Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14598/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2021. Зареєстровано: 04.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" липня 2021 р.           Справа№ 910/14598/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Суліма  В.В.
		суддів:            Гаврилюка  О.М. 
		          Майданевича А.Г. 
		 
		при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А. 
		за участю представників сторін: 
		від позивача: не прибув;
		від відповідача 1: не прибув;
		до відповідача 2: Федотова О.С.; Ніколов Д.П.;
		до відповідача 3: не прибув;
		до відповідача 4: не прибув;
		від третьої особи 1: не прибув;
		від третьої особи 2: Шевченко Ю.А., Музичук Л.В.,
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київметробуд" 
		на рішення Господарського суду міста   Києва від 12.03.2021 року (повний текст складено 22.03.2021 року)
		у справі № 910/14598/20   ( суддя - Баранов Д.О.)
		за позовом Акціонерного товариства "Київметробуд" 
		до 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 
		2. Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина"   
		3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельника Романа Петровича 
		4. Приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна   
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-1: Приватне акціонерне товариство "Метробуд" 
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 
		про визнання правочинів недійсними, скасування рішення, визнання недійсними результатів торгів та витребування майна                                                            
		                                                     ВСТАНОВИВ: 
		                 Акціонерне  товариство "Київметробуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"  (далі - відповідач 1), Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина"   (далі - відповідач 2),           Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельника Романа Петровича (далі - відповідач 3) та Приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна (далі - відповідач 4), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-1: Приватне акціонерне товариство "Метробуд" (далі - третя особа 1) та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа 2) про:
		          - визнання недійсним договору іпотеки № 04-47/1-12/02 від 05.07.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 985 (з усіма змінами, доповненнями, додатковими договорами та угодами до нього).
		          - визнання  недійсним договору від 05.07.2012 року про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 987 (з усіма змінами, доповненнями, додатковими договорами та угодами до нього).
		          - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28450231 від 25.02.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежилий будинок - адмінбудинок (літ. А), загальною площею 7499,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 8 (вісім)) за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (ідентифікаційний код: 19364259).
		          - визнання недійсними результатів електронного аукціону, проведеного 29.08.2019 року, результати якого були оформлені протоколом № UA-EA-2019-08-07-000214-b від 29.08.2019 року.
		          - визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Приватним акціонерним товариством "Діпробудмашина" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 07.10.2019 року за реєстровим номером № 1417.
		          - витребування з чужого незаконного володіння у Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" нерухоме майно (нежилий будинок - адмінбудинок (Літ. А), загальною площею 7499,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 8 (вісім).
		          Позовні вимоги, зокрема,  мотивовані тим, що  договір іпотеки №04-47/1-12/02 від 05.07.2012 року, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.07.2012 року, укладені директором позивача із відповідачем-1 з перевищенням повноважень, адже вартість предмета вказаних договорів перевищувала 50% вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності, що означає, що відповідні правочини є значними, а тому згода на їх вчинення мала надаватися загальними зборами, чого зроблено не було (така згода відсутня), а також вказані договори укладені позивачем із порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності); відповідач-1 не повідомив Позивача про усунення порушень відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», чим порушив процедуру позасудового звернення стягнення на нерухоме майно Позивача; вартість Предмета іпотеки була занижена і, згідно розрахунків Позивача, складала 723  841  045, 00 грн; відповідач-1 не мав права оголошувати аукціон, на якому проданий предмет іпотеки, окрім того його продано за заниженою ціною; предмет іпотеки вибув із володіння Позивача не з його волі, а також мала місце зловмисна домовленість між генеральним директором позивача Петренком В.І. та представниками відповідача-2.
		          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 року було частково задоволено клопотання відповідача -2 про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі № 910/14598/20 щодо Ввідповідача - 1.
		          Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства "Київметробуд" відмовлено повністю. 
		          Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Київметробуд"   звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року у даній справі та прийняти нове  рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		          Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 35 Закону України "Про іпотеку".
		          Так, за твердженням скаржника вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку" на адресу позивача не надходила, що свідчить про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. На момент звернення стягнення вартість предмету іпотеки майже втричі перевищувала розмір заборгованості за "основним зобов`язанням". 
		          Крім того, скаржник наголосив, що  договір іпотеки №04-47/1-12/02 від 05.07.2012 р., та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.07.2012 р., укладені директором позивача із відповідачем-1 з перевищенням повноважень. Наступного схвалення цих договорів не було. При цьому, за твердженням скаржника, Господарський суд міста Києва безпідставно не застосував ст. 207 Господарського кодексу України. 
		           Також, за твердженням скаржника право власності відповідача-1 на предмет іпотеки було зареєстровано всупереч передбаченому законодавством порядку, а тому відповідач-1 не мав право оголошувати та проводити аукціон з реалізації предмету іпотеки та укладати за результатами такого аукціону договір купівлі-продажу із відповідачем-2. Відповідно, за твердженням позивача, договір купівлі-продажу, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 за результатами аукціону суперечить положенням ст. 228 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Скаржник стверджує, що предмет іпотеки має бути витребуваний у відповідача-2 на підставі ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наполягає, що відповідач-2 є недобросовісним.
		          При цьому, скаржник вказав, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та не дав належної оцінки обставинам, які свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності.
		          Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14598/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
		          Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення   Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року  у справі № 910/14598/20 своєю ухвалою від 29.04.2021 року.
		          Розгляд справи здійснювався різними колегія суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України. 
		           24.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року у справі №910/14598/20 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" - без задоволення.
		          Крім того, представник відповідача  2 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що договір іпотеки №04-47/1-12/02 від 05.07.2012 року, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.07.2012 року, були укладені без перевищення повноважень, оскільки відповідно до ч.3 ст.70 ЗУ «Про акціонерні товариства» Протоколом № 3 загальних зборів акціонерів ПАТ "Київметробуд" було надано попереднє погодження на вчинення вказаних правочинів. Це була звичайна практика позивача, що підтверджується протоколами загальних зборів позивача за 2012, 2013, 2017 роки. Крім того, протоколом №4 загальних зборів акціонерів ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» від 25.04. 2013 року було схвалено укладення оспорюваних договорів шляхом затвердження звіту генерального директора про результати фінансово-господарської діяльності позивача за 2012 рік, а також річних результатів діяльності позивача, річного звіту та балансу позивача з урахуванням висновку ревізійної комісії, за що проголосувало 100% голосів присутніх.  Стаття 207 Господарського кодексу України не стосується спірних правовідносин, адже вона стосувалась не повноважень представника, а обмеження цивільної правоздатності юридичної особи, яка в даному випадку обмежена не була.
