Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/3665/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2021. Зареєстровано: 04.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: 852/10092/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		22 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3665/21
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді  Дурасової Ю.В. (доповідач),
		        суддів:                          Божко Л.А., Лукманової О.М.,        
		          розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України   
		          на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В.)
		          у справі №160/3665/21 за позовом  Громадської організації "Європейська суспільна ініціатива" до відповідача Міністерства охорони здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Громадська організація "Європейська суспільна ініціатива", 12.03.2021 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Міністерства охорони здоров`я України, в якому просив:
		- визнати протиправними дії розпорядника інформації - Міністерства охорони здоров`я України, що полягають у відмові надати громадській організації «Європейська суспільна ініціатива» відкриту публічну інформацію на підставі  Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію»  згідно запиту публічної інформації від 01.12.2020 номер 1/ДОК-МОЗ/ШТБ-КРН, а саме: скановану копію протоколу (та всіх наявних додатків до нього) оперативного штабу (комісії) у МОЗ, який (яка) ініціював внесення коронавірусу (СОVID-19, SARS-CoV-2) до переліку особливо небезпечних хвороб в лютому місяці 2020 року (ймовірно засідання цього оперативного штабу (комісії) відбулось 24.02.2020);
		- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України, протягом п`яти днів з дня набрані рішенням суду чинності, надати громадській організації «Європейська суспільна ініціатива» відкриту публічну інформацію згідно запиту публічної інформації в 01.12.2020 номер 1/ДОК-МОЗ/ШТБ-КРН, а саме: скановану копію протоколу (та всіх наявних додатків до нього) оперативного штабу (комісії) у МОЗ, який (яка) ініціював внесення коронавірусу (СОVID-19, SARS-CoV-2); переліку особливо небезпечних хвороб в лютому місяці 2020 року (ймовірно засіданні цього оперативного штабу (комісії) відбулось 24.02.2020)
		В обґрунтування позову  позивач зазначив, що  10.09.2019 р. Громадська організація «Європейська суспільна ініціатива» звернулася до Міністерства охорони здоров`я України  із запитом на інформацію (від 01.12.2020 р. номер 1/ДОК-МОЗ/ШТБ-КРН). У запиті, позивач просив надати: скановану копію протоколу (та всіх наявних додатків до нього) оперативного штабу (комісії) у МОЗ, який (яка) ініціював внесення коронавірусу (СОVID-19, SARS-CoV-2) до переліку особливо небезпечних хвороб в лютому місяці 2020 року (ймовірно засідання цього оперативного штабу (комісії) відбулось 24.02.2020). Однак  04.12.2020  року  позивач  
		отримав  відповідь,  в  якій  у задоволенні запиту  було відмовлено. Позивач вважає відмову відповідача надати запитувану інформацію  протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право позивача на отримання інформації, оскільки запитувана позивачем інформація відноситься до публічної, та такої, що не може бути обмеженою в доступі, а відповідач є належним розпорядником вказаної інформації.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021  року позов задоволено:
		- визнано протиправними дії розпорядника інформації - Міністерства охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00012925), що полягають у відмові надати громадській організації «Європейська суспільна ініціатива» відкриту публічну інформацію на підставі    Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію»  згідно запиту публічної інформації від 01.12.2020 номер 1/ДОК-МОЗ/ШТБ-КРН, а саме: скановану копію протоколу (та всіх наявних додатків до нього) оперативного штабу (комісії) у МОЗ, який (яка) ініціював внесення коронавірусу (СОVID-19, SARS-CoV-2) до переліку особливо небезпечних хвороб в лютому місяці 2020 року;
		- зобов`язано Міністерство охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул.  Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00012925), протягом п`яти днів з дня набрані рішенням суду чинності, надати громадській організації «Європейська суспільна ініціатива» відкриту публічну інформацію згідно запиту публічної інформації в 01.12.2020 номер 1/ДОК-МОЗ/ШТБ-КРН, а саме: скановану копію протоколу (та всіх наявних додатків до нього) оперативного штабу (комісії) у МОЗ, який (яка) ініціював внесення коронавірусу (СОVID-19, SARS-CoV-2) до переліку особливо небезпечних хвороб в лютому місяці 2020 року.          Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що  запитувана  позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, спірна інформація є публічною у розумінні  Закону № 2939-VІ,  а відповідач є її розпорядником відповідно до  статті 13 цього Закону, відтак дійшов висновку, що  відповідач протиправно  відмовив  позивачу у наданні  запитуваної  ним  
		інформації,  а тому  позовні  вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив  скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відомості за сукупністю всіх показників про роботу оперативного штабу МОЗ України з виконання оперативних завдань, направлених на стабілізацію епідситуації (документи, доручення, протоколи, доповідні та інші матеріали) віднесено до відомостей, що містять службову інформацію, відповідно до Переліку відомостей, що містять службову інформацію, розпорядником якої є Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06 травня 2014 року № 299, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 2014 р. за №559/25336. Відповідно до статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» службова інформація є інформацією з обмеженим доступом, відтак судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до зобов`язання МОЗ України надати інформацію з обмеженим доступом, як відкриту.
