Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/27721/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі.
Надіслано судом: 29.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: A/855/14709/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27721/20                                                                       
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2021 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача: Бужак Н. П.
		Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
		За участю секретаря: Шевченко Е.П.
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу особи, що не брала участь у розгляді справи ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України  на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2021 року, суддя Донець В.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,-
		 
		У С Т А Н О В И Л А:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення від 31.08.2020 №2 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (ЦЕКК) відповідно до якого  позивача  як судового експерта притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
		В обґрунтування протиправності та безпідставності  притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач послався на відсутність повноважень у ЦЕКК розглядати питання дисциплінарної відповідальності судових експертів державних спеціалізованих установ; відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження; відкриття дисциплінарного провадження на підставі скарги адвоката, який не підтвердив обсяг своїх повноважень; адвокатом долучено до скарги висновок, який є процесуальним джерелом у кримінальному провадженні без обов`язкового дозволу органу досудового розслідування на його розголошення (оприлюднення), що залишено поза увагою ЦЕКК під час прийняття оскаржуваного рішення; порушення відповідачем вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо незаконного втручання в проведення судової експертизи та порушення гарантій позивача як судового експерта; неврахування ЦЕКК того, що на день подання адвокатом скарги питання допустимості висновку судом не вирішено; в оскаржуваному рішенні не зазначено, за які конкретно порушення законодавства про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що відповідно до вимог пункту 1 розділу VI "Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів" могло бути підставою для притягнення атестованих судових експертів до обраного ЦЕКК виду відповідальності; оскаржуване рішення не передбачено нормами закону є суб`єктивним баченням ЦЕКК; відповідачем не забезпечено неупередженого розгляду питання про дисциплінарну відповідальність позивача.
		Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва  від 16 листопада 2020 року  відкрито провадження у справі та розгляд справи  здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засіданні  згідно ст. 262 КАС України.  
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31 серпня 2020 року №2.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду,  особа, яка не брала участь у справі ОСОБА_1 (апеляційна скарга за підписом адвоката Т.Г. Безпалого) подала апеляційну в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
		Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України подала апеляційну скаргу на  рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в якій просила  скасувати  рішення суду першої інстанції  та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
		В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Клопотання представника Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участю особи, яка діє від імені відповідача, колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню з огляду на вищевикладене. Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не наведено належних доводів, які б свідчили про необхідність розгляду справи  у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
		Виходячи з вимог ст. 311 КАС України, колегія суддів не знаходить підстав для  розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін  та вважає, що розгляд справи у порядку письмового провадження не порушує прав  Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України на апеляційне оскарження  рішення суду та розгляд поданої апеляційної скарги.
		Щодо заявлених у письмовій формі клопотань представника особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката Т.Г. Беспалого від 26.07.2021 року, а саме: про долучення до справи посвідчену адвокатом копію клопотання про визнання висновку експертів за результатами проведення комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) від 11.12.2019 № 28255/19-35/33653/19-61, копії технічного аудіо- та відеозапису судового засідання по справі №757/299027/20-к, яке відбулося 11.08.2020 року у Київському апеляційному суді, що зафіксовано на диску, а також  посвідчену адвокатом копію листа Харківського НДІСЕ від 24.04.2020,  копію листа  Одеського НДІСЕ від 28.04.2020, копію листа Львівського НДІСЕ від 24.04.2020, копію листа Департаменту експертного  забезпечення  правосуддя МЮ України від 20.11.2020  №997/33941-33-20/6.2, копію плану науково-дослідних робіт КНДІ судових експертиз МЮ України на 2019 рік, підписаного та затвердженого директором 28.12.2018 року, то колегія суддів не вбачає підстав для їх  задоволення з огляну на те, що зазначені документи не є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки не стосуються предмету спору, а саме рішення ЦЕКК при МЮ України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Щодо клопотання позивача ОСОБА_2 від 21.07.2021 року про закриття апеляційного провадження у справі, то дане питання має бути вирішено судом під час ухвалення відповідного судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
		Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України не підлягає задоволенню.
		Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , то апеляційне провадження  за даною апеляційною скаргою підлягає закриттю.
		Судом першої інстанції встановлено, що Комісією судових експертів у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за результатами проведення комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) у кримінальному провадженні №12016100000001206, складено висновок від 11.12.2019 №28255/19-35/33653/19-61.
