Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5638/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2021. Зареєстровано: 02.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		02.08.2021Справа №  910/5638/21
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г. П.,
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5638/21
		 
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ» (04073, м. Київ, пр.. Куренівський, будинок 17; ідентифікаційний код: 42283030)
		До Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 000340022)
		Про визнання частково недійсним підпункту 7.3.3 пункту 7.3 договору поставки
		 
		Без виклику представників сторін
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання частково недійсним підпункту 7.3.3 пункту 7.3 договору поставки.
		Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю підпункту 7.3.3 пункту 7.3 договору № 286/3/19/46 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 04.03.2019 вимогам чинного на момент укладення договору законодавства. У зв`язку із викладеним, позивач просить суд визнати відповідний підпункт договору недійсним. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
		Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
		09.04.2021 Суд постановив ухвалу про відмову в забезпечені позову, мотиви якої викладені в ухвалі.
		12.04.2021 Суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали, шляхом:
		- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням правильного найменування суду;
		- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї всіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлених відповідно до ст. 91 ГПК України.
		20.04.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 12.04.2021 разом з виправленою позовною заявою.
		26.04.2021 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/5638/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		19.05.2021 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач знав, усвідомлював та погодив розмір штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань та погодив усі істотні умови договору без зауважень.
		В силу приписів ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, у спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		В відзиві на позовну заяву відповідач заявляє, що ухвалу про відкриття проводження у справі від 26.04.2020 він отримав 30.04.2020, що також підтверджується розпискою про одержання на рекомендованому повідомленні про вручення 0105477358213, яка знаходиться в матеріалах справи.
		Таким чином останній день для подання відзиву на позовну заяву - 17.05.2021 (15.05.2021 - 16.05.2021 вихідні дні). 
		В відзиві на позовну заяву відповідач просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування поважності причин пропуску відповідач просить суд врахувати встановлені карантинні обмеження на території України, зокрема і у  Міністерстві оборони України, затримку в роботі діловодства та реєстрації вхідних, у тому числі судових, документів, а також значну кількість вихідних (святкових) днів на початку травня 2021.
		Виходячи із вищевикладеного, а також з урахуванням того, що пропуск строку є незначним (1 день) суд вважає, що відповідач обґрунтував поважність причин пропуску строку для подання відзиву, а відтак, поновлює пропущений строк для подачі відзиву та приймає його до розгляду.
		Правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк, позивач не скористався.
		Згідно з ч. 2    ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
		Згідно з частиною 4    ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
		Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
		04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ» (надалі - позивач) та Міністерством оборони України (надалі - відповідач) укладено Договір № 286/3/19/46 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язувався в 2019 році поставити сумки, а відповідач забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі.
		Відповідно до п. 1.2. Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу товар чотирма партіями:
		-           2    500 штук сумок (18920000-4) (Сумка транспортна індивідуальна, тип 2, у маскувальному малюнку ММ-14), загальною вартістю 1    862    500, 00 грн (без ПДВ) у строк до 02.05.2019;
		-           7    500 штук сумок (18920000-4) (Сумка транспортна індивідуальна, тип 2, у маскувальному малюнку ММ-14), загальною вартістю 5    587    500, 00 грн (без ПДВ) у строк до 01.07.2019;
		-           10 000 штук сумок (18920000-4) (Сумка транспортна індивідуальна, тип 2, у маскувальному малюнку ММ-14), загальною вартістю 7    450 000, 00 грн (без ПДВ) у строк до 29.09.2019;
		-           2    500 штук сумок (18920000-4) (Сумка транспортна індивідуальна, тип 2, у маскувальному малюнку ММ-14), загальною вартістю 1    862    500, 00 грн (без ПДВ) у строк до 29.10.2019;
		Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору становить 20    114    000, 00 грн.
		Підпунктом 6.3.1. пункту 6.3. Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.
		Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах передбачених пунктом 7.3. Договору.
		В підпункті 7.3.3. пункту 7.3. Договору сторони погодились, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.
		Розділом 9 Договору сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
		Згідно з п. 10.1. Договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
		Відповідно до п. 11.5. Договору, зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних угод, які будуть додаватися до тексту цього Договору як невід`ємні його частини.
		У відповідності до п. 11.5. Договору 18.12.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 1 в якій продовжили строк дії Договору до 31.03.2020 включно. 20.02.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 2 в якій погодили специфікацію на 2020 рік.
		Позивач стверджує, що підпункт 7.3.3. пункту 7.3. Договору, в якому сторони погодили  фактичний розмір штрафу за прострочення постачальником (позивачем) виконання зобов`язань понад 10 днів розраховується не від суми невиконаного зобов`язання, а від суми всього Договору поставки - 20    115    000, 00 грн, суперечить статтям 3, 203, 509 ЦК України та статті 231 ГК України, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України тягне за собою недійсність підпункту 7.3.3. пункту 7.3. Договору в частині стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості Договору за порушення строків виконання зобов`язання понад 10 днів.
		 
