Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 414/2416/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2021. Зареєстровано: 27.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: 22-ц/810/429/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 414/2416/20 
		Провадження № 22-ц/810/429/21 
		 
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 липня 2021 року  м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого  Кострицького В.В.,
		суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.
		за участю секретаря судового засідання Погребна Л.М.
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 ,
		представник позивача ОСОБА_2 
		відповідач Луганська обласна прокуратура,
		відповідач старший слідчий Кремінського ВП ГУНП в Луганській області Назарько Майя Олександрівна.
		третя особа Управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
		за апеляційною скаргою заступника прокурора Луганської обласної прокуратури
		на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Безкровного І.Г. в м. Кремінна, Луганської області,
		у цивільній справі за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до старшого слідчого Кремінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Назарько Майї Олександрівни, Луганської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-
		 
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлобрицька Н.В., звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до старшого слідчого Кремінського ВП ГУНП в Луганській області Назарько М.О., Луганської обласної прокуратури, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, УДКС України у Кремінському районі Луганської області.
		В обґрунтування позову зазначається, що 27.04.2015 за клопотанням слідчого СВ Кремінського РВ ГУМВС України в Луганській області, підтриманого прокуратурою Луганської області, Кремінським районним судом Луганської області була винесена ухвала у справі № 414/766/15-к (провадження №1-кс/414/252/2015) про відсторонення  ОСОБА_1  від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали. Виконання ухвали суду покладено на сесію Бараниківської сільради Кремінського району Луганської області та на виконання вказаної ухвали Бараниківською сільрадою було прийняте рішення № 57/1 від 28.04.2015 «Про відсторонення від посади голови Бараниківської сільської ради» строком на два місяці з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 27 квітня 2015 року.13 березня 2017 року вироком Кремінського районного суду Луганської області у справі № 414/864/15-к (провадження №1-кп/414/19/2017) позивач був визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 - 15 ч. 2 КК України, та виправданий у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень. Копію вказаного виправдувального вироку з відміткою «рішення набрало законної сили» позивач отримав 17.06.2020. При цьому повідомлення Кремінського районного суду Луганської області, складеного за формою згідно з додатком до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями  органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», позивач не отримував. Таким чином,  ОСОБА_3  вважає, що у зв`язку із ухваленням судом виправдувального вироку позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, а тому просив суд: 1) стягнути з Державного бюджету України  шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в особі Управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області на його користь шляхом зарахування коштів на рахунок позивача: а) заробітну плату за період відсторонення від посади з 27.04.2015 по 27.06.2015 у розмірі 9526,58 грн; б) не донараховані за період відсторонення від посади з 27.04.2015 по 27.06.2015 відпускні за чергову відпустку в розмірі 340,82 грн; в) не донараховану за період відсторонення від посади з 27.04.2015 по 27.06.2015 компенсацію за невикористану відпуску в розмірі 1009,51 грн; г) витрати на правничу допомогу в розмірі 11526,90 грн; 2) зобов`язати Державну казначейську службу України в особі Управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області зробити нарахування та перерахування ЄСВ на проведені виплати ОСОБА_1 та зобов`язати подати відомості до Пенсійного фонду України щодо зроблених нарахувань та виплати за відповідні періоди 2015 року. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 23 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період відсторонення його від посади з 27.04.2015 по 27.06.2015 у розмірі 5760,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недонараховану за період відсторонення його від посади з 27.04.2015 по 27.06.2015 суми оплати часу чергової відпустки (відпускні за чергову відпустку) у розмірі 227,08 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недонараховану за період відсторонення його від посади з 27.04.2015 по 27.06.2015 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 260,32 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. 
