Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/1656/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2021. Зареєстровано: 27.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.07.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4823/217/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019270300000012

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 734/1656/19 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/217/21  Категорія - ч. 3 ст. 368 КК України  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря ОСОБА_5 ,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою військового прокурора Деснянського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року, щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноград, Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, Деснянського селищного голови, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано за ч. 3 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочин вчинений обвинуваченим.
		Визначено повернути заставодавцю кошти, внесені як застава, після набрання вироком законної сили.
		Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
		Визначено скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 березня 2019 року на:
		грошові кошти у сумі 1 (одна) тисяча доларів США, а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L; грошові кошти в сумі 3300 (три тисячі триста) гривень, 10 (десять) євро, 10 (десять) польських злотих, 40 (сорок) доларів США; мобільний телефон «Samsung», з однією сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», мобільний телефон «Huawei» з двома сім-картами операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Водафон України» та «lifecell».
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 березня 2019 року на: нерухоме майно, яке належать на праві приватної власності громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , НПП НОМЕР_2 , а саме: земельну ділянку площею 3,1501 га, реєстраційний номер: 862054171228, кадастровий номер: 7122882000:02:001:0306, розташованої за адресою: 19340, Україна, Черкаська область, Лисянський район, сільська рада Виноградська та на рухоме майно, яке належать на праві приватної власності громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , НПП НОМЕР_2 , а саме: легковий автомобіль «Renault Kangoo», 2007 року випуску, жовтий, держаний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_4 .
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 органом досудового розслідування висунуто обвинувачення у тому, що 26 травня 2011 року громадянин ОСОБА_7 обраний головою Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області.
		25 жовтня 2015 року ОСОБА_7 обраний головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області.
		Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
		Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
		Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов`язує посадових осіб органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, у ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.
		Сільський, селищний, міський голова, окрім іншого, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; підписує рішення ради та її виконавчого комітету.
		Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
		Відповідно до Регламенту роботи Деснянської селищної ради, затвердженої рішенням II сесії селищної ради VII скликання від 24 грудня 2015 року, контроль за виконанням плану роботи селищної ради здійснює селищний голова. Сесії ради скликаються селищним головою. Протоколи сесій ради, прийняті нею рішення підписуються селищним головою. Селищний голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на території селищної ради, додержання Конституції та Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організовує в межах визначених Законом роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення селищної ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та виконавчого комітету, вносить пропозиції та формує порядок денний сесії ради і головує на пленарних засіданнях ради, веде особистий прийом громадян, видає розпорядження в межах своєї компетенції, забезпечує виконання рішень селищної ради, її виконавчого комітету.
		Згідно зі ст. 18 КК України, приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статті 368 цього Кодексу є особи, які, у тому числі, постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Відповідно до примітки 2 ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, окрім інших, є керівники і заступники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Таким чином, голова Деснянської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, та наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
		Зокрема, ОСОБА_7 під час виконання покладених на нього обов`язків голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами, а тому він є представником влади і внаслідок цього службовою особою.
		На посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
		Так, згідно з положеннями ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», посадовим особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, такі особи зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитись від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників правоохоронних органів; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, спеціально уповноваженого суб`єкту у сфері протидії корупції.
		Відповідно до п. 4 глави 1.2 Статуту Деснянської територіальної громади (об`єднаної) територія Деснянської громади є нерозривною, її межі визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об`єдналися: селища Десна, сіл Косачівки, Тужар, Лошакова Гута, Бір, Сорокошичі, Коропє, Морівськ, Рудня, Отрохи.
		Водночас, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище  головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів усупереч обов`язку їх неухильного дотримання, діючи в порушення вказаних вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
		Так, в один із днів на початку січня 2019 року представник ТОВ «Антоніна Плюсс» (м. Чернігів) громадянин ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усно звернувся до ОСОБА_7 з проханням про виділення земельної ділянки площею 0,12 га в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, що входить до складу Деснянської об`єднаної територіальної громади, під розміщення газової автозаправної станції. На вказане прохання ОСОБА_7 надав номер мобільного телефону для подальшого зв`язку та вирішення даного питання.
