Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/1472/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2021. Зареєстровано: 01.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2021
Номер судового провадження: 11-кп/811/124/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015140000000340

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/1472/15-к             Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/124/18     Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Сколе Львівської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		прокурора         ОСОБА_11 ,
		обвинувачених     ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		та їх захисників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , 
		 
		за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_12 , захисників обвинуваченої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_13 , адвоката ОСОБА_16 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2018 року,
		 
		 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		вищезазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 366 КК України, і призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 368 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки.
		Відповідно до ст. 70 КК України призначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна.
		Обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 12 серпня 2015 року залишено без змін до набрання вироку законної сили.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 вирішено рахувати з часу приведення вироку до виконання, із зарахуванням в строк відбування покарання строку затримання, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11 серпня 2015 року.
		ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна. 
		Обраний ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2015 року залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
		Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.
		Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин. Так, відповідно до статті ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в липні 2015 року міською радою міста Сколе Львівської області оголошено конкурс на право оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Сколе, а саме: нежитлового приміщення на першому поверсі прибудови до житлового багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 , про що на офіційному сайті міської ради м. Сколе було розміщено оголошення. Виявивши дану інформацію та будучи зацікавленим в оренді вказаного приміщення, ОСОБА_17 для подальшого здійснення комерційної діяльності у даному приміщенні, а саме - реалізації вживаного одягу, 27.07.2015 року прибув до приміщення Сколівської міської ради з метою зустрічі із міським головою міста Сколе, для одержання інформації щодо можливості оренди вказаного приміщення. Оскільки міського голови Сколівської міської ради ОСОБА_9 на робочому місці не було, ОСОБА_17 залишив свій номер телефону працівнику міської ради для можливого контакту з ним по даному питанню.
		В подальшому 29 липня 2015 року на абонентський номер ОСОБА_17 зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що для участі у вказаному конкурсі ТОВ «Вадімір Компані» необхідно надати відповідний пакет документів.
		ОСОБА_17 31 липня 2015 року прибув до Сколівської міської ради за адресою: Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності, 1, де зустрівся з ОСОБА_10 , яка повідомила, що вона діє від імені міського голови ОСОБА_9 , та він її уповноважив на вчинення усіх дій, пов`язаних із наданням в оренду вказаного вище об`єкту нерухомості.
		ОСОБА_9 , будучи 19 листопада 2010 року обраним на посаду міського голови міста Сколе Львівської області, будучи службовою особою місцевого самоврядування, якому присвоєно 4 категорію та 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування та згідно ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - головною посадовою особою територіальної громади міста, керівником органу місцевого самоврядування, на якого покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи у відповідності до п. 2 примітки ст. 368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, основними обов`язками якої згідно ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» є забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організація роботи міської ради та її виконавчого комітету, скликання сесії ради, внесення пропозицій та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради, підписання рішення ради та її виконавчого комітету, будучи представником влади, усвідомлюючи можливість законного надання ТОВ «Вадімір Компані» в оренду об`єкта комунальної власності  нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , та отримання при цьому неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та використовуючи надані йому повноваження міського голови, залучив до виконання свого злочинного умислу ОСОБА_10 , яка надавала юридичні послуги Сколівській міській раді Львівської області відповідно до договору про надання послуг.
		З метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_17 про те, що за сприяння міського голови ОСОБА_9 у перемозі у конкурсі на оренду приміщення із подальшим укладенням договору оренди, а також зменшенні орендної плати за користування вищевказаним приміщенням, та подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення, за зазначені дії необхідно передати через неї для ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 18 000 гривень. Крім цього ОСОБА_10 зазначила ОСОБА_17 про те, що для визначення меншої вартості оренди, в статутних документах ТОВ «Вадімір Компані» необхідно змінити основний вид економічної діяльності на «Організацію конгресів і торгівельних виставок».
		З метою уточнення деталей укладення договору оренди та передачі неправомірної вигоди, 8 серпня 2015 року ОСОБА_17 зателефонував до міського голови міста Сколе ОСОБА_9 і в ході розмови останній повідомив, що він уповноважив ОСОБА_10 на вирішення питання оренди приміщення та усі вимоги, які остання зазначає, необхідно виконати для позитивного вирішення питання.
		10 серпня 2015 року, близько 15 години, перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради (Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності,1), попередньо змінивши в статутних документах основний вид економічної діяльності ТОВ «Вадімір Компані» на «Організацію конгресів і торгівельних виставок», на виконання висловленої вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_17 передав, а ОСОБА_10 умисно незаконно одержала неправомірну вигоду в сумі 18 000 гривень для ОСОБА_9 за сприяння ним ОСОБА_17 у перемозі у конкурсі на оренду приміщення із подальшим укладенням договору оренди, а також зменшенні орендної плати за користування вищевказаним приміщенням та подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення.
		Після цього у приміщенні Сколівської міської ради, будучи достовірно обізнаним про факт одержання грошових коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_17 , міський голова міста Сколе ОСОБА_18 в присутності ОСОБА_17 підписав та скріпив гербовою печаткою Виконавчого комітету Сколівської міської Ради рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради № 95 від 3 серпня 2015 року «Про затвердження результатів засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Сколе», відповідно до якого ТОВ «Вадімір Компані» визнано переможцем у конкурсі, якого в дійсності не відбувалось, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 150,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , із цільовим використанням приміщення під проведення конгресів та торговельних виставок, та передав таке разом із ключами від приміщення ОСОБА_17 , при цьому повідомивши останньому про обізнаність із фактом одержання ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 18 000 гривень за вчинення ним раніше обумовлених дій.
		Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради, розподілили між собою отримані в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_17 грошові кошти, після чого їх неправомірні дії було припинено працівниками ГУ МВСУ у Львівській області, а грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) вилучено.
