Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/407/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.
Дата набрання законної сили: 20.12.2021 (частково)
Результат оскарження 20.12.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: визнано нечинним судове рішення суду першої інстанції частково і закрито провадження у справі у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"19" липня 2021 р.м. Одеса  Справа № 916/407/21
		Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В., 
		при секретарі судового засідання Свічкар В.В.,
		розглянувши справу №916/407/21
		за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1, код ЄДРПОУ 26302595, електронна пошта: dks@omr.odessa.ua)
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКО" (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Дерибасівська, будинок 8, код ЄДРПОУ 41415204)
		про стягнення 118  132,87 грн., розірвання договору оренди та виселення;
		представники сторін:
		від позивача - Єпіхіна Ю.О.;
		від відповідача - Вакаренко І. В.
		ВСТАНОВИВ:
		Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - позивач, Департамент, орендодавець) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКО" (далі - відповідач, орендар) про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 1585344,75 грн., з яких: 1417280,86 грн. заборгованості з орендної плати, 50490,86 грн. пені, 76486,38 грн. інфляційного збільшення, 41086,65 грн. 3% річних.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору оренди №281/19 нежитлового приміщення від 15.05.2019р.
		Ухвалою від 22.02.2021р. позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 28320,17 грн.
		03.03.2021р. до суду подано заяву про усунення недоліків (вх.№6067/21), до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 28320,17 грн.
		Ухвалою від 09.03.2021р. прийнято до розгляду позовну заяву (вх.№424/21 від 17.02.2021), відкрито провадження у справі №916/407/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.04.2021р.; запропоновано відповідачу реалізувати право на подання відзиву.
		06.04.2021р. до суду надійшли пояснення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вх. №9469/21), де вказано про те позивач, при оформленні позовної заяви, допустив описку в сумі судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача у випадку задоволення позову. 
		07.04.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 19.04.2021р.
		19.04.2021р. протокольною ухвалою господарського суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.05.2021р. 
		11.05.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №12563/21) про ознайомлення з матеріалами справи.
		17.05.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2021р.
		02.06.2021р. протокольною ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2021р.
		02.06.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №14970/21) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №136 від 12.04.2021р. Як зазначив представник, вказане платіжне доручення свідчить про сплату відповідачем на користь позивача 1 561 619,79 грн. заборгованості за оренду приміщення згідно з Договором оренди №281/19 від 15.05.2019р.
		29.06.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №17269/21) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказав, що 13.04.2021р. відповідачем сплачено заявлену у позовній заяві заборгованість з орендної плати в сумі 1417280,86 грн. та пеню в сумі 49931,02 грн. Позивач зазначив, що за відповідачем залишилась заборгованість, а саме: 559,84 грн. пені, 76486,38 грн. інфляційного збільшення, 41086,65 грн. 3% річних.
		01.07.2021р. до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх. №17591/21) про відкладення розгляду справи.
		01.07.2021р. протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 19.07.2021р.
		Ухвалою від 19.07.2021р. судом закрито провадження у справі №916/407/21 в частині вимог про стягнення 1  467 211,88 грн.
		19.07.2021р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Позиції та доводи учасників процесу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне.
		Товариству з обмеженою відповідальністю «ВКО» згідно з договором оренди №281/19 від 15.05.2019р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлові приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 345.6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8, строком до 21.04.2022р.
		08.11.2019р. між Департаментом та ТОВ «ВКО» укладено договір оренди №281/19 в нотаріальній формі та нотаріально посвідчено, предметом якого залишилося вказане вище нежитлове приміщення. Строк дії договору встановлено до 31.12.2050р.
		Посилаючись на п. п. 2.2., 2.4. Договору, ст. 762 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач вказав, що відповідач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату. Зазначив, що відповідач не виконував вказані вимоги, систематично не сплачував орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 1  417  280,86 грн. за період з 06.11.2019р. по 28.02.2021р.