		В подальшому, 29 січня 2019 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, розташованому за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Десна, вул. Ювілейна, 1-а, висунув вимогу ОСОБА_11 про необхідність надання особисто ОСОБА_7 неправомірної вигоди у розмірі 1 тис. доларів США за сприяння та позитивне рішення у виділенні ТОВ «Антоніна Плюсс» (м. Чернігів) земельної ділянки площею 0,12 га в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, що входить до складу Деснянської об`єднаної територіальної громади, під розміщення газової автозаправної станції.
		При цьому, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_7 виготовлено проект рішення сесії Деснянської селищної ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_11 », яке заплановано для розгляду на 28 сесії 7 скликання Деснянської селищної ради.
		31 січня 2019 року ОСОБА_11 , розуміючи протиправність вимог ОСОБА_7 , звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.
		В подальшому, 26 лютого 2019 року о 18 год. 18 хв. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким користується останній, отримав від громадянина ОСОБА_11 , який діяв під контролем, раніше обумовлену суму у розмірі 1 тис. доларів США, що за курсом НБУ становить 26 990,66 грн., а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L і цього ж дня був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, предмет неправомірної вигоди вилучений, а протиправна діяльність останнього припинена.
		Відповідно до висновку експерта від 19 березня 2019 року № 168 (х) на грошових купюрах (предмет неправомірної вигоди), виявлено нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини. Нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини виявлене на грошових купюрах, має спільну родову належність з речовиною з контрольного зразку.
		Відповідно до висновку судової експертизи документів від 21 березня 2019 року № 237, вказані вище грошові купюри відповідають за способом друку та спеціальними елементами захисту грошовим банкнотам аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - Федеральної Резервної Системи США.
		Також вказану вище протиправну діяльність ОСОБА_7 зафіксовано під час проведення санкціонованих судом негласних слідчих (розшукових) дій.
		Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Отже, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, 26 лютого 2019 року о 18 год. 18 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким користується останній, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 12, 25, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», Регламенту роботи Деснянської селищної ради, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, одержав від громадянина ОСОБА_11 , який діяв під контролем, для себе, неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів у сумі 1 тис. доларів США, що за курсом НБУ становить 26 990,66 грн., а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L, за вчинення в інтересах громадянина ОСОБА_11 будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за сприяння та позитивне рішення у виділенні ТОВ «Антоніна Плюсс» земельної ділянки площею 0,12 га в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, що входить до складу Деснянської об`єднаної територіальної громади, під розміщення газової автозаправної станції.
		На підставі викладеного органом досудового розслідування ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто, одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаному з вимаганням.
		 
		Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК України, суд першої інстанції, зазначив, що стороною обвинувачення не надано достатньо доказів, які б доводили вину обвинуваченого, оскільки показання свідків сторони обвинувачення судом не взяті до уваги як доказ обставин висунутого обвинувачення, оскільки не містять інформації, що стосується змісту домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 та факту підтвердження одержання ОСОБА_7 неправомірної вимоги, поєднаної з вимаганням. А свідки, які були понятими при проведенні певних слідчих дій, доводять лише порядок проведення таких дій. Свідки, які підтвердили факт звернення ОСОБА_11 із заявою про виділення землі, показали, що останній звертався у звичайному порядку і ніхто їх не просив сприяти будь-яким чином вирішенню такої заяви, а свідки, які були депутатами селищної ради підтвердили факт розгляду заяви у звичайному порядку на сесії та повідомили, що ніякого впливу щодо прийняття рішення з боку ОСОБА_7 не було, останній не приймає участі у прийнятті таких рішень і до складу земельної комісії теж не входить.
		Також суд зазначив, що стороною обвинувачення надано документи, які доводять статус ОСОБА_7 як Деснянського селищного голови, тоді як згідно обвинувачення, йому інкримінують вчинення кримінального правопорушення, перебуваючи на посаді голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, у підтвердження факту існування такої громади надано проект Статуту вказаної громади, який судом визнаний неналежним, так як має статус проекту, ніким не затверджений та не зареєстрований і дані суперечності не були усунуті у судовому засіданні.