		          Водночас, представник відповідача 2 зауважив, що вимога про звернення стягнення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" була направлена позивачу. При цьому вартість предмета іпотеки не має значення для вирішення спору, оскільки перевищення вартості предмету іпотеки над сумою боргу надає право на стягнення 90% від суми такого перевищення з відповідача-1, але не може слугувати підставою для оскарження реєстрації права власності відповідача-1 на предмет іпотеки. Окрім того, на думку відповідача-2, докази, надані позивачем на підтвердження заниження вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення, не можуть братись до уваги, оскільки такі звіти не відповідають чинному законодавству, що підтверджується відповідними рецензіями.
		          Крім того, відповідач-2 зазначив, що предмет іпотеки у 2016 році позивач списав зі свого балансу разом із залишками заборгованості за кредитом, не ніс витрат по предмету іпотеки з цього часу та не відносився до нього як до власного майна. До того ж інформація про звернення стягнення відповідачем-1 на предмет іпотеки була вказана у річній інформації позивача за 2016 рік, що була розміщена на сайті позивача та додана самим позивачем до позову. Отже, на думку відповідача-2, позивач своїми діями підтвердив згоду зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. 
		          Також, відповідач-2  у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що оскільки право власності на предмет іпотеки перейшло до відповідача-1 законно, а вимога про оскарження аукціону та договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем2 за результатами аукціону, є похідною, то вона не може бути задоволена. Позивач у аукціоні участі не брав, тому його права не порушені в даному випадку. Відповідно, позивачу має бути відмовлено і в задоволенні позову на підставі ст. 387 та ст. 388 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач-2 наполягає, що жодної зловмисної домовленості між відповідачем-1 та відповідачем-2 не було, жодними доказами це не підтверджується, відповідач-2 є добросовісним, придбав майно із відкритого аукціону, у будь-якому випадку строки позовної давності всі минули, поважних причин для її поновлення немає, відповідач-2 подав про це заяву до ухвалення рішення по суті спору.
		          За твердженням відповідача-2, оскільки провадження щодо відповідача-1 припинено, універсального та сингулярного правонаступництва немає, то і провадження щодо позовних вимогах, заявлених до відповідача-1, про недійсність договорів та скасування рішення про державну реєстрацію, має бути закрите. 
		           25.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи частину матеріалів кримінального провадження, обґрунтовуючи, що вони не могли бути надані раніше, оскільки позивач лише 21.05.2021 року отримав дозвіл на розголошення відомостей кримінального провадження.
		           28.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від представника відповідача 2 подано заперечення на клопотання про долучення додаткових доказів, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про долучення додаткових доказів з огляду на пропуск строку їх подання, поважні причини пропуску такого строку не надані, а також докази є недопустимими та не мають значення для справи.
		           28.05.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від представника скаржника  надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до яких останній, зокрема зазначив, що будь-які твердження  відповідача -2, що при зверненні  стягнення  на предмет іпотеки  нібито було порушено положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку», є безпідставним. 
		           02.06.2021 року до суду від позивача надійшли пояснення щодо заперечень ПрАТ «Діпробудмашина» на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у яких позивач просить докази долучити.
		           03.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог  на стороні відповідача-2  надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд Господарського суду міста Києва залишити без змін, а апеляційну  скаргу без задоволення.  
		          Крім того, третя особа у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначила що торги були проведені відповідно до чинного законодавства, окрім того, позивач не оскаржує генеральний кредитний договір на забезпечення зобов`язань за яким укладені оскаржувані договори, а у генеральному кредитному договорі чітко вказано, що зобов`язання забезпечуються шляхом передання в іпотеку спірного  предмету іпотеки.   
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 року колегія суддів задовольнила клопотання про приєднання додаткових доказів.
		           10.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від  скаржника  надійшли заперечення на відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаржник, зокрема зазначив, що третя особа -2 не надає жодних доказів дотримання вказаного  шестимісячного строку для формування ліквідаційної маси ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК»  та не надає доказів врахування  при вказаному  формуванні спірного предмета іпотеки.
		           11.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від  представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення  щодо заперечення на відзив, відповідно до якого відповідач-2, зокрема зазначив про порушення принципу  змагальності,  чим і користується позивач, посилаючись на те, що всі документи загублені  і він нічого не знає про господарську діяльність за період з 2012 по 2020 роки.  
		          Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги № 910/14598/20   нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 року прийнято справу №910/14598/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 року до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя : Сулім В.В., суддів: Майданевич А.Г.,  Гаврилюк О.М.  
		           16.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від скаржника надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник просив долучити їх до матеріалів справи. Скаржник також вказує на те, що договір купівлі-продажу, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 за наслідками аукціону є нікчемним відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		          Крім того, за твердженням скаржника, незгода відповідача 2 з відповідним висновком експерта жодним чином не впливає на його достовірність. 
		           17.06.2021 на через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від відповідача-2 надійшли письмові пояснення щодо додаткових пояснень позивача від 16.06.2021 року, у яких відповідач-2 просить прийняти їх до розгляду, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва залишити без змін. 
		          Крім того, відповідач-2 у письмових поясненнях, зокрема,  вказує на недопустимість зміни підстави позову на стадії апеляційного оскарження, а також зазначає про те, що п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» розповсюджується на правочини, укладені банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, в той час як спірний договір купівлі-продажу був укладений вже на стадії ліквідації банку.
		          Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної   скарги Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення   Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року у справі № 910/14598/20 до 22.07.2021 року своєю ухвалою від 16.06.2021 року.
		           24.06.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від представника скаржника  надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник просив долучити їх до матеріалів справи. Скаржник також вказує на те, що в межах даної справи  заява про застосування до спірних правовідносин позовної давності  подана неналежною особою (відповідачем -2), яка не має права подавати заяву про застосування позовної давності у цьому спорі у розумінні положень ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
		           06.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від відповідача-2 надійшли письмові пояснення  щодо додаткових пояснень позивача, у яких відповідач-2 просить прийняти їх до розгляду та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін. 
