Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/15433/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2021. Зареєстровано: 25.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2021.
Дата набрання законної сили: 09.11.2021
Результат оскарження 09.11.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		22 липня 2021 року                               м. Київ                              № 640/15433/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді - Шевченко Н. М., за участі секретаря судового засідання   - Поліщук О. М., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
		У С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві № 280 від 03.06.2020 в частині притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві № 402 о/с від 05.06.2020 в частині щодо звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення дисципліни; поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в ГУНП у м. Києві надавши ОСОБА_1 рівнозначну посаду станом на час переведення в розпорядження; визнати протиправною бездіяльність ГУНП у м. Києві по не здійсненню розрахунку ОСОБА_1 та зобов`язати ГУНП у м. Києві здійснити розрахунок ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства, в тому числі з часу взяття під варту 23.02.2015 до зарахування у розпорядження 17.05.2016, з часу переведення у розпорядження 17.05.2016 по 29.12.2019, та з часу звернення (прибуття на, службу) з 17.02.2020 по день поновлення на службі та отримання посади; стягнути з ГУНП м. Києва на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.02.2020 по день ухвалення судом рішення, а також грошове утримання з часу взяття під варту 23.02.2015 до зарахування у розпорядження 17.05.2016, з часу зарахування у розпорядження 17.05.2016 по 29.12.2019; відповідно до статті 256 КАСУ постанову в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 в ГУПН у м. Києві та стягнення середнього заробітку (грошового утримання) за час вимушеного прогулу, а також стягнення заробітку (грошового утримання) допустити до негайного виконання; стягнути з ГУНП у м. Києві суми судових витрат: судовий збір, витрат на правову допомогу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у відзиві зазначив, що оскаржувані накази від 03.06.2020 № 280 та 05.06.2020 № 402 о/с винесені в межах повноважень Головного управління Національної поліції у м. Києві та у спосіб, що передбачений Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, а відтак, твердження, викладені позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2021 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП у м. Києві по не здійсненню розрахунку ОСОБА_1 та зобов`язання ГУНП у м. Києві здійснити розрахунок ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства, в тому числі з часу взяття під варту 23.02.2015 до зарахування у розпорядження 17.05.2016, з часу переведення у розпорядження 17.06.2016 по 29.12.2019, та з часу звернення (прибуття на, службу) з 17.02.2020 по день поновлення на службі та отримання посади; стягнення з ГУНП м. Києва на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.02.2020 по день ухвалення судом рішення, а також грошове утримання з часу взяття під варту 23.02.2015 до зарахування у розпорядження 17.05.2016, з часу зарахування у розпорядження 17.05.2016 по 29.12.2019 закрито провадження у справі.
		Відповідно до ч. 3   ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України   учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. 
		Враховую вищевказані приписи, клопотання позивача, представників позивача та відповідача про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, дана адміністративна справа розглядається в письмовому порядку.
		Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
		ОСОБА_1 24.12.2007 зарахований на службу в органах МВС України. До 07.11.2015 проходив службу на посаді інспектора - снайпера групи вогневої підтримки штурмового взводу № 3 полку міліції громадської безпеки особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в м. Києві, спеціальне звання - молодший лейтенант. 07.11.2015 року наказом № 66 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання молодший лейтенант поліції та призначено на посаду інспектора полку поліції особливого призначення № 1 ГУНП у м. Києві.
		Протягом 2013-2014 років позивач приймав участь у заходах по охороні громадського порядку в центральній частині міста Києва під час масових заворушень.
		При цьому, працівниками Генеральної прокуратури України за фактами вбивств учасників масових акцій протесту, що мали місце з листопада 2013 року до лютого 2014 року у центральній частині міста Києва, проводились досудові розслідування у кримінальних провадженнях №№12014100060000228 та 42014000000000709. 
		У 2015 році під час досудових розслідувань ОСОБА_1 та іншим працівникам міліції, які у період з листопада 2013 року до лютого 2014 року забезпечували громадський порядок у центральній частині м. Києва під час проведення акцій протесту, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 41, ч.3 ст. 365, ч. 3 ст. 258, ст. 340, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою.
		Зокрема, з 23.02.2015 згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 759/3498/15-к до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		07.11.2015 наказом ГУНП у м. Києві № 66 ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора полку поліції особливого призначення №1 та присвоєно спеціальне звання молодшого лейтенанта поліції.