		Виходячи із того, що відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу, враховуючи повноваження ОСОБА_7 як Деснянського селищного голови суд дійшов висновку, що останній не повноважний приймати рішення щодо виділення певній особі, в тому числі ОСОБА_11 , земельних ділянок, оскільки такі повноваження має виключно сесія ради. Також суд вказав на недостатність доказів того, що ОСОБА_7 вживав заходи для отримання ОСОБА_11 земельної ділянки завдяки своєму службовому становищу, що було спростовано і показаннями свідків.
		Також суд зазначає, що ОСОБА_11 як заявник, який є іншою особою в контексті ч. 6 ст. 246 КПК України не був залучений до проведення НСРД відповідною постановою слідчого чи прокурора.
		Крім того, суд дійшов висновку про порушення, допущені органом досудового розслідування під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких у ОСОБА_7 було вилучено грошові кошти у сумі 1000 доларів США, а останнього на завершальній стадії НСРД, одразу після спілкування зі свідком ОСОБА_11 фактично було затримано з порушенням положень ст. 208 КПК України, тому суд вважав, що в даному випадку неможливо стверджувати про добровільність його участі у слідчих діях, у тому числі про добровільність згоди на огляд автомобіля. У порушення ч. 4 ст. 208 КПК України не було роз`яснено права, тобто відбувся не огляд місця події, а фактичне затримання під час відкритої зйомки і завершення контролю за вчиненням злочину, однак протокол за результатами було складено лише через 9 днів, тому суд оцінив такий доказ недопустимим через порушення ч. 4 ст. 271 КПК України, яка встановлює імперативну вимогу до осіб, які здійснюють досудове розслідування, без будь-яких винятків. Те, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 06 березня 2019 року містив гриф «таємно» (який був знятий лише 15 березня 2019 року), що унеможливило б його складання 26 лютого 2019 року у присутності ОСОБА_7 , у якого відсутній допуск до державної таємниці, а крім того становить розголошення уповноваженою особою у такий спосіб відомостей, які містять державну таємницю, судом розцінено як такий, що не містить підстав для визнання вказаного протоколу допустимим доказом в цьому кримінальному провадженні.
		Дійшовши висновку про порушення прав ОСОБА_7 при затриманні, у тому числі на захист через недотримання вимог ст. 208 КПК України, оскільки особа, стосовно якої розпочато досудове розслідування, навіть без повідомлення про підозру має право на захист шляхом реалізації прав, визначених у ст. 42 КПК України, суд дійшов висновку про порушення форми кримінального процесу як основи гарантії принципу законності, визначеного у ст. 9 КПК України, що призводить до того, що докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом («плоди отруєного дерева»). 
		Таким чином, суд визнав недопустимими доказами протокол освідування ОСОБА_7 від 26 лютого 2019 року (а.п. 229-231, т. 1) із записом на відеоносії, протокол огляду місця події від 26 лютого 2019 року (а.п. 32-45, т. 2) із записом на відеоносії, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06 березня 2019 року (а.п. 231, т. 2) на підставі ст. ст. 86, 87 КПК України, оскільки вони отримані з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_7 та порядку отримання цих доказів.
		За принципом «плодів отруєного дерева», суд визнав недопустимими докази, отримані у результаті огляду місця події від 26 лютого 2019 року: грошові кошти у сумі 1000 доларів США за відповідними номерами та серіями.
		Документи, що стали підставою для проведення НСРД такі як клопотання, суд зазначив, що не є самостійними доказами і були лише підставою для здійснення певних дій. А карти пам`яті та протоколи за результатами проведення НСРД, які містять телефонні розмови містять дані про те, що ОСОБА_7 велися певні розмови, проте з їх змісту суд не встановив, що ОСОБА_7 вимагав у ОСОБА_11 певні грошові кошти та вчинив певні дії на його користь, використовуючи службове становище, тому визнав їх недостатніми для доведення вини.
		Протокол про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.04.2019 року (а.п. 171-173, том 3) судом визнано недопустимим, оскільки дана дія була вчинена поза межами строків, визначених прокурором у постанові від 08.04.2019 року. А рапорти про прийняття заяви про вчинення злочину, саму заяву ОСОБА_11 , протокол її прийняття суд зазначив, що не є прямими доказами обставин, які складають об`єктивну сторону кримінального правопорушення і самі по собі не можуть бути достатніми для доведення висунутого обвинувачення. А заяву та інші документи, які ОСОБА_11 подавав до селищної ради суд визнав такими, що свідчать виключно про відносини, які склалися між ОСОБА_11 та органом місцевого самоврядування, пов`язані із виділенням йому земельної ділянки і самі по собі не є достатніми доказами для підтвердження обвинувачення.
