Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11024/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/18243/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 липня 2021 року 
		Київ
		справа №640/11024/20
		адміністративне провадження №К/9901/18243/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Аверкової В. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Черпіцької Л. Т., суддів: Епель О. В., Пилипенко О. Є.
		І. Суть спору
		1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просив:
		1.1. визнати протиправними та скасувати накази Державного бюро розслідувань:
		від 09 січня 2020 року № 15-ос про призначення позивача на посаді слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань військових злочинів) Державного бюро розслідувань, з 10 січня 2020 року в порядку переведення з Генеральної прокуратури України, в частині застосування статті 35 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», із застосуванням випробувального строку 6 місяців, встановлення доплати за вислугу років через зарахування роботи на державній службі;
		від 31 березня 2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» в частині звільнення позивача з посади слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань         02 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби;
		від 13 квітня 2020 року № 256-ос «Про внесення змін до наказу від 31 березня            2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань», яким звільнено позивача з посади слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань 13 квітня            2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби;
		1.2. поновити позивача на посаді слідчого центрального апарату Державного бюро розслідувань з 14 квітня 2020 року;
		1.3. визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо неприведення позивача до складання Присяги як особи рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань; неприсвоєння позивачу спеціального звання «старший лейтенант»;
		1.4. зобов`язати Державне бюро розслідувань привести позивача до складання Присяги як особи рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань; присвоїти позивачу спеціальне звання «старший лейтенант» у відповідності до пункту 3 частини першої статті 14-2 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», «Переліку посад у центральному та територіальних органах Державного бюро розслідувань, що полягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 19 серпня 2019 року            № 194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2019 року за                № 965/33936;
		1.5. стягнути з Державного бюро розслідувань на користь позивача заробітну плату за весь час служби із встановленням доплати за вислугу років у відповідності до частини другої, пункту 2 частини третьої, частини шостої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», спеціального звання «старший лейтенант»;
		1.6. стягнути з Державного бюро розслідувань на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2020 року по день винесення судового рішення.
		2. В мотивування позову зазначає, що звільнення є незаконним, таким що не узгоджується із чинним законодавством, за відсутності пропозиції про рівнозначну посаду в іншій структурі.
		Стверджує про відсутність підстав щодо звільнення у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису, оскільки чисельна кількість слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань фактично зменшена не була, а навпаки відбулось розширення штату та збільшення кількості слідчих.
		Вважаючи накази, що стосуються призначення та звільнення позивача з посади протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. ОСОБА_1 , починаючи з 2013 року проходив службу в органах прокуратури України, склавши Присягу працівника прокуратури.
		4. Наказом Генерального прокурора України від 26 квітня 2019 року № 356 позивача призначено в порядку переведення з Прокуратури м. Києва на посаду Генеральної прокуратури України: прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управліннями спеціальних розслідувань; Генеральної прокуратури України Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях.
		5. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 04 листопада 2019 року № 1375 позивача призначено на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках.
		6. 08 січня 2020 року Генеральним прокурором видано наказ № 77, яким позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з переведенням в порядку, визначеному пунктом 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України для подальшої роботи у Державному бюро розслідувань відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
		7. Наказом Державного бюро розслідувань від 09 січня 2020 року № 15-ос відповідно до пункту 9 частини першої статті 12, пунктів 3, 6 статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 5 частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», статті 35 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня              2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» позивача призначено на посаду слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань військових злочинів) Державного бюро розслідувань, з 10 січня 2020 року в порядку переведення з Генеральної прокуратури України, з випробувальним строком 6 місяців.
		8. 03 березня 2020 року Директором Держаного бюро розслідувань позивача попереджено, що у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Держаного бюро розслідувань та відповідно до наказів Держаного бюро розслідувань від 14 лютого 2020 року № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Держаного бюро розслідувань» та від 27 лютого 2020 року          № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Держаного бюро розслідувань на 2020 рік», посада слідчого третього слідчого відділення, яку обіймав позивач, буде скорочена по закінченню                            30 календарних днів з моменту вручення цього попередження, та його буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		9. У зв`язку зі змінами в структурі та штатному розписі Держаного бюро розслідувань 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Директора Держаного бюро розслідувань із заявою про переведення на посаду слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках Держаного бюро розслідувань.