		Крім цього, ОСОБА_9 , будучи 19 листопада 2010 року обраним на посаду міського голови міста Сколе Львівської області, будучи службовою особою місцевого самоврядування, якому присвоєно 4 категорію та 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування та згідно ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» головною посадовою особою територіальної громади міста, керівником органу місцевого самоврядування, на якого покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, основними обов`язками якого згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» є організація роботи міської ради та її виконавчого комітету, скликання сесії ради, внесення пропозицій та формування порядку денного сесій ради і головування на пленарних засіданнях ради, підписання рішення ради та її виконавчого комітету, будучи представником влади, вчинив службове підроблення.
		Так, 10 серпня 2015 року ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні Сколівської міської ради (Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності,1), достовірно знаючи, що 03.08.2015 року засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Сколе не відбулось, питання визнання ТОВ «Вадімір Компані» переможцем на право оренди нежилого приміщення загальною площею 150,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 цією конкурсною комісією не розглядалось і відповідно протокол засідання конкурсної комісії № 2 її членами не виготовлявся та не підписувався, проте питання затвердження протоколу № 2 конкурсної комісії від 3 серпня 2015 року на засідання виконавчого комітету Сколівської міської ради 3 серпня 2015 року ОСОБА_9 вносилось, виконавчим комітетом розглядалось і відповідно рішення щодо цього питання виконавчим комітетом приймались. ОСОБА_9 умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та одержання неправомірної вигоди, незаконно видав ОСОБА_17 виготовлений ОСОБА_10 , за його вказівкою, підписаний цього ж дня власноруч як міським головою та особисто скріплений ним відтиском печатки виконавчого комітету Сколівської міської ради завідомо неправдивий офіційний документ  рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради від 3 серпня 2015 року № 95 «Про затвердження результатів засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Сколе». У текст вказаного рішення ОСОБА_9 умисно незаконно внесено завідомо неправдиві відомості щодо затвердження виконавчим комітетом протоколу № 2 конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Сколе від 3 серпня 2015 року та визнання ТОВ «Вадімір Компані» переможцем на право оренди вказаного вище нежитлового приміщення, що спричинило наслідки правового характеру у вигляді виникнення у зазначеного товариства права на укладення із Сколівською міською радою договору оренди вказаного об`єкту нерухомості та використання його за цільовим призначенням, вказаним у конкурсній пропозиції.
		ОСОБА_10 , надаючи юридичні послуги Сколівській міській раді Львівської області відповідно до договору про надання послуг від 25 червня 2015 року, та відповідно до покладених на неї обов`язків, здійснюючи юридичний супровід в процесі укладення договорів між Сколівською міською радою та фізичними і юридичними особами, при зустрічі 31 липня 2015 року з ОСОБА_17 в Сколівській міській раді, повідомила йому, що вона діє від імені міського голови ОСОБА_9 , та він її уповноважив на вчинення усіх дій, пов`язаних із наданням в оренду вказаного вище об`єкту нерухомості.
		Після цього ОСОБА_10 , з метою одержання неправомірної вигоди, при виході із приміщення Сколівської міської Ради повідомила ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_19 про те, що за сприяння міського голови ОСОБА_9 у перемозі у конкурсі на оренду приміщення із подальшим укладенням договору оренди, а також зменшенні орендної плати за користування вищевказаним приміщенням, та подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення, за зазначені дії необхідно передати через неї для ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 18 000 гривень. Крім цього, ОСОБА_10 , зазначила ОСОБА_17 про те, що для визначення меншої вартості оренди, в статутних документах ТОВ «Вадімір Компані» необхідно змінити основний вид економічної діяльності на «Організацію конгресів і торгівельних виставок».
		З метою уточнення деталей укладення договору оренди та передачі неправомірної вигоди, 8 серпня 2015 року ОСОБА_17 зателефонував до міського голови міста Сколе ОСОБА_9 і в ході розмови останній підтвердив, що він уповноважив ОСОБА_10 на вирішення питання оренди приміщення та усі вимоги, які остання зазначає, необхідно виконати для позитивного вирішення питання.
		10 серпня 2015 року, близько 15 години, перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради (Львівська область, місто Сколе, Майдан Незалежності,1), попередньо змінивши в статутних документах основний вид економічної діяльності ТОВ «Вадімір Компані» на «Організацію конгресів і торгівельних виставок», на виконання висловленої вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_17 передав, а ОСОБА_10 умисно незаконно одержала неправомірну вигоду в сумі 18 000 гривень за сприяння міського голови ОСОБА_9 у перемозі у конкурсі на оренду приміщення із подальшим укладенням договору оренди, а також зменшенні орендної плати за користування вищевказаним приміщенням, та подальшим сприянням у викупі вказаного приміщення.
		Після цього у приміщенні Сколівської міської ради, будучи достовірно обізнаним про факт одержання грошових коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_17 , міський голова міста Сколе ОСОБА_18 в присутності ОСОБА_17 підписав та скріпив гербовою печаткою Виконавчого комітету Сколівської міської Ради рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради № 95 від 3 серпня 2015 року «Про затвердження результатів засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Сколе», відповідно до якого ТОВ «Вадімір Компані» визнано переможцем у конкурсі, якого в дійсності не відбувалось, на оренду нежитлового приміщення загальною площею 150,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , із цільовим використанням приміщення під проведення конгресів та торговельних виставок, та передав таке разом із ключами від приміщення ОСОБА_17 , при цьому повідомивши останньому про обізнаність із фактом одержання ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 18 000 гривень за вчинення ним раніше обумовлених дій.
		Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні Сколівської міської ради, розподілили між собою отримані в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_17 грошові кошти, після чого їх неправомірні дії було припинено працівниками ГУ МВСУ у Львівській області, а грошові кошти вилучено. 
		На вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2018 року прокурор ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки та з конфіскацією майна; ч.1 ст. 366 КК України, та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна. У решті вирок просить залишити без змін.
		В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вирок суду постановлений з порушенням вимог ст. 414 КПК України, а саме покарання визначене судом не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок своєї м`якості, а тому підлягає скасуванню.