		Висновки експертів № 168 (х) від 19.03.2019 року, № 237 від 21.03.2019 року судом визнано недопустимими за принципом «плодів отруєного дерева» від порушення прав обвинуваченого під час вилучення об`єктів, щодо яких проводилися експертизи  грошових коштів. 
		А стосовно висновку експерта № 8-69/19 від 10.04.2019 року судом зазначено, що останній підтверджує наявність на певних носіях інформації голосу ОСОБА_7 , який судом оцінено у сукупності з розмовами, які зафіксовано на відео носіях і з яких не вбачається, що ОСОБА_12 вимагав чи отримав неправомірну вигоду за виділення ОСОБА_11 змеленої ділянки.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не доведена, тому виправдав його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України. 
		 
		Не погоджуючись з виправдувальним вироком суду, військовий прокурор Деснянського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначений вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і рішення прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність того, що ОСОБА_7 є головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району, оскільки це підтверджується рішенням першої сесії сьомого скликання Деснянської селищної ради Козелецького району «Про визнання повноважень Деснянського селищного голови об`єднаної територіальної громади» від 23.11.2015 року визнано його повноваження Деснянського селищного голови об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 , а також «Повідомленням Деснянської виборчої комісії про обрання голови та депутатів Деснянської селищної ради об`єднаної територіальної громади» від 23.11.2015 року, яким узято до відома повідомлення голови Деснянської виборчої комісії про результати голосування та прийнято рішення вважати обраним Деснянським селищним головою об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 . 
		Також вважає, що судом всупереч вимогам п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 411 КПК України не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки, зокрема показання свідка ОСОБА_11 з посиланням лише на той факт, що його показання не підтверджуються показаннями інших свідків, які не були обізнані про факт вимагання та отримання ОСОБА_12 від ОСОБА_13 грошових коштів, оскільки поза увагою суду, на думку прокурора, залишилось те, що вимагання та одержання ОСОБА_7 грошової вигоди відбувалося у прихованій формі і вважає логічним, що останній даний факт приховував від свідків. Наголошує на тому, що ОСОБА_11 при вирішенні питання виділення йому земельної ділянки вів переговори виключно із ОСОБА_7 як головою представницького органу, який уповноважений вирішувати такі питання і такі розмови між ними, у тому числі запевнення ОСОБА_7 щодо позитивного вирішення такого питання, зафіксовані проведеними НСРД.
		Показання інших свідків, які безпідставно судом не взяті до уваги, вважає, що у своїй сукупності з іншими доказами доводять вину обвинуваченого.
		Також прокурор вказує, що суд дійшов хибного рішення про визнання недопустимим доказом протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.04.2019 року, наголошуючи на тому, що дана слідча дія проведена у визначений слідчим суддею апеляційного суду строк, тобто після 08.04.2019 року жодні НСРД не проводились, а лише складалися письмові протоколи за їх результатами. 
		Тому вважає, що і подальше визнання недопустимими доказами інших, наданих стороною обвинувачення доказів за доктриною «плодів отруєного дерева», є безпідставним. Зокрема, протоколу огляду місця події, під час якого у ОСОБА_7 були вилучені грошові кошти у сумі 1000 доларів США, який проведений у відповідності до вимог ст. 237 КПК України і наголошує, що це є окремою і невідкладною слідчою дією, яка не залежить і не походить від іншої слідчої дії  контролю за вчиненням злочину, яка врегульована іншими положеннями КПК України.
