Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/2859/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2021. Зареєстровано: 27.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021 (частково)
Результат оскарження 02.12.2021 Апеляційний суд Львівської області: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/466/420/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141090000124

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/2859/21
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 23 липня 2021 року м.Львів
		Шевченківський районний суд м.Львова
		у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря с/з ОСОБА_2 ,
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141090000124 від 12 березня 2021 року щодо обвинувачення
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, раніше судимого, останній раз 16.02.2021 вироком Шевченківського районного суду м. Львова за ч.2 ст.15-ч.1 ст.185, ч.2 ст.15-ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року 3 місяці обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст. 186 КК України,
		за участю прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілої ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		 у с т а н о в и в:
		ОСОБА_3 12 березня 2021 року близько 13:30год. перебуваючи на АДРЕСА_2 , керуючись корисливими мотивами та метою таємного викрадення чужого майна, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до манекену, який знаходився біля магазину «Одяг та Взуття» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 223, яким на законних підставах користується ОСОБА_5 , зняв з манекену жіночу куртку чорного кольору, марки «OVELOV», вартістю 580 грн., яка належала ФОП ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу розтиснувши замок куртки, яка знаходилась на манекені та намагався покинути місце вчинення злочину з викраденим майном, однак був помічений потерпілою ОСОБА_5 , яка намагалася його зупинити, почавши кричати про викрадення, тут же викинув куртку та продовжив рух вулицею, при цьому виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_3 злочин не закінчив, з причин, що не залежали від його волі, оскільки намагаючись залишити місце вчинення злочину затриманий працівниками поліції СПП ДОП Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненому злочині крадіжці  визнав повністю. Пояснив, що він перебував 12.03.2021 за адресою: м.Львів, вул. Б.Хмельницькогно, 223 біля магазину «Одяг та Взуття», побачивши на манекені куртку у нього виник умисел на її викрадення, щоб подарувати мамі. Зняв куртку та пішов вулицею в напрямку Епіцентру, однак невдовзі почув крик жінки і тоді викинув куртку та пішов далі і був зупинеий двома чоловіками. Щиро кається у вчиненому, просить суворо його не карати.
		Потерпіла ОСОБА_5 будучи в судовому засіданні дала показання про те, що 12.03.2021 вона працювала у магазині «Одяг та Взуття» за адресою: м. Львів, вул.Б.Хмельницького, 223 та побачивши, що чоловік знімає куртку, яка знаходилася на манекені біля магазину, вибігла з магазину та почала кричати до невідомої їй на той момент особи, який був вже близько за 6 м. від неї, щоб повернув куртку, однак останній не реагував та почав бігти. Пробігши ще близько 10-12м. був затриманий двома чоловіками, які в подальшому назвалися та повідомили що є працівниками поліції та після цього кинув куртку. Підійшовши до них вона сама підняла куртку та занесла до магазину. В подальшому зателефонувала в поліцію на 102. Слідчий вилучив куртку в приміщенні магазину. 
		Після надання показань та дослідження письмових доказів, потерпіла подала заяву про продовження судового розгляду у її відсутності, при визначенні міри покарання покладається на розсуд суду.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав показання, що він працює ДІМ ЛРУП №1 та в той день разом з працівником поліції ОСОБА_7 проходили лівою стороною вулиці вул.Б.Хмельницького в районі буд. 233 в сторону Епіцентру в службових справах та почули крик жінки «Стій, постав на місце» і в цей час повернулися та побачив як близько 10м. в їхню сторону швидкою ходою йшов обвинувачений. Він вважає, що ОСОБА_9 в цей час не міг бачити та розуміти, що його хочуть затримати. Він не бачив як обвинувачений ніс куртку та її викидав. Однак, зрозумів, що куртку викинув, коли жінка почала кричати. Після цього обвинувачений пройшов близько 10м. і був ними затриманий. 
		Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 дав показання що він є працівником відділу превенції ЛРУП №1 та в той день разом з працівником поліції ОСОБА_8 йшли вул.Б.Хмельницького в сторону Епіцентру в службових справах та минувши магазин почули крик жінки «Допоможіть, затримайте!» приблизно 30 м. від магазину. В той час обернулися та побачили невідомого який втікав, біг на них, з курткою в руках, самого початку руху він не бачив. Біг чоловік приблизно 5 сек. і за той час подолав приблизно 25 м. Близько за один 1м. від них, коли їх побачив та зрозумів, що може бути затриманий, то скинув куртку і далі йшов на них. Вони як почули крики жінки та обернулися, то рух у зворотньому напрямку, тобто на зустріч обвинуваченому не вчиняли, а залишалися на місці і коли той наблизився до них, то його затримали, представившись працівниками поліції. Жінка, яка просила про допомогу підійшла та повідомила, що в неї з манекену біля магазину вкрали куртку. Затриманий не чинив опору та назвався ОСОБА_10 .
		Щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України, то суд не погоджується з такими виходячи з такого.
		Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
		Чинний КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Натомість грабіж відповідно до ст. 186 зазначеного Кодексу - це відкрите викрадення чужого майна. Тобто ці склади злочинів відрізняються за способом їх вчинення.
		Крадіжка - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
		Таємність як спосіб вчинення крадіжки характеризується за допомогою двох критеріїв - об`єктивного та суб`єктивного. Перший стосується зовнішньої обстановки вчиненого - викрадення вважається таємним, коли заволодіння майном відбувається за відсутності будь-яких осіб (власників, очевидців, осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно), у присутності інших осіб, але непомітно для них, або вони у зв`язку з фізичними чи психічними особливостями були нездатні дати належну правову оцінку заволодінню майном, при розрахунку на потурання від інших осіб, чи коли інші особи переконані у правомірності дій винного.
		Суб`єктивний критерій таємності як способу крадіжки означає прагнення винного діяти непоміченим з боку інших осіб, таким чином, щоб не зустріти будь-якого опору.
		Натомість, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. При грабежі винний діє відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів до того, щоб покласти край викраденню. Останнє при грабежі вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення.
		Відтак, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
		Так, кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України доведена та підтверджується доказами, зокрема:
		- протоколом від 25.03.2021 про проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого, де ОСОБА_3 відтворив обставини події, яка відбулася 12.03.2021 та відеозаписом до нього. Так з протоколу слідчого експерименту вбачається, що 12.03.2021 ОСОБА_3 рухався вул.Б.Хмельницьного у м.Львові та заглянув до магазину «Одяг та взуття», підійшов до манекену, на якому знаходилася куртка, яку він розщібнув. Далі вказав, що пройшов декілька метрів та коли продавець почала кричати, він одразу кинув куртку. На запитання адвоката як саме ОСОБА_3 тримав куртку, останній відповів, що у лівій руці на рівні живота. Також ОСОБА_3 показав де його затримали. Як вбачається з відеозапису проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 , то останній вказує на те, що він рухався вул. Б.Хмельницьного у м.Львові та підійшов до магазину «Одяг та взуття», де на вулиці стояв манекен, на якому знаходилася жіноча куртка чорного кольору. На вулиці нікого не було, а тому він швидко куртку зняв з манекену та почав йти далі. Як почув, що хтось почав кричати «кинь куртку», «вкрали куртку», відразу її кинув, та почав йти далі, однак пізніше двоє чоловіків йому заступили дорогу. Вказав, де його затримали та де залишив куртку;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2021 за участі потерпілої ОСОБА_5 де вона відтворила обставини події 12.03.2021 та відеозаписом до нього. Зокрема згідно протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_5 повідомила, що вона 12.03.2021 знаходилася в магазині, що за адресою АДРЕСА_2 . Побачила як перед магазином невідомий їй чоловік знімає куртку. Вона вибігла на вулицю, почала кричати, щоб він кинув куртку. В свою чергу він куртку не кидав. Далі вона вказала, що почала за ним йти, щоб наздогнати. Далі вказала, що невідомого чоловіка затримали працівники поліції про, що вона пізніше дізналася. ОСОБА_5 вказала, де саме знаходилася куртка, яку викинув невідомий їй чоловік. ОСОБА_5 вказала на те, що вона кричала, щоб невідомий чоловік кинув куртку, однак він далі рухався. З відеозапису проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_5 вбачається, що остання вказує на те, що вона перебувала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 . На вулиці стояв манекен, на якому знаходилася жіноча куртка чорного кольору, до якого підійшов невідомий їй чоловік та зняв куртку і почав тікати. Вона вийшла з магазину і почала кричати «кинь куртку», «вкрали куртку» та почала бігти за тим чоловіком.