		Доводи апеляційної скарги 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду Луганська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, на думку скаржника, Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Випадки, за яких виникає право на відшкодування шкоди, чітко визначено ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон), зокрема, у разі постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Тобто у випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті Закону, завдана шкода відшкодовується у разі, якщо такі дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду є незаконними. Відповідно до ст. З Закону у випадках, передбачених статтею 1 даного Закону, громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Так, встановлено, що 23.04.2015  ОСОБА_1  повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень.Ухвалою Кремінського районного суду від 27.04.2015 відносно ОСОБА_1  обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.Ухвалою Кремінського районного суду від 27.04.2015 позивач у справі був відсторонений від займаної посади Голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області.Вироком Кремінського районного суду від 13.03.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08.06.2017, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.І ст.366, ч.2 ст.15 ч.2 ст.191 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що його з 27.04.2015 по 27.06.2015 незаконно відсторонили від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району, незаконно притягнули до кримінальної відповідальності, внаслідок чого ним втрачено заробітну плату, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоди у розмірі 10876,91 грн. Разом з тим, відповідно до ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» дострокове припинення повноважень сільського голови є виключною компетенцією, тобто дискреційними повноваженнями відповідної ради. Оскільки посада голови Бараниківської сільської ради є виборною посадою, то і рішення про відсторонення вказаної посадової особи прийнято представницьким органом місцевого самоврядування, а не органами прокуратури. Так, ухвала Кремінського районного суду від 27.04.2015 була виконана 28.04.2015 шляхом постановлення Бараниківською сільською радою рішення № 57/1 «Про відсторонення від посади голови Бараниківської сільської ради строком на 2 місяці». Крім того, зазначені процесуальні рішення органів прокуратури області ніким не оскаржувались та ніяким компетентним органом незаконним не визнавались та не скасовувались, що також свідчить про законність і обґрунтованість прийнятого рішення. Таким чином, передбачені чинним законодавством України випадки та підстави для відшкодування ОСОБА_1 заробітної плати втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду відсутні. Крім того, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Так, в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на Договір- доручення № 414/864/15-к від 21.05.2020, додаткові угоди, які позивач уклав з адвокатом та на акти виконаних робіт. Проте, позивачем до актів не долучено жодних доказів, які б підтвердили факт виконання робіт.
		Так, в додатковій угоді №1 зазначено, що кожний виїзд адвоката за межи м. Сєвєродонецька клієнт оплачує в розмірі суми добових для відряджень. Проте, відстань між населеними пунктами Кремінна та Сєвєродонецьк не потребує багато часу. Також, є завищеним встановлений розмір оплати послуг адвоката за годину у розмірі 5% від мінімальної заробітної плати.Разом з цим, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000 грн. невідомо за які роботи. Оскільки, підготовка позовної заяви, інших документів, участь ; судових засіданнях, використання власного транспорту оплачується окремо.Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Частиною 3 цієї статті унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Так, слід зауважити, що зазначені договір-доручення та додаткові угоди укладено для участі у справі № 414/1178/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури та судових витрат на правову допомогу, де ціна позову складала 671 650 грн. В справі, що розглядається ціна позову зазначена у розмірі 10876,91 грн., а витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 11190 грн., що є вище за ціну позову.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Таким чином, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги є явно завищеним та неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, витраченого часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
		 
		 
		 
		 
		 
		Відзив на апеляційну скаргу 
		Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений ст. 360 ЦПК України не надходило, що не заважає розгляду справи 
		Щодо явки сторін.
		Сторони належним чином були завчасно повідомлені про час і місце судового засідання. В судове засідання зявився прокурор Смирнов О.О., заяв про перенесення розгляду справи або про особисту участь у засіданнях не надходило.
		Позиція апеляційного суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України  судове рішення  повинно ґрунтуватися на засадах  верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Колегією суддів вивчивши матеріали цивільної справи, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3ст. 12 ЦПК України).
		В силу ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_1 з 10.11.2010 почав працювати на посаді Бараниківського сільського голови у Бараниківській сільській раді Кремінського району Луганської області та 10.11.2015 був звільнений із даної посади у зв`язку із закінченням строку повноважень (а.с. 17-19).
		Ухвалою Кремінського районного суду від 27.04.2015 у справі №414/766/15-к (провадження № 1-кс/414/252/2015) ОСОБА_1 , підозрюваний у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 - ст. 15 ч. 2 КК України, був відсторонений від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали, на підставі якої Бараниківською сільської ради Кремінського району Луганської області було прийняте відповідне рішення № 57/1 від 28.04.2015 (а.с. 21, 28).