		Спростовуючи висновки суду щодо затримання ОСОБА_7 , яке суд порахував з 18.20 год., прокурор зазначає, що таке не відповідає дійсності, оскільки у цей час ОСОБА_7 вільно пересувався та перебував у оточенні ОСОБА_11 у кафе та особистому автомобілі, в подальшому, о 18.40 год. за постановою прокурора було проведено його освідування, по завершенню якого о 19.15 год. почався огляд місця події, в протоколі якого ОСОБА_7 не зазначено як підозрюваного, під час якого, у відповідності до ч. 6 ст. 237 КПК України, слідчий наділений повноваженнями заборонити будь-якій особі залишати місце огляду до його закінчення або вчиняти будь-які дії, що заважають його проведенню. Таким чином, вказує, що затримання ОСОБА_7 відбулося о 22.47 год. після здобуття належних доказів, що ця особа щойно вчинила злочин. Зазначення ж у протоколі затримання ОСОБА_7 часу фактичного затримання  18.40 год. пояснює метою дотримання прав Осташевського, передбачених ст. 211, 278 КПК України, у тому числі часу на вручення письмового повідомлення про підозру та доставки до слідчого судді для перевірки законності затримання та для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. 
		А висновки суду про порушення ч. 4 ст. 271 КПК України щодо відкритого фіксування завершальної стадії контролю за вчиненням злочину та необхідності негайного та у присутності особи складення відповідного протоколу та його складення через 9 днів після слідчої дії, вважає необґрунтованим з огляду на те, що ст. 271 КПК України не визначено строк, протягом якого слідчий або інший оперативний працівник за його дорученням, має його скласти і не порушує правил Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні. 
		Вважає, що 26.02.2019 року жодної відкритої фіксації вчинення ОСОБА_12  злочину не відбувалося, оскільки останній не знав і не міг знати про проведення відносно нього НСРД, тобто відбувалася негласна слідча дія  контроль за вчиненням злочину, який фактично завершився отриманням ОСОБА_12 неправомірної вигоди, що є закінченням інкримінованого йому злочину і, відповідно, контролю за його вчиненням.
		Щодо позиції суду про незабезпечення ОСОБА_7 права на захист під час проведення огляду місця події, який суд, на думку прокурора, безпідставно вважає затриманням, то участь захисника на даній стадії не є обов`язковою, при цьому останній такої необхідності не висловлював, тоді як під час його затримання, право на захист було дотримано.
		Прокурор вважає, що визнаючи недопустимими за принципом «плоди отруєного дерева» доказами, отримані такі від огляду місця події, суд порушив положення ст. 87 КПК України та викладену з даного приводу правову позицію Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к, не зазначивши, відповідно до ч. 2, 3 даної статті, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення з обґрунтуванням у чому саме полягає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, що тягне за собою непереконливість такого висновку. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України та зазначає, що суд має не лише встановити, що первісний доказ отриманий з порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався у процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься у доказі, що визнаний недопустимим відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України. 
		Тому вважає, що висновки суду щодо визнання недопустимими ряду доказів є необґрунтованим та таким, що не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення прокурор зазначає невірне застосування положень ст. 237 КПК України в частині відсутності у прокурора підстав для проведення огляду місця події; невірне визначення часу затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України; невірне застосування положень ст. 42 КПК України стосовно нероз`яснення прав підозрюваного в ході огляду місця події; невірне застосування судом ч. 4 ст. 271 КПК України у частині обов`язковості складання протоколу про контроль за вчиненням злочину у випадку його завершення відкритою фіксацією; і безпідставне застосування ст. 86, 87 КПК України у частині визнання наданих суду доказів недопустимими. 
		 
		Заслухавши доповідача, прокурорів, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора з підстав її необґрунтованості, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		 
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Прокурором в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування виправдувального вироку із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. 
		У судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції обвинувачений свою вину не визнав та зазначив, що жодних дій щодо вимагання неправомірної вигоди або отримання грошових коштів від ОСОБА_11 або ж інших осіб він не вчиняв, питань щодо виділення земельних ділянок, він, як голова селищної ради, не вирішує, оскільки такі вирішуються виключно шляхом голосування депутатами при проведенні чергової сесії.
