Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2825/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.07.2021Справа №  910/2825/21Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
		за позовом            Київської міської ради 
		до                         Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп"
		про                         стягнення 91 222 875,71 грн.
		 
		Представники:
		від позивача:          Геращенко В.І.           
		від відповідача:          Нестеренко Є.П., Сліпков В.С.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київрибгосп» про стягнення 91 222 875,71 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 83989981,39 грн, 3% річних у розмірі 2405478,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 4827416,27 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 суд ухвалив: позовну заяву Київської міської ради залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати виклад обставин заявлених ним позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - Головного управління ДПС у м. Києві; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
		17.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
		За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
		Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.04.2021.
		15.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
		19.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У підготовче засідання 20.04.2021 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
		Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
		З метою належної підготовки справи для розгляду, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у підготовчому засіданні 20.04.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.06.2021.
		05.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи разом з клопотанням про поновлення строку на подачу доказів, обґрунтовуючи яке відповідач зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі № 640/21692/20 була ухвалена після подання відповідачем відзиву у даній справі, відтак, відповідач був об`єктивно позбавлений можливості подати вказаний доказ у строки, передбачені чинним процесуальним законодавством.
		21.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документа, а саме, листа ГУ ДПС у м. Києві № 48445/6/26-15-13-01-23 від 12.05.2021 до матеріалів справи у якому відповідач також просить поновити строк на подачу доказу, оскільки, зазначений доказ було отримано ним лише 18.05.2021, що підтверджується інформацією щодо перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 0103329527879.
		У підготовче засідання 08.06.2021 прибули представники сторін.
		Представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у м. Києві.
		Представник позивача підтримав зазначене клопотання, представник відповідача проти задоволення клопотання заперечив.
		Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, суд зазначає наступне.
		Так, обґрунтовуючи клопотання, позивач стверджує, що задоволення позовних вимог по сплаті орендної плати може прямо вплинути на права та інтереси Головного управління ДПС у м. Києві, яке здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, контролює своєчасність подання платниками податків (платниками єдиного внеску) передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів) своєчасність, достовірність, повному нарахувань та сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску.
		За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
		У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків.
		Так, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є встановлення наявності або відсутності у відповідача заборгованості з орендної плати за Договором оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київрибгосп» (в подальшому - Приватним акціонерним товариством «Київрибгосп»), відтак, підстави для залучення до участі у справі органу, що здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства - відсутні, оскільки, самим по собі рішенням у справі № 910/2825/21 не буде покладено на Головне управління ДПС у м. Києві нових обов`язків, чи змінено його права, відтак, у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.
		Поряд з цим, відповідно до ч. 1-2 ст. 119  Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		За наслідками розгляду клопотань відповідача про поновлення строку на подачу доказів, судом задоволено зазначені клопотання та без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення строку на подачу доказів.
		У підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.06.2021.
		У підготовче засідання 29.06.2021 прибули представники сторін.
		Представник позивача подав пояснення щодо відзиву та клопотання про витребування доказів.
		Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд зазначає наступне.
		Так, у клопотання позивач просить суд витребувати від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії податкових декларацій з плати за землю за 2018-2020 роки поданих ПрАТ «Київрибгосп» відповідно до розрахунку суми орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПрАТ «Київрибгосп» від 23.05.2008 № 79-6-00622; витребувати від ПрАТ «Київрибгосп» належним чином засвідчені копії платіжних доручень про сплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ПрАТ «Київрибгосп» від 23.05.2008 № 79-6-00622 за 2018-2020 роки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
		Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		При цьому, ч. 2 ст. 81 ГПК України визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		Так, суд зазначає, що позивач просить поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів, однак, не наводить жодного обґрунтування наявності об`єктивних причин пропуску такого строку, а також не надає доказів вжиття позивачем заходів для самостійного отримання вказаних у клопотанні доказів, з огляду на що у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів судом відмовлено.
		У підготовчому засіданні 29.06.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. 
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
		За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2021.
		30.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
		У судове засідання 20.07.2021 прибули представники сторін.
		Представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
		У судовому засіданні 20.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 431/3265 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Київрибгосп» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних та торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі м. Києва; передано відкритому акціонерному товариству «Київрибгосп» у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 66,14 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних та торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 3 рішення Київської міської ради від 24.06.99 № 306/407 «Про оформлення права користування земельними ділянками» та право користування якими посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 06.06.2000 № 90-4-00033, у зв`язку з переходом права власності на майно (перелік майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Київрибгосп»).
		23.05.2008 між Київською міською радою (орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київрибгосп», в подальшому - Приватним акціонерним товариством «Київрибгосп» (орендар, відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки по вул. Промислова, 4 у Голосіївському районі м. Києва, розміром 661432 кв. м, кадастровий номер: 8000000000:90:116:0060, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 23.05.2008 за № 79-6-00622.
		Разом з тим, 28.06.2008 між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київрибгосп», в подальшому - Приватним акціонерним товариством «Київрибгосп» укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 431/3265, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.
		Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2993. Вказаний нотаріальний договір оренди було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 27.08.2008 за № 79-6-00640 та зазначено, що цей нотаріальний договір є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 23.05.2008 № 79-6-00622.
		Пунктом 2.1 Договору визначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Промислова, 4 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 661432 кв. м, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних та торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення; кадастровий номер: 8000000000:90:116:0060.
		Відповідно до витягу з технічної документації № Ю-22254/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2008 № 1428 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79934321 грн 41 коп. (п. 2.2 Договору).
		Згідно з п. 3.1 Договору, договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років.
		Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.
		Відповідно до п. 4.3 Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесенням змін до цього договору.
		Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.4 Договору).