		Наказом ГУНП у м. Києві від 17.05.2016 №429о/с відповідно до п.3 (застосування до поліцейського запобіжного заходу тримання під вартою) ч. 1 ст.67 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва №№1-кп/759/43/16, 759/3498/15-к, наказу Національної поліції України від 24.02.2016 №164дск та наказ ГУНП у м. Києві від 17.03.2016 №6дек ОСОБА_1 звільнено з посади та зараховано в розпорядження Головного управління.
		Постановою Київського апеляційного суду від 28.12.2019   ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
		Наказом № 707 від 22.04.2020 ГУНП у м. Києві згідно з доповідної записки від 20.04.2020 начальника управління кадрового забезпечення ГУПН у м. Києві Зіненко Н. керівництвом ГУНП у м. Києві ініційовано проведення службової перевірки на підставі ст. 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що затверджений Законом № 2337-УПІ від 15.03.2018.
		Дисциплінарною комісією у ході службового розслідування встановлено, що молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 , якого зараховано у розпорядження Головного управління, з 29.12.2019 не виходив на службу без поважних причин, чим порушив вимоги п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пп. 2, 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією підготовлено висновок службового розслідування за фактом невиходу на службу окремих працівників, зарахованих у розпорядження Головного управління від 29.05.2020.
		На підставі службового розслідування наказом № 280 від 03.06.2020 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських, яких зараховано у розпорядження Головного управління» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», пп.2, 8 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та невиході на службу без поважних причин з 29.12.2019 по теперішній час, до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-154186), якого зараховано у розпорядження Головного управління, застосувано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. 
		На підставі вказаного наказу відповідачем прийнято наказ № 402 о/с від 05.06.2020 «Щодо особового складу», яким ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України з 05.06.2020.
		Відповідно до ч. 2   ст. 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України   встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIІI), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		Відповідно до ч. 1   ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується   Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до   Конституції   та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно   статті 18 Закону України "Про Національну поліцію"   поліцейський зобов`язаний:
		1) неухильно дотримуватися положень   Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
		2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
		3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
		4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
		5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
		6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію"   встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються   Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть   дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
		Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
		Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
		Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).
		Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані накази прийнято за результатами службового розслідування за фактами порушення службової дисципліни працівників, які перебувають в розпорядженні Головного управління, що відображено у висновку службового розслідування від 29.05.2020.
		Під час проведення службового розслідування відносно позивача встановлено та відображено у висновку службового розслідування, працівниками Генеральної прокуратури України за фактами вбивств учасників масових акцій протесту, що мали місце з листопада 2013 року до лютого 2014 року у центральній частині міста Києва, проводились досудові розслідування у кримінальних провадженнях №№12014100060000228 та 42014000000000709. У 2015 році під час досудових розслідувань ОСОБА_1 та іншим працівникам міліції, які у період з листопада 2013 року до лютого 2014 року забезпечували громадський порядок у центральній частині м. Києва під час проведення акцій протесту, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 41, ч.3 ст. 365, ч. З ст. 258, ст. 340, п.п. 1,5, 12 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115 КК України та обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою (а.с. 156-163).
		У подальшому матеріали вказаних кримінальних проваджень з обвинувальними актами відносно ОСОБА_1 та інших працівників міліції було направлено до Святошинського районного суду м. Києва для розгляду по суті. На теперішній час судовий розгляд триває.
		Крім того, у період з 2015 року по грудень 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 перебував під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». 07.11.2015 наказом ГУНП у м. Києві № 66 ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора полку поліції особливого призначення №1 та присвоєно спеціальне звання молодшого лейтенанта поліції.
		Наказом ГУНП у м. Києві від 17.06.2016 №429о/с відповідно до п.3 (застосування до поліцейського запобіжного заходу тримання під вартою) ч. 1 ст.67 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва №№1-кп/759/43/16, 759/3498/15-к, наказу Національної поліції України від 24.02.2016 №164дск та наказ ГУНП у м. Києві від 17.03.2016 №6дек ОСОБА_1 звільнено з посади та зараховано в розпорядження Головного управління.
		У лютому 2020 року у мережі Інтернет з`явилася інформація, окрім іншого, щодо повернення ОСОБА_1 із так званих Л/ДНР до м. Києва.
