Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/4658/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 03.08.2021. Зареєстровано: 03.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2021.
Дата набрання законної сили: 20.09.2022
Номер судового провадження: 2/645/298/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		' 
		Справа № 645/4658/20
		Провадження №2/645/298/21
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 липня 2021 року                                                                                      м. Харків
		 
		Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого - судді Бабкової Т.В.,
		при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,
		за участю представника позивача - адвоката Малойвана Є.І., 
		представника відповідача - Локуцовської О.В., 
		представника третьої особи - Мироненко Ю.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, 3-тя особа - Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, ОСОБА_2 , -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Малойван Є.І. звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить скасувати наказ головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради (далі по тексту КНП «Міський перинатальний центр» ХМР ) № 367-К від 13.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головної акушерки (акушерського стаціонару); поновити ОСОБА_1 на посаді головної акушерки (акушерського стаціонару) КНП «Міський перинатальний центр» ХМР; зобов`язати КНП «Міський перинатальний центр» ХМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2020 року по день фактичного поновлення на роботі; рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, звернути до негайного виконання; стягнути з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та понесені судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.
		В обґрунтування позову зазначено, що у період з 01.07.2009 року до 13.07.2020 року позивач обіймала посаду головної акушерки акушерського стаціонару. Жодним нормативним документом до посадових обов`язків акушерки стаціонару (головної акушерки) не віднесено обслуговування (прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо) матеріальних/товарних цінностей. Згідно переліку посад визначено Додатком №1 постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447/24, посада акушерки стаціонару не передбачає можливості укладання договору про повну матеріальну відповідальність. Оскільки до кола обов`язків позивача не входило обслуговування матеріальних цінностей, й вона не може нести матеріальну відповідальність, її звільнення з підстав порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу є неможливим. В даному випадку позивач не могла здійснювати безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей, оскільки це не є основним змістом її трудових обов`язків; уповноваженим органом не було встановлено винних дій працівника, а лише констатовано порушення правил обліку матеріальних цінностей; в частині висновку про втрату довір`я уповноваженим органом не враховано дійсних обставини, за яких було завдано збитків відповідачу, а також не враховано попередню роботу працівника, яка більше 15 років працювала у КНП «Міський перинатальний центр» ХМР та за цей час не мала жодного стягнення.
		В обґрунтування заподіяння моральної шкоди вказано, що у зв`язку із незаконним звільненням позивач перебувала у стані стресу, відчувала себе приниженою, мала відчуття розчарування та несправедливості, оскільки вона тривалий час добросовісно працювала та виконувала належним чином свої трудові обов`язки, а відповідач, використовуючи абстрактні та формальні підстави приймає рішення про її звільнення, не маючи при цьому законних підстав. Позивач змушена докладати зусиль для пошуку засобів для існування, нової роботи, а також для захисту своїх прав в судовому порядку
		У зв`язку з викладеним позивач і була змушена звернутися до суду з даним позовом.
		Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.08.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Також, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР ОСОБА_2
		10.09.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказано, що 12.07.2020 року. було зареєстровано кримінальне провадження №420221040000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом розтрати товаро-матеріальних цінностей ОСОБА_1 , яка умисно, з корисливих мотивів, здійснила розтрату товаро-матеріальних цінностей. Підставою для звільнення було те, що ОСОБА_1 не будучи уповноваженою особою на здійснення господарських операцій, без складання будь-яких документів та повідомлення посадових осіб КНП «Міський перинатальний центр» ХМР здійснила розтрату товаро-матеріальних цінностей. З ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2006 року.
		24.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказував, що з ОСОБА_1 , яка обіймала посаду головної акушерки, договір про повну матеріальну відповідальність не укладався. Посада акушерки стаціонару (головної акушерки) не передбачає можливості укладання договору про повну матеріальну відповідальність
		23.09.2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи - головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР ОСОБА_2 . При цьому в поясненнях зазначалося, що 26.06.2020 року під час огляду альбомів для фотографій працівниками Харківської прокуратури №4 прокуратури Харківської області було виявлено нестачу вказаних альбомів, матеріально відповідальною особою за зберігання яких була ОСОБА_1 , головна акушерка акушерського стаціонару КНП «Міський перинатальний центр» ХМР. Матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 була на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2006 року. При проведенні інвентаризації КНП «Міський перинатальний центр» ХМР станом на 26.06.2020 року було виявлено нестачу альбомів для фотографій у кількості 872 шт., на загальну суму 254088,96 грн.
