгах 1 - 7;
		- також Підприємець для участі у Торгах 1 - 7 завантажував один той самий неповний пакет документів у форматі pdf, що  вказує на те, що останній був технічним учасником без наміру здобути перемогу у Торгах 1 - 7;
		-  Відділенням встановлено, що із семи торгів Підприємець  заходив лише в один аукціон, а саме у Торгах 6, однак пропозицію Підприємця  було відхилено у зв`язку з ненаданням документів, необхідних для визнання його переможцем. Отже Відділення дійшло висновку, що Підприємець по вказаних закупівлях завантажував однакові документи, які, в свою чергу, були недостатніми          Замовнику 1, Замовнику 2, Замовнику 3 для подальшого визначення останнього переможцем у Торгах, тому він не був зацікавлений у перемозі (за винятком Торгів 6, де остаточна пропозиція Підприємця була найбільш економічно вигідною, проте ним не було завантажено необхідних документів для подальшого визначення його переможцем; пропозицію Підприємця  відхилено);
		- таким чином, поведінка та дії відповідачів під час підготовки та участі в Торгах 1 - 7 з моменту завантаження, контактування відповідальних осіб Учасника з електронним майданчиком, взяття участі в аукціоні свідчить про узгодження своїх пропозицій та стратегії поведінки під час Торгів 1 - 7;
		- Відділенням з урахуванням встановлених у справі обставин в їх сукупності, а саме: використання однакових  ІР-адрес при завантаженні тендерних пропозицій, використання одного номеру телефону, зазначення Підприємцем у як контакту електронної поштової скриньки Товариства, здійснення входу до електронної поштової скриньки з однієї ІР-адреси встановлено, що відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки та участі у Торгах 1 - 7  діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагались між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі»;
		- внаслідок узгодженості поведінки учасниками Торгів 1-7  право на укладення договору за результатами Торгів одним з учасників (Товариством) одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати цих Торгів;        
		- таким чином, за висновком Відділення, дії Підприємця та Товариства щодо узгодження своєї поведінки під час підготовки та участі у відкритих Торгах 1-7  є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті    6    та пунктом 1 статті    50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів Торгів. 
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання  Рішення АМК недійсним у частині, що стосується Товариства.  
		Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, згідно з останнім дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України  «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв`язку з чим на Товариство накладено штраф у загальному розмірі 231 540 грн. за всі допущені порушення відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210). З цього, зокрема, виходить суд касаційної інстанції у розгляді даної справи.
		Забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції є  метою Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII). Вказаним Законом № 922-VIII першим та основоположним принципом здійснення публічних закупівель визначено добросовісну конкуренцію серед учасників. 
		Водночас відповідно до приписів Закону № 2210: 
		- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1); 
		- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5); 
		- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
		- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6); 
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); 
		- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); 
		- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210.
		Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. 
		За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Водночас згідно з пунктами 1 - 5 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. 
		Пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 14 Закону «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:? ?розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;? ?приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій. 
		Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних   законом    інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. 
		Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.
		Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
		Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. 
		Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
		Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи           № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи  № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, і підстави для відступу від неї відсутні.
		Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. 
		Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
		Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019     у справі № 922/2513/18, в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 923/330/19.
		Верховний Суд зауважує, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону № 2210 передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт    спотворення результатів торгів     (через узгодження поведінки конкурсантами).
		Так, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вказали про те, що позивачем не доведено, що відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що могло б бути підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».  Водночас суди попередніх судових інстанцій з урахуванням встановлених у справі обставин у їх сукупності, а саме: використання однакових ІР-адрес при завантаженні тендерних пропозицій, використання одного номеру телефону, зазначення Підприємцем як контакту електронної поштової скриньки Товариства, здійснення входу до електронної поштової скриньки з однієї ІР-адреси,  дійшли заснованого на законі висновку про те, що  відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки та участі у Торгах 1 - 7  діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагались між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі».
		За доводами касаційної скарги  скаржник посилається, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми  права,  а саме положення статей 86, 236 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі  № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17,  а також приписів статей 74, 76, 77, 86  ГПК України та  статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/14625/17, від 05.06.2018 у справі  № 910/15019/17, від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19, від 13.02.2018 у справі № 922/5617/15.
		Щодо наведеного Верховний Суд зазначає таке. 
		Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		При цьому самим скаржником з огляду на принцип диспозитивної визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.  
		Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі  №  924/1096/20 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.
		Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
		При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі   № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі         № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не дослідив письмові пояснення, надані третьою особою, яку ним залучено до участі у справі, та не надав належної оцінки вказаним поясненням. Також вказує, що суд першої інстанції взагалі не навів жодного мотиву відхилення доводів позивача, наведених як в позовній заяві, так і під час судового розгляду справи, тому вважає його таким, що винесено з порушенням приписів статті 236 ГПК України. При цьому скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми  права,  а саме положення статей 86, 236 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
		Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази    за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.    Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.    Суд надає оцінку як зібраним у справі    доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі  № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі   № 902/761/18,     від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі   № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
		Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо    докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Отже, подібність правовідносин з метою застосування правового висновку Верховного Суду встановлюється з урахуванням оцінки обставин кожної конкретної справи, а суд оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанням.