		          Крім того відповідач-2, зокрема, зазначив, що в будь-якому разі витребувати у відповідача-2 в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України предмет іпотеки неможливо.  
		          Крім того, 12.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач-2, зокрема зазначив, що  якщо позивач поверне собі предмет іпотеки, то безпідставне збагачення  позивача буде  становити більш ніж 13015989,00 дол. США.
		           14.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду  від скаржника  надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник, зокрема зазначив, що  вирахувати точний розмір заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.007.2012 року (укладеним в межах Генерального кредитного договору №04-47/1-12 від 05.07.2012 року) на певний момент часу (25.02.2016 року) не вбачається за можливим через відсутність у апелянта відповідних  підтверджуючих документів. 
		                    22.07.2021 року до апеляційного суду відповідачем-2 подано заяву про покладення судових витрат, пов`язаних із розглядом справи на позивача, у якій відповідач-2 просить вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.  
		                    Крім того, 22.07.2021 року до апеляційного суду представником позивача подано клопотання про перенесення розгляду справи, у якій позивач просить відкласти розгляд, яке мотивоване тим, що він не може бути присутнім із-за участі у слідчих діях, а відсутність його у судовому розгляді порушує його право на суд. 
		          Колегія суддів розглянувши дане клопотання дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне. 
		          Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
		          Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		          Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, докази чого містяться у матеріалах справи. 
		          Разом з цим, представник позивача не надав до суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст.  Господарського процесуального кодексу України доказів поважності своєї відсутності.
		          Крім того, позивач , як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, враховуючи,  що інтереси позивача  представляє адвокатське об`єднання.  
		          Аналогічна правова  позиція міститься  в Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі  №    910/12842/17.
		          Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		          Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
		          Підстав для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у суду апеляційної інстанції немає, і відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування справи.           
		           Представники відповідача 2 та третьої особи 2 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 22.07.2021 року заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення  Господарського суду міста Києва - без змін.   
		Представники позивача, відповідачів  1, 3, 4 та третьої особи 14  у судове засідання 22.07.2021  року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 року.
		          Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення  Господарського суду міста Києва  в апеляційному порядку за відсутності представників  позивача,  відповідачів 1, 3, 4 та третьої особи 1,  які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. 
		          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення  Господарського суду  міста Києва  від 12.03.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київметробуд" - без задоволення,  з наступних підстав. 
		          Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		          Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством  "Комерційний банк "Хрещатик" (банк) (нове найменування ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") та ЗАТ "Метробуд" (позичальник) (нове найменування ПрАТ "Метробуд") був укладений кредитний договір № 35-47/2-07, відповідно до умов якого  банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 8 274 342,00 євро, для фінансування контрактів, терміном, що визначений п. 47472 цього кредитного договору, за рахунок коштів, які виділяє ЛББ згідно умов базової угоди та індивідуально кредитного договору.
		          Відповідно п. 4.4.2 кредитного договору  позичальник зобов`язаний повернути кредит банку у повному обсязі на позичковий рахунок № НОМЕР_1 у ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик", МФО 300670 в строк, не пізніше 30.11.2016 року, згідно наведеного в договорі графіку. 
		           05.07.2012 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (кредитор) та ПАТ "Київметробуд" (позичальник) був укладений кредитний договір № 04-47/1-12/1, що є невід`ємною частиною генерального кредитного договору № 04-47/1-12 від 05.07.2012 року за умовами якого кредитор відкриває позичальнику на умовах генерального кредитного договору відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 62 400 000,00 грн строком на 365 днів з 05.07.2012 року по 04.07.2013 року з терміном повернення кредитних коштів 04.07.2013  року згідно із графіком, зазначеним у п. 2.2, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунком 23% річних - за період з 05.07.2012 року по 31.08.2012 року; змінюваної процентної ставки починаючи з 01.09.2012 року, що встановлюються на визначених у договорі умовах та порядку.
		          Відповідно до п. 3.1 генерального кредитного договору № 04-47/1-12 від 05.07.2012  року у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної угоди є: наступна іпотека нежилого адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8, загальною площею 7 499,7 кв.м. та належить на праві власності позичальнику. Також між позичальником та кредитором укладається: договір доручення, яким Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" як власник нерухомості доручає ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" укласти від імені довірителя договір купівлі-продажу нерхомості за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 для погашення заборгованості за кредитною операцією та доручає отримувати в державних органах, інших установах і організаціях документи, необхідні для укладання договору купівлі-продажу нерухомості та здійснення інших дій, пов`язаних із виконанням доручення; договір про задоволення вимог іпотекодержателя (ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК") за рахунок нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8. 
		          Генеральний кредитний договір № 04-47/1-12 від 05.07.2012 року позивачем не оскаржується як повністю так і в цій частині.
		          З метою забезпечення належного виконання зобов`язань, як ПАТ "Київметробуд", так і ПрАТ "Метробуд", 05.07.2012 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (іпотекодержатель) та ПАТ "Київметробуд" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 04-47/1-12/02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 985.
		          Предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки був нежилий будинок - адмінбудинок (літ. А), загальною площею 7499,7 кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Прорізна, будинок 8, що належав ПАТ "Київметробуд" на праві власності.
		          Одночасно із договором іпотеки, 05.07.2012 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (кредитор) та ПАТ "Київметробуд" було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 987.
		          В подальшому до договору іпотеки укладались наступні додаткові договори: № 1 від 22.08.2013 року (реєстраційний № 822); № 2 від 22.10.2013 року (реєстраційний № 1051); № 3 від 25.10.2013 року (реєстраційний № 1063); № 4 від 06.12.2013 року (реєстраційний № 1298); № 5 від 13.12.2013 (року реєстраційний № 1360); № 6 від 31.01.2014 року (реєстраційний № 42); № 7 від 16.04.2014 року (реєстраційний № 398); № 8 від 18.07.2014 року (реєстраційний № 620); № 9 від 15.10.2014 року (реєстраційний № 1000); № 10 від 23.12.2014 року (реєстраційний № 1140); № 11 від 26.02.2015 року  (реєстраційний № 124); № 12 від 28.04.2015 року (реєстраційний № 292).
