Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/21714/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2021. Зареєстровано: 25.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Результат оскарження 10.11.2021 Другий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2-а/953/102/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 953/21714/20
		н/п 2-а/953/102/21 
		РІШЕННЯ
		        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       22 липня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
		 
		Головуючого судді - Садовського К.С.,
		за участю: секретаря судового засідання - Ворончук Н.А.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - адвоката Марцонь Д.Г.,
		представника відповідача - Тиндика М.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0910/80700/20 від 17.11.2020 року.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 січня 2021 року позов ОСОБА_1 був залишений без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не був повідомлений про складання протоколу про порушення митних правил, про час і місце розгляду справи про порушення митних правил і проведення такого розгляду, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 526 МК України, а відтак був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, та заяв про розгляд протоколу за його відсутності він не подавав. Вважає, що переважна більшість документів, поданих відповідачем до суду стосується іншої особи. Крім того, вказав, що службова записка начальника УКМВКПТ та ПН ОСОБА_2 від 24 липня 2020 року № 7.14-15/9 та додаток до нього щодо надання розрахунку митних платежів - не передбачена чинним МК України, при оцінці ТЗ взагалі не було проведено його огляду, тому вказана службова записка не може бути покладена в основу розрахунку митної вартості транспортного засобу марки «RENАULT MEGАNE», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Посилається на те, що відсутні будь-які правові підстави для формування повідомлення з Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області про протиправне використанням ним транспортного засобу «RENАULT MEGАNE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 . Також покликається на відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
		Представник відповідача проти задоволення позовної зави заперечував, надав суду відзив із якого вбачається, що Слобожанською митницею Держмитслужби отримано інформацію про факт порушення позивачем вимог МКУ у спосіб визначений законодавством. Позивач неодноразово викликався до митниці для проведення опитування по справі, проте, протягом здійснення провадження по справі позивач жодного разу до митниці не з`явився. Спеціалізованим підрозділом митниці - управлінням контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозу надходження, в межах своїх повноважень була визначена мінімальна вартість товару (транспортного засобу «RENАULT MEGАNE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 ) відповідно до інформації, наявної в базах Держмитслужби шляхом аналізу рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Обставини справи про ПМП № 0910/80700/20, підтверджені відповідними доказами, доводять, що позивач вчинив дії щодо використання ТЗ, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
		Позивач та його представник - адвокат Марцонь Д.Г. в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
		Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, які не визнав в повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову.
		Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступного.
		Судом встановлено, що 26 травня 2020 року до Слобожанської митниці Держмитслужби з Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про знаходження на території України транспортного засобу марки «RENАULT MEGАNE», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Литва), яким керував ОСОБА_1 .
		Згідно даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС автомобіль марки «RENАULT MEGАNE», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Литва) був ввезений на митну територію України 07 березня 2018 року в зоні діяльності Харківської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» гр. Республіки Азербайджан ОСОБА_3 , який у розумінні пп. в) п. 33 ст. 4 МК України є нерезидентом.
		Листом від 10.07.2020 року № 7.14-20-20/7.14-20-01/10/9477 в.о. начальника управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Слобожанської митниці Держмитслужби Левада В. було запропоновано прибути ОСОБА_1 в управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Слобожанської митниці Держмитслужби до головного державного інспектора відділу оперативного реагування ОСОБА_4 о 10 год. 00 хв. 30.07.2020 року для надання пояснень по даному факту та участі в складанні протоколу про порушення митних правил.
		Листом від 28.09.2020 року № 7.14-08-3/7.14-20-07/10/13007 в.о. заступника начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Рожнова Ю. повторно було запропоновано прибути ОСОБА_1 в управління забезпечення протидії митним правопорушенням Слобожанської митниці Держмитслужби до головного державного інспектора відділу оперативного реагування ОСОБА_4 об 09 год. 30 хв. 08.10.2020 року для надання пояснень по даному факту та участі в складанні протоколу про порушення митних правил.
