Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/1206/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2021.
Дата набрання законної сили: 23.11.2021
Результат оскарження 06.09.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 1-кп/177/37/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040230001098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 177/1206/20
		Провадження № 1-кп/177/37/21 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 липня 2021 року     Криворізький районний суд 
		   Дніпропетровської області
		у складі:
		головуючого судді -        ОСОБА_1  
		   за участю: 
		   секретаря судового засідання -         ОСОБА_2 , 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєструдосудових розслідуваньза №12020040230001098від 13.06.2020 щодо: 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої вчителем української мови та літератури КНЗ «Радушненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів», одруженої, маючої на утриманні малолітнього сина, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		за участі:
		прокурора                          ОСОБА_4 ,
		потерпілої                          ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої,
		адвоката                          ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої                      ОСОБА_3 ,
		захисників обвинуваченої,
		адвокатів                         ОСОБА_7 ,
		                                ОСОБА_8 ,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 , 12.06.2020 приблизно в 20 год. 30 хв., керувала технічно справним транспортним засобом марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , у світлий час доби, рухалася з пасажиром ОСОБА_9 по проїзній частині вул. Вільна, з боку вул. Лікарняної, у бік вул. Щасливої в смт Радушному Криворізького району Дніпропетровської області, зі швидкістю близько 10 км/год, при цьому, у порушення вимог п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, де зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не мала такого посвідчення. 
		У цей час, попереду керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross» р/н НОМЕР_1 , у попутному напрямку, у габаритній смузі руху цього ж автомобіля, йшли ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , яка котила візок з новонародженою донькою, ОСОБА_11 . ОСОБА_3 наближаючись до цих пішоходів, діючи зі злочинною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , чим порушила вимоги п.п. 1.5; 2.3 б); 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
		- «1.5. … бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинна … загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		- «2.3. б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ...»;
		- «12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.»;
		У результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_3 допустила наїзд керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_5 .
		Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток носу; закритої травми грудної клітини: закриті переломи задніх відрізків 4-10 ребер ліворуч зі зміщенням, закритий уламковий перелом правої лопатки, розрив лівої легені, гемапневматоракс ліворуч, травматичний гемоторакс праворуч; закрита травма черевної порожнини: забій нирок, гематома правої нирки; закритий перелом поперечних відростків тіл 1-4 поперекових хребців ліворуч, закритий перелом лівої лонної та сідничної кісток з переходом на кришу суглобової западини; забійна рана правого променево-запясткового суглобу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. 
		Між порушенням ОСОБА_3 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків  заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , є прямий причинний зв`язок.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, за ознакою порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
