Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/744/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2021. Зареєстровано: 29.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/19704/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа №380/744/20
		адміністративне провадження №К/9901/19704/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс», про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Носа С. П., Онишкевича Т.В., Шевчук С.М. від 15 квітня 2021 року,
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі - ТОВ «Львівгаз збут», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), треті особи: публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі - ПАТ «ЖЦПК», третя особа 1), товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» (далі - ТОВ «Нафтогаз-Альянс», третя особа 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП «Про накладення штрафу на ТОВ «Львівгаз збут» № 2998 від 20 грудня 2019 року за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу».
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає нормам чинного законодавства України, що регулюють порядок постачання природного газу споживачам, з огляду на те, що на момент укладення вказаного вище договору на постачання природного газу у ПАТ «ЖЦПК» не було діючого постачальника природного газу. Зазначає, що факт відсутності у третьої особи 1 діючого постачальника на момент укладення договору між ТОВ «Львівгаз збут» та ПАТ «ЖЦПК» підтверджується фактом відсутності в останнього ЕІС-коду як суб`єкта ринку природного газу до 2017 року. З огляду на вказане, позивач вважає, що договір № 1141007QM9FP017 постачання природного газу від 1 травня 2017 року укладено з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІІ Правил постачання природного газу та підпункту 2.1 пункту 2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201 (далі - Ліцензійні умови), в редакції, чинній на момент укладення договору, оскільки у вказаного споживача відсутній обов`язок надати довідку (акт звірки) про відсутність простроченої заборгованості перед постачальником у зв`язку з тим, що на вказаний момент постачальник у ПАТ «ЖЦПК» був відсутній, відтак, відповідачем не доведено наявності жодного порушення Ліцензійних умов, за яке на позивача накладено штраф.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що НКРЕКП не надано оцінку ТОВ «Нафтогаз-Альянс» через призму поняття «діючий постачальник», відтак помилково зроблено висновок про порушення ТОВ «Львівгаз збут» вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог статті 14 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 4 розділу II Правил щодо реалізації прав споживачів на зміну постачальника та порядку зміни постачальника.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу НКРЕКП задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що TOB «Нафтогаз-Альянс» є діючим щодо третьої особи 1 постачальником газу, оскільки постачав природний газ ПАТ «ЖЦПК» у відповідному періоді постачання (проте постачання якому припинилось у зв`язку з несплатою ним заборгованості), а тому відсутність довідки (акта звірки), яку мав надати ПАТ «ЖЦПБ» до TOB «Львівгаз збут» про відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником (TOB «Нафтогаз-Альянс») свідчить про порушення позивачем вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних мов.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «Львівгаз збут» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та залишити у силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 25 травня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 380/744/20, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Львівгаз збут».
		Представниками позивача та відповідача подані клопотання про розгляд справи у касаційному порядку за їх участі, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі ТОВ «Львівгаз збут» вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 19 Конституції України, частини другої статті 2, статей 3, 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 1 частини другої статті 14 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 5 розділу І, абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила), у зв`язку з чим вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків про те, що відсутність довідки (акта звірки), яку мала надати ПАТ «ЖЦПК» до TOB «Львівгаз збут» про відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником (TOB «Нафтогаз-Альянс») свідчить про порушення TOB «Львівгаз збут» вимог чинного законодавства. 
		Підставою касаційного оскарження у справі № 380/744/20 скаржник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
		Від НКРЕКП 2 липня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Львівгаз збут», в якому наголошується на законності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції з огляду на правильність висновків суду про те, що TOB «Нафтогаз-Альянс» є діючим щодо третьої особи 1 постачальником газу, а тому позивач мав витребувати у ПАТ «ЖЦПК» довідку про відсутність заборгованості перед TOB «Нафтогаз-Альянс»; ненадання такої довідки свідчить про порушення позивачем вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов. Тому представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року - без змін. 
		Від представника ТОВ «Львівгаз збут» 9 липня 2021 року надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги з урахуванням відзиву НКРЕКП, в яких вказується на необґрунтованості доводів НКРЕКП та висновків суду апеляційної інстанції про те, що TOB «Нафтогаз-Альянс» є діючим щодо третьої особи 1 постачальником газу, оскільки договір між ними було розірвано ще у 2014 році, а тому на момент укладення договору з ТОВ «Львівгаз збут» (1 травня 2017 року) у третьої особи 1 був відсутній діючий постачальник газу; просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та залишити у силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що між ТОВ «Львівгаз збут» та ПАТ «ЖЦПК» укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб`єктів господарювання) № 1141007QM9FP017 від 1 травня 2017 року.