		13.02.2020, після виявлення зазначених публікацій, Головним управлінням до Святошинського районного суду м. Києва було направлено запит про надання інформації за вих. № 970/125/01/26-2020 щодо ходу судового розгляду матеріалів кримінального провадження №42014000000000709 за обвинуваченням ОСОБА_1 , а також зміни під час судового розгляду матеріалів вказаного кримінального провадження запобіжних заходів, обраних щодо підсудного. Крім того, 19.02.2020 аналогічний запит Головним управлінням було направлено до Київського апеляційного суду. 12.03.2020 за вх. №1668 до УКЗ ГУНП у м. Києві від Святошинського районного суду м. Києва надійшла відповідь про те, що на теперішній час судовий розгляд матеріалів кримінального провадження №42014000000000709 за обвинуваченням в тому числі ОСОБА_1 триває (а.с. 126). 30.03.2020 до УКЗ ГУНП у м. Києві з Київського апеляційного суду надійшов лист про те, що 28.12.2019 було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження вказаним особам запобіжного заходу - тримання під вартою, а клопотання захисників про скасування запобіжних заходів обвинуваченим задоволено частково. Обвинуваченим, в тому числі ОСОБА_1 , було змінено запобіжні заходи з тримання під вартою на особисте зобов`язання (а.с. 122-124).
		Відповідач зауважив, що у порушення вимог п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пп. 2, 8 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з 29.12.2019 працівники, зокрема ОСОБА_1 , не виходять на службу без поважних причин. 
		20.05.2020 на підставі ч. 6 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за вих. №1395/125/26-2020 ОСОБА_1 було направлено виклик щодо необхідності з`явитися 25.05.2020 до адміністративної будівлі Головного управління для надання дисциплінарній комісії пояснень, а також документів, що підтверджують законність відсутності на службі.
		Крім того, дисциплінарною комісією з`ясовано, що згідно з відомостями інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних, 29.12.2019 ОСОБА_1 здійснив виїзд з території України, у графі «ПП перетину» вказаної системи мається запис: «РК-609 Краматорський прикз». 08.02.2020 об 11:29, згідно із відомостями «Аркан ЦП», ОСОБА_1 повернувся на територію України через контрольно-пропускний пункт в`їзду/виїзду «Станиця Луганська».
		При цьому, з матеріалів справи встановлено та зазначалось позивачем в судових засіданнях, 28.12.2019 постановою Київського апеляційного суду ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Того ж дня, одразу після проголошення резолютивної частини ухвали суду в рамках реалізації міждержавних домовленостей, що відбулися під час зустрічі «нормандської четвірки» в Парижі 09.12.2019 під контролем співробітників ЦСО СБУ «Альфа» його було доставлено на КПИВ «Майорське», Донецька обл., де разом з іншою групою осіб передано до Л/ДНР в рамках програми взаємного звільнення незаконно утримуваних громадян.
		З 29.12.2019 по 08.02.2020 у ОСОБА_1 перебував на тимчасово неконтрольованій території України - ЛНР під контролем місцевої адміністрації.
		Документи у позивача були вилучені, фактично він перебував на карантині в умовах обмеженого пересування. На початку лютого 2020 року ОСОБА_1 повернуто документи, спільними зусиллями знято обмеження на пересування, організовано його повернення на підконтрольну Україні територію. 08.02.2020 року ОСОБА_1 перетнув лінію розмежування на КПИВ «Станиця Луганська». 
		14 лютого 2020 року ОСОБА_1 з`явився на своє останнє місце служби в полк поліції особливого призначення № 1 ГУПН у м. Києві і звернувся до командира ( ОСОБА_2 ) з усною заявою про бажання приступити до служби.
		Останнім йому було повідомлено про необхідність звернутися з вказаного питання до ГУНП в м. Києві, оскільки ОСОБА_1 знаходиться у розпорядженні в Головному управлінні.
		17.02.2020 позивач звернувся із письмовою заявою до ГУНП у м. Києві у якій повідомив про бажання приступити до несення служби в поліції. В приміщенні ГУНП у м. Києві пройшов співбесіду з інспектором відділу кадрів (а.с.133). 
		Також 25.02.2020 позивач звертався із заявою з доповненням до раніше поданої заяви з наданням необхідних документів (а.с. 134).
		Враховуючи, що відповіді на його звернення від 17.02.2020 не надійшло,  позивач повторно 24.03.2020 звернувся до відповідача з аналогічною заявою (а.с.136). 
		Листом № 1859/125/05/26-2020 надійшла відповідь на заяву від 17.02.2020 із проханням надати засвідчену копію постанови Київського апеляційного суду (а.с.135).
		Після цього у березні та квітні 2020 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління із заявами про призначення на посаду для подальшого проходження служби у Головному управлінні (а.с. 137). За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 останньому роз`яснено, що на теперішній час дисциплінарною комісією Головного управління проводиться службове розслідування.