		Допитана у судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_3 вину визнала, не заперечувала обставин, викладених в обвинувальному акті. Надала показання про те, що 12.06.2020 у вечірній час, приблизно о 20 год. 30 хв., вона разом із сином та чоловіком ОСОБА_9 , на автомобілі «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , за кермом якого спочатку був її чоловік, їхали з м. Кривий Ріг в смт Радушне. Виїхавши з м. Кривий Ріг, чоловік дозволив їй сісти за кермо автомобіля, а сам пересів на пасажирське сидіння. Зазначила, що посвідчення водія на право керування ТЗ на той час не мала, оскільки проходила навчання в автошколі та фактично отримала таке 20.08.2020 (а.п.127). Звернувши на АДРЕСА_3 , на якій розташований їх будинок, попереду помітила сусідів: ОСОБА_5 , яка йшла з чоловіком, ОСОБА_10 та котила дитячий візочок. Помітивши її автомобіль, вони почали сходити з дороги до лівого узбіччя. Наближаючись до свого будинку, вона хотіла зупинити автомобіль біля гаража, який знаходився з лівого боку по ходу її руху та в цей момент, рухаючись зі швидкість близько 10 км/год, перелаштовуючись на лівий бік проїзної частини, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 . Яким чином відбулася ця подія, пояснити не може, пов`язує це, швидше за все, з відсутністю у неї досвіду з керування ТЗ, можливо, не потрапила ногою на педаль гальмування. Під час вказаної ДТП ОСОБА_5 спочатку закинуло на капот, а потім затягло під автомобіль, який зупинився біля паркану, упершись колесом у пеньок. Деякий час вони з чоловіком не могли вийти з автомобіля, оскільки спрацював на зачинення центральний замок. Вони бачили, що ОСОБА_5 знаходилась у свідомості та сусіди надавали їй першу допомогу, після чого викликали швидку допомогу. У скоєному вона щиро розкаються та зазначила, що не бажала настання таких наслідків. Цивільний позов заявлений потерпілою не визнає, оскільки він є необґрунтованими, відсутні докази, які б підтверджували спричинення як матеріальної, так і моральної шкоди в зазначених ОСОБА_5 розмірах. Пояснювала, що на даний час потерпілій у добровільному порядку відшкодовано матеріальну шкоду у сумі 26140,00 грн, тобто це витрати на лікування, які сплачувалися потерпілій згідно з наданими чеками та квитанціями. Стверджувала, що у разі необхідності, готова відшкодовувати подальші витрати потерпілої, пов`язані з її реабілітацією. Просила суворо її не карати та проявити поблажливість при призначенні покарання, приносила свої вибачення потерпілій ОСОБА_5 .
		Окрім повного визнання вини самою обвинуваченою, її вина в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка показала, що 12.06.2020 у вечірній час, вона з чоловіком ОСОБА_10 та новонародженою донькою, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась у візочку, йшли з боку вул. Лікарняної в бік вул. Щасливої, з лівого боку проїзної частини і вона котила перед собою візочок з дитиною, а чоловік йшов з правої сторони від неї. Почувши, що позаду них рухається транспортний засіб, вона обернулася та побачила автомобіль сусідів ОСОБА_12 , у зв`язку з чим, вони стали відходити більше ліворуч від проїзної частини дороги, майже на узбіччя. Пройшовши місце біля гаража, де зазвичай паркують свій автомобіль сусіди, вона відчула удар ззаду, після чого впала, при цьому автомобіль її переїхав та протягнув допоки не зупинився. Що відбувалося далі вона не пам`ятає. У послідуючому її госпіталізували до лікарні, де вона проходила курс лікування спочатку стаціонарно, а згодом амбулаторно. 
		Також, у рамках цього кримінального провадження нею подано цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до якого вона просила стягнути з останньої на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 267000,00 грн, яка складається з витрат на лікування, постлікування, реабілітаційний період. Не заперечувала, що в добровільному порядку обвинуваченою та її чоловіком сплачувалися витрати на лікування у розмірі, приблизно, 26000,00 грн, однак вказана сума не покриває реальних витрат, що зазнала її сім`я через вказану ДТП за участі обвинуваченої. Окрім того, хоча потерпіла сплачувала матеріальні збитки та просила вибачення, вибачити її вона не може, оскільки події, що відбулися, переживала важко та переживає нині. Після ДТП її було госпіталізовано до лікарні, де вона перебувала майже місяць, а її дитина, якій на момент аварії не виповнилось місяця від народження, залишилася без грудного вигодовування та материнського догляду. Реабілітаційний період проходив важко, вона майже наново вчилася ходити, оскільки були пробиті легені, важко було дихати. Чоловік, який на той час працював за кордоном та приїхав у відпустку, втратив роботу, через те, що вимушений був залишитися вдома доглядати за дітьми та господарством. З огляду на викладене, вона також просила стягнути на свою користь з обвинуваченої моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн.
		Щодо виду та міри покарання, просила не призначати обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, однак наполягала на позбавленні останньої права керування транспортними засобами, яке остання отримала вже після вказаної ДТП, під час досудового розслідування кримінального правопорушення.
		Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні надав показання про те, що його дружина, обвинувачена ОСОБА_3 , у березні 2020 року розпочала навчання в автошколі. До червня 2020 року пройшла 12 годин водіння. Оскільки він має 30-тирічний досвід з керування ТЗ, та має у власності автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , додатково давав можливість дружині практикуватися у водінні. 12.06.2020 на в`їзді в смт Радушне він передав керування вказаним автомобілем своїй дружині ОСОБА_3 .. Погода була ясною, сухою, видимість не була обмежена. При в`їзді на вул. Вільна в смт Радушне автомобіль рухався дуже повільно, близько 10 км/год, біля паркувального місця дружина мала зупинити авто, але не змогла цього зробити, у результаті чого стався наїзд на потерпілу ОСОБА_5 . Після ДТП не могли відразу вийти з автомобіля, оскільки двері були заблоковані, а коли вийшли, помітили, що потерпіла знаходилися під авто, свідомість не втрачала. ЇЇ не чіпали до приїзду швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце приблизно через 10 хвилин, оскільки не розуміли, які у потерпілої тілесні ушкодження. Вказував, що не може пояснити як і чому сталася ця ДТП, розуміє, що не мав права передавати керування автомобілем своїй дружині на той час. Наступного дня, 13.06.2020 він запропонував чоловіку потерпілої, ОСОБА_10 оплачувати лікування ОСОБА_5 , на що останній погодився. З 14.06.2020 по 26.07.2020 він сплачував кошти, про що має розписку. Станом на 26.07.2020 сплачено на лікування 26140,00 грн. Потерпілу ОСОБА_5 10.07.2020 виписали з лікарні, але кошти вони все одно передавали. Упродовж всього часу він спілкувався з чоловіком потерплої, ОСОБА_10 та передавав кошти йому. Дружина ОСОБА_3 намагалася поспілкуватися з потерпілою ще з часу перебування останньої у лікарні, однак вона на контакт з дружиною не йшла, від спілкування відмовлялася. Через деякий час став помічати, що чеки, які надавав ОСОБА_10 , дублюються, у зв`язку з чим, запропонував їх відмінусувати. Після цього ОСОБА_10 перестав йти на контакт та говорив, що їм нічого надавати їм допомогу не потрібно.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , пояснив, що є чоловіком потерпілої та був очевидцем ДТП, яка відбулася за участі обвинуваченої та його дружини ОСОБА_5 . Підтвердив свідчення своєї дружини щодо фактичних обставин справи та додатково пояснив, що він працював за кордоном, на момент ДТП перебував у відпустці та знаходився вдома. 12.06.2020, приблизно о 20 год. 30 хв., вони гуляли на дворі з наймолодшою дитиною ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась у візочку, який котила перед собою дружина. Автомобіль, яким керувала ОСОБА_3 мав зупинитися на паркувальному місці, біля її будинку, однак, під час цього паркування, остання здійснила наїзд на його дружину. Гальмування ОСОБА_3 не застосовувала, навіть коли здійснила наїзд на дружину. Автомобіль зупинився лише тоді, коли колесом вперся у пеньок. Майже все тіло дружини знаходилося під автомобілем. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями її було госпіталізовано та дві доби вона перебувала у реанімації. Не заперечує, що витрати на лікування сплачувалися чоловіком обвинуваченої, ОСОБА_9 , яким також пропонувалася оплата реабілітації. На даний час процес реабілітації дружини ще триває. Обвинувачена зверталася з вибаченнями, однак дружина не хотіла її бачити та спілкуватися з нею, тому він прохав ОСОБА_3 , щоб вона не турбувала дружину.
		Вина обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується також іншими доказами, які досліджено в ході судового розгляду та містяться в матеріалах кримінального провадження.
