Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/3105/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2021. Зареєстровано: 27.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2021.
Дата набрання законної сили: 26.08.2021
Номер судового провадження: 2/191/1055/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 191/3105/20 
		Провадження № 2/191/1055/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2021 року                                                                м. Синельникове 
		 
		Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - Бондаренко Г.В.
		за участю секретаря - Лободи Т.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Синельниківське районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Синельниківське районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.12.2001 року органом досудового розслідування - Синельниківським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області відносно нього була порушена кримінальна справа №15012045 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 08.01.2003 року йому було пред`явлено обвинувачення у тому, що 24.11.2001 року приблизно о 16 годині 30 хвилин на автодорозі Дніпропетровськ-Мелітополь в районі 158 км відбулося зіткнення автомобіля Хонда-акорд д.н. НОМЕР_1 під його керуванням та трактора ЮМЗ-З-6 д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля Хонда-акорд д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. В цей же день йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 24.04.2003 року склад злочину було перекваліфіковано на ч.2 ст.286 КК
		України. 05.05.2003 року слідчим Синельниківського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області було накладено арешт на належні йому автомобілі «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_1 , «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_3 та «Форд
		Транзіт» д.н. НОМЕР_4 . 21.02.2006 року йому було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України. Справу було направлено для судового розгляду до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Через те, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового слідства його вина у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не була доведена, постановою Синельниківського міськрайонного суду кримінальну справу було повернуто для проведення додаткового розслідування. Після цього кримінальна справа ще неодноразово направлялася до суду та поверталася Синельниківській міжрайонній прокуратурі для проведення додаткового розслідування. Останній раз вона була повернута постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 року. Не дивлячись на те, що він з самого початку надавав стабільні чіткі пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.11.2001 року, слідчий СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та слідчий Синельниківського МВ, які проводили досудове розслідування, всіляко намагалися не помічати розбіжностей, які були в поясненнях потерпілого ОСОБА_3 , водія ОСОБА_2 та у висновках судових експертиз, та які б могли тлумачитись на його користь, та намагалися проводити слідство у справі однобічно та будувати обвинувачення незважаючи на виявлені розбіжності. Навіть після останнього повернення справи на досудове розслідування та неможливості доведення його вини у будь-який спосіб, органом досудового розслідування не було знято обвинувачення та кримінальна справа не була закрита, а навпаки, у зв`язку з набранням чинності новим КПК України 26.07.2013 року кримінальне провадження було зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040390001852 за ознаками ч. 1 ст.286 КК України. Про жодні слідчі дії, які були проведені в рамках кримінального провадження, йому не повідомляли та не викликали для дачі пояснень. Після його неодноразових звернень та скарг до прокуратури Дніпропетровської області та Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо неналежного розслідування обставин злочину, заступником начальника СВ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області Мухінько К.М. 20.09.2013 року було прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до СРДР за №12013040390001852, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання. Весь цей час - з моменту пред`явлення йому обвинувачення і до закриття кримінальної справи він знаходився під підпискою про невиїзд та на все його майно був накладений арешт. Все це дуже позначилося на звичному способі його життя та обмежувало його життєві зв`язки, для поновлення яких необхідно докласти значних зусиль , він був безпідставно обмежений у вільному пересуванні протягом десяти років. На належні йому автомобілі «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_1 , «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_3 та «Форд Транзіт» д.н. НОМЕР_5 був накладений арешт, а тому через неможливість їх продажу та належного використання за час перебування під арештом вони значно знецінилися, що завдало йому значних матеріальних збитків. Автомобіль «Хонда-аккорд» д.н. НОМЕР_1 після дорожньо - транспортної пригоди взагалі відновленню не підлягав, а через неналежне проведення досудового розслідування та не встановлення винної особи матеріальні збитки, завдані йому у зв`язку з пошкодженням автомобіля, не були відшкодовані. Станом на час накладення арешту на належні йому автомобілі їх вартість становила: автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_1 - 30803,50 грн. , автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_3 - 12053,26 грн. автомобіля «Форд Транзіт» д.н. НОМЕР_5 - 21480,00 грн. Згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження №75/19 від 11.09.2019 вартість транспортних засобів станом на грудень 2017 року становить автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_1 - 76891,90 грн. автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_3 - 50042,30 грн. автомобіля «Форд Транзіт» д.н. НОМЕР_5 - 54475,20 грн. Враховуючи, що розмір мінімальної заробітної плати у березні 2001 року становив 118 грн., а у грудні 2017 року - 3200 грн., то вартість належних позивачу транспортних засобів, на які був накладений арешт, у привязці до мінімальної заробітної плати становила у 2001 році - 545,2 мінімальних заробітних плат, а у 2017 році - 56,7 мінімальних заробітних плат. Таким чином, відбулося знецінення вартості належних йому транспортних засобів за той час, коли автомобілі перебували під арештом та він був позбавлений можливості ними розпоряджатися. Розмір знецінення автомобілів станом на сьогодні складає 488,5 мінімальну заробітну плату, тобто 2 442 500 грн. (5000 х 488,5). Вважає, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, яке потягло за собою незаконні дії органу досудового розслідування у вигляді накладення арешту на належне йому майно, спричинили суттєву матеріальну шкоду, оскільки порушили його права власності та йому спричинена матеріальна шкода у розмірі 2 442 500 грн.