		На адресу представника позивача ОСОБА_2 15 червня 2020 року Кремінським районним судом було направлено копію вироку від 13.03.2017 по справі №414/864/15-к стосовно ОСОБА_1 , копію якого представник позивача отримала 17.06.2020 (а.с. 22-23). Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.03.2017 справа № 414/864/15-к (провадження № 1-кс/414/19/2017) ОСОБА_1 був визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 - ст. 15 ч. 2 КК України, та виправданий у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень. Рішення набрало законної сили 08.06.2017 на підставі ухвали Апеляційного суду Луганської області, якою вирок суду першої інстанції був залишений без змін (а.с. 24-27, 104-112).
		Відповідно до листа Бараниківської сільської ради № 02-21/30 від 10.11.2017 у період з 28.04.2015 по 27.06.2015 заробітна плата голові Бараниківської сільської ради не нараховувалася та не виплачувалася згідно з рішенням сесії Бараниківської сільської ради № 57/1 від 28.04.2015 «Про відсторонення від посади голови Бараниківської сільської ради» (а.с. 30).
		Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (дані про трудовий та страховий стаж) страховий стаж ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 30.04.2020 становить: років - 8; місяців - 10, днів - 3. Страховий стаж за звітний 2015 рік становить: місяців - 10; днів - 4, з яких: за квітень 2015 року - 30 днів; за травень 2015 року - 0 днів; за червень 2015 року - 4 дні (а.с. 31).
		Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (дані про нараховану заробітну плату (дохід грошове забезпечення) ОСОБА_1 отримав наступний дохід/заробіток: у 2014 році - 38073,16 грн; у 2015 році - 34737,16 грн; у 2017 році - 21698,89 грн; у 2018 році - 44678,40 грн; у 2019 році - 66424,30 грн; у 2020 році - 21092,08 грн. 
		У 2015 році ОСОБА_1 отримав наступний заробіток/дохід: 1) у лютому - у розмірі 2860,81 грн (кількість днів стажу в місяці - 28, позначка про сплату єдиного внеску - так); 2) у березні - 2899,79 грн (кількість днів стажу в місяці - 31, позначка про сплату єдиного внеску - так); 3) у квітні - 2541,45 грн (кількість днів стажу в місяці - 30, позначка про сплату єдиного внеску - так); 4) у травні - 0,00 грн (кількість днів стажу в місяці - 0; позначка про сплату єдиного внеску - ні); 5) у червні - 166,30 грн (кількість днів стажу в місяці - 4, позначка про сплату єдиного внеску - так) (а.с. 32).
		Згідно з довідкою Бараниківської сільської ради № 02-29/104 від 23.04.2015 про нараховану заробітну плату (дохід) за 2014 рік, ОСОБА_1 працював у Бараниківській сільській раді і загальна сума доходу за період із січня 2014 року по грудень 2014 року склала 38073,16 грн (а.с. 33).
		Згідно з довідкою Красноріченської селищної ради № 31 від 20.05.2020 ОСОБА_1 працював у Бараниківській сільській раді на посаді сільського голови і загальна сума його доходу за період з 01.01.2015 по 10.11.2015 склала 34737,16 грн, зокрема заробітна плата: за лютий 2015 року - 2860,81 грн; за березень 2015 року - 2899,79 грн; за квітень 2015 року - 2541,45 грн; за травень 2015 року - 0 грн; за червень 2015 року - 166,30 грн (а.с. 34).
		Відповідно до розрахунків Красноріченської селищної ради, компенсація сільському голові ОСОБА_1 за невикористану відпустку за період роботи з 10.11.2014 по 10.11.2015, за 16 календарних днів складає 1356,16 грн, а сума відпускних за частину чергової відпустки тривалістю 14 календарних днів за період із 06.07.2015 по 20.07.2015 складає 1112,16 грн (а.с. 36-37). 
