Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7966/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; спільної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.07.2021Справа №  910/7966/21Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання   Одинцові О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"  до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВЕР-БУД"  про   визнання недійсним інвестиційного договору, за участю представників позивача - Воронцова О.М., ордер АА №1123284       від 19.07.2021 року,   відповідача -  Іванова О.В., довіреність № б/н       від 25.05.21,  
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про   визнання недійсним інвестиційного договору (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008 року) від 19 вересня 2012 року     на підставі ст.ст. 3, 4, 6, 15, 16, 203, 207, 215 ЦК України та ст.ст. 4, 75, 188, 206 ГК України.
		В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірний інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) містить всі ознаки договору про спільну діяльність, на думку позивача, згідно положень Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 р. N296, позивач повинен був отримати погодження Кабінету міністрів України на укладення вказаного вище договору та оскільки умовами оспорюваного договору передбачалось відчуження земельної ділянки державної власності позивач повинен був отримати також погодження Фонду державного майна України. Враховуючи, що зазначених погоджень позивачем отримано не було, на підставі ст. 215, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, оскаржуваний договір має бути визнаний судом недійсним.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.07.2021 року.
		07.06.2021 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд в позові відмовити з тих підстав, що оспорюваний договір являє собою змішаний господарський договір, в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 ЦК України. Для укладення оспорюваного договору за законодавством, що діяло на час його укладення, отримання погодження Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України не вимагалося. Оспорюваний договір не передбачає відчуження земельної ділянки. Спірний договір укладено з додержанням усіх вимог законодавства та підстави для визнання його недійсним відсутні. Відповідачем також, заявлено про сплив позовної давності.
		12.07.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 14.07.2021 року.
		14.07.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 21.07.2021 року.
		21.07.2021 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позов.
		21.07.2021 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів судом, в якому він просив суд поновити йому процесуальний строк для подання вказаного клопотання та витребувати зазначені в ньому докази та інформацію у відповідача; в Міністерстві розвитку економіки торгівлі та сільського господарства; в Фонді державного  майна України; в Офісі Генерального прокурора; у Національної поліції України; в Державному бюро розслідувань; у Служби безпеки України; у Кабінету міністрів України.
		За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
		1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
		2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
		3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
		4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
		5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		21.07.2021 року в судовому засіданні судом визнано поважними причини невчасного подання позивачем клопотання, поновлено строк на його подання та задоволено частково, в частині витребування у відповідача оригіналів доказів доданих ним до відзиву, в іншій частині клопотання судом відмовлено з тих підстав, що позивачем у відповідності до вимог п.4 ч.2  ст. 81 ГПК України не зазначено заходів, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно та не надано суду доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів у зазначених в клопотанні осіб.
		21.07.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву на 26.07.2021 року.
		22.07.2021  року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України та Кабінет міністрів України.
		За приписами ч.ч. 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		В задоволенні вищевказаного клопотання судом відмовлено, з тих підстав, що заявником не доведено що рішення у даній справі може вплинути на права чи обов`язки вказаних осіб.
		26.07.2021 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів судом, в якому він просив суд поновити йому процесуальний строк для подання вказаного клопотання та витребувати зазначені в ньому докази та інформацію в Міністерстві розвитку економіки торгівлі та сільського господарства; в Офісі Генерального прокурора; у Кабінету міністрів України.
		26.07.2021 року в судовому засіданні судом визнано поважними причини невчасного подання позивачем клопотання, поновлено строк на його подання та відмовлено в його задоволенні з тих підстав, що позивачем у відповідності до вимог п.4 ч.2  ст. 81 ГПК України не зазначено заходів, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно та не надано суду доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів у зазначених в клопотанні осіб.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021 року.
		28.07.2021 року Фондом державного майна України через канцелярію суду подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в обґрунтування якої заявник посилається на ту обставину, що розпорядженням Кабінету міністрів України від 20.11.2019 року №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» та актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", останній було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України.
		28.07.2021 року в судовому засіданні судом розглянуто вищевказану заяву, в задоволенні якої судом відмовлено з тих підстав, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України в 2019 році, натомість оспорюваний договір укладено між сторонами ще в 2008 році (який викладено в новій редакції в 2012 році), а тому заявником не доведено яким чином рішення у даній справі про визнання недійсним оспорюваного інвестиційного договору (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008 року) від 19 вересня 2012 року укладеного між позивачем та відповідачем вплине на права чи обов`язки заявника.
