Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11388/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо цінних паперів.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2021. Зареєстровано: 06.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2021.
Дата набрання законної сили: 27.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" липня 2021 р.           Справа№ 910/11388/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Коротун О.М.
		суддів:            Майданевича А.Г. 
		          Суліма  В.В. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
		за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 27.07.2021
		 
		за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» та ОСОБА_1 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 (повний текст складено 05.04.2021)
		 
		у справі № 910/11388/20 (суддя - Ягічева Н.І.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК»
		до 1. ОСОБА_2 ,
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ»,
		3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН»,
		4. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Приватного акціонерне товариство «УКРЕНЕРГОЗБУТ»,
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ»,
		3. ОСОБА_1 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна»
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: 1. ОСОБА_3 ,
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ»
		про визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, витребування з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій, зобов`язати ПАТ АБ «Південний» проведення безумовної облікової операції списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування,
		 
		Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
		У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (далі - ТОВ «ТДМК») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ» (далі - ТОВ «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (далі - ТОВ «ТУВІСОН»), Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (далі - ПАТ АБ «Південний»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (далі - ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» (далі - ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ»), ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна» (далі -ТОВ «АНБ Україна»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ» (далі - ТОВ «ЕДЛІ») про визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, витребування з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій, зобов`язання ПАТ АБ «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування,
		Позовні вимоги про визнання недійсним договору, витребування з чужого незаконного володіння простих іменних акцій та зобов`язання проведення безумовної облікової операції списання акцій обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 з колишнім директором ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 , який не мав повноважень на відчуження таких спірних акцій, про що ОСОБА_2 був обізнаний. Зазначені 2160 акції ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» на підставі договору № БВЗ 10-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 були спочатку виведені з власності ТОВ «ТДМК» на користь ОСОБА_2 , а у подальшому - на підставі договору № БВ36 купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2018 переоформлено ОСОБА_2 на користь пов`язаного з ним ТОВ «ТУВІСОН» (бенефіціарним власником засновника якого є ОСОБА_2 ), в результаті чого на даний час знаходяться на рахунку в цінних паперах ТОВ «ТУВІСОН», відкритому в ПАТ «АБ «Південний» як депозитарній установі.
		Також позивач зазначав, що відчуження простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Укренергозбут» в кількості 2 170 шт, (що за твердженням позивача складають 90, 4166 % - частку від загальної кількості акцій емітента) за рішенням директора ТОВ «ТДМК» суперечить положенням абзацу 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки таке рішення могло бути прийняте виключно не менш як у 3/4 голосів на загальних зборах учасників.
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі № 910/10712/20.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на дату укладення спірного правочину були відсутні будь-які обмеження щодо повноважень директора ОСОБА_3 щодо представництва ТОВ «ТДМК». При цьому суд вказав, що відповідачем зазначено та не спростовано позивачем, що відповідно до п. 5.2. статуту ТОВ «ТДМК», затвердженого протоколом № 1 зборів учасників від 17.01.2001, директор вирішує усі питання, за винятком тих, що належать до виняткової компетенції зборів учасників; статтею 4 цього статуту не віднесено до виключної компетенції зборів учасників питання щодо визначення умов договорів та питання щодо відчуження майна товариства, зокрема акцій.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що сама лише наявність протоколу від 05.09.2017 не є підставою для обмеження повноважень директора станом на дату укладання спірного договору.
		Також, за висновком суду першої інстанції норма п. 2. ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України визначає необхідну кількість голосів для прийняття таких рішень саме загальними зборами учасників товариства, однак не встановлює заборони для вчинення правочинів іншими уповноваженими особами, зокрема, директором ОСОБА_3 .
		Суд першої інстанції також погодився з доводами відповідача, що наданий позивачем звіт про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Укренергозбут» (що належали ОСОБА_2 ) та копія фінансового звіту не є належними та допустимими доказами на підтвердження вартості акцій, які були частиною майна ТОВ «ТДМК», оскільки вказані документи не визначають вартість майна саме станом на дату відчуження акцій - на 28.03.2018, та встановлена вартість майна не відображається в балансі товариства. Також до продажу ТОВ «ТДМК» належало 90 % акцій ПАТ «Укренергозбут», в той час як об`єктом оцінки були 90, 4166 % акцій, власником яких був ОСОБА_2 .
		Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог і про витребування акцій з чужого володіння та зобов`язання провести безумовну облікової операцію списання простих іменних акцій бездокументарної форми існування.
		3. Надходження апеляційних скарг на розгляд Північного апеляційного господарського суду 
		У квітні 2021 року ТОВ «ТДМК» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ТДМК» задовольнити повністю. Визнати недійсним договір № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, укладений між ТОВ «ТДМК», ОСОБА_2 та ТОВ «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ». Витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «ТУВІСОН» на користь ТОВ «ТДМК» 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): НОМЕР_1 ; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2 160 штук), що становить 90 % статутного капіталу цього емiтента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ТОВ «ТУВІСОН» (депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_2 ), відкритому в ПАТ АБ «Південний». Зобов`язати ПАТ АБ «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцiй: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): НОМЕР_1 ; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2 160 штук, загальна номінальна вартість акцій, що списуються: 21 600 гривень), що становить 90 % статутного капіталу цього емітента, з рахунку у цінних паперах НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ТОВ «ТУВІСОН» в АБ «Південний», та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах (депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_3 ), відкритий в депозитарній установі ТОВ «ОСНОВА ЦІННІ ПАПЕРИ» на ім`я ТОВ «ТДМК». Також скаржник просив не скасовувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020. Судові витрати покласти на відповідачів.
		Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТДМК» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, розгляд якої призначено на 09.06.2021. Надано учасникам справи час на подачу відзивів, заяв та клопотань.
		Крім того, не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій від 28.03.2018 № БВ310-18, ухваливши в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021. Об`єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ «ТДМК» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 в одне апеляційне провадження. Надано учасникам справи час на подачу відзивів, заяв та клопотань. Справу призначено до розгляду на 09.06.2021.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 було задоволено клопотання керівника редакції журналістських розслідувань на телеканалі «Еспресо» Шустрової Тетяни Олексіївни про дозвіл на відеозйомку. 
		09.06.2021 розгляд справи відкладено до 27.07.2021. Під час судового засідання були присутні оператор та журналісти телеканалу «Еспресо».
		20.07.2021 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_2 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, до якої було долучено копію статуту ТОВ «ТДМК», затвердженого зборами учасників 17.01.2001, протокол № 1.
		27.07.2021 до початку судового засідання через канцелярію менш ніж за двадцять хвилин до призначеного часу судового засідання від представника ТОВ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» надійшли такі клопотання: про зобов`язання ТОВ «ТДМК» надати для огляду оригінал протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017; про витребування копії статуту ТОВ «ТДМК» у редакції, чинній станом на 28.03.2018; про витребування у головного управління ДФС у м. Києві інформації, чи подавалась ТОВ «ТДМК» податкова та фінансова звітність за 2016, 2017, перший квартал 2018 та 2018 роки, якщо так, - витребувати копії прийнятих податковими органами у вказаний період фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва ТОВ «ТДМК» за 2016, 2017 перший квартал 2018 та 2018 роки.
		У судове засідання 27.07.2021 з`явилися представники ТОВ «ТДМК», ОСОБА_2 , ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», ОСОБА_3 . Під час судового засідання були присутні оператор та журналісти телеканалу «Еспресо». Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Відповідачі 3, 4 та треті особи, які не з`явилися у судове засіданні, отримали судову кореспонденцію, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи. Кореспонденція, надіслана на адресу ТОВ «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ», повернулася до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Кореспонденція надсилалася на адресу відповідача 2, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61051, Харківська обл., місто Харків, вул. Широніна, будинок 2. Іншу адресу відповідач 2 суду не повідомив. Представник ОСОБА_1 був присутній у попередньому судовому засіданні.
		Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 2 про розгляд справи в розумінні ст. 242 ГПК України та можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		У судовому засіданні 27.07.2021 було з`ясовано, що представником ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» було подано наведені вище клопотання про витребування доказів, які учасник процесу підтримав у судовому засіданні. Представнику ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» судом було надано слово для оголошення поданих клопотань іншим учасникам процесу, оскільки їх було подано без доказів надсилання (вручення) іншим учасникам справи та з ними до початку судового засідання ознайомився лише суд і зазначену підготовчу процесуальну дію вчинено з метою дотримання прав інших учасників справи у відповідності до ст. 7 та ч. 2 ст. 267 ГПК України.
		Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України).
		Відкриваючи апеляційне провадження у даній справі, Північний апеляційний господарський суд ухвалами від 17.05.2021 (за двома апеляційними скаргами), зокрема, встановив учасникам справи (крім скаржників) строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
		З матеріалів справи вбачається, що копії ухвал від 17.05.2021, надіслані на адресу ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», отримані останнім 24.05.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно саме із вказаної дати ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» вважається повідомленим про відкриття апеляційного провадження та обізнаність із встановленими в ухвалах від 17.05.2021 строками.
		Тобто строк, встановлений судом апеляційної інстанції, для подачі клопотань та заяв для ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» сплив 03.06.2021.
		За приписами ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).
		При цьому ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про витребування доказів, не заявляло про причини неможливості подачі таких клопотань або ж надання часу для подачі таких клопотань не зазначав. Звертаючись з таким клопотанням 27.07.2021, учасник справи не обґрунтував неможливість подачі відповідних клопотань вчасно, до 03.06.2021 та не порушив питання про продовження або поновлення строку для звернення з відповідним клопотанням. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що копію статуту ТОВ «ТДМК» було надано представником ОСОБА_4 і його копію долучено до матеріалів справи (представнику заявника було надано судом можливість ознайомитися з ним під час дослідження доказів).
		За приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
		Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Те, що представник ознайомився 22.07.2021 з матеріалами справи не є підставою поважності пропуску строку в розумінні ст. 119 ГПК України.
		Враховуючи те, що ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», звертаючись з трьома клопотаннями про витребування доказів безпосередньо перед судовим засіданням, не заявило клопотання про продовження або поновлення строку для їх подачі, суд апеляційної інстанції, порадившись на місці дійшов висновку про залишення таких клопотань без розгляду на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України, про що постановлено усну ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання.
		Після постановлення вказаної усної ухвали та її оголошення, представником ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» було заявлено про відвід, у зв`язку з чим, з метою надання заявнику змоги викласти мотиви письмово, було оголошено дві перерви у судовому засіданні. Після оголошеної перерви суду було надано письмову заяву про відвід, яку оголошено представником у судовому засіданні.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» про відвід головуючої судді Коротун О.М. від розгляду справи № 910/11388/20. Ухвала мотивована необґрунтованістю заявленого відводу.
		Представник ТОВ «ТДМК» підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити. Представники відповідача 1 та ПАТ «Укренергозбут» проти вимог апеляційних скарг заперечили та просили відмовити в їх задоволенні.
		4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів
		4.1. Апеляційна скарга ТОВ «ТДМК»
		ТОВ «ТДМК» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
		Скаржник зазначає, що внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 з колишнім директором ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 , який не мав повноважень на відчуження таких спірних акцій, про що ОСОБА_2 був обізнаний, 2 160 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» на підставі договору № БB310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 були спочатку виведені з власності ТОВ «ТДМК» на користь ОСОБА_2 , а у подальшому - на підставі договору №Б В36 купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2018 переоформлено ОСОБА_2 на користь пов`язаного з ним ТОВ «ТУВІСОН» (бенефіціарним власником засновника якого є ОСОБА_2 ).
		Також скаржник вказує, що аналіз відомостей ЄДР дозволяє дійти висновку, що договір № БВ36 купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2018 між ОСОБА_2 , ТОВ «ТУВІСОН» та ТОВ «АНБ Україна» (повірений) було укладено з метою уникнення витребування від ОСОБА_2 2160 акцiй ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ». Про такі ж висновки свідчить і ціна, за якою 2160 акцiй ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» за договором № БВ36 купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2018 були переоформлені з ОСОБА_2 на ТОВ «ТУВІСОН», яка складає 21 600 гривень та не є справедливою ціною за такі акції.
