Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/819/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2021. Зареєстровано: 27.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Результат оскарження 10.11.2021 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/338/15/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000000560

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Справа № 346/819/19
		 
		26 липня 2021 року                  смт.Богородчани
		 
		       Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
		в складі: головуючого судді  ОСОБА_1 , 
		секретаря          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурорів     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисників             ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 42018000000000560 стосовно:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, зареєстрованого в АДРЕСА_1 жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України; 
		в с т а н о в и в:
		 
		 
		 
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_9 звинувачується у одержанні ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища.
		За сформульованою версією обвинувачення злочин вчинено при таких обставинах:
		Наказом прокурора Івано-Франківської області №1324к від 14.12.2015 року ОСОБА_9 призначено на посаду прокурора Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області.
		Відповідно до ч.3 ст.18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, у установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом, чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Відповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівник і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Таким чином, ОСОБА_9 , працюючи на посаді прокурора Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Згідно з положеннями ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		ОСОБА_9 , згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-ХІІ, як працівник прокуратури повинен був мати високі моральні якості, бути принциповим і непримиренним до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадською мужністю, справедливістю та непідкупністю; особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
		Частинами 3 та 4 ст.19 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 регламентовано, що прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Крім того, ст.ст.3, 22 Закону України «про запобігання корупції» передбачено, що посадовим та службовим особам органів прокуратури заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. 
		На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_9 04.02.2011 прийняв «Присягу працівника прокуратури» та зобов`язання неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України.
		Незважаючи на обізнаність із вищевказаними вимогами законодавства ОСОБА_9 , будучи службовою особою, що займала відповідальне становище, звинувачується у вчиненні корисливого корупційного злочину за таких обставин.
		Коломийським відділом поліції ГУНП в Івано-Франківській області 21.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12017090180001244 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України за фактом крадіжки мобільного телефону «Appel iPhone 5S».
		Постановою першого заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 від 02.11.2017 ОСОБА_9 було призначено прокурором у кримінальному провадженні №12017090180001244.
		Слідчим Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, за погодженням з прокурором Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 , 21.11.2017 повідомлено ОСОБА_11 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
		Слідчим Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, за погодженням з прокурором Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 , 23.11.2017 повідомлено ОСОБА_12 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
		Прокурором Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 30.11.2017 направлено до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017090180001244 від 01.11.2017 за обвинуваченням ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
		Приблизно 02.03.2018 ОСОБА_11 звернулась до свого рідного батька ОСОБА_13 та попросила останнього з`ясувати, яке покарання за вчинений злочин її чекає, оскільки вона уже раніше судима.
		З метою отримання інформації щодо можливого призначення покарання ОСОБА_11 за вчинений злочин, ОСОБА_13 09.03.2018 прийшов до приміщення Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області за адресою: м. Коломия, бул. Л. Українки, 47, де близько 11 години зустрівся з ОСОБА_9 .
		Під час розмови ОСОБА_14 із прокурором Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 , останній запевнив ОСОБА_13 у позитивному вирішенні його питання та запропонував прийти в прокуратуру 12.03.2018.
		В подальшому, ОСОБА_9 , 12.03.2018 близько 10 години, перебуваючи в приміщенні Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, за адресою: м. Коломия, вул. Л.Українки, 47, під час зустрічі із батьком обвинуваченої ОСОБА_11  ОСОБА_13 , використовуючи своє службове становище, поставив перед останнім вимогу про надання йому, як прокурору у кримінальному провадженні, неправомірну вигоду в розмірі 300 доларів США за сприяння в призначенні обвинувачений судом покарання за ч.2 ст.185 КК України, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, а саме у вигляді штрафу.
		Під час подальших зустрічей ОСОБА_14 із прокурором Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 , які відбувались 08.06.2018, 30.07.2018, 31.07.2018, останній підтвердив необхідність передачі йому, як прокурору у кримінальному провадженні, неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США за сприяння в призначенні обвинуваченій ОСОБА_11 судом покарання за ч.2 ст.185 КК України, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, а саме у вигляді позбавлення волі з наступним звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
		В судовому засіданні 31.07.2018, під час проведення судових дебатів у кримінальному провадженні №12017090180001244 від 01.11.2017 в приміщенні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, прокурор Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 , на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_14 , з метою отримання неправомірної вигоди від останнього, в своїй промові орієнтував суд на призначення ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі з наступним звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
		Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.08.2018 ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
		Близько 10 год 15 хв 03.08.2018 прокурор Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_9 , перебуваючи біля приміщення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, пр-т Грушевського, 29, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США за сприяння в призначенні обвинуваченій ОСОБА_11 судом покарання за ч.2 ст.185 КК України, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, а саме у вигляді позбавлення волі з наступним звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
		Дії ОСОБА_9 стороною обвинувачення кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, а саме як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданого їй службового становища.
		 
