Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5341/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2021. Зареєстровано: 27.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Результат оскарження 06.10.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		14.07.2021Справа №  910/5341/21Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт»
		до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»
		про          стягнення 455748,17 грн.
		Представники сторін:
		від позивача:          Гуримський О.В.;
		від відповідача:          Новосад Т.О.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		02.04.201 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про стягнення 455748,17 грн.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 455748,17 грн.
		Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію та податкові декларації з податку на додану вартість про включення відповідачем до податкової декларації з податку на додану вартість податкової накладної №52 від 08.11.2017 та податкової накладної №53 від 09.11.2017.
		Також, з позовною заявою позивачем подано клопотання про виклик свідків - ОСОБА_1 , Фізичну особу-підприємця Шитікова Олега Дмитровича .
		Крім того, позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області арештовані судом та долучені до матеріалів кримінального провадження №12017170000000564 копії наступних документів: - Договір купівлі-продажу №01-11/17-1 від 01.11.2017, укладений між ТОВ «Олкар» та ФОП Шитіковим О.Д. ; - видаткові накладні №22 від 06.11.2017, №23 від 08.11.2017, №24 від 10.11.2017, №25 від 16.11.2017.
		Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про письмове опитування відповідача в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 відкрито провадження у справі №910/5341/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.05.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів; у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у строк до 12.05.2021 надати суду: - належним чином засвідчену копію податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел - Трейд» (код ЄДРПОУ 31454383) разом з Додатком №5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за листопад 2017 року; - інформацію чи включило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел - Трейд» (код ЄДРПОУ 31454383) до податкової декларації з податку на додану вартість податкові накладні: № 52 від 08.11.2017  на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 150 776 грн. 71 коп.; № 53 від 09.11.2017  на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 304 971 грн. 46 коп.
		29.04.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, який долучено позивачем до позовної заяви, ним не підписаний, а поставка товару відбувалась за видатковими накладними. Крім того, відповідач зазначив, що долучений позивачем до позовної заяви Акт звірки взаємних розрахунків підписаний зі сторони відповідача невстановленою особою та відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність повноважень у вказаної особи на вчинення дій від імені відповідача.
		При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування позовної давності.
		13.05.2021 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
		17.05.2021 до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Шитікова Олега Дмитровича надійшов відзив на позовну заяву.
		19.05.2021 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олкар», ОСОБА_1 та Фізичну особу-підприємця Шитікова Олега Дмитровича .
		У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 26.05.2021.
		26.05.2021 позивачем подано клопотання про виклик у судове засідання бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та клопотання про витребування у відповідача наказу про прийняття на посаду бухгалтера ОСОБА_3 .
		У підготовчому засіданні 26.05.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотань позивача про виклик свідків (подане разом з позовною заявою), про залучення до участі у справі третіх осіб (подане 19.05.2021), про виклик у судове засідання бухгалтера відповідача та витребування наказу про прийняття на посаду головного бухгалтера, про що зазначено у протоколі судового засідання від 26.05.2021.
		При цьому, клопотання позивача про витребування доказів у слідчого було залишено без розгляду за заявою позивача.
		У підготовчому засіданні 26.05.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 09.06.2021.
		07.06.2021 відповідачем подано заяву свідка в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
		У підготовчому засіданні 09.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.06.2021.
		16.06.2021 позивачем подано клопотання про визнання відмови в наданні відповідей на поставлені запитання відсутніми та зобов`язання відповідача надати відповіді на поставлені запитання, клопотання про допит свідка - керівника підрозділу закупівель у Полтавській області Винокурова Максима Володимировича, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
		У підготовчому засіданні 16.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 23.06.2021.
		23.06.2021 відповідачем подані письмові заперечення на подані позивачем 16.06.2021 клопотання.
		У підготовчому засіданні 23.06.2021 судом було розглянуто подані позивачем 16.06.2021 клопотання та відмовлено в їх задоволенні, про що зазначено у протоколі судового засідання від 23.06.2021.