		Представнику позивача ОСОБА_2 на її заяву Кремінським районним судом Луганської області був надісланий лист-відповідь, в якому зазначається, що повідомлення за формою, що є додатком до Положення про застосування ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду» виправданому ОСОБА_1 у визначений Законом порядок і строк направлено не було, проте ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 27.05.2020 останньому було роз`яснено умови і порядок відновлення порушених прав і можливість відшкодування шкоди. Даний лист-відповідь представник позивача отримала 17.07.2020 (а.с. 42, 43, 44, 45). 
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 (далі - Закон № 266/94-ВР).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 266/94-ВР у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Як вбачається з п.п. 1, 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
		Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. 
		Частинами 1, 2 ст. 7 Закону № 266/94-ВР передбачено, що термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 266/94-ВР у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін із дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
		З метою визначення порядку застосування Закону № 266/94-ВР спільним наказом № 6/5/3/41 від 04.03.1996 Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджене відповідне Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення).
		Пунктом 6 вказаного Положення встановлено, що відповідний орган, зазначений у п. 11 цього Положення, одночасно з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.
		Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.
		У місячний термін із дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п. 11 Положення, залежно від того, хто з них розглядав справу, витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР постанову.
		Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої постанови. У разі незгоди з винесеною постановою громадянин має право оскаржити її відповідно до положень цивільного процесуального законодавства до суду .
		Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Щодо наявності у позивача права на відшкодування шкоди суд зазначає наступне.
		Оскільки позивача вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.03.2017 у справі № 414/864/15-к було визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 - 15 ч. 2 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень, відсторонення позивача на підстави ухвали слідчого судді в межах цього кримінального провадження від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці є незаконним. 
		Крім того, із системного аналізу ч. 1 ст. 1176 ЦК України та ч. 2 ст. 1 Закону України № 266/94-ВР вбачається, що для виникнення права особи на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, достатньо лише наявності факту незаконного відсторонення особи від роботи (посади), і виникнення цього права не потребує встановлення вини посадової особи органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за клопотанням та рішенням яких було здійснене таке відсторонення, та не залежить від її наявності чи відсутності.
		Необхідно зауважити, що до висновку про незаконність відсторонення позивача від займаної посади суд дійшов зокрема беручи до уваги закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.
		З огляду на це суд вважає такими, що не заслуговують на уваги посилання відповідачів на ту обставину, що ухвала Кремінського районного суду Луганської області про відсторонення позивача від посади набрала законної сили та не була скасована у встановленому законом порядку.
		При цьому, як вбачається зі змісту вказаної правової норми у системному зв`язку з іншими нормами права та складовими Закону № 266/94-ВР, сама наявність факту постановлення виправдувального вироку суду беззаперечно вказує на незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду при, зокрема, відстороненні особи від займаної посади в межах кримінального провадження, за результатами розгляду якого обвинувачена особа була виправдана.
		Оскільки ОСОБА_1 було незаконно відсторонено від посади в межах кримінального провадження, за результатами розгляду якого вироком Кремінського районного суду від 13.03.2017 позивач був виправданий, і внаслідок застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження виправдана особа зазнала шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню, право на яке виникає в силу прямої вказівки закону.
		Таким чином, у період з 27.04.2015 по 27.06.2015 ОСОБА_1 був незаконновідсторонений від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області, а отже завдана йому шкода, а саме втрачений заробіток та недонараховані відпускні і компенсація за частину невикористаної чергової відпустки,підлягає відшкодуванню.
		Щодо відшкодування суми втраченого заробітку судова колегія погоджується з висновками суду першої інстнації та зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		Відповідно до п.п. 8, 9 Положення розмір цих сум обчислюється, виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Для робітників і службовців середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 та № 348 від 05.05.1995.
		Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пп. «а», «л» п. 1 розд. І).
		Середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 розд. ІІ).
		Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз. 1 п. 8 розд. ІV).
		Із виданої Пенсійним фондом України довідки форми ОК-5«Індивідуальні відомості про застраховану особу» (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та довідки про доходи, виданої Красноріченською селищною радою вбачається розмір заробітної плати ОСОБА_1 , отриманої останнім у місяцях, що передували його відстороненню від займаної посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області.
