Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/37789/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 15.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		апеляційне провадження №22-ц/824/6515/2021 
		справа №757/37789/20-ц
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2021 року  м.Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		судді-доповідача Поліщук Н.В.
		суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
		за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, ухвалених під головуванням судді Литвинової І.В.
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури,-
		 
		встановив:
		 
		 В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000 грн. моральної шкоди.
		 
		 Вимоги обґрунтовує тим, що 03 січня 2017 року Генеральною прокуратурою України на підставі клопотань Федеративної республіки Німеччина перейнято кримінальне провадження відносно нього щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361, частиною 4 статті 190, частиною статті 209 КК України, відомості про що були внесені до кримінального провадження №22016101110000120 від 16 червня 2016 року, що розслідується відносно ОСОБА_2 
		 
		 05 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, ухвалою слідчого судді від 06 січня 2017 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 березня 2017 року із можливістю внесення застави у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат. 
		 
		 В подальшому на підставі постанови заступника Генерального прокурора України від 03 березня 2017 року досудове розслідування продовжено до 6 місяців, а ухвалою слідчого судді від 04 березня 2017 року продовжено строк тримання під вартою до 02 травня 2017 року із можливістю внесення застави у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат.
		 
		 Ухвалою слідчого судді від 25 квітня 2017 року запобіжний захід змінено на домашній арешт із забороною залишати місце фактичного проживання з 22 год. до 06 год. Домашній арешт застосовано на строк до 02 травня 2017 року включно. 
		 
		 Ухвалою слідчого судді від 27 квітня 2017 року домашній арешт продовжено на тих же умовах в межах строку досудового розслідування.
		 
		 Ухвалою слідчого судді від 26 червня 2017 року домашній арешт продовжено на тих же умовах в межах строку досудового розслідування.
		 
		 Ухвалою слідчого судді від 18 серпня 2017 року домашній арешт продовжено на тих же умовах до 17 жовтня 2017 року включно.
		 
		 Постановою прокурора від 12 жовтня 2017 року з матеріалів кримінального провадження №22016101110000120 виділено в окреме провадження №120170000000013902 матеріали за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361 КК України.
		 
		 Постановою прокурора від 12 жовтня 2017 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №120170000000013902 зупинено, а постановою прокурора від 19 квітня 2019 року кримінальне провадження №120170000000013902 за підозрою ОСОБА_1 за частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361, частиною 4 статті 190, частиною статті 209 КК України закрито у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості.
		 
		 Зазначає, що його підозра у вчиненні кримінальних правопорушень ґрунтувалась на тому, що його нік-нейм "Grower" у соціальній мережі "ВКонтакте" був тотожним нік-нейму особи, яка є учасником міжнародної групи хакерів, які скоювали злочини з використанням мережі Інтернет. Будь-яких інших доказів про його причетність до виявлених злочинів не представлено.
		 
		 У зв`язку із цим вказує, що не існувало будь-яких обґрунтованих підозр для законного застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою 109 днів, 183 дні домашнього арешту та перебування 28 місяців у статусі підозрюваного.
		 
		 Звертає увагу на те, що правоохоронні органи Німеччини, вказуючи на причетність ОСОБА_1 до злочинної діяльності, виходили з відомостей, що були здобуті та надані саме українською стороною.
		 
		 Вказує, що всі слідчі дії вчинялись українськими правоохоронними органами, органами прокуратури та судами відповідно до законодавства України. 
		 
		 Обґрунтовуючи моральну шкоду вказує, що тимчасове обмеження волі суттєвим чином вплинуло на звичайний спосіб життя. Зазначає, що він був позбавлений стабільного достатнього доходу; втратив можливість професійного вдосконалення; був обмежений у спілкування із сім`єю та близькими (зокрема, майже 4 місяці не бачився з дружиною, із якою тепер триває процес розлучення); під час перебування у СІЗО знаходився в оточенні осіб, які, можливо, мали кримінальне минуле, що призводило до побоювання за своє життя та здоров`я, відповідно вплинуло на психологічний та емоційний стан; був позбавлений можливості отримувати якісну медичну допомогу; утримання у СІЗО не відповідало належним умовам.
		 
		 Наступними фактами спричинення моральної шкоди зазначає те, що в межах кримінального провадження був накладений арешт на належний йому автомобіль, який був скасований ухвалою слідчого судді від 26 грудня 2017 року. Разом з тим, слідчим створювались штучні перешкоди для повернення автомобіля та лише 03 лютого 2018 року надано дозвіл на отримання автомобіля із спеціального майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
		 
		 Посилається на невиконання прокурором та слідчим ухвал слідчого судді у справах №757/34451/18-к, №757/34728/18-к, №757/34730/18-к, №757/34733/18-к.
		 
		 Зазначає, слідчим не надавалась інформація про стан розгляду справи №22016101110000120 та не розглянуто клопотання про вчинення окремих процесуальних дій, а під час розгляду слідчим суддею скарги на таку бездіяльність, слідчий повідомив суду про виділення кримінального провадження, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не є стороною вказаного кримінального провадження. При цьому, ОСОБА_1 та його адвокат будь-яких документів від слідства не отримували, про виділення кримінального провадження дізнались лише з листа від 10 серпня 2018 року, а постанову про виділення отримали тільки 29 жовтня 2018 року.
		 