		Пунктом 2 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893), затверджений Наказом № 893 від 07.11.2018, визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
		Відповідно до розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
		Пунктом 1 розділу V Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
		Відповідно до п. 4 розд. V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
		Законом України "Про Національну поліцію" визначено обов`язки поліцейського та поняття службової дисципліни. Службова дисципліна включає в себе і дотримання поліцейськими відповідного робочого розпорядку роботи, прийнятого у відповідному органі, де вони працюють.
		У разі коли спеціальні закони не регламентують питання, що стосуються проходження служби певними категоріями осіб, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів у даному випадку повинні застосовуватися загальні норми про працю, які регламентовані   КЗпП України.
		Отже, у разі невиходу поліцейського на роботу без поважних причин повинні застосовуватися норми   статті 40 КЗпП України.
		Пунктом 4 частини 1   статті 40 КЗпП України   встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Тобто, для звільнення за вказаною нормою роботодавець повинен довести обставини відсутності працівника на роботі без поважних причин (та наявність в діях працівника вини у вчиненні даного дисциплінарного проступку).
		Суд наголошує, що відповідачем не доведено вину в діях позивача щодо відсутності останнього на службі з 29.12.2019, зокрема не доведено, що молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 , якого зараховано у розпорядження Головного управління, з 29.12.2019 не виходив на службу без поважних причин.
		Слід наголосити, що з 29.12.2019 по 08.02.2020 ОСОБА_1 перебував на тимчасово неконтрольованій території України за обставин, які не залежали від його бажання та волі.
		Вказані обставини також встановлювались в рамках розгляду справи Святошинського районного суду м. Києва № 759/3498/15-к (провадження 1-кп/759/44/20), зокрема в ухвалі від 20.10.2020 (а.с. 175-177).
		Суд також бере до уваги пояснення позивача, що після повернення до м. Києва та нетривалої хвороби він поїхав до адміністративної будівлі ППОП №1 ГУНП у м. Києві, де спілкувався з командиром підрозділу підполковником поліції ОСОБА_2 щодо подальшого проходження служби. Згодом він прибув до адміністративної будівлі Головного управління, де спілкувався з приводу подальшого проходження служби із старшим інспектором відділення кадрового забезпечення ППОП №1 ГУНП у м. Києві майором поліції ОСОБА_3 .
		Вказані відомості також підтверджуються установленими обставинами під час службового розслідування.
		Протягом лютого - квітня 2020 року позивач вчиняв всіх можливих дій для повідомлення про намір та бажання продовжувати службу в Головному управлінні НП у м. Києві, що відповідачем також не заперечується.
		Окрім цього, в судовому засіданні 26.05.2021 свідок ОСОБА_4 , який працював разом з ОСОБА_1 , повідомив, що приблизно 14.02.2020 на контрольно-пропускний пункт прибув ОСОБА_1 з метою отримання інформації щодо його перебування на службі. Свідок зазначив, що він повідомив позивача про звільнення останнього з посади в 2016 році та для отримання додаткової інформації порадив звернутись до ГУ Національної поліції у м. Києві, в якому позивач перебував в розпорядженні. 
		Також, допитана в якості свідка дружина позивача ОСОБА_5 зазначила, що 08.02.2020 позивач зателефонував їй та повідомив, що він знаходиться на підконтрольній Україні території.  Зазначила, що добирався до місця проживання власними силами та, ураховуючи холодну пору року, занедужав. 11.02.2020 поїхав до місця його роботи до застосування запобіжного заходу тримання під вартою - ГУ НП в м. Києві для з`ясування обставин щодо продовження його служби. 
		Суд, надавши оцінку показам свідків, приймає до уваги факти, що містять їх свідчення, пояснення яких не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
		Таким чином, висновок, який став підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції в супереч вимогам п.п. 4 п. 4 п. 4 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань не містить посилань на обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності ОСОБА_1 .
		Також висновок від 29.05.2020 не містить оцінок поведінки позивача, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, ступінь його вини та взагалі наявність такої вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, а лише декларує певні факти. 
		Під час визначення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 не враховано причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, а саме того, що ОСОБА_1 , фактично став заручником міждержавних політичних домовленостей та учасником спецоперації по звільненню українських полонених з тимчасово неконтрольованих Україною територій.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, наказ № 280 від 03.06.2020 «Про застосування дисциплінарний стягнень до окремих поліцейських, яких зараховано у розпорядження ГУ» в частині, що стосується застосування стягнення до ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. 