		У зв`язку з простроченням сплати орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 50  490,86 грн., а також 76  486,38 грн. інфляційного збільшення й 41  086,65 грн. 3% річних. 
		Крім того, посилаючись на п. 3.3. Договору, ст. 291 ГК України, п. 2 ст. 651 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач просив суд розірвати договір оренди №281/19 через неналежне виконання відповідачем обов`язків зі сплати орендної плати, а також - виселити відповідача з орендованих приміщень.
		Відповідач правом на подання відзиву не скористався. У судових засіданнях на стадії підготовчого провадження та на стадії розгляду справи по суті приймав участь представник відповідача, який просив суд відмовити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в частині позовних вимог про розірвання договору та виселення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		15.05.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №281/19, пунктом 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 345,6 (триста сорок п`ять цілих та шість десятих) кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8 (далі за текстом - об`єкт оренди).
		Пунктом 1.2. Договору оренди №281/19 від 15.05.2019р. встановлено, що передача в оренду об`єкта зазначеного у п.1.1. цього договору здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", наказу директора департаменту «Про укладення договору оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 345,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса вул. Дерибасівська, 8, з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ТОВ) «ВКО» від 15.05.2019 р. № 281».
		Пунктом 1.3. Договору оренди №281/19 від 15.05.2019р. встановлено термін його дії - з « 15» травня 2019р. до « 15» квітня 2022р.
		24.06.2019р. позивач та відповідач підписали Акт прийому-передачі нежилих приміщень, відповідно до якого Департамент передав орендареві (Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКО") нежитлові приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 345,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8.
		08.11.2019р. між позивачем та відповідачем укладено нотаріально-посвідчений Договір, зареєстрований в реєстрі за №1223 (далі - Договір), яким сторони вирішили викласти текст Договору оренди нежитлового приміщення №281/19 від 15.05.2019р. в новій редакції.
		Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого та другого поверхів, що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Дерибасівська, будинок 8, загальною площею - 345,6 кв.м., основною площею - 221,0 кв. м.
		Зазначені нежитлові приміщення належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва (серія САС №625229) про право власності на нежитлові приміщення першого та другого поверхів, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 02 лютого 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 жовтня 2004 року № 672, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року номер запису про право власності: 34073373, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1957272151101.
		Пунктом 1.4. Договору встановлено термін його дії - до 31.12.2050р.
		Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992р. (в редакції чинній на дату укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
		Статтею 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992р. врегульовано, що орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. 
		Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992р. визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. 
		Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		27.12.2019р. набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019р. (далі - Закон України „Про оренду державного та комунального майна"), який був введений в дію з 01.02.2020р. При цьому, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992р. із наступними змінами з дня введення в дію Закону № 157-IX визнано таким, що втратив чинність. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Представник відповідача під час розгляду справи не заперечував щодо несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати за Договором. 
		Судом встановлено, що відповідач погасив частину заборгованості, у розмірі 1561619,79 грн. Враховуючи зазначене, а також те, що 94407,91 грн., позивач зарахував в погашення поточної заборгованості по Договору за березень 2021р., ухвалою від 19.07.2021р. судом закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКО" 1467211,88 грн.
		Таким чином на розгляді суду залишились вимоги позивача щодо: стягнення з відповідача 118  132,87 грн., а саме: 559,84 грн. пені, 76486,38 грн. інфляційного збільшення, 41086,65 грн. 3% річних; розірвання договору оренди та виселення.
		Щодо стягнення з відповідача пені, 3% та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
		Згідно з п. п. 2.4., 2.5. Договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.
		Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний. 
		Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, підлягають задоволенню.
		Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 118  132,87 грн., з яких 559,84 грн. пені, 76486,38 грн. інфляційного збільшення, 41086,65 грн. 3% річних, - підлягають задоволенню.
		Щодо розірвання Договору та виселення суд зазначає наступне.
		Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі (п. 3.3. Договору).
		У разі не внесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором за законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (5. 3. Договору).