		Адвокатом Безпалим Т.Г. подано до Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України скаргу від 05.05.2020 №547 (вх. №13518-33-20 від 14.05.2020) на судового експерта Ірхіна Ю.Б., свідоцтво №394-15, видане ЕКК КНДІСЕ МЮ України 03.09.2015, судового експерта Семенця А.В., свідоцтво №407-15, видане ЕКК КНДІСЕ МЮ України 06.11.2015, за результатом складення висновку експертів щодо проведення комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та кримінального аналізу ходи) від 11.12.2019 №№28255/19-35/33653/19-61, згідно з якою судові експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не дотримались методик проведення психологічної експертизи, так як вийшли за межі спеціальних знань у сфері психологічної експертизи, визначеної розділом 6 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, порушивши пункти 2.2, 2.3 цієї Інструкції та "Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.
		Разом із скаргою адвокатом також були подані  висновок експертів від 11.12.2019 №№28255/19-35/33653/19-61 на 40 арк.; ордер про надання правової допомоги на 1 арк.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.01.2009 №3872/10 на 1 арк.
		Директором Департаменту експертного забезпечення правосуддя направлено до дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України подання від 27.05.2020 про розгляд на засіданні Дисциплінарної палати скарги адвоката Безпалого Т.Г. та доданих до неї документів.
		Рішенням Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 01.06.2020 №3 відкрито дисциплінарне провадження відносно судового експерта ОСОБА_2 , витребувано в нього пояснення з метою перевірки відповідності висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз, вирішено провести його аналіз. Проведення аналізу доручено члену дисциплінарної палати ЦЕКК, фахівцю Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 .
		Листом від 03.06.2020 №537/6.3/28-20 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_2 про відкриття дисциплінарно провадження та необхідність надання пояснень. 
		За результатами аналізу висновку експертів від 11.12.2019 №28255/19-35/33653/19-61 членом дисциплінарної палати ЦЕКК ОСОБА_7 складено довідку від 15.06.2020 відповідно до висновків якої, завдання, хід психологічного дослідження та його результати (висновки) при проведенні комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) не відносяться до предмету, кола завдань та методик судово-психологічної експертизи. У психологічній частині дослідження при проведенні комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) містяться порушення частини сьомої статті 69 Кримінально процесуального кодексу України, пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 4.5, 4.14 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" та пунктів 6.4, 6.6 розділу VI "Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень". 
		Листом від 10.06.2020 №7163-20 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України пояснення ОСОБА_2 на скаргу адвоката Безпалого Т.Г.
		Міністерство юстиції України листом від 19.06.2020 №681/6.3/28-20 повідомило позивача про засідання дисциплінарної палати ЦЕКК щодо розгляду питання його дисциплінарної відповідальності. 
		За результатами аналізу висновку експертів від 11.12.2019 №28255/19-35/33653/19-61 членом дисциплінарної палати Комісії ОСОБА_7 складено довідку від 30.06.2020, відповідно до висновків якої завдання, хід психологічного дослідження та його результати (висновки) при проведенні комплексної комісійної експертизи з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) в частині психологічних досліджень не в повній мірі відповідають методичним засадам саме судової психологічної експертизи. На сьогоднішній день методика комплексних досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності (портретної, психологічної експертизи та криміналістичного аналізу ходи) - відсутня, тому висновок експертів-психологів потребує аргументації саме у межах предмету судових психологічних досліджень.
		Позивачем подано заяву на ім`я Голови дисциплінарної палати ЦЕКК від 07.07.2020 про відвід членам дисциплінарної палати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Міністерство юстиції України листом від 22.07.2020 №887/6.3/28-20 повідомило позивача про перенесення розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності на чергове засідання палати у зв`язку з його неявкою.
		Листом від 07.08.2020 №1016/6.3/28-20 запрошено позивача 20.08.2020 на засідання дисциплінарної палати ЦЕКК щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності.
		Листом від 12.08.2020 ОСОБА_2 повідомив Департамент експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України про бажання взяти особисту участь в засіданні дисциплінарної палати ЦЕКК 20.08.2020.
		Рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 20.08.2020 №6 у зв`язку з повторною неявкою ОСОБА_2 на засідання дисциплінарної палати ЦЕКК перенесено розгляд питання щодо дисциплінарної відповідальності на чергове засідання дисциплінарної палати ЦЕКК.
