Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/3799/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2021. Зареєстровано: 05.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2022
Номер судового провадження: 2/752/1912/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 752/3799/20
		Провадження № 2/752/1912/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		22.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва 
		у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
		за участю секретаря - Воробйова І.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Прокуратура Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, -
		В С Т А Н О В И В :
		В лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його, ОСОБА_1 , користь моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн. 
		Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 30.03.2012 слідчим в ОВС відділу по розслідуванню злочинів з ознаками корупції прокуратури Одеської області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України, в цей же день його було затримано, а 31.03.2012 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На час затримання позивача, він займав посаду старшого слідчого в ОВС відділу розслідування кримінальних справ СУ ДПС в Одеській області. Позивач зазначає, що 2 місяці 28 днів знаходився під вартою, що було особливо важко для нього, як для працівника правоохоронного органу. Позивач перебував під слідством та судом з 31.03.2012 по 03.12.2019, у цілому 4 роки і 8 місяців і 13 днів. 28.11.2014 старшим слідчим першого слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області, за погодженням з прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Одеської області позивачу вручено обвинувальний акт. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2015р. у пред`явленому обвинуваченні за ст. 368 ч.3 КК України ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано. Зазначений вирок ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.12.2016 змінено, з мотивувальної частини виключено висновки районного суду про недопустимість частини доказів, в частині визнання ОСОБА_1 невинуватим вирок залишено в силі. Вказані судові рішення переглядались у касаційному порядку та постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.12.2019 вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2015, з урахуванням внесених до нього 13.12.2016 апеляційним судом змін, та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13.12.2016 залишено без змін. Позивач зауважує, що пережив негативний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниження, тривоги страху за своє здоров`я та життя. 
		Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1000000 грн.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.02.2020, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Прокуратура Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності , позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та провести розгляд справи за відсутності їх представника.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Одеської обласної прокуратури в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.
		Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що 30.03.2012 слідчим з ОВС по розслідуванню злочинів з ознаками корупції прокуратури Одеської області порушено кримінальну справу № 051201200064, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та в цей же день ОСОБА_1 затримано.
		31.03.2012 ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення та в цей же день постановою Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		За результатами слідства 30.05.2012 кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 направлена до суду для розгляду по суті. 
		Під час підготовчого засідання 19.06.2012 суддею Приморського районного суду м. Одеси змінено запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2013 кримінальна справа № 051201200064 за обвинуваченням ОСОБА_1 направлена для проведення додаткового розслідування. 
		На підставі вказаної постанови суду кримінальна справа № 05120120064 за обвинуваченням ОСОБА_1 внесена 26.12.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013170000000639.
		Після проведення досудового розслідування 01.12.2014 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013170000000639 за обвинуваченням ОСОБА_1 направлено для розгляду по суті до Малиновського районного суду м. Одеси. 
		Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2015 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому за ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 17.01.2012) обвинуваченні і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України виправдано у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для проведення винуватості особи в суді й вичерпанням можливості їх отримати.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.12.2016 апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено частково, вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2015 змінено. Так, з мотивувальної частини вироку районного суду виключено відомості про недопустимість доказів, доповнено мотивувальну частину висновками щодо недопустимості, неналежності та недостовірності доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених під час судового розгляду кримінального провадження. У решті вирок районного суду залишено без змін. 
		Постановою Верховного Суду від 03.12.2019 вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2015 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03.12.2016 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. 
		Тобто, ОСОБА_1 знаходився під вартою в період часу з 30.03.2012 по 19.06.2012, а час розслідування та судового розгляду - з 30.03.2012 по 03.12.2019. 
		За період незаконного перебування під слідством позивачу завдано немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги правової реабілітації, переживання незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. 
		Дії органу досудового розслідування та прокуратури суттєво вплинули на його психологічний стан, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків. 
		У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів
		Згідно з ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.)
		Відповідно до ст. 3 Закону України у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода (пункт 5).
		Статтею 4 Закону України встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		При цьому розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. (ч.ч. 2, 3 ст.13 цього Закону).
		Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		У відповідності до правової позиції Верховного суду України у справі №6-2203цс15 відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Разом з тим, у відповідності до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.
		Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Моральна шкода, завдана органами досудового розслідування і прокуратури є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, а тому підлягають стягненню кошти на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статей 1174, 1176 ЦК України.
		Відповідний правовий висновок щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України викладено у правовому висновку Верховного суду України у постанові від 22.06.2017 у справі №6-501цс17.
		Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Така ж позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.12.2015 у справі №6-2203цс15.
		Наслідки події, що сталася, потягли за собою для позивача нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, задля їх подолання. 
		Неправомірними діями відповідачів принижена честь та гідність позивача, він був ображений та принижений в очах сусідів, принижений в очах співробітників, родичів та близьких, в очах дітей та дружини і був вимушений виправдовуватись перед ними, що призвело до тимчасового розладу стосунків у родині. 
		Внаслідок незаконного перебування під слідством та судом протягом 92 місяців, а саме: незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності - орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 складає 92 мінімальні заробітні плати, установлених на момент розгляду справи судом.
		Суд приходить до висновку, що у контексті положень ст. ст. 76, 77, 78, 79, 80, 95 ЦПК України, зазначений вище висновок спеціаліста є належним, допустимим, достовірним, достатнім письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору.
		Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		У відповідності до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
		Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		При визначенні періоду перебування позивача під слідством і судом, суд враховує положення п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно якого притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 132/1436/17.
		Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 2, п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового слідства, прокуратури та суду. Також, приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження щодо позивача після оголошення, останньому, про підозру було закрито, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати, суд вважає, що позивач незаконно перебував під слідством в період з 30.03.2012 по 03.12.2019, тобто 92 місяці, що є підставою для відшкодування на його користь моральної шкоди.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що протиправність дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не потребує окремого доведення, оскільки, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі. 
		При стягненні моральної шкоди за необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності не є необхідним визнавати дії державного органу незаконними, оскільки їх незаконність є очевидною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №236/893/17). 
		У своїй Постанові від 25.08.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №357/14357/17 зазначив, що сам факт закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю складу злочину - є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.
		З огляду на це, суд приходить до висновку, що у позивача є усі законні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. 
		З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).
		У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.
		У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».
		Пунктом 9 постанови ПВСУ від 31.03.1995 № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Такий висновок суду відповідає аналогічним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).
		Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» (далі постанови Пленуму ВСУ) моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Таким чином, позивачу було завдано моральну /немайнову/ шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності.
		Суд погоджується з позивачем та наданими останнім докази, що вказані незаконні дії та рішення органів досудового слідства і прокуратури впливали на душевний стан позивача, змушували його нервувати, створювали позивачу дискомфорт, порушували його звичайний уклад життя, а отже призвели до порушення його моральних життєвих зв`язків. Від незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури, позивач зазнав страждань психологічного та фізичного впливу, що призвело до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, та інших негативних наслідків морального характеру, що в цілому є моральною шкодою.
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВСУ у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Положеннями ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6000 грн.
		Враховуючи вищевикладене, зокрема висновок ТОВ «Українська експертна компанія» за результатами проведення психологічного дослідження № 96 від 02.07.2019, висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення комісійної судової психіатричної експертизи у цивільній справі № 752/19257/149 від 15.06.2021 № 26261/26262/20-61, суд приходить до висновку, що спричинену позивачу моральну шкоду слід визначити у розмірі грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_2 - 92 мінімальні заробітні плати, установлених на момент розгляду справи судом. 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
		Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
		Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
		Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно з ст. 44 Бюджетного кодексу України державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
		Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
		Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
		Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		З системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави у цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.
		Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби, який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету.
		Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та службовими особами прокуратури позивачу спричинено моральну шкоду, спричинена шкода перебуває в причинному зв`язку з неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури, суд, приходить до висновку, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 слід стягнути 552000,00 грн. моральної шкоди.
		Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
		У Х В А Л И В :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Прокуратура Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури - задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури у розмірі 92 мінімальних заробітних плат, що на момент ухвалення даного рішення становить 552000 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп.
		В решті позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                                                                    Ю.Ю. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...