Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/761/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/62061/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 807/761/15
		адміністративне провадження № К/9901/62061/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі  Суд):
		cудді-доповідача  Радишевської О.Р.,
		суддів  Кашпур О.В., Уханенка С.А.
		розглянув як суд касаційної інстанції в порядку в порядку письмового провадження адміністративну справу №807/761/15
		за позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування наказу, стягнення грошового забезпечення, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Іванчулинець Д.В., і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Сапіги В.П., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.  ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) з вимогами:
		1.1. визнати незаконним і скасувати наказ Закарпатського ОВК від 26 березня 2015 року №72 про виключення підполковника ОСОБА_1 зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату без повного розрахунку за нормами забезпечення;
		1.2. стягнути із Закарпатського ОВК компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, грошову компенсацію за невикористаний продовольчий пайок та речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26 березня 2015 року;
		1.3. стягнути із Закарпатського ОВК середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 березня 2015 року та матеріального забезпечення з розрахунку: компенсації за невикористанні відпустки в період вимушеного прогулу; матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за час вимушеного прогулу; компенсації за речове та продовольче забезпечення за час вимушеного прогулу.
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на день звільнення не в повному обсязі розрахувався з ним, а тому не мав правових підстав для виключення його зі списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України в період з 1985 по 2010 роки.
		4. На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» позивач був призваний на військову службу. 
		5. Витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовій частині) від 19 березня 2014 року №49 підтверджується, що позивача, відповідно до мобілізаційного плану, зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаду помічника військового комісара з правової роботи та на всі види забезпечення.
		6. Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» №15\2015 від 14 січня 2015 року та відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 березня 2015 року №78  ОСОБА_1 був звільнений в запас Збройних Сил України.
		7. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 березня 2015 року №72 ОСОБА_1 виключено з 26 березня 2015 року зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		8. Цим же наказом установлено, що ОСОБА_1 використав 45 днів відпустки за 2014 рік (з 04 по 23 серпня 2014 року та з 19 січня по 12 лютого 2015 року); відпустка за 2015 рік не надавалася; вирішено відрахувати з грошового забезпечення оплату за 11 днів надмірно використаної у 2014 році відпустки в сумі 1 262,87 грн і виплатити грошову компенсацію за невикористаних 8 діб щорічної основної відпустки за 2015 рік в сумі 918,45 грн.
		9. Посилаючись на те, що відповідач розрахувався з ним не в повному обсязі, позивач доводить, що відповідач не мав підстав для виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому звернувся з позовом до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		10. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:
		10.1. визнано незаконним і скасовано наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 березня 2015 року №72 (по стройовій частині) в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік і матеріального забезпечення за речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26 березня 2015 року;
		10.2. стягнуто із ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за невиплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік і матеріальне забезпечення за речове забезпечення, що належало до виплати станом на 26 березня 2015 рік.
		10.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		11. Суд першої інстанції встановив, що в день виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік і компенсацію за речове забезпечення, у зв`язку з чим уважав, що в частині невиплати цих сум наказ Закарпатського ОВК від 26 березня 2015 року №72 є протиправним.
		12. У частині вимог про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористане продовольче забезпечення суд першої інстанції, посилаючи на те, що позивач не звертався до відповідача з рапортом про виплату цієї компенсації, дійшов висновку про безпідставність цієї вимоги.
		13. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов задоволено частково:
		13.1. стягнуто із ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 198,53 грн.
		13.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		14. У частині, що стосується вимог позивача про стягнення компенсації за 45 днів невикористаної у 2015 році відпустки, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у 2015 році, як такий, що прослужив повні два місяці, має право на 8 днів відпустки, які були оплачені йому шляхом проведення взаємозаліку за 11 днів надміру використаних днів відпустки за 2014 рік.
		15. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідач в повному обсязі виплатив позивачеві компенсацію за невикористану в 2015 році відпустку.
		16. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на виплату за 2015 рік матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, та наказу Міністра оборони України від 12 лютого 2015 року №60, виплата такої допомоги здійснюється в грудні 2015 року у межах залишків коштів за фондом грошового забезпечення. Ураховуючи, що позивач звільнявся в березні 2015 року, суд апеляційної інстанції уважав, що відповідач обґрунтовано відмовив у виплаті зазначеної допомоги.
		17. Суд апеляційної інстанції також уважав безпідставними вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації за неотримане продовольче забезпечення. Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426, суд апеляційної інстанції зазначив, що за рахунок держави харчуванням забезпечуються військовослужбовці за умови їхнього розміщення у казармах, наметах, гуртожитках у розташуванні військової частини (установи). Установивши, що позивач під час проходження військової служби не проживав у зазначених місцях, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні цих вимог.
