Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23574/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: A/855/10904/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23574/20                                                      Головуючий у І інстанції - Чудак О.М.
		                                                                                                   Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  29 липня 2021 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		                Головуючого-судді:                  Мельничука В.П.        
		                                                 суддів:                 Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,  
		 
		                           при секретарі:                 Черніченко К.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, - 
		В С Т А Н О В И Л А:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду          м. Києва з адміністративним позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Відповідача щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело у таких наукових публікаціях Позивача:
		1) Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 p.,            № 3, с. 45-52;
		2) Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави // Економіка України, 2016 p., № 3, с. 17-28;
		3) Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації                    України // Економіка України, 2014 p., № 11, с. 51-61;
		4) Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис, 2007, № 4, с. 161-171;
		- визнати протиправним і скасувати рішення Комітету з питань етики Нацагентства від 11.09.2020 за скаргами на порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 .
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття спірного рішення здійснено з грубим порушенням права Позивача на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.
		Також Позивач вказує, що здійснивши дії зі встановлення порушень академічної доброчесності у ряді його наукових публікацій Відповідач вийшов за межі повноважень, які передбачені законом.
		Крім того, поняття «академічний плагіат» з`явилося на рівні Закону 06.09.2014, а тому встановлення такого порушення та застосування до особи будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з таким порушенням можливе лише за результатами перевірки відповідних наукових праць, які опубліковані після 06.09.2014.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. 
		Визнано протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело у таких наукових публікаціях ОСОБА_1 :
		1) Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 p.,              № 3, с. 45-52;
		2) Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави // Економіка України, 2016 p., № 3, с. 17-28;
		3) Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації                   України // Економіка України, 2014 p., № 11, с. 51-61;
		4) Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис, 2007, № 4, с. 161-171.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
		В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
		Також Відповідачем вказано, що Комітет з питань етики не є ні окремим суб`єктом владних повноважень, ні виконує самостійно повноваження Відповідача або частину повноважень, а відтак спір у цій частині не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Крім того, Відповідачем зазначено, що Позивач безпідставно спотворює фактичні обставини, зазначаючи, що йому не забезпечено можливість взяти участь у процесі прийняття рішення, оскільки листами Нацагентства від 30.06.2020 та від 13.08.2020 його поінформовано про листи, що надійшли до Нацагентства з інформацією про порушення академічної доброчесності та запропоновано надати відповідні пояснення, спростувати факти порушень академічної доброчесності, а також запрошено на засідання Комітету з питань етики листом від 04.09.2020.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
		Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що до Нацагентства надійшли звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 22.06.2020 № 223д9/9-2020/83588 та 11.08.2020 № 223д9/9-2020/131791, голови Ради старійшин всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив» від 18.06.2020 № 03-10-1/20/05з, голови ради ГО «ТРОН» від 25.06.2020 та 09.07.2020, лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 12.08.2020, в яких йдеться про наявність порушення академічної доброчесності у формі академічного плагіату в наукових працях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 та (або) вимагається перевірити зазначену інформацію.
		04.09.2020 Відповідачем складено лист № 993 на ім`я Позивача щодо вказаних обставин з пропозицією взяти участь 11.09.2020 о 10 год. у засіданні Комітету з питань етики.
		Крім того, на офіційному сайті Відповідача опубліковано оголошення про запрошення Позивача на вказане засідання.
		11.09.2020 з результатами засідання Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Комітет) прийнято рішення за скаргами на порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 , яким констатовано наявність текстових запозичень без посилання на джерело у публікаціях 2, 3, 5, 6 доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 . Фактично, відповідно до Закону України «Про освіту» від 05.09.2017, ці порушення визначаються як академічний плагіат.
		Також у зазначеному рішенні від 11.09.2020 вказано, що оскільки компетенція Нацагентства у сфері дотримання академічної доброчесності не обмежується реакцією лише на академічний плагіат у дисертаційних дослідженнях, а й присутня щонайменше в межах усіх акредитаційних процедур, а також відповідно до частини 9 статті 19 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, Комітет рекомендує Нацагентству:
		- прийняти рішення про встановлення факту текстових запозичень без посилання на джерело у публікаціях 2, 3, 5, 6 доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 ;
		- взяти до уваги факт виявлення текстових запозичень без посилання на джерело у публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 при здійсненні акредитаційних процедур (за потреби);
		- звернути увагу Національного університету «Чернігівська політехніка» на те, що існуюча у цьому ЗВО політика, стандарти і процедури дотримання академічної доброчесності не спроможні реагувати на виявлені порушення;
		- звернутися до Тернопільського національного економічного університету з пропозицією утриматися від дій і рішень, що можуть порушувати незалежність Нацагентства під час реалізації його повноважень.
		При цьому, у рішенні під зазначеними публікаціями вказано:
		ОСОБА_1 . Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 р.,              № 3, С. 45-52 (публікація 2);
		ОСОБА_1 . Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави // Економіка України, 2016 р., № 3,                  С. 17-28 (публікація 3);
		Шкарлет С.М. Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України // Економіка України. - 2014. - № 11. - С. 51-60 (публікація 5);
		Шкарлет С. М. Теоретичні основи формування економічної безпеки                  підприємств // Сіверянський літопис. -2007. - № 4. - С. 161-171 (публікація 6).