		Допитаний всудовому засіданні ОСОБА_9 вину запред`явленим обвинуваченнямкатегорично заперечив. Пояснив, що дійсно з 9 листопада 2009 року працював в органах прокуратури на посаді слідчого, а з 15 грудня 2015 року на посаді прокурора Коломийської місцевої прокуратури. До кола його посадових обов`язків, крім іншого, входили обов`язки по здійсненню процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підтримання державного обвинувачення. У кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч.2 ст.185 КК України, яке розслідувалось слідчим Коломийського місцевого відділу поліції, він був одним з двох призначених процесуальних керівників. Старшим групи прокурорів був його колега ОСОБА_15 , однак через його відсутність саме він вивчав матеріали кримінального провадження, погоджував підозру та затвердив обвинувальний акт, який у листопаді 2017 року було скеровано на розгляд Коломийського місцевого суду. У підготовчому судовому засіданні по цій справі взяв участь прокурор ОСОБА_15 , а підтримання обвинувачення у ході судового розгляду було доручено йому. Розгляд справи неодноразово відкладався, здебільшого через неявку однієї з обвинувачених, а тому тривав до серпня 2018 року. В кінці березня, орієнтовно 22-23 числа у прокуратуру прийшов ОСОБА_13 , назвався батьком обвинуваченої ОСОБА_11 , бідкався на те, що дочка непутьова, пояснював, що з першою сім`єю не живе, але переживає за доньку і став розпитувати, яке покарання їй може бути призначене з огляду на те, що вона раніше притягалась до кримінальної відповідальності. В будь-якій справі, як прокурор орієнтує обвинувачених на першочергову необхідність відшкодування збитків потерпілим. У даному випадку також пояснив, що для пом`якшення покарання слід відшкодувати заподіяні збитки, а також за матеріалами справи знав про несплачений штраф за попереднім вироком. Тому пояснив, що його слід сплати. За таких обставин вказав, що можна буде розраховувати на те, що покарання не буде пов`язане з реальним позбавленням волі. У розмові з ОСОБА_13 жодних ні прямих, ні завуальованих пропозиції передачі незаконної винагороди ним не озвучувалось, про жодні кошти ніколи не йшлося. З часу першої зустрічі, ОСОБА_13 періодично намагався зустрітись з ним і завести розмову стосовно справи. Зокрема, шукав його у прокуратурі та суді, передавав свій номер телефону через інших працівників прокуратури, щоб йому зателефонувати. Однак таку активність ОСОБА_13 він простодушно сприймав як надмірну батьківську турботу про долю дочки. Зокрема ОСОБА_13 при кожній нагоді звітував, що відвідував потерпілих, по кільканадцять разів перепитував у який спосіб і як краще повестись. При кожній нагоді ОСОБА_13 , який був присутнім на кожному судовому засіданні, щоразу намагався з ним завести бесіду, розсипався йому у компліментах, таким чином намагався здобути його прихильність, а тому він лояльно поставився до такої нав`язливості і з людських міркувань не відкидав спроби останнього поспілкуватись. Лише згодом, проаналізувавши їх розмови зрозумів, що ОСОБА_13 провокував його на бесіди, які могли бути трактовані неоднозначно. Зокрема намагався домогтись якихось гарантій чи обіцянок з його боку. 31.07.2018 року він виступив у судових дебатах і орієнтував суд на призначення обом підсудним і ОСОБА_11 і ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, тобто із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням тривалого іспитового строку, з огляду виключно на дійсні обставини справи, а саме: повне відшкодування заподіяної шкоди, відсутність претензій у потерпілих, щире каяття. 02.08.2018 року підсудним в судовому засіданні було надано останнє слово, а вирок суду мав бути проголошений наступного дня зранку. На його проголошення він наміру приходити не мав, оскільки це могло відбутись за його відсутності, а він був зайнятий іншими справами. Однак, прибувши 03.08.2018 року близько 10 год. до канцелярії суду, щоб завчасно подати клопотання по продовженню запобіжного заходу у справі, яка мала відбутись згодом, в приміщенні суду зустрів дружину, яка теж у справах знаходилась в приміщенні. Під час розмови з нею до нього підійшов ОСОБА_16 і повідомив, що вирок проголосили. Почувши це, він повернувся до розмови з дружиною, але ОСОБА_16 відійшов і став очікувати. Коли він завершив розмову і направився до виходу з приміщення, ОСОБА_16 перестрів його, почав рухатись за ним і на ходу завів розмову про покарання, став розпитувати про порядок його відбування. При цьому поки він ішов, той ходив довкола нього то з одного боку, то з іншого боку, наговорив масу компліментів та побажань, за що він подякував, подав руку і пішов у напрямку роботи. Пройшовши близько 30 метрів до нього спереду і ззаду підбігли невідомі особи, схопили за руки, стали обмацувати руками його кишені. Тільки згодом вони повідомили, що є працівниками поліції. Він не пручався, однак його рук вони не відпускали. Через 5 хвилин до них під`їхав автомобіль, з якого вийшли, як згодом стало відомо - слідча, поняті, були присутні також особи, статус і роль яких йому не відомі, оскільки їх прізвища не були внесені до протоколу, однак брали активну участь у проведенні слідчих дій. Слідча повідомила, його про затримання і він виявив намір скористатись правовою допомогою адвоката з центру БПД. Проте слідчу дію продовжили без захисника. На вимогу правоохоронців він вийняв усі речі з обох кишень штанів і тоді виявив, що у лівій кишені його штанів були згорнуті кілька купюр схожих на долари США. Лише тоді запідозрив, що ці купюри міг йому підсунути ОСОБА_13 , про що відразу ж і заявив. Через наявну міопатію обох очей, має дуже поганий зір, постійно носить окуляри, тому міг цього не помітити. Крім того, покрій штанів з широкими кишенями давав можливість зробити це нечутно. Водночас, не виключає, що вказані речі могли бути підкинуті і в момент його затримання працівниками УЗЕ, оскільки, схопивши його за руки і утримуючи протягом близько 5 хвилин до прибуття слідчої та понятих, вони проводили руками по його одязі, а він, перебуваючи у стресовому стані, був позбавлений можливості сконцентруватись на їх діях. 
		Крім того, ОСОБА_9 звернув увагу суду на ряд істотних на його думку порушень процесуального законодавства, які суттєво обмежили його право на захист, позбавили можливості встановити об`єктивно обставини кримінального провадження, а також свідчать про свідомі провокативні дії заявника ОСОБА_16 та працівників поліції.
		Зокрема вказав, що за змістом обвинувачення, перша зустріч ОСОБА_16 з ним відбулась у приміщенні Коломийської прокуратури 09.03.2018 року. Водночас, відповідно до розпорядження КМУ України від 11.01.2018 року №1-р робочий день п`ятниці 09.03.2018 року був перенесений на суботу 03.03.2018 року, відпрацьований напередодні і ОСОБА_17 прокуратура, як установа, в цей день не працювала, його на робочому місці не було, відтак зустріч з ОСОБА_16 не могла відбутись;
		також заперечив факт зустрічі із заявником у Коломийській прокуратурі 12.03.20218 року, звернувши увагу на те, що за матеріалами ОСОБА_18 , ОСОБА_16 23.03.2018 року розшукує приміщення прокуратури і перепитує де воно знаходиться, що суперечить стверджуваному обвинуваченням факту двох попередніх зустрічей у приміщенні прокуратури; 
		голослівними вважає твердження обвинувачення про те, що 08.06., 30.07., 31.07.2018 року він підтверджував необхідність передачі йому неправомірної винагороди. В матеріалах НСРД, які досліджені судом, відсутні будь-які розмови чи натяки з його боку про неправомірну винагороду; 
		наголосив, що у матеріалах кримінального провадження міститься достатньо даних, які підтверджують факт провокації щодо нього злочину за участю «штатного провокатора» ОСОБА_13 , який більше як у 10 кримінальних провадженнях аналогічного характеру брав участь у якості заявника або свідка. Також звертав увагу на залучення поліцією до проведення слідчих дій залежних або пов`язаних осіб у якості понятих;
		вказав на суттєві порушення його процесуальних прав, які, на його думку свідчать про цілеспрямовані дії правоохоронних органів по фальсифікації матеріалів кримінального провадження. 
		 
		На підтвердженнявисунутого ОСОБА_9 обвинувачення прокурор послався на дані здобуті в ході досудового розслідування, які подані ним та досліджені судом безпосередньо. 
		Зокрема на показання свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . 
		Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_13 пояснив, що донька від 1-го шлюбу ОСОБА_11 в березні 2018 року звернулась до нього з проханням поклопотати за неї перед суддею або прокурором у справі про притягнення її до кримінальної відповідальності, оскільки переживала за можливість призначення їй суворого покарання. Тому вирішив звернутись до прокурора ОСОБА_9 , прізвище якого назвала йому донька. В березні 2018 року, точної дати пригадати не зміг, він прийшов до приміщення Коломийської місцевої прокуратури де в коридорі відразу натрапив на ОСОБА_9 і розповів йому про свої переживання за долю дочки. ОСОБА_21 в короткій розмові сказав, що слід в першу чергу вирішити питання відшкодування збитків потерпілим та, зіславшись на зайнятість, попросив його прийти іншим разом, надавши йому листок із двома номерами телефонів. Зателефонувавши через кілька днів, він домовився про зустріч і знову у приміщенні прокуратури мав коротку розмову з ОСОБА_21 , якого повторно став розпитувати, як можна вирішити питання його доньки. ОСОБА_21 ще раз наголосив йому на необхідності відшкодування заподіяних збитків і запевнив, що в такому разі зможе переконати суд призначити доньці покарання у виді штрафу. При цьому дав зрозуміти, що у такому разі йому слід буде передати 300 дол.США. Повернувшись додому, і, не маючи коштів на те, щоб сплатити хабар, будучи обурений такою поведінкою ОСОБА_21 , вирішив звернутись до правоохоронних органів. За порадою свого знайомого прийняв рішення звернутись саме до Генеральної прокуратури України. Тому наступного дня зранку прибув до приміщення Генеральної прокуратури і потрапив на особистий прийом до прокурора, який прийняв від нього заяву про злочин, а тоді разом зі слідчою, оформивши якісь документи, сказали повернутись додому і очікувати на оперативних співробітників, які безпосередньо будуть займатись цим питанням. Через декілька днів, до нього додому прибули працівники УЗЕ в Івано-Фракнівській області, які пояснили порядок дальших дій у кримінальному провадженні і, забезпечуючи його технічною апаратурою, стали надалі супроводжувати усі його контакти з прокурором ОСОБА_9 . Протягом березня-липня 2018 року він неодноразово контактував із прокурором ОСОБА_9 , відвідував усі засідання у справі доньки і обвинувачений консультував його з приводу необхідності вчинення тих чи інших дій, для забезпечення можливості призначення м`якого покарання. Позицію щодо можливості призначення покарання у виді штрафу змінив і вказав, що зможе домогтись призначення умовного покарання. При цьому декілька раз правоохоронці позначали кошти у сумі 300 дол.США і передавали йому для вручення ОСОБА_21 у випадку, якщо він заявить таку вимогу. Однак, обвинувачений таких вимог не заявляв, тому гроші він повертав правоохоронцям. Черговий раз кошти йому були вручені 03.08.2018 року, коли у справі мав бути проголошений вирок. Разом з дочкою він прибув на проголошення вироку, але прокурора в судовому засіданні не було. Коли він вийшов із залу судового засідання, то в коридорі суду зустрів ОСОБА_9 , який поцікавився, чи проголошено вирок, на який вони сподівались. Між ними відбулась розмова під час якої він подякував ОСОБА_21 за допомогу, а обвинувачений жестом натякнув на винагороду. Він витягнув гроші і хотів передати обвинуваченому у руки, але той відмовився їх брати, а повернувшись до нього боком, дав зрозуміти, щоб він кошти поклав у кишеню, що він і зробив, поклавши до кишені брюк 300 дол.США. ОСОБА_21 своєю рукою підсунув їх глибше, вони попрощались і розійшлись. Ствердив, що його участь у кількох кримінальних провадженнях продиктована не співпрацю з правоохоронними органами, а його свідомою громадянською позицією і нетерпимістю до корупції. 
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 повідомила про загальні обставини вчиненого нею злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України та підтвердила, що побоювалась можливого покарання у вигляді позбавлення волі про що сказала своєму батькові ОСОБА_14 , який знав про справу ще зі стадії досудового розслідування. Прізвище прокурора ОСОБА_21 батькові не називала, оскільки його не знала. Іноді перед судовими засіданням, чи після них батько спілкувався з прокурором і той йому говорив про необхідність зібрати ті чи інші довідки. Про те, що прокурор вимагав у батька хабар і про те, що батько співпрацював з правоохоронними органами по викриттю ОСОБА_21 не знала. Батько запевнив, що «рішить» питання. Під час проголошення судом вироку прокурора ОСОБА_21 не було. Після судового засідання вони з іншою засудженою ОСОБА_12 вийшли з приміщення суду, а батько залишився. ОСОБА_12 залишилась задоволена вироком, вона не дуже, але апеляцію на вирок не подавала.
		Допитана як свідок ОСОБА_22 , суду повідомила, що випадково перебуваючи у Івано-Франківську, була запрошена працівниками поліції взяти участь у слідчих діях. Після цього, три або чотири рази їздила з працівниками поліції до м.Коломия, де в с. Раківчик Коломийського району Івано-Франківської області, неподалік АЗС «WOG» за її участі, а також іншого понятого ОСОБА_23 та працівників поліції відбувалися повторні зустрічі з ОСОБА_24 в ході якої ОСОБА_13 працівниками поліції вручались 300 доларів США і про це складались відповідні протоколи. В подальшому ОСОБА_14 на автомобілі марки «Таврія» виїхав в сторону м. Коломия, а за ним також їхали вона з працівниками поліції. Останнього разу зупинились на невідомій їй вулиці біля Коломийського міжрайонного суду Івано-Франківської області. Через деякий час автомобіль в якому знаходилась вона виїхав на головну вулицю та здійснив зупинку поряд з торговими приміщеннями, де вона побачила невідомих їй людей серед яких, як потім дізналась був ОСОБА_9 . Після пропозиції ОСОБА_9 від слідчої СБУ розповісти з ким він зустрічався і показати вміст кишень, ОСОБА_9 розповів, що зустрічався з ОСОБА_13 , а з кишень дістав 300 доларів США, які працівники поліції оглянувши, помістили до конверту та опечатали. Протокол затримання згодом складався у приміщенні поліції. 
		Допитана як свідок ОСОБА_20 повідомила, що працює в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області на посаді секретаря судових засідань. 03.08.2018 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вироком суду визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання. Після проголошення вироку ОСОБА_13 , який постійно приходив разом з ОСОБА_11 в усі судові засідання декілька раз перепитав її чи відомо їй де прокурор. Протягом усього розгляду справи він періодично підходив до неї з претензіями, коли закінчиться судовий розгляд, хоч вона пояснювала, що його участь у засіданнях не є необхідною. Випадків спілкування ОСОБА_13 та ОСОБА_9 не бачила.
		Допитаний як свідок ОСОБА_25 повідомив, що про обставини кримінального провадження жодних відомостей не має, а на досудовому розслідуванні був допитаний працівником поліції з приводу того, що в один з днів серпня 2018 року особа, що назвалась ОСОБА_9 приходила до них додому, розшукуючи батька. 
		Крім того, прокурор подав на дослідження письмові матеріали, до яких апелював як до доказів вини обвинуваченого, а саме:
		- звернення ОСОБА_13 від 13.03.2018 про вчинення кримінального правопорушення до ГПУ, в якому зазначено про вчинення ОСОБА_9 дій спрямованих на отримання неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США за сприяння в призначенні обвинуваченій ОСОБА_11 судом покарання за ч.2 ст.185 КК України, не пов`язаного з реальним позбавленням волі;
		- матеріали кримінального провадження за №12017090180001244 від 02.11.2017 року за фактом крадіжки мобільного телефона «Apple iPhone 5S» за результатами розслідування якого 21.11.2017 року слідчим, за погодженням з прокурором ОСОБА_9 повідомлено ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлено до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (т.6 а.с.72-74).
		- вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.08.2018, яким ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
		- матеріали НСРД  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачі грошових коштів, як неправомірної вигоди, з використанням аудіо- та відео контролю та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження по кримінальному провадженні №42018000000000560 від 13.03.2018 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, (т.7 а.с.127-144)
		- протокол про результати проведення НСРД, а саме проведення аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_13 та стенограми до нього, а також носії інформації - карти пам`яті на яких зафіксовано зустріч 03.08.2018 року ОСОБА_13 з ОСОБА_9 (т.7; 170-181)
		- протоколи про результати НСРД та стенограми до них, а також носії інформації карти пам`яті, на яких зафіксовано зустрічі ОСОБА_13 із прокурором ОСОБА_9 23,03.2018 р, 26.03.2018 року, 04.05.2018 року, 08.05.2018 року, 08.06.2018 року, 30.07.2018, 31.07.2018, 02.08.2018 року (т.7 а.с.145-169);
		- протокол огляду та вручення коштів від 03.08.2018 року, яким зафіксовано вручення ОСОБА_13 коштів у сумі 300 доларів США, три банкноти номіналом 100 доларів США кожна з серійним номером KF 58805060 C, KL 75540626 D, FB 80790243 C, ОСОБА_9 (т.7 а.с.229-231)
		- протокол затримання ОСОБА_9 від 03.08.2018, (т.2 а.с.114-123) 
		- висновок експерта №283/1 від 05.10.2018 Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, відповідно до якого три банкноти номіналом 100 доларів США з серійними номерами KF 58805060 C, KL 75540626 D, FB 80790243 C, відповідають зразкам грошових знаків Федерального резерву банку США номіналом 100 доларів, які знаходяться в офіційному обігу (т.5 а.с.66-69).