		 У зв`язку із цим вказує на те, що ОСОБА_1 зневірився у праві особи на захист.
		 
		 Посилаючись на викладені обставини, оцінює спричинений розмір моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
		 
		 Одночасно в позовній заяві позивачем зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. 
		 
		 Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 700000 грн. та 13000 грн. витрат на професійну правову допомогу шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.
		 
		 Додатковим рішенням від 29 січня 2021 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 12000 грн. витрат на професійну правову допомогу шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.
		 
		 Не погодившись з ухваленими рішеннями, Офісом Генерального прокурора подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення та додаткове рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих вимог.
		 
		 Посилається на те, що рішення суду не містить належного обґрунтування висновків, з яких суд виходив, частково задовольняючи позовні вимоги.
		 
		 Вказує, що судом не враховано позиції прокурора, згідно якої шкода заподіяна не з вини українських правоохоронних органів.
		 
		 Так, зазначає, що від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина надійшов запит про надання міжнародної правової допомоги у кримінальній справі у вигляді проведення обшуків та затримання двох громадян України, зокрема ключової фігури ОСОБА_1 , у зв`язку із підозрою в участі у міжнародній злочинній організації за фактами втручання в роботу електронно-обчислюваних машин, що призвело до витоку інформації, комп`ютерного шахрайства та відмивання грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.
		 
		 Зазначає, що ОСОБА_1 перебував у міжнародному розшуку, ордер на його арешт виданий запитуючою стороною, а українська сторона діяла відповідно до національного законодавства, оскільки міжнародного договору із запитуючою стороною не укладено.
		 
		 У зв`язку із тим, що відповідно до статті 25 Конституції України громадянин України не може бути виданий іншій державі, то українська сторона перейняла кримінальне провадження, після чого 05 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато кримінальне провадження №120170000000013902. В свою чергу німецька сторона зобов`язувалась надати необхідні докази на підтвердження обвинувачення, але на неодноразові нагадування так і не надала.
		 
		 Законність застосованих до ОСОБА_1 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою встановлена апеляційним судом, а судові рішення щодо домашнього арешту не оскаржувались. При цьому скаржник зазначає, що під час вирішення питань щодо продовження домашнього арешту, ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотань, чим опосередковано підтверджували наявність обґрунтованої підозри.
		 
		 Вказує, що німецькою стороною на адресу Генеральної прокуратури України надійшло повідомлення про право ОСОБА_1 на відшкодування йому шкоди саме німецькою стороною, понесеної ним у зв`язку із кримінальним переслідуванням, яке останній отримав 22 квітня 2019 року.
		 
		 У зв`язку із цим зазначає, що з боку українських правоохоронних органів не допущено порушень прав позивача.
		 
		 Щодо невиконання ухвал слідчих суддів у справах №757/34451/18-к, №757/34728/18-к, №757/34730/18-к, №757/34733/18-к вказує, що суд у цій справі не дослідив зміст цих судових рішень, відповідно до обставин справи яких слідчі суди зобов`язали сторону обвинувачення розглянути клопотання ОСОБА_1 з приводу надання йому можливості ознайомитися із кримінальним провадженням №120170000000013902 та надати йому повідомлення про підозру. Зазначає, що ухвали судів виконані у спосіб надання письмових роз`яснень слідчим у справі.
		 
		 Звертає увагу, що відповідачем у справі за такими вимогами має бути держава, а не конкретний орган прокуратури.
		 
		 Вказує, що згідно із положеннями статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди виникає за умови, що незаконності дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду встановлена у відповідному судовому рішенні.
		 
		 Посилається на відсутність наслідків, які є обов`язковим елементом для відшкодування моральної шкоди, та відсутність доказів, які б підтверджували спричинення шкоди у заявленому розмірі. 
		 
		 Зазначає, що, виходячи із доводів позовної заяви, позивач відчув моральні страждання з часу виділення матеріалів відносно нього в окреме кримінальне провадження, тобто з жовтня 2017 року. Скаржник зазначає, що орієнтовний розмір моральної шкоди може становити 140000 грн.
		 
		Щодо витрат на правничу допомогу посилається на те, що в пункті 3.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11 січня 2020 року №10012020, зазначено, що за послуги визначені пунктом 1.1 договору клієнт сплачує гонорар у розмірі який визначено у пунктах 3.1.1, 3.1.4 договору. Скаржник вважає, що оплата клієнтом здійснюється після того, як послуги були надані. До позовної заяви долучено розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги від 31 серпня 2020 року, де початком надання послуг відповідно до договору, зазначено 01 серпня 2020 року, проте квитанція №0.0.1756699790.1 про сплату клієнтом суми у розмірі 6500 грн. на рахунок адвокатського об`єднання датована 03 липня 2020 року, у зв`язку із чим зазначене фактично виключає сплату клієнтом суми за розрахунок від 31 серпня 2020 року.
		 
