Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/3336/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 23.07.2021. Зареєстровано: 25.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2021.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/755/678/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017100040016879

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/3336/18
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"23" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючої судді             ОСОБА_1 ,
		секретарів судового засідання     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040016879 від 21 грудня 2017 року за обвинуваченням  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не працює, із середньою освітою, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
		за участю учасників судового провадження:
		прокурорів                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисників                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_4 ,
		 
		встановив:
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_4 .
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 21 грудня 2017 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , разом зі знайомою ОСОБА_10 розпивав алкогольні напої. 
		Під час цього між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вбивство ОСОБА_10 .
		Реалізовуючи свій злочинний умисел на умисне вбивство, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_4 дістав ніж, який зберігав при собі, та умисно наніс ним удари в життєво важливі органи, а саме в ліву частину тулубу та шиї, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудей з ушкодженням лівої легені та непроникаюче колото-різане поранення шиї з ушкодженням щитовидної залози, з розвитком крововтрати та шоку. Від отриманих тілесних ушкоджень у короткий проміжок часу настала смерть ОСОБА_10 .
		Згідно висновку експерта № 3053/2 від 16 січня 2018 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлено: одне проникаюче колото-різане поранення грудей-рана розташована на передній поверхні грудей ліворуч, по середньо-ключичній лінії, лінійної форми, та одне не проникаюче колото-різане поранення шиї - рана розташована на межі лівої бокової і передньої поверхонь шиї в нижній третині.
		Смерть ОСОБА_10 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням лівої легені та не проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням щитовидної залози, з розвитком крововтрати та шоку.
		 
		Позиція сторони захисту
		 
		Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав повністю та показав, що з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знайомий давно, спільно вживали алкогольні напої, а ОСОБА_12 близько року проживав в його квартирі. ОСОБА_10 періодично також ночувала у нього, оскільки ОСОБА_11 неодноразово бив її. 
		21.12.2017 року, приблизно о 10 годині ранку, він разом зі своїм знайомим ОСОБА_12 , перебував в квартирі АДРЕСА_3 , де накрили на стіл та планували вживати алкогольні напої. Коли він вийшов на вулицю в магазин, то по дорозі зустрів ОСОБА_11 , який запросив його до себе у гості. Спочатку він відмовився йти сам, оскільки у нього в квартирі був ОСОБА_12 , однак потім вони разом з ОСОБА_11 піднялися до його квартири, він зібрав зі столу їжу та алкоголь, та пішли додому до ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 .
		Оскільки він перебував у інтимних стосунках з ОСОБА_10 , то домовився напоїти ОСОБА_11 , щоб той скоріше заснув, а ОСОБА_13 прийшла до нього додому. Згідно домовленості, після того, як ОСОБА_11 випив, ОСОБА_10 почала виганяти гостей з квартири, ображати їх та стукати лезом ножа по столу. Оскільки робила це дуже імпульсивно, то декілька разів попала по руці ОСОБА_4 , в результаті чого у нього почала йти кров. Він відсторонив ОСОБА_14 від столу та хотів вийти з квартири, а ОСОБА_11 штовхнув її дуже сильно, що вона відлетіла спиною на підвіконник. Тоді він зібрав продукти та своє спиртне і пішов з ОСОБА_12 додому, при цьому у ОСОБА_11 в квартирі ще залишалось півтора літри горілки. Вийшовши на вулицю, вони деякий час перебували біля під`їзду, він дійсно витирав в сніг руку від крові, яка виступила з рани. А потім пішли додому, де він ліг спати. О 1 годині ночі прокинувся від того, що в квартирі було багато працівників поліції, які забрали його та ОСОБА_12 та повели до квартири ОСОБА_11 , де показали оголений труп ОСОБА_10 з ножовими пораненнями та плями крові по всій квартирі. Також він зауважив, що алкоголь, який залишався, на той час уже був випитий. 
		Під час обшуку у нього в квартирі вилучили кросівки, які йому не належать, оскільки він носить 39 розмір взуття, а кросівки були 43 розміру, який носить ОСОБА_12 . Крім того, звернув увагу суду на той факт, що з квартири ОСОБА_11 , де був знайдений труп ОСОБА_10 не вилучили жодного ножа, а з одягу знайшли лише светр. 
		Вказав, що не мав жодного мотиву вчиняти злочин, оскільки любив ОСОБА_10 . Під час досудового розслідування та попереднього судового розгляду постійно чув схиляння зі сторони обвинувачення та захисника визнати вину та отримати меншу міру покарання. Зараз просить суд виправдати його у зв`язку з тим, що злочин він не вчиняв. 