		У свою чергу, сторона захисту у ході судового розгляду з власної ініціативи подала суду на дослідження фактичні дані, на які посилається як на докази, що спростовують висунуте обвинувачення. 
		Зокрема в судовому засіданні з ініціативи захисту допитані свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 і ОСОБА_31 .
		Так, ОСОБА_26 в судовому засіданні підтвердив, що у 2018 році працював слідчим Коломийського МВ ГУНП в Івано-Франківській області. В один з днів в серпні 2018 року, коли чергував у складі СОГ, черговий відділу повідомив про виклик пов`язаний із перешкоджаннями (недопуском) захисника до затриманого. Оскільки він був зайнятим, черговий відправив оперативного працівника, який по поверненню сказав, що не міг врегулювати це питання, оскільки слідча СБУ, яка з ним спілкувалась, відмовилась допускати захисника. Через деякий час, надійшло повторне повідомлення в чергову частину, яке доручили розглянути йому. Дійсно, прибувши до приміщення УЗЕ в м.Коломия він побачив захисника ОСОБА_7 та дружину ОСОБА_21 , які повідомили, що до затриманого ОСОБА_9 не допускають захисника, з яким укладено договір. Він намагався зайти у приміщення, однак його також не впустили. Працівник ОСОБА_32 , який вийшов на перекур, сказав, що після закінчення слідчих дій усі обставини будуть пояснені керівництву міськвідділу. Тому, отримавши пояснення ОСОБА_33 і ОСОБА_7 , він повернувся у відділ і вибув на інший виклик, віддавши матеріали черговому. Відомостей у ЄРДР особисто за даним фактом не вносив.
		Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_27 , отримавши згоду ОСОБА_9 на розкриття відомостей, які можуть становити адвокатську таємницю, в судовому засіданні пояснив, що як адвокат здійснює свою діяльність в тому числі і за дорученнями Центру з надання безоплатної правової допомоги. 3 серпня 2018 року отримав дзвінок з Центру, де повідомили його, що як черговий адвокат має взяти участь у слідчих діях, оскільки є повідомлення про затримання особи. Електронним зв`язком йому негайно направили доручення і він у межах 20-25 хв. близько 12 год. прибув до міськвідділу поліції. Направившись за вказівкою чергового до приміщення, де розташоване УЗЕ, встановив, що затриманим був ОСОБА_9 . З останнім намагались обговорити обставини події, хоч можливості мати конфіденційне спілкування їм не забезпечили, оскільки постійно з ними перебували працівники поліції. Тривалий час процесуальні документи не складались, як виглядало, слідча у телефонному режимі отримувала покрокові консультації з приводу того що і як повинна робити. В цей час почув, що хтось почав стукати у двері, однак працівники поліції відчиняти відмовлялись. Через кілька хвилин на мобільний телефон отримав повідомлення від адвоката ОСОБА_7 про те, що з нею укладено договір на правову допомогу і вона має намір бути присутньою на слідчих діях. Повідомив про це ОСОБА_21 і слідчу, пояснивши, що не може надалі здійснювати захист за дорученням центру. В цей час його телефон розрядився і він втратив можливість спілкуватись з будь-ким. Аби обговорити це питання з клієнтом, став наполягати на забезпеченні можливості конфіденційного спілкування, а також обговорення питання з іншим захисником. Однак з того моменту ситуація стала загострюватись. Слідча та оперативні працівники заявили, що мусять завершити вказані слідчі дії за його участі. Порадившись, ОСОБА_21 написав скаргу щодо обставин, пов`язаних із допуском захисника і передав її йому. Тоді працівники поліції за вказівкою свого керівника стали застосовувати фізичну силу до нього, з метою відібрати скаргу. Почалась тяганина, працівники поліції діючи спільно, почали його шарпати, замахуватись, імітуючи нанесення ударів, вдались до образ, погроз та шантажу. Протягом усього часу періодично у вхідні двері продовжувався стук, однак оперативні працівники і слідча його ігнорували. Під впливом цих обставин узгодив з клієнтом, що буде знаходитись поруч до того часу, поки не зайде інший захисник. Оформлення протоколу завершили лише близько 20 год. і ОСОБА_21 виклав у ньому свої зауваження. 
		Допитаний як свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомив, що являється колишнім працівником карного розшуку і ОСОБА_13 знає по роду служби як раніше судимого, схильного до шахрайських дій. 
		Допитана як свідок ОСОБА_29 в суді пояснила, що у 2018 року як працівниця ОСОБА_34 ГУНП систематично заступала на охорону порядку у Коломийському суді. Декілька разів бачила ОСОБА_35 , ОСОБА_36 разом з ОСОБА_16 у приміщенні суду, які приходили на судові засідання. У день, коли стало відомо про затримання прокурора ОСОБА_21 , бачила ОСОБА_16 , який супроводжував згаданих жінок, підходив до неї розпитував, чи не бачила ОСОБА_21 . 
		Допитана як свідок ОСОБА_37  дружина обвинуваченого в судовому засіданні повідомила, що разом з чоловіком працює в Коломийській місцевій прокуратурі. 03.08.2018 року чоловік поїхав на автостанцію, аби передати документи до Івано-Франківська, а близько 10 год. зайшов до суду аби здати документи по справі, яка мала відбутись того дня. Зустрілась з ним біля приймальні судді Потятинника, і спілкуючись разом вийшли в коридор. До нього в той час підійшов незнайомий їй чоловік, вони спілкуючись пішли до виходу. Через годину їй повідомили, що чоловіка затримали. Про обставини події їй безпосередньо нічого не відомо. Однак, ствердила, що 09.03.2018 року вихідний день ОСОБА_21 проводив з сім`єю і на роботу не виходив. Підтвердила, що після затримання чоловіка негайно зв`язалась з кількома захисниками і адвокат Вань погодилась прибути невідкладно для проведення слідчих дій. Близько 12.10 год. вони уже зустрілись з нею біля приміщення УЗЕ в м.Коломия, де був затриманий, уклали договір про правову допомогу, погодили телефоном запрошення цього захисника з чоловіком, однак до ОСОБА_21 захисника умисно не допускали до 20 год., не зважаючи на усі вжиті заходи, звернення та скарги. Протягом усього часу слідства працівники УЗЕ намагались психологічно тиснути на чоловіка, а згодом на неї, вдавались до відвертої маніпуляції і підтасовки аби схилити його до співпраці. 