		На адресу НКРЕКП надійшов лист ТОВ «Нафтогаз-Альянс» № 126/2 від 21 серпня 2019 року щодо порушення ТОВ «Львівгаз збут» Ліцензійних умов.
		Керуючись частиною десятою статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», НКРЕКП звернулася до Державної регуляторної служби України щодо погодження проведення позапланової перевірки додержання вимог Ліцензійних умов ТОВ «Львівгаз збут», та здійснення такої було погоджено, про що зазначено в листі № 7959/0/20-19 від 15 жовтня 2019 року.
		З огляду на зазначене НКРЕКП прийнято постанову «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Львівгаз збут» № 2538 від 26 листопада 2019 року.
		На підставі постанови НКРЕКП «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Львівгаз збут» від 26 листопада 2019 року № 2538 та посвідчення про проведення позапланової перевірки № 495 від 27 листопада 2019 року НКРЕКП у період з 11 грудня 2019 року по 13 грудня 2019 року проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Львівгаз збут» Ліцензійних умов.
		За результатом проведення планового заходу складено акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу № 474 від 13 грудня 2019 року, в якому зафіксоване наступне.
		Між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ПАТ «ЖЦПК» 30 грудня 2013 року укладено договір № 169/14-Л на постачання природного газу, відповідно до якого у 2014 році ТОВ «Нафтогаз-Альянс» здійснювало постачання природного газу ПАТ «ЖЦПК».
		ПАТ «ЖЦПК» протягом 2014 року не здійснювало оплату в повному обсязі за спожитий природний газ, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 677    139,60 грн.
		Розмір заборгованості підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 8 грудня 2014 року № 914/3923/14 за позовом ТОВ «Нафтогаз-Альянс» до ПАТ «ЖЦПК».
		Між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ПАТ «Львівгаз» 14 квітня 2014 року укладено договір № 14-001 на виконання робіт з відключення (відновлення) газопостачання споживачів-боржників, відповідно до Порядку по об`єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року № 1687.
		На підставі вищезазначеного договору ПАТ «Львівгаз» за зверненням ТОВ «Нафтогаз-Альянс» 26 вересня 2014 року виконало роботи з відключення ПАТ «ЖЦПК».
		ПАТ «ЖЦПК» звернулось листом від 14 квітня 2017 року № 14/212 до ПАТ «Львівгаз» з проханням укласти договір на розподіл природного газу.
		Крім того, ПАТ «ЖЦПК» звернулось до ТОВ «Львівгаз збут» листом від 20 березня 2017 року № 14/235 з проханням укласти договір на постачання природного газу та надало заяву-приєднання № 0942007QM9FP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), в якій зазначені персональні дані ПАТ «ЖЦПК» за договором, зокрема, персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу (зазначається після присвоєння Оператором ГРМ) № 56X0000007QM9000.
		ТОВ «Львівгаз збут» (постачальник) укладено з ПАТ «ЖЦПК» (споживач) договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб`єктів господарювання) від 1 травня 2017 року № 1141007QM9FP017.
		Комісією з проведенням перевірки встановлено відсутність довідки (акта звірки), яку мало надати ПАТ «ЖЦПК» до ТОВ «Львівгаз збут» про відсутність простроченої заборгованості перед постачальником (ТОВ «Нафтогаз-Альянс»), що свідчить про порушення вимоги пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог статті 14 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 4 розділу II Правил щодо реалізації прав споживачів на зміну постачальника та порядку зміни постачальника.
		За результатами розгляду акта № 474 на засіданні Комісії, яке було проведено у формі відкритого слухання, прийнято постанову НКРЕКП «Про накладення штрафу на ТОВ «Львівгaз збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» № 2998 від 20 грудня 2019 року, якою на ТОВ «Львівгаз збут» накладено штраф у розмірі 51000,00 грн за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме: вимог статті 14 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 4 розділу ІІ Правил у частині реалізації прав споживачів на зміну постачальника та порядку зміни постачальника.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження НКРЕКП у спірних правовідносинах визначаються, зокрема законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ринок природного газу» (далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
		Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Відповідно до частини другої статті 2 цього ж закону державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
		Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Частинами першою-третьою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
		Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
		Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
		Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, який набрав чинності 12 серпня 2018 року (далі - Порядок № 428), який застосовується комісією при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
		Порядок № 428 встановлює: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов (пункти 1.3 та 1.4 Порядку № 428).
