Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20467/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; про авторські та суміжні права; щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2021. Зареєстровано: 28.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 17.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		13.07.2021Справа №  910/20467/20Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи
		 
		За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" 
		до           Фізичної особи підприємця Гладкого Сергія Ігоровича 
		про           захист авторських прав
		 
		за участю учасників судового процесу:  
		від позивача:                     Роман В.С.
		від відповідача:          не з`явився
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" звернулось до Господарського суду міста Києва   з позовом до Фізичної особи підприємця Гладкого Сергій Ігоровича   про захист авторських прав.
		Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про витребування доказів у Немирівського управління ГУ ДФС у Вінницькій області реєстраційного номеру облікової картки платника податків Гладкого Сергія Ігоровича.
		Господарський суд м. Києва за клопотанням позивача неодноразово звертався до Немирівського управління ГУ ДФС у Вінницькій області із запитами про надання інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків Фізичної особи підприємця Гладкого Сергія Ігоровича.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 дану позовну заяву   залишено без руху, оскільки її подано з порушенням п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти   днів з дня вручення ухвали.
		03.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та повторне клопотання про витребування реєстраційного номеру облікової картки платника податків ФОП Гладкого Сергія Ігоровича. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 суд звернувся до Немирівського управління ГУ ДФС у Вінницькій області із запитом про надання інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ФОП Гладкого Сергія Ігоровича.
		30.03.2021 через відділ діловодства суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надійшло повідомлення по справі про відсутність інформації.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 суд звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області із запитом щодо надання інформації реєстраційного номеру облікової картки платника податків ФОП Гладкого Сергія Ігоровича.
		06.04.2021 через відділ діловодства суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надійшло повідомлення по справі про відсутність інформації.
		19.04.2021 через відділ діловодства суду від Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області надійшло повідомлення про справі про надання інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ФОП Гладкого Сергія Ігоровича.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20467/20, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.05.2021.
		13.05.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 18.05.2021 у справі № 910/20467/20 в режимі відеононференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2021 заяву позивача про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, постановлено судове засідання, яке призначене на 18.05.2021 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		У підготовчому засіданні 18.05.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 01.06.2021.
		25.05.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 01.06.2021 у справі № 910/20467/20 в режимі відеононференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2021 заяву позивача про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, постановлено судове засідання, призначене на 01.06.2021 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		Підготовче засідання 01.06.2021 здійснювалось за участю представника позивача у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		У підготовче засідання 01.06.2021  представник відповідача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений ухвалою суду від 18.05.2021, про причини неявки не повідомив. 
		У підготовчому засіданні 01.06.2021 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.06.2021.
		09.06.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеононференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2021 заяву позивача про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, постановлено судове засідання, призначене на 15.06.2021 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		Судове засідання 01.06.2021 здійснювалось за участю представника позивача у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		У судовому засіданні 15.06.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги. 
		У судове засідання 15.06.2021 представник відповідача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 01.06.2021. 
		У судовому засіданні 15.06.2021 судом досліджено наданий позивачем з позовною заявою CD-диск за номером №CPDR85S-RDEWIPS0B-1492 L000 та №26/11 (5129518-REA2550) та судом оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 13.07.2021.
		07.07.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 13.07.2021 у справі № 910/20467/20 в режимі відеононференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2021 заяву позивача про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, постановлено судове засідання, призначене на 13.07.2021 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		09.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на подання відзиву та відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що документи на підтвердження наявності у позивача відповідних авторських прав не є правовстановлюючими документами, на підставі яких суб`єкт авторського права набуває майнові права на аудіовізуальний твір, посвідчення не підтверджують наявність виключних авторських прав на аудіовізуальний твір та його частини і не засвідчують володіння позивачем виключними майновими правами на аудіовізуальний твір «Лунтік і його друзі», його частини та на персонажі цього мультиплікаційного фільму. Також, відповідач зазначив, що заявлений позивачем персонаж «Лунтік» та «Кузя» є героями, дійовими особами аудіовізуального твору та не є самостійним об`єктом авторського права, тому не можна порушити авторські права, яких не має позивач. Окрім того, відповідач вважає, що позивачем не надано жодного доказу, який відповідає умовам належності і допустимості, який би доводив, що права на складові частини аудіовізуального твору, що створені художником, передані та належать позивачу.
		Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з наведених нижче підстав.
		Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України  відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України,  суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
		Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.
		При цьому, за приписами  статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом. 
		Наведена позиція узгоджується із  висновками  викладеними  в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, ухвалі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 922/3537/17.
		Отже, відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, що є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання.
		Водночас, представник позивача проти прийняття до розгляду відзиву відповідача  заперечив.
		Дослідивши подане клопотання відповідача та відзив, заслухавши пояснення представника позивача, судом відмовлено у поновленні строку на подання відзиву та наданий відповідачем відзив не приймається  судом до розгляду, так як поданий під час розгляду справи по суті після дослідження судом доказів по справі,  а відповідачем не наведено поважних  причин, за яких відповідний відзив не міг бути поданий у підготовчому засіданні.
		Судове засідання 13.07.2021 здійснювалось за участю представника позивача у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
		У судовому засіданні 13.07.2021 суд заслухав заключне слово представника позивача, який просив суд задовольнити позовні вимоги. 
		Представник відповідача в судове  засідання 13.07.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		У судовому засіданні 13.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення  представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «Мельница»  (надалі - позивач) є юридичною особою, створеною  за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Санкт-Петербург і якому присвоєно основний державний реєстраційний номер 1037843046141, що підтверджується свідоцтвом про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб серія 78 №004029105 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 15.08.2019 №ЮЭ9965-19-74483946.
		Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница»  є власником виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Лунтік і його друзі», що підтверджується:
		1. Прокатним посвідченням Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів №214057306 від 21 листопада 2006 року кіновідеофільм «Лунтік і його друзі» випущено в 2006 році, країна випуску - Росія, права на фільм на території Росії належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на строк дії авторського права на твір.
		2. Безстрокове посвідченням національного фільму Міністерства культури Російської федерації №10998 продюсера анімаційного фільму "Лунтік і його друзі" (перші 389 серій), дата видачі - 14.04.20005, строк дії посвідчення національного фільму  - 30.12.2010
		Також, в підтвердження належності позивачу авторських прав на аудіовізуальний твір «Лунтік та його друзі» та персонажа «Лунтік» ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» посилається на рішення Господарського суду м. Києва у справі №916/2787/19 від 14.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №916/2787/19 від 10.11.2020, а отже на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують додаткового доказування при розгляді відповідної справи.
		Оскільки ТОВ «Студия анимационного кино Мельница» є власником виключних прав на використання фільму «Лунтік і його друзі» та використання в будь-якій формі та будь-яким способом персонажів (зображення персонажів), а отже є належним позивачем та має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.
		Позивач зазначає, що представникам ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» стало відомо, що на веб-сайті агентства з організації свят «МОА» за доменним іменем «https://moa.co.ua» відбувається порушення виключних майнових прав ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», а саме відбувається публічний показ  та пропонуються послуги з публічного виконання твору, а саме персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі» за виплату винагороди (з комерційною метою). 
		Так, на веб-сайті агентства «МОА» в розділі «Публичная оферта» розміщено повний договір публічної оферти Фізичної особи-підприємця Гладкого Сергія Ігоровича (надалі - відповідач). 
		Предметом договору розміщеного на веб-сайті Фізичної особи-підприємця Гладкого Сергія Ігоровича є надання послуг з організації дитячих святкових заходів, перелік яких зазначений на веб-сайті виконавця за адресою: «https://moa.co.ua».
		В розділі «День Рождения» відповідачем пропонується та надається послуга - «Лунтик и Кузя», що включає виступ аніматорів за участі персонажів «Лунтік», «Кузя» вартістю: 1 година - 2 000 грн, 1,5 годин - 2 700 грн., 2 години - 3 400 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем незаконно, без дозволу позивача, здійснюється публічний показ та пропонується публічне виконання твору за винагороду, зокрема персонажу «Лунтік» та «Кузя», які є персонажами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», права на який належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница».
