Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 605/213/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2021. Зареєстровано: 25.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2021.
Дата набрання законної сили: 03.08.2021
Номер судового провадження: 3/605/180/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 605/213/21
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		"23" липня 2021 р. Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О. розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності: 
		   
		ОСОБА_1 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		громадянина України, не працюючого,
		проживаючого в 
		 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачаєтьсяіз матеріалів справипро адміністративнеправопорушення,зокрема,протоколу проадміністративне правопорушеннясерії БР№021577від 01травня 2021року громадянин ОСОБА_1 у вищевказанийдень близько08год.50хв.в м.Підгайціпо вул.Шевченка,керував транспортнимзасобом «ВАЗ111840»,державний номернийзнак « НОМЕР_1 », із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Водій від проходження огляду для визначення степені алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
		У відповідності до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Змістом ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Згідно сутівищевказаного протоколупро адміністративнеправопорушення,громадянин ОСОБА_1 01травня 2021року близько08години 50хвилин вм.Підгайці повул.Шевченка Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті,керував автомобілем«ВАЗ 111840»,державний номернийзнак « НОМЕР_1 », із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду для визначення степені алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився. 
		На підтвердження вчиненого правопорушення, працівником поліції, який склав протокол, до матеріалів справи додано відеозаписи, які містяться на DVD+R диску, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 
		В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності своєї вини не визнав та пояснив, що не керував транспортним засобом, а сидів на задньому сидінні автомобіля, який був запаркований на стадіоні в м. Підгайці, пізніше підійшли працівники поліції та витягли його з авто. На запитання хто керував транспортним засобом, відповів, що його друг, який до приїзду працівників поліції втік, а він залишився сидіти на задньому сидінні автомобіля. Пояснив, що його друг втік тому, що їх доганяв свідок ОСОБА_5 на автомобілі, з яким за півгодини до цього, у нього виник словесний конфлікт в центрі міста, через що, на думку друга, ОСОБА_5 хотів з ними розправитись. Також вказує, що між ними існує конфлікт, який виник близько півроку назад та триває досі і полягає в тому, що ОСОБА_1 паркувався на відведеному місці для служби таксі, а ОСОБА_5 , який працює в службі таксі вважав, що ОСОБА_1 також здійснює перевезення пасажирів, а тому постійно його проганяв з того місця. 
		Також повідомив, що мав конфлікт із свідком ОСОБА_3 близько року тому, в ході якого, ОСОБА_3 вдарив кулаком під око та копнув його в ногу.
		Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 не знає та конфліктів раніше ніяких з ним не мав. З приводу вищевказаних подій пояснив наступне: 01 травня 2021 року близько 08 години, він приїхав на роботу після чого до нього під`їхав ОСОБА_1 , який на його думку перебував в стані алкогольного сп`яніння та показав йому середній палець, після чого втік. Через 20 хв. вони вдруге зустрілись, при зустрічному роз`їзді на дорозі, коли ОСОБА_1 знову показав середній палець та продовжив рух, після чого він розвернувся та поїхав вслід за ним, він проїхав за ним до стадіону, після чого ОСОБА_1 зупинився та зачинився в автомобілі. Висновок про те, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, він зробив після того, як почув від нього різкий запах алкоголю з порожнини рота. Також додав, що бачив, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на твердження свідка ОСОБА_2 , додав, що коли він перший раз під`їхав до ОСОБА_2 то дійсно показував йому середній палець і тоді саме він керував транспортним засобом, при цьому був тверезий. Після цього, випив пиво і транспортним засобом більше не керував, а керував його друг. Коли він через півгодини другий раз зустрівся при зустрічному роз`їзді на дорозі з ОСОБА_2 , то вже не перебував за кермом. 
		Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебуває у неприязних відносинах. Пояснив, що в той день був вдома, коли свідок ОСОБА_2 йому зателефонував та сказав, що ОСОБА_1 їздить п`яним та показує середній палець, після цього він під`їхав до стадіону, де вже був запаркований автомобіль особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Бачив, як працівники поліції витягували з заднього сидіння автомобіля ОСОБА_1 , а також був свідком того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом, він не бачив.
		В матеріалах справи також знаходяться письмові пояснення свідків  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які суд до уваги не бере, оцінює їх критично, оскільки такі частково спростовані ними в судовому засіданні і суттєво різняться із поясненнями зазначених свідків, даними ними в судовому засіданні. Вказані свідки пояснили, що пояснення від їх імені писав працівник поліції, а вони не прочитавши, підписали їх, при цьому письмове пояснення свідка ОСОБА_3 взагалі не містить прізвища, ім`я та по батькові працівника поліції, який його відібрав. 