		Крім того,сторона захистузазначила,що всеобвинувачення ОСОБА_4 ґрунтується на незаконно отриманих доказах, які здобуті з порушенням права на захист та є недопустимими. Крім того, органом досудового розслідування не встановлено мотиву вчинення злочину і взагалі не перевірено інших можливих версій, так само як і причетність до нього інших осіб. 
		 
		Мотиви суду та положення закону, якими керувався суд
		 
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що в грудні 2017 року, в денний час доби, перебував у квартирі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де пили горілку. ОСОБА_4 кудись виходив, а потім повернувся додому з ОСОБА_11 , після чого вони усі разом пішли до останнього додому, де випивали на кухні, разом з ними була ОСОБА_10 . Він пішов до кімнати та грав у комп`ютері, а ОСОБА_4 розмовляв з ОСОБА_10 на кухні. Через деякий час ОСОБА_10 раптово почала висловлюватися до нього та ОСОБА_4 нецензурною лексикою і стукати ножем по столу. ОСОБА_4 встав махнув в її сторону рукою, а ОСОБА_11 штовхнув її на підвіконник. Після цього вони пішли. Це було близько 14-15 год. Трохи походили, а тоді повернулись додому до ОСОБА_4 . Ножа у ОСОБА_4 він не бачив, та як і не бачив крові на потерпілій. Бачив краплю крові на підлозі, але не знає звідки вона взялась.Також не дуже пам`ятає чи ОСОБА_4 витирав на вулиці руку об сніг. Вказав, що у нього в цей день йшла з носа кров. Щодо кросівок, то зараз не пам`ятає чиї вони були, але підтверджує, що жив тоді у ОСОБА_4 та носить 43 розмір взуття. Також зазначив, що цього дня він чув як ОСОБА_11 сварився з ОСОБА_10 , бо думав, що вона з ОСОБА_4 коханці. А о 1 годині ночі він почув стук у двері, а коли відкрив, то йому нанесли удари працівники поліції. Його затримали разом з ОСОБА_4 та повели в квартиру ОСОБА_11 , де показали труп ОСОБА_10 . Потім їх тримали у райвідділі, а наступного дня його повезли у цю квартиру на слідчий експеримент. Вказує, що його неправильно зрозуміли, ніж він бачив в руках у ОСОБА_10 , яка стукала ним по столі. А ОСОБА_4 в квартирі мив ніж після того, як відкрив банку соку.
		Зазначає, що зараз може не пам`ятати всі обставини, але не змінював показання. Деколи у нього пропадає пам`ять бо 7-8 років тому переніс черепно-мозкову травму. 
		Після перегляду слідчого експерименту за його участі зазначив, що не пам`ятає таких показань, оскільки у голові тоді все було перемішано, він не спав дві доби, бо був у райвідділі. А щодо протоколу одночасного допиту вказав, що без окулярів не бачить нічого, тому підписав і не читав, що там написано. 
		Під час судового розгляду судом досліджено докази, надані стороною обвинувачення.
		   У Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вказано, що відомості про вчинене правопорушення почали вносити 21 грудня 2017 року о 23 год 57 хв 19 с, а закінчили 22 грудня 2017 року о 00 год 01 хв 20 с. 
		Сторона захисту вважає, що досудове розслідування здійснювалось з порушенням ч. 3 ст. 214 КПК України, оскільки датою реєстрації кримінального провадження вказано 22 грудня 2017 року, а тому просить визнати недопустимими: повідомлення слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про початок досудового розслідування від 21.12.2017 року, доручення начальника слідчого відділу про проведення досудового розслідування слідчому ОСОБА_15 , наказ про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні та постанову про визначення групи прокурорів.
		Аналізуючи ці доводи, суд зазначає, що згідно ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ці вимоги органом досудового розслідування дотримано. 
		Згідно ч.5ст.214КПК Україниу Єдиномуреєстрі досудовихрозслідувань автоматичнофіксується датавнесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. З урахуванням того, що відомості почали вносити о 23 год 57 хв 19 с 21 грудня 2017 року і це зайняло певний час, тому датою реєстрації провадження і автоматично визначено 22 грудня 2017 року. 
		У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №761/28347/15-к колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зазначила: «що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
		Крім того, згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 738/329/17, такі порушення, як незначне зволікання з внесенням відомостей до ЄРДР, не є істотними, що відповідає і обставинам даної справи. Зазначений строк, закріплений у ст. 214 КПК України, спрямований на усунення зволікань з початком досудового розслідування та не стосується порядку збирання доказів.
