Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1593/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2021. Зареєстровано: 04.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/461/66/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018140000000050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 461/1593/19 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   03.08.2021 року        Галицький районний суд м. Львова
		 
		у складі:        головуючого судді             ОСОБА_1 
		                   секретарі судового засідання     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		                                        ОСОБА_4 
		з участю:        прокурорів                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		                                        ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		                   потерпілих                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		                                        ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		                                        ОСОБА_13 ,
		                   представника потерпілого         ОСОБА_14 
		                   обвинувачених             ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,                                             ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , 
		                                        ОСОБА_19 , ОСОБА_20 
		                   захисників                 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,    
		                                        ОСОБА_23 
		   представників цивільного 
		   відповідача     ОСОБА_24 , ОСОБА_25 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018140000000050 від 09.02.2018/ про обвинувачення
		 
		- ОСОБА_15 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Козова Козівського району Тернопільської області, українцю, громадянина України, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого в УПП у Львівській області ДПП Національної поліції України,
		 
		- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, працюючого в УПП у Львівській області ДПП Національної поліції України,
		 
		- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця АРК Роздольнецького району с. Березівки, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_4 , з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого в УПП у Львівській області ДПП Національної поліції України,
		 
		- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Пісочна Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого в УПП у Львівській області ДПП Національної поліції України,
		 
		- ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Золочів, Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , проживаючого у за адресою: АДРЕСА_7 , з вищою юридичною освітою, раніше не судимого, працюючого в УПП у Львівській області ДПП Національної поліції України,
		 
		- ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Стрий, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працюючому в УПП у Львівській області ДПП Національної поліції України,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28-ч. 3 ст. 365 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , у групі осіб, перевищили владу або службові повноваження, тобто, будучи працівниками правоохоронного органу, умисно вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_26 , за відсутності ознак катування, які спричинили тяжкі наслідки.
		 
		Судом встановлено, що станом на лютий 2018 р.  ОСОБА_15  відповідно до наказу № 154 о/с від 10.06.2016, працював на посаді інспектора взводу №1 роти №3, батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП у Львівській області ДПП НП України) маючи спеціальне звання - лейтенант поліції;  ОСОБА_16  відповідно до гаказу №120 о\с від29.04.2016р. працював на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальойну №2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП у Львівській області ДПП НП України) маючи спеціальне звання - лейтенант поліції;  ОСОБА_17  відповідно до наказу №154 о.с від 10.06.2016р. працював на посаді інспектора взводу №2 роти №2, батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП у Львівській області ДПП НП України) маючи спеціальне звання - лейтенант поліції;  ОСОБА_18  відповідно до наказу № 154 о/с від 10.06.2016, працював на посаді інспектора взводу №1 роти №3, батальйону №3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП у Львівській області ДПП НП України) маючи спеціальне звання - лейтенант поліції;  ОСОБА_19  відповідно до наказу № 154 о/с від 10.06.2016, працював на посаді інспектора взводу по обслуговуванню доріг загального значення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП у Львівській області ДПП НП України) маючи спеціальне звання - лейтенант поліції;  ОСОБА_20  відповідно до наказу № 154 о/с від 10.06.2016, працював на посаді інспектора взводу по обслуговуванню доріг загального значення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі УПП у Львівській області ДПП НП України) маючи спеціальне звання - лейтенант поліції.
		 
		Обвинувачені  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , здійснюючи функції представника влади, тобто, будучи службовою особою, та в силу ст.ст.3,7,18,Закону УкраїниПро Національнуполіцію (надалі - Закон) №580-VIII від 02.07.2015, маючи обов`язки неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати права і свободи людини, а згідно вимог ст. 23 Закону, володіючи повноваженнями здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення та на підставі положень Розділу 5 Закону, будучи наділеним правом на застосування поліцейських превентивних заходів та заходів примусу, 09.02.2018,біля 00.30 год., перебуваючи на службі та при виконанні службових обов`язків, у групі між собою, умисно перевищили свої службові повноваження, тобто вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями за відсутності ознак катування та спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
		 
		Так, ОСОБА_19 з 17.00 год. 08.02.2018 заступив на службу у складі екіпажу Т1 УПП у Львівській області ДПП НП України, згідно розстановки сил та засобів тактичної групи УПП у Львівській області ДПП НП України, затвердженого заступником начальника  начальником ВЧС УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції, спільно із ОСОБА_15 (керівник групи та екіпажу), ОСОБА_27 і ОСОБА_17 
		 
		09.02.2018, близько 00.30 год., екіпаж Т1 на службовому автомобілі поліції марки «Mitsubishi Outlender», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , а також екіпаж цієї ж Т2, до складу якого входили працівники УПП у Львівській області ДПП НП України ОСОБА_28 (керівник екіпажу), ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 та ОСОБА_16 , на службовому автомобілі поліції марки «Mitsubishi Outlender», реєстраційний номер  НОМЕР_2  прибули у центральну частину міста Львова до ТЦ Магнус, після чого усі вказані працівники поліції, одягнені у форменний одяг, маючи при собі табельну вогнепальну зброю та спецзасоби, спільно, без будь-якої видимої службової необхідності, не отримавши будь-якої заяви чи повідомлення про вчинені, або такі що готуються, правопорушення, або вказівки керівництва, спільно прийняли рішення зайти в заклад  ІНФОРМАЦІЯ_7 , що розташований по АДРЕСА_9 . 
		 
		Зайшовши до вказаного закладу, не повідомили адміністрацію « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а також присутніх у закладі осіб про проведення в приміщенні поліцейських заходів, ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_17 , ОСОБА_28 ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 та ОСОБА_16 , розійшлися по залу та всупереч положенням ч. 2 ст. 30 Закону, не здійснюючи при зазначених обставинах діяльності по охороні прав і свобод людини, запобіганню загрозам публічній безпеці і порядку, чи припиненню їх порушення, а також всупереч положенням ч. 2 ст. 34 цього ж Закону, не володіючи будь-якими, а тим більше достатніми, підставами вважати, що особи, які перебувають у закладі Національна лотерея, мають при собі речі, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю чи здоров`ю таких осіб або інших осіб, тобто явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, розпочали проводити поверхневу перевірку окремих осіб, в т.ч. ОСОБА_26 , які знаходились у приміщенні.
		 
		   При цьому, ОСОБА_19 підійшов до потерпілого ОСОБА_26 , який перебував за лотерейним терміналом, всупереч положенням ч. 2 ст. 30 і ч. 2 ст. 34 Закону, повідомив останнього, що проведе його поверхневу перевірку, при цьому, порушуючи положення ч. 2 ст. 31 Закону, а саме, не повідомив ОСОБА_26 про причини застосування до нього превентивних заходів, а також не проінформував потерпілого про нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
		 
		   Порушуючи вказані вище положення Закону, ОСОБА_19 запропонував ОСОБА_26 добровільно викласти наявні у нього речі, після чого останній, незважаючи на незаконність вимоги працівника поліції, добровільно виклав речі, які перебували у його кишенях на стіл лотерейного терміналу. 
		 
		   Продовжуючи свої незаконні дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, ОСОБА_19 , всупереч положенням ч.1ст.34Закону, розпочав промацувати верхній одяг ОСОБА_26 з внутрішньої сторони, чим фактично розпочав проводити його особистий обшук, не будучи особою уповноваженою проводити обшук і не маючи на те будь-яких законних підстав. Після цього, ОСОБА_19 зауваживши, що ОСОБА_26 своєю рукою кинув до рота предмет, який до того перебував у лівій внутрішній кишені його куртки, обурившись такою поведінкою ОСОБА_26 та діючи на ґрунті раптового виниклого неприязного ставлення до ОСОБА_26 та продовжуючи дії, що явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, за відсутності підстав, передбачених ч.1ст.44,ч.3ст.45Закону, ОСОБА_19 разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 незаконно застосували до ОСОБА_26 фізичну силу, порушуючи при цьому порядок її застосування, передбачений ч.1ст.43Закону, а саме, не попередивши заздалегідь ОСОБА_26 про свої наміри.
		 
		Так, ОСОБА_19 , руками утримував ОСОБА_26 за капюшон куртки та ліву руку, після чого до його незаконних дій стосовно ОСОБА_26 , які супроводжувались насильством, приєднались інші працівники поліції; зокрема ОСОБА_15 допомагав ОСОБА_19 утримувати ОСОБА_26 , а ОСОБА_17 з метою подолання нібито опору потерпілого, перевищуючи свої службові повноваження, умисно наніс удар ОСОБА_26 правою рукою в грудну клітку, від чого останній почав падати, однак, ОСОБА_19 утримував його за шию лівою рукою зігнутою у лікті, після чого ОСОБА_17 схопив ОСОБА_26 за голову, намагаючись підняти його обличчя вгору. У подальшому, продовжуючи безпідставно і незаконно застосовувати до ОСОБА_26 фізичну силу, а фактично вчиняючи щодо ОСОБА_26 незаконні насильницькі дії, ОСОБА_19 , ОСОБА_15 і ОСОБА_17 утримували ОСОБА_26 за руки та одяг, а ОСОБА_16 і ОСОБА_18 почали викручувати руки ОСОБА_26 за спину, після чого повалили його на землю.
		 
		Внаслідок описаних дій вказаних вище працівників поліції, що супроводжувалися насильством, що завдало потерпілому фізичну біль та страждання, предмет, який перебував у порожнині рота ОСОБА_26 , перемістився до його дихальних шляхів, що спричинило подальший розвиток у нього механічної асфіксії. 
		 
		Надалі, незважаючи на те, що ОСОБА_26 перебував на підлозі у безпорадному та знерухомленому стані, а працівникам поліції було достовірно відомо про погіршення самопочуття ОСОБА_26 та перебування у його ротовій порожнині стороннього предмета, перевищуючи свої службові повноваження та продовжуючи незаконні дії, ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 утримували ОСОБА_26 у лежачому положенні, який на той час перебував при свідомості, чим позбавили його можливості самодопомоги, тобто самостійно вийняти сторонній предмет із ротової порожнини.
		 
		   Продовжуючи свої незаконні дії, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, супроводжуючи їх насильством, незважаючи на усвідомлення факту погіршення стану здоров`я ОСОБА_26 та необхідність надання йому невідкладної та своєчасної медичної допомоги, про що працівників поліції також повідомив і невстановлений досудовим розслідуванням відвідувач закладу Національна лотерея, ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 одразу припідняли ОСОБА_26 від підлоги, а потім знову кинули його на підлогу; ОСОБА_18 вдарив потерпілого кулаком у спину, тим самим спричинивши йому фізичний біль.
		 
		При вказаних обставинах, враховуючи розвиток механічної асфіксії від стороннього предмету, який потрапив у його дихальні шляхи, а також спричиненого фізичного болю, ОСОБА_26 почав видавати звуки крику та плачу, з порушеннями артикуляції мови та тембру і тональності голосу, однак працівниками поліції, незважаючи на явну загрозу здоров`ю ОСОБА_26 , будь-яких дій щодо надання йому домедичної допомоги ОСОБА_26 не розпочато, натомість, всупереч положенням ст.45Закону, незважаючи на те, що останній намагався вчинити дії по самодопомозі, а саме вийняти сторонній предмет, який перекривав його дихальні шляхи, ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 не маючи на те, законних підстав, застосували спеціальний засіб, а саме, одягнули на руки ОСОБА_26 одноразові пластикові засоби стримуючої дії, чим позбавили його можливості самостійно вжити заходів до врятування свого життя.
		У подальшому, до ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 підійшли ОСОБА_17 , ОСОБА_15 і ОСОБА_20 , які також усвідомлювали наявну загрозу життю ОСОБА_26 , однак приєднались до дій по утриманню останнього, чим продовжили позбавлення його можливості самостійно вжити заходів до врятування свого життя; внаслідок своїх рухів у подальшому ОСОБА_26 зміг вивільнити руки, однак, відразу повтроно на нього були одягнені стримуючі засоби, хоча опору поліцейським останній не чинив.
		 