		28.07.2021 року позивачем в судовому засіданні подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи з метою визначення розміру збитків завданих позивачу від укладення оспорюваного договору.
		За приписом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Проте, позивачем не доведено суду, що визначення розміру збитків завданих позивачу укладенням оспорюваного договору є обставинами, що мають значення для справи з предметом спору про   визнання недійсним інвестиційного договору, що питання вказані ним у клопотанні про призначення експертизи входять до предмета доказування у даній справі, а тому в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи судом відмовлено.
		28.07.2021 року позивачем в судовому засіданні подано клопотання про відвід судді Чебикіної С.О. від розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 року судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відвід судді Чебикіної С.О. від розгляду справи.
		Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Предметом спору є позовні вимоги про визнання недійсним інвестиційного договору (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008 року) від 19 вересня 2012 року  на підставі ст.ст. 3, 4, 6, 15, 16, 203, 207, 215 ЦК України та ст.ст. 4, 75, 188, 206 ГК України, з тих підстав, що спірний інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) містить всі ознаки договору про спільну діяльність, на думку позивача, згідно положень Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 р. N296, позивач повинен був отримати погодження Кабінету Міністрів України на укладення вказаного вище договору та оскільки умовами оспорюваного договору передбачалось відчуження земельної ділянки державної власності позивач повинен був отримати також погодження Фонду державного майна України. Враховуючи, що зазначених погоджень позивачем отримано не було, на підставі ст. 215, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, оскаржуваний договір має бути визнаний судом недійсним. 
		Судом встановлено, що 08.04.2008  року між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (надалі -позивач, сторона-1 за договором)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» (надалі - відповідач, сторона-2 за договором)  укладено  договір №0804-2-ІД/08.
		Даний договір викладено в новій редакції  19.09.2012 року, відповідно до якого сторони визначили, що предметом даного договору є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта (житлова та громадська забудова з об`єктами побутового призначення та інженерно-транспортної інфраструктури, що має бути збудована на земельній ділянці (на проспекті Правди навпроти будинку №66-№76 в Подільському районі міста Києва) з технічними характеристиками та параметрами, визначеними в проектній документації) на земельній ділянці (земельна ділянка орієнтовною загальною площею 9,7 га) з метою збереження сторони-1 (ДП «НДВА «Пуща-Водиця») як сільськогосподарського підприємства, поліпшення житлових умов працівників та отримання кожною з сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в договорі. 
		В порядку та на умовах даного договору, сторона-1 як землекористувач земельної ділянки, залучає сторону-2  до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні-2 забезпечити проектування та спорудження об`єкта, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об`єкта відповідно до проектної документації (п. 2.1. договору).
		Згідно пп. «л» п.18 ч. 2      ст. 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»      здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012  №296      затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (надалі - Порядок №296), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Пунктами 2, 3 Порядку №296, суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:
		-          звернення суб`єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;
		-          висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб`єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;
		-          висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб`єкта господарювання, який планує укласти договір. 
		Згідно пунктів 4, 5 Порядку №296, орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.
		Отже, для укладення державними підприємствами, установами, організаціями, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, виключно договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, необхідне рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору.
		За приписами ст. 215 ЦК України      підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою      статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст. 203 ЦК України      зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Як регламентовано частиною 1  статті 207 Господарського кодексу України,      господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. 
		В силу приписів  ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Згідно статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		Положеннями статті 1131 ЦК України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Зі змісту оспорюваного інвестиційного договору вбачається, що зобов`язання ДП «Пуща-Водиця» за договором № 0804-2-ІД/08 (зокрема, п. и. 3.1, 4.1., 6.1.1. - 6.1.17: оформлення дозволу на Проектування об`єкта; ініціювання зміни цільового призначення земельної ділянки з метою подальшого здійснення будівництва об`єкта; звільнення земельної ділянки від об`єктів знесення; сприяння відповідачу у виконанні Проектування та спорудження об`єкта; отримання в компетентних органах та надання генеральному підряднику, з яким відповідачем згідно з даним договором буде укладено договір на спорудження об`єкта, дозвіл на виконання будівельних робіт по спорудженню об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води, та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж зв`язку із спорудженням об`єкта; надавати відповідачу будь - яку інформацію та відомості, що є необхідними для реалізації договору тощо) є підготовчими діями, направленими на створення умов відповідачеві для вчинення юридично значимих дій, за результатом вчинення яких вдасться досягти визначений предмет інвестиційного договору від 19.09.2012 р. 