		2. Предмет позову.
		Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання частково недійсним підпункту 7.3.3. пункту 7.3. договору № 286/3/19/46 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
		 
		3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
		(1) Між сторонами укладено договір № 286/3/19/46 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України);
		(2) Сторони погодили в Договорі п.п. 7.3.3. п. 7.3. Договору, відповідно до якого фактичний розмір за прострочення постачальником виконання зобов`язань понад 10 днів встановлюється не від суми невиконаного зобов`язання, а від суми всього договору - 20    115    000, 00 грн;
		(3) Такі умови Договору (п.п. 7.3.3. п. 7.3.) суперечать законодавству України, а також порушують встановлені законодавством принципи розумності, справедливості та пропорційності відповідальності і тому є недійсними.
		 
		4. Заперечення відповідача щодо позовних вимог.
		Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог повністю за таких підстав:
		(1) Позивач був обізнаний, усвідомлював та погодив розмір штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, а також усі істотні умови договору без зауважень,  та  пропозицій про внесення змін до договору не вносив, протокол розбіжностей не направляв відповідачеві ;
		(2) На момент звернення позивача із позовом до суду термін дії Договору сплинув, зобов`язання за Договором виконано.
		 
		5. Оцінка судом доказів та висновки суду.
		Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо того чи суперечить/не суперечить законодавству України п.п. 7.3.3. п. 7.3. Договору.
		Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
		-          чи досягнуті між сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору, а відтак чи є договір між сторонами укладений;
		-          чи були досягнуті інші домовленостей між сторонами при укладанні договору, а відтак чи були вони обізнані та бажали настання відповідних наслідків в результаті його виконання/не виконання;
		-          чи суперечить зміст підпункту 7.3.3. пункту 7.3. Договору актам цивільного законодавства та чи наявні інші підставі передбачені статтею 215 ЦК України для визнання договору недійсним.
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про визнання частково недійсним п.п. 7.3.3. п. 7.3.  Договору  № 286/3/19/46 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), з підстав, що його зміст суперечить актам законодавства України, що тягне за собою визнання частково недійсним п.п. 7.3.3. п. 7.3.  Договору  на підставі ст.     215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)    з моменту його вчинення.
		За ч. 1        ст. 215 ЦК України        підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою        статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України        передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з ч. 3        ст. 215 ЦК України        якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		Підпунктом 7.3.3. пункту 7.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Договору.
		Позивач зазначає, що даний підпункт суперечить законодавству України, порушує встановлені законодавством принципи розумності, справедливості та пропорційності, оскільки в такому разі фактичний розмір за прострочення постачальником виконання зобов`язань понад 10 днів встановлюється не від суми невиконаного зобов`язання, а від суми всього договору. Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна Договору становить 20114000, 00 грн.
		В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Пунктом 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК) встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		В позовній заяві, позивач жодним чином не заперечує факт укладення між сторонами Договору поставки. Відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивач знав, усвідомлював та погодив розмір штрафних санкцій, що передбачені в п.п. 7.3.3. п. 7.3. Договору за порушення договірних зобов`язань, та погодив усі істотні умови Договору без зауважень.
		В силу ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: 1) за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); 2) за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Як вбачається з Договору № 286/3/19/46 від 04.03.2019 сторони в п.п. 7.3.3. п. 7.3. передбачили та погодили інший розмір штрафних санкцій ніж який передбачений в ч. 2 ст. 231 ГК України.