		          Одночасно з укладанням вказаних додаткових договорів до договору іпотеки між ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" (кредитор) та ПАТ "Київметробуд" укладались наступні додаткові договори до договору про задоволення вимог іпотекодержателя: № 1 від 22.08.2013 року (реєстраційний № 823); № 2 від 22.10.2013 року (реєстраційний № 1052); № 3 від 25.10.2013 року (реєстраційний № 1064); № 4 від 06.12.2013 року (реєстраційний № 1299); № 5 від 13.12.2013 року (реєстраційний № 1361); № 6 від 31.01.2014 року (реєстраційний № 43); № 7 від 16.04.2014 року (реєстраційний № 399); № 8 від 18.07.2014  року (реєстраційний № 621); № 9 від 15.10.2014 року (реєстраційний № 1001); № 10 від 23.12.2014 року (реєстраційний № 1141); № 11 від 26.02.2015 (реєстраційний № 125); № 12 від 28.04.2015 (реєстраційний № 293).
		          Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, з огляду на останні редакції договору іпотек та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекою забезпечувалось виконання: власних зобов`язань ПАТ "Київметробуд", що випливають з генерального кредитного договору № 04-47/1-12 від 05.07.2012 року, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ПАТ "Київметробуд", за умовами якого згідно кредитного договору № 04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року , укладеного в межах генерального кредитного договору, позивач був зобов`язаний повернути ПАТ Комерційний банк "Хрещатик"  в термін до 10.06.2015 року (включно) кредитні кошти в сумі 190 460 000,00 грн, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 25%, а у разі прострочення повернення кредитних коштів повернути прострочену суму з урахуванням відсотків у розмірі 25% річних, індексу інфляції, сплати 3% річних від простроченої суми кредиту відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також комісії, можливі штрафні санкції відповідно до умов генерального кредитного договору; зобов`язань ЗАТ "Метробуд" (нове найменування ПрАТ "Метробуд"), що випливають з кредитного договору № 35-47/2-07 від 01.06.2007 року, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ЗАТ "Метробуд", за умовами якого останнє було зобов`язане повернути ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик"  в термін до 10.06.2015 року (включно) кредитні кошти в межах ліміту кредитування в сумі 1 186 642,12 євро, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12%, а у разі прострочення повернення кредитних коштів повернути прострочену суму з урахуванням сплати 3% річних від простроченої суми кредиту відповідно до ст. 625 Цивільного кодеску України, а також сплатити комісії та штрафні санкції, передбачені цим кредитним договором.
		          Позивачу стало відомо про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя та вищевказаних додаткових договорів, в результаті чого право власності на предмет іпотеки 25.02.2016 року було зареєстровано за ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.08.2020 року, відповідні реєстраційні дії було проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, яка прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28450231 від 25.02.2016 року.
		           29.08.2019  року відбувся електронний аукціон з продажу лоту № GL22N09998, на якому було реалізовано предмет іпотеки. Результати аукціону оформлено протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-08-07-000214-b. Переможцем вказаного аукціону було визнано ПрАТ "Діпробудмащина", з яким 07.10.2019 року ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.            
		          Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції,  вартість чистих активів ПАТ "Київметробуд" за результатами  2011 року становила 55 914 000,00 грн, а сума кредитів, повернення яких було забезпечено спірними договором іпотеки та договором про задоволення вимог іпотекодержателя становила 180 390 276,05 грн, що не оспорюється сторонами.
		          Статут ПАТ "Київметробуд" не містить положень, які б обмежували повноваження генерального директора на вчинення правочинів певною сумою, проте містить обмеження на вчинення значних правочинів. 
		          Відповідно до п. 7.4 статуту ПАТ "Київметробуд" прийняття рішення про вчинення товариством значного правочину відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.
		          Згідно  ч. 2 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (ч. 3 ст. 70 у редакції Закону № 2994-VI від 03.02.2011 року) якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але не менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.
		          Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (ч. 3 ст. 70 у редакції Закону № 2994-VI від 03.02.2011 року) якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятись товариством протягом не більше як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.  
		          Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2012 року  відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Київметробуд" (Протокол № 3 загальних зборів акціонерів ПАТ "Київметробуд"), на яких, серед іншого, було вирішено попередньо схвалити значнi правочини: застави, iпотеки, задоволення вимог iпотекодавця оренди землi з граничною сукупною вартiстю таких правочинiв до 900 млн.грн. та договорiв пiдряду з граничною сумою таких правочинiв до 10 млрд. гривень, якi будуть вчинятися Товариством в перiод до 25.04.2013 року. За було віддано 99,99% голосів присутніх. 
		          У Протоколі № 3 загальних зборів акціонерів ПАТ "Київметробуд" від 25.04.2012 вказаний характер правочинів та їх гранична сума, тобто дотримані вимоги ч. 3 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства". 
		          Колегія суддів не приймає, як належне твердження  скаржника, що рішенням загальних зборів від 25.04.2012 року мали б бути затверджені конкретні умови правочинів, оскільки ч. 3 ст. 70 вказаного закону такі вимоги не містить. 
		          При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що загальні збори попередньо схвалили правочин щодо задоволення вимог іпотекодавця оренди землі, а не правочин щодо задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки така правова конструкція передбачає збіг кредитора та боржника в одній особі, а це відповідно до ч. 1 ст. 606 Цивільного кодексу України призводить до припинення зобов`язання.           Регуляторна мета ч. 3 ст. 70 вказаного закону є у можливості надання акціонерами попередньої згоди на укладання договорів, які зазвичай укладаються товариством та умови яких неможливо визначити заздалегідь. Скаржник не надав доказів того, що ПАТ "Київметробуд" укладав договори щодо задоволення вимог іпотекодавця оренди землі або договори щодо задоволення вимог іпотекодавця. 
		          З огляду на викладене,  колегія суддів приймає як належне твердження відповідача-2, що мало місце попереднє схвалення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а в протоколі була технічна помилка.