		Крім того, скаржник вказує, що суд взагалі не аналізував дії та поведінку директора ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 в контексті ст. 92 та 232 Цивільного кодексу України як представника продавця за оспорюваним договором, хоча позивач просив врахувати таке. Вiд iменi TOB «ТДМК» як продавця оспорюваний договір укладався його директором ОСОБА_3 , який як одноособовий виконавчий орган даного товариства. На переконання скаржника, ОСОБА_3 усвідомлював факт вчинення цього оспорюваного договору всупереч інтересам та волевиявленню ТОВ «ТДМК», яке представляв, знав про відсутність у нього повноважень для вчинення такого правочину, передбачав настання невигідних для останнього наслідків, бажав та свідомо допускав їх настання.
		Скаржник вказує, що, відмовляючи у позові з підстави того, що «спірний договір купівлі-продажу вчинений від імені позивача його директором ОСОБА_3 , повноваження кого ґрунтувались на статуті, а також з підстави того, що згідно відомості ЄДР станом на дату укладення спірного правочину відсутні обмеження щодо повноважень директора ОСОБА_3 щодо представництва ТОВ «ТДМК», суд першої інстанції, дійшовши передчасного висновку, що «сама лише наявність протоколу від 05.09.2017 не є підставою для обмеження повноважень директора станом на дату укладення спірного договору», суд порушив помилково не застосувавши вимоги ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 05.09.2017), абзацу 2 ч. 2 ст. 92 Цивільного кодексу України. А також помилково не врахував, незважаючи на відсутність запису в ЄДР, що відповідач 1 - ОСОБА_5 знав чи за всіма обставинами не міг не знати про визначені протоколом від 05.09.2017 обмеження повноважень директора ОСОБА_3 щодо представництва ТОВ «ТДМК». Зокрема, судом не враховано, що протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 підтверджується обмеження повноваження директора ТОВ «ТДМК». Прийняте рішення є обов`язковим для директора.
		Судом також не враховано, що на момент проведення оформлених протоколом від 05.09.2017 зборів учасників ТОВ «ТДМК» та на дату укладення оспорюваного договору відповідач 1 ОСОБА_5 був керівником (в.о. голови правління) ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», та як керівник даного товариства ОСОБА_5 представляв дане товариство у відносинах з іншими особами. На протоколі від 05.09.2017 ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» наявні печатка та відбиток штампу ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з датою «20 вересня 2017 року», що у сукупності свідчить про обізнаність ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» зі змістом даного протоколу від 05.09.2017, а відтак і про обізнаність ОСОБА_5 зі змістом даного протоколу від 05.09.2017 як керівника ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ».
		Крім того, скаржник вказує, що за оспорюваним договором продано актив - 2 160 акцiй ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», що становить 90% статутного капіталу даного товариства, які дозволяли ТОВ «ТДМК» через корпоративні права реально контролювати ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», якому, в свою чергу, належить актив у вигляді поставки природного газу у кількості 305 млн. куб. м. споживачам ЗАТ «УкрЕнергозбут» вартістю 2 408 280 000,00 грн, у той час, як вартість проданих акцій визначено 21   600 грн. У результаті розподілу суми активів у розмірі 1 466 627 000 грн (враховуючи борги ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ») серед акціонерів, 90 % акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», якими володів позивач, від 1 466 627 000 грн складало б відповідно 1 319 964 300 грн. відповідно, 1 319 964 300 грн могло б розглядатися як мiнiмально справедлива ціною спірних 90 % акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», що є співмірним з сумою дивідендів, які позивач міг би отримати як акцiонер ПАТ «УКРНЕРГОЗБУТ» з 2 160 акцій в разі виконання рішення арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000 у справі №17/32.
		При цьому скаржник вказує, що жодної оплати на користь ТОВ «ТДМК» за оспорюваним договором ОСОБА_2 на даний час не провів, що свідчить про те, що ОСОБА_2 безвідплатно заволодів 2 160 акціями ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», що становить 90 % статутного капіталу цього емітента, в якому ОСОБА_2 на той момент працював на посаді в.о. голови правління, та навіть не мав наміру виконувати оспорюваний договір у частині оплати за такі акції.
		Також скаржник вказує, що суд першої інстанції взагалі не дав правову оцінку діям та поведінці ОСОБА_2 в контексті ст. 232 Цивільного кодексу України як покупця за оспорюваним договором, зокрема, і щодо того, що він працював у правлінні ЗАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» за сумісництвом.