		При цьому суд бере до уваги, що довідка форми ОК-5 є витягом із Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, створеного у 2011 році відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який являє собою організаційно-технічну систему, призначену для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
		Судом встановлено, що останніми двома відпрацьованими позивачем у повному обсязі календарними місяцями роботи, що передували місяцю, в якому його було відсторонено від займаної посади, були лютий і березень 2015 року, оскільки відповідно до ухвали Кремінського районного суду від 27.04.2015 позивача було відсторонено від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали.
		Вказана ухвала була виконана 28.04.2015 шляхом постановлення Бараниківською сільською радою Кремінського району Луганської області відповідного рішення № 57/1 про відсторонення ОСОБА_1 від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що заробіток за час відсторонення позивача від займаної посади повинен бути нарахований позивачу саме за період з 27.04.2015 по 27.06.2015, що становить 41 робочий день (два місяці), а розрахунок вказаного заробітку має бути здійснений саме виходячи із заробітку, отриманого позивачем у лютому та березні 2015 року.
		Як вже було встановлено судом з довідки форми ОК-5 та довідки про доходи, заробіток ОСОБА_1 за вказані місяці становив: за лютий 2015 року - 2860,81 грн; за березень 2015 року - 2899,79 грн.
		Беручи до уваги кількість робочих днів у лютому 2015 року (20 днів) та у березні 2015 року (21 день), з огляду на Закон № 266/94-ВР та Положення про його застосування, суд дійшов висновку, що середньоденна заробітна плата позивача, за період з якого проводиться розрахунок для нарахування заробітку за час відсторонення позивача від займаної посади, складає 140,50 грн (5760,60 грн (2860,81 грн + 2899,79 грн) / 41 день ( 20 днів +21 день)). 
		Будь-яких доказів отримання ОСОБА_1 інших заробітку чи доходу за вказаний період часу суду надано не було.
		Таким чином, з урахування того, що за час незаконного відсторонення позивача від посади голови Бараниківської сільської ради ним не отримувався заробіток у період незаконного відсторонення з 27.04.2015 по 27.06.2015, тобтоза 41 робочий день (квітень 2015 року - 4 дні; травень 2015 року - 18 днів; червень 2015 року - 19 днів), розмір заробітку за час незаконного відсторонення від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 5760,50 грн (41 день х 140,50 грн).
		Щодо відшкодування оплати часу відпусток (віпускних) та компенсації за частину невикористаної відпустки.
		Як вбачається зі ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001, посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
		Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
		Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абз. 1 п. 2 розд. ІІ).
		Із розрахунку, наданого Красноріченською селищною радою Кремінського району Луганської області вбачається, що сума відпускних (оплата часу відпутски) ОСОБА_1 за частину чергової відпустки тривалістю 14 календарних днів за період з 06.07.2015 по 20.07.2015 складає 1112,16 грн (14 к.д. х 79,44 грн (28199,72 грн (сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки) / 355 (відповідна кількість календарних днів розрахункового періоду). 
		Судом встановлено, що позивачу у період з 06.07.2015 по 20.07.2015 була надана частина чергової відпустки тривалістю 14 календарних днів, а періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток (відпускних) є останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, а саме 12 місяців з липня 2014 року по червень 2015 року та до вказаного періоду був включений період відсторонення позивача від посади, а саме з 27.04.2015 по 27.06.2015, за який позивачу не виплачувалася заробітна плата у зв`язку із його незаконним відстороненням від посади. 
		З огляду на це суд дійшов висновку, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток (відпускних) повинно проводитися з урахування втраченого позивачем заробітку за час його незаконного відсторонення від посади, що складає 5760,50 грн.