		Так, згідно з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.06.2020, з доданими до нього схемою ДТП та фототаблицею (а.с.8-17), слідчим Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , у присутності понятих, по АДРЕСА_1 , оглянута ділянка дороги з цементобетонним монолітним покриттям, ширина якої становить 4,5 м, призначена для руху в обох напрямках, покриття сухе, чисте, до проїзної частини справа та зліва примикає узбіччя, далі за узбіччям з обох сторін примикають прибудинкові ділянки з насадженнями, рух на даній ділянці не регулюється, попереджувальні знаки відсутні, на момент оформлення був темний час доби, ділянка освітлювалась міським освітленням, видимість не обмежена. З місця події вилучено відеореєстратор на якому міститься напис Micko Full HD та автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , на передній частині якого виявлено пилові зноси з права на капоті, з лівого боку є пошкодження (подряпина), є подряпини від контакту автомобіля з забором будинку АДРЕСА_1 .
		З протоколу огляду речей від 18.06.2020, проведеного уповноваженою особою - старшим слідчим СВ Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , у присутності понятих, слідує, що оглянуто відеозаписи, які містяться на відеореєстраторі без назви, чорного кольору, з написом «Micko Full HD», з карткою пам`яті, з обставинами ДТП, що мала місце 12.06.2020 та внаслідок якої травмовано ОСОБА_5 . На відеозаписі «АМВА1858» зафіксовано, як водій чоловік на ділянці дороги між м. Кривий Ріг та смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, зупинив автомобіль та передав керування жінці, окрім них в салоні автомобіля в той момент знаходився малолітній пасажир. Після чого, водій жінка поновила рух та почала рухатись в смт Радушне Криворізького району Дніпропетровської області. На відеозаписі «АМВА1862» зафіксовано обставини дорожньо - транспортної пригоди (а.с.30). При цьому, при перегляді вказаного файлу у судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_3 , рухаючись з незначною швидкістю, змінюючи напрямок руху вліво, до узбіччя, де перебували пішоходи ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , яка попереду себе котила дитячий візочок, не застосовувала гальмування, а навпаки, автомобіль почав рухатися з прискоренням, до фактичного контакту з пішоходом ОСОБА_5 . Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 , не маючи відповідного водійського досвіду, не зорієнтувалася у вказаній ситуації, не потрапила на педаль гальмування, що, зокрема, не заперечувалося самою обвинуваченою ОСОБА_3 у судовому засіданні, або ж переплутала педалі гальма та газу. 
		Постановами старшого слідчого СВ КВП ГУНП України в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_14 від 13.06.2020, автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , відеореєстратор без назви, чорного кольору з написом «Micko Full HD», з карткою пам`яті, на якій містяться відеофайли з відеозаписом обставин ДТП, що відбулася 12.06.2020, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та згідно з ухвалами слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2020, на них накладено арешт (а.с.20,22-23,27-29).
		Як слідує з висновку експертизи технічного стану транспортного засобу від 12.08.2020 № 19/104-17/1/4/263, на момент огляду робоча гальмова система та система рульового керування автомобіля «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , знаходиться в працездатному стані (а.с.36-40).
		Суд не бере до уваги посилання захисника обвинуваченої ОСОБА_15 , адвоката ОСОБА_8 про визнання вказано доказу недопустимим, з огляду на те, що експертом проводилася перевірка гальмової та рульової систем керування транспортного засобу «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 без приведення двигуна цього ТЗ у роботу. Так, у вказаному висновку зазначено та підтверджено безпосередньо експертом ОСОБА_16 у судовому засіданні, який попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що перевірка спрацювання гальмових механізмів коліс автомобіля проводилася шляхом почергового вивішування коліс автомобіля над опорною поверхнею (при натиснутій педалі гальм на кожну маточину колеса прикладалося обертальне навантаження), що узгоджується з Методикою: «Експертне дослідження гальмових систем транспортних засобів». Реєстраційний номер 10.2.01 ВНДІСЕ, Київське НДІСЕ Міністерства юстиції України 1980, 1982, 1984, 1987, а також з Методикою «Експертне дослідження системи рульового керування транспортних засобів» Реєстраційний номер 10.2.02 ВНДІСЕ, Київське НДІСЕ Міністерства юстиції України 1980, 1982, 1984, 1987. 