		Продовжуючи свої незаконні дії, які явно виходили за межі наданих прав і повноважень та супроводжувались насильством, усвідомлюючи явну загрозу здоров`ю ОСОБА_26 та необхідність надання йому невідкладної домедичної допомоги, ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 і ОСОБА_20 , будь-яких дій до наданню такої допомоги ОСОБА_26 ненадали, натомість безпідставно продовжували утримувати ОСОБА_26 , позбавляючи його можливості самостійно позбутися стороннього предмета, який закривав його дихальні шляхи, при цьому ОСОБА_20 повторно, умисно немаючи на те законних підстав, всупереч положенням ст. 45 Закону, застосовано до ОСОБА_26 одноразові пластикові засоби стримуючої дії. 
		 
		Внаслідок незаконних насильницькихдій обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 і ОСОБА_20 ,що проявилосьв умисномуперевищенні своїслужбових повноважень,а такожбезпідставному застосуваннюфізичної силита спецзасобудо ОСОБА_26 ,позбавленню йогоможливості надатисобі самодопомогута звільнитидихальні шляхивід сторонньогопредмету,які явновиходили замежі наданихпрацівникам поліціїправ іповноважень,спричинено смерть ОСОБА_26 внаслідок механічноїобтураційної асфіксіївід закриттяпросвіту дихальнихшляхів стороннімпредметом -прозорим поліетиленовимпакетом,що завдаломатеріальної та моральноїшкоди у кримінальномупровадженні,в сумі 4147540 грн., що більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно п. 4 примітки до ст. 364 КК України вважається тяжкими наслідками.
		 
		В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 вину у вчиненні злочину не визнали; надати пояснення по суті обвинувачення відмовились на підставі ст.63 Конституції України.
		 
		Потерпілий ОСОБА_30  пояснив, що 09.02.2018 близько 00:30 год. йому зателефонував родич, який повідомив, що його сина ОСОБА_31 на АДРЕСА_9 , в гральних автоматах б`ють працівники поліції, а через деякий час він зателефонував знову та повідомив, що ОСОБА_32 не дихає. Відразу з дружиною поїхали на місце події, де праворуч від входу в приміщення гральних автоматів, під вікном, яке розташоване праворуч від входу вздовж стіни, спиною на тротуарі, обличчям вгору лежало тіло сина, накрите поліетиленовою тканиною жовтого кольору. По периметру стояли працівники поліції, які про щось між собою домовлялись. Автомобіля швидкої медичної допомоги на місці не було. На тілі свого сина відразу побачив тілесні ушкодження, а саме, все обличчя було в синцях та саднах, за правим вухом було також багато крові, також на зап`ястях обох рук сина були синці смугастої форми та інші садна. Вони з дружиною відразу пішли у приміщення закладу, щоб подивитись відео з камер спостереження. На переглянутих відеозаписах було видно, що ОСОБА_32 сидів за столом грального апарату, коли у приміщення забігли поліцейські в кількості від 9-10 осіб, які відразу підійшли до сина та почали його обшукувати. Під час обшуку поліцейські безпідставно застосували до сина заходи фізичного впливу. Кинули його, на підлогу, били, надівали засоби стримуючої дії, він просив допомоги, яку йому поліцейські не надали, а вивели його на вулицю помирати. Стверджує, що смерть ОСОБА_31 спричинена незаконними та непрофесійними діями працівників поліції, ненаданням медичної допомоги при удушенні. Поліцейські не бажали розповідати про обставини справи, уникали розмови, коли він ( потерпілий) намагався з`ясувати причини смерті сина. Через деякий час прибули працівники прокуратури, експерти, які провели огляд тіла, салону гральних апаратів та автомобіля, яким користувався ОСОБА_32 . 
		Потерпілий вважає, що працівники поліції свідомо та умисно затримували сина, щоб потім вимагати в нього грошові кошти за зберігання наркотиків. Син не вживав наркотичних засобів; обвинувачені не мали законних підстав його обшукувати.
		 
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9  пояснила, що померлий ОСОБА_33 був її сином. Обставини подій, які відбулися 09.02.2018року і під час яких він загинув їй невідомі, бачила подію із камер відео - спостереження закладу « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Окрім того, пояснила, що 09.02.2018близько 00:30години їйповідомив син ОСОБА_34 ,що з ОСОБА_35 сталасьбіда івона зчоловіком поїхалина АДРЕСА_9 до приміщеннягральних автоматів,де побачилина тротуарітіло свогосина,накрите жовтоюполіетиленовою тканиною.На тілібуло багатотілесних ушкоджень,зокрема,на голові,обличчі таруках,а всеобличчя булов синцяхта саднах,за правимвухом булотакож багатокрові,на зап`ястяхобох руксинці смугастоїформи таінші садна. По периметру закладу стояли працівники поліції, які про щось між собою говорили, домовлялись. Значна кількість поліцейських перебувала позаду кафе «Фабрика їжі» в кінці вулиці. Біля них знаходився чоловік в червоній куртці з голубим капюшоном, який постійно надавав поліцейським якісь вказівки, переміщувався від одних до других поліцейських. Вважає, що поліцейські намагались узгодити свої позиції з метою уникнення відповідальності. Із камер відео спостереження, які вони з чоловіком оглядали в цей же вечір чітко видно, що обвинувачені ОСОБА_36 і ОСОБА_37 , зайшовши у приміщення відразу підійшли до сина, обшукували його, тримали за за одяг, наносили удари; обвинувачений ОСОБА_38 повалив ОСОБА_31 на підлогу; ОСОБА_36 , ОСОБА_39 та ОСОБА_38 утримували ОСОБА_31 за руки в лежачому стані, ОСОБА_40 і ОСОБА_36 застосовували кайданки та засіб стримуючої дії ; сину було погано, він кричав і просив про допомогу, яку йому ніхто не надавав. Однак, його підняли, вивели на вулицю із зв`язаними за спиною руками, де він впав на тротуар; хвилин 10 лежав горілиць, ніхто до нього не підходив та не надавав допомогу. Вважає, що смерть її сина спричинена незаконними та непрофесійними діями працівників поліції. ОСОБА_32 не вживав наркотичних засобів, не порушував правил поведінки у закладі, не порушував громадського порядку, не чинив опору поліцейським, яких було 9 чи 10 на його одного. Припускає, що дії поліцейських могли бути спрямовані на виявлення заборонених речей, які могли опинитись в сина при вказаних незаконних діях працівників поліції, чи підкинути їх, щоб в подальшому вимагати в нього кошти за непритягнення до відповідальності.
		 
		Потерпілий ОСОБА_41  надав аналогічні показання, зокрема, повідомив суд, що також не був очевидцем події побиття рідного брата ОСОБА_31 09.02.2018р., а приїхав на вул.Куліша до приміщення гральних автоматів разом з батьками. Підтверджує наявність на тілі брата великої кількість синців, садин, крові за вухом, гематоми на руках. Обставини смерті брата йому відомі з відеозаписів закладу, які переглядав. ОСОБА_32 нічого ніколи не говорив про будь-які проблеми із працівниками поліції, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, яких він не вживав. 
		 
		Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,  ОСОБА_42 очевидцями подій 09.02.2018 також не були, про обставини смерті ОСОБА_43 відомо зі слів його батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які все бачили з камер відеоспостереження. 
		 
		Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_44 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_45  заявили у даній справі цивільний позов на суму 7593 530 грн. , який просять задовольнити в повному обсязі та стягнути завдану діями обвинувачених матеріальну шкоду в розмірі витрат на поховання та завдану моральну шкоду, оскільки втратили найріднішу людину - свого сина, брата та онука; їх душевний біль та страждання не можуть бути виміряні нічим, однак, завдана моральна та матеріальна шкода незаконнии діями обвинувачених, повинна бути відшкодована. Після загибелі ОСОБА_31 у них погіршився фізичний та моральний стан, вони часто звертаються за лікарською допомогою, не можуть нормально виконувати звичайні побутові речі. Окрім цього, сестра потерпілого ОСОБА_12 на момент загибелі ОСОБА_31 була вагітною, від пережитого стресу у неї стався викидень; її чоловік ОСОБА_13 через душевні переживання не може нормально працювати, організувати свій звичний життєвий уклад. ОСОБА_46 , бабуся ОСОБА_26 є особою похилого віку, після пережитої трагедії почала погано себе почувати, постійно вживає заспокійливі лікарські засоби, отримує систематичну медичну допомогу. Звичний уклад потерпілих порушився та вже не буде таким, як до смерті ОСОБА_31 .
		 
		Представник цивільного відповідача Департамент патрульної поліції України проти цивільного позову заперечує, вважає такий безпідставним з огляду на позицію обвинувачених щодо їх невинуватості. Вважає вимоги необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.
		 
		Відповідно ст.129Конституції України,ст.7КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		 
		Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
		 
		З урахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд , ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов довисновку провинуватість обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України. 
		 
		Вина обвинувачених у вчиненні передбаченого кримінального правопорушення стверджується наступними дослідженими та перевіреними безпосередньо під час судового розгляду належними та допустимими доказами. 
		 
		Свідок  ОСОБА_47  показала, що працює в закладі «Національна лотереї», що на вул.Куліша,4 в м.Львові; 09.02.2018 біля 00.30 хв. у приміщення зайшли приблизно 8-9 працівників поліції і запропонували всім відвідувачам викласти на стіл заборонені предмети. Серед відвідувачів був ОСОБА_48 , який періодично бував у закладі. Через 5-10 хвилин після приходу поліції почула крики і побачила, як поліцейські обступили ОСОБА_31 , він їм щось пояснював, обурювався; вони шарпались, всі щось кричали. Потім побачила, що потерпілий вже лежить на підлозі із зв`язаними за спиною руками, його обступили працівники поліції, які згодом підняли його і повели на вулицю. Коли вона за 5 хвилин після цього, як вивели ОСОБА_31 , вийшла із закладу, то побачила, що ОСОБА_48 лежить на тротуарі із зв`язаними білими стяжками руками. Поліцейські чомусь тримали його за руки, а коли вона винесла стакан води, то йому дали пити належачи. Ще через хвилин 15 хтось сказав, що ОСОБА_48 вже не дихає. 
		 
		Свідок  ОСОБА_49  пояснила, що працювала 09.02.2018р. на касі в «Національній лотереї» на вул.Куліша,4 в м.Львові. біля 24 години в приміщення зайшли працівники поліції приблизно 8-9 осіб. Причини їх прибуття їй невідомо, оскільки в залі було кілька відвідувачів за гральних автоматами , все було спокійно; по «102» ніхто поліцію не викликав. Вона знаходилась за касою, тому що відбувалось у залі не бачила; чула лише крики, штовханину.
		 
		Свідок ОСОБА_50 показав, що 09.02.2018. працював водієм-охоронцем ТзОВ «Блок» і в нічний час перебував на чергуванні на службовому автомобілі «Рено-Логан», який був припаркований позаду кафе «Фабрика їжі», поблизу розважального закладу «Національна лотерея», що по вул.Куліша, 4 у м.Львові. Разом з ним чергував ОСОБА_51 . Близько 00:30 години до нього зателефонувала працівниця закладу «Національна лотерея» ОСОБА_52 та сказала, щоб він зайшов всередину приміщення, бо там щось незрозуміле відбувається. Зайшовши в заклад, побачив велику кількість працівників патрульної поліції, в кількості близько 9-10 чоловік, які знаходились зліва від входу в приміщення. Вказані працівники поліції щось з`ясовували із невідомим хлопцем, з яким відбувалась шарпанина. Через деякий час останній вже лежав на підлозі. Один із працівників поліції сказав, що хлопець щось закинув собі в рот та проковтнув; поліцейські розжимали його щелепи, стискали кадик, однак це нічого не дало, потерпілий нічого не виплюнув. На хлопця наділи наручники, а потім вивели на вулицю. На вулиці потерпілий впав на коліна, було видно, що йому погано; його поклали на тротуар праворуч від входу та проводили закритий масаж серця. Також, поліцейські давали лежачому ОСОБА_26 пити воду. Через деякий час працівники поліції викликали швидку медичну допомогу, яка та прибула коли хлопець вже помер.
		 