		Згідно з п. 4.7 Договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.
		Положеннями п. 8.4 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату; у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування земельної ділянки про сплату орендної плати.
		Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (п. 11.1 Договору).
		Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.
		За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 01.01.2017 нормативна грошова оцінка земель м. Києва розраховується відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, крім того, з 01.01.2017 рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 № 217/217 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» внесені зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23, а саме встановлено мінімальні значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, які застосовуються при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відтак, враховуючи дані витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 28.01.2019 (кадастровий номер 800000000:90:116:0060), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає - 1199482499,82 грн, внесена відповідачем орендна плата не відповідає зазначеній нормативній оцінці. Так, орієнтовний розмір належної до сплати за Договором орендної плати становить: за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 35  412  666,90 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 36  516  848,05 грн, з 01.01.2020 по 31.10.2020 - 26  939  197,13 грн, поряд з цим, за даними ГУ ДПС у м. Києві плата за земельну ділянку (грн за рік) за визначені періоди становила 5  233  498,54 грн, 5  550  313,06 грн та 4  094  919,09 грн відповідно, відтак, сума недоплати орендної плати за Договором -  83  989  981,39 грн. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 83  989  981,39 грн основного боргу, проценти у сумі 2405478,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 4827416,27 грн.
		Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної  грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, однак, жодних змін до договору в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати за землю сторонами не вносилось, жодних претензій щодо неправильного обчислення орендної плати, ані позивачем, ані районним податковим органом відповідачу не пред`являлось, відтак, донарахування орендної плати без внесення відповідних змін до договору є неправомірним; при цьому, наявність заборгованості з орендної плати має підтверджуватися належними доказами, зокрема, довідкою, виданою державним податковим органом про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою, однак, належних доказів на підтвердження заборгованості відповідача з орендної плати, матеріали справи не містять, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки по вул. Промислова, 4 у Голосіївському районі м. Києва, розміром 661432 кв. м, кадастровий номер: 8000000000:90:116:0060.
		Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
		Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
		З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		Приписами п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
		Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
		Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
		Отже, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель"  нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
		Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
		Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").  
		Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.
		Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Згідно з пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.    
		Тобто, чинне законодавство не встановлює конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
		Так, судом було встановлено, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору, визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.
		Згідно з витягом з технічної документації № Ю-22254/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2008 № 1428 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79934321 грн 41 коп. (п. 2.2 Договору).
		Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
		Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.
		Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що рішення міської (сільської) ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 ЦК України.    
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 925/688/18.
		Так, судом було встановлено, що відповідно до п. 4.3 Договору, розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.
		Згідно з п. 4.7 Договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.
		Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (п. 11.1 Договору).
		Тобто, укладений між сторонами Договір не містить положення щодо того, що рішення міської ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди в односторонньому порядку, відтак, посилання позивача на рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 № 217/217 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», яким внесені зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23, як на підставу для зміни розміру орендної плати є необґрунтованим.
		Поряд з цим, пунктом 4.9 Договору передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.
		Судом було встановлено, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертався до Головного управління ДПС у м. Києві про надання інформації щодо розміру нарахованих та сплачених платежів по орендній платі за земельні ділянки у 2017-2020 роках ПрАТ «Київрибгосп».
		Листом № 13102/9/26-15-44-07-17 від 05.06.2020 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що у 2017 році ПрАТ «Київрибгосп» було нараховано 5 550 313,06 грн, у 2018 році - 5 550 313,06 грн, у 2019 році - 5 550 313,06 грн, у 2020 році - 5 087 786,97 грн, станом на 01.06.2020 розмір податкового боргу становить 3 557 494,58 грн.
		Як вбачається з наданих відповідачем доказів,  Приватним акціонерним товариством "Київрибгосп" до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано позов до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (справа № 640/21692/20).
		Так, в межах розгляду справи № 640/21692/20, судом, зокрема, встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп".
		За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 11.03.2020 року № 117/26-15-04-07-19/21524641 (надалі - акт перевірки).
		В акті перевірки зазначено, що заниження податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за січень 2020 року відбулось внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) даних витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 28.01.2019 (кадастровий номер 800000000:90:116:0060), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає - 1199482499,82 грн.  
		На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0339610407, яким збільшено Приватному акціонерному товариству "Київрибгосп" суму грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 3170225,20 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 2536180,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 634045,04 грн.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 640/21692/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021, позов Приватного акціонерного товариства «Київрибгосп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.04.2020 № 0339610407.
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		У межах розгляду справи № 640/21692/20 судом було встановлено, що відносини між Київською міською радою та ПАТ «Київрибгосп» є договірними, а не контролюючими, при цьому відповідач не навів доводів та доказів на підтвердження існування у позивача обов`язку самостійно щорічно змінювати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі. Зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за січень 2020 року за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. З аналізу матеріалів справи та норм права суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення в односторонньому порядку змінено умови договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати, з 79934321,41 грн до 1199482499,82 грн.  
		Постановою Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
		У листі № 48445/6/26-15-13-01-23 від 12.05.2021 Головне управління ДПС у м. Києві зазначило, що станом на 11.05.2021, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у ПрАТ «Київрибгосп» у  Головному управлінні ДПС у м. Києві відсутня.
		З огляду на викладене, оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, поряд з цим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується відсутність заборгованості відповідача з орендної плати за Договором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 83989981,39 грн основного боргу.
		Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Так, з огляду на встановлення судом відсутності підстав для здійснення донарахування відповідачу орендної плати відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підстави для стягнення заявленої суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних також відсутні.
		Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
		Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові відмовити повністю.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено: 30.07.2021
		 
		 
		Суддя                                                                                                           Ю.В. Картавцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...