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2021 за участі свідка ОСОБА_7 , де він відтворив обставини події 12.03.2021 та відеозаписом до нього. Зокрема згідно протоколу слідчого експерименту, свідок ОСОБА_7 повідомив, що він 12.03.2021 разом з ОСОБА_8 рухався вул. Б.Хмельницького в м. Львові до АС№2 та ТЦ «Епіцентр», так як здійснюють супровід у іншому кримінальному провадженні. Перебуваючи біля будівлі №223 ОСОБА_7 вказав місце перебування, де вони почули за спиною, що кричить жінка. Обернулись і побачили, як кричить жінка «вкрав куртку». В подальшому він з ОСОБА_8 затримали особу. Також вказав, що вони направлялися до АС №2, а невідомий чоловік направлявся за ними, коли вони обернулися та направились до нього, то він викинув куртку. ОСОБА_11 вказав приблизно місце де знаходився ОСОБА_3 та де лежала куртка. 
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2021 за участі свідка ОСОБА_8 , де він відтворив обставини події 12.03.2021 та відеозаписом до нього. Зокрема згідно протоколу слідчого експерименту, свідок ОСОБА_8 повідомив, що він 12.03.2021 разом з ОСОБА_7 рухалися вул. Б. Хмельницького в м. Львові до АС№2 та ТЦ «Епіцентр», так як здійснюють супровід у іншому кримінальному провадженні. Перебуваючи біля будівлі №223 ОСОБА_8 вказав місце перебування, де вони почули за спиною, що кричить жінка. Обернулись і побачили, як кричить жінка «вкрав куртку». В подальшому він з ОСОБА_7  затримали особу. Також вказав, що вони направлялися до АС №2, а невідомий чоловік направлявся за ними, коли вони обернулися та направились до нього, то він викинув куртку. ОСОБА_8 вказав приблизно місце, де знаходився ОСОБА_3 та де лежала куртка. 
		При наданні оцінки вказаних доказів суд зазначає наступне.
		У відповідності до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		ВС зауважив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		У відповідності до статті 96 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. 
		Так, з оглянутого відео до слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 також вбачається, що слідчий ОСОБА_12 сам повідомляє за свідка куди останній йшов в той день (виконувати доручення в іншому кримінальному провадженні) та про те, що побачивши обвинуваченого, свідок пішов йому навпроти і пізніше затримали. Пояснення свідка ОСОБА_8 в цій частині і які викладені в протоколі проведення слідчого експертименту від 25.03.2021 року суд оцінює критично, оскільки підтверджені зі слів слідчого. 
		Безпосередньо будучи в суді свідок ОСОБА_8 дав чіткі показання про те, що після того як почули крик жінки «Стій, постав на місце» повернувся та побачив як близько 10м. в їхню сторону швидкою ходою йшов обвинувачений. Він не бачив як обвинувачений ніс куртку та її викидав. Однак, зрозумів, що куртку викинув, коли жінка почала кричати. Після цього обвинувачений пройшов близько 10м. і був ними затриманий. 
		Свідок ОСОБА_7 будучи допитаний в судовому засіданні також чітко повідомив про те, що вони не вчиняли руху навпроти обвинуваченого, а затримали його коли він наблизився.
