Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1755/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2021.
Дата набрання законної сили: 20.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 липня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  914/1755/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ    О.    В. - головуючий, Волковицька    Н.    О., Могил    С.    К.
		за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.    В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Голуба Лагуна"
		на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 (суддя Яворський    Б.    І.)
		і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (головуючий суддя Галушко    Н.    А., судді Скрипчук    О.    С., Орищин    Г.    В.)
		у справі № 914/1755/19
		за позовом Львівської міської ради
		до Товариства з обмежено відповідальністю "Голуба Лагуна"
		тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м.       Львові
		про приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самочинно забудованого об`єкта
		(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явились)
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна" про приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта.
		2.          Позовні вимоги мотивовані тим, що об`єкт "Будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" не може бути завершений будівництвом, оскільки у відповідача на даний час відсутнє право користування земельною ділянкою, відсутній дозвіл органу державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Садовій (біля поліклініки) у м. Львові, а його отримання є неможливим без наявності чинних містобудівних умов та проектної документації, розробленої відповідно до них, а також відповідно до земельного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини, та відсутній документ, що дає право на виконання будівельних робіт (декларація про початок виконання будівельних робіт). Будівництво 6-поверхового об`єкта не погоджене Міністерством культури України, що також порушує вимоги законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Таким чином, об`єкт будівництва має ряд ознак самочинного будівництва.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		3.          Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №    914/755/19 позовні вимоги Львівської міської ради задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "Голуба Лагуна" привести земельну ділянку площею 0,0380    га кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, на якій розміщено об`єкт: Будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові у попередній стан шляхом знесення об`єкта: Будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові. 
		4.          Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент звернення з позовом до суду, як і на момент прийняття рішення у відповідача відсутнє право користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Судова (біля поліклініки). 
		5.          Відповідачем запроектовано та розпочато будівництво 6-поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові, замість адміністративно-офісної будівлі, поверховість якої не повинна була перевищувати 4-х поверхів. Відтак, об`єкт будівництва містить ряд ознак самочинного будівництва. Відповідач в зоні малоповерхової житлової забудови змінив геометричні параметри будівлі без погодження відповідних контролюючих органів та розробив відповідну проектну документацію, і тому такий об`єкт не може бути завершений будівництвом.
		6.          Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції відхилили доводи ТОВ "Голуба Лагуна" про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель здійснюється її власником самостійно, оскільки у даному випадку сторони у договорі узгодили умови, які є обов`язковими для них. Суди зазначили, що у Типовому договорі оренди землі мету визначено як умову, яку сторони повинні узгодити, а у п.15 договору оренди землі чітко вказана мета використання земельної ділянки - будівництво адміністративно-офісної будівлі. Натомість відповідач здійснював будівництво житлового будинку, що суперечить меті, визначеній договором.
		7.          Суди зазначили, що посилання Відповідача на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулася, не спростовує факту будівництва на земельній ділянці, що не була відведена Львівською міською радою для цієї мети, а отже, дане будівництво у силу ч.1 ст.376 ЦК України є самочинним.
		8.          Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що наказом Інспекції ДАБК у м. Львові № 89/17 від 30.10.2017 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 20.04.2017 на об`єкт "Будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові". Відповідачем оскаржено до адміністративного суду рішення Департаменту ДАБІ у Львівській області від 23.10.2017, однак наказ відповідачем не оскаржувався, і він на сьогодні є чинним.
		9.          Задовольняючи позов, суди зазначили, що перебудова об`єкта будівництва не призведе до усунення порушень вимог законодавства та відновлення прав Львівської міської ради, яка передавала земельну ділянку не для тієї мети, з якою її було використано, вільною від забудови.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		10.          Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №    914/1755/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		11.          Відповідач не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначаючи, що судами не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, зокрема скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо порушення прав та інтересів власника земельної ділянки, а також відсутності у відповідача прав користування земельною ділянкою.
		12.          Так, скаржник зазначає, що будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення було розпочато під час дії укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки. При цьому забудова здійснювалась в межах цільового призначення такої земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) і з відома та за погодженням Львівської міської ради.
		13.          Також Відповідач зазначає, що в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі" звертався до Львівської міської ради з листами про продовження договору оренди земельної ділянки, проте як до, так і після закінчення договору оренди земельної ділянки від Позивача не надходило жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі, при цьому Відповідач продовжував користуватись земельною ділянкою, належним чином виконував свої зобов`язання за договором в частині своєчасної сплати орендних платежів. Таким чином, ТОВ "Голуба Лагуна" вважає, що договір оренди земельної ділянки, з огляду на відсутність заперечень Позивача, автоматично поновився на тих же умовах і на той самий строк в силу приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, неукладення між сторонами додаткової угоди до договору містить формальний характер та не залежить від Відповідача, оскільки товариство вчинило всі передбачені договором та Законом дії щодо продовження такого договору.