		Свідки  ОСОБА_53 ,  ОСОБА_54 - охоронці ТзОВ «Блок» надали аналогічні показання свідку ОСОБА_55 . Доповнивши, що коли поліцейські потерпілого вивели на вулицю, то його стан погіршився, посиніли губи та закочувались очі, він щось кричав, і цей крик був схожим на крик тварини. Потерпілий у приміщенні закладу був при свідомості, але його стан був вже не таким, як в нормальної здорової людини; було видно, що йому погано. Виводили хлопця двоє працівників поліції, які стояли бо боках від нього; в цей час у ОСОБА_48 були руки зв`язані пластиковими стяжками та перебували за спиною. 
		 
		Свідок  ОСОБА_56  показав, що тривалий час був знайомим із ОСОБА_57 . 08.02.2018 в обідній час вони зустрічались на вул.Шевченка, перед будинком №388 з приводу позики грошей. Біля 23 год. свідок перебував біля готелю «Львів» на розі вул.Куліша; побачив біля ТЦ «Магнус» велике скупчення поліції та автомобіль ОСОБА_26 . Підійшовши ближче, побачив тіло чоловіка, яке лежало праворуч від входу в «Державну лотерею» та тротуарі та було накрито тканиною. 
		 
		Свідок   ОСОБА_58 показала, що залучались в якості понятої при огляді місця події 09.02.2018року. Померлий ОСОБА_26 , тіло якого лежало на тротуарі, був у синцях на обличчі, особливо такі було видно на зап`ястях обох рук; біля нього була кров. Їй було роз`яснено права понятих, після закінчення слідчої дії прочитала протокол та підписала його. Слідча дія відбувалась під відеозапис. 
		 
		Свідки  ОСОБА_59 та ОСОБА_60 , показали, що коли пприбули на місце події, то тіла ОСОБА_26 вже не було; вони були понятим при вилученні речей з приміщення державної лотереї , зокрема, відеореєстратора та блоку живлення до нього, мобільного телефону , гаманець чорного кольору та ще речі, які вже не пригадують; підписували протоколи слідчої дії.
		 
		Свідок ОСОБА_29  пояснив, що близько 17:00 години 08.02.2018 він виїхав на чергування на службовому автомобілі «Міцубісі Оутлендер» з вул.Перфецького, 19 в екіпажі «Т2» разом із ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 . В іншому екіпажі «Т1» також на автомобілі «Міцубісі Оутлендер» перебували ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 та ОСОБА_17 . Старшим групи був ОСОБА_61 . Двома автомобілями направились на патрулювання в центральну частину міста. Будь-яких незвичних подій в той вечір не було, адміністративних матеріалів екіпажем ні на кого не складалось, ситуація по місту була спокійною. Конкретно пояснити причини прибуття екіпажів до приміщення «державної лотереї» на вул. Куліша,4 - не може. Допускає, що можливо був якийсь дзвінок, але два екіпажі направились саме до цього закладу, якому перебувало кілька відвідувачів.
		 
		ОСОБА_19 підійшов до ОСОБА_62 почав з ним спілкуватись; суті розмови він не чув, але між останніми виник словесний конфлікт, почалась розмова на підвищених тонах та шарпанина. Відразу на допомогу ОСОБА_19 підійшли ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_15 . Він (свідок) у цей час спілкувався з двома іншими відвідувачами закладу та перевірив їх документи, які були в порядку. Через деякий час до працівників поліції, які затримували ОСОБА_26 , підійшли ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , які допомагати затримувати ОСОБА_26 , одягли на нього пластикові засоби стримуючої дії  затяжки, оскільки потерпілий пручався, щось незрозуміле говорив. Потерпілий впав на підлогу, над ним зігнулись поліцейські, хто саме свідок не пам`ятає. ОСОБА_26 перебував у положенні обличчям до підлоги, частково на боці. ОСОБА_20 сказав, що в ОСОБА_26 у роті є якийсь предмет і що останньому погано, він буде блювати. Тоді ОСОБА_17 та ОСОБА_16 почали виводити ОСОБА_26 на вулицю. Він (свідок) почав телефонувати у швидку медичну допомогу; телефонував двічі; після першого дзвінка вийшов на АДРЕСА_9 , щоб зустріти автомобіль швидкої медичної допомоги. Достименно не мав можливості спостерігати за подіями, т.я. ОСОБА_15 , як старший групи, дав йому вказівку перевірити інших відвідувачів закладу «Національна лотерея», також сказав, що вони самі впораються із затриманням вказаного хлопця, оскільки там достатня кількість поліцейських. В якому порядку медичну допомогу ОСОБА_26 надавали ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 свідок не пригадує. Зауважив, що вони робили ОСОБА_26 масаж серця, чи робили штучне дихання не бачив. Дію пластикових засобів стримуючої дій щодо ОСОБА_26 було припинено вже на вулиці, коли надавалась йому медична допомога. 
		Свідок такожпояснив,що пластикові засоби стримуючої дії видаються відділом озброєння НОМЕР_3 , про що ставиться відповідний запис у відомостях. Про використання вказаних спеціальних засобів поліцейськими готується відповідний рапорт, в якому викладаються обставини їх застосування. Під час вказаної події свідок не використовував ці засоби, відповідно рапорт про їх використання не писав.
		Підставою застосування вказаних спецзасобів є затримання особи та інші підстави, передбачені Законом України «Про національну поліцію».
		Свідок ствердив, що всі працівники патрульної поліції проходили підготовку по наданню медичної допомоги. Їх навчали наданню домедичної допомоги у випадку потрапляння стороннього предмету до ротової порожнини та дихальних шляхів. Зокрема, в таких випадках, необхідно перевірити пульс та дихання потерпілого. Перевірити ротову порожнину на наявність там сторонніх предметів. Якщо пульсу та дихання не має то необхідно викликати швидку медичну допомогу та зробити масаж серця потерпілому.
		Якщо у дихальних шляхах особи перебуває сторонній предмет, то необхідно взяти потерпілого ззаду попід руки та різко стиснути його тулуб, підняти його, що має виштовхнути сторонній предмет з дихальних шляхів.
		Коли потерпілий перебуває в лежачому положенні то необхідно з`ясувати чи потерпілий перебуває при свідомості задавши йому якісь питання. Якщо потерпілий не реагує необхідно перевірити пульс та серцебиття. Якщо таке відсутнє необхідно спочатку закинути йому голову перевірити ротову порожнину на наявність сторонніх предметів. При наявності сторонніх предметів вивільнити дихальні шляхи від них та почати реанімувати потерпілого. 
		Свідок ствердив,що пластикові затяжки на руки ОСОБА_26 одягали ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Про те що у ОСОБА_26 може перебувати якийсь предмет у роті свідку стало відомо з моменту, коли ОСОБА_20 повідомив, що затриманому погано, а ОСОБА_19 голосно крикнув, що в затриманого щось є в роті.
		 
		Свідок   ОСОБА_28 показав, що 09.02.2018 перебував у складі екіпажу патрульної поліції, який після опівночі , прибув до закладу « Національної лотереї», що на вул.Куліша в м.Львові з метою перевірити дотримання відвідувачами громадського порядку. В залі вони розділились на дві групи; він, зокрема, пішов наліво, де за гральними автоматами сиділо двоє невідомих, в яких він почав перевіряти документи. Через кілька хвилин, почув з правої сторони за спиною шум, крики, і повернувшись побачив, що ОСОБА_19 голосно розмовляє з невідомим молодим хлопцем; поки він підійшов, то ОСОБА_48 вже лежав на підлозі на животі, і його поліцейські тримали за руки. У ОСОБА_63 щось було у роті і вони його просили виплюнути предмет, намагались витягнути самі, проте останній пручався, вивільнив із затяжки одну руку, тому йому повторно наділи засоби зв`язування. Затяжки ОСОБА_64 одівав ОСОБА_19 . Потерпілий не виплюнув предмет, що перебував в його ротовій порожнині, почав душитись, не міг нічого говорити, йому ставало погано. Тоді ОСОБА_17 і ОСОБА_16 вивели потерпілого із зв`язаними руками на вулицю. ОСОБА_48 почав присідати, йому ставало дедалі погано, не міг стояти на ногах; тоді потерпілого поклали на тротуар, на спину, робили штучне дихання, викликали швидку, але ОСОБА_48 помер.
		 
		Свідок  ОСОБА_27 показав, що 09.02.2018 в складі екіпажу патрульної поліції, під час несення служби разом із іншими працівниками поліції прибули у заклад « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за адресою м. Львів, вул. Куліша,4 з метою поспілкуватися з персоналом та перевірити чи можливо хтось із відвідувачів вчиняє неправомірні дії, хоча викликів щодо порушення громадського порядку не було. Коли вони зайшли у приміщення відвідувачі, їх була кілька, почали нервувати, тому було прийнято рішення провести поверхневу перевірку. До одного із них підійшов ОСОБА_65 , а сам свідок проводив перевірку іншого громадянина. Потім він побачив, що на підлозі посеред залу лежав ОСОБА_26 , якого поліцейські зафіксували на землі кайданками. ОСОБА_17 руками утримував потерпілого, ОСОБА_19 знаходився по ліву руку ОСОБА_26 , ОСОБА_20 знаходився з правого боку ОСОБА_26 , попереду ОСОБА_17 ; ОСОБА_16 ногою наступив на ногу потерпілого та утримував останнього; ОСОБА_20 говорив, що потерпілому погано і він буде блювати. Після чого, ОСОБА_63 підняли ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і вивели на вулицю.
		 
		Свідок ОСОБА_66 показав, що обставини загибелі ОСОБА_26 йому відомі зі слів працівників поліції та відеозаписів, які доступні в мережі інтернет, з яких вбачається, що 09.02.2018р. після 24 години до ОСОБА_26 в приміщенні «Національної лотереї» підійшли поліцейські для перевірки документів, між ними почалась шарпанина, і потерпілого повалили на підлогу; останній помістив до свого рота невідомий предмет та почав чинити опір працівникам поліції. Йому оділи на руки затяжки і вивели на вулицю, де він через певний час помер.
		 
		Свідок  ОСОБА_67  показав, що був головою комісії по проведенню службового розслідування щодо дій працівників патрульної поліції, які відбулись 09.02.2018 під час яких помер ОСОБА_26 по АДРЕСА_9 . В ході службового розслідування, зокрема, із пояснень ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , огляду нагрудних камер, було встановлено, що після того як ОСОБА_26 чинив опір, а саме намагався вирватись від працівників поліції, після того як його положили на землю спершу ОСОБА_19 припиняючи його активні дії, натягнув на руки пластиковий засіб стримуючої дії (затяжки), а після того як потерпілий вийняв праву руку із спецзасобу, ОСОБА_20 повторно натягнув стяжку. 
		 
		Свідок  ОСОБА_68 показав, що працює в Управлінні патрульної поліції Львівської області і курує підрозділами УПП у Львівській області, зокрема відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, відділу безпеки дорожнього руху, відділу адміністративної практики, відділ розшуку та опрацювання матеріалів ДТП. Усі працівники УПП складають заліки та проходять первинні навчання з надання домедичної допомоги.
		При знаходженні будь-яких предметів хоча би зовні схожих на заборонених обігом, працівник УПП зобов`язаний викликати слідчо-оперативну групу, забезпечити схоронність вказаного предмету, забезпечити охорону місця події, затримати особу, яка має при собі такі предмети у випадку чинення нею опору або втечі із застосуванням спеціальних засобів, які обмежують рух. Поверхневий огляд громадян працівниками поліції проводять у відповідності до вимог ст.34 Закону України «Про національну поліцію». Згідно вимог ст. 23 ч.14 Закону, працівник поліції зобов`язаний вжити всіх можливих заходів для надання невідкладної медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також, особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.
		 