		Згідно із експертним висновком Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів та адрес» проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки «https://moa.co.ua» та актом огляду адвокатом Роман В.С. веб-сайту «https://moa.co.ua» від 01.12.2020 встановлено про порушення авторських прав ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на об`єкт авторського права - персонаж «Лунтік» з аудіовізуального твору «Лунтік та його друзі», а саме на веб-сайті відбувається публічний показ та пропонування до здійснення публічного виконання за плату, проведення свята з персонажем «Лунтік», права на який належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» без дозволу останнього.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що факт публічного показу, пропонування публічного виконання відповідачем твору, зокрема, персонажу «Лунтік», що є персонажем аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі» є порушенням прав позивача на підставі п. п. а), б) ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а тому позивач звернувся до суду про стягнення суми компенсації в розмірі 171  800,00 грн.
		Щодо розміру компенсації у розмірі 171 800,00 грн. позивач зазначає, що відповідно до договору про надання Ліцензії на використання фільму від 01.01.2017 року ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» (Ліцензіар) надала TOB "Той-Хауз" (Ліцензіату) виключну Ліцензію на використання фільму «Лунтік та його друзі».
		За умовами п. 2.1. договору на умовах договору Ліцензіар надає Ліцензіату Ліцензію на використання Фільму, згідно п. 3. Договору, протягом Ліцензійного терміну на Ліцензійної території, а Ліцензіат зобов`язуєте прийняти Ліцензію та виплачувати Роялті відповідно до розділу 4 цього Договору.
		Пунктом 3.1.  договору передбачено, що Ліцензіар надає Ліцензіату Ліцензію на використання Фільму наступними способами:
		3.1.1.          виключна ліцензія на Використання назви фільму, персонажів фільму і фрагментів з фільму, тому числі за участю персонажів при виробництві та розповсюдженні продукції (право на торгівлі супутньою продукцією), і постановці видовищних заходів на Ліцензійній території з моменту вступу силу цього Договору і на весь строк дії виключного права на Фільм.
		3.1.3.          виключна ліцензія на використання Фільму і/або персонажів Фільму шляхом доведення до загального відома, тобто використання Фільму і/або персонажів Фільму таким чином, що будь-які особа може отримати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором: моменту вступу в чинності цим Договором і на весь термін дії виключного права на Фільм.
		Ліцензіар також дозволяє Ліцензіату використовувати фрагменти Фільму і фотографічні зображення окремих кадрів фільму, в т.ч. до початку Ліцензійного строку, з метою анонсування те рекламування продукції, виготовленої з використанням персонажів Фільму, будь-якими способами, зазначеними в ст. 1270 ЦК РФ, включаючи, але не обмежуючись, в складі будь-яких засобів масової інформації, а також будь-якими способами зовнішньої реклами.
		Ліцензіат має право передавати право на використання Ліцензії на Фільм третім особам (субліцензіатам) на виключній або невиключній основі (укладати субліцензійні договори) в межах Ліцензійного строку і Ліцензійної території в межах умов, встановлених цим Договором (п. 3.2. договору).
		Додатком №1 до Договору від 01.01.2017 року про надання Ліцензії на використання Фільму укладеного між ТОВ «Студия анимационного кино «Мельника» (Лицензіар) та ТОВ «Той-Хауз» (Ліцензіат) узгоджено, що за використання Ліцензії винагорода Ліцензіара становить 50% (п`ятдесят відсотків) від доходу Ліцензіата (п. 1 Додатку).
		Відповідно до Ліцензійного Договору №05/04/УНО від 05.04.2018, укладеного між ТОВ «Той-Хауз» (Ліцензіар) та Приватним підприємцем Беліковою Ольгою Микитівною (Ліцензіат) про надання невиключної ліцензії, відповідно до умов якого Ліцензіар надає Ліцензіату невиключну ліцензію на використання зображень героїв анімаційних фільмів «Лунтик і його друзі» при організації, проведенні заходів (у т.ч., але не виключно, свят вистав; постановок; шоу та ін ), далі за текстом «Охоронювані елементи», на узгодженій Території і в узгодженні Строк, а Ліцензіат зобов`язується виплатити Ліцензіару винагороду, передбачену цим Договором (п. 1.1. договору).