		14.          Скаржник зазначає, що будівництво спірного об`єкту здійснювалось, зокрема на підставі діючих на початок забудови містобудівних умов і обмежень, які були затверджені Позивачем саме для будівництва багатоквартирного будинку та Декларації про початок будівельних робіт. При цьому, органами контролю не було встановлено та відповідно не застосовувалось жодних санкцій до ТОВ "Голуба Лагуна", пов`язаних із будівництвом спірного об`єкту.
		15.          Відповідач стверджує, що саме непослідовна позиція Львівської міської ради та її виконавчих органів, яка полягає у наданні відповідних дозволів та подальшому їх скасуванні, а також бездіяльність Позивача щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, порушує майнові права Відповідача та завдає шкоду діловій репутації товариства.
		16.          Вказані обставини, на думку скаржника, свідчать про порушення принципу "належного урядування", закріпленого в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 та статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
		17.          Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/13854/17 та від 10.09.2018 у справі №    920/739/17, а також у постановах Вищого господарського суду України від 19.10.2016 у справі № 924/191/16 та від 17.08.2017 у справі № 909/700/14.
		 
		Позиція інших учасників справи
		18.           Третя особа подала відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
		19.          При цьому Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м.    Львові зазначає, що на момент звернення Позивача до суду та на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у Відповідача було відсутнє право користування земельною ділянкою. Також проектоване будівництво проводилось на земельній ділянці, що не була надана для будівництва житлового будинку та всупереч її цільовому призначенню. У зв`язку з чим, на думку третьої особи, будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці є неможливим через порушення цільового та функціонального призначення, а також мети, з якою зазначена земельна ділянка була надана в оренду Відповідачу.
		20.          Також третя особа зазначає, що на даний час у Відповідача відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт по спірному об`єкту, а його отримання є неможливим без права користування земельною ділянкою, а також без наявності розробленої проектної документації відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема земельного та про охорону культурної спадщини.
		21.          Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		22.          Львівська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,0380 га кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, що знаходиться на вул. Судовій (біля поліклініки) у м. Львові.
		23.          Відповідно до пункту 4 висновку Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР від 09.10.2007 про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою на вул. Судовій ТОВ "Голуба Лагуна" дозволяється будівництво адміністративно-офісної будівлі; землекористувач зобов`язаний використовувати територію за функціональним використанням.
		24.          Ухвалою ЛМР № 1274 від 15.11.2007 ТОВ "Голуба Лагуна" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,038 га у межах червоних ліній на вул. Судовій (біля поліклініки) в оренду терміном на 10 років для будівництва адміністративно-офісної будівлі за функцією використання - землі комерції, перевівши із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови.
		25.          14.12.2007 Львівською міською радою та ТОВ "Голуба Лагуна" укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 2 якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:04:006:0001 площею 0,038 га, що знаходиться на вул. Судовій (біля поліклініки) у м. Львові (п.1 договору). На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п.3 договору).
		26.          Відповідно до п.15 даного договору земельна ділянка передається для будівництва адміністративно-офісної будівлі (мета використання). Цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки) - землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення - землі комерційного використання (п.16 договору).
		27.          Строк дії договору відповідно до п.8 складає 10 років - до 15.11.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		28.          14.12.2007 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
		29.          Розглянувши подане історико-містобудівне обґрунтування та висновки Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 22.10.2012 №04/3712, Управління охорони культурної спадщини ЛОДА у листі від 23.11.2012 за №    11/815 зазначило, що вважає можливим забудову ділянки на вул. Судовій і погоджує історико-містобудівне обґрунтування у частині розташування об`єкту в межах орендованої земельної ділянки. При цьому вважає доцільним обмежити поверховість об`єкту до 4-х поверхів.
		30.          У листі Міністерства культури України від 13.03.2013 відзначається, що міністерство розглянуло подане історико-містобудівне обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку на вулиці Судовій у місті Львові та погоджує його, вказавши, що обов`язковими для виконання є зауваження Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, висловлені у листі від 23.11.2012 № 11/8115.
		31.          28.11.2016 виконавчим комітетом Львівської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій.
		32.          Згідно містобудівних умов цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення - землі комерційного використання. Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва: загальна площа будинку 1 285,30 кв. м, площа приміщень громадського призначення 104,80 кв. м, загальна площа квартир 1 021,20 кв. м, поверховість 6 поверхів. Містобудівні умови розроблені на підставі Генерального плану забудови міста, затвердженого ухвалою міської ради від 30.09.2010 № 3924 (п.1.8).