		Твердження сторони захисту про те, що частина процесуальних рішень та документів датовані 21 грудня 2017 року, а тому не можуть бути допустимими доказами спростовується постановою про уточнення даних досудового розслідування від 22 грудня 2017 року, згідно якої слід вважати вірною дату складання процесуальних документів 22 грудня, які були датовані 21 грудня 2017 року. 
		Вказана постанова хоч раніше і не долучалась до матеріалів кримінального провадження, однак була відкрита стороні захисту до вирішення питання про її дослідження та долучення в судовому засіданні, тому суд вважає її належною та допустимою, а також такою, що в достатній мірі спростовує заперечення сторони захисту. 
		Також не можна вважати підтвердженими доводи сторони захисту щодо порушення під час досудового розслідування вимог ст. 290 КПК у частині невідкриття стороні захисту вказаної постанови.
		Оскільки захисник ОСОБА_9 не здійснював захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування, тому не можна вважати абсолютними його твердження про те, що вказана постанова не надавалась захиснику ОСОБА_16 . Адже згідно протоколу про надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 26 лютого 2018 року підтверджено факт відкриття матеріалів стороною обвинувачення стороні захисту в повному обсязі (т. 3, а.с. 160-161).
		Щодо протоколу огляду місця події від 21 грудня 2017 року, а самеквартири АДРЕСА_2 (т.2а.с.14-16),то стороноюзахисту вказано на недопустимість цього документу на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, оскільки огляд проводився за відсутності ухвали слідчого судді чи дозволу власника житла, а сам власник житла при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії не був присутній.
		Оцінюючи вищевказаний протокол як доказ винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, з точки зору його належності та допустимості, суд виходить з такого.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
		Згідно ч. 2 ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		За ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
		Зокрема, при огляді, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
		Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України, у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). 
		З аналізу ст. 214, 223, 237КПК вбачається, що огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
		У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 418/801/17 зазначено, що огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій. При цьому, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що за адресою: АДРЕСА_4 , де проводився огляд, проживав свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , однак хто був власником квартири не встановлено. 
		Як вбачається з рапорту оперуповноваженого ВКП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 21 грудня 2017 року (т. 2 а.с. 13), підставою для проведення огляду місця події (квартири) стала вказівка чергового Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, що за попередньою інформацією за адресою: АДРЕСА_4 , вбивство. З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування обставин події, що відбулася, здійснено огляд квартири за вказаною адресою, в процесі чого виявлено труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті.
		Під час огляду вказаної квартири вилучено: 10 слідів папілярних узорів на столі в кухні; кофту сірого кольору з плямами бурого кольору з балкону; чарку; змив речовини бурого кольору з дверей до туалету, стіни, підлоги кухні; недопалки від цигарок; зрізи нігтів з правої руки; зрізи з нігтів з лівої руки; змив з правої руки; змив з лівої руки; зразки відбитків пальців лівої руки; зразки відбитків пальців з правої руки; ключ від вхідних дверей.
		Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
		Із матеріалів кримінального провадження убачається, що з клопотанням про дозвіл на огляд квартири за адресою: АДРЕСА_4 сторона обвинувачення до слідчого судді не зверталася. Так само у матеріалах кримінального провадження відсутня письмова згода власника на проникнення до квартири, відсутні будь-які дані, які б вказували на те, хто здійснив виклик поліції, чи був це ОСОБА_17 , що і унеможливлює встановлення добровільності його згоди. Крім того, огляд проводився за його відсутності.
		Також, як свідчать матеріали кримінального провадження, під час цієї слідчої дії відкривалися шафи, балкон, вилучали речі, що є ознакою обшуку. Тому проведений органами досудового розслідування 21 грудня 2017 року огляд місця події фактично є обшуком.
		Верховний Суд вже неодноразово визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постанові від 07 червня 2018 року (справа № 740/5066/15-к, провадження № 51-3331км18), постанові від 26 лютого 2019 року (справа № 266/4000/14-к, провадження № 51-4505км18), постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 761/27114/14-к, провадження № 51-2905км20), оскільки таким чином недотримуються вимоги судового контролю, передбачені ст. 233, ч. 2 ст. 234 КПК.
		Як вже зазначалось вище, з клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до згаданих положень отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення.
		Відповідно до протоколу обшуку від 22 грудня 2017 року квартири, за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено одну пару чоловічого взуття зі слідами рідини бурого кольору, ніж із слідами речовини бурого кольору, вісім ножів та одне лезо від ножа (т. 2 а.с. 66-70). Дозвіл на проведення вказаного вище обшуку з метою вилучення речей, що мають значення для розкриття кримінального правопорушення надано ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року по справі № 755/19768/17 (т. 2 а.с.72-73, 74-76).