		В суді першої було досліджено ряд доказів, на які сторона обвинувачення посилалася як на докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема:
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.01.2019 року, відповідно до якого прийнята заява від гр. ОСОБА_11 про вимагання з нього неправомірної вигоди головою Деснянської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 (том 1, а.п. 213-215);
		- довіреність від 12.11.2019 року від керівника ТОВ «Антоніна Плюс» ОСОБА_14 на ім`я ОСОБА_11 для представництва інтересів Товариства перед юридичними та фізичними особами (том 1, а.п. 217);
		- копію заяви ОСОБА_11 селищному голові ОСОБА_7 з проханням надати дозвіл на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га, розташованої у с. Морівськ для індивідуального садівництва (том 1, а.п. 218);
		- заява ОСОБА_11 прокурору військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_15 про відсутність заперечень проти залучення його до проведення негласних слідчих (розшукових) дій конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні (том 1, а.п. 221);
		- протокол огляду речей (грошових коштів) від 26.02.2019 року (1000 доларів США), наданих свідком ОСОБА_11 (том 1, а.п. 222-225);
		- протоколом помітки речей (грошових коштів  10 купюр, номіналом 100 доларів США кожна (том 1, а.п. 226);
		- протокол вручення грошових коштів свідку ОСОБА_11 (том 1, а.п. 227);
		- протокол освідування особи від 26.02.2019 року, під час якого зроблено змиви з рук ОСОБА_16 , під час якого проводилася відеофіксація та протокол перегляду отриманої інформації від 27.02.2019 року (том 1, а.п. 229-231, 233);
		- протокол огляду відеоносія інформації від 26.02.2019 року, на якому міститься запис фіксації проведення огляду місця події від 26.02.2019 року (том 1, а.п. 232);
		- завірену копію повідомлення голови Деснянської селищної виборчої комісії ОСОБА_17 на першій сесії Деснянської селищної ради 7-го скликання 23.11.2015 року, відповідно до якого Деснянська селищна виборча комісія постановила вважати обраним Деснянським селищним головою ОСОБА_7 (том 2, а.п. 5-9); та завірену копію рішення Деснянської селищної ради Козелецького району від 23.11.2015 року про взяття до відома даного повідомлення (том 2, а.п. 11);
		- завірену копію рішення Деснянської селищної ради Козелецького району від 23.11.2015 року про визнання повноважень Деснянського селищного голови об`єднаної територіальної громади ОСОБА_7 (том 2, а.п. 10);
		- протокол огляду місця події від 26.02.2019 року за адресою АДРЕСА_2 , під час якого були виявлені та вилучені грошові кошти у сумі 1000 доларів США, два мобільні телефони, 3300 грн., 10 євро, 10 злотих, 40 доларів США (том 2, а.п. 32-45);
		- протоколи огляду та перегляду відеоносія інформації від 26.02.2019 року  карту пам`яті відеокамери із записом фіксації проведення огляду місця події від 26.02.2019 року (том 2, а.п. 46-48); та постанову про визнання їх речовими доказами (том 2, а.п. 57-58);
		- протокол огляду речей від 28.02.2019 року - грошових коштів, вилучених у ОСОБА_7 (том 2, а.п. 59-78) та постанову про визнання їх речовими доказами (том 2, а.п. 79-80); 
		- протокол огляду речей від 28.02.2019 року  мобільних телефонів, вилучених у ОСОБА_7  та постанову про визнання їх речовими доказами (том 2, а.п. 81-99);
		- завірену копію рішення Деснянської селищної ради від 22.02.2019 року, яким надано дозвіл ОСОБА_11 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в селі Морівськ на території Деснянської селищної ради, орієнтовним розміром 0,1200 га за цільовим призначенням для індивідуального садівництва (том 2, а.п. 111), протокол огляду такого рішення та постанову про визнання речовим доказом (том 2, а.п. 113-116); 
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2019 року  ОСОБА_7 , складений 26.02.2019 о 22 год. 47 хв., відповідно до якого зазначено фактичний час затримання особи  18 год. 40 хв. (том 2, а.п. 117-119);
		- завірену копію регламенту селищної ради (том 2, а.п. 188-205);
		- копію проекту Статуту Деснянської територіальної громади (об`єднаної) (том 2, а.п. 206-249);
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контролю особи  ОСОБА_7 від 08.02.2019 року та доручення на їх проведення (том 3, а.п. 6-12); 
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу від 08.02.2019 року та доручення на їх проведення ( ОСОБА_7 ) (том 3, а.п. 19); 
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контролю особи  ОСОБА_11 від 08.02.2019 року та доручення на їх проведення (том 3, а.п. 20-26); 