		Також зазначає, що розрахунки суми гонорару за надання професійної правничої допомоги від 31 серпня 2020 року та від 20 січня 2021 року відсутній підпис ОСОБА_1 , що свідчить на відсутність його згоди на отримання наданих послуг.
		 
		 У зв`язку із цим вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, витраченого часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
		 
		 Адвокатом Саленком Я.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора.
		 
		 Посилається на те, що повідомлення компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини про відшкодування шкоди стосується проведення обшуку, проведеного 30 листопада 2016 року за клопотанням цієї запитуючої сторони, а не наступних подій і обставин, які стали підставою цього позову.
		 
		 Твердження прокуратури про те, що всі дії вчинялись в межах міжнародного співробітництва, за які українська сторона не несе відповідальності, вважає безпідставними. Зазначає, що українська сторона не була зобов`язана на вчинення дій за запитом, а вчинивши їх мала дотримуватися вимог законів, при цьому, була зобов`язана перевірити його обґрунтованість (з огляду на доводи відзиву про ненадання доказів на підтвердження вини на неодноразові нагадування). Окрім того, перейнявши кримінальне провадження від іншої держави, процесуальні дії здійснюється відповідно до вимог національного законодавства.
		 
		 Посилається на те, що повідомлення про підозру не було забезпечено достатніми доказами, оскільки ґрунтувалось лише на співпадінні нік-нейму.
		 
		 Зазначає, що запобіжні заходи також ініціювались за фактичної відсутності будь-яких доказів.
		 
		 Звертає увагу, що про відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 українським правоохоронним органам було відомо, принаймні, з 19 червня 2018 року, коли відбулись координаційні збори щодо стану розслідування кримінальної справи про ліквідацію міжнародної злочинної комп`ютерної мережі, на яких німецька сторона повідомила про відсутність доказів, які викривають ОСОБА_1 , про що власно вказувалось прокуратурою у відзиві на позовну заяву.
		 
		 Посилається на підстави позову, що інформація про позивача німецьким органам надана саме українською стороною.
		 
		 Далі посилається на підставність позову та правильність визначення осіб, які мають відповідати за ним.
		 
		 Щодо доводів проти стягнутих судом витрат на правничу допомогу вказує, що такі є безпідставними і скаржник в суді першої інстанції не заявляв про їх зменшення.
		 
		 Представником ОСОБА_1  адвокатом Заруднєвим Є.О. також подано відзив на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора. Посилається на відсутність у скарзі посилань на те, які норми матеріального та процесуального права були порушені.
		 
		 Зазначає, що доводи скарги ґрунтуються на обставинах до початку внесення відомостей до ЄРДР, натомість підстави позову пов`язані із самим досудовим розслідуванням, відповідальність за яке несуть вже компетентні органи України. Зазначає, що українські правоохоронні органи діяли під гарантією надання відповідними органами іншої держави доказів кримінального правопорушення, яка в решті не реалізувалась, але при цьому знехтували положеннями національного законодавства, що призвело до тримання ОСОБА_1 тривалий час під вартою без будь-яких доказів його причетності до кримінального правопорушення.
		 
		 Доводи скарги в тій частині, що ОСОБА_1 не оскаржувались ухвали слідчих суддів і тим самим він погодився на їх законність, вважає неприйнятними та безпідставними.
		 
		 Щодо розміру моральної шкоди, зазначає, що вона цілком є співмірною порівняно з тими обмеженнями і обставинами, що відбулись під час досудового розслідування.
		 
		 Не погодившись з ухваленими рішеннями, Національною поліцією України подано апеляційну скаргу, у якій просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.
		 
		 Посилається на те, що відповідно до зазначених позивачем підстав позову відповідачем є держава, а не орган поліції.
		 
		 Вказує, що судом не встановлено незаконності дій органу досудового розслідування, прокуратури і суду, виключно що може стати підставою для поданого позивачем позову. Судом здійснено лише опис фактів.
		 
		 Зазначає, що в позовній заяві не наведеного належного обґрунтування, яке б пояснювало заявлений позивачем розмір моральної шкоди. Вказує, що позивач мав би додати висновок експертизи.
		 
		 В частині витрат на правову допомогу зазначає, що поряд із квитанціями про сплату позивачем гонорару, також необхідним було надання прибуткового касового ордеру. Зазначає, що 25000 грн. є неспівмірним гонораром порівняно із складністю справи, а час витрачений адвокатом на підготовку заяв з процесуальних питань зазначено з перебільшенням реального допустимого часу. Вказує, що суд безпідставно визначив тривалість судового засідання 19 листопада 2020 року 2 години, яке фактично тривало 1 год. 20 хв. Вважає сумнівним витрачання адвокатом 2 годин на підготовку до судового засідання 19 січня 2021 року, оскільки попередньо ним витрачено 13 годин на вивчення матеріалів та підготовку позову, що свідчить про добру обізнаність з обставинами справи.
		 
		 Адвокатом Саленком Я.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив на апеляційну скаргу Національної поліції України.
		 
		 Посилається на безпідставність доводів про відсутність вини, як підстави для відшкодування шкоди, оскільки згідно із Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено обов`язок відшкодувати шкоду незалежно від вини.
		 