		Сторона захисту вказувала також і на недопустимість проведеного обшуку 22 грудня 2017 року за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , зважаючи на ряд істотних порушень, допущених при його проведенні, а також те, що працівники поліції вже попередньо проникали до його житла, відповідно до рапорту поліцейського (т. 2 а.с. 41). Крім цього, обвинувачений зазначав на порушення, які відбувались під час самого обшуку, як то відсутність понятих під час вилучення кросівок, а також відсутність освітлення при відеофіксації. Крім того, у судовому засіданні прокурором надано відеозапис з місця проведення обшуку як додаток до протоколу, однак вказаний відеозапис не відтворився, що свідчить про його відсутність.
		Суд не приймає до уваги твердження про те, що у протоколі не вказано статус ОСОБА_4 як підозрюваного, чим порушено його право на захист, оскільки відповідно до протоколу обшуку від 22 грудня 2017 року, обшук проводився за участю як захисника ОСОБА_16 , так і ОСОБА_4 як власника житла, при цьому зауваження з цього приводу у протоколі обшуку відсутні. 
		Не заслуговують на увагу і посилання на те, що клопотання про надання дозволу на обшук (т. 2 а.с. 72-73) не погоджене прокурором, а у самому протоколі відсутня підстава для обшуку, враховуючи ухвалу слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року, якою в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Разом з тим суд звертає увагу на те, що відповідно до рапорту поліцейського Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 22 грудня 2017 року (т. 2 а.с. 41), о 01 год 00 хв 22 грудня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , затримано ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , де останній надав покази, після чого їх обох доставлено до Дніпровського УП. 
		Крім того, у протоколі в графі про застосування технічних засобів фіксації зазначено, що здійснювалась безперервна відеофіксація на електронний носій. Між тим не зазначено який саме технічний засіб використовувався при проведенні даної слідчої дії з вказівкою на його характеристики, що унеможливлює його ідентифікацію. Також у матеріалах провадження відсутній протокол про перегляд цього запису слідчим. 
		Для огляду та дослідження судом прокурором надано відеозапис з місця проведення обшуку, який триває декілька секунд, а далі не відтворюється, що не дає можливості усунути зазначені вище розбіжності. 
		Згідно ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
		Крім того, за ч. 10 ст. 236 КПК України, обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
		Як встановленоп.1ч.3ст.104КПК України,протокол складаєтьсяз вступної частини, яка повинна містити відомості про, зокрема, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
		Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України, запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
		Більше того, ч. 6 ст. 106 КПК України визначено, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
		З огляду на викладене, суд не може визнати належним та допустимим доказом протокол обшуку від 22 грудня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відеозапис обшуку відсутній.
		Внаслідок цього суд не може прийняти як належні і допустимі докази і речові докази, що були вилучені в результаті проведення слідчої (розшукової) дії та представлені суду для дослідження, а також висновки експертів, які ґрунтуються на дослідженні речей та об`єктів, вилучених під час зазначеного обшуку, що проведений з істотним порушення прав та свобод людини.
		Водночас у судовому засіданні прокурор вказував на те, що проведений обшук 22 грудня 2017 року на підставі ухвали слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року, яка не скасована, свідчить про його законність.
		Відповідно до ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		А тому докази та/або інформація, що стали підставами для надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих дій, не виключаються законодавцем із числа тих обставин, які має дослідити суд під час оцінки доказів, оскільки ці обставини можуть мати важливе, - іноді вирішальне - значення для допустимості доказів.
		Якщо визнати, що суд не вправі досліджувати ці обставини, це призвело б до ситуації, що докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, наперед вважалися б допустимими, що суперечить засаді, втіленій у ч. 2 ст. 94 КПК, а саме тому, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. Зважаючи на те, що розгляд питання про надання дозволу на проведення обшуку відбувається без сторони захисту, яка під час досудового розслідування не може оспорити обґрунтованість ухвали слідчого судді. 
		Між тим позбавлення сторони захисту можливості на цій стадії процесу поставити під сумнів докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, що ґрунтується на недопустимих доказах, призведе до істотного порушення рівності сторін у процесі, що суперечитиме ч. 2ст.22КПК та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. 
		Така позиція висловлена колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові по справі № 754/12820/15-к (провадження № 51-3099км18) від 05 лютого 2019 року.
		І як висновок колегія вважає, що з метою оцінки доказів суд наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування.
		Зважаючи на це, суд переконаний, що проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді, яка не скасована, не свідчить про безальтернативну допустимість та належність доказів, отриманих у результаті такого обшуку.
