Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/25921/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2021. Зареєстровано: 29.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2021.
Дата набрання законної сили: 26.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/37811/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 липня 2021 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа №826/25921/15
		 
		касаційне провадження №К/9901/37811/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС 
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого                    2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костюк Л.О.; судді -                    Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
		у справі № 826/25921/15
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»
		до Офісу великих платників податків ДФС
		про визнання неправомірними дій та рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі - ТОВ «Зара Україна»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 17936000,00 грн, сплаченого позивачем у 2013 році у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті ТОВ «Зара Україна»; визнати нечинною податкову вимогу від 15 жовтня 2015 року № 133-11; зобов`язати контролюючий орган здійснити корегування даних у картці особового рахунку платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток у розмірі 2393884,57 грн, визначеного у податковій вимозі від 15 жовтня 2015 року № 133-11; визнати нечинним рішення від 15 жовтня 2015 року № 23127/10/28-10-23-2-6 про опис майна у податкову заставу; зобов`язати Офіс ВПП ДФС зарахувати авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 17936000,00 грн, сплачений позивачем у 2013 році, у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті ТОВ «Зара Україна», починаючи з травня 2014 року, та зарахувати авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 15349218,77 грн, сплачений позивачем у 2014 році у зменшення авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті ТОВ «Зара Україна», починаючи з грудня 2014 року, та здійснити відповідне корегування даних у картці особового рахунку платника. 
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю, дійшовши висновку про правомірність дій і рішень контролюючого органу. 
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову. 
		 
		Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від                09 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року.
		 
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що Київським апеляційним адміністративним судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез`ясування останнім всіх обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення.  
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.
		 
		Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		 
		12 жовтня 2018 року від ТОВ «Зара Україна» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно зазначило, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		12 травня 2021 року позивачем заявлено клопотання про заміну відповідача у             справі - Офісу ВПП ДФС на Центральне міжрегіональне управління ДПС у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
		 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, де в Додатку ЗП (рядки 13.5 та 13.5.1) відображено суму 17936000,00 грн нарахованого авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів, у тому числі і як суму, що відноситься до зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді.
		 
		Одночасно в рядку 23 цієї податкової декларації платником задекларовано суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно у розмірі 2556464,00 грн.
		 
		Відповідно до платіжного доручення від 28 серпня 2013 року № 3223 ТОВ «Зара Україна» сплачено авансовий внесок з податку на прибуток на суму дивідендів у розмірі 17936000,00 грн.
		 
		В подальшому позивачем подано до Офісу ВПП ДФС податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, де в Додатку ЗП (рядки 13.5, 13.5.1, 13.15.2) відображено суму 15349218,77 грн нарахованого авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів, у тому числі відображено суму 13663359,00 грн, що відноситься до зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді, та суму 1685860,00 грн, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичних осіб у наступних звітних (податкових) періодах.
		 
		Відповідно до рядка 23 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік ТОВ «Зара Україна» задекларовано суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно, в розмірі 1035246,00 грн.
		 
		Згідно з платіжним дорученням від 04 березня 2014 року № 100984 позивачем сплачено авансовий внесок з податку на прибуток на суму дивідендів у розмірі 15349218,77 грн.
		 
		Листами від 16 червня 2014 року № 16.06.14/01, від 16 жовтня 2014 року                                 № 16.10.14/01, від 22 серпня 2014 року № 22.08.14/02, від 30 грудня 2014 року                       № 30.12.14/02, від 27 березня 2015 року № 2703.15/02 платник звертався до відповідача з проханням зарахувати вищевказані кошти як надміру сплачені в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток.
		 
		Листами від 07 липня 2014 року № 12686/10/28-10-20-4-20, від 12 листопада                     2014 року № 20611/10/28-10-20-4-20, від 15 вересня 2014 року № 16789/10/28-10-20-4-20, від 22 січня 2015 року № 1698/10/28/1020-4-20, від 27 квітня 2015 року                               № 10753/10/28-10-20-4-20 Офіс ВПП ДФС відмовив позивачу у зменшенні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки таке зменшення відбувається виключно за підсумками звітного періоду з перенесенням до складу наступних податкових періодів 
		 
		У зв`язку з цим 10 жовтня 2015 року відповідачем прийнято податкову вимогу № 133-11, відповідно до якої сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на прибуток становить 2393884,57 грн, у тому числі основний платіж - 2393868,86 грн, нарахована пеня - 15,71 грн, а також рішення                  № 23127/10/28-10-23-26 про опис майна у податкову заставу.
		 
		Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
		 
		У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.
		 
		Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
		 
		Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
		 
		Обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу ).
		 
		Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства-емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.
		 
		Авансовий внесок із податку, сплачений у зв`язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід`ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 ПК України).
		 
		Згідно з абзацами п`ятим, шостим пункту 57.1 статті 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до           пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. 
		 
		Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
		 
		Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що платник податку, в якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилася сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.
		 
		Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 08 грудня 2015 року у справі № 810/6086/13-а, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		За таких обставин доводи суду апеляційної інстанції про те, що контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень, безпосереднім обов`язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб`єктами господарювання, неправомірно відмовся зарахувати розглядувану переплату, наявність якої ним фактично не заперечується, в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток позивача, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Замінити відповідача у справі - Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС.
		 
		Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого                    2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                             І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                   І. Я. Олендер
		 
		                                                                                               Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...