		Свідок ОСОБА_69 , працівник патрульної поліції пояснив, що в серпні 2017 року почалось створення груп тактично-оперативного реагування патрульної поліції (ТОР); перші працівники пройшли навчання, отримали відповідні сертифікати та приступили до виконання завдань вже 2018 році. ТОР застосовують на для охорони громадського порядку під час масових заходів, масових заворушень тощо. У випадках відсутності таких поліцейські несуть чергування в межах території обслуговування; на даний час це вся Львівська область. Фактично всі працівники поліції, які є членами «ТОР» числяться на своїх попередніх посадах інспекторів патрульної поліції. Штатний розпис «ТОР» станом на лютий 2018 Департаментом патрульної поліції України не був затверджений. Фактично працівники поліції, які є в ТОР, є звичайними патрульними поліцейськими та не належать до жодного спеціального підрозділу.
		З приводу подій, які відбулись 09.02.2018 в нічну пору доби, в ході яких загинув ОСОБА_26 , свідок повідомив, що там були присутні члени екіпажу «Т1», а саме ОСОБА_15 (керівник групи та екіпажу), ОСОБА_27 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , а також члени екіпажу «Т2» в складі ОСОБА_28 (керівник екіпажу), ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 та ОСОБА_16 .
		Близько, 01:00 години 09.02.2018 до нього зателефонував ОСОБА_15 , який повідомив, що в ході проведення перевірки осіб, які перебували в приміщенні грального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_7 », по АДРЕСА_9 , проведено поверхневу перевірку невідомого чоловіка, під час якої останньому стало погано та працівники поліції надавали йому домедичну допомогу, однак вказаний чоловік помер. 
		Після чого, свідок зателефонував до керівництва УПП у Львівській області та доповів про ситуацію, а сам вирішив прибути на місце події, щоб з`ясувати обставини справи, оскільки фактично на нього було покладено обов`язки по керуванню окремої групи працівників поліції. Оскільки, перебував за межами м.Львова, то зателефонував до ОСОБА_70 , щоб той приїхав на місце, з`ясував ситуацію та доповів обставини. Окрім цього, надав вказівку ОСОБА_15 залишатись на місці події та забезпечити громадський порядок. Зі слів ОСОБА_15 йому стало відомо, що ОСОБА_26 стало погано, бо він проковтнув якийсь предмет. 
		 
		Свідок  ОСОБА_71  заступник начальника патрульної поліції у Львівській області пояснив, що виїжджав на місце події 09.02.2018р.; коли прибув, то накрите тіло потерпілого ОСОБА_26 лежало біля входу в заклад» Національної лотереї». У всіх присутніх на місці події була паніка і зясувати деталі події було неможливо. Також підтвердив, що працівники поліції  обвинувачені ОСОБА_72 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_40 , ОСОБА_39 та ОСОБА_38 проходили медичну підготовку, відповідно мали володіти знаннями надання домедичної допомоги.
		 
		Свідок   ОСОБА_73 показала, що 09.02.2018р. біля 00.50 год., як лікар у складі бригади швидкої медичної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_9 прибула на АДРЕСА_9 на виклик поліції. По прибутті побачила, що на тротуарі лежав молодий хлопець, підійшовши до якого було встановлено відсутність дихання та пульсу. Оглянувши потерпілого, ними була констатована смерть, відтак, реанімаційні заходи вже нічого не могли допомогти. В ротовій порожнині сторонніх предметів не було. Зі слів поліцейських, які були присутні на місці події, їй відомо, що потерпілому проводили реанімаційні заходи непрямий масаж серця. Однак, компресія робилась технічно невірно, зокрема, через верхній одяг і із зв`язаними руками. В такій ситуації, коли було встановлено, що у потерпілого в роті є сторонній предмет, не можна було його обмежувати в рухах, дозволити самому виплюнути чи витягнути сторонні предмети з порожнини рота. Проте, руки у потерпілого були сильно затягнуті затяжками і знаходились вздовж тіла, відтак, він не зміг сам собі допомогти. З лівої руки затяжку знімали вже у присутності медиків.
		 
		Свідок  ОСОБА_74 , фельдшер швидкої медичної допомоги показав, що коли вони під`їхали, то тіло невідомого хлопця лежало на тротуарі, біля нього було 4-6 поліцейських, один з яких проводив потерпілому компресію грудної клітини, але ними було встановлено, що смерть ОСОБА_63 наступила, ще до приїзду швидкої.
		 
		Аналогічні показання надала суду свідок  ОСОБА_75 , медсестра, яка була у складі швидкої медичної допомоги 09.02.2018р.
		 
		Свідок  ОСОБА_76  показала, що була дівчиною ОСОБА_43 ; про обставини його смерті їй відомо зі слів потерпілих.
		 
		Свідки  ОСОБА_77 ,  ОСОБА_78 також не були очевидцями події, про причини смерті ОСОБА_26 відомо зі слів його батьків.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		 
		Винуватість обвинувачених, окрім показань потерпілих та допитаних свідків, стверджується також наступними, безпосередньо дослідженими судом доказами.
		 
		   Так, із даних протоколу огляду місяця події та протоколу огляду трупа ОСОБА_26 від 09.02.2018 року, вбачається, що ліворуч від входу в заклад "Національна лотерея", що розташований по вул. Куліша, 4, у м. Львові виявлений ОСОБА_26 без ознак життя з видимими тілесними ушкодженнями (т.6, а.с.45-49).
		 
		   Висновком судової медичної експертизи від 03.03.2018, проведеної КЗ ЛОР ЛОБСМЕ №118\2018 встановлено, що смерть ОСОБА_26 , 1995 року народження настала в результаті механічної обтураційної асфіксії від закриття просвіту дихальних шляхів стороннім предметом. Вказаний підсумок про причину смерті підтверджується даними проведеної судово-медичної експертизи трупа, при якій виявлено сторонній предмет, схожий на прозорий поліетиленовий пакет у зім`ятому стані, який щільно перекривав просвіт дихальних шляхів в ділянці входу в гортань. Враховуючи стан розвитку ранніх трупних змін, слід вважати, що смерть гр. ОСОБА_26 могла настати біля 12 год. до моменту проведення судово-медичної експертизи трупа.
		 
		При проведеннісудово-медичноїекспертизи трупа ОСОБА_26 виявлені наступні тілесніушкодження:два синців ділянцізавитка лівоївушної раковини,два синців лівійзавушній ділянці,садно направій вушнійраковині,синці вобох навколоорбітальнихділянках,підшкірний крововиливна верхнійповіці правогоока нафоні синця,чотири саднав правійнавколоорбітальній ділянці,три саднав лобнійділянці головисправа,по одномусадну вправій вилицевійділянці,на підборіддісправа,по нижньомукраю лівогоносового ходуна рівніперегородки носа,множинні внутрішнішкірні крововиливина переднійповерхні грудноїклітки,в ділянціобох плечовихсуглобів тана правомуплечі,синець вправій іпахвинній ділянці,смугасті циркулярнікільцевидні синців ділянці обох променево-зап`ястних суглобів з садами та внутрішкірними крововиливами на їх фоні, садно на тильній поверхні правої китиці, садно в ділянці правого гомілково -ступневого суглобу.
		 
		Вказані тілесні ушкодження, беручи до уваги колір синців та стан поверхні саден, могли утворитися в короткому проміжку часу до настання смерті від контактної взаємодії з тупими предметами та тупими твердими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		 
		Також експертами встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_26 та судово-гістологічної експертизи будь-яких ознак захворювань чи фізичних вад у останнього не виявлено. При судовій токсилогічній експертизі у крові, сечі та внутрішніх органах ОСОБА_26 спиртів, наркотичних речовин з групи алкалоїдів опію, промедолу, трамадолу, димедролу, нікотину, клофеліну, атропіну, тощо не виявлено.
		 
		   Із висновку комісійної судово-медичної експертизи № 24 від 19.04.2018, проведеної Тернопільським обласним бюро судово-медичної експертизи, вбачається наступне. Сторонні тіла, що перебувають у порожнині рота людини, потрапляють у дихальні шляхи із наступним розвитком асфіксії під час раптового, несподіваного вдиху, який виникає за тих чи інших обставин, зокрема, при несподіваному падінні, переляку, крику, кашлі, тощо. При цьому, людина відчуває надзвичайний переляк, що проявляється безладною руховою активністю, вона починає хрипіти і здійснює судорожні, дихальні рухи. Виходячи із наведених науково-практичних медичних даних щодо зовнішніх проявів такого виду механічної асфіксії та враховуючи відображені на наданих відеозаписах і в протоколах їх огляду стану і поведінку ОСОБА_26 під час затримання, не виключено, що застосовані працівниками поліції заходи фізичного впливу могли сприяти переміщенню стороннього предмета із його ротової порожнини у просвіт гортані.
		 
		   За даними судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_26 , у нього при вході в гортань було виявлено стороннє тіло значних розмірів. У таких випадках лише за умови збереженої свідомості можливе здійснення потерпілою особою так званої «самодопомоги», тобто, самостійних дій, при відповідних положенні і позі тіла, направлених на звільнення дихальних шляхів від стороннього предмета, у виді декількох сильних кашльових рухів та натискань у верхньому відділі живота для підвищення тиску усередині грудної та черевної порожнини. 
		 
		   Тобто, у випадку припинення застосування працівниками поліції заходів фізичного впливу стосовно ОСОБА_26 в період потрапляння у нього стороннього тіла до входу в гортань, можливість здійснення ним вищевказаної "самодопомоги" за умови відсутності у нього порушення стану свідомості, не виключається.
		 
		Окрім цього, будь-яких ушкоджень, їх слідів чи особливостей в ділянці рота та на прилеглих ділянках, слизових оболонках губ та щік, які би могли виникнути при примусовому розкритті рота ОСОБА_26 руками чи іншими способами, при судово- медичній і експертизі його трупа не було виявлено.
		 
		Наявність в ротовій порожнині стороннього тіла проявляється порушенням артикуляції мови, зміни тембру і тональності. Знаходження у ОСОБА_26 в ротовій порожнині, а згодом і в просвіті дихальних шляхів стороннього тіла повинно було проявлятись вищевказаними порушеннями мови і голосу. Експерти прийшли до висновку, що наявність у потерпілого порушення мови і голосу в процесі його затримання працівниками поліції, свідчить про перебування стороннього тіла в його ротовій порожнині чи в просвіті дихальних шляхів.
		 
		В судовому засіданні свідки, очевидці події ОСОБА_79 , ОСОБА_53 ствердили, що ОСОБА_26 під час затримання в приміщенні закладу « ІНФОРМАЦІЯ_8 » видавав незрозумілі звуки, схожі на «рик звіра» та храп, просив про допомогу.
		 
		Обвинувачені працівники поліції, за достовірно встановленими обставинами знали, що у ротовій порожнині ОСОБА_26 знаходиться сторонній предмет, однак, не вижили заходів, щоб допомогти потерпілому самостійно звільнити дихальні шляхи, а навпаки ускладнили його фізичний стан, певний час утримуючи його на підлозі із зв`язаними за спиною руками, відтак, застосовані ними заходи фізичного впливу сприяли переміщенню стороннього предмета із ротової порожнини у просвіт гортані.
		 
		Як зазначають експерти, здійснення працівниками поліції ОСОБА_26 непрямого масажу серця не могло перемістити виявлений пакет вглиб дихальних шляхів, як і не могло вплинути на перебіг подій, оскільки сторонній предмет вже перемістився із ротової порожнини потерпілого у його дихальні шляхи, закривши їх просвіт, внаслідок чого, наступила механічна обтураційна асфіксія. 
		 
		При цьому, непрямий масаж, як пояснила суду свідок ОСОБА_73 проводився невірно; потерпілий перебував із зв`язаний руками і у верхньому одязі.
		 
		Перебування ОСОБА_26 тривалий час в лежачому положенні із зв`язаними руками, як слідує із змісту висновку судово-медичної експертизи від 19.04.2018 №24 та обставин події, позбавляло потерпілого можливості самостійно допомогти собі вийняти з ротової порожнини сторонній предмет. Така допомога не була надана і поліцейськими в часі, коли той втрачав свідомість
		 
		Свідок ОСОБА_73 ствердила суду, що по приїзді швидкої допомоги ними була констатована смерть потерпілого ОСОБА_26 , відтак, надання медичної допомоги останньому, з врахуванням причини смерті (механічної обтураційної асфіксії від закриття просвіту дихальних шляхів стороннім предметом), було неможливим.
		 