		Вважаючи вказані дії та рішення Комітету протиправними та такими, що порушують його права, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. 
		Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що перевірка наукової праці на наявність плагіату повинна супроводжуватися забезпеченням особі процесуальних гарантій її участі у такій перевірці та можливості захисту її прав та інтересів, але Відповідачем при прийнятті рішення від 11.09.2020 такі права Позивача та принцип гласності було порушено.
		Також суд вказав, що оскільки станом на час здійснення Позивачем зазначених публікацій законодавством не було передбачено визначення поняття плагіат, а до 06.09.2014 відповідальності за плагіат і законодавчих норм, якими у тому числі керувався Відповідач при вчиненні спірних дій, взагалі не існувало, то застосування таких норм до Позивача та взагалі поширення на нього повноважень Нацагентства не відповідає принципу дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України.
		При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Комітету від 11.09.2020 за скаргами на порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що безпосередньо вказаним рішення до Позивача не застосовано негативні наслідки, у тому числі, що передбачені Законом України «Про вищу освіту», рішення має лише рекомендаційний характер, у зв`язку з чим воно не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
		Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що цей спір не стосується публічних правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
		Статтею 17 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII                  (далі - Закон № 1556-VII) встановлено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» від 15.04.2015 № 244 утворено Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі - Нацагентство) як постійно діючий колегіальний орган з питань реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти, а також затверджено Статут Нацагентства.
		Так, статтею 18 Закону № 1556-VII передбачено повноваження Нацагентства, згідно з пунктом 11 частини першої якої Нацагентство здійснює інші повноваження, передбачені законом.
		Відповідно до частини 9 статті 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюється, зокрема, Комітет з питань етики, що формується з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		Частиною 6 статті 6 Закону № 1556-VII встановлено, що виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
		За змістом пункту 9 Статуту Нацагентства Нацагентство скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 3 Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого Нацагентством 25.02.2019 (далі - Положення про комітети), передбачено, що Комітети будують свою роботу на принципах: академічної доброчесності; законності; відкритості; наукової обґрунтованості; колегіальності, демократичного обговорення та вирішення питань.
		У пункті 2 розділу ІІ Додатку № 2 до Положення про комітети визначено, що Комітет з питань етики: розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності; виконує інші повноваження, покладені на нього Нацагентством.
		Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що утворене у 2015 році Нацагентство, як постійно діючий колегіальний орган, уповноважений на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти, одним із структурних підрозділів якого є Комітет з питань етики, наділено в особі такого Комітету спеціальною компетенцією з розгляду питань академічного плагіату в дисертаційних дослідженнях (наукових доповідях).
		За наслідками розгляду таких питань, проведеного на підставі відповідного звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, Комітет повинен скласти відповідне подання та подати його до Нацагентства для прийняття ним рішення з приводу скасування присудженого особі наукового ступеня (видачу відповідного диплома).
		Проте, законодавством не передбачено ні порядку розгляду Комітетом таких звернень, заяв і скарг, ні порядку здійснення перевірки дисертації (наукової доповіді) на наявність у ній академічного плагіату та/або чітких критеріїв для його встановлення.
		Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем у даній справі є не безпосередньо Комітет, а Нацагентство в особі Комітету, тобто в особі структурного підрозділу, безпосередньо яким вчинено спірні дії та прийнято оскаржуване рішення, що відповідає вимогам пункту 9 частини першої статті 4 КАС України.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України             (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
		1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
		2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
		3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
		4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
		5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
		6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
		7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
		8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
		9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
		10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
		11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
		12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
		13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
		14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
		15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
		При цьому, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		Разом з тим, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 806/2421/16.
		Разом з тим, як вже було встановлено, Відповідачем у даній справі є колегіальний орган в особі його структурного підрозділу, який наділений певними владно-розпорядчими повноваженнями, що у межах спірних правовідносин реалізовані по відношенню до Позивача шляхом вчинення спірних дій та призвели до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, між сторонами в цій справі виникли саме публічно-правові відносини, засновані на принципі влади та підпорядкування.
		Більш того, між сторонами відсутні будь-які ознаки юридичної рівності, яка є одним з основних визначальних критеріїв приватно-правових відносин.
		Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними вищенаведені доводи Відповідача про те, що даний спір не стосується публічних правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. 
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 1 Статуту Національного агентства передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі - Національне агентство) є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом України «Про вищу освіту» на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.
		Статтею 18 Закону № 1556-VII визначено повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, згідно з пунктом 11 частини першої якої Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти здійснює інші повноваження, передбачені законом.
		У п. 9 Статуту Національного агентства передбачено, що Національне агентство скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною дев`ятою статті 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
		Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		У частині шостій статті 6 Закону № 1556-VII передбачено, що виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома.
		Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.
		Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.
		Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
		У п.п. 20, 21 Статуту Національного агентства передбачено, що у складі Національного агентства утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства.
		Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.