		З огляду на викладене Судом встановлено, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №   917/1307/18, від 18.11.2019 у справі  №   902/761/18, від 04.12.2019 у справі №   917/2101/17. При цьому Судом відхиляються аргументи скаржника про недослідження письмових пояснень, наданих третьою особою у справі, оскільки останні (доводи) спростовуються змістом оскаржуваної постанови, згідно з якою судом апеляційної інстанції, зокрема, надано оцінку всім доказам у їх сукупності, з урахуванням вказаних письмових пояснень третьої особи у справі. Крім того, Товариство не є особою, яка уповноважена представляти інтереси третьої особи у справі та вирішувати замість неї питання обґрунтованості судового рішення в контексті наданих нею письмових пояснень.     
		Доводи скаржника в цій частині  зводяться насамперед до намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.
		Аргументи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/14625/17, від 05.06.2018 у справі  № 910/15019/17, від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19, від 13.02.2018 у справі № 922/5617/15, не можуть бути прийняті Судом, оскільки висновки в зазначених справах і у справі                      № 924/1096/20, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
		За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що  постанови Верховного Суду, на висновки щодо застосування норм права, викладені в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, були прийняті: за іншої, ніж у даній справі, фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, тобто зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них. 
		За таких обставин доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених судових актах Верховного Суду, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.
		Доводи скаржника про те, що матеріали даної справи не містять допустимих доказів на підтвердження передання справи на розгляд від Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не беруться Судом до уваги, оскільки спростовуються змістом самої постанови апеляційного господарського суду, з якої вбачається, що під час розгляду справи апеляційним судом досліджувався вказаний довід скаржника та останньому надано вичерпну відповідь на нього. 
		Відповідно ж до приписів частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		З огляду на викладене касаційне провадження у справі № 924/1096/20 за касаційною скаргою Товариства в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.
		Верховний Суд, з огляду на суть спору і характер спірних правовідносин, який спрямований на захист прав у сфері господарських (а не публічно-правових) правовідносинах, відхиляє аргументи скаржника стосовно того, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження передання справи від Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України свідчить про винесення і підписання оскаржуваного рішення особою, яка не мала на це права та, відповідно, може бути підставою для скасування Рішення АМК за позовом Товариства  у цій справі.  
		Наявність/відсутність відповідних доказів у матеріалах господарської  справи сама по собі не визначає існування повноважень Відділення як органу державної влади, а відповідні обставини організаційно-правової діяльності Антимонопольного комітету України, зокрема, реорганізації його територіальних відділень, виходять за межі предмета доказування у цій справі. 
		В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує також на те, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин відповідальність згідно із статтями  5, 6 та пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за відсутності участі Підприємця у здійсненні закупівель. При цьому скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду  у даній категорії справ щодо застосування критеріїв «Енгеля» при кваліфікації правопорушень у справах про захист економічної конкуренції. 
		Верховний Суд зазначає, що застосування критеріїв «Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Engel and Others v. The Netherlands», при кваліфікації обставин справи судами попередніх інстанцій не здійснювалося, а тому відсутні підстави для формування висновку Верховним Судом щодо застосування таких критеріїв під час розгляду цієї справи у розумінні приписів частини другої статті 287 ГПК України.
		З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій, враховуючи послідовну практику Верховного Суду щодо визначення подібності правовідносин, а також правил здійснення оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та з дотриманням вимог статей 86, 236 ГПК України ухвалили судові рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі    № 924/1096/20 доказів у їх сукупності.
		Стосовно доводу скаржника про те, що судами попередніх судових інстанцій безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення частини дев`ятої статті 80 ГПК України, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, Суд зазначає таке.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
		Витяг з розпорядження Антимонопольного  комітету України від 28.11.2019                               № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень  Антимонопольного комітету України», копію якого надано відповідачем до матеріалів справи, проте, за твердженням скаржника, не надано останньому, що, на думку позивача, є порушенням приписів частини дев`ятої статті 80 ГПК України, є публічно доступним. Отже, у даному випадку, відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій порушено приписи частини дев`ятої статті 80 ГПК України. 
		Скаржник також зазначає про те, що суд в оскаржуваному рішенні посилався на акт від 10.06.2020 № 1 приймання - передавання справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який (акт), за твердженням позивача, не було долучено до матеріалів справи та судом такий доказ не досліджувався, що є порушенням приписів частини дев`ятої статті 80 ГПК України. 
		Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає, що названий акт міститься у матеріалах справи № 924/1096/20 (акр. справи 156 том І), отже вказаний довід скаржника не знайшов свого підтвердження.
		Порушення судами попередніх інстанцій приписів частини дев`ятої статті 80 ГПК України скаржником не доведено, а Судом не встановлено. 
		Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що станом на час винесення оскаржуваного Рішення АМК третя особа мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, проте втратила цей статус станом на момент порушення провадження у справі №  924/1096/20.
		За загальним правилом припинення статусу фізичної особи - підприємця не перешкоджає розгляду справи за правилами господарського судочинства, якщо такий спір виник в рамках правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльності такого суб`єкта господарювання.
		Водночас залучення судом вказаної особи саме як Підприємця до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, жодним чином не впливає на правильність вирішення спору по суті. 
		Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.     
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої     статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.
		Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Наявності визначених законом підстав для скасування або зміни судових актів попередніх інстанцій скаржником не доведено.
		Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
		Судові витрати
		Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційне провадження у справі  №  924/1096/20  у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, - касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями 129,  296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Закрити касаційне провадження у справі №  924/1096/20   за касаційною скаргою  товариства з обмеженою відповідальністю  фірми  «Ремаса»  у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю  фірми  «Ремаса»  у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі    № 924/1096/20  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                             І.    Колос
		 
		Суддя                                                                                              І.    Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                              В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...