		          Так, скаржник не довів належними та допустимими докази , що станом на 25.04.2012 йому було відомо про намір укласти спірні договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, жодного листування, доказів перемовин із банком тощо надано не було. 
		          При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що попереднє схвалення значних правочинів: іпотек, договорів про задоволення вимог іпотекодавця було звичайною практикою скаржника, про що свідчать: протокол № 3 загальних зборів акціонерів ПАТ «Київметробуд», які відбулися 25.04.2012 року; протокол № 4 загальних зборів акціонерів ПАТ «Київметробуд», які відбулися 25.04.2013 року; протокол № 9 загальних зборів акціонерів ПАТ «Київметробуд», які відбулися 26.04.2017 року, які наявні в матеріалах справи.
		          З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що спірні договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя були укладені директором скаржника в межах його повноважень.
		          Колегія суддів також приймає до уваги той факт, що в порядку денному загальних зборів, що мали місце 25.04.2013 року (Протокол №4 загальних зборів акціонерів ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД»), загальні збори, серед іншого, розглядали звіт генерального директора про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2012 рік (п.2 порядку денного); затвердження річних результатів діяльності Товариства, затвердження річного звіту та балансу Товариства з урахуванням висновку  ревізійної комісії (п.4 порядку денного). Загальні збори прийняли рішення про затвердження: звіту генерального директора про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2012 рік, річних результатів діяльності Товариства, річного звіту та балансу Товариства з урахуванням висновку  ревізійної комісії (100% голосів присутніх, тобто одноголосно).
		          Вказане свідчить про те, що загальні збори ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» в будь-якому випадку схвалили дії генерального директора ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД»  за 2012 рік.          
		          Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України  господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково. 
		          Господарська компетенція (спеціальна правосуб`єктність) - це здатність юридичної особи бути суб`єктом правовідносин.
		          Згідно зі ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється  законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		          Спірні правовідносини не вимагають від ПАТ «Київметробуд» наявності ліцензії або будь-яких дозволів. 
		          Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави застосовувати ч. 1 ст. 207 ГК України.
		          Відповідно до п.4.1 оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однією з необхідних передумов виникнення права власності є документально підтверджене надсилання на адресу Іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги.  
		          Згідно п.5.3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони домовилися, що права і зобов`язання сторін за цим договором виникають з моменту виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання, тобто на 31 (тридцять перший) день після документально підтвердженого надіслання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (відкладальна обставина).
		          З цього вбачається, що сторони обумовили певну процедуру повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця про порушення основного зобов`язання та про звернення стягнення на предмет іпотеки.  
		          Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		          Як вбачається матеріалі справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем-2 надано копію претензії щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року (вих. №47/2-24/3255), в якій, зокрема,  зазначено про вимогу до ПАТ «Київметробуд» повернути прострочений кредит (загальний розмір заборгованості станом на 11.06.2015 року складав 202  060  203,48 грн, з яких 190 402 050,00 грн була сума простроченого кредиту). При цьому попереджено ПАТ «Київметробуд» про те, що у випадку непогашення заборгованості протягом 30 днів, на майно ПАТ «Київметробуд» буде звернуто стягнення, яка була направлена 17.06.2015 року ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» на адресу ПАТ «Київметробуд». 
		          Крім того, матеріали справи містять копію претензії щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №35-47/2-07 від 01.06.2007 року, в якій зазначено про вимогу до ПрАТ "Метробуд" повернути прострочений кредит (загальний розмір заборгованості станом на 11.06.2015 року складав 1 186 642,12 евро). При цьому попереджено ПрАТ "Метробуд" про те, що у випадку непогашення заборгованості протягом 30 днів, на заставлене майно буде звернуто стягнення. 
		          Скаржник заперечує отримання вказаної претензії. 
		          Водночас, скаржник стверджує, що всі первісні документи, які стосуються відповідного періоду, були загублені внаслідок корпоративного конфлікту.
		          Скаржник також заперечує факт того, що ПАТ «Київметробуд» і його акціонери були обізнані про звернення стягнення на предмет іпотеки, що мало місце 25.02.2016 року, і дізнались про те, що відповідач-1 став власником предмета іпотеки лише у 2020 році, коли отримали відповідну інформацію із державного реєстру речових прав. 
		          Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується скаржником, станом на 2015 рік у ПАТ «Київметробуд» була непогашена заборгованість перед відповідачем-1 за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року. 
		          Так, у 2016 році ПАТ «Київметробуд» списав із балансу предмет іпотеки та поточні зобов`язання ПАТ «Київметробуд»  по короткострокових кредитах банків (код рядка 1600) на суму 190 402 000, 00 грн.
		          Як вбачається із претензії щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року (вих. №47/2-24/3255), загальний розмір заборгованості  ПАТ «Київметробуд» за простроченим кредитом станом на 11.06.2015 року становила 190 402 050,00 грн.
		          Тобто, сума списаної заборгованості перед банками у 2016 році дорівнює сумі заборгованості ПАТ «Київметробуд» за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року, яка була вказана у претензії, отримання якої заперечується скаржником.  
		           У річній інформації ПАТ «Київметробуд» за 2016 рік (наявна в матеріалах спарив) зазначено: «... В 2016 роцi у товариства було вiдчужено адмiнiстративний будинок по вулицi Прорiзнiй, 8, який був переданий в заставу за генеральним кредитним договором №04-47/1-12 вiд 05.07.2012 року з ПАТ "КБ "Хрещатик". В зв`язку з лiквiдацiєю банку адмiнбудинок було передано на вимогу правонаступника - Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб. Залишкова вартiсть адмiнбудинку у сумi 3165694,63 грн було списано з балансу товариства …».
		          Починаючи з 2017 року ПАТ «Київметробуд» не ніс витрат, пов`язаних із предметом іпотеки, не сплачував податок на нерухоме майно, орендну плату чи плату за землю під предметом іпотеки, комунальні платежі, тощо, що не заперечується скаржником. 
		          Як вбачається з матеріалів справи,  з 17.12.2018 року ПАТ «Київметробуд» змінив юридичну адресу з « 01601, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 8» на « 08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки вулиця Валентини Чайки буд. 16».
		          Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже,  ПАТ «Київметробуд» не міг безпідставно списати з балансу предмет іпотеки та залишок заборгованості. 