		19.10.2020 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Слобожанської митниці Держмитслужби Блудовим А.В. було складено протокол про порушення митних правил № 0910/80700/20 відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення дій, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
		Згідно повідомлень «Укрпошти», які містяться в матеріалах адміністративної справи № 953/21714/20, вищевказані листи митниці були повернуті відправнику та не були вручені адресату з причини «за закінченням терміну (встановленого строку) зберігання».
		Митна вартість транспортного засобу «RENАULT MEGАNE», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Литва), об`єм двигуна 1598 см3, тип двигуна бензин, рік виготовлення та першої реєстрації 2005 р., відповідно до службової записки від 24.07.2020 р. № 7.14-15/9 начальника УКМВКПТ та ПН ОСОБА_2 складає 600 євро. Дата розрахунку митних платежів станом на 07.03.2018 р.
		Сума митних платежів за кодом УКТЗЕД 8703239033 відповідно до службової записки від 24.07.2020 р. № 7.14-15/9 начальника УКМВКПТ та ПН ОСОБА_2 станом на 07.03.2018 рік складає 159350,80 грн.
		17.11.2020 року першим заступником начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Остапчуком В.В. була винесена постанова у справі про порушення митних правил № 0910/80700/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України - використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 478052,43 грн.
		Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Положеннями частини 1 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Положеннями ст. 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		За ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
		Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентуються ст. 380 МК України.
		Відповідно до ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
		Стаття 485 МК України передбачає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
		Так , п. 3 ч. 3 ст. 293 МК України передбачено, що обов`язок зі сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, встановлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - покладено на особу, відповідальну за дотримання митного режиму.
		Отже, об`єктивною стороною правопорушення, яке інкриміновано позивачу є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети - ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.
		Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 МК України, має спеціального суб`єкта - особу, що ввозить на митну територію України товар (декларант).
		Суб`єктом цього правопорушення може бути лише декларант товару, що ввозиться на митну територію - тобто особа, яка ввозила товар. Такий висновок випливає з того, що тільки декларант заповнює та подає відомості про товар, який ввозить; тільки йому надаються митні пільги у вигляді звільнення від сплати митних платежів; тільки в нього може виникнути умисел на використання товару в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано пільги, тільки він відповідальний за додержання митного режиму «тимчасове ввезення».
		Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 - не був декларантом транспортного засобу марки «RENАULT MEGАNE», VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Литва) та особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення цього транспортного засобу, а також не є платником митних платежів при ввезенні зазначеного транспортного засобу на територію України на вказаних умовах, а тому в його діях не може бути прямого умислу ухилення від сплати митних платежів та складу відповідного правопорушення, адже декларантом відповідного транспортного засобу був громадянин Республіка Азербайджан ОСОБА_3 .
		Слід зауважити, що на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено обов`язок доказування в адміністративних справах правомірності прийнятих нею рішень.
		Як встановлено в процесі розгляду справи відповідачем не надано доказів з обов`язкових, на думку суду фактів, що повинні бути доведені під час розгляду даної справи, серед яких, що позивач був обізнаним про режим ввезення, під яким перебував транспортний засіб; - що позивач діяв умисно, з метою ухилення від сплати податків.
		Суд вважає, що суб`єкт владних повноважень не довів, що позивач знав або повинен був знати в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги, а відповідно не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму.
		Оскільки обов`язок по сплаті митних платежів лежить лише на особі, що ввозить транспортний засіб та у момент ввозу транспортного засобу на митну територію України, то логічним є висновок, що умисел на ухилення від сплати митних платежів може виникнути тільки до або під час ввозу транспортного засобу. Після ввозу на особі вже немає обов`язку сплати митних платежів, а є тільки обов`язок додержання режиму, згідно з яким його було ввезено.
		За таких обставин, суд вважає помилковими доводи відповідача, що використання ОСОБА_1 вказаного автомобіля містить склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.