		У підготовчому засіданні 23.06.2021 представником позивача було усно заявлено відвід судді Спичаку О.М. від розгляду справи №910/5341/21.
		У підготовчому засіданні 23.06.2021 судом було оголошено перерву з метою надання позивачу можливості оформити заяву про відвід судді у письмовій формі.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивач про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи №910/5341/21.
		У підготовчому засіданні 23.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2021.
		07.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові доповнення до пояснень, які суд долучив до матеріалів справи.
		У судовому засіданні 14.07.2021 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання та виклик посадової особи відповідача.
		Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача у зв`язку з необгрутованістю, про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.07.2021.
		У судовому засіданні 14.07.2021 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
		У судовому засіданні 14.07.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачем долучено до позовної заяви текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, в якому зазначено, що постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт», покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		Вказаний текст договору не містить підпису представника відповідача та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		Відповідно до п. 1.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року на умовах, зазначених у цьому договорі.
		Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 товаром є насіння соняшнику загальною вартістю 810000,00 грн.
		Згідно з п. 2.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 умовами поставки товару є DAP Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавське ХПП, уч. Бобринець (Полсід (Інтер Агро Лтдтд), 27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1 згідно з правилами Інкотермс 2010.
		Відповідно до п. 2.3 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 датою поставки товару вважається дата прийняття товару уповноваженими співробітниками вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній.
		Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п.п. 2.5., 2.6 цього договору. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного надання (здійснення) покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 455748,17 грн.
		Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, який долучено позивачем до позовної заяви, ним не підписаний, а поставка товару відбувалась за видатковими накладними. Крім того, відповідач зазначив, що долучений позивачем до позовної заяви Акт звірки взаємних розрахунків підписаний зі сторони відповідача невстановленою особою та відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність повноважень у вказаної особи на вчинення дій від імені відповідача.
		При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування позовної давності.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Щодо тверджень відповідача про неукладеність Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 суд зазначає наступне.
		Так, текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, що долучений позивачем до позовної заяви, не містить підпису представника відповідача та відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
		Статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Тобто, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).
		Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами починаючи з 06.11.2017 велось електронне листування щодо встановлення та виникнення договірних відносин.
		При цьому, текст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, долучений позивачем до позовної заяви, викладений на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», з огляду на що, враховуючи що вказаний текст договору поставки підписаний позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт»), суд дійшов висновку, що умови вказаного договору поставки були запропоновані саме відповідачем (викладені на бланку відповідача) та прийняті позивачем (шляхом підписання тексту договору), у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що вказаний договір є неукладеним.
		Більш того, відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
		Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного.
		Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (пункт 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18). Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14.
		Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 150776,71 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000047 від 08.11.2017, та 09.11.2017 - товар на суму 304971,46 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000048 від 09.11.2017, а також відповідними товарно-транспортними накладними, які містять підписи та відбиток печатки зернового складу, до якого було поставлено зерно.
		При цьому, вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та відповідачем у відзиві на позовну заяву було визнано факт отримання від позивача товару саме за вказаними видатковими накладними (копії долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву).
		Як вбачається з вказаних видаткових накладних, за якими відповідач визнає факт поставки позивачем товару, в них міститься посилання на реквізити Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017.
		За наведених обставин, суд критично оцінює твердження відповідача про неукладеність Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, так як на переконання суду між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору поставки, що оформлено у вигляді єдиного документу - Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, посилання на який міститься у підписаних між сторонами видаткових накладних, що свідчить про те, що поставка товару відбувалась саме на умовах Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, тобто вказаний договір виконувався сторонами.
		Дослідивши зміст Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, суд дійшов висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Як встановлено судом, 08.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 150776,71 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000047 від 08.11.2017, та 09.11.2017 - товар на суму 304971,46 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000048 від 09.11.2017, а також відповідними товарно-транспортними накладними.