		          Згідно із п. 15.2 статуту ПАТ «Київметробуд» відповідальність за зберігання документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності покладено на головного бухгалтера. Доказів наявності конфлікту із головним бухгалтером скаржник до суду не надав.
		          Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу  України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. 
		          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично ставиться до твердження скаржника про те, що претензії він не отримував, та про те, що він не був обізнаний про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		          Так, колегія суддів вважає доведеним факт отримання ПАТ «Київметробуд» претензії щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року (вих. №47/2-24/3255), а також факт передачі ПАТ «Київметробуд» предмету іпотеки відповідачу-1 в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року. Отже, ПАТ «Київметробуд» своїми конклюдентними діями схвалив передачу предмету іпотеки відповідачу-1 в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
		          Згідно із ч. 3 ст. 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. 
		          Як правильно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Київметробуд» не виконало вимогу, викладену у претензії щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року (вих. №47/2-24/3255), та не погасило заборгованість, відповідач-1 мав право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
		          Колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що оскільки  у претензії щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року (вих. №47/2-24/3255) міститься посилання лише на один кредитний договір, то процедура звернення стягнення не була дотримана. Відсутність посилання у претензії на інший договір та розрахунку заборгованості за ним жодним чином не порушує права скаржника, адже ПАТ «Київметробуд» вимогу відповідача-1 не виконало, заборгованість не погасило.
		          Разом з цим, колегія суддів відзначає, що саме заперечення скаржником факту отримання претензії та факту обізнаності про звернення стягнення на предмет іпотеки є недобросовісною та суперечливою поведінкою.
		          Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу  України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним із проявів принципу добросовісності в цивільних та господарських правовідносинах є заборона отримувати переваги та користь від власної незаконної (протиправної) поведінки. 
		          Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		          Колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що його не повідомили про наявність заборгованості та про звернення стягнення на Предмет іпотеки, проте в річній звітності емітента за 2016 рік зазначає, що майно вибуло з його власності, і жодних заперечень з цього приводу ПАТ «Київметробуд» ні в особі загальних зборів, ні наглядової ради, ні виконавчого органу не виражалося. 
		          Водночас, скаржник стверджує, що він не отримував претензію щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12/1 від 05.07.2012 року (вих. №47/2-24/3255) та, разом із цим, запевняє суд, що він не знає, що трапилось у 2016 році, оскільки у нього відсутні документи за цей період.
		          Суд погоджується з доводами про те, що скаржник був обізнаний  з обставинами вибуття майна з його власності і проте жодних претензій  протягом 4 років в належній формі не висував.
		          Щодо твердження скаржника, що вартість предмету іпотеки більш ніж в три рази перевищувала суму заборгованості на момент звернення стягнення, колегія суддів відзначає наступне. 
		          Так, в матеріалах справи наявний звіт про оцінку нежилого будинку - адмінбудинку (літ. А), загальною площею 7499,7 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 8» від 23.07.2020 року  (дата оцінки - 25.02.2016 року), згідно із яким ринкова вартість предмету іпотеки становила 723 841 045,00 грн. 
		          В матеріалах справи також міститься рецензія №160920-2 від 16.09.2020 року ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» та рецензія ГО «Всеукраїнська спілка оцінювачів землі» від 18.09.2020 року, із яких вбачається, що звіт про оцінку нежилого будинку - адмінбудинку (літ. А), загальною площею 7499,7 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 8» від 23.07.2020 року (дата оцінки - 25.02.2016 року), виконано з істотними порушеннями вимог для оцінки нерухомого майна, і відповідний звіти про оцінку не може використовуватись. 
		          Скаржник посилається також на висновок експерта № СЕ 19/111-20/47938-ОБ від 18.11.2020 року, згідно із яким ринкова вартість предмету станом на 01.10.2016 року становила 394 404  143,00 грн. без ПДВ, що не береться судом до уваги, оскільки, дата оцінки не відповідає даті звернення стягнення на предмет іпотеки (25.02.2016 року).
		          З огляду на викладене,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником не було належним чином доведений факт перевищення вартості предмету іпотеки над сумою заборгованості.
		          Відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), іпотекодержатель набуває  предмет  іпотеки  у  власність   за вартістю,  визначеною  на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.  У  разі  набуття права  власності  на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати  іпотекодавцю  перевищення  90   відсотків   вартості предмета   іпотеки   над   розміром  забезпечених  іпотекою  вимог іпотекодержателя.
		           У випадку, якщо вартість Предмета іпотеки значно перевищує розмір зобов`язань,  іпотекодержатель відшкодовує перевищення  90   відсотків   вартості предмета   іпотеки   над   розміром  забезпечених  іпотекою  вимог іпотекодержателя. Отже для звернення стягнення на предмет іпотеки достатньо довести факт наявності заборгованості. В разі перевищення вартості предмета іпотеки над сумою заборгованості іпотекодавець не позбавлений права звертатись до іпотекодержателя із позовом про стягнення 90 відсотків від суми такого перевищення. Скаржник такі позовні вимоги не заявляв, наявність заборгованості ПАТ «Київметробуд» перед відповідачем-1 на момент звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджується матеріалами справи.
		          З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки була дотримана, ст. 35 Закону України "Про іпотеку" була застосована судом першої інстанції правильно. 
		          Скаржник просить визнання недійсним результатів електронного аукціону, проведеного 29.08.2019 року, результати якого були оформлені протоколом №UA-EA-2019-08-07-000214-b від 29.08.2019 року та укладений за наслідками такого аукціону договір купівлі-продажу, обґрунтовуючи свої вимоги похідним характером вимог, оскільки, на думку скаржника, відповідач-1, не будучи власником предмету іпотеки не мав права оголошувати та проводити аукціон та укладати за його наслідками договір купівлі-продажу.           Також скаржник посилається на ст. 228 Цивільного кодексу України як на самостійну підставу для визнання  договору купівлі-продажу недійсним. 
		          Як встановлено колегією суддів, на момент проведення аукціону та укладення за його наслідками договору купівлі-продажу предмету іпотеки відповідач-1 був власником цього нерухомого майна вже понад три роки. 
		          В постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
		          При цьому об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17 зазначила, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №  910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19).