		10. Згідно з наказом Державного бюро розслідувань від 31 березня 2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» у відповідності до пункту 1 частин першої, четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивача звільнено з посади слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань 02 квітня 2020 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
		11. Враховуючи перебування позивача у період з 02 квітня 2020 року по 10 квітня 2020 року на лікарняному, Державним бюро розслідувань видано наказ від 13 квітня 2020 року № 256-ос «Про внесення змін до наказу від 31 березня 2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань», яким відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» наказ Державного бюро розслідувань від 31 березня 2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» в частині звільнення позивача зі служби викладено у такій редакції: звільнено позивача з посади слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань 13 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від 09 січня 2020 року № 15-ос про призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань військових злочинів) Державного бюро розслідувань, з 10 січня 2020 року в порядку переведення з Генеральної прокуратури України, в частині застосування статті 35 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», випробувального строку 6 місяців, встановлення доплати за вислугу років через зарахування роботи на державній службі.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від                31 березня 2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань          02 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Державного бюро розслідувань від               13 квітня 2020 року № 256-ос «Про внесення змін до наказу від 31 березня 2020 року № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань 13 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого центрального апарату Державного бюро розслідувань з 14 квітня 2020 року.
		Стягнуто з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат у розмірі 283001,20 гривень.
		13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Державного бюро розслідування від 09 січня 2020 року № 15-ос ОСОБА_1 протиправно призначено слідчим не за Законом України «Про Державне бюро розслідувань», а відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» з випробувальним строком 6 місяців. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що єдиним наслідком припинення державної служби в період випробувального строку, є непроходження випробувального строку у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування. Враховуючи, що уповноваженими особами Державного бюро розслідувань не приймалось жодних рішень, які свідчать про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді, тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача навіть в період випробувального строку без визначених законом підстав, в іншому порядку ніж визначено законодавством, є протиправним.
		Разом з цим суд першої інстанції звернув увагу на те, що положення Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади) не містять жодних застережень щодо застосування законодавства про працю у сфері звільнення державних службовців у випадку ліквідації чи реорганізації органу. Зміни у абзац перший частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" внесені Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-ІХ, який набрав чинності 13 лютого 2020 року. З огляду на відсутність відповідного правового регулювання у Законі України "Про державну службу" станом на дату виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції застосував загальні норми Кодексу законів про працю України.
		Проаналізувавши спірні правовідносини в призмі законодавства про працю, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав щодо звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису, оскільки доказів зменшення чисельної кількості слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань фактично суду не надано. Таким чином, скасовуючи наказ про звільнення, суд виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та порушення процедури звільнення із займаної посади.
		14. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
		IV. Касаційне оскарження 
		15. Відповідач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
		Так, автор касаційної скарги посилається на невідповідність рішень судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 817/44/17 та від 11 лютого 2021 року у справі № 813/4523/17.
		Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ), частини шостої статті 35, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (щодо підстав звільнення державного службовця під час випробування), частини другої статті 9, пункту 4 частини першої статті 12, частин першої та другої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
		16. Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Державного бюро розслідувань на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		17. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		20. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		21. Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		22. Згідно з частиною першою статті 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
		За приписами частини другої статті 14 цього ж Закону служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
		23. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).
		24. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		25. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		26. Статтею 35 Закону № 889-VIII передбачено, що в акті про призначення на посаду суб`єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.
		При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов`язковим.
		На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов`язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату. 
		Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців.
		У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право суб`єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу.
		Якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов`язки.
		Суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.
		У разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.
		У разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.
		27. В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
		28. Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
		1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
		1-1) ліквідація державного органу;
		2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
		3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
		4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
		29. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
		Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
		Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
		VI. Позиція Верховного Суду
		30. Як встановлено судами, на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 09 січня 2020 року № 15-ос ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань військових злочинів) Державного бюро розслідувань, з 10 січня 2020 року в порядку переведення з Генеральної прокуратури України, з випробувальним строком 6 місяців.
		31. Разом з цим, як свідчать відомості з копії трудової книжки позивач 10 січня 2020 року прийняв Присягу державного службовця.
		32. В подальшому 03 березня 2020 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури Держаного бюро розслідувань та скорочення посади, яку він обіймає, про що свідчить особистий підпис останнього на бланку ознайомлення з попередженням.
		33. Предметом спору у справі, що розглядається, є призначення позивача з випробувальним строком 6 місяців та його звільнення із займаної посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
		34. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		35. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
		36. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
		37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		38. Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
		39. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
		40. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.
		41. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.