		Згідно з Розділом 3 договору за надання Ліцензії на умовах цього Договору Ліцензіат зобов`язується виплачувати Ліцензіару винагороду в розмірі: 300 000,00 (триста тисяч) руб. (у тому числі ПДВ 18%) за весь строк дії цього договору. Розмір винагороди є фіксованим, не підлягає зменшенню, не ставиться в залежність від кількості заходів, часу проведення, кількості задіяних охоронюваних елементів, території, а також будь-яких інших критеріїв. Розмір винагороди є мінімальним для використання Охоронюваних елементів у встановленій договором діяльності.
		За розрахунком позивача мінімальна сума винагороди, яку отримує ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» за використання Ліцензії становить 150 000,0 рублів (50% доходу, які ТОВ «Той-Хауз» сплачує відповідно до п. 1. Додатку №1 до Договору від 01.01.2017 року про надання Ліцензії на використання Фільму.
		З урахуванням курсу Національного Банку України на час подачі позовної заяви, сума винагороди яку б Товариство з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «Мельница» змогло реально одержати за звичайних обставин за використання зображень героїв «Лунтік та його друзі», в т.ч. персонажу «Лунтік» становить 57  270,00 грн. 
		Зазначене в розрізі розрахунку суми позовних вимог становить - 57  270,00 грн. (мінімальна сума винагороди, яка була б сплачена, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання об`єктів авторського права) * 3 (потроєна сума винагороди за умисне порушення авторського права відповідно до п. г ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про авторське і суміжні права») = 171 810,00 компенсації за порушення майнових авторських прав.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про  відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
		Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).
		Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
		Частиною 1 статті 433 ЦК України, зокрема встановлено, що об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.
		Поряд з цим статтею 435 ЦК України встановлено, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
		За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		Відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
		Статтею 443 Цивільного кодексу України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Отже, за змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		З огляду на приписи ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи, зокрема про захист авторського права, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
		2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2021 у справі № 916/2787/19.
		Судом встановлено, що ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» є власником виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Лутнік і його друзі», що підтверджується Прокатним посвідченням Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 та безстроковим Посвідченням національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998.
		Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, передбачено, що документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.
		Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.
		Частиною 2 статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є України та Російська Федерація, встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
		Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів №214057306 від 21.11.2006 всі права на спірний твір на території Росії належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница».
		Прокатне посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів №214057306 від 21.11.2006 отримане на підставі «Положение о регистрации кино- и видеофильмов», «Правила оформления и выдачи прокатных удостоверений на кино- и видеофильмы», що діяв в період видачі посвідчення, затвердженого Постановою Ради Міністрів - Уряду РФ від 28 квітня № 396 «О регистрации кино- и видеофильмов и регулировании их публичной демонстрации» (надалі - Постанова №396).
		Згідно з «Положение о регистрации кино- и видеофильмов», «Правила оформления и выдачи прокатных удостоверений на кино- и видеофильмы», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.1993 № 396, реєстрації підлягають всі кіно - і відеофільми російського, зарубіжного і спільного виробництва, які використовуються з метою: тиражування та розповсюдження; здачі в прокат і оренду; публічної комерційної та некомерційної демонстрації; трансляції по кабельному телебаченню на території Російської Федерації.
		Юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства Російської Федерації власниками або власниками прав на зазначені кіно- і відеофільми, можуть в установленому порядку на договірній основі реалізовувати цю продукцію підприємствам, культурно-освітнім установам, організаціям телебачення, іншим комерційним і некомерційним організаціям в цілях публічної демонстрації, в тому числі по кабельному телебаченню, а також самостійно здійснювати тиражування з метою продажу або прокату і поширення через відеотеки і прокатні пункти належних їм кіно- і відеофільмів тільки після їх реєстрації та отримання прокатного посвідчення.
		Отже, з викладеного вбачається, що для отримання вказаного посвідчення не обов`язково бути власником виключних майнових прав на твір. При цьому, враховуючи «Положение о регистрации кино- и видеофильмов», «Правила оформления и выдачи прокатных удостоверений на кино- и видеофильмы», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.1993 № 396, всі права на фільм  передбачають виключний перелік прав прокату фільму «Лунтік і його друзі»: тиражування та розповсюдження; здачі в прокат і оренду; публічної комерційної та некомерційної демонстрації; трансляції по кабельному телебаченню на території Російської Федерації.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Прокатне посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів №214057306 від 21.11.2006 не є належним доказом  наявності у позивача виключних авторських прав на надання дозволу використання іншими особами твору «Лунтік і його друзі».