		Вказує на те, що судом не враховано те, що обвинувачений вчинив тяжкий корупційний злочин та його суспільну небезпечність, яка є особливо актуальною в умовах сьогодення. При цьому, судом не враховано та не надано оцінки факту вчинення ОСОБА_9 зазначених злочинів із використанням посади міського голови, як головної посадової особи органу місцевого самоврядування, що підриває авторитет такої інституції.
		Зазначає, що судом належним чином не враховано поведінку ОСОБА_9 під час вилучення неправомірної вигоди - те, що він підбурював мешканців м. Сколе до дій, які можна трактувати як дії, спрямовані на перешкоджання діяльності працівників правоохоронних органів.
		В апеляційній скарзі зазначає, що залишення без реагування явно незаконного судового рішення суперечитиме таким засадам кримінального провадження, як верховенство права та законності.
		Не погоджуючись із даним вироком, захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Стрийського міськрайонного суду від 15 березня 2018 року та закрити кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю доказів для доведення вини обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_12 покликається на те, що оскаржуваний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, отриманих із істотним порушенням норм процесуального права та права на захист ОСОБА_9 .
		Вказує на те, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 6 серпня 2015 року за №03057, №03058 є незаконними та не відповідають вимогам КПК України, є невмотивовані та взагалі виконані не суддею, а слідчим. Це підтверджено почеркознавчою експертизою наданою суду стороною захисту.
		Зазначає, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 6 серпня 2015 року за №03057, №03058 є незаконними, а, отже, усі дії слідчих та прокурорів на їх виконання також є незаконними, а, отже, і отримані докази у такий спосіб недопустимими.    
		Вказує на те, що справу розглянув незаконний склад суду та суд був явно упередженим.
		Апелянт зазначає про те, що у судовому засіданні доказами установлено, що обвинувачення ОСОБА_9 свого підтвердження не знайшло, оскільки ґрунтується на недопустимих доказах, а самі дії працівників поліції та їх агентів ОСОБА_17 та ОСОБА_19 є провокацією вчинення злочину.
		В апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. 
		Адвокат зазначає про неповноту судового розгляду. Зокрема, судом необґрунтовано відмовлено стороні захисту у призначенні у справі фізико-хімічної експертизи для визначення часу створення постанови від 6 серпня 2015 року «Про проведення контролю за вчиненням злочину» та підпису на ній прокурора ОСОБА_20 .
		На підтримання доводів апеляційної скарги вказує, що судом задоволено клопотання сторони захисту про виклик та допит свідка ОСОБА_21 , однак допит зазначеного свідка у судовому засіданні не проведено.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_13 просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2018 року скасувати та закрити провадження у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_10 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат ОСОБА_13 зазначає, що оскаржуваний вирок ухвалено незаконним складом суду. Під час судового розгляду було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. У вироку суд першої інстанції покликається на докази, які є недопустимими. При цьому недопустимість доказів, покладених в обґрунтування вироку, має очевидний характер. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Суд допустив неповноту судового розгляду. Вважає, що даний вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим. 
		Стосовно незаконності складу суду вказує, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року задоволено подання голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_22 та скеровано кримінальне провадження за №12015140000000340 від 5 серпня 2015 року до Стрийського міжрайонного суду Львівської області для розгляду по суті. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи від 10 лютого 2016 року кримінальне провадження передано для розгляду судді ОСОБА_23 . Ухвалою від 12 лютого 2016 року суддя ОСОБА_23 відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_22 та ухвалив направити дане кримінальне провадження до Сколівського районного суду Львівської області для розгляду по суті. Однак, звертаючись з поданням до Апеляційного суду Львівської області, суддя ОСОБА_22 зазначав про необхідність направлення даного кримінального провадження до іншого суду для розгляду по суті, таке подання і було задоволено колегією суддів. 
		В подальшому, після надходження справи до Стрийського міжрайонного суду Львівської області, 26 лютого 2016 року номер провадження у даній справі з №1-кп/456/114/2016 змінено на №1-кп/456/129/2016, а справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 . При цьому розпорядження керівника апарату суду щодо підстав для повторного автоматизованого розподілу в матеріалах справи відсутнє, а тому вважає, що справу розглянуто незаконним складом суду.
		Щодо недопустимості доказів, на яких ґрунтується оскаржуваний вирок, зазначає, що відповідно до протоколів виконання вимог ст. 290 КПК України, стороною обвинувачення було відкрито матеріали провадження у 3-х томах: том 1 на 261 арк., том 2 на 234 арк., том 3 на 78 арк. В судовому засіданні установлено, що стороною обвинувачення не здійснено відкриття усіх матеріалів. Тому ці речі та матеріали є недопустимими доказами в силу вимог ч. 12 ст. 290 КПК України. 
		Також вказує на те, що дії ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , яка приїжджала разом з ОСОБА_17 у сільську раду, є провокацією вчинення злочину. Їх дії носили активний та провокаційний характер (ініціювання зустрічей, дзвінків і т.д.). Ані ОСОБА_17 , ані ОСОБА_19 не давали показань щодо вимагання у них грошей ОСОБА_9 . Таким чином, твердження суду першої інстанції про вимагання грошей ОСОБА_9 суперечить матеріалам провадження. 
		Також зазначає, що стороною захисту було надано та долучено до матеріалів провадження висновок почеркознавчого експертного дослідження, згідно з яким дві ухвали Апеляційного суду Львівської області від 6 серпня 2015 року виконані на бланку, які виготовлялися працівниками поліції, де зазначено прізвище слідчого поліції, а прізвище судді виконано рукописним почерком не судді, а слідчого, інші рукописні тексти в ухвалі також виконано не суддею, а іншою особою. Тому стороною захисту було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи вказаних ухвал слідчого судді з метою підтвердження того, що рукописний текст цих Ухвал виконано слідчим. Проте суд відмовив у призначенні цієї експертизи. 