		Крім того, скаржник звертає увагу, що звітом про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцiй ПАТ «Укренергозбут» в кількості 2 170 шт., що складають 90, 4166 % - частки від загальної кількості акцій емітента, власником яких є фізична особа-резидент яких ОСОБА_2 (далі - звіт), підтверджується, що ринкова вартість об`єкту оцінки - простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Укренергозбут» в кількості 2 170 штук станом на дату ретроспективної оцінки - 31.05.2018 склала 2 054 727 430 гривень, без ПДВ, в тому числі ринкова вартість однієї простої бездокументарної iменноп акції склала 946 879 гривень, без ПДВ. Отже, ринкова вартість 2160 акцій належних ТОВ «ТДМК» простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Укренергозбуть, які на підставі оспорюваного договору було відчужено ОСОБА_2 , становила: 2160 акцій * 946 879 грн = 2 045 258 640 гривень, без ПДВ.
		Також скаржник вказує, що визнання оспорюваного договору недійсним недостатньо для повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, оскільки це не призводить до повернення 2 160 простих іменних акцій у бездокументарній формі ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у власність ТОВ «ТДМК», без чого неможливе повне поновлення порушених прав та інтересів позивача. А тому у даному випадку, на переконання скаржника, ефективним буде застосування наслідків недійсності правочину, витребування таких акцій у недобросовісного набувача та зобов`язання провести безумовну облікову операцію списання акцій та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах.
		4.2. Апеляційна скарга ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 в апеляційній скарзі частково не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору недійсним з огляду на таке.
		Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України. Зважаючи на імперативний характер цієї норми, при ухваленні товариством рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства (саме майна, а не активів), можливими є 2 варіанти: ухвалення рішення про це 3/4 голосів учасників товариства; ухвалення рішення про це іншою кількістю голосів учасників товариства, якщо це прямо передбачено законом. Варіанту укладення такого рішення особисто директором товариства чи іншим виконавчим органом товариства, так само, як і можливості встановлення у статуті норми, щодо іншого порядку відчуження такого майна, законодавець не передбачив. Отже, законодавець надав право учасникам встановлювати у статуті особливості надання згоди на вчинення окремих правочинів, проте, тільки щодо тих правочинів, ціна яких не перевищує 50 % вартості чистих активів товариства. Щодо правочинів, вартість майна, робіт або послуг, що є їх предметом, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, то рішення приймаються виключно загальними зборами учасників і статутом цей порядок не може бути змінений.
		Крім того, скаржник зазначає, що в матеріалах справи міститься протокол загальних зборів учасників позивача від 05.09.2017, яким додатково було встановлено обмеження повноважень директора щодо укладення правочинів. Директор ТОВ «ТДМК» був обізнаний з наявністю цього протоколу та його змісту, Відтак, він, укладаючи договір, свідомо порушував як вимоги зазначених вище норм закону, так і додатково встановлену учасниками заборону.
		Також скаржник вказує, що з пояснень представника ОСОБА_3 , який підписав оспорюваний договір, вбачається, що покупець за договором - ОСОБА_2 - був не сторонньою особою, яка не знала про обмеження на укладення договору, а особою, яка привела ОСОБА_3 у ТОВ «ТДМК». Відтак, посилання суду на загальні приписи законодавства про те, що інша сторона договору не зобов`язана знати про наявність обмежень у директора товариства, є цинічними та не мають відношення до предмету спору у даній справі, адже з матеріалів справи та пояснень сторін однозначно вбачається, що покупець - ОСОБА_2 - знав про всі наявні обмеження директора.
		На переконання скаржника, посилання суду першої інстанції на те, що «до продажу ТОВ «ТДМК» належало 90 % акцій ПАТ «Укренергозбут», в той час як об`єктом оцінки були 90, 4166 % акцій» є не просто проявом правового пуризму, на неприпустимостi якого неодноразово наголошував Верховний Суд. Це посилання жодним чином не впливає на суть спору та обґрунтованість позовних вимог, адже очевидно, що і 90 % і 90, 4166 % акцій дають повний контроль на товариством, так само очевидно, що і вартість 90, 4166 %, і вартість 90 % акцій ПАТ «Укренергозбут» станом на період, коли укладався оспорюваний договір, була величезною і точно відповідала вимогам до значного правочину.