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу від 08.02.2019 року та доручення на їх проведення ( ОСОБА_11 ) (том 3, а.п. 27-33); 
		- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 08.02.2019 року (том 3, а.п. 34-35);
		- ухвали Чернігівського апеляційного суду від 08.02.2019 року про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (том 3, а.п. 38-55); 
		- протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових дій)  аудіо, - відео контролю особи від 06.03.2019 року (том 3, а.п. 57-63);
		- протокол про проведення контролю за вчиненням злочину від 06.03.2019 року (том 3, а.п. 64-66);
		- протокол огляду відеоносія інформації  проведення контролю стосовно ОСОБА_7 від 21.03.2019 року (том 3, а.п. 68);
		- протокол огляду відеоносія інформації  легалізованої негласної слідчої (розшукової) дії  контролю особи стосовно ОСОБА_7 від 21.03.2019 року (том 3, а.п. 69); 
		- протоколи огляду відеоносія інформації  проведення контролю стосовно ОСОБА_11 від 21.03.2019 року (том 3, а.п. 70, 71);
		- постанову прокурора про визнання карток пам`яті речовими доказами (том 3, а.п. 72-73); 
		- висновок експерта № 168 (х) від 19.03.2019 року за результатами проведеної експертизи матеріалів, речовин та виробів, відповідно до якого на наданих на експертизу грошових купюрах номіналом 100 доларів США кожна виявлено нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з зелено-жовтим кольором люмінування. На наданих фрагментах марлевої тканини зі змивами з лівої та правої рук ОСОБА_7 слідів люмінесцентних хімічних речовин у межах чутливості використаних методів не виявлено. (том 3, а.п. 97-108);
		- висновок експерта № 8-69/19 від 10.04.2019 року за результатами експертизи відео, - звукозапису, відповідно до якого встановлено, що відеофонограми на картах пам`яті не змонтовані і на двох картах встановлено приналежність голосу ОСОБА_7 (том 3, а.п. 134-143);
		- протокол про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.04.2019 року (том 3, а.п. 171-173);
		- протоколи огляду та перегляду відеоносія інформації від 16.04.2019 та постанова про визнання диска речовим доказом (том 3, а.п. 174-178). 
		Також були допитані в суді першої інстанції ряд свідків сторони обвинувачення, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .
		На покази даних свідків, а також на перелічені вище документальні докази сторона обвинувачення посилається як на докази вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Проте, аналізуючи дані докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та цілком обґрунтовано дійшов висновку, що покази даних свідків не можуть бути взяті до уваги як докази обставин висунутого обвинувачення оскільки показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 не містять інформації, що стосується змісту домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 та не містять факту підтвердження одержання ОСОБА_7 неправомірної вимоги, поєднаної з вимаганням. Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були понятими при проведенні певних слідчих дій і підтвердили порядок проведення таких дій та очевидцями чого вони були. Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтвердили той факт, що ОСОБА_11 звертався до Деснянської селищної ради з метою отримання земельної ділянки та повідомили порядок розгляду таких заяв. Свідок ОСОБА_18 також повідомила аналогічний порядок, який проходила і заява ОСОБА_11 , нею було видано рішення щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_11 ОСОБА_21 . Свідок ОСОБА_23 повідомив суду, що він показував земельну ділянку ОСОБА_11 . Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_22 , які є депутатами ради і приймали рішення щодо виділення ОСОБА_11 земельної ділянки, повідомили суду, що ОСОБА_7 їм ніяких вказівок стосовно прийняття рішення не давав. Свідка ОСОБА_21 ОСОБА_7 з часу написання заяви ОСОБА_11 ні про що не просив. Свідку ОСОБА_23 невідомо чи сприяв ОСОБА_7 у виділенні ОСОБА_11 земельної ділянки.
		Тому суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що показання даних свідків не доводять вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину  одержання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням і посилання прокурора у апеляційній скарзі на те, що вимагання та одержання ОСОБА_7 грошової вигоди відбувалося у прихованій формі, є безпідставним, оскільки жодні інші докази, у тому числі зафіксовані телефонні розмови не доводять факту вимагання. 