		Як зазначено у вищенаведеному експертному висновку, запобігти настанню смерті у ОСОБА_26 виду механічної асфіксії можливо при наданні невідкладної медичної допомоги у виді конікотомії (проведення проникаючого в просвіт гортані розрізу по передній поверхні шиї між щитоподібним і перснеподібним хрящами гортані) із введення в просвіт дихальних шляхів трубки відновлення дихання. Для виконання такої медичної маніпуляції необхідні відповідні засоби, спеціальні знання (для правильної і швидкої діагностики такого виду асфіксії) та практичні навики.
		 
		Із листа КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 16.02.2018р. вбачаєтьтся, що виклик швидкої медичної допомоги 09.02.2018 на АДРЕСА_9 зафіксовано з приводу «чоловік без свідомості».
		 
		   Як встановив суд, до швидкої телефонували поліцейські, які про те, що потерпілий задихається від наявності в ротовій порожнині стороннього предмету, не повідомляли. 
		 
		Тому, виходячи із наведених обставин, немає підстав вважати, що медичні працівники КЗ ЛОР ЛОЦ Екстерної медицини та медицини катастроф, прибувши на місце події, не надали ОСОБА_26 належної медичної допомоги, спрямованої на врятування життя останнього. 
		 
		Із даних протоколу огляду місця події від 09.02.2018, вбачається, що із приміщення закладу « ІНФОРМАЦІЯ_7 » по вул. Куліша, 4, в м. Львові, вилучено речовий доказ, а саме, відеореєстратор марки «HIKVISION» в пластиковому корпусі білого кольору (т.6, а.с.53-56).
		 
		Під час судового розгляду відтворено відеозапис, який містився у відеореєстраторі марки «HIKVISION», що знаходився у закладі " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", що розташований по вул. Куліша, 4, у м. Львові і здійснював у приміщенні відеофіксацію подій 09.02.2018р. 
		 
		Дозвіл на проведення огляду та вилучення вищевказаного відео реєстратора марки «HIKVISION» наданий на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.02.2018 року.
		 
		На дослідженому відеозаписі відображено перебування обвинувачених 09.02.2018року в закладі " ІНФОРМАЦІЯ_7 " по вул. Куліша,4 в м.Львові. Зокрема, на відео видно, що обвинувачений ОСОБА_19 проводить особистий обшук внутрішніх кишень куртки ОСОБА_26 , після чого зауваживши, що ОСОБА_26 своєю рукою кинув собі до рота предмет, який до того перебував у лівій внутрішній кишені його куртки, разом з обвинуваченими ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 незаконно застосували до ОСОБА_26 фізичну силу, а саме, удари по тулубу, кінцівках, після чого повалили його обличчям до підлоги, викрутили руки ОСОБА_26 за спину, двічі застосували пластикові засоби стримуючої дії (вперше застосували ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , а в друге - ОСОБА_20 ). Тим самим, бвинувачені обмежили рухи потерпілого, позбавили можливості йому самому звільнити дихальні шляхи від стороннього предмету, коли той вже задихався та просив допомоги.
		 
		Після погіршення фізичного стану ОСОБА_26 , поліцейські вивели потерпілого на вулицю та усвідомлюючи явну загрозу його здоров`ю та необхідність надання йому невідкладної медичної допомоги, після втрати ОСОБА_26 свідомості в період часу з 00:39 год. по 00:49 год., тобто, протягом 10 хвилин, не надавали такої допомоги.
		 
		Вказане також підтверджується матеріалами службового розслідування по факту неправомірних дій працівників УПП Львівської області, які підпадають під поняття доказів , визначених у статті 84КПК України, зокрема, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підстав яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню .
		 
		Із аналізу означеної процесуальної норми убачається, що документ є джерелом доказів у кримінальному провадженні і може використовуватись якщо у ньому містяться матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб чи груп осіб, відповідальність за які передбачено КК України. Джерелом доказу документу є його автор. Правове положення джерела доказів у цьому випадку визначається компетенцією автора документу, яка обмежується межами його функцій. Документи можуть мати офіційний характер, якщо вони виходять від державних органів, організацій (акти ревізій, документальних перевірок, службових розслідувань, тощо).
		 
		Документ, складений службовою чи посадовою особою, повинен відповідати вимогам, встановленим до них, відповідно до ст.99КПК України, згідно якої документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку тощо відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.
		 
		Таким чином, належним і допустимим доказом у даному кримінальному провадженні є матеріали службового розслідування причин та обставин подій 09.02.2018р. за фактом застосування спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України, затвердженого 18.04.2020 начальником Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_80 .
		 
		Службове розслідування по факту неправомірних дій працівників УПП Львівської області під час подій 09.02.2018р., проведене в порядку ст.ст.36,40,93КПК України(збираннядоказів стороноюкримінального провадження) на виконання доручення процесуального прокурора та слідчого.
		 
		Із матеріалів службового розслідування, зокрема, даних розстановки сил та засобів тактичної групи Управління патрульної поліції, затвердженої заступником начальника Управління - начальником відділу чергової служби лейтенантом поліції ОСОБА_81 , стверджується, що з 17.00 08.02.2018 до 05.00 09.02.2018 на службу заступили особовий склад тактичної групи екіпажів «Т-1», до складу якої входили ОСОБА_15 (керівник групи та екіпажу), ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_17 та «Т-2» до складу якої входили ОСОБА_28 (керівник екіпажу), ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 та ОСОБА_16 .
		 
		Перебіг подій 09.02.2018р. відображений на досліджених матеріалах відеозапису із нагрудних відеокамер поліцейських та протоколами огляду відеозаписів, на яких зафіксовано обставини неправомірного затримання ОСОБА_26 , застосуванні до нього заходів фізичного впливу, нанесення ударів, двічі пластикових засобів стримуючої дії, наявності в ротовій порожнині стороннього тіла, а також те, що ОСОБА_26 опору працівникам поліції не чинив, натомість повідомляє про погане самопочуття та просить про допомогу.
		 
		Відповідно до Посадової інструкціїполіцейського патрульноїполіції , затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції 05.01.2016 №4\1, поліцейський патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби, здійснює, посеред іншого, безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, а також здійснює надання невідкладної допомоги, зокрема, домедичної і медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя та здоров`я.
		 
		На виконання Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.09.2017р. та відповідно до Положення про організацію службової підготовки працівників національної поліції України, обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 пройшли відповідні навчання рівня первинної професійної підготовки ( копії свідоцтв про закінчення курсів приєднані до матеріалі справи), в т.ч. з питань надання домедичної допомоги по темі «Основні принципи реанімації при порушенні дихання та кровообігу. Підтримка життєво важливих функцій організму людини».
		 
		Зокрема, цією темою поліцейських навчали порядку проведення поетапних реанімаційних заходів при порушенні дихання: необхідність ревізії прохідності дихальних шляхів та її відновлення. Обов`язковим є етап перед проведенням штучного дихання відновлення прохідності дихального каналу у потерпілого без свідомості. 
		 
		Однак, до прибуття швидкої медичної допомоги, протягом 10 хвилин обвинувачені не вживали правильних і необхідних дій, спрямованих на врятування та збереження життя людини, хоча усвідомлювали, що в ротовій порожнині ОСОБА_26 знаходиться стороннє тіло і він втрачає свідомість.
		 
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України « Про Національну поліцію» , поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом Українипро адміністративніправопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
		 
		Обвинувачені ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , зайшовши у приміщення закладу « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що на АДРЕСА_9 , не повідомили адміністрацію закладу та присутніх у закладі осіб про вжиття заходів реагування на правопорушення, при тому, що жодних загроз правам та свободам людини, загроз публічній безпеці чи порядку, інших правопорушень в закладі на той момент не було. 
		 
		Як ствердили свідки ОСОБА_49 , ОСОБА_47 та встановлено із камер відео спостереження закладу, в залі на час прибуття до вказаного приміщення поліцейських було спокійно, порушень порядку не було, поліцію вони не викликали. Відтак, у поліцейських не було інформації із закладу чи інших достатніх даних вважати, що у там перебувають особи, які мають при собі речі, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю чи здоров`ю таких осіб. Всупереч вимогам вказаної норми закону, обвинувачені розпочали проводити поверхневу перевірку осіб, які перебували у приміщенні, а у ОСОБА_26 фактично було проведено особистий обшук, що явно виходить за межі наданих їм прав та повноважень, за відсутності службової необхідності застосування привентивних поліцейських заходів та правових підстав.
		 
		Частина другастатті 30Закону передбачає, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
		 
		Відповідно до статті 31Закону, поліція , поміж інших, може застосовувати такі превентивні заходи ,як : перевіркадокументів особи; опитуванняособи; поверхневаперевірка іогляд; вимогазалишити місцеі обмеженнядоступу довизначеної території; обмеженняпересування особи,транспортного засобуабо фактичноговолодіння річчю; проникненнядо житлачи іншоговолодіння особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
		 
		Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
		 
		Поверхнева перевірка (стаття34  Закону), як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.
		 
		Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб.
		 
		Порядок застосування поліцейських заходів примусу визначений статтею 43Закону і передбачає, що поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
		 
		Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
		 
		Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.
		 
		Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_19 підійшовши до ОСОБА_26 , який перебував за лотерейним терміналом, сказав останньому, що проведе його поверхневу перевірку, не повідомивши при цьому про причини застосування до нього превентивних заходів, а також не проінформував про нормативно-правові акти, на підставі яких він застосовує до особи такі заходи. Незважаючи на незаконну вимогу ОСОБА_19 , ОСОБА_26 добровільно виклав на стіл лотерейного терміналу всі речі, які знаходились в його кишенях.
		 
		Після цього, ОСОБА_19 , всупереч нормі ч.1 ст.34 Закону, розпочав промацувати верхній одяг ОСОБА_26 з внутрішньої сторони, чим фактично розпочав проводити обшук потерпілого, не маючи на це законних підстав та не будучи особою уповноваженою проводити таку процесуальну дію. Зауваживши, що ОСОБА_26 кинув собі до рота сторонній предмет, який знаходився в лівій кишені його куртки, не пересвідчившись у походженні цього предмета та можливе правопорушення чи загрозливу в цьому випадку ситуацію безпеці громадського порядку чи порушення прав та свобод інших осіб, обвинувачені почали незаконно застосовувати до потерпілого фізичну силу, порушуючи при цьому порядок її застосування.
		 
		Відповідно до статті 44Закону, поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
		 
		Із дослідженої судом інформації, що міститься на відеозапису із камер відео спостереження, відеозаписів нагрудних камер поліцейських, даних протоколів огляду вказаних відеозаписів, видно перебіг подій і дій потерпілого та кожного із обвинувачених. Зокрема, обвинувачені немаючи жодних даних про вчинення ОСОБА_26 правопорушення, немаючи підстав для його затримання, вчинили дії, що явно суперечать нормі ст.44Закону. Так, ОСОБА_19 руками утримував ОСОБА_26 за капюшон куртки, йому допомагав у цьому ОСОБА_15 ; Демчина наніс удар потерпілому правою рукою в грудну клітку, від чого ОСОБА_26 почав падати, однак, ОСОБА_19 утримував його за шию лівою рукою зігнутою у лікті; після чого ОСОБА_17 схопив ОСОБА_26 за голову, намагаючись підняти його обличчя вгору; всі троє утримували потерпілого за руки та за одяг; після цього, ОСОБА_38 та ОСОБА_39 приєднались до незаконних дій щодо ОСОБА_26 , почали викручувати йому руки за спину та повалили на підлогу і утримували в лежачому положенні. Увесь цей час у потерпілого в роті знаходився сторонній предмет і він просив поліцейських про допомогу, кричав: «мені погано!».
		 