		5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та пояснень
		07.06.2021 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом. відзив було подано засобами електронного зв`язку, а в судовому засіданні було надано примірник відзиву із доказами його надсилання іншим учасникам справи. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.
		Відповідач 1 вказує, що будь-які зміни в компетенції органів управління товариством, зокрема, виконавчого органу - директора, у порядку прийняття ним рішень, наявності обмежень щодо представництва ТОВ «ТДМК» мали бути відображені в статуті підприємства, а також бути внесені до Єдиного державного реєстру. При цьому, такі зміни мали бути внесені до Єдиного державного реєстру протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, вбачається, що станом на дату укладання оспорюваного договору - в реєстрі не містилось жодної інформації щодо наявності у директора ОСОБА_3 обмежень у представництві ТОВ «ТДМК». Статут ТОВ «ТДМК», затверджений зборами учасників від 17.01.2001 протоколом №1, який був чинний на час укладання оспорюваного договору, також не містив жодних обмежень компетенції директора.
		Також відповідач 1 вказує, що ОСОБА_2 перевірив інформацію щодо контрагента ТОВ «ТДМК» та повноважень директора і, оскільки єдиними джерелами, де може визначатись компетенція директора, був статут ТОВ «ТДМК», закон та інформація в Єдиному державному реєстрі, з наведених джерел пересвідчився в наявності у ОСОБА_3 необхідних повноважень для укладання договору. ТОВ «ТДМК» ніяким чином не повідомляло ОСОБА_2 про обмеження повноважень директора.
		Відповідач 1 вважає, що протокол зборів учасників від 05.09.2017 не є документом, який встановлює чи обмежує компетенцію керівника. Зазначений протокол ніколи не надавався для ознайомлення ОСОБА_2 ні як фізичній особі, ні як керівнику ПАТ «Укренергозбут», як про це заявляє позивач. Крім того, навіть якщо цей протокол існував би 05.09.2017, відповідні обмеження повноважень керівника ТОВ «ТДМК» мали бути відображені в статуті товариства, а відповідні зміни - бути зареєстровані в ЄДР. Але оскільки це не було зроблено протягом 3 робочих днів, такий протокол не мав жодного наслідку в частині обмеження повноважень. Стосовно наявності печатки та підпису ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» та штампа з датою прийняття « 20.09.2017 року», відповідач 1 зазначає, що такі підписи напевно підроблені, оскільки працівниця товариства повідомила, що підпис не її.
		Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивач не надає жодного документу, жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив, яка саме вартість майна ТОВ «ТДМК» була станом на 28.03.2018. Наданий фінансовий звіт містить дані балансу підприємства на 31.12.2016 і він аж ніяк не може відображати вартість майна, зокрема, і вартість акцій на 28.03.2018.
		Відповідач 1 також зазначає, що ТОВ «ТДМК» не могло бути замовником оцінки майна (акцій), оскільки не є власником майна, яке оцінювалось, отже, вказаний договір взагалі не міг бути укладений, а проведення відповідної оцінки є грубим порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		Також відповідач 1 зазначає, що до продажу, ТОВ «ТДМК» належало 90 % акцій ПАТ «Укренергозбут», в той час, як об`єктом оцінки були 90, 4166 % акцій, власником яких був ОСОБА_5 .
		Стосовно пояснень представника ОСОБА_3 - адвоката Мороза С.М., відповідач 1 вказує, що на засіданні у даній справі, яке відбулося 18.03.2021 року, з`явився представник ОСОБА_3 - адвокат Мороз С.М. Ним були надані пояснення по справі від імені ОСОБА_3 . Однак пояснення ОСОБА_6 кардинально відрізняються від показань самого ОСОБА_3 , які були надалі останнім в межах кримінального провадження 12020100000000850. В матеріалах даної справа наявний протокол допиту свідка ОСОБА_3 старшим слідчим з OBС СУ ГУНП у м. Києвi по кримінальному провадженню 12020100000000850, внесеного до ЄРДР 17.09.2020. Дозвіл на використання вказаного протоколу як доказу в даній господарській справі був наданий листом Київської міської прокуратури від 17.11.2020 року № 04/2/4/1-р-20 за підписом процесуального керівника І. Ігнатюка. Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_3 особисто вказав, що він обіймав посаду директора ТОВ «ТДМК». ОСОБА_3 особисто повідомив, що він укладав оскаржуваний договір купівлі-продажу акцій ПАТ «Укренергозбут». Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , викладеними у протоколі, ОСОБА_3 усвідомлював, який договір він укладає, що це саме договір стосовно акцій ПАТ «Укренергозбут», ніякої помилки в предметі договору з його боку не було. Також ОСОБА_3 повідомив, що йому не доводили до його відома протокол загальних зборів ТОВ «ТДМК» про обмеження повноважень директора, який начебто був підписаний 05.09.2017.