		Відповідно до бухгалтерської довідки від 26.06.2020 року та звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів КНП «Міський перинатальний центр» ХМР від 26.06.2020 року нестача альбомів для фотографій «Новонародженому м. Харкова» складає 872 шт. на суму 254088,96 грн.
		ОСОБА_1  надала  головному лікарю КНП «Міський перинатальний центр» ХМР пояснювальну записку від 26.06.2020 року, згідно якої вона підтвердила факт передачі альбомів для фотографій 22.06.2020 року у кількості 872 шт. нібито на переробку та пояснила, що документів про передачу альбомів не отримала, керівництво закладу про факт передачі альбомів не повідомила. 12.07.2020 року  внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020221040000102 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом розтрати товарно-матеріальних цінностей закладу  ОСОБА_1  у вигляді альбомів для фотографій, які були їй ввірені, чим остання  спричинила збитки місцевому бюджету в особі КНП «Міський перинатальний центр» ХМР на загальну суму 254088,96 грн. Таким чином,  ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головної акушерки акушерського стаціонару КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, являючись матеріально-відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснила розтрату товарно-матеріальних цінностей закладу, у вигляді альбомів для фотографій, які були їй ввірені, чим спричинила збитки місцевому бюджету в особі КНП «Міський перинатальний центр» ХМР на загальну суму 254088,96 грн. 13.07.2020 року   ОСОБА_1  за погодженням з профспілковим комітетом КНП «Міський перинатальний центр» ХМР була звільнена із займаної посади у зв`язку з втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу, п. 2 ст. 41 КЗпП України. Згідно з абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).  ОСОБА_1  відповідно до Договору про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2006 року  та наказу № 195 від 18.09.2008 року по Міському клінічному пологовому будинку із неонатологічним стаціонаром (після перейменування - КНП «Міський перинатальний центр» ХМР) «Про забезпечення новонароджених у пологових будинках м. Харкова подарунковими фотоальбомами» була відповідальною особою за отримання, збереження подарункових фотоальбомів та їх видачу батькам новонародженого під час виписки із пологового будинку без призначення особи яка її заміщує, або заміняє. Отже, звільнення позивача є обґрунтованим.
		Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали, просили суд його задовольнити. ОСОБА_1 пояснила, що в закладі відповідача вона обіймала посаду головної акушерки, проте крім обов`язків, передбачених її посадовою інструкцією, тривалий час керівництвом закладу їй було доручено приймання, облік, зберігання та видача подарункових альбомів для новонароджених. Так сталося, що в певній кількості альбомів виявився брак та постачальних для усунення недоліків на певний час забрав 872 альбоми на переробку. В цей час до закладу прибула прокуратура та під час перевірки виявила нестачу альбомів. Вказані обставини стали підставою для звільнення. Проте певну частину альбомів постачальник повернув та на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 їх повернула закладу. Крім того, зазначила, що при укладанні договору про повну матеріальну відповідальність мова йшла про медикаменти, а не альбоми для новонароджених. 
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні.
		Представник третьої особи Первинної профспілкової організації КНП «Міський перинатальний центр» ХМР в судовому засіданні проти позову також заперечував.Пояснив, що під час розгляду профспілковим комітетом питання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України остання визнавала, що віддала альбоми для новонароджених , але бажала звільнитися за власним бажанням. 
		Третя особа Головний лікар КНП «Міський перинатальний центр» ХМР ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, причина неявки суду невідома.
		Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши зміст заяв по суті справи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. 
		Судовим розглядом встановлено, що наказом Головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №193-к від 01.09.2005 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду акушерки на 1,0 декретної ставки акушерки ВПВ ОСОБА_3 на час її відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років з 01.09.2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с.14. Наказом Головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №155-к від 13.06.2008 року строк роботи ОСОБА_1 було продовжено по 13.12.2008 року включно, а.с.15.
		З 01.09.2008 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головної медичної сестри акушерського стаціонару, а в подальшому на посаду головної акушерки акушерського стаціонару на 1,0 ставки з виконанням всіх посадових обов`язків - з 01.07.2009 року, а.с. 16, 17.
		Наказом головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №367-к від 13.07.2020 року головну акушерку акушерського стаціонару ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв`язку із втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу, на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, а.с.18.
		Підставою для прийняття наказу про звільнення позивача відповідно до наказу про звільнення зазначено інвентаризаційний опис від 26.06.2020 року, звіряльна відомість результатів інвентаризаційних запасів від 26.06.2020 року, згода профспілкового комітету (протокол №5 від 09.07.2020 року), п.2 ст.41 КЗпП України. 
