Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/6844/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Інші злочини.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: 51-572км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015050800001175

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2021 року
		м. Київ
		справа № 264/6844/20
		провадження № 51-572 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		представника потерпілої  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу судді Донецького апеляційного суду від4 січня 2021року про повернення її апеляційної скарги на ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження №12015050800001175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області ухвалою від 10 грудня 2020року задовольнив клопотання прокурора Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області про закриття кримінального провадження № 12015050800001175, внесеного до ЄРДР 25 квітня 2015року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК, у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суддя Донецького апеляційного суду ухвалою від 4 січня 2021 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 10 грудня 2020 року, зазначивши в судовому рішенні про те, що обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 з використанням образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви, скарги, а також, що допущення нею зловживання процесуальними правами свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності прокурорів та суддів і суперечать основним засадам та принципам кримінального процесуального судочинства та його завданню.
		 
		Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, якаїхподала
		У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просила скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		У додатково надісланій до суду касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020року і ухвалу Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021року про повернення апеляційної скарги, направити її документи на досудове слідство і притягнути винних до кримінальної відповідальності.
		На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення статей 396, 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) повернув їй апеляційну скаргу, яка, на її переконання, подана з додержанням вимог ст.396 КПК.
		 
		Крім того, вважає, що оскільки вона висловила недовіру, у тому числі, судді ОСОБА_8 , то судове рішення прийнято суддею, якому вона не довіряє. З урахуванням практики ЄСПЛ (рішення у справах «Делкурт проти Бельгії», «Персак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії») будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи.
		 
		Водночас ОСОБА_6 у касаційній скарзі посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» (заява №17888/12) щодо порушення права заявниці на свободу вираження, що відповідно стало порушенням ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) (свобода вираження поглядів).
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		У судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 вимоги касаційної скарги підтримали, а прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч.2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Водночас в силу ч.2 ст.424 КПК ухвала Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року не є предметом касаційного розгляду, оскільки не переглядалася в апеляційному порядку, а направлення провадження на досудове слідство та притягнення винуватих до кримінальної відповідальності, з урахуванням положень ст.436 КПК, не є компетенцією суду касаційної інстанції, тому відсутні обґрунтовані підстави для розгляду касаційної скарги в цій частині.
		Як убачається з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року, в якій зазначила образливі твердження на адресу прокурорів, суддів суду першої та апеляційної інстанцій, а тому суддя Донецького апеляційного суду дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги, оскільки обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 з використанням образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що констатується як зловживання правом на подання заяви, скарги і свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності прокурорів та суддів і суперечить основним засадам та принципам кримінального процесуального судочинства та його завданню. 
		При цьому суддя роз`яснив, що відповідно до ч.7 ст.399 КПК повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до частин 1 і 2 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
		Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що прирозгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У підпункті «а» п.3 ст.35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.
		Відповідно до положення п.4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
		У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп.«а» п.3 ст.35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява№67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і №18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
		У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справа №199/6713/14-ц, справа №9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
		Відповідно до ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
		Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст.129 Конституції та ст.50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.
		Вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, визначені ст.396 КПК. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет. 
		До того ж відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності.
		Також положеннями ч.1 ст.11 КПК передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
		При цьому, як убачається із ч.6 ст.9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто на практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення рішень, які прямо не передбачені КПК.
		Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, длянадання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ніувиступах учасників судового процесу та їх представників.
		Водночас використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.
		Ураховуючи наведене, Суд погоджується із висновками апеляційного суду, що зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 висловлювання на адресу прокурорів, суддів та суду є образливими, а апеляційна скарга, що містить такі висловлювання, є неприйнятною. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.
		КПК не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання.
		Разом з тим заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. За таких обставин, приймаючи до уваги вищезазначені положення нормативно-правових актів та практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява№67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, Суд дійшов висновку, що використання ОСОБА_6 у тексті апеляційної скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу прокурорів, судів та суддів вказує на таке зловживання.
		Ураховуючи викладене, скарга або заява, з якої вбачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятною та підлягає поверненню апелянту.
		Вищезазначені висновки Суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, такі висновки зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 30 червня 2021 року (пров. №51-3122ск21).
		У свою чергу рішення ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», на яке посилається ОСОБА_6 в касаційній скарзі, не може бути застосоване у цьому касаційному провадженні, оскільки вказане рішення було ухвалене за інших фактичних обставин.
		Зважаючи на вищезазначене, Суд дійшов висновку, що за відсутності апеляційної скарги ОСОБА_6 , яка могла би бути визнана прийнятною для розгляду, доводи, на які вона посилається в касаційній скарзі, а саме щодо невирішення питання стосовно відводу суддям апеляційного суду у цьому провадженні, не є такими, що спростовують обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
		За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.
		Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		 
		ухвалив:
		Ухвалу судді Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя від10грудня 2020 рокупро закриття кримінального провадження №12015050800001175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК, залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1      ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...