		          Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
		          Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 439/212/14-ц|14-75цс18.
		          В даному випадку визнання результатів аукціону та укладеного за наслідками аукціону договору ніяк не призведуть до того, що предмет іпотеки повернеться до власності ПАТ «Київметробуд», або ж ПАТ «Київметробуд» отримає якісь речові права чи законні очікування щодо предмета іпотеки. 
		          В матеріалах справи міститься копія звіту про оцінку нежилого будинку - адмінбудинку (літ. А), загальною площею 7499, 7 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 8» від 23.07.2020 року (дата оцінки - 29.08.2019 року), відповідно до якого ринкова вартість предмету іпотеки становить 852 003 418,00 грн, проте він спростовується рецензією ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» №160920-1 від 16.09.2020 та рецензією ГО «Всеукраїнська спілка оцінювачів землі» від 18.09.2020 року.
		          Відповідно до висновку експерта № СЕ 19/111-20/47938-ОБ від 18.11.2020 року вартість предмета іпотеки станом на 07.10.2019 року становить 515 221 890 грн без ПДВ (наявний в матеріалах справи).
		          Таким чином, як вбачається із двох висновків, ринкова вартість предмета іпотеки за місяць впала з 852 003 418,00 грн до  515 221 890 грн, тобто на 336 781 528 грн.
		          Як вбачається із висновку експерта № СЕ 19/111-20/47938-ОБ від 18.11.2020 року, оцінка зроблена на підставі наданих експерту матеріалів кримінальної справи та достовірна за умови достовірності самих матеріалів. Технічні характеристики предмета іпотеки та його умови використання визначені не на підставі первинної документації, а на підставі показань свідка ОСОБА_1 , який працював у ПАТ «Київметробуд» з 2006 року. При цьому не зазначено на якій посаді і наскільки його кваліфікація дозволяє надавати такі відомості. 
		          З огляду на викладене, колегія суддів критично ставиться до твердження скаржника, що предмет іпотеки був проданий на аукціоні за заниженою ціною.
		          Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції,  відповідач-2 придбав предмет іпотеки за договором купівлі-продажу, що укладений за результатами аукціону з продажу лоту № GL22N09998, проведеного 29.08.2019 року, результати якого були оформлені протоколом №UA-EA-2019-08-07-000214-b від 29.08.2019 року. Організатором та продавцем виступав відповідач-1.
		          Виведення неплатоспроможних банків з ринку та процедура ліквідації банків регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до ст. 51 якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси. 
		          Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.
		          Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
		          Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
		          Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: 
		           1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; 
		           2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів;
		           3) строки та заходи передпродажної підготовки майна; 
		           4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; 
		           5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; 
		           6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків. Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.
		          Інформацію було опубліковано на сайті Фонду - https://www.fg.gov.ua/passport/44702.
		          Скаржник мав можливість ознайомитись із цією інформацією та прийняти участь у аукціоні.
		          Право власності відповідача-1 на предмет іпотеки на момент оголошення, проведення аукціону та укладання договору купівлі-продажу було зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 136099680000.
		          Відповідач-2 став переможцем аукціону та за результатами аукціону уклав із відповідачем-1 договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні від 07.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1417.           Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач-2 повністю розрахувався за предмет іпотеки із відповідачем-1.  
		          Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		          Згідно із ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		          Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		          Так, колегія суддів не вбачає порушень, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України.
		          Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Розуміння ст. 228 Цивільного кодексу України як такої, що надає можливість звертатися до суду будь-яких осіб просто із посиланням на ст.228 Цивільного кодексу України (без наявності порушеного права чи інтересу) є абсолютно помилковим розумінням скаржника змісту вказаної статті.
		          З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога скаржника щодо витребування з чужого незаконного володіння у Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" нерухомого майна (нежилого будинку - адмінбудинку (Літ.А), загальною площею 7499,7кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна (Шевченківський район), будинок 8 (вісім)) має похідний характер та має розглядатись за умови доведення факту незаконного вибуття предмету іпотеки із володіння скаржника. Скаржник не довів факту незаконного, поза його волею вибуття предмету іпотеки із його володіння. Навпаки із матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 набув право власності на предмет іпотеки відповідно до законодавства та предмет іпотеки був добровільно переданий ПАТ "Київметробуд" відповідачу-1. 
		          Відповідно до ч. 1  ст. 73 Господарського процесуального кодексу України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1  ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
		          Відповідно до ч. 1-3  ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		          Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у     постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
		           17.10.2019 року набув чинності      Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до  ГПК України  змінено назву      ст. 79 Господарського процесуального кодексу України   з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж     протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019  року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).           
		          Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі                               № 129/1033/13-ц.
		          Так, матеріали справи не містять, а скаржник не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів  наявності зловмисної домовленості між генеральним директором позивача Петренком В.І. та представниками відповідача-2. 
		          Сам факт реєстрації підприємств, пов`язаних із генеральним директором позивача Петренком В.І. за адресою предмета іпотеки, що мало місце до дати набуття відповідачем-2 права власності на предмет іпотеки не підтверджує наявності такої домовленості. 
		          Щодо заперечень скаржника на  застосуванні позовної давності, посилаючись на наявність корпоративного конфлікту, який був вирішений у 2020 році, а також на той факт, що відповідач-2 не є відповідачем по вимогам про визнання договорів недійсними, колегія суддів відзначає наступне. 
		          Обізнаність юридичної особи про порушене право не може пов`язуватися з моментом часу, коли про рішення довідався той чи інший керівник 
		          Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		          Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. 
		          Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
		          Аналогічна правова позиція мститься в постанові  Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №10/5026/995/2012. 
		          З огляду на викладене  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя відлік строку позовної давності розпочався 06.07.2012 року (наступний після підписання цих договорів день) і, відповідно, завершився 06.07.2015 року.
		          Згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		          Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
		          Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
		           Аналогічна правова позиція міститься  у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 року у справі №910/31767/15, від 22.05.2018 року у справі №908/1064/1, від 17.07.2018 року у справі №911/4006/16, від 22.04.2021 року у справі №910/1138/19, від 17.02.2021 року у справі №914/1257/18.