		Також вказує, що судом першої інстанції в порушення ст.240 КАС України відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки  Громадська організація "Європейська суспільна ініціатива" не має права бути позивачем в адміністративному процесі. Таким чином, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Також позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження у справі з тих підстав, що апеляційна скарга була підписана і подана не уповноваженою на це особою й як наслідок апеляційне провадження підлягає закриттю.
		Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		          Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
		          За приписами частини 4 статті 55 КАС України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
		Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
		Зокрема, Верховний Суд (справа №260/988/18) пояснив «представництво» і «самопредставництво» наступним чином: 
		- представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності на вчинення дій, 
		- для самопредставництва необхідні лише внутрішні документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо).
		Таким чином, підставами самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень є статут, положення, трудовий договір (контракт).
		Апеляційна скарга у цій справі підписана представником МОЗ України Яковенко О.М.
		До апеляційної скарги додано копію довіреності від 08.09.2020 №14-33/36 строком дії протягом року, виданою Міністром Максимом Степановим , керуючись Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267, на представництво інтересів Міністерства охорони здоров`я України головним спеціалістом відділу організації роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади Юридичного департаменту Яковенко Ольгою Миколаївною.
		Також копію  Положення про Відділ організації роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади Юридичного департаменту Міністерства охорони здоров`я, відповідно до п.4.3. Розділу 4 Структура головні спеціалісти Відділу безпосередньо підпорядковуються начальнику Відділу організації роботи щодо представництва в судах України та інших органах державної влади.
		Крім цього, до апеляційної скарги додана копія довідки про те, що Яковенко Ольга Миколаївна дійсно працює в апараті Міністерства охорони здоров`я України з 04 жовтня 2019 року і до цього часу, з 26 серпня 2020 року обіймає посаду головного спеціаліста відділу організації роботи щодо представництва  судових та інших органах державної влади Юридичного департаменту.
		Отже, до апеляційної скарги надано документи, які підтверджують, що Яковенко Ольга Миколаївна може здійснювати самопредставництво суб`єкта владних повноважень відповідно до частини 4 статті 55 КАС України.  
		Розгляд справи здійснюється в  порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.
		          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
		Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2020 року громадська організація «Європейська суспільна ініціатива» звернулася до Міністерства охорони здоров`я України із запитом на інформацію від 01.12.2020 № 1/ДОК-МОЗ/ШТБ-КРН) на підставі і в порядку, встановленому законом України «Про доступ до публічної інформації».
		В запиті, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», позивач просив надати: скановану копію протоколу (та всіх наявних додатків до нього) оперативного штабу (комісії) у Міністерства охорони здоров`я України, який (яка) ініціював внесення коронавирусу (СОУГО-19, SARS-CoV-2) до переліку особливо небезпечних хвороб в лютому місяці 2020 року (імовірно засідання оперативного штабу (комісії) відбулось 24.02.2020.
		Відмова обґрунтована тим, що до переліку відомостей, що містять службову інформацію, розпорядником якої є Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого наказом МОЗ України від - 15.2014 № 299, віднесено відомості за сукупністю всіх показників про роботу оперативного штабу Міністерства охорони здоров`я України з виконання оперативних завдань, направлених на стабілізацію епідситуації (документи, доручення, протоколи, доповідні та інші матеріали).
		Позивач не погоджується з відмовою відповідача надати позивачу відкриту публічну інформацію.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закон України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992 р., Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI, від 13.01.2011р. 
		Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
		Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до  частини  1  ст. 5 Закону України «Про інформацію»  (Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
		При цьому, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації; суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч.2  ст.7  ЗУ №2657-XII  ).
		Згідно з  ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації"  (ЗУ №2939-VI)  публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною  2  ст. 19 Закону № 2939-VI  передбачено, що запитувач  має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
		Відповідно до частини 5  ст. 6 Закону № 2939-VI  не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Частиною 7  статті 6 Закону №2939-VI  передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців організаційно-правова форма відповідача визначена як орган місцевого самоврядування (код КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру).
		Запитувана позивачем інформація відноситься до публічної, та такої, що не може бути обмеженою в доступі, а відповідач є належним розпорядником вказаної інформації.
		Відповідно до ч. 2  ст. 6 Закону № 2939-VI  обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до  закону  при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		При цьому, обмеження доступу до інформації (будь-якої) може бути правомірним тільки після застосування «трискладового тесту».