		Досліджені судом данні звіряльна відомість результатів інвентаризаційних запасів від 26.06.2020 року, інвентаризаційний опис запасів від 26.06.2020 року, бухгалтерська довідка від 26.06.2020 року та пояснення учасників справи свідчать, що підставою для втрати довір`я , а як слід звільнення з підстав п.2 ст.41 КЗпП України, став факт передачи ОСОБА_1 ввірених їй матеріальних цінностей (альбомів для новонароджених м. Харкова) у кількості 872 шт. невідомим особам, а.с.76-78. 
		З наданих позивачкою пояснень, що передували звільненню, а також наданих нею в суді , вбачається, що в певній кількості зазначених альбомів виявився брак та постачальник для усунення цих недоліків на певний час забрав 872 альбоми на переробку, а.с.69. В цей час до КНП «Міський перинатальний центр» ХМР прибула прокуратура та під час перевірки товаро-матеріальних цінностей виявила нестачу альбомів. Пояснення ОСОБА_1 її бездоганна поведінка в минулому до уваги прийняті не були. Вказані обставини стали підставою для звільнення. Проте певну частину альбомів постачальник повернув та на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 вже після її звільнення були повернуті КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, а.с. 183. 
		Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення
		Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі, зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункти 2 частини першої статті 41 КЗпП України).
		Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
		Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
		Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.
		Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
		Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
		Зазначений висновок зроблений Верховним Судом України у своїй постанові від 20.04.2016 року № 6-100цс16 та підтриманий Верховним Судом у постановах №344/9143/17 від 30.01.2019 року, №520/211/16-ц від 23.01.2019 року, №320/7547/17 від 20.03.2019 року. 
		З`ясовуючи основний зміст трудових обов`язків позивача суд виходить з наступного.
		Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (далі - наказ № 327, КП), передбачена професія «акушерка» за кодом КП 3232. 
		Посада «головна акушерка» за окремим кодом КП не визначена. В той же час, у додатку В до наказу №327 існують похідні слова до професій (професійних назв робіт), які можуть застосовуватись до назв посад, і серед яких є похідне слово «головний». 
		Похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.
		Так, від назви професії «акушерка» (код КП 3232) утворена похідна назва професії «головна акушерка» з кодом КП 3232.
		Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78. Охорона здоров`я), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 року № 117, посада акушерки належить до категорії «фахівці».
		Довідником також передбачено, що посада «акушерка стаціонару» передбачає виконання таких завдань та обов`язків: керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню. Проводить загальне і клінічне обстеження вагітних і новонароджених та оцінює його результати. Здійснює розтин плідного міхура, веде пологи при нормальному біомеханізмі, проводить ручне відділення посліду, зашивання розривів промежини I - II ступеня. Володіє сучасними методами профілактики, діагностики та долікарської допомоги при загрожуючи розривах матки, прееклампсії, еклампсії, маточній кровотечі, загрозі внутрішньоутробної гіпоксії плоду. Застосовує методи оживлення новонароджених з використанням сучасної апаратури. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному щоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде медичну документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
		Акушерка стаціонару повинна знати: чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я та організацію акушерсько-гінекологічної допомоги дорослому та дитячому населенню; права, обов`язки та відповідальність акушерки; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів дітонародження жінки; анатомо-фізіологічні та психологічні особливості вагітної та породіллі; основи неонатології; сучасні методи обстеження і лікування різної патології вагітності, пологів і післяпологового періоду; підготовку до прийому пологів та акушерських операцій; методи зовнішнього обстеження вагітної, визначення строків пологів; підготовку породіллі до пологів; правила ведення нормальних пологів та пологів при різних аномаліях таза і передлежаннях плода; правила асептики та антисептики; проведення первинної та вторинної обробки пуповини, первинний туалет та антропометрію новонародженого; прийоми асистування при малих акушерських і гінекологічних операціях; необхідні реанімаційні заходи під час і після пологів, профілактику кровотечі; симптоми токсикозу вагітних та його профілактику; симптоматику і діагностику найбільш частих захворювань і термінальних станів; тактику персоналу при виявленні хворого, підозрілого на особливо небезпечні інфекції; фармакологічну дію найбільш поширених лікарських речовин, їх сумісність, дозування, методи введення; методики стерилізації інструментарію і перев`язувальних засобів; правила безпеки під час роботи з медичним інструментарієм та обладнанням; маніпуляції у відповідності з профілем роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом.