		 
		Також судуподано надослідження письмовіматеріали,до якихсторона захистуапелює,як додоказів,що спростовуютьвинуватість обвинуваченого. Зокрема: 
		- письмові відомості, відображені у процесуальних документах про наявність судимості ОСОБА_13 , а також про його участь у процесуальній якості заявника, свідка у інших кримінальних провадженнях; (т8 а.с.79-230)
		-відеозапис з камери спостереження, встановленої на вході до Коломийського міськрайонного суду із відображенням подій, що відбуваються у період 9-10 год. 03.08.2018 року; (.8 а.с.19)
		- три відеозаписи із зафіксованими спробами захисника ОСОБА_7 потрапити до приміщення Коломийського міжрайонного відділу №2 УЗЕ в Івано-Франківській області протягом 03.08.2018 року; (т.8 а.с.19)
		- відомості, відображені у процесуальних документах про засудження ОСОБА_19 ; 
		- інформація про всі телефонні з`єднання (без розкриття їх змісту), абонента мережі мобільного зв`язку, за номером НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у період часу з 13.09.2017 по 03.08.2018, із зазначенням телефонних номерів, на які (з яких) були здійснені вихідні (вхідні) дзвінки, ІМЕІ телефонів, дата та часу дзвінків, тривалості розмов, адрес базових станцій з прив`язкою до місцевості під час телефонних з`єднань абонентів, азимути місця перебування абонента та номерів ІМЕІ мобільних терміналів, що використовувались при цьому, адресу розташування базової станції; тип з`єднання (вхідні та вихідні дзвінки, SMS (без розкриття їх змісту); т.10 а.с.1-102, т.9 а.с.150180)
		- інформацію навчального закладу про перебування ОСОБА_25 09.10.2018 року на навчанні, на спростування заяв ОСОБА_13 про тиск на нього та членів сім`ї. (т.10 а.с.212-215)
		 
		Заслухавши пояснення обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали, що подані у ході судового розгляду сторонами кримінального провадження, ретельно проаналізувавши подані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, не знайшла свого підтвердження. 
		 
		Даючи оцінку встановленим обставинам кримінального провадження, суд виходить з таких позицій.
		Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		Відповідно до приписівст. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватоюу вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Засади кримінального провадження чітко визначені законодавцем у ст.7 КПК України і суд, у контексті вказаного кримінального провадження, звертає особливу увагу на встановлені порушення принципу законності, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а також на забезпечення права на захист.
		 
		Стосовно засад законності, то ст.9 КПК України визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України,цього Кодексу,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,вимог іншихактів законодавства.  Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. 
		У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.
		Частина 2 ст.91 КПК України визначає, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до вимогст. 86 КПКдокази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином. 
		Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, а відтак вони не можуть бути використані при ухваленні судового рішення.
		П.2 ч.3 ст.87 КПК України визначає, що недопустимими крім інших, є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) процесуальний закон трактує як істотне порушення.
		Підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а самест. 216 КПК.
		Як встановлено судом, з моменту реєстрації 13.08.2018 року кримінального провадження №42018000000000560 було винесено дві постанови про визначення підслідності. 
		Зокрема, прокурором другого відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , 13.03.2018 року винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування, передбаченого ч.3 ст.368 КК України Державному бюро розслідувань. При цьому прийняте рішення ОСОБА_4 мотивував тим, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених працівником правоохоронного органу. (а.с.27-28 т.2) Як працівник згаданого самостійного структурного підрозділу Генеральної прокуратури України відповідно до «Положення про Генеральну інспекцію Генеральної прокуратури України» ОСОБА_4 виконував виключно завдання нагляду у формі процесуального керівництва за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, участь у судовому провадженні та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях стосовно прокурорів та інших працівників органів прокуратури. Крім того, особисто оформив прийняття від ОСОБА_13 заяви про вчинення кримінального правопорушення саме прокурором Коломийської місцевої прокуратури, а тому достеменно знав, що розслідування буде стосуватись прокурора. 
		Аналіз змісту та логіка побудови правової норми ст.216 КПК України дає підстави стверджувати, що підслідність вказаного кримінального провадження визначена законодавцем за слідчими органів Національної поліції, відповідно до ч.1 ст.216 КПК України. 
		По-перше, прокуратура є окремою єдиною системою, яка в порядку, передбаченому Конституцією України здійснює функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, і не входить до системи правоохоронних органів, які за своєю суттю є органами виконавчої влади. 
		По-друге, серед посадових осіб органів прокуратури підслідність за ДБР конкретно визначена законодавцем виключно лише у випадку вчинення кримінальних проваджень Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником (п.1 ч.4 ст.216 КПК України), а також вчинених заступником Генерального прокурора-керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами САП (п.2 ч.4 ст.216 КПК України). Повноваженнями здійснювати кримінальне провадження щодо інших працівників прокуратури ДБР не наділене.
		Таким чином, підслідність згаданого кримінального провадження прокурором ОСОБА_4 визначена помилково.
		Водночас, того ж дня 13.03.2018 року заступник Генерального прокурора ОСОБА_38 , замість виправлення процесуального порушення, прийняв інше незаконне рішення про доручення здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження Головному слідчому управлінню Служби безпеки України. Підслідність вказаного органу чітко визначена ч.2 ст.216 КПК України і розслідування такої категорії справ ні за складом кримінального правопорушення, ні за суб`єктним складом, не належить до компетенції слідчих органів безпеки. Посилання заступника Генерального прокурора ОСОБА_39 на ч.5 ст.36 КПК України також є безпідставним, оскільки за змістомч. 5ст. 36 КПКГенеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, лише у випадку здійснення неефективного досудового розслідування тим органом, підслідність кримінального провадження якому визначенаст. 216 КПК. Тобто передумовою реалізації прокурором передбачених ч. 5ст. 36 КПКповноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним уст. 216 КПК, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановленняза наслідками такого розслідування його неефективності. В даному випадку кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , в порушення приписів ч. 7ст. 214 КПКне передавалосьз дотриманням правил підслідності слідчим органам Національної поліції для здійснення досудового розслідування. Тому передбачених ч. 5ст. 36 КПКпідстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, що прямо визначений уст.216КПК не було.
		За таких обставин, суд констатує, що досудове розслідування в цілому проведено з істотним порушенням закону, внаслідок реалізації органом досудового розслідування повноважень, не передбачених процесуальним законом для цього конкретного органу.
		Проте, з огляду на те, що істотність порушень норм процесуального закону слід оцінити в контексті наслідків таких порушень, істотності порушення прав та свобод особи, розуміння того, яким чином це порушення вплинуло на питання доведеності обставин кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне не обмежуватись констатацією вказаного факту, а на виконання вимог ст.94 КПК України, оцінити подані суду докази також на предмет належності, достовірності, а сукупність доказів також з точки зору достатності і взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Згідно з вимогамич.1 ст. 91 КПКдоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.17, 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення (прокурора, орган досудового розслідування та у встановленихвипадках, - на потерпілого). 
		Оцінка доказів проводиться на предмет їх належності, допустимості, достовірності .
		В ході судового розгляду, суд перевіривши доводи сторін, прийшов до висновку про недопустимість цілого ряду доказів, які подані стороною обвинувачення на обґрунтування своєї позиції з підстав отримання таких доказів у порушення порядку, встановленому КПК. 
		Зокрема не відповідає критеріям належності, допустимості та достовірності поданий стороною обвинувачення протокол затримання підозрюваного ОСОБА_9 (а.с.114-123 т.2), який не відповідає суті процесуальних дій, які у ньому відображено. Так, затриманням є тимчасовимзапобіжним заходом, який застосовується органом досудового слідства чи органомдізнанняв разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на певний час. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору. 