		Просить стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , 2 442 500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
		Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Чорна Ю.В. надала суду письмовий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що у ході проведення досудового розслідування кримінальної справи 05.05.2003 у присутності ОСОБА_1 складено протоколи накладення арешту на його майно - автомобілі «Форд-Транзит» державний знак НОМЕР_5 , 1987 р.в., «Хонда Аккорд» державний знак НОМЕР_1 , «Хонда Аккорд» державний знак НОМЕР_3 , які залишено на зберігання ОСОБА_1 . Накладення арешту слідчим на автомобілі «Форд-Транзит» державний знак НОМЕР_5 , 1987 р.в., «Хонда Аккорд» державний знак НОМЕР_1 , «Хонда Аккорд» державний знак НОМЕР_3 не було визнано незаконними. У ході досудового розслідування кримінального провадження №12013040390001852 було допитано у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.11.2020 року до матеріалів кримінальної справи долучено висновок судово-автотехнічної експертизи, котра проведена НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якої ОСОБА_1 порушив п. 12.2, 12.3 ПДД        України, що знаходилися у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. На підставі вказаної експертизи ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальна справа була направлена до суду. У ході судового досудового розслідування по кримінальній справі була призначена та проведена авто-технічна експертиза, відповідно до висновку якої від 16.12.2003 №1857 по механізму пригоди згідно свідчень водія ОСОБА_4 , у скоєнні        дорожньо-транспортної пригоди        вбачається вина водія ОСОБА_2 , по механізму пригоди згідно свідчень водія ОСОБА_5 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди вбачається вина водія ОСОБА_1 . Згідно висновку вказаної експертизи від 22.04.2005 №1393, по механізму пригоди водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти дорожньо- транспортній пригоді. 7 грудня 2006 року кримінальна справа була знову направлена для проведення додаткового розслідування. 24 вересня 2008 року кримінальна справа знову направлена для проведення додаткового розслідування. При цьому повертаючи справу на додаткове розслідування у постанові суд зазначив, що у ході розслідування вина ОСОБА_1 не доведена, оскільки в матеріалах справи є декілька авто технічних експертиз висновки яких не дають відповіді по вині якого з учасників пригоди сталася дорожньо-транспортна пригода. Також, у постанові суд зазначив, що необхідно встановити яка саме площа задніх габаритних вогнів трактора була забруднена. Виконати вказану вказівку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області не надалось можливим, оскільки після пригоди пройшло більше 10 років і ступінь забрудненості задніх вогнів трактора могла змінитися під впливом природних факторів. 26.07.2013 року СВ Синельниківського МВ ГУМВС відомості про дорожньо- транспортну пригоду за участю ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013040390001852 за ч. 2 ст. 286 КК України. Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12013040390001852 проведено всі можливі слідчі дії, допитані свідки, учасники пригоди, проведено відтворення обставин та обстановки події дорожньо-транспортної пригоди з усіма свідками, проведено чотири авто- технічні експертизи, однак вина ОСОБА_1 не знайшла свого повного підтвердження в матеріалах кримінального провадження. Також, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди пройшло більше ніж 10 років то можливості доведення вини ОСОБА_1 вичерпані. 20.09.2013 року заступником начальника СВ Синельниківського МВ ГУМВС прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12013040390001852 за п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримання. На підставі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів, а згідно ст. 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана посадовою або службовою особою органу державної влади. Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Звернула увагу, що до своєї позовної заяви ОСОБА_1 не долучив доказів завдання останньому матеріальної шкоди на суму 2 442 500 грн. Вважає, що відсутній причинно- наслідковий зв`язок між закриттям кримінального провадження №12013040390001852 та настанням матеріальних збитків для ОСОБА_1 , а також дії міліціонерів СВ Синельниківського МВ ГУМВС не визнані незаконними або протиправними, у зв`язку з чим вважає, щовідсутні правові підстави для відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 2 442 500 грн. Також, позивачем не надано доказів щодо спричиненої йому матеріальної шкоди, адже накладення арешту на автомобілі «Форд-Транзит» державний знак НОМЕР_5 , 1987 р.в., «Хонда Аккорд» державний знак НОМЕР_1 , «Хонда Аккорд» державний знак  НОМЕР_3 не визнано незаконним. Крім того, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про, захист свого цивільного права або інтересу, позивачем пропущено строки звернення до суду. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Кримінальне провадження №12013040390001852 було закрито 20.09.2013, а до суду позивач звернувся лише 13.13.2020, тобто порушивши при цьому строки позовної давності. Таким чином ОСОБА_1 пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду, тобто відсутні підстави для задоволення позову.