		З оглянутих відео слідчого експерименту також вбачається, що свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 показали одне і теж місце, де обвинувачений викинув куртку і таке знаходилося по відношенню до них за сходинками до другого приміщення по відношенню до магазину та на віддалі від них не менш як 5 м.
		Отже з показань свідків та слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_3 почувши крик жінки викинув куртку в місці, яке було на віддалі від потерпілої близько 6 м. та не більш як 10 м. до свідків і в подальшому здійснював рух з місця події. При цьому обидвоє свідків підтвердили, що ОСОБА_3 в час коли відкинув куртку не міг передбачати, що його можуть затримати.
		Зазначені обставини в повній мірі співпадають і з поясненнями ОСОБА_3 під час проведення з ним слідчого експерименту.
		При цьому суд зазначає, що можлива втеча обвинуваченого лише з метою уникнення затримання не може бути підставою для кваліфікації дій засудженого за ознаками відкритого викрадення чужого майна. 
		Щодо показань потерпілої ОСОБА_5 , то такі суд приймає до уваги в чатині щодо виявлення обвинуваченого через вікно коли він вже зняв куртку та вибігши на вулицю побачила ОСОБА_3 близко 6 м. від неї та почала кричати про викрадення.
		Показання в частині того, що вона кричала, а обвинувачений біг та не кидав куртки спростовується як показаннями свідків, самого обвинуваченого, такі і іншими належними та допустимими доказами, а отже в цій частині оцінюються судом критично.
		Свої показання свідки підтвердили під час слідчого експерименту, де показали розташування куртки, яка лежала на землі, відстань від куртки до ОСОБА_3 та відстань між ними. 
		З цих доказів вбачається, що винний чув крики потерпілої та розумів (не міг не розуміти), що його злочинні дії помітили інші особи. Обставин, які би ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду не встановлено. Крім того, сам ОСОБА_3 не заперечував факт викрадення майна потерпілого.
		З дослідженого судом відеозапису з камер відеоспостереження з магазину «Я люблю кебаб» вбачється переміщення людей в районі магазину, однак з урахуванням віддаленості камери не можна чітко встановити дії обвинуваченого. При цьому на відео немає ознаків метушні, боротьби іт.ін.
		З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини суспільно небезпечного діяння, а саме способу вилучення ОСОБА_3 майна, відношення обвинуваченого до вчиненого - спрямованості умислу та інші докази, досліджені під час судового розгляду і оцінені судом відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності, суд вважає, що про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
		Враховуючи викладене та обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, способу вилучення ним майна та спрямованості умислу, короткого проміжку часу з моменту заволодіння майном та його затриманням, з огляду на наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку про те, що кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України є неправильною, оскільки наявними у справі доказами не доведено, що обвинувачений, дії якого носили таємний характер, зрозумів, що він викритий та що саме з метою утримання викраденого майна він намагався втекти з місця вчинення злочину. 