		42. Водночас служба в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
		Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
		43. Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР.
		44. При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.
		45. Так, згідно з штатним розписом, затвердженим наказом ДБР від 22 лютого 2019 року № 25 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату ДБР на 2019 рік", який діяв на час призначення ОСОБА_1 на посаду, усі без винятку посади слідчих центрального апарату ДБР відносились до посад державної служби. 
		46. Визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України та означає службову особу органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
		47. Слід зазначити, що чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого. 
		47. Як свідчать матеріали справи, призначення ОСОБА_1 згідно з наказом ДБР від 09 січня 2020 року № 15-ос в порядку переведення на посаду, яка відносилась до категорії державної служби, позивачем не заперечувалось. 
		48. Щодо застосування випробувального терміну слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 817/44/17, проаналізувавши вимоги статей 5, 35 Закону № 889-VIII дійшов висновку, що випробувальний термін встановлюється законом для особи незалежно від займаної посади, строку перебування на ній та незалежно від переведення з однієї посади на іншу.
		49. У справі, що розглядається, позивача вперше призначено на посаду державної служби, що, насамперед, свідчить про правомірність застосування до нього вимог статті 35 Закону № 889-VIII.
		50. Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби у період проходження позивачем випробувального терміну.
		51. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що єдиним наслідком припинення державної служби в період випробувального строку, є непроходження випробувального строку у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.
		52. Отже, спірним у цій справі питанням є правомірність звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у період проходження ним випробувального терміну.
		53. З цього приводу слід звернути увагу на приписи частини сьомої статті 35 Закону № 889-VIII, в якій обумовлено, що у разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.
		Водночас частиною шостою цієї ж статті встановлено, що суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.
		54. Тобто вказана норма передбачає дискреційні повноваження суб`єкта призначення щодо звільнення державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону.
		55. При цьому жодних застережень та імперативу вказана правова норма не містить.
		56. Натомість за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до частини першої статті 87 № 889-VIIІ однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		57.  Наведене свідчить, насамперед, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу з будь-яким державним службовцем, з-поміж іншого і з державним службовцем у період проходження останнім випробувального строку. 
		58. Щодо підстави припинення державної служби у зв`язку зі встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, слід вказати, що випробувальний строк установлюється для того, щоб особа проявила свої професійні якості на новій посаді, показала себе як кваліфікований і відповідальний працівник.
		59. Оцінку тому наскільки добре державний службовець виконує свої обов`язки здійснює, насамперед, суб`єкт призначення. Водночас для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб`єкта призначення.
		60. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року в справі № 809/1157/17 та від 16 жовтня 2020 року у справі № 489/548/17.
		61. Крім того, аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державної служби є обов`язковим, встановлення випробування при призначенні особи на посаду державної служби вперше є обов`язковим строком до шести місяців, а у разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби.
		62. Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 805/1298/17-а.
		63. Як зазначалось вище, після прийняття оскаржуваного наказу про призначення позивача, від останнього жодних заперечень не надходило, що, насамперед, свідчить про помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного наказу ДБР від 09 січня 2020 року № 15-ос із застосуванням статті 35 Закону № 889-VIII.
		64. Повертаючись до питання правомірності/протиправності наказів ДБР про звільнення позивача із займаної посади, Верховний Суд звертає увагу, що на момент прийняття вказаних наказів діяла редакція Закону № 889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.
		65. За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. 
		66. Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
		67. Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваних наказів про звільнення та підлягала застосуванню.
		68. Разом з цим слід зауважити, що аналіз положень Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
		69. Отже, суди не проаналізували належним чином обставини, що склались у спірних правовідносинах, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		70. Верховний Суд звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій, поновлюючи ОСОБА_1 на посаді слідчого центрального апарату Державного бюро розслідувань з 14 квітня 2020 року та стягуючи з ДБР на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, також дійшли помилкового висновку, зважаючи на задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу ДБР від 09 січня 2020 року № 15-ос про призначення позивача на вказану посаду в частині застосування статті 35 Закону № 889-VIII, оскільки, як зазначалось вище, у разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби, що, насамперед, свідчить про неможливість поновлення його на такій посаді.
		71. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		72. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
		73. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		74. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в позові.
		Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу Державного бюро розслідувань задовольнити.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі № 640/11024/20 скасувати.
		3. Ухвалити нове рішення у справі № 640/11024/20.
		4. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    О. В. Кашпур
		                                                                                                                        С. А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...