		 Згідно із цим же Законом не встановлено граничного розміру моральної шкоди, що може бути відшкодована.
		 
		 В частині заперечень проти заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу вказує, що такі повністю кореспондуються з обставинами справи, її складністю та обсягів виконаної роботи. Також вказує, що в суді першої інстанції Національною поліцією України не заявлялось клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу.
		 
		 Адвокатом Заруднєвим Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив на апеляційну скаргу Національної поліції України.
		 
		 Посилається на те, що у зносинах із іноземними правоохоронними органами відповідні національні органи перед прийняттям рішень на прохання іноземних органів повинні були перевіряти їх на предмет обґрунтованості і не були зобов`язані виконувати їх.
		 
		 Вказує, що у позові визначено належних відповідачів, які мають приймати участь у цій справі.
		 
		 Зазначає, що згідно із Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не вимагається від суду, який розглядає питання про відшкодування шкоди на підставі цього Закону, вдаватись до оцінки правомірності дій і обставин, які стали підставою для звернення до суду.
		 
		 Заперечення з приводу розміру моральної шкоди вважає такими, що не ґрунтуються на сукупності обставин і подій, за яких позивач зазнав такої шкоди. Необхідність надання висновку з приводу визначення підстав і розміру моральної шкоди вважає безпідставними.
		 
		 Щодо доводів про витрати на правничу допомогу зазначає, що такі належним чином підтверджені необхідними доказами, а їх обсяги співвідносяться із характеристиками справи.
		 
		 В судовому засіданні представники скаржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводи апеляційних скарг підтримали із викладених в них підстав.
		 
		 Представники позивача адвокат Саленко Я.Ю. та адвокат Заруднєв Є.О. проти доводів апеляційних скарг заперечували, посилаючись  на законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції уважав доведеними позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за період з 06 січня 2017 року до 19 квітня 2019 року, оскільки затримання, вручення повідомлення про підозру та взяття під варту особи призводить до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір моральної шкоди у сумі 700000 грн. відповідатиме змісту порушених прав.
		 
		Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд встановив, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося Адвокатським об`єднанням "Гесторс Інтер" на підставі договору №10012020 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11 січня 2020 року.
		 
		На підтвердження понесення витрат на отримання правої допомоги надано розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги від 31 серпня 2020 року, згідно з яким за період з 01 серпня 2020 року по 03 серпня 2020 року здійснено правовий аналіз наданих клієнтом документів, аналіз нормативно-правових актів та судової практики з подібних спорів, визначення правової позиції протягом 6 год. 30 хв., та за період з 15 серпня 2020 року по 18 серпня 2020 року здійснено підготовку, складання та подання до суду позовної заяви також протягом 6 год. 30 хв.
		 
		Вартість наданих послуг визначена у загальній сумі 13000 грн., які сплачено позивачем двома платежами, що підтверджується квитанціями №№0.0.1756699790.1 від 03 липня 2020 року, 0.0.1791923325.1 від 05 серпня 2020 року, з яких вбачається оплата ОСОБА_1 юридичних послуг, наданих йому АО "Гесторс Інтер" на загальну суму 13000 грн.
		 
		Визнавши розмір таких судових витрат співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони, суд дійшов висновку про їх стягнення.
		 
		Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в додатковому рішенні, суд першої інстанції, встановивши, що такі пов`язані із судовим провадженням (підготовка відповідей на відзиви, участь у судових засіданнях), дійшов висновку про часткове стягнення таких витрат.
		 
		Перевіряючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вказує на таке.
		 
		Установлено, що відповідно до змісту "Першого звіту щодо особи Антон "Grower" Тимохін" від 18 серпня 2016 року, складеного Центральною криміналістичною інспекцією Люнебурга Комісаріат боротьби з економічною злочинністю, визначено, що особа під нік-неймом Growerє ключовою. В цьому ж документі наведено обґрунтування зв`язку із ОСОБА_1 та необхідність проведення відносно нього слідчих дій.
		 
		25 серпня 2016 року Дільничним судом м.Ферден (Аллер) видано ордер на арешт ОСОБА_5 .
		 
		Листом від 17 листопада 2016 року прокуратура міста Феррден звернулась до Генеральної прокуратури України із клопотанням про тимчасовий арешт ОСОБА_1 у день 30 листопада 2016 року.
		 
		28 грудня 2016 року Прокуратура міста Ферден звернулась із клопотанням до Генеральної прокуратури України про перейняття кримінального провадження на підставі статті 21 абзацу 1 Європейської Конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року щодо ОСОБА_1 та ще однієї особи. Клопотання прокуратурою отримано 03 січня 2017 року.
		 
		Окрім того, 16 червня 2016 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №22016101110000120 (запис №1 від 16 червня 2016 року) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 258-3 КК України (2001 року). Згідно із фабулою справи, ОСОБА_2 залучив ряд осіб для протиправної схеми перерахунку та обготівковування коштів із використанням платіжних систем.
		 