		18. Щодо вимог про стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове майно, то суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна довідка Закарпатського ОВК від 17 квітня 2015 року №2650, відповідно до якої позивач за період проходження військової служби не отримав речового забезпечення на загальну суму 198,53 грн. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню. 
		19. Щодо вимог позивача про скасування наказу Закарпатського ОВК від 26 березня 2015 року №72, то суд апеляційної інстанції зазначив про їхню безпідставність, адже в матеріалах справи є рапорт, яким позивач просив виключити його зі списків особового складу.
		20. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що неповний чи несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби не може бути підставою для скасування наказу про виключення зі списків особового складу військовослужбовця, якого звільнили з військової служби.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		21. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити.
		22. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на таке:
		22.1 висновок суду апеляційної інстанції про те, що йому була виплачена компенсація за 8 днів невикористаної у 2015 році відпустки ґрунтується на недопустимому доказі, а саме наказі Закарпатського ОВК від 27 березня 2015 року №74, яким були внесені зміни до наказу Закарпатського ОВК від 26 березня 2015 року №72. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що наказ від 27 березня 2015 року №74 був наданий лише при повторному розгляді справи в суді першої інстанції та не з`ясували дійсних обставин щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2015 рік;
		22.2. у рішенні суду апеляційної інстанції відсутнє обґрунтування підстав для визнання надміру використаними 11 днів щорічної відпустки у 2014 році, в рахунок яких суд апеляційної інстанції зарахував компенсацію за 8 днів невикористаної за 2015 рік щорічної відпустки;
		22.3. рішення суду апеляційної інстанції, у частині вимог про стягнення з відповідача матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, ґрунтується на положеннях Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, та наказу Міністра оборони України від 12 лютого 2015 року №60, яка на момент звернення з рапортом про виплату допомоги (09 січня 2015 року) не була чинною;
		22.4. висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на виплату компенсації за неотримане продовольче забезпечення суперечить висновку Вищого адміністративного суду України, що викладений ним в ухвалі від 13 червня 2017 року;
		22.5. суди попередніх інстанцій не з`ясували причин, з яких в довідці про невикористане речове забезпечення відсутні зимові елементи одягу.
		23. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
		24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
		25. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		26. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду  керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду  від 12 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		27. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
		V. Джерела права й акти їхнього застосування
		28. Спеціальним законом, яким врегульовано відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі  Закон №2232-XII).
		29. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		30. Частина шоста вказаної статті Закону №2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		31. Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, установленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		32. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-ХІІ).
		33. Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		34. Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		35. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі  Положення), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
		36. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		VI. Позиція Верховного Суду
		37. Аналіз викладених норм дозволяє дійти висновку, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе лише за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише за згодою такого військовослужбовця.
		38. У цій справі позивач доводить, що на день виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 не виплатив йому: компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2015 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за неотримане речове майно та продовольче забезпечення.
		Щодо компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015 рік судом апеляційної інстанції було встановлено, що наказом Закарпатського ОВК від 26 березня 2017 року №72, з урахуванням уточнень, унесених до нього наказом Закарпатського ОВК від 27 березня 2017 року №74, було вирішено виплатити позивачеві компенсацію за 8 днів невикористаної щорічної відпустки за 2015 рік у розмірі 918,45 грн, яку під час розрахунку зараховано в рахунок погашення надміру використаних 11 днів відпустки за 2014 рік, за які позивач отримав 1262,87 грн. 
		39. Як було з`ясовано судом апеляційної інстанції, від`ємну різницю після взаємозаліку, що становила 344,42 грн, було включно до роздавальної відомості №169 та зменшено на її суму розмір грошового забезпечення, що підлягало виплаті за березень 2015 року.
		40. Доводи позивача про те, що обставини виплати компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік суд апеляційної інстанції встановив на підставі недопустимих/недостовірних доказів Суд відхиляє, адже позивач не наводить жодних обставин, які б давали підстави уважати, що докази, на які посилався суд апеляційної інстанції, були одержані з порушенням закону або що вони не дають можливості встановити дійсні обставини справи.
		41. Зауваження позивача про те, що наказ Закарпатського ОВК від 27 березня 2017 року №74 був наданий до суду лише під час нового розгляду справи Суд відхиляє.