		Положеннями ст. 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Зі змісту ч.1 ст.130 КЗпП України випливає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Зрозуміло, що положеннями чинного трудового законодавства обов`язок довести вину працівника лежить на роботодавцеві. У законодавстві про працю не розкривається зміст категорії вини, не визначаються її види. Учинити проступок працівник може як умисно, так і з необережності. Якщо працівник не виконував обов`язки з незалежних від нього причин, його провини в цьому може і не бути.
		Суд зазначає, що в процесі розгляду справи КНП «Міський перинатальний центр» ХМР не довело, що відповідно до посадової інструкції головної акушерки акушерського стаціонару передбачено обов`язки, пов`язані із обліком, контролем за рухом чи зберіганням альбомів для новонароджених м. Харкова.
		При цьому суд звертає увагу, що в наказі про звільнення № 367-к від 13.07.2020 року головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР про звільнення ОСОБА_1 зазначено про порушення останньою правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу та потягло втрату довір`я до вказаної працівниці. 
		В той же час з боку КНП «Міський перинатальний центр» ХМР не доведено факту обізнаності ОСОБА_1 з правилами обліку матеріальних цінностей, в чому саме такі правила полягають та яким чином виконуються в установі відповідача, яким локальним нормативним актом по установі вони затверджені, чи була обізнана з ними позивачка, чи усвідомлювала в наслідок наявної в неї виключно медичної освіти та встановлених їй посадових обов`язків, як головної акушерки акушерського стаціонару. Первинна бухгалтерська документація на підтвердження від кого надходили альбоми від новонароджених, на підставі чого зараховувалися на баланс КНП «Міський перинатальний центр» ХМР суду не надані. 
		Позивач ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що основний зміст її трудових обов`язків полягав у керуванні роботою акушерського стаціонару, а питання, пов`язані з прийняттям, обліком, розподіленням альбомів для новонароджених м. Харкова, вона виконувала на підставі наказу головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР. Також вказала, що договір про повну матеріальну відповідальність, як з головною акушеркою, з приводу приймання, зберігання, обліку та відпуску альбомів для новонароджених з нею не укладався.
		Отже, суд приходить до висновку, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 не віднесено обслуговування (прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо) альбомів для новонароджених м. Харкова, й це не становило основний зміст її трудових обов`язків.
		З приводу посилань відповідача на те, що з ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність слід вказати наступне.
		Відповідно до ст. 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно переліку посад визначеного Додатком №1 постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 року № 447/24 посада акушерки стаціонару не передбачає можливості укладання договору про повну матеріальну відповідальність.
		Крім того, Договір про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2006 року було укладено з ОСОБА_1 , як з медичною сестрою, або виконуючою роботу старшої медичної сестри, а.с.68.
		Однак, з 30.06.2009 року та по день звільнення позивач обіймала посаду головної акушерки акушерського стаціонару, яка згідно класифікатора професій ДК 003:2010, має код КП 3232, а посада медичної сестри має код КП 3231, тобто ці посади є різними. 
		Отже, договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 , яка обіймала посаду головної акушерки, не укладався.
		Крім того, суд зазначає, що із змісту договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного із ОСОБА_1 , як з медичною сестрою, 01.09.2006 року не вбачається, що він укладений в зв`язку із товаро-матеріальними цінностями у вигляді альбомів для новонароджених, і навпаки, у договорі мова йде про отримання готівки та виплати заробітної плати. 
		З приводу наказу №195 від 18.09.2008 року слід зазначити, що пунктом 1 передбачено заступнику головного лікаря з лікувальної роботи ОСОБА_4 призначити головну медичну сестру акушерського стаціонару ОСОБА_1 відповідальною особою за отримання, збереження подарункових фотоальбомів та їх видачу батькам новонародженого під час виписки з пологового будинку. При цьому самим наказом не передбачено покладення на ОСОБА_1 будь-яких обов`язків щодо дій з подарунковими фотоальбомами. Даних про доведення наказу до відома ОСОБА_1 не має. 
		Роботодавцеві слід враховувати, що працівника може бути покарано за невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків у межах робочого місця і робочого часу, тільки якщо ці обов`язки покладено на нього належно, тобто встановлено в посадовій (робочій) інструкції або трудовому договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, локальних нормативних актах, наказах роботодавця тощо. З переліком покладених на нього обов`язків працівник має бути ознайомлений під розпис.
		В подальшому на підставі наказу головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №279 від 13.07.2018 року відповідальною особою за отримання від КЗОЗ «Харківський міський центр здоров`я», збереження альбомів для фотографій «Новонародженому міста Харкова», їх оприбуткування, облік, використання за призначенням, видачу батькам новонародженого під час виписки з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, ведення облікової документації та звітності покладено на ОСОБА_1 . 