		Позивачем подано заперечення від 31.08.2020 на скаргу адвоката Безпалого Т.Г. та заяву про відвід членам дисциплінарної палати ЦЕКК ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
		Рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31.08.2020 №2 вирішено притягнути судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року  особа, що не брала участі у розгляді справи ОСОБА_1  зазначила,  що рішення суду впливає на її права, свободи та інтереси.  
		ОСОБА_1 є фігурантом кримінальної справи, експертне дослідження  у якій здійснював судовий експерт ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Під час проведення експертизи дані судовові експерти недотримались методики проведення психологічної експертизи, вийшли за межі спеціальних знань у сфері  психологічної експертизи. Наявність порушень, виявлених дисциплінарною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України є підставою для визнання висновку експертів недопустимим доказом у кримінальному провадженні.
		Положеннями частини першої статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у особи права оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції є вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом спору в цій справі є рішення №2 від 31.08.2020 року дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України щодо судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2 , яким останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
		Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу»  судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
		Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи та законні інтереси, і просити про їх захист.
		Як встановлено судом, позивач, вважаючи протиправним та незаконним рішення  дисциплінарної комісії щодо  притягнення його до дисциплінарної відповідальності  та накладення дисциплінарного стягнення, звернувся до суду з даним  позовом для захисту порушеного права  та охоронюваного законом інтересу.
		Отже, спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем - ОСОБА_2 та Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при  Міністерстві юстиції України.
		В контексті спірних правовідносин, а також їх правового регулювання варто зазначити, що скаржник - ОСОБА_1 не є їх учасником, а рішення суду першої інстанції у розглядуваному випадку не стосується її прав та інтересів та ним не вирішувались права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
		Окрім того,  скаржник  не навела належних доводів в чому саме полягає порушення її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). 
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
		Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося.
		Окрім того, колегія суддів зазначає, що висновок експертизи, про який вказує скаржник в апеляційній скарзі, є доказом у кримінальному провадженні, а отже не може бути предметом судового розгляду у адміністративній справі та йому не може бути надана відповідна оцінка щодо законності чи протиправності.
		Щодо апеляційної скарги Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 №4038-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
		Чинним законодавством визначено наступні види юридичної відповідальності: кримінальна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна.
		Частиною третьою статті 17 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.
		Відповідно до Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №249/26694 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, Положення №301/5) :  ЦЕКК є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України (пункту 1 Розділу ІІ); основними завданнями ЦЕКК зокрема є розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів (підпункт 6 пункту 2 Розділу ІІ). 
		ЦЕКК діє у складі кваліфікаційної і дисциплінарної палат. Дисциплінарна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктами 5, 6 пункту 2 цього розділу (пункт 3 Розділу ІІ);
		відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності (пунктом 1 розділу VI).
		Як убачається з позовної заяви, позивач мотивує протиправність оскаржуваного рішення ЦЕКК тим, що законами не визначено видів дисциплінарної відповідальності та підстав для притягнення експерта до такої відповідальності. Притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі Порядку, затвердженого Міністерством юстиції України є  протиправним, оскільки це суперечить Конституції України.
		За змістом частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій  чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністартивні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Отже, вирішуючи даний спір, суд повинен  перевірити чи діяв відповідач під час  притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
		Надаючи тлумачення наведеній нормі, Конституційний Суд України в Рішенні від 30.05.2001 №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб) дійшов висновку, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.
		У даному Рішенні Конституційний Суду України на підставі аналізу норм Основного закону України, які передбачають відповідальність, висловив правову позицію, відповідно до якої за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.
		Окрім того, у зазначеному Рішенні Конституційний Суд зазначив наступне: «Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи  до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення  визначаються виключно  законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом,  що юридична відповідальність особи має індивідуальний  характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).
		У статті 14 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 №4038-ХІІ передбачено, що судовий експерт може бути притягнутий до юридичної відповідальності на підставах і в порядку, передбачених законодавством.
		Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, позивача ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження відповідно до підпункту 1 пункту 13 Положення №301/5 Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів.
		Як зазначено у розділі І «Загальні положення» це Положення відповідно до статей 10, 14, 16, 17 та 21 Закону України «Про судову експертизу» визначає:
		організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК);
		порядок підготовки та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта;
		порядок проведення атестації з метою присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта в ЦЕКК;
		порядок видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, його дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
		порядок тимчасового припинення здійснення судово-експертної діяльності та її поновлення;
		порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.