		Вважає, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_10  адвокат ОСОБА_16 просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2018 року скасувати та кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 закрити на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в ході розгляду справи стороною захисту заявлялися клопотання про визнання недопустимими ряду доказів, які є в матеріалах справи, проте при винесенні вироку суд не взяв до уваги доводи сторони захисту та без будь-якого мотивування їх відхилив.
		Також в ході судового розгляду було встановлено, що при виконанні вимог ст. 290 КПК України в даному кримінальному провадженні стороні захисту не відкривалися ряд доказів, що підтверджуються долученими до матеріалів справи протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 17 листопада 2015 року, показами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Зазначає, що не відкриття матеріалів сторонам в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. 
		Крім того, зазначає, що в ході судового розгляду стороною захисту зверталася увага суду про підбурювання ОСОБА_9 та ОСОБА_24 до вчинення злочину зі сторони ОСОБА_17 та ОСОБА_19 (провокація злочину). Суд першої інстанції не здійснив належної перевірки законності джерел одержання доказів, покладених в основу обвинувачення, а саме на якій правовій підставі здійснювалися негласні (розшукові) слідчі дії, що обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , чи мали правоохоронні органи до звернення ОСОБА_17 з заявою від 5 серпня 2015 року достатню інформацію про вчинення або підготовку до вчиненні обвинуваченими злочину, одержану у встановленому законом порядку, яка би потребувала перевірки шляхом проведення спеціального слідчого експерименту, яку дійсну мету переслідували ОСОБА_25 та ОСОБА_26 пропонуючи ОСОБА_27 гроші, чим мали дії працівників правоохоронних органів ознаки провокації злочину, тобто цілеспрямованого схиляння обвинувачених до одержання неправомірної вигоди з метою реєстрації кримінального провадження та отримання доказів і чи вчинили би ОСОБА_10 такий злочин в іншому випадку.
		Судом першої інстанції взагалі не досліджувалися роль в даному кримінальному провадженні свідка ОСОБА_19 та не взято до уваги докази, які в повній мірі свідчать про те, що ОСОБА_19 є таємним агентом правоохоронних органів.
		Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, поданої прокурором, та на заперечення доводів апеляційної скарги сторони захисту, обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також їх захисників на підтримання доводів апеляційних скарг сторони захисту та на заперечення доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
		У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогами ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
		Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі №4291498 «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.
		У пункті 146 справи «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Так, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 судом покладено в якості доказів: показаннями свідка ОСОБА_17 , який передавав грошові кошти в якості неправомірної вигоди ОСОБА_10 ; показаннями свідка ОСОБА_19 , яка була присутня при передачі грошових коштів; показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та рядом письмових доказів, в тому числі й результатами проведення негласних слідчих дій.
		Зокрема, на підтвердження винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 судом першої інстанції взято до уваги: протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 21 серпня 2015 року щодо здійснення аудіо-, відео контролю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , який проводився 10 серпня 2015 року при їх зустрічі з ОСОБА_17 , і яким зафіксовано обставини передачі ОСОБА_17 грошових коштів в сумі 18000 грн. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та розшифровано розмову, яка між ними відбувалася; протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 4 вересня 2015 року щодо здійснення візуального спостереження за ОСОБА_10 , яке проводилося 10 серпня 2015 року, і яким встановлено, що в період часу з 15 год. 40 хв. до 17 год. 40 хв. ОСОБА_17 заходив в кабінет ОСОБА_10 ; протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 2 вересня 2015 року щодо здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  абонемента оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» ( НОМЕР_1 ), яким користується ОСОБА_9 , в якому зазначено розшифровану розмову 8 серпня 2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_19 , під час якої обговорювалися питання, пов`язані з проведеним конкурсом та оформленням відповідних документів; протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 4 вересня 2015 року щодо здійснення візуального спостереження за ОСОБА_9 , який проводився 10 серпня 2015 року, і яким встановлено, що в період часу з 17 год. 25 хв. до 19 год. 05 хв. ОСОБА_9 перебував в приміщенні Сколівської міської ради; протоколом про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 2 вересня 2015 року стосовно здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  абонемента оператора мобільного зв`язку ТзОВ «Астеліт» ( НОМЕР_2 ), яким користується ОСОБА_10 , в якому зазначено розшифровану розмову 10 серпня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , з якої вбачається домовленість між ними про зустріч в цей день (10 серпня 2015 року); постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 6 серпня 2015 року (р.№ 21/2-1409т), якою визначено, зокрема, проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих та помічених грошових коштів в сумі 18000 грн., наданих ОСОБА_17 .
		Разом з тим, без належної уваги суду першої інстанції залишилось саме проведення слідчого експерименту, здійснене у ході виконання постанови прокурора від 6 серпня 2015 року про проведення контролю за вчиненням злочину.
		Так, негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені, зокрема,ст. 271 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, та виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		При цьому, відповідно до положень ст. 271 КПК України, така негласна слідча (розшукова) дія, як контроль за вчиненням злочину, може проводиться у формах контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину, порядок і тактика проведенняяких визначається законодавством.
		Статтею 273 КПК Українипередбачено можливість використання заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення негласної слідчої дії за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора.
		Слід зазначити, що використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів можливе лише припроведенні негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст. 271 КПК України.
		Наявна у матеріалах справи постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 6 серпня 2015 року, винесена прокурором групи прокурорів ОСОБА_20 (т. 5, а.с. 148-150) дійсно передбачає проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих та помічених грошових коштів в сумі 18000 гривень, наданих ОСОБА_17 ; аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за місцем їх діяльності та перебування (окрім житла); візуального спостереження за ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження за особою; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, якими користуються ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		При цьому проведення вказаного спеціального слідчого експерименту, а саме: ідентифікацію та помічення грошових коштів в сумі 18000 гривень, наданих ОСОБА_17 , виготовлення процесуальних документів, доручено слідчому ВРОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_21 .