		За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, з огляду на Закон № 266/94-ВР та Положення про його застосування, суд вважає, що розмір недонарахованої позивачу суми оплати часу відпустки (відпускних) за частину чергової відпуски з 06.07.2015 по 20.07.2015 за 14 календарних днів необхідно проводити, виходячи з наступного розрахунку: 
		- 33960,22 грн (сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки з врахування недоотриманої зарплати) = 28199,72 грн (фактична сума виплат за останні 12 місяців) + 5760,50 грн (сума недоотриманої заробітної плати за час відсторонення від посади); 
		- 95,66 грн (середньоденна заробітна плата для розрахунку суми відпускних) = 33960,22 грн (сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки) / 355 (відповідна кількість календарних днів розрахункового періоду);
		- 1339,24 грн (сума відпускних, яка повинна бути нарахована) = 95,66 грн (середньоденна заробітна плата для розрахунку суми відпускних) х 14 (кількість днів відпустки);
		- 227,08 грн (недонарахована сума оплати часу відпустки (відпускних)) = 1339,24 грн (сума відпускних, яка повинна бути нарахована) - 1112,16 грн (сума відпускних, яка фактично була виплачена). 
		Таким чином, з урахування того, що у зв`язку із незаконним відстороненням позивача від посади голови Бараниківської сільської ради в період з 27.04.2015 по 27.06.2015 втрачена останнім заробітна плата у розмірі 5760,50 грн не була включена до розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу відпусток (відпускних), суд дішов висновку, що розмір недонарахованої суми оплати часу відпустки (відпускних) за частину чергової відпустки з 06.07.2015 по 20.07.2015 тривалістю 14 календарних днів, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , складає 227,08 грн (1339,24 грн - 1112,16 грн).
		Крім того, із розрахунку, наданого Красноріченською селищною радою Кремінського району Луганської області вбачається, що компенсація сільському голові ОСОБА_1 за невикористану відпустку тривалістю 16 календарних днів за період роботи з 10.11.2014 по 10.11.2015 складає 1356,16 грн (16 к.д. х 84,76 грн (30003,54 грн (сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки) / 354 (відповідна кількість календарних днів розрахункового періоду). 
		Судом встановлено, що позивачу була виплачена компенсація за невикористану ним відпустку за період роботи з 10.11.2014 по 10.11.2015 (тривалістю 16 календарних днів), а періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки є останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, а саме 12 місяців із листопада 2014 року по жовтень 2015 року, та до вказаного періоду включено період відсторонення позивача від посади, а саме з 27.04.2015 по 27.06.2015, за який позивачу не виплачувалася заробітна плата у зв`язку із його незаконним відстороненням від посади. 
		Отже, обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористану позивачем відпустку повинно проводитися з урахуванням втраченого позивачем заробітку за час його незаконного відсторонення від посади, що складає 5760,50 грн.
		Беручи до уваги вищевикладене, з огляду на Закон № 266/94-ВР та Положення про його застосування, суд дійшов висновку, що розмір не донарахованої суми компенсації за невикористану позивачем відпустку тривалістю 16 календарних днів за період роботи з 10.11.2014 по 10.11.2015 необхідно проводити виходячи з наступного розрахунку: 
		- 35764,04 грн (сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки з урахуванням недоотриманої зарплати) = 30003,54 грн (фактична сума виплат за остання 12 місяців) + 5760,50 грн (сума недоотриманої заробітної плати за час відсторонення від посади); 
		- 101,03 грн (середньоденна заробітна плата для розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку) = 35764,04 грн (сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки) / 354 (відповідна кількість календарних днів розрахункового періоду);
		- 1616,48 грн (сума компенсації за невикористану відпустку, яка повинна бути нарахована) = 101,03 грн (середньоденна заробітна плата для розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку) х 16 (кількість днів відпустки);
		- 260,32 грн (недонарахована сума компенсації за невикористану відпустку) = 1616,48 грн (сума компенсації за невикористану відпустку, яка повинна бути нарахована) - 1356,16 грн (сума компенсації за невикористану відпустку, яка фактично була виплачена). 
		Таким чином, з урахуванням того, що у зв`язку із незаконним відстороненням позивача від посади голови Бараниківської сільської ради у період з 27.04.2015 по 27.06.2015 втрачена останнім заробітна плата у розмірі 5760,50 грн не була включена до розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористану відпустку, суд дійшов висновку, що розмір недонарахованої суми компенсації за невикористану відпустку тривалістю 16 календарних днів за період з 10.11.2014 по 10.11.2015, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 260,32 грн (1616,48 грн - 1356,16 грн).