		Відповідно до статті 45Закону, поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
		 
		Згідно загальнихправил застосуванняспеціальних засобів - кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються,посеред іншого, доособи,яка підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушеннята чинитьопір поліцейськомуабо намагаєтьсявтекти; підчас затриманняособи; якщоособа своїминебезпечними діямиможе завдатишкоду собіі оточуючим; проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
		 
		Незважаючи на те, що ОСОБА_26 перебував на підлозі у знерухомленому та безпорадному стані, не чинив опору працівникам поліції, оскільки, як фізично так і об`єктивно не міг завдати шкоди чи загрожувати життю чи здоровю дев`яти поліцейським, які мали при собі зброю та спецзасоби, оділи на руки потерпілого пластикові засоби стримуючої дії; різко підняли ОСОБА_26 на ноги, а потім знову повалили на підлогу, при цьому, ОСОБА_18 вдарив його кулаком у спину, спричинивши фізичний біль, від якого потерпілий кричить; він хрипить, плаче, намагається щось сказати, однак, ОСОБА_40 та ОСОБА_38 утримують ОСОБА_26 на підлозі. Коли той вириває руки із стяжок, ОСОБА_40 , незважаючи на те, що потерпілий не чинить опору, не є небезпечним по відношенню до себе та оточуючих, просить про допомогу, вдруге, всупереч положенням ст.45Закону, застосовує до ОСОБА_26 пластикові засоби знерухомлючої дії. Такі дії обвинувачених є неспіврозмірними по відношенню до поведінки потерпілого у цій ситуації. ОСОБА_26 погано тримається на ногах, його голова закидається назад, він знову падає на коліна, голова вже опущена до низу, руки постійно перебувають за спиною у спецзасобах. Демчина та ОСОБА_38 , здійснивши захват рук потерпілого виводять його на вулицю, де він не втримуючись на ногах, падає на коліна і поліцейські кладуть його на тротуар обличчям донизу; потім перевертають на спину і лише через 8 хвилин обвинувачені розпочинають реанімаційні заходи непритомному ОСОБА_26 .
		 
		При цьому, обвинувачені достовірно знаючи, що у ротовій порожнині ОСОБА_26 є сторонній предмет, який перешкоджає йому дихати, він стоїть на колінах, втрачає свідомість, його продовжують утримувати із зв`язаними руками, позбавляючи можливості самостійно витягнути з рота сторонній предмет, а також самі не вжили правильних заходів домедичної допомоги, що привело до механічної обтураційної асфіксії від закриття просвіту дихальних шляхів стороннім предметом та спричинило смерть ОСОБА_26 і тяжкі наслідки .
		 
		Захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 в порядку ст.89КПК України просять визнати недопустимими докази у кримінальному провадженні з підстав допущених порушень органом досудового розслідування при розслідування даного кримінального провадження;зокрема :проведення досудового розслідування неуповаженим органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності та поза межами процесуальних строків; порушення порядку збирання доказів, неналежність їх складання, порушення вимог ст.290 КПК України, тощо. 
		 
		Суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, виходячи із наступного. 
		Зокрема, підставність проведення досудового розслідування слідчими прокуратури та слідчими слідчого відділу УСБУ у Львівській області обґрунтовується нормативними актами.
		 
		Так,згідно ізпунктом 9Розділу XV«Перехідні положення»Конституції України прокуратура продовжуєвиконувати відповіднодо чиннихзаконів функціюдосудового розслідуваннядо початкуфункціонування органів,яким закономбудуть переданівідповідні функції {Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016№ 1401-УШ).
		 
		Згідно з абзацом 3 пункту 1 розділу X «Прикінцеві положення» КПК України, частина 4 статті 216 цього Кодексу вводиться в дію з дня початку діяльності ДБР, але не пізніше п`яти років з дня набрання чинності цим Кодексом (з 20.11.2017), тобто, фактично до початку діяльності ДБР.
		 
		Після введення в дію положень частини 4 статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів ДБР (вредакції Закону№ 1355-УШвід 12.05.2016).
		 
		Однак, 20.11.2017 Державне бюро розслідувань свою діяльність не розпочало. Отже, положення ч.4 ст. 216 КПК України, які регламентують правила підслідності ДБР, не могли вводитись в дію без початку фактичного функціонування даного органу розслідування. В подальшому у повідомленні у газеті «Урядовий кур`єр» від 23.11.2018 № 221 зазначено, що ДБР розпочало свою діяльність з 27.11.2018.
		 
		Згідно пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України встановлено, що до дня введення в дію положень частини 4 статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених частиною 4 статті 216 цього Кодексу.
		 
		Крім цього, Законом України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 14.10.2014), зокрема п.4 розділу XIII «перехідні положення», передбачено, що до початку діяльності ДБР, але не пізніше 5 років після набрання чинності КПК України, слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування у визначеному КПК України порядку.
		 
		Таким чином, кримінальні провадження, які до початку діяльності ДБР розпочаті слідчими органів прокуратури і перебувають на стадії досудового розслідування, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років, тобто до 28.11.2019.
		 
		З огляду на викладене, чинним законодавством на слідчих органів прокуратури було покладено обов`язок здійснювати досудове розслідування у кримінальних провадженнях, підслідних ДБР до завершення цього досудового розслідування, але не довше 20.11.2019 згідно із КПК України (пункт 1 розділу XI «Перехідні положення»).
		 
		Постановою Генерального прокурора України ОСОБА_82 від 07.11.2018 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено здійснювати слідчим слідчого відділу УСБУ у Львівській області в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України.
		 
		Кримінальним процесуальним кодексом України на відміну від проваджень про злочини, підслідні Національному антикорупційному бюро України, не заборонено доручати розслідування кримінальних правопорушень, підслідних ДБР, іншому органу досудових розслідувань.
		 
		Разом з тим, доводи захисту про те, що досудове розслідування проводилось з грубим порушенням вимог КПК України, оскільки порушено правила підслідності, незаконність рішень керівників прокуратури в частині продовження строку досудового розслідування, то вказана обставина досліджувалась Львівським апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги захисників на увалу суду про відсторонення від посади (ухвала від 24.01.2019) та порушень кримінально процесуального закону, на які покликається захист не встановлено. 
		 
		Щодо доводів сторони захисту про порушення строків досудового розслідування.
		 
		07.05.2018 службовим особам управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_16 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 - ч.З ст.365, ч.1 ст.119 КК України.
		 
		Постановою заступникаГенерального прокурораУкраїни 25.05.2018на підставіч.5ст.36КПК Українипроведення досудовогорозслідування увказаному кримінальномупровадженні дорученоздійснювати слідчомувідділу прокуратуриТернопільської областіз метою забезпечення повного, всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Відповідно до ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		 
		Двохмісячний строкдосудового розслідуванняу вказаномукримінальному провадженнізакінчувався 07.07.2018.
		У зв`язку із завершенням строку досудового розслідування слідчий в ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_83  27.06.2018 звернувся із клопотанням до першого заступника прокурора Тернопільської області про продовження строку досудового розслідування.
		 
		Відповідно до ч.4 ст. 295 КПК України прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.
		 
		Аналізуючи норми ст.ст. 295, 296 КПК України, вирішення питання продовження строку досудового розслідування віднесено виключно до компетенції відповідного прокурора.
		 
		Враховуючи те,що строкидосудового розслідуваннязавершувались 07.07.2018,постановою першогозаступника прокурораТернопільської області ОСОБА_84 від 06.07.2018продовжено строкдосудового розслідуванняу даномукримінальному провадженнідо трьохмісяців,а саме до 07.08.2018., тобто, в межах ч.4 ст. 295 КПК України.
		 
		Надалі,18.07.2018прокурором уданому провадженні-прокурором відділупроцесуального керівництвапрокуратури Тернопільськоїобласті зурахуванням вимогч.1ст.218КПК Українивизначено підслідністьза слідчим відділомпрокуратури Львівськоїобласті, оскільки місцем вчинення кримінального правопорушення є м. Львів.
		 
		Щодо законності рішення прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області ОСОБА_85 від 18.07.2018, то встановлено наступне.
		 
		Відповідно до постанови першого заступника прокурора Тернопільської області від 05.07.2018 прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області ОСОБА_85 визначено старшим групи прокурорів.
		 
		Статтею 36 КПК України, передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності і має право доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
		 
		Згідно зі ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. 
		 
		Визначення обсягу доказів, які необхідно зібрати, комплексу необхідних слідчих дій для швидкого і повного досудового розслідування належить до компетенції слідчого та прокурора - процесуального керівника. І хоча ч. 6 ст. 218 КПК України надає слідчому можливість провадити слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, виходячи із засади процесуальної економії, якщо обсяг слідчих дій, які треба провести на іншій території, є значним, більшість свідків проживають за межами юрисдикції органу досудового розслідування, доцільніше передати кримінальне провадження іншому органу досудового розслідування, який може провести ці дії в короткий строк.
		 
		Визначення підслідності передачі кримінального провадження є повноваженнями слідчого, який проводить досудове розслідування, та прокурора-процесуального керівника.
		 
		Постановою заступника Генерального прокурора 25.05.2018 визначено орган, який має проводити досудове розслідування тобто слідчий відділ прокуратури Тернопільської області та приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні. Одним із процесуальних рішень є винесення постанови про зміну підслідності. Законодавець не встановлює заборон щодо неодноразової зміни підслідності . 
		 
		Дане положення також підтверджується нормами ч. 1 ст. 40 КПК, згідно з якою саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій, та ч. 5 ст. 36 КПК України. Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
		 
		Враховуючи викладене, рішення про будь-яку зміну підслідності (незалежно від підстав такої зміни) належить до компетенції прокурора як суб`єкта, що змінює нагляд за законністю діяльності органів досудового розслідування. Відтак, постанова старшого групи прокурорів - прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області ОСОБА_85 від 18.07.2018 є законною.
		Після того, як 18.07.2018 прокурором у даному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області ОСОБА_86 з урахуванням вимог ч.1 ст. 218 КПК України визначено підслідність за слідчим відділом прокуратури Львівської області, 02.08.2018 слідчий слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_87 прийняв матеріали кримінального провадження до свого провадження.
		 
		Трьохмісячний строкдосудового розслідуванняу вказаномукримінальному провадженнізакінчувався 07.08.2018 включно.
		 
		У зв`язкуіз завершеннямстроку досудовогорозслідування старшийслідчий слідчоговідділу прокуратуриЛьвівської області ОСОБА_87  02.08.2018 звернувся із клопотанням до першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_88 про продовження строку досудового розслідування. Копії клопотань були вручені, як підозрюваним так і захисникам.
		 
		Відповідно до ч.4 ст. 295 КПК України прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.
		 
		Враховуючи те,що строкидосудового розслідуваннязавершувались 06.08.2018.постановою першогозаступника прокурораЛьвівської області ОСОБА_88 продовжено строкдосудового розслідуванняу даномукримінальному провадженнідо шестимісяців,а саме до 07.11.2018., тобто в межах ч.4 ст. 295 КПК України. 
		 
		Постановою першогозаступника Генеральногопрокурора від18.09.2018,на підставіч.5ст.36КПК Українипроведення досудовогорозслідування увказаному кримінальномупровадженні дорученоздійснювати надалі слідчому відділу прокуратури Тернопільської області.
		Шестимісячний строкдосудового розслідуванняу вказаномукримінальному провадженнізакінчувався 07.11.2018 включно.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
		 
		Частиною 5 цієї статті передбачено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
		Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.
		Відтак, перебіг строку, який обчислюється днями та місяцями, починається з наступного дня, тобто не береться до уваги той день, від якого починається строк.
		 
		У зв`язку із завершенням строку досудового розслідування прокурор групи прокурорів ОСОБА_89 11.10.2018 відповідно до вимог ст.295 КПК України звернувся із клопотанням до заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 про продовження строку досудового розслідування до 9 місяців. Копії клопотань були вручені 18 та 19.10.2018 , як підозрюваним так і захисникам.
		Чинний кримінальний процесуальний кодекс України містить норму, зокрема ст. 294 КПК України, де вказано що строк досудового розслідування до 12 місяців продовжується Генеральним прокурором чи його заступником.
		Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_91 від 07.11.2018 строк досудового розслідування продовжено до 9 місяців, тобто до 07.02.2019.
		Таким чином, порушень під час продовження строків досудового розслідування та визначення підслідності не встановлено.
		 