		Як слідує з протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів від 7 серпня 2015 року (т. 1, а.с. 165-167) грошові кошти у сумі 18000 гривень (з відповідним номіналом), які надав ОСОБА_17 , спецхімпрепаратом «Світлячок-1» обробив та ідентифікував старший слідчий ВРОВС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_39 , який не був уповноважений на проведення вказаних дій.
		Тобто така негласна слідча (розшукова) дія як спеціальний слідчий експеримент проводилась слідчим, який не мав на це відповідних процесуальних повноважень, оскільки прокурор ОСОБА_20 , який відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КПК України уповноважений, зокрема, доручати слідчому проведення у встановлений прокурором строк негласних слідчих (розшукових) дій, не уповноважував слідчого ОСОБА_38 на проведення ідентифікації та помічення грошових коштів для проведення спеціального слідчого експерименту у даному кримінальному провадженні.
		При цьому відповідно до протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів від 7 серпня 2015 року (т. 1, а.с. 166) слідчим, для подальшого експертного порівняльного дослідження, запечатано взірець спецхімпепарату «Промінь-1», однак при проведенні експертного дослідження експерт здійснює порівняння із взірцем спецхімпрепарату «Світлячок-М» (т. 2, а.с. 29), походження якого є невідомим.
		Крім того, у протоколі ідентифікації та помічення грошових коштів від 7 серпня 2015 року зазначено, що оброблені спецхімпрепаратом кошти, після їх огляду та ідентифікації, були повернуті ОСОБА_17 . Разом з тим, під час допиту в суді першої інстанції ОСОБА_17 зазначив, що вказані грошові кошти були вручені йому слідчим (чи оперуповноваженим) 10 вересня 2015 року без участі понятих. 
		З огляду на наведене, неможливо достовірно встановити місцезнаходження грошових коштів у період з 7 до 10 серпня 2015 року, а також те, чи ОСОБА_17 було вручено саме ті кошти, ідентифікація яких проводилась слідчим 7 серпня 2015 року з участю понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 .
		Згідно з доктриною «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими.
		У кримінальному процесуальному законі вказана доктрина має своє правове втілення у положеннях ч. 1ст. 87 КПК України, згідно з якою недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими - їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева», - здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Отже, докази за результатами проведення НСРД, зокрема, протокол обшуку від 10-11 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_10 викинула з власної сумочки під ноги згорнутий в «конверт» аркуш паперу, у якому в подальшому було виявлено грошові кошти в сумі 7000 грн, а у сумочці ОСОБА_33 виявлено грошові кошти  чотири купюри номіналом 500 грн; протокол обшуку від 10-11серпня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_9 дістав із задньої кишені штанів грошові кошти у сумі 9000 грн та викинув їх на землю; висновок №3267 від 11 вересня 2015 року, яким на змивах правої та лівої рук, а також штанах ОСОБА_9 , грошових банкнотах на загальну суму 18000 грн виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із жовтувато-зеленою люмінесценцією - спецхімпрепарату «Світлячок-М»; постанова про визнання речовими доказами від 16 листопада 2015 року в частині визнання речовим доказом грошових коштів на загальну суму 18000 грн, є недопустимими доказами за правилом «плодів отруєного дерева», оскільки вказані докази є похідними від протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів від 7 серпня 2015 року, тобто отримані з використанням доказу, який є недопустимим.
		До того ж, колегія суддів бере до уваги той факт, що постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину від 6 серпня 2015 року, хоча і перебувала в розпорядженні сторони обвинувачення, не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к звернула увагу на те, що поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НСРД суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх стороні захисту. Крім того, суд, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, повинен надати стороні захисту у змагальному процесі належні процесуальні гарантії для забезпечення можливості представити свої аргументи щодо їх допустимості та належності.
		В той момент, коли ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення НСРД знаходились у розпорядженні Апеляційного суду Львівської області, а сторона обвинувачення в особі прокурора не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів НСРД, відтак у прокурора не було можливості відкрити такі стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, ситуація з винесеною прокурором постановою про контроль за вчиненням злочину є зовсім іншою.
		Так, відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. 
		Таким чином, після прийняття відповідного рішення про проведення контролю за вчиненням злочину, сторона обвинувачення не мала жодних перешкод, які б позбавили її можливості здійснити відкриття постанови про проведення зазначеної НСРД стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України.
		Тобто прокурором, у порушення вимог ч. 2 ст. 290 КПК України, не надано стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування, які були у його розпорядженні на момент завершення досудового розслідування.
		Крім цього, як вбачається з протоколу №5/3117 про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 21 серпня 2015 року, протоколу №5/3371 від 4 вересня 2015 року, протоколу №5/3332 від 2 вересня 2015 року, протоколу №5/3370 від 4 вересня 2015 року, протоколу №5/3331 від 2 вересня 2015 року, такі здійснювалися старшими оперуповноваженими УПЗСЕ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_42 та ОСОБА_43 .
		Так, відповідно до ч. 6 ст.246КПК України проводити НСРД має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи.
		Згіднозі ст.41КПК України оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) діїта НСРД у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчого судді чи прокурора.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою прокурора ОСОБА_20 про проведення контролю за вчиненням злочину визначено, що технічне забезпечення проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за дорученням слідчого провести УПЗЕ ГУ МВС України у Львівській області та УОТЗ ГУ МВС України у Львівській області. При цьому примірник постанови для виконання направлено слідчому ВРОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_21 .
		Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які доручення слідчого ОСОБА_21 та прокурора на вчинення проведених 21 серпня, 2 та 4 вересня 2015 року НСРД вказаними оперативнимипрацівниками.
		Тобто основні докази сторони обвинувачення збирались не слідчим, а оперативним підрозділом УПЗЕ ГУ МВС України у Львівській області, який не мав письмового доручення на проведення слідчих дій та який діяв за власною ініціативою.
