Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/77/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2021
Номер судового провадження: 1371 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" липня 2021 р. Справа № 922/77/21 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Гези Т.Д., Плахова О.В. 
		секретар судового засідання: Семенов О.Є.
		За участю представників сторін:
		від позивача: Єфременко О.О., довіреність №14-13 від 15.01.2021;
		від відповідача: Артюх Ю.В., довіреність №40-257/4 від 25.01.2021;
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (вх. 1371Х)
		на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 (повний текст складено 05.04.2021) у справі № 922/77/21 (суддя Жельне С.Ч.) 
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ 
		до відповідача Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
		про стягнення 46 959 008,62 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21:
		- позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 42 000 468 грн. 68 коп., пеню в розмірі 267 535 грн. 32 коп., 3% річних в розмірі 982 797 грн. 14 коп., інфляційні втрати в розмірі 995 191 грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 667 702 грн. 99 коп.;
		- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись із вищевказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21 в частині відмови у стягненні пені в сумі 2 713 016,01 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
		- вважає, що правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а не Законом України «Про державний бюджет України», з огляду на зміст рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 та від 09.07.2007 №6-рп/2007;
		- висновки місцевого суду про зворотну дію закону в часі щодо юридичних осіб є безпідставними і такими, що протирічать рішенню Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99;
		- судом не враховано, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні до зобов`язань за договором зі сплати поставленого природного газу. Крім того, неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021, сформовано колегію суддів у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Крестьянінов О.О., Плахов О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року у справі №922/77/21: залишено без руху апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 61 042,86 грн.
		У зв`язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2021: поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21; призначено справу до розгляду на "23" червня 2021 р. о 14:15 годині.
		28.05.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 у зв`язку із перебуванням судді Крестьянінова О.О. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Плахов О.В.
		Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 оголошено перерву до 28.07.2021 до 10:00 год. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021: задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№8141) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання 28.07.2021 о 10:00 год. вирішено провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.
		Судове засідання призначене на 28.07.2021 відбувалось в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
		Позивач в судовому засіданні 28.07.2021 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
		Відповідач в судовому засіданні 28.07.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
		 
		Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи, 23.09.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі - споживач) укладено договір № 3030/1920ЕЕ-32 постачання природного газу (далі- Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
		Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
		Згідно п. 3.8. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
		Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.
		Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Відповідно до п. 11.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
		Додатковими угодами від 31.10.2019 №1, від 12.11.2019 №2, від 09.12.2019 №3, від 26.12.2019 №4, від 28.01.2020 №5, від 24.02.2020 №6, від 23.03.2020 №7, від 30.04.2020 №8, від 22.05.2020 №9, від 22.06.2020 №10, від 22.07.2020 №11, від 31.07.2020 №12, від 25.08.2020 №13 сторонами було внесено зміни до окремих пунктів Договору, зокрема щодо вартості природного газу.
		На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 42 000 468,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
		Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" за поставлений природний газ не розрахувався, у зв`язку із чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 42 000 468,68 грн., що визнається відповідачем.
		У зв`язку із неналежним виконанням Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" своїх зобов`язань за вищевказаним договором, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 46 959 008,62 грн., з яких: основний борг в розмірі 42 000 468,68 грн, пеня у розмірі 2 980 551,33 грн., 3% річних у розмірі 982 797,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 995 191,47 грн. 
		Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21: позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 42 000 468 грн. 68 коп., пеню в розмірі 267 535 грн. 32 коп., 3% річних в розмірі 982 797 грн. 14 коп., інфляційні втрати в розмірі 995 191 грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 667 702 грн. 99 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Із змісту апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вбачається, що скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно в частині відмови у стягненні пені в сумі 2 713 016,01 грн.
		При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
		 