		Згідно із записом №2 від 04 листопада 2016 року у цьому кримінальному провадженні, внесено відомості про ОСОБА_1 як особу, якій повідомлено про підозру. Правова кваліфікація: частина 4 статті 190 КК України.
		 
		Згідно із записом №3 від 04 січня 2017 року у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_1 разом з іншими учасниками міжнародної злочинної організації із використанням мережі Інтернет проникали до автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем, через які розповсюджували шкідливу комп`ютерну програму та здобували банківські дані осіб. Правова кваліфікація: частина 3 статті 28, частина 1 статті 361 КК України.
		 
		Згідно із записом №4 від 04 січня 2017 року у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_1 разом з іншими учасниками міжнародної злочинної організації із використанням мережі Інтернет проникали до автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем, через які розповсюджували шкідливу комп`ютерну програму та здобувалися банківські дані осіб, після чого ці особи повідомлялись про помилкове надходження коштів, чого насправді не було, і таким чином кошти виманювались та легалізовувались учасниками злочинної групи. Правова кваліфікація: частина 3 статті 209 КК України.
		 
		Згідно із записом №5 від 10 квітня 2017 року у цьому кримінальному провадженні, внесено відомості про ОСОБА_1 як особу, якій повідомлено про підозру. Правова кваліфікація: частина 3 статті 209 КК України.
		 
		Згідно із записом №6 від 10 квітня 2017 року у цьому кримінальному провадженні, внесено відомості про ОСОБА_1 як особу, якій повідомлено про підозру. Правова кваліфікація: частина 3 статті 28, частина 1 статті 361 КК України.
		 
		Згідно із записом №7 від 10 квітня 2017 року у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_1 разом з іншими учасниками міжнародної злочинної організації із використанням мережі Інтернет проникали до автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем, через які розповсюджували шкідливу комп`ютерну програму та здобувалися банківські дані осіб, після чого ці особи повідомлялись про помилкове надходження коштів, чого насправді не було, і таким чином кошти виманювались. Правова кваліфікація: частина 4 статті 190 КК України.
		 
		Згідно із даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30 листопада 2016 року, у цей день відбулось затримання ОСОБА_1 в ході виконання запиту компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини.
		 
		05 січня 2017 року позивачу повідомлено про підозру у рамках кримінального провадження №22016101110000120 від 16 червня 2016 року у вчиненні злочинів за частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 209 КК України частиною 1 статті 361 КК України.
		 
		Згідно змісту цього повідомлення до Генеральної прокуратури України від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина відповідно до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року надійшло клопотання про перейняття кримінального провадження стосовно громадян України, в тому числі, ОСОБА_1 . Зазначається, що ОСОБА_1 , використовуючи нік-нейми grower, flux2, ffhost2, адміністрував глобальну мережу серверів, що використовувались для злочинної діяльності. За змістом повідомлення, зв`язок ОСОБА_1 із нік-неймом growerвизначено за допомогою вказаної адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку ОСОБА_1 зазначив на форумі у зв`язку із розробленою ним програмою.
		 
		Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2017 року у справі №757/1124/17-к, за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 березня 2017 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 000 мінімальних заробітних плат, що становить 3 200 000 грн.
		 
		20 січня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/3407/17-к накладено арешт на автомобіль марки Skoda Octavia А5, який належить ОСОБА_1 на праві власності.
		 
		03 березня 2017 року першим заступником Генерального прокурора України прийнято постанову про продовження досудового розслідування кримінального провадження №22016101110000120 від 16 червня 2016 року до 6 місяців.
		 
		04 березня 2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, за наслідками розгляду клопотання прокурора, продовжено строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 02 травня 2017 року з альтернативним запобіжним заходом  заставою у розмірі 3 200 000 грн.
		 
		Запитом від 24 березня 2017 року у зв`язку із кримінальним провадженням №22016101110000120 Генеральна прокуратура України звернулась до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина про надання доказів, які викривають ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів у зв`язку із перейняттям кримінального провадження.
		 
		25 квітня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/21965/17-к розглянуто клопотання захисника Тимохіна А.В. у кримінальному провадженні №22016101110000120 та ухвалено змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, із забороною залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №22016101110000120 від 16 червня 2016 року, а саме до 02 травня 2017 року включно.
		 
		26 червня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/36259/17-к, за наслідками розгляду клопотання прокурора продовжено відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по 25 серпня 2017 року.
		 
		18 серпня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/48245/17-к продовжено відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 17 жовтня 2017 року включно.
		 
		12 жовтня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України прийнято постанову про виділення матеріалів досудового розслідування відповідно до якої було постановлено, виділити згідно з реєстром з матеріалів кримінального провадження №22016101110000120 від 16 червня 2016 року в окреме провадження матеріали за підозрою позивача у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 361 КК України, проведення досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні №12017000000001392 за підозрою ОСОБА_6 доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України.
		 
		Підставою для виділення кримінального провадження в окреме зазначено, що на території України проведено всі слідчі дії, а для прийняття рішення відносно ОСОБА_1 необхідно отримати інформацію у межах міжнародного співробітництва. Ураховуючи, що кримінальне провадження здійснюється відносно декількох осіб, на підставі частини 3 статті 217, частини 3 статті 217 КПК України прийнято рішення про виділення кримінального провадження.
		 