		Також у ч. 1 ст. 87 КПК закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими  їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева»,  здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Тому з урахуванням цих положень закону, суд визнає наступі докази неналежними, оскільки вонине вказуютьна заподіянняобвинуваченим смерті ОСОБА_10  та недопустимими, оскільки вони здобуті внаслідок істотного порушення прав та свобод людини: висновок експерта № 28 від 24 січня 2018 року згідно якого на наданій для дослідження кофті, вилученій під час огляду місця події, виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 164-168);
		висновок експерта від 26 січня 2018 року № 31 з якого вбачається, що з наданих на дослідження п`яти марлевих тампонів зі змивами з правої руки та лівої руки трупа ОСОБА_10 , зі стіни в приміщенні квартири, дверей до туалету та з підлоги в кухні, вилученими під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , виявлена кров людини. При цьому, кров в змиві з правої руки, в змиві з лівої руки трупа ОСОБА_10 та в змиві з підлоги в кухні може походити від особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, можливість походження крові в об.№№1,2,5 від ОСОБА_10 не виключається. Кров у змиві зі стіни в приміщенні квартири та в змиві з дверей до туалету може походити від особи (осіб), крові якої властиві дані антигени, можливість домішки крові ОСОБА_10 в об.№№3,4 не виключається (т. 2 а.с.174-178);
		висновок судово  медичного експерта - імунолога № 27 від 31 січня 2018 року з якого вбачається, що на наданій для дослідження парі кросівок, вилученій за місцем проживання та реєстрації обвинуваченого ОСОБА_4 , виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с.198-202);
		висновок експерта від 21 лютого 2018 року № 47ц, яким підтверджено, що під час судово-цитологічного дослідження клинка кухонного ножа №2 знайдені кров та мікрофрагменти сполучної тканини людини, статева належність яких не встановлена через малу кількість придатних для цитологічного аналізу клітинних елементів крові та тканини. Також знайдені клітини зовнішньої кореневої піхви волосся жіночої генетичної статі. Під час встановлення групової належності слідіввиявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 204-208);
		висновок експерта №8-1/76 від 12 січня 2018 року, з якого вбачається, що слідоприймаючій поверхні, наданій на дослідження скляної чарки, яку вилучено 21 грудня 2017 року під час проведення огляду місця події в АДРЕСА_4 слідів папілярних узорів рук не виявлено (т. 2 а.с. 116-120, 121-133); 
		висновок експертавід 11січня 2018року №8-1/77,згідно якогочотири слідипапілярних узорівпальців рук,які вилучені21грудня 2017року припроведенні огляду місця події в АДРЕСА_4 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). П`ять слідів папілярних узорів пальців рук та слід папілярного узору поверхні руки - не придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Слід папілярного узору пальця руки, найбільшими розмірами по вісях 11x18 мм залишений безіменним пальцем лівої руки свідка ОСОБА_11 . Сліди папілярних узорів пальців рук, найбільшими розмірами по вісях: 15x19 мм та 16x21 мм залишені не свідком ОСОБА_11 , не свідком ОСОБА_12 , не потерпілою ОСОБА_10 , а іншою особою. Перевірити чи залишений слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 15x22 мм свідком ОСОБА_11 , свідком ОСОБА_12 не можливо, у зв`язку із неповним відображенням слідової інформації на дактилоскопічних картах зазначених громадян. Перевірити чи залишені сліди папілярних узорів пальців рук підозрюваним ОСОБА_4 не можливо, у зв`язку з тим, що дактилоскопічна карта, заповнена на ім`я ОСОБА_4 , не придатна для ідентифікації (т. 2 а.с. 135-143, 144-151);
		висновок експерта від 30 січня 2018 року № 8-1/382, згідно якого дати відповідь на питання «Чи залишені підозрюваним ОСОБА_4 чи іншою особою сліди пальців рук, які вилучені 21 грудня 2017 року при проведенні огляду місця події в АДРЕСА_4 ?» неможливо, у зв`язку з тим, що дактилоскопічна карта, заповнена на ім`я ОСОБА_4 , не придатна для порівняльного дослідження (т. 2 а.с. 156-159, 160-163);
		висновок експерта від 26 січня 2018 року № 30, згідно з яким на в наданих на дослідження змивах з правої та лівої рук та правої і лівої стоп ОСОБА_11 виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 169-173); 
		висновок експерта від 26 січня 2018 року № 32, зі змісту якого вбачається, що в наданих для дослідження двох марлевих тампонах зі змивами рук ОСОБА_4 кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена (т. 2 а.с. 179-180);
		висновок експерта від 02 лютого 2018 року № 29, відповідно до якого під час дослідження речей, які вилучені у свідка ОСОБА_11 , виявлена кров людини, групова належність та виявлений антиген якої не виключає можливості походження її від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 230-237);
		висновок експерта від 14 лютого 2018 року № 46ц, згідно з яким під час судово-цитологічного дослідження 5-ти недопалків сигарет кров не знайдена (т. 2 а.с. 215-219);
		висновок експерта від 21 лютого 2018 року № 48ц, відповідно до якого під час судово-цитологічного дослідження 8-ми ножів та клинка кров та клітини з ядрами не знайдені (т. 2 а.с. 210-213); 
		висновок експертавід 21лютого 2018року №50ц,відповідно доякого підчас судово-цитологічногодослідження піднігтьовоговмісту правоїта лівоїрук свідка ОСОБА_11 знайдено піт,а такожкров,статева належністьякої невизначена через відсутність клітинних елементів крові. Клітини з ядрами не знайдені. Під час визначення групової належності слідів в об.1 виявлені антигени А і Н, а в об.№2 - лише антиген Н ізосерологічної системи АВО. Походження слідів (поту та крові) в об. №1 від потерпілої ОСОБА_10 (антиген А) не виключається, а в об.№ 2 - виключається (т. 2 а.с. 221-224).