		Щодо позовних вимог про індексаціюне отриманої заробітної плати, недонарахованих сум компенсації за невикористану відпустку та суми оплати періоду відпустки (відпускних) з підстав незаконного відсторонення позивача від займаної посади, суд вважає їх безпідставними, оскільки, відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати, до об`єктів індексації не відносяться.
		Щодо стягнення сум в порядку відшкодування невикористаної відпустки не нарахованих чотирьох днів відпускних за два місяці відсторонення від посади суд зазначає, що сторона позивача не надала (зокрема і на пропозицію суду) доказів щодо кількості використаної щорічної відпустки за період роботи з 10.11.2014 по 10.11.2015, та відповідно в матеріалах справи відсутні докази, що такі чотири дні відпуских дійсно не були використані позивачем.
		Щодо визначення належного відповідача та способу стягнення коштів на користь позивача суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Таким чином, відповідачем у справі фактично є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (п. 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23967/16 від 19.06.2018).
		Аналогічний правовий висновок також викладений у постанові Верховного суду у справі № 495/6187/16 від 22.07.2020.
		Отже, у резолютивній частині рішення суду не мають зазначатися відомості про суб`єкт його виконання та вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, а також рахунку, на який будуть перераховуватися кошти. Водночас стягнення шкоди на користь позивача має відбуватися за рахунок Державного бюджету України.
		Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області здійснити нарахування та перерахування ЄСВ на проведені виплати ОСОБА_1 та зобов`язання подати відомості до Пенсійного фонду України щодо зроблених нарахувань та виплати за відповідні періоди 2015 року суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону  термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
		Позивачем не доведено, що відповідачі будь-яким чином порушують, не визнають чи оспорюють його право на зарахування часу, протягом якого він не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), до загального трудового стажу, а тому такі вимоги є безпідставними з огляду на положення ст. 16 ЦК України та задоволенню не підлягають.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 291/533/17.
		Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
		Як вже було зазначено раніше, обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі постановлення судом виправдувального вироку покладено на суд, який розглядав справу по першій інстанції.
		При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.
		Отже, у даному випадку судом, який мав роз`яснити позивачу порядок поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди є Кремінський районний суд Луганської області.
		Проте Кремінський районний суд Луганської області всупереч вимогам ст. 11 Закону № 266/94-ВР та п. 6 Положення не роз`яснив ОСОБА_1 порядок поновлення його порушених прав і свобод та відшкодування завданої шкоди у порядку та формі, визначеними даними Законом і Положенням. Водночас відсутність такого роз`яснення (повідомлення), встановленого Положенням, не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.
		Із матеріалів справи судом було встановлено, що лише у 2020 році позивачем була отримана копія вироку суду першої інстанції про його виправдання, яка набрала законної сили, і лише у 2020 році ухвалою суду позивачу були роз`яснені умови і порядок відновлення порушених прав і можливість відшкодування шкоди, а отже посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки доказів обізнаності позивача до цього часу про можливість відновлення своїх прав шляхом відшкодування шкоди, завданої внаслідок відсторонення від посади, відповідачами надано суду не було.
		Більше того, подання позову про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат, не обмежується строками давності, про що наголошується зокрема у правовому висновку Верховного Суду у постанові від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17.
		Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
		Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 21.05.2020 уклав договір-доручення № 414/864/15-к (з додатковими угодами №№ 1, 2, 3) про надання правової допомоги з адвокатом Бєлобрицькою Н.В., повноваження якої підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000354 та ордером серії ВВ № 1004484 (а.с. 12, 13, 38, 39, 40, 132).