		33.          Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2017 внесено зміни в раніше видані містобудівні умови в частині основних техніко-економічних показників, в результаті чого загальна площа будинку складає 1 367,10 кв. м., площа приміщень громадського призначення 159,90 кв. м., загальна площа квартир 1 029,90 кв. м., поверховість 5-6 поверхів.
		34.          20.04.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт "Будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові", замовник ТОВ "Голуба Лагуна". Відповідно до даних цієї декларації "Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва" загальна площа будівлі 1362,4 кв. м, площа вбудованих нежитлових приміщень 150,80 кв. м, загальна площа квартир 1028,2 кв. м, поверховість 6 поверхів.
		35.          Рішенням Департаменту ДАБІ у Львівській області від 23.10.2017 скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у зв`язку з тим, що вони видані з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: п.2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, абз.2 п.2 ст.24, п.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягає у здійсненні забудови земельної ділянки з порушенням вимог щодо цільового призначення, а також за відсутності плану зонування території або розробленого детального плану, що є порушенням ч.1 ст.18, абз.1 ч.2, п.4 ч.4 ст.19 та п.6 розділу 5 "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		36.          30.10.2017 Інспекцією ДАБК у м. Львові винесено наказ про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.04.2017 на об`єкт "Будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові". У зазначеній декларації про початок виконання будівельних робіт було зазначено, що об`єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності, що тепер відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" відноситься до об`єктів із середніми наслідками (СС2).
		37.          Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №    813/4790/17 скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду департаменту архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 23.10.2017 "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Голуба Лагуна" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій".
		38.          20.06.2019 Львівська міська рада не підтримала проєкт ухвали "Про продовження ТОВ "Голуба Лагуна" терміну оренди земельної ділянки на вул. Судовій (біля поліклініки)".
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Розгляд клопотань
		39.           19.07.2021 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі на іншу дату, яке мотивовано тим, що ТОВ " Голуба Лагуна" дізналось про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 20.07.2021 з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 19.07.2021, у зв`язку з чим, з метою підготування додаткових пояснень з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №    925/929/19.
		40.          Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
		41.          За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		42.          Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов`язкову і в ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 про поновлення касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Голуба Лагуна" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та призначення справи до розгляду на 20.07.2021. Також Суд враховує, що заявник є заявником касаційної скарги у цій справі та, відповідно, виклав усі свої заперечення та доводи у ній, відтак, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		43.          Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
		44.          Поряд із цим, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		45.          Так, під час перегляду цієї справи касаційним господарським судом було встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду переглядалась справа №    925/929/19 у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, і така зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц.
		46.          З огляду на зазначене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №    925/929/19 стосуватимуться можливості самостійного визначення виду використання земельної ділянки її власником/користувачем в межах відповідної категорії земель, Суд, ухвалою від 09.03.2021 зупинив провадження у справі №    914/1755/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №    925/929/19.
		47.          Так, у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду було надано ряд висновків щодо застосування положень нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, врахування яких, колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд справи №    914/1755/19 вважає необхідним, оскільки (1) ухвалою від 09.03.2021 касаційне провадження у справі №    914/1755/19 зупинялося до закінчення саме перегляду справи №    925/929/19; (2) у касаційній скарзі піднімається, зокрема, питання правильності застосування правових норм, висновки щодо застосування яких надані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №    925/929/19.
		48.          Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також те, що постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №    925/929/19 прийнято після подання касаційної скарги у справі №    914/1755/19, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає наведені ТОВ "Голуба Лагуна" у касаційних скаргах доводи, проте такими доводами та вимогами не обмежена.
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		49.          Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення постанови, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 16 цієї Постанови).
		50.          Так, постановою Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №    910/13854/17 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), правовідносини у якій є подібними до справи, яка переглядається, колегія суддів касаційної інстанції залишила в силі судові рішення першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволенні позову прокурора про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, зокрема, з огляду на відсутність підстав вважати, що земельна ділянка яка віднесена до категорій земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та має цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, на якій відповідачем здійснювались будівельні роботи із реконструкції будівлі в автозаправну станцію не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		51.          При цьому, Верховний Суд у зазначеній постанові навів такі правові висновки:
		"25. Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4).
		26. Таким чином, підставою для визнання об`єкту нерухомого майна самочинним будівництвом і, як наслідок, зобов`язання особи, яка здійснила або здійснює таке будівництво знести його, є встановлення того, що об`єкт нерухомого майна збудований або будується: (1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому законом порядку; (2) за відсутності належного дозволу чи затвердженого проекту для будівництва; або (3) із істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		30. За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		31. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).