		З підстав, зазначених у рішенні вище, посилання відповідача на наявність з 13.07.2018 року наказу головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №279, якими саме на ОСОБА_1 поклали усю відповідальність з приводу прийняття, обліку, зберігання, оприбуткування, відпуску фотоальбомів за відсутності в неї відповідного фаху та компетенції згідно посадової інструкції, не є переконливими обґрунтуваннями саме підстав для звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст.41 КзпП України. 
		З приводу наявності кримінального провадження суд зазначає, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 15.07.2020 року було зареєстроване кримінальне провадження №42020221040000102 за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 191 КК України.
		Суд критично ставиться до факту наявності кримінального провадження оскільки воно було зареєстровано 15.07.2020 року, тобто пізніше самого звільнення позивача 13.07.2020 року, й питання притягнення особи до кримінальної відповідальності не свідчить про безумовну наявність підстав для звільнення особи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		Посилання на факт реєстрації кримінального провадження та вручення особі обвинувального акту порушує презумпцію невинуватості, встановлену ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Також, згідно ч. 1,5 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Суд також враховує, що відповідно до статті 138 КЗпП України обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві.
		Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року N 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
		Оскільки під час судового засідання не було встановлено, що до кола посадових обов`язків ОСОБА_1 входило обслуговування матеріальних цінностей, таких як альбомів для новонароджених м. Харкова, й це не становило основний зміст її трудових обов`язків, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу головного лікаря КНП «Міський перинатальний центр» ХМР №367-К від 13.07.2020 року про її звільнення з посади головної акушерки (акушерського стаціонару) з13.07.2020 року із займаної посади у зв`язку з втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей , що завдало збитки закладу , п.2 ст.41 КЗпП України, та поновлення ОСОБА_1 на посаді головної акушерки (акушерського стаціонару) КНП «Міський перинатальний центр» ХМР з 13.07.2020 року.
		 
		Щодо вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2020 року по день фактичного поновлення на посаді, суд вказує наступне.
		Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).
		Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).
		Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		На підставі довідки КНП «Міський перинатальний центр» ХМР № 374 від 16.04.2021 року встановлено, що сума доходу ОСОБА_1 , яка працювала головною акушеркою, за останні два календарні місяці складає 15 794, 00 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 48 р/д, середньоденна заробітна плата 15 794,00 : 48 = 329,04 грн., а.с. 221.
		За таких обставин, за період вимушеного прогулу  ОСОБА_1  з 13.07.2020 року  по 23.07.2021 року   за  255 р/д   розрахунок     оплати   вимушеного прогулу  складає  83 905,20 грн. ( 329,04 х 255 = 83 905, 20 грн.) з  відрахуванням з цієї суми в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. 
		          З підстав, передбачених  п.п. 2, 4 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 6 580 грн. 80 коп. з  відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів  підлягає зверненню до негайного виконання.
		В частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд вказує, що порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).
		КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.2371 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
		Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
		На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало в незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат. Зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому суд уважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 10 000 грн.
		Судові витрати суд вирішує відповідно до положень ст.174 ЦПК України. 
		В звїязку з тим, що при поданні позову позивачкою судовий збір не сплачувався, проте рішення суду на суму 93 905, 20 грн. постановлено на її користь, з КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, на користь держави суд стягує судовий збір у сумі 939,05 грн. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-80, 263-265 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, 3-тя особа - Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Скасувати наказ Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради №367-К від 13.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головної акушерки (акушерського стаціонару) загальнолікарняного персоналу у зв`язку з втратою довір`я через порушення правил обліку матеріальних цінностей, що завдало збитків закладу, п.2 ст.41 КЗпП України. 
		Поновити ОСОБА_1 на посаді головної акушерки акушерського стаціонару Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради з 13.07.2020 року.
		Стягнути  з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради  на користь   ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу  у  сумі  83 905 грн.  20 коп. з  відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. 
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. 
		          Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 6 580 грн. 80 коп. з  відрахуванням в дохід держави податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів  звернути до негайного виконання.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 939 грн. 05 коп.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. 
		 Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
		Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
		Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 30290487, адреса місцезнаходження: 61176, м. Харків, Салтівське шосе, 264. 
		Третя особа - Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 25813980, адреса місцезнаходження: 61176, м. Харків, Салтівське шосе, 264. 
		Третя особа - ОСОБА_2 , адреса роботи : АДРЕСА_2 . 
		Повне судове рішення складено 28.07.2021 року. 
		 
		 
		 
		       Суддя-

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...