		12 жовтня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України прийнято постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017000000001392.
		 
		Підставою для зупинення зазначено, що для дослідження всіх обставин, що викривають та виправдовують ОСОБА_1 , до Федеративної Республіки Німеччина процесуальним керівником 01 березня 2017 року направлено лист та 24 березня 2017 року запит про міжнародну правову допомогу. Також 19 травня 2017 року направлено запит до королівства Нідерланди.
		 
		26 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/71901/17-к скасовано арешт на автомобіль позивача, проте старший слідчий ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Марченко С.О. надав дозвіл для штраф майданчика на повернення автомобіля лише 03 лютого 2018 року.
		 
		27 квітня 2018 року захисник позивача в його інтересах звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку статті 303 КПК України на бездіяльність старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Марченко С.О., мотивуючи тим, що він, як захисник підозрюваного ОСОБА_6 , 13 квітня 2018 року направив до ГСУ НП України клопотання про вчинення певних процесуальних дій та надання матеріалів кримінального провадження №22016101110000120 для ознайомлення, але клопотання було залишено стороною обвинувачення без розгляду.
		 
		07 червня 2018 року позивачу була надана відповідь старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ НП України Марченко С.О. від 07 червня 2018 року №24/т-29н/24/9/4-2018, відповідно до якої повідомлено, що він є підозрюваним у кримінальному провадженні №22016101110000120, про виділення матеріалів в окреме провадження повідомлено не було.
		 
		Листом від 09 серпня 2018 року прокуратурою м.Ферден Центрального бюро з боротьби зі злочинністю у сфері інформації та телекомунікацій повідомлено ОСОБА_1 про те, що попереднє розслідування проти нього припинено. Зазначено, що в ході попереднього розслідування проти нього винесено рішення про обшук і роз`яснено, що у разі спричинення у зв`язку із цим майнової шкоди, то за наявності підстав до доказів її спричинення шкода може бути відшкодована за рахунок держави. Копію цього листа ОСОБА_1 вручено 22 квітня 2019 року.
		 
		14 серпня 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/34451/18-к щодо кримінального провадження №22016101110000120 зобов`язано уповноважену особу Генеральної прокуратури України, яка здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №№12017000000001392 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2018 року щодо ознайомлення із матеріалами цього кримінального провадження.
		 
		14 серпня 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/34728/18-к щодо кримінального провадження №22016101110000120 зобов`язано уповноважену особу Генеральної прокуратури України, яка здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №№12017000000001392 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 липня 2018 року щодо ознайомлення із матеріалами цього кримінального провадження.
		 
		15 серпня 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/34730/18-к зобов`язано слідчих Головного слідчого управління НП України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №№12017000000001392 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 липня 2018 року щодо виконання процесуальних дій.
		 
		15 серпня 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/34733/18-к зобов`язано прокурорів Генеральної прокуратури України, якими здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №№12017000000001392 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 липня 2018 року щодо виконання процесуальних дій.
		 
		При цьому 09 серпня 2018 року начальником відділу ГСУ НП України до суду спрямовано лист, відповідно до якого ОСОБА_1 з 12 жовтня 2017 року не є стороною кримінального провадження №22016101110000120, оскільки у цю дату прийнято рішення про виділення матеріалів досудового слідства у відношенні ОСОБА_6 в окреме кримінальне провадження.
		 
		19 квітня 2019 року прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України радником юстиції Тертичною Я. В. видано постанову про закриття кримінального провадження №12017000000001392 за підозрою ОСОБА_1 за частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 361, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 209 КК України у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпні можливості їх отримати.
		 
		 Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		 Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 Відповідно до частини сьомоїстатті 1176 ЦК Українипорядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		 
		 Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		 
		 Згідно частини другої цієї статті у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		 
		 Звертаючись до суду, позивачем вказано на такі обставини спричинення моральної шкоди:
		- незаконне та необґрунтоване повідомлення про підозру, незаконне перебування в статусі підозрюваного протягом 28 місяців;
		- незаконне та протиправне перебування позивача під вартою , утримування в СІЗО 109 днів;
		- незаконний та протиправний арешт майна позивача;
		- незаконне та протиправне перебування позивача під домашнім арештом, що фактично також обмежувало свободу позивача та позбавляло його можливості вести нормальний та звичайний спосіб життя протягом 183 днів;
		- обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, що також передбачало обмеження прав та свобод позивача.
		 
		 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.
		 
		 Згідно пункту 5 статті 3 цього Закону в наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
		 
		 Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в тому числі й відшкодування моральної шкоди.
		 
		 Судом першої інстанції правильно встановлення право позивача на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів досудового слідства і прокуратури, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Таке право на відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
		 
		 Аргументи скаржників в частині недоведеності неправомірності дій відповідачів відхиляються апеляційним судом, оскільки правилами статті 1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури або суду. Такі підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу завдавачів шкоди та особливим способом відшкодування завданої шкоди.
		 