		З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати контроль за суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, за наявності відповідних правових підстав. За результатами перевірки складається акт, на підставі якого та за наявності виявлених у діяльності суб`єкта господарювання порушень НКРЕКП уповноважена накладати штрафи на такого суб`єкта господарювання у визначеному порядку.
		У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов необґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Нафтогаз-Альянс» слід вважати діючим щодо ПАТ «ЖЦПК» постачальником послуг з надання природного газу станом на момент укладення договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141007QM9FP017 від 1 травня 2017 року з TOB «Львівгаз збут», а тому позивач зобов`язаний був витребувати у ПАТ «ЖЦПК» довідку про відсутність у нього заборгованості перед діючим постачальником. 
		З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		Пунктом 2.1 глави 2 Ліцензійних умов передбачено, що господарська діяльність з транспортування природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газосховищ, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 14 Закону України «Про ринок природного газу» за умови виконання споживачем своїх зобов`язань за договором постачання зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника, за умови дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов`язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником.
		Пунктом 5 розділу І визначено, що діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником.
		Відповідно до пункту 1 розділу II Правил постачання підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
		Згідно з пунктом 3 розділу II Правил постачання укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог, як, зокрема, споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.
		Пунктом 4 розділу II Правил постачання передбачено, що для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи: заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний ЕІС-код та очікувані об`єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору; належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт споживача; копію документа на право укладання договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах; довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником (за його наявності).
		Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.
		Відповідно до частини третьої цієї ж статті у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді, зокрема, штрафу.
		Пунктом 5 частини четвертої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3000 до 50    000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, зокрема, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню.
		Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у разі зміни постачальника природного газу, споживач для укладення договору постачання природного газу має надати новому постачальнику, зокрема, довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником (за його наявності). Ця умова встановлена законодавством з метою перевірки дотримання споживачем вимог частини другої статті 14 Закону України «Про ринок природного газу», зокрема у частині дотримання правил зміни постачальника, у тому числі обов`язку щодо здійснення повного остаточного розрахунку з попереднім постачальником.
		Крім того, колегія суддів наголошує, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату та захист прав інвесторів відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням частини четвертої статті 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 856/9/20-а, від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19.
		Суд також враховує, що у практиці регулювання господарської діяльності застосовується доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права. 
		Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Аналогічний правовий висновок сформульовано, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2019 року у справі № 496/1561/16-ц, від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, під час проведення позапланового заходу контролю НКРЕКП встановлено та в акті від 13 грудня 2019 року № 474 зафіксовано факт відсутності довідки (акта звірки), яку мало надати ПАТ «ЖЦПК» до TOB «Львівгаз збут» про відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником.
		Водночас судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ПАТ «ЖЦПК» 30 грудня 2013 року було укладено договір № 169/14-Л на постачання природного газу, відповідно до якого у 2014 році ТОВ «Нафтогаз-Альянс» здійснювало постачання природного газу ПАТ «ЖЦПК». Проте у 2014 році у зв`язку з утворенням у ПАТ «ЖЦПК» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 677    139,60 грн цей договір було розірвано.
		Колегія суддів вважає, що той факт, що станом на 2017 рік (на момент укладення договору між ПАТ «ЖЦПК» та TOB «Львівгаз збут») договір між ПАТ «ЖЦПК» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс» було розірвано не змінює того, що TOB «Нафтогаз-Альянс» постачав природний газ ПАТ «ЖЦПК» у відповідному періоді постачання (проте постачання якому припинилось у зв`язку з несплатою ним заборгованості), тобто товариство було діючим щодо третьої особи 1 постачальником газу.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що відсутність довідки (акта звірки), яку мало надати ПАТ «ЖЦПК» до TOB «Львівгаз збут» про відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником (TOB «Нафтогаз-Альянс») свідчить про порушення TOB «Львівгаз збут» вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотриманням вимог статті 14 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 4 розділу II Правил щодо реалізації прав споживачів на зміну постачальника та порядку зміни постачальника, а тому оскаржувана постанова НКРЕКП «Про накладення штрафу на ТОВ «Львівгаз збут» № 2998 від 20 грудня 2019 року за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» є правомірною та відповідає іншим вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. 
		Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
		Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59). 
		Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» залишити без задоволення.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                                                    Я.О. Берназюк
		Судді:                                                                                                                        І.В. Желєзний
		                                                                                                                                  С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...