Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/8194/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2021. Зареєстровано: 26.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2021.

Номер судового провадження: 2-1946/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/8194/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Ільєвої Т.Г.
		при секретарі Ємець Д.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу №757/8164/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2019 позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди.
		Так, в обґрунтування позову зазначено, що  01.02.2019 року позивачем у магазині Будівельно-господарський гіпермаркет «Епіцентр К» №7, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д, було придбано прасувально дошку Braun ІВ3001ВК INT (артикул 31009915), що підтверджується видатковою накладною №Ррз/К7-0027721 від 01.02.2019 р. та фіскальний чек від 01.02.2019 р. №44 (ФН 3000087210).
		В той же день, дома, після розпакування дошки, позивачем було виявлено істотний недолік товару, а саме крізний отвір у матеріалі столу дошки для прасування.
		Так, позивач вказує, що в магазині не бачив, що даний товар має отвір через наявність транспортувальної плівки, у зв`язку з цим, позивач повернувся до магазину, для того щоб обміняти товар з істотними недоліками на аналогічний належної якості. Відповідачем була прийнята заява (вхідний №05/310 від 01.02.2019 року), проте, 01.02.2019 року відповідач в усній формі відмовив позивачу в задоволенні вимог. 
		Враховуючи все вищевикладене, позивач вважає, що придбав  товар з істотними недоліками, у розумінні визначення наданого в ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому, на підставі п. 2. ч. 1 ст. 8 Закону він має право вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
		Окрім цього, позивач стверджує, що зазнав значної моральної шкоди, що полягала в душевних хвилюваннях, погіршення стосунків з оточуючими і як наслідок погіршення здоров`я.  
		З врахуванням зазначених обставин, позивач просить суд:
		- зобов`язати відповідача здійснити заміну товару з істотними недоліками - прасувальна дошка Braun ІВ3001ВК INT на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця також доставку товару та його повернення здійснити за рахунок відповідача; 
		- стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень на користь позивача; 
		- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.
		20.02.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
		18.03.2019 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» не погоджується з позовними вимогами, викладеними позивачем, оскільки товар було прийнято споживачем за якістю та кількістю також товар не мав істотних недоліків, які виникли з вини виробника або відповідача, а протилежного позивачем не доведено. 
		На момент звернення з наміром здійснити обмін товару упаковка товару була пошкоджена і товарний вигляд товару не був збережений, враховуючи всі ці обставини, у відповідача не було жодних підстав для здійснення обміну товару на аналогічний, що й було повідомлено позивачу.
		Також, у своїй позовній заяві позивач посилається на те, що товар містить істотні недоліки.  Відповідно до положень частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачем не надано жодних доказів, що доводять наявність істотних недоліків в товарі, та їх виникнення з вини саме відповідача.
		Стосовно відшкодування моральної шкоди, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, так як позивач не вказав, якими неправомірними діями з боку відповідача заподіяно моральну шкоду, в чому полягає незаконність цих дій, а також не вказав з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Окрім цього, представник відповідача заперечував щодо задоволення судових витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати нічим не підтверджуються.
		18.03.2019 представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» - Калініна О.А. було подано клопотання про залучення до участі в якості третьої особи ТОВ «Делонгі Україна»..
		18.09.2019 позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній не погоджувався з доводами відповідача.
		20.11.2019 ухвалою суду було залучено до участі у справі № 757/8194/19-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Делонгі Україна».
		Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує.
		Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, адвокатом до суду було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення позову заперечувала.
		Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток та  розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У відповідності до ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
		Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено, в якій саме формі споживач має звертатися до продавця щодо обміну непродовольчого товару належної якості на аналогічний.
		У відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»:
		а) споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.
		б) якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
		Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром (ч. 1 ст.9 закону України «Про захист прав споживачів»).
		Якщо на момент обміну аналогічного товару немає в продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару (ч. 2 ст. 9 закону України «Про захист прав споживачів»).
		При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві в день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші в день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Статтею 675 цього ж Кодексу передбачено, що товар, який продавець передає або зобовязаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання поркупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
		Відповідно до вимог ст.676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у звязку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.
		Частинами 1 та 3 ст.680 ЦК України передбачено, що покупець має право предявити вимогу у звязку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право предявити вимогу у звязку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
		Так, відповідно до частини першої статті 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
		Положеннями статті 709 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості   товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.  
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
		Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»  у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків.     У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
		Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що  позивачем було доведено обставини, які б свідчили, про необхідність у задоволені вимоги  щодо заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця, оскільки останній звернувся вчасно на продавця, в межах строку визначених законом, а обов`язок доведення належної якості проданого товару покладається саме на продавця.
		Однак відповідачем, не було надано доказів, що ним вчинялись дії, щодо надання відповіді на звернення позивача, належної перевірки  товару в спростування доводів позивача, що приводить до висновку, що позиція позивача є обгрунтованою.  
		Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. При цьому, стаття 708 ЦК України, яка встановлює права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди, а стаття 711 ЦК України та п. 5 ст.4 Закону України «Про захистправ споживачів» передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією.  
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із ч. 2 цієї ж ст.23ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 року. «Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виробника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.
		Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
		Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
		Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. 
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності..
		Так, позивач зазначає, що на його думку дії відповідача, щодо зазначених обставин, привели до завдання моральної шкоди. При цьому, в  матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог, не наведено доказів та не доведено фактів завдання моральної шкоди,  не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Таким чином, з врахуванням зазначеного, позов підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до ст.141ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., оскільки позивач звільнена від сплати судового збору згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Щодо судових витрат на правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн., суд вважає, за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
		Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді, як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,89 ЦПК України.
		Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
		Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц зазначив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
		Відповідно до судової практики у питанні стягнення витрат на правову допомогу, заявник має довести, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У випадку відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, однак позивач не надав квитанцій на підтвердження сплати даних послуг, тому враховуючи викладене, суд вважає, що судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Зобов`язати  Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» замінити товар, придбаний ОСОБА_1 з недоліками, а саме: «прасувальну дошку Braun ІВ3001ВК INT (артикул 31009915)» на аналогічний, з числа наявних у продавця.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на користь держави судовий збір у сумі 784 грн. 40 коп.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНКОПП  НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 .
		 
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», 04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-К, код ЄДРПОУ: 32490244, тел. (044) 206-26-00.
		 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Делонгі Україна», код ЄДРПОУ: 37448134, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 5-7, літера В).
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. 
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється  з дня складення повного  судового рішення. 
		 
		Повний текст судового рішення буде складено 02.02.2021.
		 
		Суддя                                                                                               Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...