		В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. 
		Представники відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровсмькій області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
		Представник третьої особи Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив. 
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
		Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
		Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Судом встановлено, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 20.09.2013 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013040390001852 від 26.07.2013 року закрито у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримання. Знято арешт з майна ОСОБА_1 . 
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
		Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.
		Однак для настання відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченої ст.1176 К України, повинні існувати обставини, визначені частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Таких обставин в ході розгляду справи не встановлено, оскільки позивач просить відшкодувати йому матеріальну шкоду, завдану накладенням арешту на автомобілі, чим було порушено його право власності. 
		В даному випадку необхідно керуватись положеннями ч.6 ст.1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
		Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
		Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.
		Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.
		Незаконні (неправомірні) дії - це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону.
		Позивачем не було надано жодного судового документу, яким визначено протиправність дій посадових осіб органу досудового розслідування.
		Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
		Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).
		Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 20.09.2013 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013040390001852 від 26.07.2013 року закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримання.
		Також, за змістом позовної заяви слідує, що позивач протягом 12 років користувався своїми автомобілями, але був обмежений у праві розпорядження.
		Згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження №75/19 від 11.09.2019 їх ймовірна вартість в 2001 році становила: автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_1 - 30803,50 грн. , автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_3 - 12053,26 грн. автомобіля «Форд Транзіт» д.н. НОМЕР_5 - 21480,00 грн. Ймовірна вартість транспортних засобів станом на грудень 2017 року становить автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_1 - 76891,90 грн. автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_3 - 50042,30 грн. автомобіля «Форд Транзіт» д.н. НОМЕР_5 - 54475,20 грн. При цьому транспортні засоби не були надані на дослідження експерту, тобто вони були відсутні у позивача станом на 2017 рік.
		Також, суд враховує те, що кримінальне провадження було закрито, а арешт майна скасований 20.09.2013 року.
		При цьому з позовом до суду позивач звернувся 13.10.2020 року. 
		Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана матеріальна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю відповідача та вини відповідача в заподіянні матеріальної шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
		Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оскільки відповідач в своєму відзиві послався на пропуск строку позовної давності, але відсутня заява відповідача про його застосування, то суд не вирішує питання про застосування або не застосування строку давності до вимог позивача.
		Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів завдання матеріальної шкоди діями чи бездіяльністю службової особи органу державної влади, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Синельниківське районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
		Повний текст рішення виготовлений 23.07.2021 року.
		       
		       Суддя:        Г. В. Бондаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...