		Замість реалізації визначених у випадку затримання законом повноважень, зокрема обшуку затриманої особи, старша слідча в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування слідчого управління СБУ ОСОБА_40 , не роз`яснивши чітко і своєчасно підозрюваному ОСОБА_21 про його права, на початку слідчої дії вдалась до його опитування за відсутності захисника, а далі до освідування, без дотримання вимог ч.3 ст.241 КПК України. За результатами освідування не склала відповідного протоколу, як це передбачено ч.5 ст.241 КПК України, а про вчинені дії вказала у протоколі затримання. Суд звертає також увагу на те, що до протоколу слідчої дії не були внесені дані про усіх учасників слідчої дії, які брали у ній активну участь, в тому числі і дані про особу, яка здійснювала відеозапис. 
		Перегляд відеозапису затримання засвідчив, що слідча та залучені нею оперативні працівники почергово використовували різні технічні засоби, зокрема лампи ультрафіолетового освітлення, однак про їх використання та технічні параметри у протоколі нічого не відображено. При цьому на відео очевидно спостерігається, що вони показували різні результати. Ні на руках, ні на одязі ОСОБА_9 слідів світіння не було виявлено. У протоколі затримання слідча зробила запис про те, що особистий обшук підозрюваного не проводився. Водночас, до протоколу затримання долучила 3 предмети схожі на купюри 100 дол.США, які нібито добровільно видані ОСОБА_21 , хоч заяв про добровільну видачу підозрюваний не робив, а будучи затриманим, підкорявся вимогам слідчої та працівників поліції. У підсумковій частині протоколу затримання слідча вказує: «вилучені грошові кошти, а також змиви з правої та лівої кінцівок рук та лівої кишені штанів підозрюваного ОСОБА_9 , упаковано зазначеним вище чином», «Конверти №1,2,3,4,5 опечатано відрізками паперу з відтисками печатки «Для пакетів Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України» та підписано учасниками слідчої дії». 
		Водночас пересвідчитись у цьому суд не зміг. Згідно протоколу огляду від 04.08.2018 року, що проведений старшим слідчим в ОВС СБУ ОСОБА_41 у приміщенні службового кабінету №704 Головного слідчого управління СБУ, в порушення ст.105 КПК, яка зобов`язує у протоколі відобразити послідовність дій, які ним вчиняються, слідчий зазначив, що «оглянув грошові кошти у сумі 300 дол.США, номіналом по 100 дол.США кожна, разом 3 купюри», з серійними номерами KF 58805060 C, KL 75540626 B, FB 80790243 C. Також зазначив, що оглянув мобільний телефон марки Huawei P8 Lite чорного кольору. При цьому жодним чином слідчий не відобразив дані про те, чи вказані речі були попередньо упаковані та опечатані, чиїми підписами це засвідчено. Ця слідча дія проводилась без залучення понятих чи будь-яких інших учасників, без фіксування технічними засобами, конверти у яких попередньо мали би бути опечатані речі - грошові кошти та телефон, не збережені, а на конвертах зі змивами, всупереч даним, вказаним у протоколі, підписи ОСОБА_9 відсутні). Крім того, один з серійних номерів купюр, які зафіксовані у протоколі затримання відрізняється від того, який оглядався слідчим ОСОБА_42 . Вказані обставини фактично нівелюють можливість використання вказаних речей як речових доказів у кримінальному провадженні, а також відповідно до концепції «плодів отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини (справа «Гефген проти Німеччини»), неналежними слід визнати і всі похідні від цього докази, зокрема і висновок техніко-криміналістичної експертизи Українського НДІ спеціальної технікит а судових експертиз Служби Безпеки України від 05.10.2018 року. 
		Як уже вище суд зазначав, слідчою під час затримання не було забезпечено роз`яснення і дотримання прав підозрюваного, передбачених зокрема п.2-5 ч.3 ст.42 КПК України. Попри те, що під час затримання, яке відбулось о 10 год.16 хв. ОСОБА_9 заявив про намір скористатись правовою допомогою захисника Центру надання безоплатної правової допомоги, вказана установа була повідомлена про необхідність призначення захисника лише об 11 год.21 хв. після фактичного завершення слідчих дій на місці затримання. 
		Крім того, за угодою, укладеною з дружиною ОСОБА_21 , до місця затримання ОСОБА_21 близько 12.10 год. прибула адвокат ОСОБА_7 для забезпечення участі у слідчих діях з підозрюваним. Однак слідча та оперативні працівники, протягом 8 годин відмовили вказаному захиснику у можливості бути допущеною до затриманого, мати з ним побачення. При цьому, захиснику ОСОБА_27 , який прибув о 12 год. за дорученням Центру БПД не забезпечили можливості конфіденційного спілкування з підзахисним, вчинили фізичні перешкоди у можливості залишити приміщення відділу поліції аби зустрітись з захисником ОСОБА_7 та визначитись з правом і підставами його подальшої участі у правовій допомозі ОСОБА_9 . Вказані обставини ОСОБА_27 підтвердив в ході судового розгляду, будучи допитаним як свідок. При цьому заявив, що працівниками УЗЕ в Івано-Франківській області у присутності підзахисного та слідчої, на нього чинився не лише психологічний (шантаж, погрози, замахування), але і фізичний вплив (поштовхи, підніжки). З застосуванням фізичної сили, працівником поліції вирвано у нього заяву, яку передав йому підзахисний. 
		До порушення прав обвинуваченого на захист, суд також відносить формальне виконання органом досудового розслідування обов`язку відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України. 
		Згідно частин 1, 2ст. 22КПКУкраїни, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 
		Аспекти змагальності та рівності сторін кримінального провадження знайшов своє відображення у практиці Європейського суд з прав людини, який у справі "Леас проти Естонії" вказав, що право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість ознайомитись із матеріалами і прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною. Крім того, пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб органи прокуратури розкрили стороні захисту будь-які суттєві докази, що їм відомі, за або проти обвинуваченого.
		У процесуальному законодавстві підстави та порядок такого розкриття передбачені положеннями ст.ст.42,221та ст.290 КПК України. За змістомст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язані повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування з дотриманням встановленого у частинах 2-10 цієї статті порядку, зокрема, із забезпеченням доступу та можливості скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді, наданням достатнього часу для ознайомлення, підтвердженням факту надання доступу. 
		У відповідності до ч. 12ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази.
		Згідно даних відображених у протоколах про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 06.02, 07.02, 11.02., 13.02., 18.02.2019, підозрюваному та його захисникам надано для ознайомлення матеріали кримінального провадження, без забезпечення можливості скопіювати чи відобразити іншим чином частину матеріалів НСРД. Крім того, попри те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування відображено проведення таких слідчих дій, як огляд і вручення заздалегідь ідентифкованих засобів  грошових купюр, що мали місце 08.06., 30.07., 31.07., 02.08.2018 року, стороні захисту не забезпечено можливості з ними ознайомитись. 
		З наведеного убачається, що стороною обвинуваченняне відкрито в порядкуст. 290КПК Україниусі матеріали кримінального провадження, отримані унаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, чим суттєво порушено право на захист, а з урахуванням положень ч. 12ст. 290 КПК України, вказана обставина є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами.
		За правиламипункту 2 ч. 1ст. 271 КПК України, контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину.