		Що стосується таких доказів, як протокол оглядумісця події(трупа)від 21грудня 2017року,де зображенооголене тіло ОСОБА_10 ,з різанимиранами напередній зонішиї тана груднійзоні (т.2а.с.19-20,21-22,23-31),лікарське свідоцтвопро смерть№ 3053/2від 22грудня 2017року,де зазначено,що причиноюсмерті ОСОБА_10 є проникаючеколото-різанепоранення грудейз ушкодженнямлівої легені(т.2а.с.33-34,36-37),акт судово-медичногодослідження №2419від 15січня 2018року,з якоговстановлено,що утрупу ОСОБА_10 виявлено пошкодженняміокарду звогнищево-рихлимимаргінальними крововиливамита пошкодженняпаренхіми легеніз вогнищевимикрововиливами безвидимої клітинноїреакції;виражене недокрів`ясудин внутрішніхорганів;мономультилобулярний цирозпечінки;вогнищеві крововиливив м`якихтканинах зрани №1без видимоїклітинної реакції(т.2а.с.188);акт судово-медичногодослідження (обстеження)від 28грудня 2017року зразкакрові трупа ОСОБА_10 ,встановлено,що кров ОСОБА_10 належить догрупи Аз ізогемаглютиніноманти-В(т.2а.с.189);акт судово-медичногодослідження (обстеження)крові трупа ОСОБА_10 № 2724від 27грудня 2017року,в результаті судово-токсикологічного дослідження крові трупа ОСОБА_10 знайдено етиловий спирт в концентрації - 4,16 проміле (т. 2 а.с.190); акт судово-медичного дослідження клаптяшкіри згрудей трупа ОСОБА_10 № 27-МКвід 30січня 2018року зафіксовано,що вділянці клаптяє колото-різанарана,де слідівзаліза,сторонніх нашаруваньта накладеньне відмічається.Зазначена ранаспричинена внаслідокдії колючо-ріжучогопредмету типуклинка ножа,що мавз одногобоку П-подібнийобушок,а зпротилежного -лезо двосторонньоїзаточки (т.2а.с.191-194);висновок експертавід 16січня 2018року №2/3053/2з урахуваннямвисновку експертавід 16січня 2018року №3053/2(т.2а.с.183-187),з якоговстановлено,що підчас судово-медичногодослідження трупа ОСОБА_10 виявлено однепроникаюче колото-різанепоранення грудей-рана розташованана переднійповерхні грудейліворуч,по середньо-ключичнійлінії,лінійної форми,один кінецьрани П-подібноїформи,інший гострокутний з рівними краями, від якого відходить раневий канал, по ходу якого ушкоджується шкіра, підшкірно-жирова клітковина, м`язи грудей, м`язи 2 міжреберного проміжку, парієтальна плевра лівої плевральної порожнини, верхня доля лівої легені; одне не проникаюче колото-різане поранення шиї - рана розташована на межі лівої бокової і передньої поверхонь шиї в нижній третині, один кінець рани П-подібної форми, інший гострокутний з рівними краями, від якого відходить раневий канал, по ходу якого ушкоджується шкіра, підшкірно-жирова клітковина, черевце лівого кивального м`язу і ліва доля щитовидної залози; садно в проекції правої лопатки. 