		Відповідно до п. п. 7.5., 7.6., 7.7., 7.8. Договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом двадцяти днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. Після закінчення строку дії цього Договору, орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
		За приписами п. 7.9. Договору заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.
		У матеріалах справи міститься претензія (вих. №01-13/487 від 10.02.2021р.), адресатом якої значиться відповідач. У вказаній претензії позивач пропонував відповідачу у місячний строк сплатити заборгованість з орендної плати з урахуванням індексації в сумі 1382495,03 грн., а також 3% річних у сумі 37946,93 грн. та пеню у сумі 52664,81 грн.
		27.12.2019р. набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019р., який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020р.
		Враховуючи набрання чинності новим Законом України „Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019р., питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна. 
		Відповідно до преамбули Закон України „Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019р. цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
		Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Об`єктами оренди за цим Законом може бути окреме індивідуально визначене майно.
		Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. 
		Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.
		Слід зазначити, що ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992р., який на момент вирішення даного спору втратив чинність, було закріплено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
		Враховуючи положення приписів ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019р., які підлягають застосуванню під час вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що право на припинення договору оренди комунального майна може бути реалізовано лише з передбачених цим Законом або договором підстав. Слід зазначити, що приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна" несвоєчасна сплата орендних платежів взагалі не віднесена до підстав, встановлених для припинення договору.
		Позовні вимоги Департаменту в частині розірвання договору обґрунтовані умовами п. 3.3 Договору. При цьому, позивач посилається на істотне порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, що, за переконанням Департаменту, є підставою для розірвання договору у відповідності зі ст. 651 ЦК України.
		Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Господарський суд зазначає, що за загальним правилом оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд має встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. 
		Проте, оцінка наявності істотного порушення договору, як підстави для розірвання договору, у будь-якому випадку здійснюється судом за умови можливості розірвання договору з передбачених ст. 651 ЦК України підстав.
		Як вже було зазначено, умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а, отже, питання наявності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 651 ЦК України має вирішуватись судом із урахуванням вимог спеціального закону. Так, ч. 2 ст. 24 вказаного Закону чітко визначено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. 
		Наведене дозволяє суду дійти висновку, що під час вирішення питання про припинення договірних відносин приписи цивільного та господарського законодавства, якими визначені наслідки порушення зобов`язань за договором, в тому числі, у випадку порушення зобов`язань за договором оренди, не застосовуються, оскільки суд має керуватись виключно Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди. При цьому, як зазначалось вище по тексту рішення приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна" несвоєчасна сплата орендних платежів не віднесена до підстав, встановлених для припинення договору. 
		З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 651 ЦК України, з посиланням на яку Департаментом було заявлено позовні вимоги про розірвання договору. Водночас суд критично відноситься до доводів позивача про наявність підстав для розірвання Договору із посиланням на приписи ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992р., оскільки на момент вирішення даного спору вказаний Закон втратив чинність.
		Слід також зазначити, що хоча позивач відповідно до п. 3.3. Договору і має право ініціювати розірвання Договору через несплату орендної плати, проте, Департаментом не дотримано порядок розірвання Договору, передбачений п. 7.9 Договору. 
		Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору оренди від 08.11.2019р.
		Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору, суд також відмовляє у задоволенні вимоги про виселення відповідача з орендованих приміщень, яка є похідною від вимоги про розірвання Договору.
		Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до п.1  ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
		1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
		2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1771,99 грн. витрат зі сплати судового збору. 
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКО" (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Дерибасівська, будинок 8, код ЄДРПОУ 41415204) про стягнення 118  132,87 грн., розірвання договору оренди та виселення - задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКО" (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Дерибасівська, будинок 8, код ЄДРПОУ 41415204) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1, код ЄДРПОУ 26302595) 118  132,87 грн. пені, інфляційних втрат, 3% річних, 1771,99 грн. витрат зі сплати судового збору.
		3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 19 липня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 29 липня 2021 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                            Р.В. Волков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...