Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/20550/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 30.07.2021. Зареєстровано: 01.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2021.
Дата набрання законної сили: 30.07.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4820/361/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240250000750

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/361/21 
		Справа № 686/20550/19 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія: ч.1ст.286КК України                 Доповідач                 ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		судді - доповідача      ОСОБА_2 , 
		суддів              ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря      ОСОБА_5 ,
		прокурорів             ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 ,
		потерпілого             ОСОБА_8 ,
		захисника             ОСОБА_9 ,
		обвинуваченої         ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження № 12018240250000750, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2018 року, за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченої ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2021 року, 
		в с т а н о в и л а:
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2021 року  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вінниця, українку, громадянку України, з вищою економічною освітою, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
		визнано винуватою та на підставі ст.49 КК України, звільнено від покарання.
		Стягнуто з ОСОБА_10 судові витрати на залучення експертів в сумі: 
		-2198,14 грн. за проведення інженерно - транспортної експертизи № 10.2-0128:19 від 12.06.2019 року;
		-1256, 08 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи № 10.4-0123:19 від 13.06.2019 року;
		-1099,07грн.за проведенняінженерно технічної експертизи№ 10.1-0130:19від 26.06.2019року,а всього4553грн.29коп. на користь Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
		Позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_10 200 000 грн. моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 160 000 грн. моральну шкоду, в решті позову відмовити.
		Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Арешт накладений ухвалою Хмельницького міськрайонного суду №686/24187/18 від 18.10.2018 року на автомобіль марки «Peugeot G5»д.н.з. НОМЕР_1 , скасовано.
		Накладено на обвинувачену ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , грошове стягнення за неявку до суду у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 540 грн..
		За вироком суду, 12 жовтня 2018 року, близько о 17 год. 30 хв., ОСОБА_10 ,керуючи автомобілем марки «CitroenBerlingo» д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по лівій крайній смузі руху зі швидкістю близько 61,4-65,6 км/год. на 276 км+200 м автодороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» в напрямку до м. Вінниця Вінницької області в межах Хмельницького району Хмельницької області, діючи легковажно, всупереч вимогам пунктів 12.1 Правил дорожнього руху України, проявила неуважність, не врахувала дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, продовжила своїми діями грубо порушувати вимоги п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, змінила напрямок свого руху праворуч при цьому, не переконавшись, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснила виїзд на праву крайню смугу руху проїзної частини автодороги.
		В цей час на правій крайній смузі руху в напрямку м. Вінниця Вінницької області, знаходився автомобіль марки «PeugeotG5» д.н.з. НОМЕР_1 , у нерухомому стані з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, водій якого здійснив вимушену зупинку через технічні несправності автомобіля, вийшовши з якого перебував біля передньої його частини, а в середині на передньому пасажирському сидінні знаходилися пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		В результаті вищезазначених порушень Правил дорожнього руху України, вчинених ОСОБА_10 , перебуваючи на правій крайній смузі руху, остання допустила зіткнення лівоюпередньою кутовою частиною автомобіля марки «CitroenBerlingo» д.н.з. НОМЕР_3 із задньою правою частиною автомобіля марки «Peugeot G5» д.н.з. НОМЕР_1 .
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_10 вимог Правил дорожнього руху, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: 
		- тупої травми правої нижньої кінцівки з тілесними ушкодженнями у вигляді закритого остеохондрального перелому зовнішнього виростку верхнього кінця великогомілкової кістки гомілки правої нижньої кінцівки;
		- часткового розриву передньої хрестоподібної зв`язки колінного суглобу правої нижньої кінцівки;
		- саден шкіри колінного суглобу та гомілки правої нижньої кінцівки, що за своїми ознаками відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
		Своїми діями ОСОБА_10 порушила вимоги пунктів 10.1, 12.1 Правил, зміст яких полягає в наступному:
		-п. 10.1  Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		-п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозяться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Вищевказані порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_10 знаходяться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
		Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_10 та правильності кваліфікації її дій, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
		Свої вимоги аргументує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Вказує, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_10 винуватою та на підставі ст.49 КК України звільнивши від покарання не врахував, що з дня вчинення останньою кримінального правопорушення минуло менше ніж 3 роки.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України (діючої станом на 12.10.2018) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Так, ч.1 ст.286 КК України (діючої станом на 12.10.2018) передбачено, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Як зазначає прокурор, вказані вимоги закону залишились поза увагою місцевого суду при ухвалені вироку від 11.02.2021 згідно якого ОСОБА_10 звільнено від покарання на підставі ст.49 КК України.
		Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається, прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Прокурор наголошує і на тому, що у вироку від 11.02.2021 не зазначено статті закону України про кримінальну відповідальність у вчиненні якої визнано ОСОБА_10 винуватою.
		Обвинувачена ОСОБА_10 просить вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, врешті залишити без змін. При цьому вказує, що суд ретельно не перевірив вимог позивача, не оцінив наданих доказів, не навів у вироку жодного доказу у розрахунку сум, присуджених на користь потерпілого ОСОБА_8 . Крім того зазначає, що судом не враховано її майновий стан, стан здоров`я та вжиття всіх можливостей для справедливого вирішення цивільного позову. Звертає увагу, що суд не врахував того, що злочин, за який вона засуджена, за формою вини є необережним, а оцінюючи моральну шкоду в суму 160000 грн., ні судом, ні потерпілим не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог морального характеру. Посилається і на те, що потерпілий ОСОБА_8 звертався до страховика за отриманням страхового відшкодування внаслідок події ДТП, тому на разі немає підстав для стягнення шкоди із цивільного відповідача ОСОБА_10 . 