		Смерть ОСОБА_10 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням лівої легені та не проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням щитовидної залози, з розвитком крововтрати та шоку. Виявлені одне проникаюче колото-різане поранення грудей та одне не проникаюче колото-різане поранення шиї утворилось від дії гострого плаского предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості по типу клинка ножа, що мав з одного боку П-подібний обушок та лезо з протилежного боку. Виявлені колото-різані поранення мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя та знаходиться в прямому (причинно-наслідковому) зв`язку із настанням смерті. Виявлене садно на спині утворилось від дії тупого предмету незадовго до смерті, має ознаки легкого тілесного ушкодження та в прямому (причинно-наслідковому) зв`язку із настанням смерті не знаходиться.
		Виходячи із ступеню розвитку трупних явищ, зафіксованих у протоколі огляду місця події від 21грудня 2017 року, смерть могла настати приблизно за 6-10 годин до моменту огляду тіла на місці його виявлення, а саме приблизно о 15 годині 00 хвилин 21 грудня 2017 року. Під час дослідження не виявлено тілесних ушкоджень, які б могли утворитись під час захисту від нанесених тілесних ушкоджень та під час нанесення їх нападнику. Під час судово-токсикологічного дослідження в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 4,16 проміле. Така концентрація етилового спирту за життя, зазвичай, відповідає тяжкомуступеню алкогольногосп`яніння (т.2а.с.195-197);висновок експертавід 26лютого 2018року підчас судово-цитологічногодослідження піднігтьовоговмісту рукпотерпілої ОСОБА_10 знайдена кров та слина особи жіночої генетичної статі, під час визначення групової належності яких виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові і слини від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 239-243), то фактично їх зміст лише підтверджує той факт, що мала місце подія злочину, зафіксовано та оглянуто труп ОСОБА_10 , встановлено причину смерті та групу крові, а також факт перебування її в стані сильного алкогольного сп`яніння. Однак, ці дані не підтверджують ОСОБА_18 до вчинення інкримінованого йому злочину.
		   З висновку експерта від 21 лютого 2018 року № 49ц, вбачається, що під час судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук підозрюваного ОСОБА_4 знайдена кров та слина людини, статева належність яких не встановлена через непридатність клітинних елементів крові та слини для цитологічного аналізу. Під час встановлення групової належності слідів виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що виключає їх походження від потерпілої ОСОБА_10 (т. 2 а.с.226-229).
		Висновком судово-психіатричногоексперта №20від 11січня 2018року встановлено,що начас проведенняекспертизи ОСОБА_4 виявляв ознакипсихічних таповедінкових розладіввнаслідок вживанняалкоголю,синдром залежності(згідноз МКУ-10:F10.2),за своїмпсихічним станомміг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування по відношенню до нього примусових заходів медичного характеру не потребує, при цьому потребує протиалкогольного лікування. Під час інкримінованого йому діяння ОСОБА_4 не перебував у тимчасовому розладі психічної діяльності: у його поведінці і висловлюваннях були відсутні ознаки маячні, галюцинацій, розладу свідомості, дії носили послідовний, цілеспрямований характер, були обумовлені реальною ситуацією. Таким чином, ОСОБА_4 під час інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними та не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, а потребує протиалкогольного лікування (т. 2 а.с.108-113). 
		Як вбачається з даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22 грудня 2017 року (т. 3 а.с. 122-124), ОСОБА_12 у період часу з 13 години 20 хвилин до 13 години 36 хвилин, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , показав та розказав за яких обставин ОСОБА_4 наніс поранення ОСОБА_10 .
		При відтворенні у судовому засіданні запису з відеодиску слідчого експерименту (т. 3 а.с. 125), встановлено, що слідча постійно замість свідка розповідає обставини, які начебто ОСОБА_12 повідомляв раніше під час допиту. Тому фактична вся слідча дія зводилась до фіксації показань його як свідка. Крім того, в матеріалах провадження відсутній протокол про перегляд цього запису слідчим після проведення слідчого експерименту. 
		Також проведення цього слідчого експерименту було без дозволу та участі власника квартири, а ОСОБА_12 перебував під контролем працівників поліції ще з 01 год 00 хв 22 грудня 2017 року, що підтверджується зокрема рапортом, відповідно до якого відпрацьовуючи факт вбивства ОСОБА_10 , встановлено, що до злочину може бути причетний чоловік на ім`я ОСОБА_19 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 . Також зазначено, що вказаних громадян затримано та доставлено до Дніпровського УП. (т. 2 а.с. 41).
		Саме тому суд приходить до висновку, що дані, які містяться у протоколі слідчого експерименту за участю  ОСОБА_12 здобуті з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства та визнає їх недопустимим доказом.
		Також у матеріалах кримінального провадження міститься протокол одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 від 23 лютого 2018 року. 