		Відповідно до акту № 3 виконаних робіт за договором-доручення № 414/864/15-к від 21.05.2020 у період з 21.05.2020 по 11.11.2020 адвокатом Бєлобрицькою Н.В. були надані позивачу наступні послуги: 1) складання заяви від 07.06.2020 до Кремінського районного суду про надання вироку у справі № 414/864/15-к від 13.03.2017, що набрав законної сили та повідомлення, затв. наказом Мінюсту від 04.03.1996 № 6/5/3/41 - вартістю 300 грн; 2) складання заяви від 21.05.2020 про надання роз`яснень про порядок виконання відшкодування моральної та матеріальної шкоди до Кремінського районного суду - вартістю 300 грн; 3) оформлення заяви від 21.05.2020 (п. 2) - вартістю 24 грн; 4) складання позовної заяви від 27.11.2020 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідств, прокуратури і суду (складання розрахунку матеріальних витрат, розрахунок судових витрат, письмове підтвердження і перелік документів) до Кремінського районного суду на суму - вартістю 2000 грн; 5) витрати на оформлення позовної заяви (ксерокопія документів - додатків до позову), оформлення екземплярів позовної заяви для всіх учасників - вартістю 26 грн, - а всього на загальну суму 2650 грн (а.с. 41).
		Відповідно до акту № 5 виконаних робіт за договором-доручення № 414/864/15-к від 21.05.2020 у період з 12.11.2020 по 10.02.2021 адвокатом Бєлобрицькою Н.В. були надані позивачу наступні послуги: 1) складання заяви про зміну позовних вимог від 29.01.2021 з уточненим розрахунком матеріальної шкоди - вартістю 300 грн; 2) складання клопотання від 29.01.2021 - вартістю 300 грн; 3) виїзд адвоката за межі населеного пункту для участі у судових засіданнях - 1800 грн (по 600 грн за день, а всього три дні); 4) участь у судовому засіданні 14.01.2021, 29.01.2021 та 11.02.2021 - вартістю 900 грн (по 300 грн за кожне); 5) компенсація витрат за використання власного транспорту адвокатом - вартістю 1710 грн (три рази по 57 км, а всього 171 км вартістю 10 грн за кілометр); 6) гонорар адвоката - 5000 грн, - а всього на загальну суму 10010 грн (а.с. 135).
		Відповідно до квитанції ПриватБанку від 10.02.2021 та меморіального ордеру № @2PL450771 від 10.02.2021 ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 за правову допомогу згідно з актом № 5 від 10.02.2021 виконаних робіт за договором-дорученням № 414/864/15-к від 21.05.2020 у розмірі 10010 грн (а.с. 136, 137).
		При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, відповідно до якого витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
		Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним з огляду на положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України. 
		Разом із тим, оскільки представник позивача ОСОБА_2 була відсутня у судовому засіданні 11.02.2021, суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем в акті № 5 вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за виїзд адвоката за межі населеного пункту для участі у цьому судовому засіданні у розмірі 600 грн, за саму участь у цьому судовому засіданні у розмірі 300 грн, а також за компенсацію витрат за використання власного транспорту адвокатом цього дня у розмірі 570 грн, а всього у розмірі 1470 грн.
		Таким чином, суд з врахуванням процентної складової задоволення позову дійшов вірного висновку, що всього витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 6427,54 грн.
		 
		Доводи апелянта про те, що завдана шкода відшкодовується у разі, якщо такі дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду є незаконними, не є слушними так як відповідно до матеріалів кримінально провадження відносно позивача його виправдано а під час кримінального провадження позивача було відсторонено від посади за вимогою обвинувача, що безсумнівно негативно вплинуло на його права та було невиправдано так як порушувало баланс приватних та публічних інтересів і з часом призвело до виправдання позивача . 
		       Доводи апелянта про те, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції порушено норми процесуального права не є слушними так як матеріали справи містять докази, які підтверджують факт виконання робіт адвокатом так і розрахунки витрат, а саме позовна заява , розрахунки та запити до суду та органів влади зроблені адвокатом (а.с.2-50), виконані вимогу суду (а.с.55-58), участь у судових засіданнях (а.с.79-80,113-115, 139-143) та інші докази роботи адвоката .
		Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись ст. ст.259,367,374,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд-
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		Рішення Кремінського районного суду Луганської області від від 23 березня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Дата складання повного тексту постанови -  26 липня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...