		27.07.2021 у судовому засіданні від ПАТ «Укренергозбут» надійшов «виступ» представника щодо апеляційної скарги ТОВ «ТДМК», який було оголошено самим представником в судовому засіданні та детально заслухано судом.
		Інші учасники апеляційного провадження не скористалися своїм правом на подачу відзивів, передбаченого ст. 263 ГПК України. Клопотань про продовження строку учасниками справи не заявлялися. Жодних інших клопотань від учасників процесу не надійшло.
		6. Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
		Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, ТОВ «ТДМК» (продавець) було власником 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: ПАТ «УКРЕНЕРЕОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ІSIN): UА4000121560), що становить 90 % статутного капіталу даного емітента.
		З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2017 були проведені збори учасників ТОВ «ТДМК», які оформлені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017. На зборах був присутній ОСОБА_7 , частка якого складає 80 % статутного капіталу. ОСОБА_1 , частка якого складає 20 % статутного капіталу, був відсутній. Збори учасників були повноважними.
		Так, представником відповідача 1 на стадії апеляційного перегляду було долучено до матеріалів справи копію статуту ТОВ «ТДМК». Указаний документ був відсутній у матеріалах справи, хоча на нього посилався і суд першої інстанції, і відповідач 1, і ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ». Надана копія статуту не завірена представником. При цьому учасники справи не заперечували проти ідентичності копії статуту, а тому судом апеляційної інстанції такий прийнято до розгляду в порядку ч. 1 ст. 75 ГПК України.
		Відповідно до п. 4.4. статуту ТОВ «ТДМК» збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них є присутніми учасники, що посідають загалом більше 60 % голосів, а з питань, що потребують одностайності - всі учасники. Питання обмеження повноважень керівника товариства статутом ТОВ «ТДМК» не віднесено до питань, які потребують одностайності. Відповідно, збори учасників ТОВ «ТОДМК» 05.09.2017 були повноважними.
		Як вбачається з протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 було вирішено: обмежити повноваження директора ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 на розпорядження та відчуження будь-якого майна ТОВ «ТДМК» у будь-якій кількості без рішення зборів учасників ТОВ «ТДМК», а також на самостійне, на власний розсуд визначення директором ОСОБА_3 умов договорів, за якими відчужується майно (активи) ТОВ «ТДМК» у будь якій кількості (п. 1); відчуження будь-якого майна та активів ТОВ «ТДМК» у будь-якій кількості здійснюється виключно за рішенням зборів учасників ТОВ «ТДМК», яким більшістю голосів учасників товариства затверджуються всі умови відчуження такого майна (п. 2); направити повідомлення про обмеження повноважень директора ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 ТОВ «ДІ.ер.Ай», ТОВ «Газотурбінні Технології», ТОВ «МІЖРЕГІОНЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», ХОЛДІНГОВА КОМПАНІЯ «Авто КРАЗ», СП ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг», ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», витяг з протоколу додати до повідомлення.
		28.03.2018 між ТОВ «ТДМК», в особі директора ОСОБА_8 , та ОСОБА_2 (покупець) та ТОВ «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ» (повірений) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 (далі - договір).
		За умовами п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) в порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.
		У відповідності до умов договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості; форма випуску ЦП: іменні; форма існування ЦП: бездокументарна; емітент ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код СДРПОУ емітента: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN): UA4000121560); кількість цінних паперів, штук: 2 160 (дві тисячі сто шістдесят); номінальна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 100 грн (сто гривень 00 коп.); договірна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: визначається шляхом поділу договірної вартості ЦП на кількість ЦП; загальна договірна вартість ЦП, гривень: 21 600 грн (двадцять одна тисяча шістсот гривень 00 коп.); місце укладення договору та виконання: поза фондовою біржею (п. 1.2. договору).