		При цьому, за наслідком аналізу пунктів 6.1.-6.4. договору, зокрема прав та обов`язків відповідача (розробка завдання на проектування об`єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на проектування об`єкта; укладення договорів на проектування та спорудження об`єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків стосовно проекту; забезпечення фінансування будівництва об`єкта; забезпечення хід процесу будівництва об`єкта, суд дійшов висновку, що здійснення будівництва об`єкта та реалізація інвестиційного договору покладається на відповідача та інших третіх осіб, з якими у відповідача будуть договірні зобов`язання, в той час як позивач не приймає безпосередньої участі в будівництві.
		Таким чином, проаналізувавши положення  оспорюваного інвестиційного договору, суд прийшов до висновку про те, що він не є договором про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом договору, фактично покладено на одну сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.
		Інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин договору № 0804-2-ІД/08 інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
		Частиною 5 ст. 318 ГК України регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
		Згідно ч. 2 ст. 319 ГК України та ч, 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
		Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
		За умовами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 320 ГК України замовник має право у будь- який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
		Частиною 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
		Згідно ч. 1 ст. 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних, робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації» що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
		За приписами ч. 2 ст. 877 ЦК України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.
		Як визначено ч. 1 ст. 879 ЦК України та ч. З ст. 318 ГК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
		За приписами ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
		Як визначено статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Враховуючи вищевикладене, оспорюваний інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) являє собою змішаний господарський договір, в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 ЦК України.
		Судом також враховано Науково-правовий висновок №126/35-е від 28.03.2014 р. Ради Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, що був виконаний у 2014 році за зверненням Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».
		За таких обставин, твердження позивача, що під час укладення спірних договорів мали б застосовуватися положення Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 296, є необґрунтованими та не приймаються судом, а для укладення оскаржуваних договорів за законодавством, що діяло на час їх укладення, отримання погодження Кабінету Міністрів України не вимагалося.
		Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний позивачем інвестиційний договір від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) від імені Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (позивача) підписаний заступником Генеральним директором Мазурком Олександром Григоровичем, який діяв на підставі статуту.
		Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
		Судом встановлено, що 02.03.2012 р. до статуту ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» були внесені зміни, зокрема, доповнено пункт 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 наступним абзацом:
		Підприємство не має права без попереднього погодження з органом управління майном приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладення договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за підприємством на праві постійного користування.
		Судом встановлено, що листом №37-31-13/17318 від 19.09.2012 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України, як орган управління ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», не заперечував щодо укладення спірного інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), що відповідає вимогам пункту 5.2.2. статуту державного підприємства та підтверджує наявність необхідного обсягу повноважень у генерального директора на його підписання.
		Посилання позивача на те, що умовами оспорюваного договору наперед передбачалось відчуження земельної ділянки державної власності на користь відповідача без погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України є необґрунтованими та не приймаються судом, оскільки за умовами оспорюваного інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) не передбачено відчуження земельної ділянки. 
		Судом також встановлено, що розпорядженням Кабінету міністрів України від 20.11.2019 року №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» та актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", останній було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України.
		Враховуючи, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України в 2019 році, натомість оспорюваний договір укладено між сторонами ще в 2008 році (який викладено в новій редакції 19.09.2012 році), а тому для укладення оспорюваного договору отримання погодження Фонду державного майна України станом на час його укладення не вимагалося.
		Конституцією України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58).
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які в силу вимог 203, 215 ЦК України є підставами для визнання недійсним спірного договору, не підтверджено факту порушення права позивача з боку відповідача.
		Отже, за заявленими вимогами позивачем  не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними.
		Таким чином, правові підстави для визнання недійсним спірного інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) відсутні.
		Відповідач у справі заявив, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду. 
		Позовна давність за визначенням статті 256   Цивільного кодексу України    - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України   позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Таким чином,  оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в позові слід відмовити саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що його право, за захистом якого він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому в позові про визнання недійсним інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008) слід відмовити. 
		Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
		Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		В позові відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
		        Повне рішення складено 30.07.2021р.
		Суддя                                                                                                          С.О. Чебикіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...