		 Доводи скаржника Офісу Генерального прокурора про те, що законність застосованих запобіжних заходів підтверджена апеляційним судом, а судові рішення щодо домашнього арешту не оскаржувались, відхиляються апеляційним судом, оскільки судом першої інстанції правильно установлено наявність умов, за яких наступає цивільна відповідальність за завдану моральну шкоду, при цьому в цих правовідносинах сторін наявність судових рішень щодо обрання запобіжного заходу таку цивільну відповідальність не скасовують.
		 
		 Посилання скаржника Офісу Генерального прокурора на відсутність наслідків, які є обов`язковим елементом для відшкодування моральної шкоди, є безпідставними та відхиляються, оскільки перебування під слідством, перебування в статусі підозрюваного, а також перебування в умовах ізоляції, як і обмеження, пов`язні з домашнім арештом, протиправним арештом майна, мають наслідком порушення звичайного укладу життя, позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, та вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		 Доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора та апеляційної скарги Національної поліції України в частині визначення відповідачів апеляційний суд відхиляє, оскільки у цій справі суб`єктний склад учасників справи визначено правильно. За сукупністю достатніх умов цивільна відповідальність за завдану моральну шкоду покладається на державу, при цьому, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, зазначені органи мають бути відповідачами у справі.
		 
		 Щодо визначення розміру на відшкодування моральної шкоди апеляційний суд вказує на таке.
		 
		 Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 
		 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		 Згідно пунктом 1 статті 1, пункту 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, наведених у статті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		 
		 Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		 Статтею 4 Закону про відшкодування шкоди визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		 Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		 
		 Таким чином, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		 
		 Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		 
		 Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що перебування позивача під слідством, перебування в статусі підозрюваного, а також перебування в умовах ізоляції, як і обмеження, пов`язні з домашнім арештом, протиправним арештом майна, мають наслідком порушення звичайного укладу життя, позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, та вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Вказане призвело до завдання позивачу моральної шкоди, що становить підставу її відшкодування застаттею 1167 ЦК Українита нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
		 
		 Аргументи Національної поліції України про те, що для визначення розміру моральної шкоди є необхідним висновок відповідної експертизи, відхиляється, оскільки в даному випадку суд не позбавлений можливості надати оцінку характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, ураховуючи обставини справи.
		 
		 Апеляційний суд уважає, що при визначенні розміру такої шкоди слід врахувати глибину душевних страждань, завданих позивачу, наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням чого стягненню підлягає сума 200000 грн., а визначений судом першої інстанції розмір 700 000 грн. є необґрунтовано завищеним.
		 
		 В частині вирішення питання про судові витрати апеляційний суд вказує на таке.
		 
		Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в рішенні, суд першої інстанції встановив, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося Адвокатським об`єднанням "Гесторс Інтер" на підставі договору №10012020 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11 січня 2020 року.
		 
		На підтвердження понесення витрат на отримання правої допомоги надано розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги від 31 серпня 2020 року, згідно з яким за період з 01 серпня 2020 року по 03 серпня 2020 року здійснено правовий аналіз наданих клієнтом документів, аналіз нормативно-правових актів та судової практики з подібних спорів, визначення правової позиції протягом 6 год. 30 хв., та за період з 15 серпня 2020 року по 18 серпня 2020 року здійснено підготовку, складання та подання до суду позовної заяви також протягом 6 год. 30 хв.
		 
		Вартість наданих послуг визначена у загальній сумі 13000 грн., які сплачено позивачем двома платежами, що підтверджується квитанціями №№0.0.1756699790.1 від 03 липня 2020 року, 0.0.1791923325.1 від 05 серпня 2020 року, з яких вбачається оплата ОСОБА_1 юридичних послуг, наданих йому АО "Гесторс Інтер" на загальну суму 13000 грн.
		 
		Визнавши розмір таких судових витрат співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони, суд дійшов висновку про їх стягнення.
		 
		Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в додатковому рішенні, суд, встановивши, що такі пов`язані із судовим провадженням (підготовка відповідей на відзиви (3 год. на кожен відзив кожного відповідача), підготовка та участь у судовому засіданні) і стосуються періоду з 01 жовтня 2020 року по 19 січня 2021 року, дійшов висновку про часткове стягнення таких витрат з огляду на меншу тривалість судового засідання.
		 
		В цій частині висновки суду першої інстанції є правильними.
		 
		 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		 Згідно із статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
		 
		 Згідно із статтею 134ЦПК України:
		1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
		2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		 
		 Згідно із статтею 137 ЦПК України:
		1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Статтею 246 ЦПК України визначено наступне:
		1. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		2. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		3. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270цього Кодексу.
		 
		Відповідно до зазначених вимог процесуального закону для відшкодування судових витрат заявник має дотриматися такого алгоритму та вчинити наступні процесуальні дії:
		1) з першою заявою по суті справи зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;
		2) подати докази про витрати до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;
		3) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		 
		 У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 р. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір  обґрунтованим. 
		 
		 При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		 
		 Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".
		 
		 У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення".
		 