		Заслухавши суддю  доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисника на підтримання доводів апеляційної скарги та в заперечення апеляційної скарги прокурора, прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_8 , який при призначенні покарання поклався на думку суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Вина обвинуваченої ОСОБА_10 у вчиненому кримінальному правопорушенні при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і не оскаржується будь  ким із учасників судового процесу, в тому числі і самими обвинуваченою.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, 12 жовтня 2018 року, близько о 17 год. 30 хв., ОСОБА_10 ,керуючи автомобілем марки «CitroenBerlingo» д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по лівій крайній смузі руху зі швидкістю близько 61,4-65,6 км/год. на 276 км+200 м автодороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» в напрямку до м. Вінниця Вінницької області в межах Хмельницького району Хмельницької області, діючи легковажно, всупереч вимогам пунктів 12.1 Правил дорожнього руху України, проявила неуважність, не врахувала дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, продовжила своїми діями грубо порушувати вимоги п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, змінила напрямок свого руху праворуч при цьому, не переконавшись, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснила виїзд на праву крайню смугу руху проїзної частини автодороги.
		В цей час на правій крайній смузі руху в напрямку м. Вінниця Вінницької області, знаходився автомобіль марки «PeugeotG5» д.н.з. НОМЕР_1 , у нерухомому стані з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, водій якого здійснив вимушену зупинку через технічні несправності автомобіля, вийшовши з якого перебував біля передньої його частини, а в середині на передньому пасажирському сидінні знаходилися пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		В результаті вищезазначених порушень Правил дорожнього руху України, вчинених ОСОБА_10 , перебуваючи на правій крайній смузі руху, остання допустила зіткнення лівоюпередньою кутовою частиною автомобіля марки «CitroenBerlingo» д.н.з. НОМЕР_3 із задньою правою частиною автомобіля марки «Peugeot G5» д.н.з. НОМЕР_1 .
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_10 вимог Правил дорожнього руху, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: 
		- тупої травми правої нижньої кінцівки з тілесними ушкодженнями у вигляді закритого остеохондрального перелому зовнішнього виростку верхнього кінця великогомілкової кістки гомілки правої нижньої кінцівки;
		- часткового розриву передньої хрестоподібної зв`язки колінного суглобу правої нижньої кінцівки;
		- саден шкіри колінного суглобу та гомілки правої нижньої кінцівки, що за своїми ознаками відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
		Своїми діями ОСОБА_10 порушила вимоги пунктів 10.1, 12.1 Правил, зміст яких полягає в наступному:
		-п. 10.1  Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		-п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозяться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Вищевказані порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_10 знаходяться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
		Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_10 за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, є вірною.
		Однак суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_10 винуватою та на підставі ст.49 КК України звільнивши від покарання не врахував, що з дня вчинення останньою кримінального правопорушення минуло менше ніж 3 роки.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України (діючої станом на 12.10.2018) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Так, ч.1 ст.286 КК України (діючої станом на 12.10.2018) передбачено, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Однак, вказані вимогу закону залишено судом поза увагою.
		Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається, прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Проте, у вироку від 11.02.2021 не зазначено статті закону України про кримінальну відповідальність у вчиненні якої визнано ОСОБА_10 винуватою.
		Так, призначаючи ОСОБА_10 покарання відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.
		При призначені ОСОБА_10 покарання, колегія суддів враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, одружена, на утриманні двоє дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не перебуває, вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, визнала вину. 
		Відповідно додосудової доповідістаршого інспектораВінницького міськрайонноговідділу філіїДержавної установи«Центр пробації»у Вінницькійобласті,по місцюпроживання скаргне надходило,на облікаху лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,ризик повторноговчинення кримінальногоправопорушення,як іризик їїособи длясуспільства оцінюється,як низький.Виправлення таперевиховання ОСОБА_10 можливе безізоляції відсуспільства. 
		Згідно з ч. 2 ст.50ККУкраїни покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Реалізуючи принциписправедливості та індивідуалізації покарання,а також, враховуючи,що призначенепокарання повиннобути нетільки карою, але і переслідувати цілізагальної таспеціальної превенції,має бути відповідним до вчиненого,тобто необхідним та достатнімдля виправлення особи,яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушеньсамою обвинуваченоюта іншими особами, колегія суддів приходить до висновку  ОСОБА_10 слід призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
		На думку колегії суддів, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		За таких обставин, вирок суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Доводи обвинуваченої ОСОБА_10 про необхідність скасування вироку в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно правової позиції, викладеної у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Однак суд, ухвалюючи вирок та визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкодине достатньо врахував вимоги розумності і справедливості та стягнув з обвинуваченої на користь потерпілого в рахунок відшкодуванняморальної шкоди160000 грн., що значно перевищує та не є співмірним з розміром матеріальної шкоди завданої ушкодженням здоров`я внаслідок вчиненого злочину. 
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що потерпілому спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, моральні страждання, негативні наслідки для потерпілого внаслідок психотравмуючої події, значне погіршення стану здоров`я.
		Однак, дослідивши матеріали кримінального провадження, відповідно до яких потерпілому внаслідок вчиненого обвинуваченою необережного злочину спричинено тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, оцінюючи у сукупності доводи потерпілого зазначені в цивільному позові щодо заподіяної моральної шкоди, а також враховуючи інші обставини, а саме матеріальний стан обвинуваченої, яка офіційно не працює, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченої на користь потерпілого ОСОБА_8 60000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		Керуючись ст.ст.407, 412, 413, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-
		у х в а л и л а:
		   Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_10 задовольнити частково.
		   Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
		   Вирок Хмельницькогоміськрайонного судувід 11лютого 2021року відносно ОСОБА_10 скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_10 200 000 грн. моральної шкоди, задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 60 000 грн. моральної шкоди.
		В решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...