		З приводу посилання позивача на ч. 4 ст. 231 ГК України щодо встановлення у договорі розміру санкцій.
		Так відповідно до вказаної частини ст. 231 ГК України у  разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором: 1) у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання; 2) або у певній, визначеній грошовій сумі; 3) або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання; 4) або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Отже, з огляду на вище сказане, враховуючи також положення ч. 2 ст. 231 ГК України дана норма (ч. 4 ст. 231 ГК України) не суперечить абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України і тому сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд. 
		Відповідач, також звертає увагу, що на момент звернення позивача до суду термін дії Договору сплинув, а зобов`язання за Договором були виконані.
		З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що Договір у відповідності до п. 10.1. діє до 31.12.2019. В подальшому сторони продовжили дію Договору до 31.03.2020, що в свою чергу підтверджується Додатковою угодою № 1 та № 2 до Договору. Також позивачем надані видаткові накладні, що підтверджують поставку позивачем обумовленого товару відповідачу, які датуються з травня 2019 по березень 2020.
		За змістом частини третьої статті 207    ГК України    господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.
		Відтак, закінчення строку дії договору до моменту пред`явлення позову не перешкоджає зверненню позивача з відповідним позовом до суду за захистом права, яке він вважає порушеним. За таких обставин, встановлення факту закінчення строку дії оспорюваного договору не відноситься до предмету доказування в даній справі, а отже суд не враховує такі заперечення відповідача при оцінці всіх тверджень в сукупності.
		Відповідач також зазначає, що під час виконання Договору, позивачем було допущено порушення його умов в частині своєчасного постачання товару. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3588/20, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 з позивача стягнуто в тому числі штраф передбачений п.п. 7.3.3. п. 7.3. оспорюваного Договору.
		Означені твердження відповідача підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19) вказано, що «наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору».
		У зв`язку з чим, як  виконання, так і невиконання (неналежне виконання) оспорюваного договору не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки недійсність договору має бути встанволена га момент його укладання
		Однак, позивачем не доведено наявність підстав, що передбачені статтею 215 ЦК України для визнання договору недійсним, крім того не доведено, що обставини недійсності існували в момент укладення оспорюваного договору.
		На переконання суду,  сторони правомірно користуючись правом передбаченим статтею 231 ГК України самостійно (на власний розсуд) визначили розмір штрафу, що визначається виходячи з ціни договору.
		Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до    статті 79 Господарського процесуального кодексу України    наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що п.п. 7.3.3. п. 7.3. Договору не суперечить законодавчим актам України, а також не порушує принципи розумності, справедливості та пропорційності, що сторони погодили умови Договору без зауважень в тому числі і п.п. 7.3.3. п. 7.3., сторони при укладанні договору діяли на власний розсуд, що узгоджується із статтею 231 ГК Ураїни, позивчаем не доведено належними та допустимими доказами  недійсність договору  в момент його укладення, а відтак підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні.
		Таким чином, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ» не підлягають  задоволенню.
		 
		6. Судові витрати.
		Відповідно до                ч. 1            ст. 129 ГПК України    судовий збір покладається:
		1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
		2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд покладає судовий збір на позивача.
		Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ»   до Міністерства оборони України  про визнання частково недійсним підпункту 7.3.3 пункту 7.3 договору поставки у задоволенні відмовити.
		2. Витрати по сплаті судового збору у розмірі        2270,00 грн. покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ.СТАНДАРТ»   
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                       Г.П. Бондаренко - Легких

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...