		Однак,враховуючи положенняст.23КПК, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. 
		Прокурор не зміг забезпечити явку свідка ОСОБА_11 в судові засідання. Судові ухвали про примусовий привід вказаного свідка також не були виконані. Тому суд вважає цей доказ недопустимим. 
		Щодо допитів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під час розгляду кримінального провадження попереднім складом суду, то вони також не беруться до уваги, оскільки згідно ухвали Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, вирок суду першої інстанції скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Судом апеляційної інстанції досліджені звукозаписи судових засідань, а також клопотання захисника ОСОБА_16 , сукупність яких надала суду можливість дійти висновку, що захист обвинуваченого ОСОБА_4 був здійснений неефективно. 
		04 квітня 2019 року, захисник ОСОБА_16 надала до суду клопотання, в якому зазначила, що у відносинах з підзахисним наявний конфлікт інтересів та вона не може на даний час надавати кваліфіковану юридичну допомогу належним чином, у зв`язку з чим просила задовольнити її клопотання про самовідвід та призначити іншого захисника, а після оголошення клопотання про відмову від захисту обвинуваченого, заявила, що у разі відмови у задоволенні її клопотання, вона займе пасивну сторону захисту. 
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про відмову від захисту обвинуваченого було відмовлено.А допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 проводився судом 05 липня 2019 року. Тому суд вважає, що в цей час право обвинуваченого ОСОБА_4 на захист було порушено. 
		Також стороною обвинувачення не перевірено причетність інших осіб, зокрема  ОСОБА_11 , до вчинення вказаного злочину, також не з`ясовано, чому светр потерпілої з слідами крові знаходився на балконі, а сліди крові були по всій квартирі. Залишились нез`ясованими і такі обставини, як повна відсутність ножів у квартирі ОСОБА_11 , а також той факт, чому ОСОБА_10 була оголена та куди подівся її одяг. Не перевірена інформація про неодноразове побиття ОСОБА_11 ОСОБА_10 , а також інші тілесні ушкодження, які були виявлені на її трупі. 
		Крім того стороною обвинувачення не надано доказів і на підтвердження того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 за вказаних умов виник словесний конфлікт, у процесі якого образи з боку потерпілої викликали обурення обвинуваченого, що нібито і стало мотивом до вчинення вбивства. Обвинувачення взагалі не зазначає про мотив та мету вбивства, а висловлює певні здогадки, що є неприпустимим.
		Крім того, будь-яких інших доказів під час судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту більше надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачені КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Таким чином, під час судового розгляду судом не встановлено достатніх достовірних, належних та допустимих доказів для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 115 КК України.
		Відповідно до вимог ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до статті 62 Конституції України, пунктів 18 та 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом1 цієї статті.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.
		Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що вказаний злочин вчинений ОСОБА_4 . Тому, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, він по пред`явленому обвинуваченню підлягає визнанню невинуватими та щодо нього ухвалюється виправдувальний вирок.
		Крім того, необхідно скасувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, звільнивши з-під варти в залі судових засідань негайно.
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Питання процесуальних витрат вирішено відповідно до вимог ст. 124 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 
		ОСОБА_4 виправдати ч. 1ст. 115 КК Українина підставі п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України.
		Скасувати обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, звільнивши його в залі судових засідань негайно.
		Речові докази, а саме: ключ від замка вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 , в спеціальному пакеті № 3513507 - повернути власнику; карту пам`яті з відео фіксацією, 10 (десять) слідів папілярних узорів у спецпакеті № 3919919, зразки відбитків пальців з правої та лівої рук ОСОБА_10 в спецпакетах № 3761625 та №3761629, дактилокарту підозрюваного ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_12  залишити в матеріалах кримінального провадження. Взуття чорного кольору в спецпакеті № 0009886, кофту сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору з дверей до туалету, змив речовини бурого кольору зі стіни, змив речовини бурого кольору з підлоги, змиви з правої та лівої рук трупа ОСОБА_10 , зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук трупа ОСОБА_10 , 5 недопалків від цигарок марки Столичні, скляну чарку в спецпакеті № 3919946, спортивні штани чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, кофту чорного кольору з капюшоном зі слідами речовини бурого кольору, майку білого кольору зі слідами речовини бурого кольору в спецпакеті №0009885, змиви з правої та лівої рук свідка ОСОБА_11 , змиви з правої та лівої стопи свідка ОСОБА_11 , зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук свідка ОСОБА_11 , кросівки зі слідам речовини бурого кольору, ножі (9 штук), металеве лезо від ножа, змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 , зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_4 , які передані на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
		Процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням експертизи, підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...