		Окрім того, судом досліджено зміст посвідченням національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 анімаційного фільму «Лунтік і його друзі» та встановлено, що дата видачі посвідчення  - 14.04.2005 та строк дії такого посвідчення національного фільму - 30.12.2010, продовжений - безстроково.  
		У  посвідченні національного фільму №10998 зазначено автора сценарію, режисера, композитора та продюсера, який являється ТОВ  «Студия анимационного кино «Мельница».
		Процедура отримання вказаного посвідчення національного фільму визначена «Положением о регистрации кино- и видеофильмов», що діяв на час отримання позивачем посвідчення національного фільму №10998 від 14.04.2005, затверджене Наказом Міністерства культури і масових комунікацій РФ від 27 вересня 2004 № 60.
		Це Положення про національний фільмі розроблено відповідно до Федерального закону від 22 серпня 1996 року № 126-ФЗ «О государственной поддержке кинематографии Российской Федерации», який визначає основні напрями діяльності держави по збереженню і розвитку кінематографії і встановлює порядок державної підтримки кінематографії.
		Відповідно до Федерального закону від 22 серпня 1996 року № 126-ФЗ «О государственной поддержке кинематографии Российской Федерации» продюсер фільму - фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і відповідальність за фінансування, виробництво і прокат фільму.
		Водночас, статтею 13 Закону РФ від 09.07.1993 № 5351-1  «Об авторском праве и смежных правах» передбачено, що авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію (сценарист); автор музичного твору (з текстом або без тексту), спеціально створеного для цього аудіовізуального твору (композитор). Укладення договору на створення аудіовізуального твору тягне за собою передачу авторами цього твору виробнику аудіовізуального твору виключних прав на відтворення, поширення, публічне виконання, повідомлення по кабелю для загального відома, передачу в ефір або будь-яке інше публічне повідомлення аудіовізуального твору, а також на субтитрування і дублювання тексту аудіовізуального твору, якщо інше не передбачено в договорі. Зазначені права діють протягом терміну дії авторського права на аудіовізуальний твір. Виробник аудіовізуального твору має право при будь-якому використанні цього твору вказувати своє ім`я або найменування або вимагати такої вказівки.
		Таким чином, посвідченням національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 не може вважатися належним доказом підтвердження наявності у позивача авторських прав на аудіовізуальний твір «Лунтік і його друзі» та його складові частини, а встановлює права показу, прокату фільму.
		Судом також встановлено, що за змістом Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів №214057306 від 21.11.2006 та посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998  права, що належать позивачу на фільм «Лунтік і його друзі» обмежені територією Росії.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокатне посвідчення №214057306 від 21.11.2006 та посвідчення національного фільму №10998 від 14.04.2005 не є належними та допустимими доказами, що підтверджують наявність виключних майнових авторських прав у позивача  на аудіовізуальний твір «Лунтік і його друзі» та на його складові частини, в тому числі і на персонажів «Лунтик» і «Кузя». 
		Відповідно до ст. 9 Закону РФ від 09.07.1993 № 5351-1  «Об авторском праве и смежных правах» авторське право на твір науки, літератури і мистецтва виникає в силу факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору, іншого спеціального оформлення твору або дотримання будь-яких формальностей. Власник виключних авторських прав для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох елементів: латинської букви "С" в окружності: C; імені (найменування) власника виключних авторських прав; року першого опублікування твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. 
		Майнові права, зазначені у статті 16 цього Закону, можуть передаватися тільки за авторським договором, за винятком випадків, передбачених статтями 18 - 26 цього Закону. Передача майнових прав може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключних прав або на основі авторського договору про передачу невиключних прав. Авторський договір про передачу виключних прав дозволяє використання твору певним способом і у встановлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, і дає такій особі право забороняти подібне використання твору іншим особам. Право забороняти використання твору іншим особам може здійснюватися автором твору, якщо особа, якій передані виключні права, не здійснює захист цього права (ст. 30 Закону РФ від 09.07.1993 № 5351-1  «Об авторском праве и смежных правах»). 