		Оскільки наказ ГУПН у м. Києві № 402 о/с від 05.06.2020 виданий на виконання дисциплінарного стягнення та є похідним від наказу № 280 від 03.06.2020, який, ураховуючи попередні висновки суду, є протиправним, відтак наказ ГУПН у м. Києві № 402 о/с від 05.06.2020 є також протиправним та підлягає скасуванню.
		Окремо суд зазначає, що позовна заява та відзив містить інші доводи на користь/проти заявлених вимог, які взяті до уваги, однак не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності або правомірності оскаржуваних рішень та, крім цього, суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи щодо оскаржуваних рішень, та не піддають сумнівам правильності висновку суду.
		Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до   закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V   Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)   та якої не дотримався відповідач.
		Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти   частини II Хартії: -   пункти 1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості),   2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає),   3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування),   4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1   Право на працю.
		Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Закону України   Про Національну поліцію   не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень   ст. 7 КАС України   застосовує до спірних правовідносин положення   КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.
		Відповідно до   ст.235 КЗпП України   у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями   ст.43 Конституції України   дає підстави зробити висновок, що за змістом ч.1   ст.235 КЗпП України   працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		Відповідно до ч.1   ст.235 Кодексу законів про працю України   у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України   «Про запобігання корупції»   іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідач звільнив позивача з порушенням порядку установленого законом, а тому, відповідно до положень   статті 235 КЗпП України   зобов`язаний поновити його на попередній посаді.
		Таким чином, належним є поновлення ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві 06.06.2020 на рівнозначну посаду станом на час переведення у розпорядження Головного управління відповідно до наказу 17.05.2016 № 429о/с.
		Згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві 06.06.2020 на рівнозначну посаду станом на час переведення у розпорядження Головного управління відповідно до наказу 17.05.2016 № 429о/с підлягає негайному виконанню.
		Згідно з частинами 1-3   статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України   суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частини першої   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.
		Приписами частини другої   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3   ст. 132 КАС України   судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3- 5   ст. 134 КАС України).
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано угоду про надання адвокатських послуг від 28.02.2020 № б/н, додаток до угоди про надання адвокатських послуг від 28.02.2020 № 3, акт прийому-передачі виконаних робіт від 08.07.2021 та приходні ордери від 08.07.2021 про сплату 6   250,00 грн, від 25.03.2021 про сплату 5   000,00 грн, від 10.06.2021 про сплату 2   500,00 грн та від 03.07.2020 про сплату 5   500,00 грн.
		Відповідачем не надано заперечень щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.
		Згдіно з акта вбачається, що вартість витрат на правову допомогу визначена з урахуванням таких послуг: підготовка та подача адміністративного позову (8 стор., 40 додатків, включаючи підготовку та збір матеріалів та доказів, аналіз правової бази (відомчі підзаконні нормативні акти МВС) формулювання правової позиції та предмету адміністративного позову, розсилка матеріалів відповідачу, сплата судового збору, подача матеріалів суду, судові виклики свідків - 9 год., що склало 5   500,00 грн; участь у судових засіданнях: 11.02.2021, 25.03.2021, 10.06.202 (в тому числі дослідження доказів, підготовка до допиту та допит 2-х свідків) - 8 год., що склало 7   500,00 грн; підготовка процесуальних документів (відповіді на відзив (1), клопотання про допит свідків (1/2), клопотання про залучення документів (1/2), відповідь на письмові пояснення (1/2) - 6 год., що склало 6   250,00 грн та у випадку позитивного рішення суду для позивача «гонорар успіху» в сумі 3   000,00 грн.
		Таким чином, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 19   250,00 грн є документально підтвердженою, з огляду на відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування такої суми за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Національної поліції у м. Києві.
		Керуючись статтями 77, 90,   241 - 246, 250,   255,   293,   295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
		В И Р І Ш И В :
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві № 280 від 03.06.2020 в частині притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції.
		3. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві № 402 о/с від 05.06.2020 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення дисципліни.
		4. Поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в ГУНП у м. Києві на рівнозначній станом на час переведення в розпорядження Головного управління посаді з 06.06.2020.
		5. Рішення в частині поновлення на службі лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в ГУНП у м. Києві на рівнозначній станом на час переведення в розпорядження Головного управління посаді з 06.06.2020 допустити до негайного виконання.
		6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
		7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 19   250,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок).
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 
		Відповідач: Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583)
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.
		 
		Суддя                                                                                                Н.М. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...