		Крім того, пояснення свідків  ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з приводу того, що на їх думку ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не можуть бути прийняті судом до уваги, як належний та допустимий доказ вищезазначеного, оскільки вказані свідки, перебувають із особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у неприязних відносинах, при цьому вони давали непослідовні, плутані пояснення, при цьому вони спростовуються матеріалами справи, а також для встановлення факту перебування особи в стані сп`яніння, самих пояснень свідків є недостатньо, а для цього існують дозволені відповідно до чинного законодавства України, спеціальні технічні засоби, які мають сертифікати відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. 
		Із дослідженого відеозапису, який міститься на DVD+R диску та доданий до матеріалів справи, видно, що ОСОБА_1 знаходився на задньому сидінні автомобіля, при цьому повідомляв, що не керував транспортним засобом. На відеозаписі видно, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці так і в медичному закладі, пояснивши, що він не керував автомобілем. 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст.251 КУпАП, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і відповідно б спростовували його твердження з приводу того, що він не був водієм, матеріали справи не містять.
		Згідно ч.ч.1, 7 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
		У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
		Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.
		Так, хоча у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №021577 від 01 травня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 01 травня 2021 року о 08 годині 50 хвилин в м. Підгайці по вул. Шевченка, керував автомобілем «ВАЗ111840», державний номерний знак « НОМЕР_1 », однак суть вказаного адміністративного правопорушення, не відповідає встановленим судом обставинам.
		Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом настає за умов відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який пропонується пройти чи проводиться відповідно до встановленого порядку.
		Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який йому пропонувалось пройти в порушення встановленого порядку, оскільки він не був водієм, не може бути підставою для притягнення даної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
		На підтвердження наведеного, суд вважає за необхідне, зіслатися на зміст частини другої ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, та частини першоїст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, докиїї вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Хоча приписиКУпАПне передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
		Європейський судз правлюдини (ЄСПЛ)поширює стандарти,які встановлюєКонвенція длякримінального провадження,на провадженняу справахпро адміністративніправопорушення.Наприклад,у справі«Лучанінова протиУкраїни» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
		Таким чином,беручи доуваги те,що ч.1ст.130КУпАП передбачаєвідповідальність увиді штрафу врозмірі однієїтисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
		При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом поза розумним сумнівом, зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		   Працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у вищезазначений час керував автомобілем.
		Матеріалами справи про адміністративне правопорушення жодним чином не спростовуються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо того, що він не керував транспортним засобом.
		За змістом п.1.10 Правил дорожнього руху водій  особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
		Виходячи ізвстановлених усправі обставин,суд вважає,що оскільки ОСОБА_1 не бувводієм,тобто некерував транспортнимзасобом у вказаний вище час, а тому відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року і вимог ч.1 ст.266 КУпАП не підлягав огляду на стан алкогольного, чи будь-якого іншого сп`яніння.
		Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення неможе ґрунтуватисяна доказах,одержаних незаконнимшляхом,а такожна припущеннях.Усі сумнівищодо доведеностівини особитлумачаться наїї користь. 
		В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
		   Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
		   При цьому, суд звертає увагу на те, з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справахМалофєєва проти Росії(Malofeyeva v. Russia, рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) таКарелін проти Росії(Karelin v. Russia заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
		   З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
		   Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Виходячи із вищенаведеного, суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
		    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 33-35, 130 ч.1, 221, 245, 251, 266, 283, 284 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), Інструкцієюпро порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року, ст.ст.8, 62 Конституції України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.
		 
		Суддя:  Р.  О.  Горуц

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...