		Отже, довести наявність авторських прав та їх обсяг можливо виключно за допомогою авторських договорів, укладених з авторами відповідних творів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону РФ від 09.07.1993 № 5351-1  «Об авторском праве и смежных правах»  авторський договір повинен передбачати: способи використання твору (конкретні права, що передаються за цим договором); термін і територію, на які передається право; розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни його виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть суттєвими для даного договору.
		При відсутності в авторському договорі умови про територію, на яку передається право, дія переданого за договором права обмежується територією Російської Федерації.
		Таким чином, позивач не довів належними доказами, в розумінні ст.ст. 74, 75, 76 ГПК України, наявність авторських права у позивача на  твір «Лунтік і його друзі»,  прав на його складові частини, наявність укладеного  авторського договору з авторами твору,  а отже і не довів права на звернення до суду з відповідним позовом.
		Посилання позивача на рішення Господарського суду м. Києва від 14.08.2020 у справі №916/2787/19 та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №916/2787/19 судом не приймаються, оскільки постановою  Верховного Суду від 26.02.2021  по справі №916/2787/19 скасовані вказані рішення суду, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Щодо факту використання твору відповідачем та додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд зазначає наступне.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.
		Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема: відтворення творів, а також розповсюдження творів шляхом першого продажу.
		Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		Згідно частин першої-третьої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
		Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
		Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об`єкта суміжних прав, тотожного об`єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об`єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об`єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об`єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
		У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред`явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав.
		Зазначаючи про порушення відповідачем авторського права позивача на виконання твору «Лунтік і його друзі» та на його складові частини, в тому числі і на персонаж «Лунтик» і «Кузя», позивач зазначає, що на веб-сайті агентства з організації свят «МОА» за доменним іменем «https://moa.co.ua» відбувається порушення виключних майнових прав ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», а саме відбувається публічний показ  та пропонуються послуги з публічного виконання твору, а саме персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі» за виплату винагороди (з комерційною метою), а саме в розділі «Публичная оферта» розміщено повний договір публічної оферти Фізичної особи-підприємця Гладкого Сергія Ігоровича. 
		Предметом договору розміщеного на веб-сайті відповідача є надання послуг з організації дитячих святкових заходів, перелік яких зазначений на веб-сайті виконавця за адресою: «https://moa.co.ua».
		п. 1.1. Веб-сайт - відкритий для вільного візуального ознайомлення, публічно доступний ресурс, розміщений в мережі Інтернет за адресою www.moa.co.ua, за допомогою якого забезпечується відображення інформації про обсяги та якість послуги, тарифи.
		п. 1.1. Прейскурант - діючий систематизований перелік послуг Виконавця з цінами, що публікується на веб-сайті. Дитяче святкове дійство (далі - Захід) - святковий виступ персонажів Виконавця для розваги дітей.
		п. 3.5. Виконавець підтверджує достовірність і повноту даних зазначених ним у заявці і бере на себе відповідальність в разі невірних зазначених контактів, дат, обсягу і якості послуг.
		п. 8.1. Вартість послуг Виконавця визначається відповідно до Прейскурантом і розраховується в гривнях (Україна), крім заздалегідь обумовлених між Замовником та Виконавцем випадках.
		Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що:
		веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;
		власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;
		власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;
		доменне ім`я - ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		Отже, за загальним правилом власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд зауважує, що позивачем не надано жодного належного доказу та будь-якої інформації щодо особи-власника, якій належить веб-сторінки  за адресою: «https://moa.co.ua», на якому було розміщено договір надання послуг з організації дитячих святкових заходів. Відсутні в матеріалах справи також докази того, що ФОП Гладкий Сергій Ігорович (відповідач у справі) є власником веб-сторінки «https://moa.co.ua», при цьому, інформація щодо ідентифікаційного коду ФОП Гладкого Сергія Ігоровича також відсутня в договорі надання послуг з організації дитячих святкових заходів. 