		З цих підстав суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання свідка ОСОБА_11 такими, що не можна покласти в основу вироку через відсутність достатньої сукупності інших належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_7 у вимаганні неправомірної вигоди.
		На противагу цьому, допитані свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , показали, що до них обвинувачений не звертався з приводу виділення земельної ділянки ОСОБА_11 і проаналізувавши їх показання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх достовірність, визнавши такими, що узгоджуються між собою та з показаннями свідків обвинувачення  ОСОБА_18 і ОСОБА_22 і не спростовані іншими доказами у кримінальному провадженні. 
		З такими висновками погоджується і колегія апеляційного суду. 
		Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що обвинувачений ОСОБА_7 як Деснянський селищний голова, не наділений повноваженнями приймати рішення щодо виділення земельних ділянок, а докази того, що обвинувачений, використовуючи службове становище, вживав заходів щодо отримання ОСОБА_11 земельної ділянки, в матеріалах провадження відсутні, тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними.
		Є не спростованими і стороною обвинувачення розбіжності щодо статусу обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки згідно пред`явленого обвинувачення, він вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи на посаді голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області. В той же час, як свідчить копія повідомлення голови Деснянської селищної виборчої комісії ОСОБА_17 на першій сесії Деснянської селищної ради 7-го скликання 23.11.2015 року, Деснянська селищна виборча комісія постановила вважати обраним Деснянським селищним головою ОСОБА_7 (том 2, а.п. 5-9), а рішенням Деснянської селищної ради Козелецького району від 23.11.2015 року взято до відома дане повідомлення (том 2, а.п. 11). До того ж, єдиним документом в матеріалах провадження, який підтверджує діяльність Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області є проект Статут даної громади, який обґрунтовано судом першої інстанції визнано за недопустимий доказ. 
		Що стосується доказів, які визнані судом першої інстанції недопустимими, то суд належним чином аргументував свою позицію з цього приводу у вироку, а доводи апеляційної скарги дані висновки суду не спростовують.
		Крім того, згідно положень ст..404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. 
		В апеляційній скарзі стороною обвинувачення не ставиться питання щодо дослідження та надання іншої оцінки цім доказам, а суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги. 
		Що стосується доказів, які визнані судом допустимими, то колегія суддів погоджується із зробленими висновками, що дані докази не доводять вини обвинуваченого у контексті ст. 91, 92 КПК України в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України. Тоді як конституційними гарантіями є презумпція невинуватості особи, позбавлення особи обов`язку доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, та неможливість ґрунтування обвинувачення на доказах, отриманих незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, тоді як вина ОСОБА_7 поза розумним сумнівом не доведена.
		Також, колегія суддів враховує, що прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком, оскаржуючи його, просить скасувати вказане судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та рішення прийнято внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції прокурор вважає: невірне застосування положень ст. 237 КПК України в частині відсутності у прокурора підстав для проведення огляду місця події; невірне визначення часу затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України; невірне застосування положень ст. 42 КПК України стосовно нероз`яснення прав підозрюваного в ході огляду місця події; невірне застосування судом ч. 4 ст. 271 КПК України у частині обов`язковості складання протоколу про контроль за вчиненням злочину у випадку його завершення відкритою фіксацією; і безпідставне застосування ст. 86, 87 КПК України у частині визнання наданих суду доказів недопустимими та не ставить перед апеляційним судом питання про їх іншу оцінку за наслідками безпосереднього дослідження під час апеляційного перегляду.
		Водночас у ч. 1 ст. 415 цього Кодексу визначено підстави для призначення апеляційним судом нового розгляду в суді першої інстанції, їх перелік є вичерпним. Оскільки жодної з цих підстав не було встановлено під час перегляду, апеляційний суд не має процесуальної можливості скасувати оспорюваний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Переглянувши оскаржений вирок, апеляційний суд перевірив доводи щодо скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, наведені в апеляційній скарзі прокурора і приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню та погоджується із висновками місцевого суду, покладеними в обґрунтування виправдувального вироку, як такими, що відповідають фактичним обставинам і матеріалам кримінального провадження, є належним чином умотивованими та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
		Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінального-процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну прокурора військового прокурора Деснянського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6  залишити без задоволення. 
		Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2020 року, щодо ОСОБА_7  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.  
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...