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
		Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
		Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
		Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
		Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в розмірі 2 980 551,33 грн. за період з 26.11.2019 по 01.12.2020 року.
		Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 713 016,01 грн. виходив з того, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не мала правових підстав нараховувати пеню починаючи з 12.03.2020, зважаючи на положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 р. № 553-ІХ, яким на період дії карантину звільнено від нарахування пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, а також виробників теплової енергії.
		Крім того, суд першої інстанції, зважаючи на складну економічну ситуацію, що склалася на КП "Харківські теплові мережі", беручи до уваги як інтереси позивача, так і відповідача, визнав за можливе зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача (535 070,63 грн) на 50%, що дорівнює 267 535,32 грн.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із вищевказаною позицією місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.
		Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.
		В силу положень ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		За загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Вищевказані висновки викладені в рішеннях Конституційного суду України від 05.04.2001 року за №3-рп/2001 та від 09.02.1999 року за №1-рп/99.
		18.04.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік №553-IX від 13.04.2020р., відповідно до п.15 розділу II Прикінцевих положень якого, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
		У вищевказаному нормативно-правовому акті законодавцем чітко визначено заборону нарахуванням постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення, а також виробникам теплової енергії на період дії карантину, запровадженого у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
		Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з якою на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин. 
		Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 11.05.2020 №349, від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 № 1236, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 р. №611 дію карантину продовжено до 31.08.2021.
		Приймаючи до уваги те, що карантин на території України було встановлено з 12.03.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є виробником теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо неможливості нарахування позивачем пені починаючи саме із 12.03.2020, у зв`язку із чим правомірно зазначив, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 535 070,63 грн., що нарахована за період з 26.11.2019 року по 11.03.2020 року.
		Посилання апелянта на те, що Закон України №553-IX від 13.04.2020р. набрав чинності 18.04.2020р. та не може бути застосований до спірних правовідносин починаючи з 12.03.2020р., оскільки не має зворотної дії в часі, є юридично неспроможними, оскільки звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020р. (введення на території України карантину) прямо передбачено в самому Законі №553-IX від 13.04.2020р., що узгоджується із приписами ст.58 Конституції України та рішеннями Конституційного суду України від 05.04.2001 року за №3-рп/2001 та від 09.02.1999 року за №1-рп/99.
		Доводи скаржника, що правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а не Законом України «Про державний бюджет України», з огляду на зміст рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 та від 09.07.2007 №6-рп/2007, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать положенням статті 4 Цивільного кодексу України та ґрунтуються на вільному тлумаченні зазначених вище рішень Конституційного Суду України.
		 
		Стосовно зменшення місцевим господарським судом розміру заявленої до стягнення пені на 50%, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного. 
		Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).
		Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення  діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
		Із матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" під час розгляду справи в суді першої інстанції заявило клопотання про зменшення розміру пені на 86,8% пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням.
		В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилається на величезну суму заборгованості споживачів за теплову енергію, низьку платоспроможність населення, несвоєчасне фінансуванням пільг і субсидій, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах, у зв`язку з чим дані обставини свідчать про перебування відповідача у скрутному фінансову становищі. 
		Важкий фінансовий стан підприємства відповідач підтверджує балансом підприємства на 30.09.2020, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30.09.2020 становила 7,9 млрд. грн. Також, відповідач вказує, що у КП "Харківські теплові мережі" в обсязі поставленої населенню теплової енергії - 86,8% (довідка про кількість теплової енергії, відпущеної КП "Харківські теплові мережі" споживачам за 2020 рік) відсутнє джерело погашення штрафних санкцій.
		З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня. Прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством і основним різновидом господарської діяльності відповідача є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. 
		Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із можливістю зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зважаючи на наступне. 
		Комунальне підприємство Харківські теплові мережі є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова та його основним видом діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.
		Обсяг заборгованості перед КП Харківські теплові мережі за спожиту теплову енергію становить 4,0 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення - 3,6 млрд. грн., бюджетних установ 186,2 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 155,6 млн. грн., заборгованість державного та місцевого бюджету з компенсації пільг 63,1 млн. грн., що підтверджується довідкою про заборгованість за спожиту теплову енергію від 12.01.2021.
		З балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.09.2020 вбачається, що сума збитків КП Харківські теплові мережі становить 7,9 млрд. грн.
		Комунальне підприємство Харківські теплові мережі в силу вимог діючого законодавства не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.
		Наведені вище обставини свідчать, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі.
		Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування наявності та розміру збитків у ПАТ НАК Нафтогаз України через прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачем.
		Приймаючи до уваги, що КП Харківські теплові мережі у відповідності до рішення Харківської міської ради є централізованим підприємством щодо постачання населенню теплової енергії, а фінансування КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, при цьому, відповідач обмежений в праві припиняти надання вказаних послуг, апеляційний господарський суд вважає, що стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі призведе до покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря, що в свою чергу може негативно вплинути на інтереси населення м. Харкова, які є основними споживачами послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води.
		Крім цього, на переконання судової колегії, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9 квітня 1985 року №39/248, а також міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
		Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 267 535,32 грн., з огляду на особливості здійснення розрахунків та те, що відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, збитковість даного підприємства, а також на значну дебіторську заборгованість населення перед відповідачем. 
		При цьому апеляційний господарський суд зауважує, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір пені на 50% врахував інтереси ПАТ НАК Нафтогаз України, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави.
		Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 267 535 грн. 32 коп.
		 
		Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		 
		З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21 підлягає залишенню без змін. 
		 
		Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21  залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/77/21  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		 
		Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
		 
		 
		СуддяТ.Д. Геза
		 
		 
		СуддяО.В. Плахов 
		 
		 
		 
		(Повний текст постанови складено 30.07.2021 року).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...