		Згідно частин 3, 4, 7ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		Відповідно дост. 275 КПК України, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до прецедентної практики сформованої у рішеннях Європейського суду з прав людини, в т.ч. у справі"Тейксейра де Кастро проти Португалії", загальні вимоги справедливості, що містяться у ст. 6 Конвенції, застосовуються у провадженнях щодо всіх кримінальних справ: від найпростіших до найбільш заплутаних. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції (п. 36). 
		У рішенні від 30.10.2014 року у справі «Носко и Нефедов проти Росії» Європейський суд відзначав, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.
		Під провокацією слід розуміти випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками правоохоронних органів, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Раманаускас проти Литви" від 5 лютого 2008 року).
		Вирішуючи, чи було розслідування "суто пасивним", суд вивчає причини, що лежать в основі негласних слідчих та розшукових дій та поведінку органів влади, що її проводять. Суд має оціннити, чи існують об`єктивні підозри того, що заявник був схильний до вчинення кримінального правопорушення.
		В контексті цього, слід врахувати, що у справі, немає належних доказів, які б підтверджували, що заявник вчиняв протиправні дії пов`язані з корупцією, окрім сумнівної за своїм характером заяви ОСОБА_13 , про що суд висловиться далі. Саме через контакти встановлені з ініціативи ОСОБА_13 , правоохоронні органи явно схиляли обвинуваченого до злочину, про що він заявляв протягом усього розслідування справи та судового розгляду. Матеріали НСРД, досліджені судом, свідчать про те, що ОСОБА_13 постійно отримував поради стосовно «правильного» способу спілкування з обвинуваченим. Зокрема на електронних носіях 08.06.2018 року зафіксовано ряд інструкцій «не пались між камерами», «скажеш дякую», «якщо не буде …, не давай».
		У справі «Носко и Нефедов проти Росії» (рішення від 30.10.2014 року) Європейський суд вказував, що, якщо обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник. 
		Суд звертає особливу увагу на ту обставину, що за матеріалами слідства заявник чотири рази отримував від правоохоронців ідентифіковані грошові кошти, які після зустрічей з обвинуваченим повертав. 
		При цьому, суд відзначає, що ОСОБА_13 одночасно, у цей же період, починаючи з квітня 2018 року, діяв як заявник, що дав згоду на залучення до негласних слідчих дій у кримінальному провадженні №420181404000000 від 02.04.2018 року, що розслідувалось за ч.3 ст.368 КК України стосовно посадової особи правоохоронного органу на території м.Чернівці. (т.8 а.с.169-190) 
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_13 , як ключовому доказу обвинувачення у сукупності з іншими наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути належним, допустимим і достатнім доказом винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки є непослідовними, суперечливими, в багатьох обставинах такими, що не відповідають іншим встановленим фактичним даним. Дії ОСОБА_13 , на думку суду, містять ознаки провокації злочину у відношенні до обвинуваченого.
		Так, ОСОБА_13 у суді першої інстанції неодноразово змінював свої ж показання по ходу його допиту, пристосовуючи їх до даних, які ставали йому відомі внаслідок пред`явлення сторонами провадження конкретних неспростовних фактів. Крім того, маніпулюючи своїм хворобливим станом, не міг дати відповіді на ряд ключових питань, які мають особливо важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження. 
		Декілька раз протягом свого допиту ОСОБА_13 змінював свої твердження стосовно того, скільки зустрічей між ним та ОСОБА_43 відбулось до його звернення з заявою про злочин у Генеральну прокуратуру України, за яких обставин вперше обвинувачений озвучив йому пропозицію за винагороду у 300 доларів США сприяти у кримінальному провадженні щодо його дочки. Зокрема, стверджував, що під час першої зустрічі з ОСОБА_9 відбулось їх знайомство і він отримав від обвинуваченого номери телефонів, за одним з яких через кілька днів домовився про другу зустріч. Під час другої зустрічі ОСОБА_9 озвучив йому пропозицію забезпечити свою лояльність за винагороду, тому через 2-3 дні після другої зустрічі, вирішив звернутись до правоохоронців та поїхав у м.Київ. Згодом змінив показання, ствердивши, що до Генеральної прокуратури звернувся наступного дня після зустрічі. Тричі ОСОБА_16 змінював свої пояснення з приводу того, у який спосіб добирався до Києва, спершу стверджуючи, що залізницею, а згодом автомобілем, кожного разу висуваючи нові версії. Не міг пояснити свідок тієї обставини, що його мобільний телефон у день та час його звернення до Генеральної прокуратури, був активним саме в м. Івано-Франківську, як і не пояснив чому у період часу з 13.03.2018 року по серпень 2018 року за його номером телефону зафіксовано 92 з`єднання з номером мобільного телефону працівника УЗЕ в Івано-Франківській області ОСОБА_44 і 4 з`єднання з оперативним працівником цього ж підрозділу ОСОБА_45 . 
		Непослідовними були також показання ОСОБА_13 стосовно походження коштів, які стали предметом хабара. Стверджуючи про матеріальну скруту, ОСОБА_13 пояснив, що позичив ці кошти у сусіда, ще до поїздки у Генеральну прокуратуру України. Згодом запевнював, що ці кошти йому позичив брат ОСОБА_46 і він передав їх правоохоронцям для організації контролю за вчинюваним злочином.
		Не відповідають дослідженим матеріалам справи також показання ОСОБА_13 про те, що він не очікував спеціально на ОСОБА_47 після вироку суду, а, вийшовши з зали судового засідання, випадково зустрівся з ним у коридорі, і саме ОСОБА_9 шукав з ним зустрічі. Переглянутий файл з відеокамери спостереження за входом у приміщення Коломийського міськрайонного суду засвідчує, що о 09:01:20 до приміщення суду зайшов ОСОБА_9 , а о 09:06:35 ОСОБА_13 вийшов сам із приміщення суду, о 09:06:50 здійснив телефонний дзвінок, після чого повернувся до суду, очікуючи біля дверей, що видно на записі 09:07:55, а тоді, супроводжуючи ОСОБА_9 , вийшов з ним із приміщення о 09:10:44. (Налаштування камери спостереження не приведено у відповідність до літнього часу і різниця в часі складає 1 годину). При цьому, згідно журналу судового засідання, оголошеня вироку заверешено о 10:04:10. Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні також свідок ОСОБА_20 .
		У відповідності до ч. 2ст. 96 КПК України, для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
		Як встановлено судом з матеріалів, поданих стороною захисту, ОСОБА_13 є особою, що двічі притягувалась до кримінальної відповідальності. Зокрема за вчинення тяжкого злочину, повязаного із незаконним обігом наркотичних речовин, а також за вчинення шахрайських дій. Не менше, як у восьми кримінальних провадженнях, що стосувались переважно звинувачень у вчиненні корупційних дій, ОСОБА_13 брав участь у якості заявника або свідка обвинувачення. Вказані обставини викликають у суду сумнів у його доброчесності.
		Недостовірними і такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення, суд також вважає показання свідка ОСОБА_19 , яка в ході допиту в суді змінювала свої показання, давала різні відповіді з приводу одних і тих же обставин, відповідаючи на питання сторін кримінального провадження, зокрема стосовно свого знайомства з іншим понятим, намагалась заперечувати факт свого притягнення до кримінальної відповідальності. З приводу обставин проведення освідування очевидно неправдиво свідчила про те, що в ультрафіолетовому промінні світились не тільки грошові кошти, але і штани обвинуваченого, що не знайшло свого підтвердження.