		Отже, зазначений Порядок визначає організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, у т.ч.  і порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності.
		Згідно Преамбули Закону України «Про судову експертизу» цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
		В тоже час зазначений Закон не містить норми, де б визначались діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад). Не містить таких норм і Положення №301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватись до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
		Відповідачем застосовано до позивача вид дисциплінарної відповідальності, який визначений не законом України, а нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України, що не відповідає пункту 22 статті 92 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в Рішенні від 30.05.2001 №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб).
		Частина 1, 2, 3 статті 7 КАС України визначає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів. Суд застосовує інші  правові акти, прийняті  відповідним органом на підставі, у межах повноважень та успосіб, визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		Отже, суд першої інстанції вірно не застосовав до спірних відносин підпункт 1 пункту 13 Розділу VI Положення №301/5, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України.
		При цьому суд вірно зазначив, що  відсутні підстави для звернення з поданням до Верховного Суду на підставі абзацу другого частини четвертої статті 7 КАС України, оскільки до повноважень Конституційного Суду України відповідно до статті 150 Конституції України не віднесено вирішення питання конституційності правових актів Міністерства юстиції України. 
		Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Кримінальний Кодекс України передбачає  кримінальну відповідальну експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Тобто, даним Законом чітко визначено питання відповідальності експерта за вчинення кримінального правопорушення під час здійснення діяльності експерта.
		Закон, який би передбачав відповідальність експерта за вчинення  дисциплінарного  правопорушення під час здійснення ним експертної діяльності відсутній. Зазначене Положення в силу вимог Конституції України не може підміняти собою  Закон, який би  визначав склад правопорушення як підставу притягнення особи до дисциплінарної  відповідальності та заходи  державно-примусового впливу за його вчинення.
		З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявносмті правових підстав для  скасування оскаржуваного рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31.08.2020 №2 про притягнення позивача як судового експерта до дисциплінарної відповідальності у вигляд попередження.
		Щодо доводів скаржника про порушення суд норм процесуальнного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
		19 травня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва залучено до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство юстиції України.
		Відповідно до  ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Згідно з ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Як убачається з матеріалів справи суд першої інстанції залучив в якості відповідача Міністерство юстиції України, проте, у справі відсутні докази направлення даному відповідачу копії ухвали та копії позовної заяви для ознайомлення та подання відзиву.
		Зазначена обставина хоча і є процесуальним порушенням в силу вимог КАС України, проте не може бути підставою для скасування по суті правильного рішенння, оскільки суд апеляційної інстанції направив на адресу Міністерства юстиції України апеляційні скарги, а тому Міністерство юстиції України мало можливість не лише подати апеляційну скаргу на рішення суду а й надати свої доводи і заперечення в апеляційній скарзі щодо безпідставності позовних вимог, спростувати всі доводи позивача, надати відповідні докази.
		Проте, Міністерство юстиції України апеляційної скарги на рішення суду не подавало, як не подавало заперечень  чи відзиву на апеляційні скарги.
		Апеляційна скарга була подана  Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України. Заява від Міністерства юстиції про приєднання до апеляційної скарги скаржників також не надходила до суду апеляційної інстанції.
		Щодо доводів скаржника про необхідність розгляду справи спочатку післяч залучення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
		Як встановлено судом, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання. Розгляд справи відбувався 19 травня 2021 року та за наслідками такого розгляду прийнято оскаржуване рішення. 
		Ухвала суду про залучення відповідача була прийнята 19 травня 20201 року до розгляду справи та ухвалення  судом оскаржуваного рішення.
		Відповідно до частини 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Інших доводів скаржник в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення не навів.
		У своєму рішенні Європейськй суд з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) № 27/05/2013 від 09 січня 2013 року зазначив:
		«Стаття 8 Конвенції     передбачає таке:
		« 1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
		«Вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II)».
		Частиною другою     статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»     суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91, пункт 29).
		Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законними і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 305, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, що не брала участь у розгляді справи ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2021 року у справі № 640/27721/20 закрити.
		Апеляційну скаргу Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративнолго суду м. Києва від 19 травня 2021 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. 
		 
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                Бужак Н.П.
		 
		Судді:                                                                                          Костюк Л.О.
		 
		                                                                                                    Кобаль М.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...