		Таким чином, досліджені судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження свідчать, що будь-яких письмових доручень на проведення вищезазначених НСРД оперативним працівникам надано не було і таких доручень у суді першої інстанції, як і в суді апеляційної інстанції прокурором стороні захисту не було відкрито. Під час апеляційного розгляду прокурору було надано процесуальну можливість для спростування доводів сторони захисту з цього приводу, проте він правом подання заперечення на апеляційну скаргу не скористався, під час апеляційного розгляду, доводів на їх спростування не навів та про наявність таких дорученьу кримінальному провадженні не вказав.
		Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 3 грудня 2019 року у справі № 676/7748/14-к.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 252 КПК фіксація ходу і результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
		За результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Відомості, які вносяться до протоколу, визначені ч. 3 ст. 104 КПК.
		Як слідує з протоколу про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 21 серпня 2015 року, такий складено за результатами аудіо-та відеоконтролю стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , такий не містить даних про те, за допомогою яких засобів фіксації здійснювалась вказана слідча (розшукова) дія.
		Більше того, даючи показання у суді першої інстанції, свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_17 , будучи приведеними до присяги, вказали, що жодних технічних записуючих пристроїв їм не вручали (т. 4, а.с. 182-199; а.с. 232-246 відповідно).
		З огляду на наведене, неможливо встановити які саме технічні пристрої використовувались для проведення вказаної слідчої (розшукової) дії та де вони були розміщені. Оскільки місцем зустрічі та подальшого спілкування між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 було приміщення Сколівської міської ради, при цьому ОСОБА_17 та ОСОБА_19 (яка до конфіденційного співробітництва органом досудового розслідування не залучалась) не були оснащені технічними записуючими пристроями, у суду відсутня можливість встановити законність походження даних, отриманих в результаті проведення такої слідчої дії як аудіо- та відеоконтроль за вчиненням злочину. 
		Відтак отримані оперативними працівниками результати НСРД, за відсутності письмового доручення слідчого, є недопустимими доказами та не можуть братися до уваги як такі, що підтверджують вину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . 
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що доводи сторони захисту в частині незаконності винесення ухвал на проведення НСРД, постановлених слідчим суддею Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_44 , не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки такі були винесені відповідно до вимог глави 21 КПК України, у порядку та строки, визначені кримінальним процесуальним законом. Вказані ухвали відповідають вимогам до ухвал про проведення НСРД, встановлених ч. 4 ст. 248 КПК України, та містять підписи слідчого судді ОСОБА_45 . Подальше визнання недопустимими доказів, здобутих на підставі вказаних ухвал, зумовлене не порушенням слідчим суддею порядку їх постановлення, а допущенням органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час їх виконання. 
		Крім того,відповідно доч.5ст.208КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
		Як слідує з матеріалів кримінального провадження, затримання ОСОБА_9 здійснював слідчий ОСОБА_21 , про що останнім 11 серпня 2015 року складено відповідний протокол (т. 1, а.с. 208-210), однак такий, у порушення вимог ч. 5 ст. 208 КПК України, не містить даних про результати особистого обшуку затриманого.
		Затримання ОСОБА_10 , як слідує з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 11 серпня 2015 року (т. 1, а.с. 215-217) здійснювалось слідчим ОСОБА_46 . У ньому також відсутні результати особистого обшуку затриманої, її підпис, а також дані про вручення протоколу ОСОБА_10 . При цьому колегія суддів не бере до уваги, що затримана, відповідно до вказаного протоколу, була госпіталізована швидкою допомогою у Сколівську районну лікарню Львівської області, оскільки затримання проводилось 10 серпня 2015 року, а відповідний протокол складено 11 серпня 2015 року. До того ж, зазначений протокол і в подальшому не був вручений ОСОБА_10 , що є безпосереднім порушенням вимог ст. 208 КПК України.
		Так, місцевим судом допитано всіх свідків, які були заявлені органом досудового розслідування, досліджені матеріали кримінального провадження, з огляду на що зроблено висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України.
		Однак, належним чином досліджені колегією суддів апеляційного суду процесуальні документи, матеріали кримінального провадження не дають правових підстав для визнання доведеності вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зазначеному кримінальному правопорушенні, оскільки є сумніви у їх винуватості, які неможливо спростувати тими, доказами, які здобуті органом досудового розслідування через їх недопустимість.
		При цьому апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути неповноту досудового розслідування, оскільки цей обов`язок покладений законом на сторону обвинувачення, орган досудового розслідування.
		Допущена неповнота досудового розслідування має наслідком виникнення сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і ці сумніви згідно зі ст.62КК України повинні трактуватися на користь обвинувачених.
		Колегією суддів встановлено підстави для визнання відповідно до вимог ст. 86, ст. 87КПК України частини доказів недопустимими, а також визнання недопустимими доказів, які є похідними від первинних доказів у пред`явленому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинуваченні, зокрема, того що процесуальні документи по НСРД були оформлені особами, які не мали на це процесуального права, і оскільки вони отримані з порушенням порядку, встановленимКПК України.
		Виправити це порушення під час апеляційного розгляду, а саме: оформити вказані документи особою, яка має відповідні процесуальні права і повноваження, чинним кримінальним процесуальним законом, виходячи із засад судочинства, гарантованого принципу презумпції невинуватості особи, не передбачено.
		Інші прямі безпосередні докази доведеності вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутні.
		Допущені органом досудового розслідування істотні порушення кримінального процесуального закону, які проігноровані судом першої інстанції, дають підстави дійти висновку про невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в суді і вичерпанні можливості їх отримати.
		Колегією суддів апеляційного суду надано можливість усім учасникам апеляційного розгляду реалізувати свої процесуальні права, досліджено докази, на які є посилання у доводах апеляційних скарг.
		Стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду не заявлялося клопотання про дослідження доказів кримінального провадження під час з`ясування обставин справи, заперечень на зміст доводів апеляційних скарг сторони захисту не було подано, а також не надано доводів на їх спростування.