		Трискладовий  тест - це алгоритм визначення того, чи необхідно обмежувати доступ до певної публічної інформації (ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»). Трискладовий тест застосовується, якщо є законодавчі передумови віднести інформацію до категорії обмеженого доступу.
		Водночас, з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 
		1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2  статті 6 Закону № 2939-VІ  інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 
		2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини 2  статті 6 Закону № 2939-VІ); 
		3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини 2  статті 6 Закону № 2939-VІ) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).
		Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Тому якщо під час розгляду справи в суді буде з`ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував «трискладового тесту» або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.
		З  відповіді відповідача вбачається, що в ній  відсутнє будь-яке обґрунтування щодо застосування «трискладового тесту», вказано лише, що запитані позивачем відомості містять службову інформацію, розпорядником якої є Міністерство охорони здоров`я України, розпорядником якої є Міністерство охорони здоров`я України
		Одночасно відповідач не заперечує, що така інформація знаходиться у його розпорядженні.
		Визначення, чи відноситься інформація до інформації з обмеженим доступом обов`язково повинно враховувати: 
		1) чи не належить така інформація до винятків, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 6 Закону про доступ; 
		2) чи розпорядник інформації застосував «трискладовий тест» щодо такої інформації.
		Відповідач не застосував «трискладовий тест» при відмові у наданні такої інформації.
		Виходячи з того, що до публічної інформації відноситься:
		уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої  статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої  статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із  законом  чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої  статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої  статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
		інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга  статті 13 Закону № 2939-VІ), тому відповідач протиправно не надав позивачу відкриту публічну інформацію.
		Слід зазначити, що інформація вважається суспільно необхідною (такою що становить суспільний інтерес), якщо її поширення сприяє:
		1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії;
		2) з`ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа;
		3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень;
		4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;
		5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;
		9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;
		11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;
		12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою.
		За загальним правилом публічна інформація є відкритою. 
		Винятки з цього правила встановлюються законом (частина 2  статті 1 Закону № 2939-VI, частина 2  статті 20 Закону № 2657-ХІІ). 
		Зокрема, нормами частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.
		Колегія суддів апеляційної інстанції окремо звертає увагу на Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, такий Перелік затверджено практично всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування та до якого можуть бути включені відомості, що становлять службову інформацію, відповідно до частини 1  статті 9 Закону №2939-VІ.
		Водночас, Закон №2939-VІ  не вимагає обов`язкового складення та затвердження такого Переліку. 
		При цьому, Перелік, у разі затвердження, повинен складатися з абстрактних категорій інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації (конкретного документа). 
		Тобто по суті йдеться про перелік категорій відомостей, які можуть бути віднесені до службової інформації. 
		Перелік слугує для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування «трискладового тесту» в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження.
		У  ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  гарантоване право на свободу одержувати інформацію. 
		Натомість, відмова відповідача надати інформацію становить порушення цієї норми, оскільки така відмова не була необхідною у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.
		В силу ч. 1  ст. 22 Закону № 2939-VІ  розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
		1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
		2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої  статті 6 цього Закону;
		3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені  статтею 21 цього Закону  фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
		4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою  статті 19 цього Закону.
		Згідно   з ч. 3  ст. 22 Закону № 2939-VІ  розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. 
		У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		Враховуючи, що запитувана  позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, при цьому, спірна інформація є публічною у розумінні  Закону № 2939-VІ,  а відповідач є її розпорядником відповідно до  статті 13 цього Закону, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про протиправність дій відповідача щодо  відмови  позивачу у наданні  запитуваної  ним  інформації,   тому  позовні  
		вимоги  підлягають задоволенню.          Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Громадська організація "Європейська суспільна ініціатива" не має права бути позивачем в адміністративному процесі, відтак позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
		           З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		           Матеріалами справи підтверджується, що Міністерство охорони здоров`я під час розгляду справи у суді першої інстанції подавало клопотання про залишення позову без розгляду з цих же підстав (а.с. 44-45), та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, виходячи з того, що громадська організація без статусу юридичної особи має право звернутися до суду з позовною заявою, проте виключно для захисту своїх прав та інтересів (а.с. 48-49). 
		           Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки пунктом 3 частини 1 ст. 21 Закону України «Про громадські об`єднання» №4572 від 22.03.2012 року, передбачене право одержувати, у порядку визначеному законом, публічну інформацію, то не одержання такої інформації на вимогу громадської організації без статусу юридичної особи, надає їй право для звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, інтересів.
		          Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
		Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України   - залишити без задоволення.
		Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
		В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
		В повному обсязі постанова виготовлена 28.07.2021. 
		   
		Головуючий - суддя                                                                      Ю. В. Дурасова 
		 
		                               суддя                                                                      Л.А. Божко 
		 
		                               суддя                                                                      О.М. Лукманова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...