		Що стосується розгляду справи про порушення митних правил відносно позивача за його відсутності суд дійшов наступних висновків.
		Згідно зі статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи в органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
		За положеннями статті 494 МК України протокол про порушення митних правил складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил (частина сьома). У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним (частина восьма, десята).
		Відповідно до ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний митний орган. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 531 Митного кодексу України підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.
		Отже, в наведених нормах законодавцем чітко закріплено обов`язок митного органу вручити (надіслати) особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, примірник протоколу про порушення митних правил, в якому, крім іншого, зазначаються час та місце розгляду справи про порушення митних правил, а у випадку неповідомлення зазначеної інформації під час вручення протоколу - проінформувати поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
		При цьому, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, справа про таке порушення може бути розглянута лише в разі, якщо є докази її своєчасного повідомлення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
		Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного суду, наведеній у постановах від 29.08.2019 року по справі № 461/7815/16-а, від 26.01.2021 року по справі № 444/1667/16-а, від 06.02.2020 року по справі № 679/2278/15-а, та є обов`язковими для застосування судами.
		Також в постанові від 03.04.2018 року у справі № 156/404/17 Верховний Суд висловив правову позицію щодо неналежного повідомлення до участі у справі як самостійною і достатньою підставою для скасування постанови митного органу.
		Зокрема суд вказав, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в даній справі через відсутність належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.
		Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 405/7568/16-а (2-а/405/219/16) та від 31 січня 2019 року у справі №760/10803/15-а.
		Варто звернути увагу, що ЄСПЛ у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
		Крім того, 30 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18 (ЄДРСРУ № 87268086) та справі №308/12552/16-а, адміністративне провадження №К/9901/32526/18 (ЄДРСРУ № 87268082) досліджував принцип належного повідомлення особи про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Верховний суд вказує, що особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
		Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		Наприклад, Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 813/3415/18 (ЄДРСРУ № 82383730) щодо застосування положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, дійшов наступних висновків.
		Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
		Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
		При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.
		Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи.
		Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи.
		З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
		Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
		Між тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа № 461/10610/13-ц, провадження № 14-108цс19, зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року).
		З матеріалів справи встановлено, що листом від 10.07.2020 року № 7.14-20-20/7.14-20-01/10/9477 та листом від 28.09.2020 року № 7.14-08-3/7.14-20-07/1013007 відповідачем було запропоновано прибути позивачу для надання пояснень та участі в складанні протоколу про порушення митних правил. Листом від 21.10.2020 року № 7.14-88-3/7.14-20/10/13989 відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 примірник протоколу про порушення митних правил від 19.10.2020 року № 0910/80700/20 з зазначенням дати розгляду справи 17.11.2020 р. о 15 год. 00 хв. Однак згідно повідомлень «Укрпошти» вищевказані листи митниці були повернуті відправнику та не були вручені адресату з причини «за закінченням терміну (встановленого строку) зберігання». Оскаржувана постанова про порушення митних правил № 0910/80700/20, була винесена 17.11.2020 року.
		Отже, достатніх належних та допустимих доказів своєчасного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про місце і час розгляду справи відповідно до вимог частин першої, другої, четвертої статті 526 Митного кодексу під час вирішення справи відповідачем надано не було, а відтак ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, та заяв про розгляд протоколу за його відсутності він не подавав.
		Враховуючи те, що митним органом не надано суду доказів щодо своєчасного надсилання та отримання позивачем інформації про час та розгляд справи про порушення митних правил, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень не було дотримано законодавчо визначеної процедури притягнення особи до відповідальності, що обумовлює протиправність її наслідків, а саме: оскаржуваної постанови від 17 листопада 2020 року за № 0910/80700/20.
		Зазначене позбавило позивача можливості ознайомитись з правами та обов`язками, надати пояснення, подати докази, скористатись послугами адвоката тощо. Порушення органами державної влади встановленої законом процедури здійснення контрольних повноважень, зокрема позбавлення права на участь особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, є істотним, а не формальним порушенням.