		Таким чином, позивачем належними засобами доказування не доведено про те, що ФОП Гладкий Сергій Ігорович є належним відповідачем у справі, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не можливо встановити власника веб-сторінки «https://moa.co.ua».
		Суд відзначає, що  сама лише наявність на веб-сторінці вказівки на ФОП Гладкого Сергія Ігоровича, без надання жодних належних доказів, які б свідчили про вчинення дій відповідачем щодо наміру укладення договору надання послуг з організації дитячих святкових заходів, не може достеменно свідчити про здійснення публічного показу та пропонування публічного виконання спірного твору за винагороду саме відповідачем - ФОП Гладким Сергієм Ігоровичем. 
		Окрім того,  позивачем не доведено фактичне використання відповідачем персонажів «Лунтик» і «Кузя» шляхом проведення дитячих свят за участі таких персонажів та отримання прибутку відповідачем від використання.
		Також, позивачем зазначалось про порушення майнових прав позивача на частину аудіовізуальний твору  «Лунтік і його друзі», а саме персонажів «Лунтік» і «Кузя».
		За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та  ч. 1 ст. 433 ЦК України визначені об`єкти авторського права, зокрема, аудіовізуальний твір. При цьому, суд відзначає, що чинним законодавством України не визначено «персонаж» або персонаж аудіовізуальний твору як об`єкт авторського права.
		Поряд з тим, позивачем не наведено обґрунтування та посилання на чинне законодавство України щодо об`єкту авторського права - персонаж або персонаж аудіовізуальний твору.
		Судом враховано положення ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
		У відповідності до п. 25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 №12 у вирішенні питань про те, чи є конкретний результат об`єктом авторського права, суду слід враховувати, що:
		- за змістом статей 421, 433, 435 ЦК України, статей 7 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в їх взаємозв`язку таким є лише той результат, який створено творчою працею;
		- доки не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею;
		- правовій охороні як об`єкт авторського права підлягає твір, виражений в об`єктивній формі, а не його зміст. Не охороняються авторським правом, зокрема, ідеї, методи, концепції, принципи, способи, відкриття (наприклад, шахові партії, методики навчання тощо); разом з тим підлягають охороні літературні та інші твори, в яких викладено (описано, проілюстровано) відповідні ідеї, методики тощо. До об`єктів авторського права можуть належати окремі речення, словосполучення та інші частини твору, які є творчими й оригінальними і можуть використовуватися самостійно;
		- майнове право інтелектуальної власності на твір не пов`язане з правом власності на матеріальний об`єкт, в якому твір виражено; передання прав на матеріальний об`єкт не тягне за собою передання прав на використання твору.
		Однак, позивачем не надано жодного обґрунтування з посиланням на докази та норми чинного законодавства щодо самостійного використання відповідачем персонажів «Лунтік» і «Кузя» як частини твору «Лунтік і його друзі».
		З огляду на викладене, оскільки «персонаж» та «персонаж аудіовізуального твору» не визначається як об`єкт авторського права та за відсутності належного позивачем обґрунтування щодо використання відповідачем окремо від твору персонажів «Лунтік» і «Кузя», суд дійшов висновку про недоведеність  позивачем про порушення його авторських прав на використання самостійних «персонажів» аудіовізуального твору «Лунтік і його друзі».
		Також, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:
		а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;
		б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;
		в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
		г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;
		д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;
		е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
		є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
		ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
		Згідно зі ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
		- про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду;
		- стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав;
		- виплату компенсацій.
		Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  
		У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст.  4 ГПК України).
		Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Враховуючи наведене вище, з огляду недоведеність позивачем наявності у останнього авторських права на  твір «Лунтік і його друзі»,  та на його складових персонажів «Лунтік» і «Кузя», а також недоведеність наявності порушеного суб`єктивного права, на захист якого поданого позов, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.  
		У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України,   достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд   оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.  Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, надавши оцінку аргументам позивача,  суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до Фізичної особи підприємця Гладкого Сергій Ігоровича про стягнення суми компенсацій в розмірі 171  810,00 грн. 
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача. 
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити  повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до  ст. 241  Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст.  256, 257  ГПК України.
		 
		Дата складення повного тексту рішення:   26.07.2021.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...