		Захист стверджує, що не ознайомлений із окремими доказами кримінального провадження, що на його думку є порушенням вимог ст. 290 КПК України.
		 
		Разом з тим, судом встановлено, що 07 січня 2019 року слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області, за дорученням прокурора, підозрюваним а також їх захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000050 від 09 лютого 2018 року та надано можливість доступу 21 січня 2019 року о 15 годині 00 хвилин у слідчому відділі Управління СБ України у Львівській області до усіх матеріалів кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України, із можливістю скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них.
		 
		Однак, підозрювані, а також їх захисники будучи належним чином повідомленими про час і місце надання доступу стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження № 42018140000000050 від 09 лютого 2018 року, на призначену дату і час не з`явились.
		 
		21 січня 2019 року підозрюваним, а також їх захисникам було повторно повідомлено про можливість доступу до усіх матеріалів даного кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
		Однак, підозрювані, а також їх захисники будучи належним чином повідомленими про час і місце надання доступу стороною обвинувачення до матеріалів даного кримінального провадження, жодного разу не зявились в слідчий відділ Управління СБ України у Львівській області для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		23січня 2019року наадресу слідчоговідділу УправлінняСБ Україниу Львівськійобласті надійшлиповідомлення захисниківпідозрюваних уданому кримінальномупровадженні від22січня 2019року,відповідно дояких вонивважають проведеннятаких слідчихі процесуальнихдій якповідомлення прозавершення досудовогорозслідування укримінальному провадженні№ 42018140000000050від 09лютого 2018року,доступ таознайомлення зматеріалами даногокримінального провадженнянезаконними, сторона захисту лише наділена правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а не обов`язком.
		 
		Ухвалою слідчогосудді Галицькогорайонного судум.Львова від01.02.2019(справа№ 461/968/18)підозрюваним,а такожїх захисникамвстановлено строкдля ознайомленняз матеріалівкримінального провадження до 20.02.2019.
		 
		Згідно зі ст. 290 КПК України у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов`язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.
		 
		Конституційний Суд України вважав, що положення КПК України щодо визначення сторонам строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини та та статті 6 Конвенції, відповідно до якого кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право мати час і можливості для підготовки свого захисту.
		 
		Натомість, в приміщенні слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області, захисникам ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 надано доступ до усіх матеріалів кримінального провадження та речових доказів, де останнім було відкопійовано усі матеріали відеозапису, а саме подій, які мали місце 09.02.2018.
		 
		За результатами ознайомлення з матеріалами кримінального провадження слідчим слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області складено протокол. Будь-яких зауважень про те, що їм було відмовлено у доступі до матеріалів кримінального провадження чи речових доказів під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, від сторони захисту не надходило.
		 
		Щодо допустимості доказу висновку судово-медичної експертизи № 118/2018.
		 
		Статтею 36 КПК України передбачено повноваження процесуального керівника (прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням).
		 
		Зокрема, пунктом 4 вищевказаної статті передбачено, що прокурор уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.
		09.02.2018 на місце події було скеровано слідчо-оперативну групу у складі слідчого СВ Галицького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_92 .
		 
		Під час огляду місця події за адресою м. Львів вул. П.Куліша, 4, біля входу у гральний заклад «Державна лотерея» було виявлено особу чоловічої статті без ознак життя, а саме ОСОБА_26 .
		 
		Під час огляду трупа, за участі судово-медичного експерта було виявлено тілесні ушкодження на голові та кінцівках (зап`ястку) обох рук.
		 
		Після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 4201814000000050 від 09.02.2018 за попередньою кваліфікацією, передбаченою п. 12 ч.2 ст.115 КК України, прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 користуючись своїми повноваженнями передбаченими ст. 36 КПК України надав письмове доручення слідчому СВ Галицького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_93 призначити у кримінальному провадженні №4201814000000050 від 09.02.2018 судову- медичну експертизу трупа ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
		Таким чином, слідча ОСОБА_94 мала законні процесуальні повноваження щодо призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_26 .
		 
		Окрім цього, сторона захисту зазначає про недопустимість вищевказаного висновку, зважаючи на те, що на висновку відсутній відбиток печатки експертної установи.
		Суд не погоджується із такими доводами, виходячи із норми статті 87 КПК України, яка передбачає обставини, за яких доказ визнається судом недопустимим: зокрема, докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відсутність відбитку печатки експертної установи на висновку експерта, попередженого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання такого, за відсутності інших процесуальних підстав, які можуть свідчити про недопустимість цього доказу, з формальних підстав не може визнаватись недопустимим.
		 
		Захистом жодним чином не наведено, ту обставину, яким чином відсутність відбитку печатки експертної установи, могло вплинути на порушення прав законних інтересів обвинувачених.
		 
		Відповідно до ч.2ст.17КК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		 
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язком, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумні і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме  винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		 
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. 
		 
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожен доказ у даній справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, і їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконливого висновку про єдину версію події, що ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , будучи працівниками правоохоронного органу, перевищили владу та службові повноваження, тобто умисно вчинили дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, які спричинили тяжкі наслідки, вчинених у групі осіб. 
		 
		   Таким чином,суд вважає,що винуватість   ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України доведена. 
		 
		   Кваліфікація дій за ч.1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України є вірною, оскільки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , будучи працівниками правоохоронного органу, перевищили владу та службові повноваження, тобто умисно вчинили дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, які спричинили тяжкі наслідки, вчинених у групі осіб.
		 
		   За змістом статті 365КК України, об`єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень припускає тільки активну поведінку винного - дію. Дії службової особи при перевищенні службових повноважень характеризується тим, що: завжди обумовлені службовим становищем винного; пов`язані з реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого; явно виходять за межі тих прав та повноважень, які надані особі за посадою або у зв`язку із здійсненням службових обов`язків; заподіюють істотну шкоду чи тяжкі наслідки; знаходиться у причинному зв`язку із цими наслідками.
		 
		Перевищення службових повноважень визнається злочином, перш за все з огляду на те, що хоча службова особа і здійснює ті чи інші службові дії, однак ці дії не тільки не входять до його компетенції, але і явно виходять за межі наданих винному повноважень.
		 
		Перевищення службових повноважень визнається закінченим злочином при заподіянні наслідків у вигляді істотної шкоди правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
		 
		З суб`єктивної сторони перевищення службових повноважень характеризується умисною або змішаною формою вини. Вказівка закону на явний вихід за межі прав чи повноважень означає, що службова особа усвідомлює очевидність та безперечність такого виходу, і отже, діє з прямим умислом, щодо наслідків вчинення дій можлива будь-яка форма вини - як умисна, так і необережна. 
		 
		За ч.2,3ст.365КК України, відповідальність настає за умови, якщо перевищення службових повноважень супроводжувалося насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, які спричинили тяжкі наслідки, вчинених у групі осіб.
		 
		Як роз`яснює постанова Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року «Просудову практикуу справахпро перевищеннявлади абослужбових повноважень», насильство при перевищенні службових повноважень полягає у незаконному завданні удару, побоїв, легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
		Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважати дії, які заподіюють йому особливий фізичний біль та моральні страждання, спрямовані на залишення потерпілого у шкідливих для здоров`я умовах та інші подібні дії; а також болісні дії можуть бути пов`язані з незаконним застосуванням спеціальних засобів, в т.ч. пластикових засобів стримуючої дії (затяжок), а також у  приниженні честі,гідності,заподіянні душевнихпереживань,глумлінні тощо. 
		Тяжкими наслідками при перевищенні влади або службових повноважень (ч. 3 ст. 365 КК (2341-14) визнаються заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК), розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо. 
		 
		Кваліфікуючи дії обвинувачених за ч.1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України, суд також виходить із того, що наслідком неправомірних дій  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які явно виходили за межі тих прав та повноважень, які надані їм як поліцейським за посадою та у зв`язку із здійсненням ними службових обов`язків - є заподіяння тяжких наслідків, порушення основних конституційних прав людини і належать до найвищих соціальних цінностей.
		 
		Конституція України гарантує кожній людині невідємне право на життя (стаття 27). Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обовязок держави  захищати життя людини.
		Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню гарантує стаття 28 Конституції України.
		 
		Дії обвинувачених, які повинні були бути спрямовані на забезпечення охорони від злочинних посягань найбільш важливих для суспільства та держави благ, серед яких перше місце посідають права і свободи людини і громадянина (стаття перша КК України), не забезпечили таких прав щодо потерпілого ОСОБА_26 .
		 
		Прибувши до закладу «Національна лотерея» 09.02.2018р., як представниками влади, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, володіючи повноваженнями здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, будучи наділеними правом на застосування поліцейських превентивних заходів та заходів примусу, перевищили свої службові повноваження та вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень.
		 
		Всупереч нормам ст.ст.23,30,31,34,43,44,45Закону України«Про Національнуполіцію», усвідомлюючи незаконність своїх дій, оскільки ОСОБА_26 на момент приходу поліцейських не вчиняв нічого протиправного та такого, щоб визнавалось законом як адміністративне чи кримінальне правопорушення, незважаючи на відсутність правових підстав для обшуку потерпілого, проводили такий; незаконно застосовували фізичну силу до потерпілого, наносили удари, шарпали за одяг, силоміць утримували на підлозі; за відсутності опору збоку останнього двічі незаконно одягали на руки ОСОБА_26 засоби стримуючої дії. Усвідомлюючи явну загрозу життю потерпілого та необхідність надання йому невідкладної медичної допомоги ОСОБА_36 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_72 та ОСОБА_40 такої не надали, продовжували утримувати ОСОБА_26 із зв`язаними руками на вулиці протягом 10 хвилин, який вже будучи без свідомості, фізично не міг чинити будь-якого опору працівникам поліції, відтак, не було жодної необхідності узатяжках на руках. Своїми неправомірними діями обвинувачені позбавили потерпілого можливості самому звільнити ротову порожнину від стороннього предмету, коли він просив про допомогу і говорив, що задихається.
		 
		Виходячи із обставин події та висновку судово-медичної експертизи про причини смерті ОСОБА_26 , суд вважає, що протиправними та незаконними діями обвинувачених, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, спричинено смерть ОСОБА_26 внаслідок механічної асфіксії; такі дії знаходиться у причинному зв`язку із заподіяними тяжкими наслідками у вигляді матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_95 .
		 
		Правова позиція щодо тлумачення і застосування положень статті 365 КК України в частині тяжких наслідків, висловлена Верховним судом України у постанові від 27 жовтня 2016 року у справі № 5-99кс16, згідно з якою наслідки можуть становити не лише майнову, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування, тобто мають матеріальний вимір або перераховуватися в матеріальний еквівалент моральної шкоди.
		 
		Об`єктивну сторону складу злочину утворюють лише передбачені частиною першою ст.365 КК України, які супроводжуються визначеним у частині другій статті 364 КК насильством або погрозою його застосування, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
		 
		Невід`ємні права кожної людини на ці блага за своєю юридичною природою належать до особистих немайнових, які спрямовані на забезпечення її фізичного, соціального та духовного буття і не мають економічного змісту та матеріального вираження. Такі права пов`язані з безумовною цінністю людської особистості самої по собі, а завдана шкода людині в результаті їх порушення фізична та\або моральна шкода є самодостатнім критерієм для оцінки відповідних протиправних дій як найбільш тяжких.
		 
		Наявність у потерпілої особи цивільного права на відшкодування відповідної шкоди шляхом переведення її у грошовий еквівалент не може бути підставою для обмеження кримінальної відповідальності винних залежно від використання чи невикористання цього права і способу його здійснення.
		 
		Компенсація в порядку цивільного судочинства спрямована насамперед на відновлення наскільки це можливо порушеного права потерпілого. Для досягнення зазначеної мети у випадках, коли втрачене людиною благо не може бути повернуто, оцінка шкоди у матеріальному вираженні як мірило відшкодування є необхідним засобом реалізації компенсаційного механізму (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі №301\2178\13к).
		 