		Отже, вказана обставина є безумовною підставою для визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови митного органу. В порушення ст. 489, 526 МК України митницею не виконано покладені на неї обов`язки, не використано надані права у точній відповідності із законом, та не здобуто доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові про порушення митних правил.
		При цьому, суд бере до уваги правову позицію, що викладена в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
		Суд зауважує, що особливістю даного виду правопорушення є також те, що розмір штрафу визначається як 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
		На підставі наведеного та враховуючи те, що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів, а тому необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення, визначеного Митним кодексом України стягнення, є доведення факту не сплати особою суми митних платежів у певному розмірі.
		Так, за змістом п. 1 ч. 1 статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
		За приписами ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		За нормами статті 57 глави 9 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Разом з тим, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення митний орган керувався службової записки від 24.07.2020 р. № 7.14-15/9 начальника УКМВКПТ та ПН ОСОБА_2 складає 600 євро. Дата розрахунку митних платежів станом на 07.03.2018 р.
		Як слідує з вказаної службової записки, митна вартість автомобілю марки «RENАULT MEGАNE», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 становить 600 євро, сума митних платежів за кодом УКТЗЕД 8703239033 відповідно до вказаної службової записки станом на 07.03.2018 рік складає 159350,80 грн.
		Таким чином, митну вартість товару було визначено без належної аргументації та посилання на відповідну законодавчу процедуру яка була застосована.
		Чинними приписами ст. 508 МК України визначено, що однією із процесуальних дій у справі про порушення митних правил є експертиза, яка в свою чергу відповідно до вимог ст. ст. 515, 516 МК України призначається на підставі постанови посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо.
		З положень спільного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р. «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (далі - Наказ № 142/5/2092) (Розділи IV. Вимоги до оцінки КТЗ; V. Технічний огляд КТЗ) вбачається, що при здійсненні оцінки колісних транспортних засобів обов`язково проводиться огляд таких транспортних засобів.
		Відповідачем не дотримано вимог Методики, не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
		Зазначена службова записка митного органу не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу, оскільки не враховує інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних пошкоджень, тому вона не є належним доказом у справі про порушення митних правил.
		З урахуванням вкладеного, суд приходить до висновку, що відомості зазначені у службовій записці є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними. Митним органом не було проведено консультацій з ОСОБА_1 та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Матеріали справи про порушення митних правил будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не містять.
		З матеріалів справи слідує, що у постанові про адміністративне стягнення за порушення митних правил, визначено розмір штрафу без дотримання встановлено законодавством порядку. Таким чином, суб`єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
		До подібних висновків в аналогічних правовідносинах дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 14 травня 2020 року у справі № 725/1583/17.
		Таким чином, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів суду не надано.
		Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
		Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Окрім того, суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку особи відносно якої ведеться справа що до порушення митного законодавства проводити експертизу та оплачувати її вартість.
		Таким чином, суд дійшов висновку про передчасність винесення відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки митним органом не було вчинено всіх необхідних заходів, дотримання яких гарантувало б правомірність останньої.
		Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає встановленим вимогам законодавства та критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак оспорювана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 531 Митного кодексу України підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.
		Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови, то за приписами ч. 3 ст. 286 КАС України справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
		З огляду на вищевикладене, за таких обставин суд всебічно, повно та об`єктивно, за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити.
		Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з такого.
		У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені на сплату судового збору за подання позову.
		З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 454,00 грн.
		Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби судовий збір в розмірі 454,00 грн.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити в повному обсязі.
		Постанову в справі про порушення митних правил № 0910/80700/20 від 17.11.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 485 МК України у вигляді штрафу у розмірі 478052,43 грн. - скасувати.
		Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.
		З урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач - Слобожанська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ: 43332958, місцезнаходження: 61003, місто Харків, вул. Короленка, 16Б.
		Повний текст рішення складений «22» липня 2021 року.
		 
		Суд дя                К.С. Садовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...