		          При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що в річній інформації ПАТ "Київметробуд" за 2016 рік (наявна в матеріалах справи) було  чітко зазначено: «….Значних придбань активiв протягом 2016 року товариство не здiйснювало. В 2016 роцi у товариства було вiдчужено адмiнiстративний будинок по вулицi Прорiзнiй, 8, який був переданий в заставу за генеральним кредитним договором №04-47/1-12 вiд 05.07.2012 року з ПАТ "КБ "Хрещатик". В зв`язку з лiквiдацiєю банку адмiнбудинок було передано на вимогу правонаступника - Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб. Залишкова вартiсть адмiнбудинку у сумi 3165694,63 грн було списано з балансу товариства. Також, у груднi 2016 року вiдповiдно до протоколу наглядової ради вiд 21.12.2016 року №42 продано комплекс будiвель на вулицi Якутськiй, 12 на суму 11800470 грн. В зв`язку з нестабiльним фiнансовим станом найближчим часом товариство не планує значних iнвестицiй або придбань…».
		          Тобто,  директор, і загальні збори ПАТ «Київметробуд» знали, що на предмет іпотеки було звернуто стягнення, адже знали, що саме банк, який є заставодержателем, став власником предметом іпотеки, що свідчить про те, що на це майно звернуто стягнення.
		          У звіті за 2016 рік і директор, і загальні збори ПАТ «Київметробуд» могли чітко відслідкувати ланцюг «кредитний договір - іпотечний договір - набуття банком права власності на Предмет іпотеки». 
		          Крім того, як вказано вище, із матеріалів справи вбачається, що у 2016 році предмет іпотеки було списано із балансу ПАТ «Київметробуд» разом із залишком заборгованості за кредитним договором №04-47/1-12 вiд 05.07.2012 року, цей баланс був затверджений загальними зборами акціонерів ПАТ «Київметробуд», як і звіт генерального директора ОСОБА_2 за результатами діяльності товариства за 2016 рік (протокол № 9 загальних зборів акціонерів ПАТ «Київметробуд», які відбулися 26.04.2017 року).
		          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що скаржник однозначно знав про звернення стягнення на предмет іпотеки, а акціонери ПАТ «Київметробуд»   повинні були та могли дізнатися про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		          Щодо твердження скаржника, що директором Мироненком М.І. було виявлено оскаржувані договори іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя лише в червні 2020 року, колегія суддів відзначає наступне.
		          Оспорюваний договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя були укладені ОСОБА_2 , який був керівником ПАТ «Київметробуд» з 25.06.2006 року  по 30.04.2018 року та переобирався на посаду 11 разів.
		          Укладення кредитних договорів, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ПАТ «Київметробуд» та ПАТ «КБ «Хрещатик», а також стягнення нерухомого майна в 2016 році було здійснено в період, коли керівником був ОСОБА_2 .
		          Призначення та звільнення наступних керівників ПАТ «Київметробуд»  не впливає  на перебіг позовної давності  та не може служити підставою для його поновлення. 
		          Колегія суддів, погоджується із твердженням відповідача-2, що для договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя строк позовної давності сплив 05.07.2015 року, а для вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28450231 від 25.02.2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, про державну реєстрацію права власності відповідача-1 на предмет іпотеки, строк позовної давності сплив 25.02.2019 року.
		          Скаржник посилається на те, що відповідач-2 немає права заявляти про застосування строку позовної давності за позовними вимогами про визнання договорів недійсними, оскільки він не є відповідачем за ними, а  ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 року частково задоволено клопотання Відповідача-2 про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі № 910/14598/20 щодо Відповідача-1 у зв`язку з тим, що Відповідача-1 було припинено 02.10.2020 року.
		          Відповідно до п.6 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		          Згідно  ч.1 ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. 
		          Таким чином, у випадку відсутності правонаступника сторони провадження відповідну сторону ніким замінювати, а тому, відповідно, провадження підлягає закриттю як таке, в якому відсутній належний відповідач. 
		          В постанові Великої Палати від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Ця позиція підтверджена і в постановах Великої Палати від 12.02.2020 року у справі №820/4524/18, від 09.10.2019 року у справі №2340/3219/18, від 23.01.2019 року у справі № 911/1681/18.
		          Отже суд першої інстанції правомірно закрив провадження щодо відповідача-1, проте розглянув позовні вимоги, заявлені до відповідача-1, якими є вимоги про визнання договорів недійсними, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28450231 від 25.02.2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською Іриною Валентинівною, про державну реєстрацію права власності відповідача-1 на предмет іпотеки, про визнання недійсним результатів електронного аукціону, проведеного 29.08.2019 року, результати якого були оформлені протоколом №UA-EA-2019-08-07-000214-b від 29.08.2019 року.
		          Колегія суддів надала оцінку фактичним обставинам справи, оскільки ці вимоги були розглянуті судом першої інстанції і не виявила порушень, на які вказує скаржник.
		          Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		          За змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		          Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		          Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
		          Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, укладеного між  Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Приватним акціонерним товариством "Діпробудмашина" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 07.10.2019 року за реєстровим номером №1417, є нікчемним на підставі п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ця підстава не розглядалась судом першої інстанції. 
		          Відповідно до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України,  до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, це не допускається на стадії апеляційного оскарження. 
		          Окрім того, у п.3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» йде мова про нікчемність правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, а не після запровадження тимчасової адміністрації банку. 
		          Так, спірний договір купівлі-продажу укладено під час ліквідації банку, отже ця норма на спірні правовідносини не розповсюджується.
		          З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю. 
		          Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному  рішенні.  
		          Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що  мотиви апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київметробуд"   фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.  
		          Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
		          Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). 
		          Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.   
		          Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
		          Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
		                                                  
		                                                          ПОСТАНОВИВ:                    
		           1.   Апеляційну скаргу   Акціонерного товариства "Київметробуд"  на рішення Господарського суду міста   Києва від 12.03.2021 року у справі № 910/14598/20   залишити без задоволення.                    
		           2.   Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 року у справі №910/14598/20 залишити без змін.          
		           3.   Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.            
		           4.   Матеріали справи №910/14598/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Сулім 
		 
		Судді                                                                                О.М. Гаврилюк
		 
		                                                                                А.Г. Майданевич
		 
		Дата складення повного тексту 03.08.2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...