		Пунктом 3 Положення про комітет Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого Національним агентством 25.02.2019 передбачено, що Комітети будують свою роботу на принципах: академічної доброчесності; законності; відкритості; наукової обґрунтованості; колегіальності, демократичного обговорення та вирішення питань.
		У пункті 2 Додатку № 2 до вказаного Положення визначено, що Комітет з питань етики розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності.
		Відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII               (далі - Закон № 2145-VIII) академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
		Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:
		- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
		- дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
		- контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
		- об`єктивне оцінювання результатів навчання.
		До порушень академічної доброчесності Закон відносить, зокрема академічний плагіат.
		Академічний плагіат - це оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.
		У ст. 1 Закону № 1556-VII закріплено, що академічна доброчесність - сукупність етичних принципів та визначених Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що у        2015 році Кабінетом Міністрів України було утворено Національне агентство як постійно діючий колегіальний орган, уповноважений на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти, одним із структурних підрозділів якого є Комітет з питань етики.
		Разом з тим, Національне агентство в особі зазначеного Комітету наділено спеціальною компетенцією з розгляду звернень щодо наявності академічного плагіату в дисертаційних дослідженнях. За результатами перевірки, проведеної на підставі такого звернення, Комітет повинен скласти відповідний висновок та подати його до Національного агентства для прийняття ним рішення з приводу скасування присудженого особі наукового ступеня.
		Водночас, законодавством не передбачено ані порядку розгляду Комітетом таких звернень, ані порядку здійснення перевірки дисертації на наявність у ній академічного плагіату та/або чітких критеріїв для його встановлення.
		Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У висновках Європейського суду з прав людини, викладених в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», вказано про те, що законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю.
		У цьому ж рішенні ЄСПЛ також зазначив, що передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування.
		Отже, колегія суддів звертає увагу, що оскільки у спірних правовідносинах законодавством не передбачено ані порядку розгляду Комітетом таких звернень, ані порядку здійснення перевірки дисертації на наявність у ній академічного плагіату, Відповідач не тільки не створив будь яких чітких внутрішніх процедур з дотриманням таких принципів як гласність, добросовісність, розсудливість, обґрунтованість, відкритість тощо, а діяв на власний розсуд при розгляді вказаних звернень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вказані публікації здійснено Позивачем у 2007, 2014-2016 роках.
		Втім, станом на час їх здійснення законодавством не було регламентовано визначення академічного плагіату або, принаймні, загального поняття плагіату. До 2014 року також не було визначено процедури його виявлення, суб`єкта владних повноважень, якому було б надано відповідну компетенцію, та не було передбачено відповідальності особи, зокрема, у вигляді позбавлення наукового ступеня, у разі виявлення в її роботі плагіату.
		Лише 05.09.2017 законодавцем прийнято Закон України «Про освіту», який набрав чинності 28.09.2017 та яким вперше запроваджено поняття плагіату на законодавчому рівні.
		Разом з тим, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		Отже, наведеною конституційною нормою регламентовано принцип незворотності дії закону у часі, який є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
		За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
		За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
		Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/7866/17.
		У рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999                           № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 також наведено тлумачення вказаного принципу, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом.
		Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
		У рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		Отже, принцип дії закону в часі передбачає, що він поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, оскільки лише в такому випадку закон є передбачуваним для застосування.
		Таким чином, оскільки станом на час здійснення Позивачем зазначених публікацій законодавством не було передбачено визначення поняття плагіат, а до 06.09.2014 відповідальності за плагіат і законодавчих норм, якими у тому числі керувався Відповідач при вчиненні спірних дій, взагалі не існувало, то застосування таких норм до Позивача та взагалі поширення на нього повноважень Нацагентства не відповідає принципу дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України.
		Крім того, Відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відомостей щодо повідомлення Позивача про розгляд Відповідачем вищевказаних звернень надано не було, а колегією суддів не встановлено.
		Незважаючи на відсутність наданих Відповідачем доказів на підтвердження належного повідомлення Позивача про засідання Комітету 11.09.2020, представник Позивача брав участь у засіданні, що підтверджується протоколом засідання від 11.09.2020.
		Проте, з вказаного протоколу видно, що Комітет оголосив перерву у засіданні без зазначення дати та часу проведення наступного засідання і без повідомлення про це представника Позивача чи самого Позивача, в той час як після 30-хвилинної перерви засідання продовжено вже без участі представника Позивача, за наслідками якого вчинено оскаржувані дії та прийнято спірне рішення.
		Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції правомірно вказав на недотримання Комітетом форми реалізації наданих йому повноважень та порушення Відповідачем ст. 58 Конституції України, що вказує на обґрунтованість висновку суду першої інстанції, який вказав на наявність підстав для визнання протиправними дій Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело у вказаних наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 , з чим погоджується колегія суддів.
		Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Відповідача в оскаржуваній частині не містить.
		При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                    
		Розглянувши доводи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від                05 квітня 2021 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий-суддя:                                                                     В.П. Мельничук
		 
		                     Судді:                                                                      І.О. Лічевецький 
		 
		                                                                                                                  О.М. Оксененко
		 
		 
		Повний текст складено 29.07.2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...