		 З матеріалів справи убачається, що в позовній заяві зазначено, що при підготовці до подачі позову ОСОБА_1 вже понесені витрати на правничу допомогу. Оплата витрат у зв`язку із фактичним представництвом буде розрахована відповідно до положень процесуального закону.
		 
		 Згідно із зібраними у справі доказами, представництво позивача в суді здійснювало адвокатське об`єднання "ГЕСТОР ІНТЕР" на підставі договору №10012020 від 11 січня 2020 року.
		 
		 Пунктом 3.1.1 договору визначено, що гонорар адвоката становить 1000 грн. за годину надання послуг.
		 
		Разом із позовною заявою надано розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги від 31 серпня 2020 року, а саме:
		01-03 серпня 2020 року правовий аналіз наданих клієнтом документів, аналіз нормативно-правових актів та судової практики з подібних спорів, визначення правової позиці (6 год. 30 хв.)  6500 грн.;
		15-18 серпня 2020 року підготовка, складання та подання до суду позову (6 год. 30 хв.)  6500 грн.
		 
		Відповідно до даних квитанції від 03 липня 2020 року та від 05 серпня 2020 року такі послуги оплачені.
		 
		 До закінчення судових дебатів зроблено заяву про відшкодування судових витрат. Відповідна заява подана протягом установлених строків.
		 
		 Згідно із розрахунком суми гонорару за надання професійної правничої від 20 січня 2021 року витрати на правничу допомогу пов`язані із наступним:
		підготовка відповіді на відзиви Державної казначейської служби України та Національної поліції України (6 год.)  6000 грн.;
		підготовка відповіді на відзив Офісу Генерального прокурора (3 год.)  3000 грн.; 
		участь у судовому засіданні 11 листопада 2020 року (2 год.)  2000 грн.;
		підготовка до участі в судовому засіданні 19 січня 2021 року (2 год.)  2000 грн.
		 
		 Згідно із квитанціями від 02 грудня 2020 року та від 11 січня 2021 року сплачено по 6500 грн. за надані послуги правничої допомоги.
		 
		 Обґрунтованих підстав уважати про недоведеність і безпідставність витрат на правничу допомогу відсутні. Характер справи визначається ступенем її складеності та важливості, колом учасників та предметом. Витрати на правничу допомогу за виконану адвокатським об`єднанням роботу повністю кореспондуються з особливостями справи та її характером, необхідністю докладання ретельного та змістовного підходу в процесі викладення своїх позицій, власне що і було продемонстровано кожним із учасників справи.
		 
		Доводи в частині, що сплата позивачем 03 липня 2020 року за послуги, які визначені розрахунок суми гонорару від 31 серпня 2020 року, свідчить, що оплата здійснена за ненадані послуги, апеляційний суд відхиляє.
		 
		Договір між сторонами укладено 11 січня 2020 року, сплата коштів відбулась після цієї дати, а факт надання послуги убачається з матеріалів справи.
		 
		Доводи про відсутність у розрахунку підпису ОСОБА_1 не вказують на те, що такий розрахунок не має доказового значення. Процесуальний закон не висуває конкретних вимог до розрахунку. Натомість такий підписаний виконавцем та цей виконавець здійснює представництво позивача у справі.
		 
		Доводи про те, що поряд із квитанціями про сплату позивачем гонорару, також необхідним було надання прибуткового касового ордеру є безпідставними. Подані квитанції містять дані про реквізити платника та отримувача, призначення платежу, а їх справжність можливо перевірити на сайті банку у вільному доступі.
		 
		Щодо доводів про те, що суд безпідставно визначив тривалість судового засідання 19 листопада 2020 року 2 години, яке фактично тривало 1 год. 20 хв. апеляційний суд зазначає наступне.
		 
		Судового засідання 19 листопада 2020 року у справі не призначалось. Натомість судове засідання від 11 листопада 2020 року тривало менше однієї години, та суд врахував цю обставину і визначив тривалість такого засідання  одна година. Зазначене повність узгоджується з умовами договору про надання правничої допомоги (пункт 3.1.1), яким визначено, що тривалість судового засідання менше однієї години прирівнюється до засідання тривалістю одна година і оплачується клієнтом відповідно.
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги в частині сумнівного витрачання адвокатом 2 годин на підготовку до судового засідання 19 січня 2021 року, то апеляційний суд звертає увагу на те, що такі витрати віднесено не на підготовку до участі у засіданні 19 січня 2021 року, а на фактичну участь у ньому, яка тривала 1 год. 20 хв.
		 
		Підсумовуючи викладене, апеляційний суд констатує, що витрати на правничу допомогу в загальній сумі 25000 грн. самі по собі розраховано правильно.
		 
		Разом з тим, беручи до уваги те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 1/5 від заявленого розміру позовних вимог, відтак витрати на правничу допомогу згідно із статтею 141 ЦПК України підлягають стягненню у відповідній пропорції.
		 
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора та апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди - змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши суму моральної шкоди з 700000 грн. до 200000 грн.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а також додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 27 липня 2021 року. 
		 
		 
		Суддя-доповідач  Н.В. Поліщук
		 
		 
		Судді  А.М. Андрієнко
		 
		 
		 В.В. Соколова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...