		Безпосередньо досліджені докази, які зазначені вище, дали правові підстави колегії суддів дійти висновку про вичерпання можливостей щодо доведеності вини ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України іншими доказами, оскільки базові докази слід визнати недопустимими.
		Водночас, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, за своїм змістом потребує доведення вини особи у його вчиненні, а саме шляхом проведення НСРД, зокрема, спеціального слідчого експерименту з врученням особі неправомірної вигоди, а також вимагає їх належного оформлення.
		Самі по собі показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_17 про вимагання у них неправомірної вигоди, а також показання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_36 про те, що ОСОБА_9 викинув гроші біля Сколівської міської ради, без належно оформленого протоколу спеціального слідчого експерименту та помічення грошових коштів, які були предметом неправомірної вигоди, належного проведення аудіо-, відеоконтролю осіб, які мали отримати неправомірну вигоду, належного оформлення отримання обвинуваченими неправомірної вигоди, тобто без процесуальних документів, які підтверджують показання цих свідків, є недостатніми для доведеності вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . 
		У даному кримінальному провадженні колегією суддів апеляційного суду визнані недопустимими процесуальні документи, які слугували підставою проведення спеціального слідчого експерименту, а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій  аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Своїми показаннями свідки не спроможні надати їм законності, так само як свідки не спроможні під час апеляційного розгляду усунути неповноту досудового розслідування, допущеною органом досудового розслідування.
		З огляду на наведене, апеляційний суд не вважає за доцільне допитувати безпосередньо свідків, які допитані місцевим судом, оскільки їх показання не спроможні усунути фактів неповноти, поверхневого розслідування органу досудового розслідування, неналежного оформлення документів, не можуть породити правові наслідки через неспроможність, оскільки особисті показання свідків не можуть усунути те, що можливо усунути тільки шляхом якісного, повного, всестороннього розслідування кримінального провадження у законний спосіб, компетентними особами, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
		Колегія суддів у даному випадку, згідно з вимогами кримінально-процесуального закону, повинна закрити кримінальне провадження у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведеності вини ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3ст.368КК України та вичерпаною можливістю їх отримати.
		Стосовно апеляційних доводів сторони захисту про невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то такі, на переконання колегії суддів, є неспроможними з огляду на наступне.
		З матеріалів провадження слідує (т. 2, а.с. 31), що протокол конкурсної комісії на право оренди нерухомого майна, що знаходиться на АДРЕСА_3 , надати неможливо у зв`язку з його відсутністю.
		При цьому відповідно до рішення Виконавчого комітету Сколівської міської ради від 1 липня 2015 року №84 «Про оголошення конкурсу на оренду нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Сколе», оголошено конкурс на оренду нерухомого майна, що є в комунальній власності територіальної громади м. Сколе, зокрема: нежитлове приміщення (кол. Банк «Аваль») на АДРЕСА_3 (заг. пл. 150,8 кв.м.) (т. 2, а.с. 32).
		Рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради від 3 серпня 2015 року №95, за підписом міського голови ОСОБА_9 , затверджено протокол №2 конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Сколе від 3 серпня 2015 року; визнано переможцем на право оренди нежитлового приміщення загальною площею 150,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 - ТзОВ «Вадімір Компані», код ЄДРПОУ 3958744 (т. 2, а.с. 39).
		Тобто ОСОБА_9 , будучи міським головою м. Сколе, виніс рішення, яким затвердив протокол №2 конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Сколе від 3 серпня 2015 року. При цьому сам протокол, як про це зазначено вище, відсутній, тобто такий конкурсною комісією не складався.
		Під час допиту у суді першої інстанції свідки ОСОБА_28 , який був заступником міського голови та головою конкурсної комісії, ОСОБА_29 , яка була секретарем конкурсної комісії, а також ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_33 надали показання про те, що засідання конкурсної комісії з питань оренди приміщення відбулося.
		Свідки ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 надали показання про те, що рішення по оренді приміщення було прийняте на засіданні виконавчого комітету Сколівської міської ради.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, може полягати, зокрема, у: внесенні до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, що передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково.
		Наявними матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що ОСОБА_9 , будучи службовою особою, виніс рішення, яким затвердив протокол конкурсної комісії, який конкурсною комісією не вівся, оскільки саме засідання конкурсної комісії не відбулось. Тобто у діях ОСОБА_9 , як вірно констатовано судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, наявне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.
		Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_12 про те, що слідчий та прокурор у кримінальному провадженні №12015140000000500 від 28 жовтня 2015 року за ч. 1 ст. 366 КК України не визначались, до уваги не беруться, оскільки прокурором Прокуратури Львівської області ОСОБА_20 4 листопада 2015 року (т. 2, а.с. 96) винесено постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, якою матеріали досудових розслідувань за №12015140000000340 від 5 серпня 2015 року та №12015140000000500 від 28 жовтня 2015 року об`єднано в одне провадження за №12015140000000340, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 217 КПК України.
		При цьому, відповідно до вимог ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
		Оскільки прокурор ОСОБА_20 постановою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_49 від 5 серпня 2015 року (т. 1, а.с. 130) був включений у групу прокурорів у кримінальному провадженні за №12015140000000340 від 5 серпня 2015 року, кримінальне провадження №12015140000000500 від 28 жовтня 2015 року стосувалось обвинуваченого ОСОБА_9 як однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а тому, на переконання колегії суддів, прокурор ОСОБА_20 був наділений повноваженнями щодо об`єднання зазначених кримінальних проваджень в одне.
		Щодо незаконності призначення слідчого ОСОБА_50 для розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то такі доводи не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
		Так, частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що, зокрема, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.
		Враховуючи те, що в ході вивчення матеріалів правоохоронних органів слідчим ОСОБА_51 виявлено у діях ОСОБА_9 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зазначений слідчий, на виконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, вніс до Єдиного реєстру відомості за вказаним фактом (т. 2, а.с. 94) (кримінальне провадження №12015140000000500 від 28 жовтня 2015 року) та розпочав розслідування. 
