Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/8883/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 01.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.
Дата набрання законної сили: 30.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/35131/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/8883/19
		адміністративне провадження № К/9901/35131/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		 
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про стягнення частини чистого прибутку (доходу) у сумі 11  622 444,91 грн з рахунків у банку, що обслуговують платника податків, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (судді: Залімський І.Г. (головуючий), Мацький Є.М., Сушко О.О.) у справі № 240/8883/19.
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Житомирській області) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (далі - відповідач, ДП «Житомирський бронетанковий завод») про стягнення частини чистого прибутку (доходу) у сумі 11  622 444,91 грн з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП «Житомирський бронетанковий завод» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, є платником податків і зборів та за відповідачем рахується заборгованість у сумі 11  622 444,91 грн зі сплати частини чистого прибутку (доходу).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що виключно уповноважені органи управління наділені повноваженнями вживати заходи щодо забезпечення відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), і позивач до таких органів не відноситься. При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплати його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу. Позивачу надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має саме податковий борг на суму податкового боргу або його частини; право звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення коштів платника податків на суму, яка не є податковим боргом або його частиною, законом не визначено. Оскільки, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України, а відповідно і не може вважатися податковим боргом. Відтак, позивач не має права звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму, що не є податковим боргом або його частиною, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Житомирській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДПС у Житомирській області у повному обсязі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з положеннями Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» ДП «Житомирський бронетанковий завод» є платником частини чистого прибутку, а тому зобов`язане спрямовувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30% у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями»).
		Контролюючим органом зазначено, що за ДП «Житомирський бронетанковий завод» рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 11  622 444,91 грн, у тому числі пеня в сумі 289 994,91 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем вказаних сум, позивач просить стягнути частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств в сумі 11  622 444,91 грн.
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ДП «Житомирський бронетанковий завод» є Державний концерн «Укроборонпром» (код за ЄДРПОУ 37854297). Відповідно до п.1.1 Статуту ДП «Житомирський бронетанковий завод» п.1.1 ДП «Житомирський бронетанковий завод» (далі - Підприємство) є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державному концерну «Укроборонпром». Регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюються Концерном як уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
		Відповідно до п.1 Статуту Державного концерну «Укроборонпром» (затверджений Постановою КМУ від 31.08.2011 № 993), Державний концерн «Укроборонпром» (далі - Концерн) є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром». Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено відповідачем в частині не здійснення ДП «Житомирський бронетанковий завод» відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» ДП «Житомирський бронетанковий завод» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», якими передбачено обов`язок відповідача здійснювати таке відрахування, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
		8. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
		9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Підпункти 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.
		Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
		податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
		податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		10.2. Підпункти 19-1.1.22, 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1.
		Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій  статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
		10.3. Підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20.
		Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
		10.4. Пункт 40.1 статті 40.
		Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у  розділі I  цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.
		У разі якщо іншими розділами цього Кодексу або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.
		10.5. Пункти 41.1, 41.2 статті 41.
		Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
		Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
		10.6. Пункти 95.1, 95.3 статті 95.
		Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
		11. Закон України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності»:
		11.1. Стаття 1.
		Управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		11.2. Стаття 4.
		1. Суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
		Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об`єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.
		11.3. Пункт 22 частини першої статті 6.
		Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.
		11.4. Частина перша статті 11-1.
		Державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до  Закону України  «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до  статті 1  Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у  порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		12. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями»:
		12.1. Пункт 1.
		Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до  Закону України  «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до  статті 1  Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.
		12.2. Пункти 2, 3.
		Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
		Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
		Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
		14. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову ГУ ДПС у Житомирській області про стягнення з ДП «Житомирський бронетанковий завод» частини чистого прибутку (доходу) у сумі 11  622 444,91 грн з рахунків у банку, що обслуговують платника податків, виходили з того, що законами України не передбачено механізму здійснення податковими органами контролюючої функції щодо сплати державними унітарними підприємствами частини чистого прибутку (доходу). Передбачений Податковим кодексом України механізм здійснення податковими органами повноважень з визначення сум податкових та грошових зобов`язань платників податків та стягнення у зв`язку із цим сум штрафних (фінансових) санкцій стосується виключно правовідносин зі сплати податків та зборів, передбачених статтями 9 та 10 вказаного кодексу, до яких сплата до відповідного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державного підприємства не відноситься. Судами першої та апеляційної інстанції було враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 824/741/18, від 24 травня 2019 року у справі                    № 806/1420/16, від 23 липня 2019 року № 2340/4069/18.
		У вказаних справах спірним питанням було саме правомірність прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення, яким контролюючий орган визначав/збільшував платнику податків зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств», а не право на звернення контролюючого органу з позовом про стягнення відповідної суми частини чистого прибутку (доходу), який має бути сплаченим державним унітарним підприємством до відповідного бюджету на виконання вимог чинного законодавства. Тоді як, у справі, що розглядається, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП «Житомирський бронетанковий завод» частини чистого прибутку (доходу) у сумі 11  622 444,91 грн з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 40.1 статті 40 Податкового кодексу України, цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у  розділі I  цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.
		Згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року    № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.
		Відповідно до підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.
		Таким чином, в силу вимог наведених вище положень законодавства та враховуючи обставину законодавчо передбаченого у податкових органів повноваження здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, податковий орган наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету.  Такі завдання неможливо забезпечити без права звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку, у разі, якщо контролюючим органом буде встановлено не правильна або не своєчасна його сплата.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18.
		Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог дійшли помилкових висновків, оскільки виходили лише з відсутності у контролюючого органу права на звернення  до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу) (що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету) та не досліджували чи наявна/відсутня у відповідача заборгованості зі сплати чистого прибутку (доходу).
		Таким чином, для повного та правильного розгляду цієї справи судам першої та апеляційної інстанції необхідно дослідити питання наявності/відсутності у відповідача заборгованості зі сплати чистого прибутку (доходу) та/або чи обліковується за відповідачем така заборгованість.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		15. За змістом частини 4  статті  9 Кодексу адміністративного судочинства України  суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
		16. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		17. Згідно  статті  242 Кодексу адміністративного судочинства України  судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		18. За приписами частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
		19. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
		20. Відповідно до пункту 2 частини першої  статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		21. За правилами  статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України  (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності  Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області задовольнити частково.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 240/8883/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...