		Таким чином, на умовах Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 455748,17 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п.п. 2.5., 2.6 цього договору. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного надання (здійснення) покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару.
		У п. 2.5 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 зазначено, що при поставці товару постачальник забезпечує надання покупцю оригінал рахунку-фактури, оригіналу видаткової накладної, належно завірену копію транспортної накладної, копія свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ (якщо покупцю цей документ ще не надавався або з останньої подачі якого відбулись зміни в реєстраційних даних), реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов`язково вказує не менше перше 4-х цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до п. 1.2 цього договору.
		Відповідачем у відзиві на позовну заяву не вказувалось про наявність підстав для затримання оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, зокрема, не зазначалось, що позивач не у повному обсязі надав документи, передбачені умовами договору.
		При цьому, як вбачається з листа позивача вих. №79 від 28.12.2017 (адресований відповідачу), позивач вказує, що за експрес-накладною Нової пошти №59000298472901 від 24.11.2017 він направив відповідачу видаткові накладні №РН-0000047 від 08.11.2017 та №РН-0000048 від 09.11.2017, рахунки-фактури №СФ-0000036 від 08.11.2017 та №СФ-0000037 від 09.11.2017.
		На накладній Нової пошти №59000298472901 міститься напис, що вказані документи були отримані відповідачем 27.11.2017.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідні податкові накладні (копії долучені позивачем до позовної заяви) за спірними господарськими операціями були зареєстровані позивачем в ЄРПН 23.11.2017.
		З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем заперечень щодо неотримання ним від позивача всіх необхідних документів, вказаних у п. 2.5 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, та відсутність доказів висловлення про наявність підстав для затримання здійснених розрахунків, суд дійшов висновку, що станом на 27.11.2017 всі документи, передбачені умовами договору, наявність яких є підставою для здійснення розрахунку за придбаний товар, були наявні у відповідача.
		При цьому, з листа відповідача вих. №4639 від 19.01.2018, адресованого позивачу, вбачається, що зерно, поставлене позивачем, було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олкар», та перебувало в заставі відповідача.
		Втім, вказані твердження відповідача суд вважає недоведеними.
		Позивачем долучено до позовної заяви копію Договору поставки №06/11-НС від 06.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олкар», відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника урожаю 2017 року.
		У п. 1.2 вказаного договору зазначено, що продавець гарантує покупцю, що товар є його власність і вільний від прав третіх осіб на нього, зокрема не є предметом застави, не знаходиться під арештом, не є спільною власністю.
		В свою чергу, як вбачається з пояснень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Олкар» - ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Шитікова О.Д. (наявні в матеріалах справи), зерно, яке було реалізоване позивачу, було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю «Олкар» у Фізичної особи-підприємця Шитікова О.Д. на підставі відповідного договору купівлі-продажу від 01.11.2017 (копія вказаного договору та відповідних видаткових накладних долучена позивачем до матеріалів справи 19.05.2021).
		З огляду на викладені обставини, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у листі вих. №4639 від 19.01.2018, що саме те зерно, яке було поставлено позивачем на умовах Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, перебувало в заставі відповідача.
		При цьому, наразі відповідач не обґрунтовує свої заперечення щодо позову вищевикладеними обставинами (наявністю застави на зерно).