		При цьому, слідчий ОСОБА_52 був включений в групу слідчих від 7 серпня 2015 року у кримінальному провадженні за №12015140000000340, яке постановою прокурора об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №12015140000000500 (т. 2, а.с. 96).
		Твердження сторони захисту про те, що оскаржене судове рішення ухвалено незаконним складом суду, не ґрунтується на матеріалах справи.
		Зокрема, 25 січня 2015 року судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_22 адвокатом ОСОБА_53 було заявлено відвід. У зв`язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду заявленого відводу, суддею ОСОБА_22 до Апеляційного суду Львівської області було скеровано подання про направлення кримінального провадження до іншого суду у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року подання голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_22 задоволено, а кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12015140000000340 від 5 серпня 2018 року, про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27  ч. 3 ст. 27 КК України направлено в Стрийський районний суд Львівської області для розгляду по суті.
		Після надходження даного кримінального провадження до Стрийського міськрайонного суду Львівської області автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №453/1472/15-к визначено суддю ОСОБА_54 , який ухвалою слідчого судді від 12 лютого 2016 року відмовив у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_55 про відвід судді ОСОБА_22 , а кримінальне провадження №12015140000000 від 5 серпня 2015 року направив до Сколівського районного суду для продовження слухання по суті.
		Після цього голова Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_22 23 лютого 2016 року, на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області, направив кримінальне провадження №12015140000000 від 5 серпня 2015 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області для розгляду по суті.
		В подальшому, 26 лютого 2016 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаного кримінального провадження було визначено суддю ОСОБА_1 .
		Так, відповідно до п. 1 ч. 1, 5 ст. 35 КПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що, зокрема, забезпечує: об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді. При цьому несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.
		Згідно з п. 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 2 квітня 2015 року (з останніми змінами і доповненнями) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.
		Оскільки підстави для передачі судової справи №453/1472/15-к раніше визначеному у судовій справі судді, вказані у зазначеному вище Положенні, були відсутні, при повторному надходженні такої до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, здійснено загальний авторозподіл справи, за результатами якого для розгляду справи №453/1472/15-к визначено суддю ОСОБА_1 .
		Враховуючи те, що авторозподіл справи №453/1472/15-к був здійснений відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 2 квітня 2015 року (з останніми змінами і доповненнями), доказів несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду учасниками кримінального провадження не представлено, а колегією суддів не здобуто, відтак зазначені доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
		За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_12 в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України відсутні.
		Призначене ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, судом першої інстанції покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки, з врахуванням особи обвинуваченого, характеру вчинення кримінального правопорушення, за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
		Як слідує з оскарженого судового рішення, ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні ним 10 серпня 2015 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків (в редакціїЗакону №2617-VIII від 22 листопада 2018 року).
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Таким чином, на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції закінчились строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
		У кримінальних провадженнях № 463/5277/16-к, № 729/1480/13-к Верховний Суд, відповідно у постановах від 20 березня 2018 року та 10 квітня 2018 року зазначав, що для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України необхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
		Отже, враховуючи, що від учасників судового розгляду не надходило клопотань про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України, слід звільнити обвинуваченого від призначеного йому покарання за цей злочин з підстав, встановлених у ч. 5 ст. 74 КК України.
		За таких обставин доводи прокурора про необхідність посилення покарання є необґрунтованими.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
		Відповідно до вимог ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок закриває кримінальне провадження.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України не підтверджені доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження у зв`язку з невстановленням належних, достатніх та необхідних доказів для доведення в суді винуватості особи у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, і вичерпані можливості їх отримання.
		Крім того, ОСОБА_9 слід звільнити від покарання призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст.49, ч. 5 ст.74 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності.
		Закриваючи кримінальнепровадження щодо ОСОБА_9 за ч.3ст.368КК Українита ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27  ч. 3 ст. 368 КК України, колегія суддів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК України, скасовує обрані обвинуваченим запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. 
		При цьому внесену за обвинуваченого ОСОБА_9 заставу на загальну суму 97440 гривень, а саме: за квитанцією №6223022 від 13 серпня 2015 року у розмірі 48720 гривень, сплачену у Відділенні ПУМБ «РЦ в м. Львів», отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, код отримувача: 26306742, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, а також за квитанцією №6293357 від 20 серпня 2015 року у розмірі 48720 гривень, сплачену у Відділенні ПУБМ «РЦ в м. Львів», отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, код отримувача: 26306742, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача 825014  повернути заставодавцю ОСОБА_56 .
		Внесену за обвинувачену ОСОБА_10 заставу у розмірі 25000 гривень, сплачену 26 серпня 2015 року на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України, код отримувача: 26306742, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача: 825014, банк платника: ПУМБ «РЦ в. м. Львів» (заява на переказ готівки №6337143), - повернути заставодавцю ОСОБА_57 .
		Крім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, колегія суддів, виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України, скасовує арешт на його майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року.
		Виправдовуючи обвинувачену ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України, колегія суддів скасовує арешт на її майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2015 року.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково, апеляційні скарги захисників обвинуваченої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_13 , адвоката ОСОБА_16  задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_11  відмовити.
		Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2018 року в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України  скасувати.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 1ст.366КК України до покарання у видіобмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки.
		На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2015 року, - скасувати.
		Заставу, внесену за ОСОБА_9 у розмірі 97 440 гривень  повернути заставодавцю.
		Обраний ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2015 року, -скасувати.
		Заставу, внесену за ОСОБА_10 у розмірі 25000 гривень  повернути заставодавцю.
		Накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , яким володіє ОСОБА_9 , - скасувати.
		Накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2015 року арешт на 5/100 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , якою на праві спільної часткової власності володіє ОСОБА_10 , скасувати.
		У решті вирок залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...