		Поліція відповідно до статей 1,2 Закону «Про Національну поліцію», покликана служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. У своїй діяльності поліція згідно із статтею 6 зазначеного Закону повинна керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		 
		Необхідним чинником практичного втілення цих засад є створення дієвої системи запобігання зловживанням і свавільному використанню поліцейськими наданих їм законом повноважень, зокрема, із застосуванням сили та інших заходів примусу. Така система має забезпечувати невідворотність покарання за дії, зумовлені службовим становищем зазначених осіб. Адже наявність у працівників правоохоронних органів владних повноважень неминуче зумовлює ризик використання їх всупереч легальній меті та \ або в непередбачений законом спосіб, що тягне ряд соціально небезпечних наслідків, у тому числі грубе порушення прав і свобод людини як найцінніших об`єктів кримінально-правової охорони. Відвернення таких ризиків шляхом реалізації кримінальної відповідальності узгоджується з визначеними у частині першій статті 1 КК України завданнями і передбачено частиною другою статті 50 КК України метою покарання.
		Дієвість юридичних засобів запобігання протиправній поведінці уповноважених осіб є однією з необхідних умов створення правоохоронної системи, яка б досягла головного результату, - захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, і таким чином виправдовувала легітимні очікування суспільства.
		 
		Відповідно до статті50 КК України покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнізлочину,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покараннямає наметі нетільки кару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженими,так ііншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		 
		Відповідно до статті 65 КК Українисуд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Статтею 17Закону Українивід 23.03.2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.
		 
		Щодо характеристики  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , то за місцем проходження служби в Управлінні патрульної поліції Львівської області характеризуються позитивно; позитивними є характеристики і за місцем їх проживання; раніше ніхто із обвинувачених до кримінальної відповідальності не притягався.
		 
		З врахуваннямнаведеного,ступеню тяжкостівчиненого злочину,роль кожногоіз обвинувачениху вчиненніпротиправного діяння,підрив авторитетута престижуорганів поліціїу виглядістворення угромадськості негативноїдумки щодонехтування поліцейськимиу своїйслужбовій діяльностінормами чинногозаконодавства таїх вседозволеності,разом зтим,позитивні характеристикивинних, їхмолодий вік,відсутність обтяжуючихпокарання обставин,те щовперше притягаютьсядо кримінальноївідповідальності,суд вважає,що покаранняобвинуваченим слідпризначити необхідней достатнєдля виправленнята попередженнянових злочинів-в межахсанкції статтіособливої частиниКримінального кодексуУкраїни-у видіпозбавлення волі. 
		   
		Цивільний позов у кримінальному провадженні заявили: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (батьки ОСОБА_26 ), ОСОБА_44 (брат), ОСОБА_12 (сестра) , ОСОБА_13 ( чоловік сестри), ОСОБА_42 (бабця).
		ОСОБА_9 , ОСОБА_10 просять стягнути з Державної казначейської служби України 221990 грн. витрат на поховання ( по 110995 грн. на користь кожного).
		 
		Моральну шкоду позивачі визначили з врахуванням висновку судово-психологічної експертизи №1584\1585\1587\1588, складеного судовим експертом ОСОБА_96 від 11.09.2018р. та з врахуванням ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2018» від 07.12.2017р. №2246-У111, відповідно до якого мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на 1 січня 2018 року дорівнює 3723грн.та становить:
		 
		ОСОБА_9 - 432 мінімальні заробітні плати (3723 х 432 =1608336 грн.); ОСОБА_10 .- 432 мінімальні заробітні плати ( 3723 х 432 =1608336 грн.); ОСОБА_44 216 мінімальних заробітних плат (3723 х216=804 168 грн.); ОСОБА_12 -324 мінімальних заробітних плат (3723 х324=1206252 грн.); ОСОБА_13 - 144 мінімальні заробітні плати (3723 х 144=536112грн.); ОСОБА_42 -423 мінімальні заробітні плати (3723 х432= 1608 336 грн.). Всього, розмір заявлений позивачами моральної шкоди становить 7371540 грн.
		 
		Вказаний розмір моральної шкоди обґрунтовують глибиною фізичних та душевних страждань, пов`язаних втратою рідної людини, зміну нормального укладу та ритму життя внаслідок психотравмуючих подій, пов`язаних із загибеллю ОСОБА_26 . У кожного із позивачів з`явились проблеми із здоров`ям, виникла потреба у вживання медикаментів та інших форм лікування.
		 
		Цивільний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
		 
		Згідно ст.ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		Відповідно до норм ч.1ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння
		 
		Відповідно до статті третьоїКонституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Виходячи з норми визначеної п.9.ч.2ст.16ЦК України захист цивільних прав громадян здійснюється шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		У відповідності ч.1-3ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Пленум Верховного суду України визначає, що під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.
		 
		У п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		 
		Згідно зі ст. ст.25,43 Бюджетного кодексу Україниказначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		 
		Згідно зіст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.
		 
		Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогоУказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		 
		Відповідно до ч.3ст.19ЗУ «Пронаціональну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
		 
		Із долучених до позову товарних чеків (т.7, а.с.110-116) підтверджуються витрати потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , пов`язані із похованням померлого ОСОБА_26 на загальну суму 221900 грн., з яких витрати на поминальні обіди: товарний     чек від 11.02.2018р.- на суму 67600 грн. та від 17.02.2018 на суму 27600 грн. (всього на суму 95 200 грн.).
		 
		Відповідно до ст.2 Закону «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого  це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урн и з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		 
		Зі змісту правових норм статті другої згаданого закону випливає, що церемонія поховання та церемонія поминання є різними правовими поняттями.
		 
		Аналіз норми закону дає підстави для висновку про те, що витрати на проведення поминальних обідів,які проводяться після поховання, не відноситься до витрат на поховання в розумінні ст.1201 ЦК України, а тому не підлягають відшкодуванню згідно вимог закону.
		 
		Дана позиція висловлена Верховним судом від 19.03.2018 у справі № 554\1793\15ц та узгоджується із усталеною практикою у цивільному та кримінальному судочинстві.
		 
		Відтак, сума 95200грн. витрачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на поминальні обіди стягненню не підлягає.
		 
		Судом встановлено протиправність діянь обвинувачених, якими потерпілим було завдано моральних страждань, внаслідок смерті сина та брата ОСОБА_26 .Непоправна втрата рідної людини завдала батькам душевних страждань; вони і на даний час не можуть змиритись із смертю улюбленого сина, рідного брата ; їх переживання тривають, змінився їх життєвий уклад; вони втратили можливість отримання допомоги від сина, брата , який опікувався ними, допомагав у побуті та повсякденних клопотах.
		 
		Як пояснили ОСОБА_10 , ОСОБА_9 вони постійно відчувають душевний біль, погіршився стан їх здоров`я; часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, пригніченість, тривога, страх та нездатність в повній мірі зосередитись на основних питання власного життя.
		 
		Моральна шкода,якої зазналипотерпілі,безпосередньо пов`язанаіз вчиненимидіями обвинувачених,які перевищилисвої повноваження,які призвелидо тяжкихнаслідків -завданої потерпілимшкоди,визначеної відповідно доположень ч.3ст.365КК Українита ч.4примітки дост.364КК України,яка більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому, слід виходити з пункту 5 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України, з врахуванням податкової пільги, яка станом на 2018 рік становила 1762 грн. 
		 
		Із висновку судово-психологічної експертизи №1584\1585\1587\1588 від 11.09.2018р., складеного судовим експертом ЛНДІСЕ ОСОБА_97 , вбачається, що події , пов`язані із загибеллю ОСОБА_26 були психотравмуючими для ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . І ОСОБА_41 , внаслідок яких їм завдані психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. В психоемоційному стані потерпілих внаслідок переживання загибелі сина і брата, відбулись зміни, які діагностуються у вигляді тривожно-вираженого депресивного стану, підвищеної негативної фіксованості на подіях, пов`язаних зі смертю ОСОБА_26 , переживанням глибокої туги суму, пригніченості, сльозливості, емоційної лабільності, схильності до накопичення негативних емоцій.
		 
		Орієнтовано-рекомендований розмір компенсації за завдані потерпілим страждання, експертом пропонується з врахуванням кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат та може становити від 0 до 432 розмірів мінімальних заробітних плат; щодо ОСОБА_41 , то експертом пропонується кількісний еквівалент від 0 до 216 мінімальних заробітних плат.
		 
		Суд, враховуючи встановлений факт наявності вини в діях обвинувачених, виходячи із обставин справи, вважає, що слід констатувати суб`єктивну значимість, незворотність та психотравматичність на психіку потерпілих через втрату сина .
		Відтак, з врахуванням обставин справи, висновку судово-психологічної експертизи №1584\1585\1587\1588 від 11.09.2018р., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, слід стягнути моральну шкоду з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь потерпілих ОСОБА_9 - у розмірі 1 608 336грн., ОСОБА_10 - 1 608336 грн., ОСОБА_44 - 804168 грн., всього 4020840 грн.; витрат на поховання в сумі 126700грн. (по 63 350 грн. кожному із батьків).
		 
		Щодо задоволення позову ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_42 , то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.
		 
		Визначення поняття сім`ї міститься у статті третій Сімейного Кодексу України, зокрема, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		В матеріалах позову та у кримінальному провадженні відсутні докази про спільне проживання, спільний побут та взаємні права та обов`язки між ОСОБА_26 та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_45 . Вказані особи не проживали разом із ОСОБА_26 , що також підтверджується даними декларацій ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , розміщених на вебсайтах https://declarations.com.ua.
		 
		Відповідно загальний розмір завданої шкоди становить 4147540 грн.
		Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 323, 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		- ОСОБА_15 , визнативинним тапризначити покаранняза ч.1ст.28 ч.3ст.365КК Україниу видівісім роківпозбавлення волііз позбавленнямправа займатипосади,пов`язаніз виконанняморганізаційно-розпорядчихі адміністративно-господарських функцій,в органахдержавної влади,місцевого самоврядування,в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.
		У відповідності до ст.54 КК України, позбавити  ОСОБА_15  спеціального звання - лейтенант поліції.
		 
		- ОСОБА_16 , визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України у виді вісім років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.
		У відповідності до ст.54 КК України, позбавити  ОСОБА_16  спеціального звання - лейтенант поліції.
		 
		- ОСОБА_17 визнати виннимта призначитипокарання за ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України у виді вісім років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.
		У відповідності до ст.54 КК України, позбавити  ОСОБА_17  спеціального звання - лейтенант поліції.
		 
		- ОСОБА_18  визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України у виді вісім років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно- господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.
		У відповідності до ст.54 КК України, позбавити  ОСОБА_18  спеціального звання - лейтенант поліції.
		 
		- ОСОБА_19 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України у виді вісім років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно- господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.
		У відповідності до ст.54 КК України, позбавити  ОСОБА_19  спеціального звання - лейтенант поліції.
		 
		- ОСОБА_20 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 28  ч. 3 ст. 365 КК України у виді вісім років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.
		У відповідності до ст.54 КК України, позбавити  ОСОБА_20  спеціального звання - лейтенант поліції.
		 
		Строк відбування покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20  в рівних частинах на користь держави 48 763 грн. судових витрат за проведення криміналістичної експертизи.
		 
		   Цивільний позов потерпілих задоволити частково.
		 
		   Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду на користь: ОСОБА_10 - 1 608336 грн., ОСОБА_9  1608 336 грн., ОСОБА_98 - 804168 грн.
		 
		   Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України матеріальну шкоду на користь ОСОБА_10 - 63 350 грн., на користь ОСОБА_9 - 63 350 грн.
		 
		В позові ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_42 про відшкодування моральної шкоди  відмовити.
		 
		Речові докази: відео реєстратор марки «HIKVISION» в пластиковому корпусі білого кольору, вилучений із закладу «Національна лотерея» під час огляду місця події 09.02.2018 р. - залишити при матеріалах кримінального провадження; наркотичні речовини - знищити; гаманець, який належав ОСОБА_26 та вилучений під час огляду місця події - повернути потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
		 
		   
		   Головуючий суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...