		42. Обставини внесення змін до наказу Закарпатського ОВК від 26 березня 2017 року №72 досліджувалися ще під час першого розгляду справи в суді першої інстанції. Так, наказ Закарпатського ОВК від 27 березня 2017 року №74, про прийняття якого «заднім числом» лише під час нового розгляду справи стверджує позивач, був наданий відповідачем в судовому засіданні ще 03 серпня 2015 року (т. 1, а.с. 131). 
		43. Суд також зазначає, що КАС України не встановлює обмежень на подання учасниками справи при новому її розгляді доказів, що не були подані при першому розгляді.
		44. Суд апеляційної інстанції цілком правильно вважав, що розбіжності в абзаці п`ятому різних копій наказу Закарпатського ОВК від 26 березня 2017 року №72, на які звертав увагу Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 червня 2017 року, не спростовують того факту, що позивачеві у день виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 була нарахована і виплачена шляхом взаємозаліку компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік.
		45. Доводи позивача про обов`язок судів попередніх інстанцій з`ясувати зміст наказу Закарпатського ОВК за №73 є безпідставними, оскільки цей наказ не є предметом позову.
		46. Щодо заперечень позивача про використання ним у 2014 році відпустки понад встановлену у законі тривалість, Суд зазначає таке.
		47. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача було зараховано 19 березня 2014 року, з цього ж дня позивач приступив до виконання обов`язків за посадою. Таким чином, у 2014 році позивач прослужив повних дев`ять місяців. Водночас за 2014 рік позивачем було використано 45 днів відпустки (з 04 по 23 серпня 2014 року та з 19 січня по 12 лютого 2015 року).
		48. Порядок надання військовослужбовцям відпусток визначено у статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, абзацом 2 частини другої якої передбачено, що військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
		49. У такий самий спосіб розраховується компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в році звільнення.
		50. Так, частиною 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям <…> щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. 
		51. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач має вислугу років, що дає йому право на 45 календарних днів щорічної відпустки. З урахуванням того, що на службу у зв`язку з мобілізацією позивача було прийнято 19 березня 2014 року, у 2014 році позивач мав право на 34 календарні дні відпустки [(45/12)х9]. Водночас за повні два місяці служби в 2015 році (січень-лютий) позивач мав право на компенсацію 8 днів відпустки [(45/12)х2].
		52. Беручи до уваги, що за 2014 рік позивачеві було надано 45 днів щорічної відпустки, відповідач цілком обґрунтовано вирішив зарахувати компенсацію 8 невикористаних днів щорічної відпустки в рахунок надміру використаної за 2014 рік 11 днів щорічної відпустки.
		53. Отже, в цій частині висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог є правильними.
		Щодо аргументів позивача про невиплату йому під час звільнення з військової служби матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, Суд зазначає таке.
		54. Як установлено судами попередніх інстанцій, 09 січня 2015 року позивач звернувся до Закарпатського ОВК з рапортом про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, у відповідь на який відповідач зазначив, що вказана допомога виплачується за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань у розмірі та строки, що встановлюються наказом Міністра оборони України, який на момент звернення з рапортом не прийнятий.
		55. Правила виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям встановлені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженій наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329 (далі  Інструкція №260).
		56. Відповідно до пункту 33.1 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		57. Пунктом 33.2 Інструкції №260 передбачено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику)  на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		58. Згідно з пунктом 33.3 Інструкції №260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
		59. Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, що виплачується у розмірах, установлених наказом Міністра оборони України, за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань.
		60. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, у 2015 році розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань було встановлено в наказі Міністра оборони України від 12 лютого 2015 року №60 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2015 рік» (далі  Наказ №60).
		61. У пункті 10 Наказу №60 установлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати в розмірі, що не перевищує розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
		62. Видання наказів і виплату матеріальної допомоги здійснювати в грудні 2015 року в межах залишків коштів за фондом грошового забезпечення, наявних після здійснення виплат, та в порядку, передбаченому пунктом 7 цього наказу.
		63. У виняткових випадках (крім випадків, зазначених в абзаці четвертому цього пункту) видання наказів і виплату матеріальної допомоги протягом року здійснювати за умови наявності вільного фінансового ресурсу в межах затвердженого на рік фонду грошового забезпечення після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття за ними рішень першим заступником Міністра оборони України, заступником Міністра оборони України  керівником апарату, начальником Генерального штабу  Головнокомандувачем Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України.
		64. Видання наказів і виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям у разі смерті їх рідних по крові або по шлюбу та військовослужбовцям, які в особливий період евакуйовані до закладів охорони здоров`я внаслідок поранень, здійснювати за рішенням командирів військових частин (начальників, керівників установ та організацій).
