Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-53942009 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УКРАЇНА 
		 Справа № 22-5394 2009 рік 
		Головуючий у 1 інстанції - Федосеев С. В. 
		Доповідач - Шахова О.В. 
		 РІШЕННЯ  
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ. 
		 26 серпня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: 
		головуючого - Шахової О.В. 
		суддів Волкової Л.О., Кабанченко О.А. 
		при секретарі Рицькій Н.І. 
		розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною 
		скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року 
		в справі за позовом ТОВ Юридична фірма "Нагорний & Швалюк" до ОСОБА_1 
		Андріївни про стягнення грошей за надані послуги,  
		 ВСТАНОВИЛА: 
		 В вересні 2008 року ТОВ Юридична фірма "Нагорний & Швалюк" звернулося до суду з вказаним позовом та зазначало, що 27 вересня 2005 року до товариства з письмовою заявою про надання правової допомоги звернулась відповідачка ОСОБА_1і після розяснення умов надання правової допомоги та домовленості з ОСОБА_1 про те, що вона буде сплачувати вартість послуг після кожного юридичного факту щодо її представництва і інтересів, за розцінками згідно Додатків було погоджено всі істотні умови правочину і 27 вересня 2005 року з відповідачкою укладено договір про надання платної правової допомоги, обслуговування, консультацій, здійснення представництва в судах і перед третіми особами та підготовка документів в її інтересах. На виконання договору 1 жовтня 2005 року ОСОБА_1 надала довіреність на представництво її інтересів в суді. 
		Згідно п. 2.3. договору ОСОБА_1 зобовязалася внести аванс на рахунок позивача в сумі 2 500 грн, а решту грошей не пізніше 28.10.2005 року за вартістю послуг, що надає фірма. 
		Свої зобовязання по сплаті грошей відповідачка виконала лише в сумі 470 грн. 
		Посилаючись на зазначені обставини та на те, що юристами фірми надавались ОСОБА_1. передбачені договором послуги, понесені інші витрати у звязку з наданням послуг, проте остання гроші у повному обємі не сплатила, позивач, з урахуванням уточнень своїх позовних вимог, просив стягнути з відповідачки на свою користь 11 868 грн. та юридичні послуги, фактично понесені ним витрати, у звязку з розглядом справи в суді та штрафні санкції. 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року позов задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Юридична фірма "Нагорний & Швалюк" 11 868 грн. борг за фактично надані правові послуги, втрати, понесені фірмою по оплаті транспорту та паперу, у звязку з розглядом справи ОСОБА_1 в суді в сумі 140 грн., 51 грн. державного мита та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн. 
		В частині стягнення штрафних санкцій в задоволені позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду про стягнення суми скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволені позову. 
		В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, зокрема, посилається на те, що суд не вірно дійшов висновку, що вона не виконала свої зобовязання, оскільки вартість послуг за договором в цілому становила 2 500 грн., які вона мала сплатити авансом і 470 грн. вона сплатила. Позивач же за умовами договору мав до 28 жовтня 2005 року надати її кошторис-звіт, проте свої зобовязання не виконав. Крім цього суд не врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів щодо ознайомлення її з наказом про розцінки та вартість послуг, вона ж як пенсіонерка не могла погодитись на послуги, вартість яких складає 11 868 грн. 
		Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення коштів за фактично надані послуги, суд виходив з їх доведеності та з того, що відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України ОСОБА_1 свої зобовязання за договором про надання правової допомоги, укладеного між нею та позивачем 27 вересня 2005 року, не виконала та не оплатила в повному обсязі надані позивачем юридичні послуги, по захисту в суді її права власності. 
		Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, оскільки суд дійшов їх на порушення процесуального та не вірне застосування матеріального права, з огляду на що рішення суду не можна визнати законним і воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення, з огляду на таке. 
		Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 27 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Позивача з заявою про надання їй правової допомоги і в цей же день між нею та ТОВ Юридична фірма " "Нагорний & Швалюк" укладено договір № 061/05. 
		Згідно п. п. 1.1., 2.2., 2.3. договору позивач зобовязався за^завданням ОСОБА_1 надати юридичні послуги по захисту її права власності в судах на будинок по АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобовязалась оплатити послуги фірми на умовах даного договору та внести аванс в сумі 2 500 грн. до 28.10.2005 р. На цю дату позивач зобовязався скласти кошторис-звіт про вже надані послуги і послуги, які будуть надані, згідно розцінок, затверджених керівництвом фірми (а.с. 5, 6). 
		На виконання умов договору ОСОБА_1 частково виконала свої зобовязання і як вбачається з квитанції від 11 жовтня 2005 року перерахувала позивачу гроші в сумі 470 грн. (а.с. 12). 
		Однак в порушення ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання надати кошторис-звіт відповідачці позивачем виконано не було, про неможливість такого виконання в порушення ч. 2 ст. 538 ЦК України він відповідачку про це не повідомив та не надав жодних доказів на підтвердження факту, що до 28.10.2005 р. він виконав свої зобовязання згідно п.2.3 договору та надав відповідачу кошторис-звіт. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку у встановлений строк, друга сторона має право зупинити виконання свого обов язку, відмовитись від його виконання частково. 
		Крім цвого, протягом всього часу розгляду даної справи, в тому числі і в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів, що відповідачку було ознайомлено з наказом № 1 від 2 січня 2004 року про вартість послуг фірми та про факт замовлення послуг нею згідно рахунків № 1-03-10 від 33 жовтня 2005 року на суму 1340 грн. та № № 3-22-12 від 22 грудня 2005 року на суму 8 028 грн. 
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  
		З огляду на викладене, позивач свої позовні вимоги не довів, з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його позову. 
		Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. 
		Норма матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. 
		Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. 
		Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів 
		 ВИРІШИЛА: 
		 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ Юридична фірма "Нагорний & Швалюк" в задоволені позову до ОСОБА_1 про стягнення грошей за надані послуги. 
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...