Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 304/283/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.07.2021
Номер судового провадження: 51-5016км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020070130000068

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 липня 2021 року
		м. Київ
		справа 304/283/20
		провадження № 51-5016 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 
		заявників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		засудженого ОСОБА_10 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу заявників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 , який діє в їх інтересах, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 лютого 2020 року між прокурором ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_10 . 
		Згідно з угодою ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі  КК) та на підставі ч. 1 ст.70 КК до покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. 
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
		Не погоджуючись з вироком місцевого суду від 2 вересня 2020 року захисник ОСОБА_6 , який діє в їх інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оскаржив його в апеляційному порядку.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вказаний вирок місцевого суду. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У спільній касаційній скарзі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказують, що апеляційний суд необґрунтовано та передчасно прийняв рішення про закриття апеляційного провадження оскільки вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року стосується інтересів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відтак, на їх думку, ухвала про закриття апеляційного провадження є такою, що суперечить кримінальному процесуальному закону. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_10 подав заперечення на спільну касаційну скаргу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їх захисника ОСОБА_6 , в яких вказав на законність і обґрунтованість ухвали апеляційного суду, просив залишити її без зміни, а касаційну скаргу  без задоволення.
		У судовому засіданні заявники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 підтримали свою спільну касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення вказаної касаційної скарги та просили залишити судове рішення без зміни.
		Прокурор ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення касаційної скарги  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 .
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. 
		Згідно з ч. 1ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. 
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_12 щодо істотного, на їх думку, порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.
		За приписами ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст. 394 КПК.
		Так, відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
		1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;
		2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
		Тобто, положеннями вказаних норм кримінального процесуального закону встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.
		Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».
		Разом з цим, при застосуванні такої правової позиції у цій справі ключовим є питання, чи стосується оскаржений вирок інтересів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тією мірою, щоб надати останнім та їх захиснику ОСОБА_12 згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.
		За матеріалами кримінального провадження вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором таобвинуваченим  ОСОБА_10 . Суд першої інстанції визнав встановленим, що ОСОБА_10 у середині серпня 2019 року у своєму автомобілі знайшов, а в подальшому носив та зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу; крім того, ОСОБА_10 та особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, 28 листопада 2019 року, за попередньою змовою групою осіб, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій); а також у тому, що він та особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, у період з 28 по 30 листопада 2019 року, за попередньою змовою групою осіб, скоїли незаконне позбавлення волі, вчинене щодо п`яти осіб, щодо малолітніх осіб, способом небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, із застосуванням зброї, здійснюване протягом тривалого часу.
		Захисник ОСОБА_6 , оскаржуючи зазначений вирок суду першої інстанції в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в апеляційному порядку, стверджував, що саме вони є «особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження», а вироком усупереч презумпції невинуватості було встановлено факт вчинення ними кримінального правопорушення, а також те, що цей вирок вплине на повноту судового розгляду, порушення права на захист та ухвалення завідомо незаконного судового рішення відносно останніх. 
		Як вбачається зкопії оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, перевірившиапеляційну скаргу  ОСОБА_6 , яка подана в інтересах  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дійшов до вірного висновку, що зазначений апелянт не відноситься до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок щодо ОСОБА_10 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки у вироку суду першої інстанції немає жодної згадки про ОСОБА_8 та ОСОБА_9 чи будь-якої іншої інформації, яка би дозволила їх ідентифікувати. Крім того, ні захисник ОСОБА_6 , ані ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 , інтереси яких він представляє, не є учасниками вказаного кримінального провадження. Будь-які питання щодо ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 , їх прав та обов`язків при ухваленні вироку судом також не вирішувалися. Вирок стосується виключно прав, свобод та інтересів засудженого ОСОБА_10 . 
		З таким висновком апеляційного суду погоджується й Верховний Суд та відхиляє доводи спільної касаційної скарги заявниківОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 , які обґрунтували протилежний підхід.
		Що стосується тверджень касаторів про порушення порядку розгляду апеляційної скарги захисника, колегія суддів виходить з наступного. 
		Відповідно до ст. 398 КПК після отримання апеляційної скарги на вирок чи ухвалу суду першої інстанції суддя - доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
		Водночас ч. 3 ст. 399 КПК визначає підстави для повернення апеляційної скарги, зокрема, у випадках якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
		Отже, рішення про повернення скарги може бути ухвалене на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		Натомість апеляційний суд ухвалою від 30 жовтня 2020 року прийняв до провадження апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вказаний вирок місцевого суду, призначив апеляційне провадження до розгляду та ухвалою від 25 січня 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , керуючись ст. 394 КПК.
		При цьому, в матеріалах справи відсутня ухвала про відкриття вказаного провадження апеляційним судом, що на думку колегії суддів, є порушенням норм КПК.
		Проте у даному випадку, з огляду на обставини цієї справи, Суд вважає, що це порушення не є істотним, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду скарги захисника ОСОБА_6 , котрий не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 лютого 2020 року між прокурором ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_10 , і постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження.
		Скасування ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження в будь-якому разі не призведе до перегляду оскаржуваного вироку на підставі угоди, оскільки при новому розгляді апеляційний суд все одно повинен буде або повернути її, або закрити апеляційне провадження, а «процес заради процесу» не відповідає вимогам статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Таким чином, правильно встановивши, що апеляційну скаргу було подано особою, яка не має права її подавати, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу не про повернення апеляційної скарги, а про закриття апеляційного провадження, оскільки ухвалу про повернення апеляційної скарги суд може постановити лише на стадії відкриття апеляційного провадження.
		Враховуючи викладене, спільна касаційна скарга ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року залишити без зміни, а спільну касаційну скаргу заявників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...