		65. Ураховуючи, що позивач із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань звернувся в січні 2015 року, до затвердження її розміру та строків виплати, то суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для її виплати, у тому числі станом на день виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		66. Аргументи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин наказу Міністра оборони України від 14 квітня 2014 року №240 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2014 рік» Суд відхиляє, адже цим наказом врегульовано організацію використання бюджетних коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» для Міністерства оборони України, тоді як спір у цій справі стосується виплати матеріальної допомоги за 2015 рік. 
		Щодо аргументів позивача про невиплату йому під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористане продовольче забезпечення, Суд зазначає таке.
		67. Скасовуючи постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 червня 2017 року зазначив, що для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати, чи скористався позивач своїм правом на виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення шляхом подання відповідного рапорту до прийняття оскаржуваного наказу та виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		68. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не клопотав перед ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату компенсації за невикористане продовольче забезпечення за період його служби з 19 березня 2014 року по 26 березня 2015 року, а тому відповідач обґрунтовано не виплатив йому цієї компенсації в день виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		69. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, у цій частині також дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання зазначеної компенсації, проте мотивом для такої відмови було посилання суду апеляційної інстанції на абзац другий підпункту «н» пункту 1 примітки до норми №1 «Загальновійськова» постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації», відповідно до якої право на харчування за цією нормою мають особи, зазначені в цьому підпункті, за умови розміщення у казармах, наметах, гуртожитках у розташуванні військової частини (установи).
		70. Суд зазначає, що підпункт «н» пункту 1 примітки до норми №1 «Загальновійськова» постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 абзацом другим було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №252, яка набрала чинності 14 травня 2015 року.
		71. Водночас спір у цій справі стосується невиплати компенсації за неотримане продовольче забезпечення за період з 19 березня 2014 року по 26 березня 2015 року.
		72. Таким чином, абзац другий підпункту «н» пункту 1 примітки до норми №1 «Загальновійськова» постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував помилково.
		73. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації» (далі - Постанова №426) затверджені норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та встановлений вичерпний перелік військовослужбовців, які мають право на харчування за рахунок держави.
		74. Підпунктом «н» пункту 1 примітки до норми №1 «Загальновійськова» Постанови №426 (у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби) передбачено, що право на харчування за цією нормою мають громадяни, які призвані на військову службу у зв`язку з оголошенням мобілізації,  з дня прибуття їх до військового комісаріату.
		75. Відповідно до пункту 2.3 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09 грудня 2002 року № 402 (далі  Положення №402), у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх чинних цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
		76. Отже, умовою виникнення обов`язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
		77. Ураховуючи, що позивач не звертався до відповідача з рапортом про виплату йому компенсації за неотримане продовольче забезпечення за період служби з 19 березня 2014 року по 26 березня 2015 року, підстав для її виплати у день виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача не було.
		78. Таким чином, в цій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		Щодо аргументів позивача про невиплату йому під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористане речове забезпечення, Суд зазначає таке.
		79. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України  для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
		80. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі  Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
		81. Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
		82. Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі  військова частина), а командирам (начальникам) військової частини  наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
		83. За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
		84. Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
		85. Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
		86. Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20.
		87. Скасовуючи постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 червня 2017 року також звертав увагу судів першої та апеляційної інстанцій на необхідності встановлення цих обставин.
		88. Проте, як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, указані обставини судами попередніх інстанцій досліджені не були.
		89. Без встановлення вказаних обставин неможливо зробити висновок, чи були у відповідача правові підстави для виключення позивача зі списків особового складу Закарпатського ОВК оскаржуваним наказом.
		90. З урахуванням викладеного висновки судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про скасування наказу від 26 березня 2015 року №72 у частині виключення позивача зі списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасними.
		91. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		92. Частиною другою статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		93. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		94. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вимог: 1) про визнання протиправним і скасування наказу Закарпатського ОВК від 26 березня 2015 року №72 у частині виключення позивача зі списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно; 3) стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 березня 2015 року.
		95. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		VII. Судові витрати
		96. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		97. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		98. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		99. Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у частині вимог про стягнення із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористане продовольче забезпечення.
		99.1. У вказаній частині залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року.
		100. Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у частині вимог: 1) про визнання протиправним і скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2015 року №72 у частині виключення ОСОБА_1 зі списку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) стягнення із  ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно; 3) стягнення із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 березня 2015 року.
		100.1. Адміністративну справу №807/761/15 у вказаній частині направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
		101. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року залишити без змін.
		102. Судові витрати не розподіляються.
		103. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:О.Р. Радишевська
		Судді:О.В. Кашпур
		С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...