		Будь-яких заяв, клопотань від учасників судового провадження про призначення та проведення повторної чи додаткової експертизи не надходило. 
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 18.08.2020 № 1326 зі схематичним зображенням, у ОСОБА_5 виявлено наступні тілесні ушкодження: перелом кісток носа, закрита травма грудної клітина: закриті переломи задніх відрізків 4-10 ребер ліворуч зі зміщенням, закритий уламковий перелом правої лопатки, розрив лівої легені гемо пневмоторакс ліворуч, травматичний гемоторакс праворуч; закрита травма черевної порожнини: забій нирок, гематома правої нирки; закритий перелом поперечних відростків тіл 1-4 поперекових хребців ліворуч, закритий перелом лівої лонної та сідничної кісток з переходом на кришу суглобової западини; забійна рана правого променево-запясткового суглоба. Ушкодження виникли від ударної дії тупого твердого предмета (предметів), який міг мати як обмежену, так і необмежену травмуючи поверхню, або при ударі об такий же предмет (предмети), що могло бути при механізмі дорожньо-транспортної пригоди. Давність виявлених ушкоджень може відповідати 12.06.2020. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (а.с.71-74).
		Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 21.08.2020 № 19/104-17/1/4/295, у діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з подією, яка розглядається (а.п.80-82).
		Наведені висновки експертиз належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, містять повні та вичерпні відповіді на всі поставлені питання, не допускають подвійного тлумачення та суперечностей, які потребували б роз`яснення.
		Вказані висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані, викладені у висновках, відносяться до справи і мають доказове значення, тому суд покладає їх в основу цього вироку.
		Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.06.2020 № 1608, у ОСОБА_3 ознак сп`яніння не виявлено (а.п.92).
		Таким чином, дослідивши у судовому засіданні кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченої, потерпілої, свідків які мають логічний та послідовний характер, відповідають фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, суд враховує приписи ст. ст. 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме на зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом (далі  ВС) у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к).
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд керується ст. ст. 50, 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, особу обвинуваченої, яка свою вину визнала повністю, щиро розкаялась, має на утримані малолітню дитину, працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно (а.п.93-94), на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та не перебувала (а.п.100-101), до кримінальної відповідальності притягується вперше, судимостей не має (а.п.102).
		У п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Суд враховує доводи та думку потерпілої та її представника щодо міри покарання, однак, вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення відноситься до числа злочинів проти безпеки руху, основним безпосереднім об`єктом якого є безпека руху, а додатковим - життя та здоров`я людей, а тому, думка потерпілих при вирішенні судом питання про призначення покарання обвинуваченій не є вирішальною. 
		Таким чином, зважаючи на тяжкість скоєного злочину, наслідки, які настили від ДТП, ставлення обвинуваченої до допущених нею порушень та наслідків, її поведінку після пригоди, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також з урахуванням особи обвинуваченої, суд приходить до висновку про призначення покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. 
		Оскільки обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала, щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину, у добровільному порядку відшкодовувала матеріальну шкоду потерпілій, не заперечує відшкодовувати у подальшому, у разі необхідності, витрати для подальшої реабілітації потерпілої, суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком.
		Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України.
		Саме такепокарання,на думкусуду,є справедливим,та урозумінні ст.50КК України,необхідним тадостатнім длявиправлення обвинуваченої,а такождля запобіганнявчинення неюнових злочинів. Незастосування додаткового покарання, на переконання суду, не забезпечить у достатній мірі досягнення мети покарання.
		Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП у розмірі 267000,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
		За ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Вказані норми є загальними, у той час, як чинний ЦК України містить спеціальні норми, щодо порядку відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки та особою, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
		Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		У Постанові від 04.07.2018 Великою Палатою Верховного Суду України у справі № 755/18006/15ц сформовано правовий висновок, згідно з якого у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
		Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб марки «Geely MK Cross» р/н НОМЕР_1 , яким на момент ДТП керувала ОСОБА_3 , забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3819366, зі строком дії з 18.07.2019 до 17.07.2020 (а.п.49), тобто на момент ДТП був діючим, яким визначено страхові суми на одного потерпілого в межах лімітів: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в сумі 200000,00 грн та за шкоду завдану майну 100000,00 грн, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цивільного позову про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди та роз`яснити потерпілій її право на звернення до страхової компанії.
		Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Як роз`яснено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (із змінами і доповненнями), обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Пунктом п. 9 цієї ж Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		У контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
		Суд приходитьдо переконання,що неправомірнимидіями обвинуваченої ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 спричинена моральнашкода,яка полягаєу перенесенихдушевних стражданняхчерез перенесенийфізичний більпід часДТП відотриманих травм,тривале лікування,перенесені хірургічнівтручання тамедичні процедури,необхідність проведенняреабілітаційних процедур,вимушені зміниу їїжитті внаслідокотриманих травмта необхідністьподальшого лікування,втрату можливостіпродовжувати свійзвичайний спосібжиття,значне погіршеннямстану здоров`я.Також судвраховує,щоновонароджена донька потерпілої, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій на момент ДТП виповнився майже місяць, залишалася упродовж тривалого часу без грудного вигодовування, материнського догляду та турботи, а чоловік втратив роботу, оскільки вимушений був надавати допомогу дружині та здійснювати догляд за двома малолітніми дітьми, господарством. 
		Судом також враховується і поведінка обвинуваченої, яка не намагалася уникати відповідальності, добровільно відшкодовували витрати на лікування потерпілої ОСОБА_5 , також, вона не заперечувала такого відшкодування і в майбутньому.
		Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи всі обставини справи, доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування завданої моральної шкоди є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню у розмірі 200000,00 грн.
		Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувався.
		Накладений згідноз ухваламислідчого суддіЦентрально-Міськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 18.06.2020арешт навідеореєстратор безназви,чорного кольору,з написом«MickoFullHD»,з карткоюпам`яті,на якіймістяться відеофайлиз відеозаписомобставин ДТПта автомобіль«Geely»,р/н НОМЕР_1 ,який напідставі свідоцтвапро реєстраціюТЗ серії НОМЕР_2 від 11.07.2012належить направі власності ОСОБА_9 , суд вважає за необхідне скасувати. 
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а відносно процесуальних витрат, згідно зі ст. 124 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.
		Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, визначені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи.
		Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме, арешти, накладені згідно з ухвалами слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2020 на відеореєстратор без назви, чорного кольору, з написом «Micko Full HD», з карткою пам`яті, на якій містяться відеофайли з відеозаписом обставин ДТП та автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 11.07.2012 належить на праві власності ОСОБА_9 , - скасувати.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: 
		*автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_9 , згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 11.07.2012 (а.п.48) та відеореєстратор без назви, чорного кольору, з написом «Micko Full HD», без карти пам`яті, які згідно з розписками передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 (а.п.25,32), - залишити у розпорядженні останнього;
		*карту пам`яті на якій містяться відеофайли з відеозаписом обставин ДТП, що мала місце 12.06.2020 та яка долучена до матеріалів кримінального провадження,  залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.31).
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		У іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати пов`язані з проведенням експертиз (а.п.35,79): № 19/104-17/1/4/263 від 12.08.2020  у сумі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одну) гривня 40 копійок, № 19/104-17/1/4/295 від 21.08.2020  у сумі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок.
		Матеріали кримінального провадження № 12020040230001098від 13.06.2020, залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 177/1206/20 (провадження № 1-кп/177/143/20).
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...