		Крім того, згідно з п. 2.6 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 якщо постачальник безпосередньо придбав товар у сільськогосподарського підприємства-виробника і є першим набувачем права власності на товар з моменту його виробництва сільськогосподарським підприємством постачальник додатково на вимогу покупця зобов`язується надати копії документів: договорів поставки/купівлі-продажу товару, підписаний уповноваженим представником постачальника та виробника, видаткову накладну, підписану представником постачальника та виробника, податкову накладну, видану виробником постачальнику  - зазначені копії повинні бути засвідчені підписами уповноважених осіб постачальника та виробника та їх печатками, копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ виробника, копію форми 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай» (в період червень-листопад) або копію форми 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур» (в період грудень-травень).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав зерно, що було поставлено відповідачу, не у безпосереднього сільськогосподарського підприємства-виробника, у зв`язку з чим, враховуючи умови Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 та встановлену судом дату отримання відповідачем всіх необхідних документів (27.11.2017), які передбачені п. 2.5 договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар (поставлений за видатковою накладною №РН-0000047 від 08.11.2017 та за видатковою накладною №РН-0000048 від 09.11.2017) у строк до 30.11.2017 включно (відповідно до п. 3.1 Договору поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017).
		Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 455748,17 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
		У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт».
		Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
		Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
		Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
		Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
		Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
		1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
		2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
		3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким ( unduly short ) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
		Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Оскільки відповідач зобов`язаний був оплатити товар, поставлений позивачем у строк до 27.11.2017, перебіг позовної давності розпочався 28.11.2017.
		У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Аналіз зазначеної норми статті 264 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
		Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання. При цьому господарському суду слід мати на увазі таке.
		У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18.
		Позивачем долучено до матеріалів справи копію Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2018, в якому, зокрема, зазначено, що станом на 31.05.2018 заборгованість відповідача за Договором поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 становить 455748,17 грн.
		Судом приймається до уваги, що вказаний акт звірки складений саме на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та ньому міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		Зазначено, що вказаний акт звірки з боку відповідача підписаний ОСОБА_5 .
		Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив, що така особа як ОСОБА_5 не працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», а отже акт звірки підписаний неуоповноваженою особою.
		Суд вважає вказані твердження відповідача недоведеними, зважаючи на наступні обставини.
		Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а  також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
		При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
		Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
		Крім того, стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Враховуючи викладені обставини та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази (подані сторонами) в їх сукупності, керуючись принципами змагальності та вірогідності доказів, суд вважає заперечення відповідача відносно того, що акт звірки підписаний не уповноваженою особою відповідача, недоведеними та необгрунтованими.
		Зокрема, акт звірки виготовлений на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		З електронного листування між сторонами вбачається, що одним з учасників листування зі сторони відповідача виступав також ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		Особою, яка вказана у Договорі поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 як така, що укладає вказаний договір від імені відповідача, є Керівник підрозділу закупівель у Полтавській області М.В. Винокуров.
		Зазначення ж в Акті звірки ОСОБА_5 , а не ОСОБА_7 не спростовують обставин підписання Акту звірки уповноваженою особою відповідача (з огляду на можливість допущення описки в акті та враховуючи наявність на акту відбитку печатки відповідача і складення акту на бланку відповідача).
		При цьому, у письмових поясненнях, поданих до суду 26.05.2021, позивач пояснив, що Акт звірки від 31.05.2018 ним не виготовлявся, а надійшов на поштову адресу позивача у двох примірниках від відповідача. Акт виготовлений на бланку відповідача та містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача про підписання акту звірки не уповноваженою особою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
		Отже, оскільки підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, є обставиною, що свідчить про визнання боржником свого боргу, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання представником відповідача 31.05.2018 Акту звірки взаємних розрахунків, в тому числі за Договором поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017, відбулось переривання позовної давності та її перебіг розпочався заново.
		Таким чином, зважаючи на дату звернення позивача з даним позовом до суду (31.03.2021 - дата направлення позовної заяви поштовою кореспонденцією), суд дійшов висновку, що відповідачем не було пропущено строк для звернення з даним позовом до суду, тобто позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» за Договором поставки №П-0749/8/18 від 07.11.2017 у сумі 455748,17 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про стягнення 455748,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім  того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, м. Київ, провулок Тараса Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код: 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічний продукт» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код: 37044902) грошові кошти у розмірі 455748 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 6836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) 22 коп.
		3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Повний текст складено та підписано 26.07.2021.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     О.М. Спичак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...