		У зв`язку із цим суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 15 - ч.2 ст.186 КК України на ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
		Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України за викладених вище обставин, окрім доказів, зазначених вище повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також додатково підтверджується:
		- витягом з ЄРДР №12021141090000124 згідно якого 12.03.2021 внесені відомості про час та місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15-ч.2 ст.186 КК України, а саме: 12.03.2021 року близько 13.30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на вул. Б. Хмельницького, 223, намагався відкрито заволодіти жіночою курткою чорного кольору, вартістю 800 грн., яка знаходилась на манекені, що знаходився біля магазину «Одяг взуття», однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий працівниками поліції;
		- формою вивода/ реєстрація від 12.03.2021, згідно якої зі служби 102 надійшло повідомлення, що за адресою м. Львів, вул. Хмельницького, 223 ОСОБА_5 просить прийняти міри до невідомої особи, яка 12.03.2021 року близько 13.40год перебуваючи на вул. Б. Хмельницького, 223, намагався відкрито заволодіти жіночою курткою чорного кольору, вартістю 580грн;
		- довідкою по вартість товару, а саме жіноча куртка чорного кольору, з написом на бірці марки «OVELOV», вартістю 800, закупівельна вартість куртки 580грн; 
		- протоколом огляду з місця події від 12.03.2021 за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 223 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » згідно якого в магазині було виявлено та вилучено жіночу куртку чорного кольору, марки «OVELOV»;
		- протоколом від 12.03.2021 про затримання ОСОБА_3 на місці вчинення кримінального правопорушення за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 223, який при прибутті СОГ перебував в магазині «Одяг взуття» за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 223 у присутності потерпілої та двох поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
		- протоколом огляду предметів від 13.03.2021, а саме оптичного диску з написом «RIVATA» «DVD-RW» 4Х, 4,7 GB, 120min DVD в якому знаходиться папка з файлом відео нагляду відео з камери відео нагляду з закладу «Я люблю кебаб», який розташований за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 223;
		Вказані докази є такими, що підтверджуються також безпосередньо дослідженими в судовому засіданні процесуальними доказами, а саме: 
		- постановою від 13.03.2021 про визнання речей речовими доказами, а саме: оптичний диск з написом «RIVATA» «DVD-RW» 4Х, 4,7 GB, 120min DVD в якому знаходиться папка з файлом відео нагляду відео з камери відео нагляду з закладу «Я люблю кебаб», який розташований за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 223;
		- ухвалою від 17.03.2021 про накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено 12.03.2021, в період часу з 15:30 год. до 15:40 год. під час проведення огляду місця події в магазині, що за адресою: м. Львів вул. Б.Хмельницького, 223, а саме: куртку жіночу чорного кольору з написом на бирці, на внутрішній стороні куртки «OVELOV».
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально- процесуальним законодавством.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
		Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, про те, що він є особою молодого віку, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вчинення ним нових злочинів через незначний проміжок часу після постановлення вироку Шевченківським районним судом м.Львова від 16.02.2021 за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, яким останньому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на один рік, з покладенням на нього обовязків у відповідності до ст.76 КК України, на шлях виправлення не став, тому суд прийшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в ізоляції від суспільства.
		Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприянн розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.
		Зясовувавши характеризуючі дані щодо обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, не одружений, проживає разом з мамою. Правопорушення, які вчинені обвинуваченим вчинялися ним починаючи з 2020 року, фактично з часу початку карантину в державі. До того часу обвинувачений був працевлаштований. 
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 185 КК України з урахуванням ч.2 ст.15 КК України у виді обмеження волі, що буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів та відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК. Підстав вважати це покарання явно несправедливим не вбачається.
		Вироком від 04 листопада 2020 року Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. 
		Вироком від 16 лютого 2021 року Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3(три) місяці та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на один рік, з покладенням на нього обовязків у відповідності до ст.76 КК України.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту затримання з 12.03.2021.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Питання речових доказів у справі слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись ст. 370, 373, 374, 377 КПК України, суд, 
		 у х в а л и в :
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
		На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 16 лютого 2021року та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 10 (десяти) місяців обмеження волі.
		Вирок від 04 листопада 2020 року Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. - виконувати самостійно.
		Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту затримання з 12.03.2021 та зарахувати обвинуваченому термін перебування під варттою з 12.03.2021 з розрахунку один день тримання під вартою за два дні обмеження волі до часу набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили.
		Речовий доказ в справі: диск, який постановою слідчого СВ ВП №4 ЛРУП ГУНП у Львівській області від 13.03.2021 про визнання та приєднання доказів до матеріалів досудового розслідування визнано речовим доказом - залишити в матеріалах справи.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 17.03.2021 року а саме: куртку жіночу чорного кольору з написом на бирці, на внутрішній стороні куртки «OVELOV»  скасувати та повернути власнику ОСОБА_5 . 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається потерпілому, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...