		Аналізуючи свідчення Ворсуляка, який плутався в своїх показаннях, та матеріали кримінального провадження в цілому, суд прийшов до обґрунтованого сумніву, не спростованого представником сторони обвинувачення, стосовно того, що ОСОБА_13 особисто звертався 13.03.2018 року через приймальню Генеральної прокуратури на особистий прийом до прокурора ОСОБА_48 . Представлені у матеріалах кримінального провадження витяги з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження ОСОБА_21 , час такої реєстрації (т.2 а.с.25), не відповідають відомостям про рух кримінального провадження з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які на вимогу суду надані управлінням організаційного забезпечення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи ГПУ. (т.7 а.с.15-16). Так, у довідці про рух провадження зазначено, що реєстрація провадження здійснена заступником Генерального прокурора ОСОБА_49 о 13.28 год., підслідність визначена о 15.59, а призначення прокурора відбулось о 16 год. 
		Водночас прокурор ОСОБА_21 вже о 14 год. вчиняв слідчі дії, зокрема оформив протокол допиту ОСОБА_13 як свідка, отримав згоду ОСОБА_13 на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оформив протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз`яснив права та обв`язки. (.т.5 а.с.16-17, 22) 
		Крім того, прокурор 13.03.2018 року надав доручення про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій начальнику УЗЕ в ІВано-Франківській бласті ДЗЕ України ОСОБА_50 у якому, посилаючись лише на номер кримінального провадження від 13.03.2018 року та кваліфікацію кримінального правопорушення просив провести слідчі (розшукові) та процесуальні дії щодо встановлення «повних даних осіб причетних до вказаного кримінального правопорушення», зокрема: повних анкетних даних осіб, номерів мобільного зв`язку, місця розташування службових кабінетів, об`єктів рухомого та нерухомого майна, тощо. При цьому у дорученні не вказується жодного прізвища фігурантів кримінального провадження. Відсутні також будь-які додатки до доручення. Суд звартає також увагу на те, що у ЄРДР станом на 13.03.2018 року у фабулі кримінального правопорушення також не згадувалось жодне прізвище, установа чи інші дані. На звороті цього доручення міститься оригінальний підпис про отримання доручення 13.03.2018 року особисто начальником відділу УЗЕ в Івано-Франківській області ОСОБА_51 . Того ж дня це доручення зареєстроване в УЗЕ в Івано-Франківській області і того ж дня, 13.03.2018 року, начальник УЗЕ в ІВано-Франківській області ОСОБА_52 повернув як виконані матеріали доручення у кримінальному провадження, які містили рапорт о/у відділу УЗЕ в ІВано-Франківській області ОСОБА_53 у котрому останній доповідав про те, що в ході виконання доручення, уже встановив, що до вимагання неправомірної вигоди у сумі 400 дол.США у ОСОБА_13 причетний прокурор Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_9 . При цьому оперуповноваженим зібрано усі персональні дані особи, в тому числі номер мобільного телефону, отримано копію паспорта громадянина України, а також копію картки фізичної особи  платника податків. На вказаному рапорті начальником УЗЕ зроблено резолюцію 13.03.2018 року про направлення матеріалів у Генеральну інспекцію. У незрозумілий спосіб, до матеріалів доручення, які виконувались працівниками УЗЕ в Івано-Франківській області, долучено також Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно …, ідентифікаційний номер довідки 116876062, яка сформована 13.03.2018 року о 15:34:04 працівником Департаменту захисту економіки Національної поліції (м.Київ) ОСОБА_54 (т.5 а.с.43)
		Про упередженість правоохоронців, а також ігнорування вимог ч.5 ст.17 КПК України, свідчить також дії працівників УЗЕ в ІВано-Франківській області, які від імені ОСОБА_13 оформили заяву «про вчинення неправомірних дій з боку особи, яка займає відповідальне становище» у якій неправдиво вказувалось про нібито здійснення психологічного тиску на ОСОБА_13 та його сина ОСОБА_25 зі сторони ОСОБА_9 та його дружини. У вказаній заяві ставилось питання про необхідність ініціювати зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 на більш суворий. Допитаний в суді ОСОБА_16 заперечив факт написання ним такої заяви. Вказував, що працівникам УЗЕ висловлював лише свої підозри стосовно можливого тиску.
		Судом також встановлено факти невідповідності, відображення обставин кримінального провадження у окремих процесуальних документах.
		Так, протокол про результати проведення негласних слідчих дій від 30.05.2018 року Файл 2018-05-07_083828_091923_01 (час з 8-38год по 09.19 год) 07.05.2018 року містить дані про те, що ОСОБА_13 веде телефонну розмову з ОСОБА_9 . Попри те, що очевидною була або імітація зі сторони Ворсуляка, або фактична помилка у суб`єкті, оскільки співрозмовник його зупиняє, о/у УЗЕ в Івано-Франківській області ОСОБА_55 відображає її у протоколі як спілкування ОСОБА_16 і ОСОБА_21 , хоч одночасно проводились заходи по зняттю інформації з каналів зв`язку і жодного телефонного з`єднання між ОСОБА_9 і ОСОБА_13 у період з 13.03. по 03.08.2018 року не фіксувалось, що мало бути відомо правоохоронцям. 
		Стенограма до протоколу про результати проведення негласних слідчих дій від 10.08.2018 року (т.7 а.с.161-168), що складений о/у УЗЕ в Івано-Франківській області ОСОБА_56 (час з 8-56 год по 10.19 год) не відповідає повною мірою дійсній розмові між ОСОБА_16 та ОСОБА_21 . Зокрема, до стенограми внесена фраза «…там так як ви казали триста доларів…», яка в дійсності у бесіді не звучить. Частина розмови, внесеної до стенограми, взагалі не може бути ідентифікована, оскільки не могла бути відтворена в судовому засіданні, попри численні спроби та неодноразове залучення стороною обвинувачення фахівців із різними технічними засобами. 
		Не зважаючи на таку невідповідність стенограми, слідча ОСОБА_40 , не перевіривши їх зміст і відповідність даним аудіо відео контролю, що зафіксовані на носіях, 09.11.2018 року склала протокол огляду (т.7 а.с.232-245), яким засвідчила нібито досліджені нею дані. Про формальний підхід слідчої до вказаної процесуальної дії свідчить зокрема і те, що досліджуючи в судовому засіданні безпосередньо електронні носії інформації, встановлено, що два, з чотирьох носіїв, які є додатком до протоколу №1741т/39/108/01-18 від 10.08.2018 року (т.7 а.с.169) не містять жодного запису, а один відтворюється лише частково, при цьому, як уже зазначав суд, стенограма не повною мірою відображає фактичні дані. 
		З урахуванням наведеного, досліджені докази у своїй сукупності з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємозв`язку, не дають підстав поза розумним сумнівом визнати факт вчинення ОСОБА_9 тих дій, які йому ставляться у вину.
		Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу. 
		Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному п.2 ч.9 ст.100 КПК України. 
		Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 368 ч.3 КК України та виправдати його. 
		Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 у вигляді застави, скасувати, повернувши заставу в розмірі 88600 грн., внесену за ОСОБА_9 . ОСОБА_8 відповідно до заяви про переказ коштів №198 від 17.08.2018 року на рахунок ТУ ДСА в м.Києві (рахунок 37318005112089, код 26268059 в ДКСУ м.Києва), відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 04.08.2018 року (справа №761/29835/18). 
		Грошові кошти в сумі 300 доларів США конфіскувати в дохід держави.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...