		32. Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою".
		52.          Щодо першої ознаки (будівництво/реконструкція майна на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети) колегія суддів у справі №    910/13854/17 зазначила, що види використанні земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно, відповідно, використання земельної ділянки в межах певної категорії земель без зміни цільового призначення не може свідчити про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. При цьому, Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці відповідає приписам статті 71 ЗК України та не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		53.          Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №    925/929/19 (яка ухвалена після прийняття оскаржуваних судових рішень і подання касаційної скарги у цій справі, і до вирішення якої Касаційним господарським судом зупинялось провадження у даній справі) відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі №    21-417а12, від 08.04.2015 у справі №    6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №    712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі №    701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі №    708/933/17, від 24.02.2020 у справі №    701/473/17, про те, що зміна виду використання землі (навіть щодо земель сільськогосподарського призначення) в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
		54.          Так колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій, наведені у пунктах 6-7 цієї постанови, протирічать наведеним у пунктах 51-53 цієї постанови висновкам Верховного Суду.
		55.          Разом з тим, щодо другої ознаки (відсутність належного дозволу чи затвердженого проєкту для будівництва) Верховний Суд у справі №    910/13854/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач отримав необхідні проєктні та дозвільні документи відповідних органів, в тому числі згоду Київської міської ради на здійснення будівельних робіт.
		56.          Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на (пункт 8 цієї постанови) скасування декларації про початок виконання будівельних робіт (як і відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою (пункт 4 цієї постанови) не встановили моменту, з якого відповідачем розпочато будівельні роботи, зокрема чи здійснювалось таке будівництво під час дії відповідного договору оренди та наданих відповідачу дозволів.
		57.          Також у постанові від 22.08.2018 у справі №    910/13854/17 Верховний Суд зазначив таке:
		"54. Окрім того, звертаючись із позовом у цій справі, позивач (прокурор) вимагає знесення спірних об`єктів, а не відновлення становища, яке існувало до порушення закону внаслідок реконструкції, як стверджує позивач.
		55. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		56. Суд вважає, що задоволення позовної вимоги про знесення спірних об`єктів за наведених вище обставин становило б таке непропорційне втручання у мирне володіння відповідачем своїм майном".
		58.          З огляду на викладене у пункті 57 цієї постанови не можна вважати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності саме знесення спірного об`єкта будівництва, оскільки вони не надали жодного правового обґрунтування таким висновкам.
		59.          В контексті наведеного у пункті 56 цієї постанови колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		60.          Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		61.          Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при наданні відповідачу відповідних дозволів на будівництво та подальше їх скасування не можуть бути безумовною підставою для висновку щодо неправомірності дій відповідача з будівництва об`єкту на який останній у свій час отримав усі необхідні дозволи, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого відповідача.
		Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №    922/623/20, ухваленій після подання касаційної скарги і висновки з якої Суд вважає за можливе врахувати на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України і від яких не вбачає підстав для відступу.
		62.          Утім, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не звернули уваги на наведене вище (пункти 57, 59-61 цієї постанови) та не дослідили належність дій Львівської міської ради та її структурних підрозділів щодо надання відповідних дозволів відповідачу та подальше їх скасування в контексті застосування принципу "належного урядування".
		63.          Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, щодо неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №    920/739/17, з огляду на неподібність правовідносин у наведених справах та справі, яка переглядається.
		64.          Так, у справі №    920/739/17 підприємство звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у сумській області з вимогами про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки. При цьому, висновки Верховного Суду у наведеній справі стосувались правомірності відмови відповідача у поновленні договору оренди.
		65.          З огляду на викладене, постанова Верховного Суду 10.09.2018 у справі №    920/739/17 ухвалена за інших фактичних обставин справи, доказової бази та предмета спору аніж у справі, яка переглядається.
		66.          Щодо посилань скаржника на постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Тобто процесуальним законодавством передбачено неврахування судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.
		67.          За таких обставин, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження частково знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи (суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду).
		68.          Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є таким, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
		69.          Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення судів попередніх інстанцій, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.
		70.          Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		71.          Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		72.          Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.
		73.          Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		74.          Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		75.          Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмежено відповідальністю "Голуба Лагуна" шляхом скасування рішення та постанови, та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		76.          Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		Розподіл судових витрат
		77.          Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Голуба Лагуна" задовольнити частково.
		2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №    914/1755/19 скасувати.
		3.          Справу №    914/1755/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. В. Случ 
		 
		Судді                                                                                          Н.    О.    Волковицька
		 
		                                                                                          С. К. Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...