Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1067/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 30.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		29 липня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  918/1067/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:                  Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
		перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях      
		на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 (суддя Войтюк В. Р.) 
		і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 (головуючий суддя Дужич С. П., судді Саврій В. А., Коломис В. В.) 
		у справі № 918/1067/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд"      
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях      
		про визнання протиправним (незаконним) та скасування відкладення згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, оформленого у формі листа, 
		В С Т А Н О В И В:
		11.06.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 918/1067/20. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.06.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ   О.   В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
		Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, вказано на необхідність подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження із, зокрема (але не виключно), наданням доказів отримання копії оскаржуваної постанови і приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
		Ухвалу про усунення недоліків касаційної скарги із зазначеними вище вимогами скаржник отримав 14.07.2021.
		На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 21.07.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із касаційною скаргою у новій редакції.
		У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак знову обґрунтовує пропуск строку відсутністю можливості сплатити судовий збір, так як у нього були відсутні відповідні бюджетні асигнування. При цьому, зазначає про те, що після отримання необхідних асигнувань для сплати судового збору сплатив його та просить поновити строк на касаційне оскарження рішення та постанови судів попередніх інстанцій у зв`язку з викладеними обставинами. 
		Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
		Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
		З урахуванням наведених положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем на касаційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №   918/1067/20 був 19.04.2021, скаржник надіслав касаційну скаргу до суду лише 11.06.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження. 
		В якості доказу отримання копії постанови скаржник додав до касаційної скарги у новій редакції першу сторінку копії оскаржуваної постанови з вхідним штампом скаржника, що не може вважатися належним доказом про отримання копії оскаржуваної постанови, при цьому навіть від вхідної дати, яка зазначена на штампі скаржника, строк на касаційне оскарження пропущено (зазначено, що отримано 05.04.2021, а надіслано касаційну скаргу лише 11.06.2021, тобто з пропуском строку майже 2 місяці з припустимої дати отримання копії оскаржуваної постанови). Сам скаржник, у своєму клопотанні зазначає, що він пропустив строк на касаційне оскарження рішень попередніх судів, при цьому, у клопотанні про поновлення строку скаржник знову обґрунтовує пропуск строку на касаційне оскарження відсутністю можливості сплатити судовий збір для подання касаційної скарги у зв`язку із забороною на здійснення оплати судового збору за усіма рахунками скаржника.   
		Колегія суддів зазначає, що касаційним судом вже надавалася оцінка обставинам щодо неможливості сплатити вчасно судовий збір в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 07.07.2021, та такі підстави для поновлення процесуального строку були визнані неповажними. Інших, нових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів. 
		Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
		Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
		При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
		За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки всі учасники рівні перед законом та мають прямий обов`язок сплатити судовий збір за перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції.
		Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
		При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
		Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
		Проте скаржник у своєму клопотанні (після усунення недоліків) не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного подання касаційної скарги у передбачені Господарський процесуальним кодексом України).
		Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку  (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
		Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
		Виходячи з наведеного, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №   918/1067/20.
		За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №   918/1067/20.
		2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 О. В. Случ 
		 
		Судді                                                                                           Н. О. Волковицька   
		 
		                                                                                           С. К. Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...