		Відповідно до п. 2.1. договору розрахунки по цьому договору проводяться до 31.12.2017, включно. Всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті (п. 2.2. договору).
		Підтвердженням виконання обов`язку покупця є перерахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 2.4. договору).
		Відповідно до п. 3.2. договору продавець зобов`язаний здійснити поставку прав на цінні папери покупцю, шляхом надання своїй депозитарній установі відповідного розпорядження щодо переказу цінних паперів та/або переказ/списання/зарахування прав на цінні папери та прав за цінними паперами, без дотримання принципу «поставка проти оплати» в строк 31.12.2018 з рахунку в ЦП: TOB «ТДМК», код ЄДРПОУ 31283316, рахунок в ЦП 403543- НОМЕР_4 в ТОВ «Основа-ЦП», рахунок депозитарної установи в Депозитарії ПАТ «НДУ» 403543, код ЄДРПОУ депозитарної установи 37044551.
		Згідно з п. 3.3. оспорюваного договору, покупець зобов`язаний здійснити одержання прав на цінні папери, шляхом надання своїй Депозитарній установі відповідного розпорядження, щодо переказу цінних паперів та/або переказ/ списання/ зарахування прав на цінні папери та прав за цінними паперами, без дотримання принципу «поставка проти оплати», в строк до 30.11.2017 на рахунок в ЦП: ОСОБА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_5 , рахунок в НОМЕР_6 в ТОВ «Основа-Ц», рахунок депозитарної установи в Депозитарії ПАТ «НДУ» 403543, код ЄДРПОУ депозитарної установи 37044551.
		Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 10.1. договору).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (покупець) також укладав договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-12849 від 01.11.2018 зі Спільним Українсько-Американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Простокапіталгруп» (повірений продавець). За умовами договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери. У відповідності до умов договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції іменні прості; емітент ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; кількість цінних паперів, штук: 230; номінальна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 100 грн (п. 1.1).
		На підставі розпорядження TOB «ТДМК» № 1 від 25.05.2018 депозитарною установою ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2 160 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 на депозитарний рахунок НОМЕР_7 в ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ».
		21.12.2018 між ОСОБА_2 як продавцем, ТОВ «ТУВІСОН» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна» як повіреним було укладено договір №БВ36 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та здійснити оплату за вказані в цьому пункті цінні папери (далі ЦП) емітента, вказаного нижче (далі - емітент), на умовах, передбачених цим договором: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості бездокументарні іменні; форма випуску цінних паперів: іменні; форма існування цінних паперів: бездокументарна; найменування емітента ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN): UA4000121560; номінальна вартість 1 (одного) ЦП, грн: 100 (сто грн 00 коп.) гривень; загальна кількість цінних паперів: 2 400 (дві тисячі чотириста) штук; загальна договірна вартість ЦП: 24 000 (двадцять чотири тисячі грн 00 коп.) гривень; ціна одного ЦП або умови її визначення: визначається шляхом ділення договірної вартості на кількість ЦП; валюта або форма розрахунків за договором: Українська гривня (UAH) форма розрахунків за договором: безготівкова; спосіб проведення розрахунків за договором: без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати», неорганізований ринок - поза фондовою біржею.
		На підставі розпорядження ОСОБА_2 від 26.12.2018 депозитарною установою ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2 400 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_2 на депозитарний рахунок НОМЕР_8 в ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» на ім`я ТОВ «ТУВІСОН».
		На підставі розпорядження від 19.03.2019 проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2 400 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_8 в ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» на ім`я ТОВ «ТУВІСОН» на депозитарний рахунок в цінних паперах НОМЕР_2 в депозитарній установі Акціонерний банк «Південний» на ім`я ТОВ «ТУВІСОН».
		ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
		7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Між сторонами склалися правовідносини щодо корпоративного управління товариством та вчинення товариством правочину. Спір у справі стосується правомірності укладення договору купівлі-продажу акцій та подальший їх продаж.
		Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору.
		За положеннями ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Північний апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 і від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, і яка зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Частина 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення, чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення та визначає необхідний обсяг дієздатності, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 Цивільного кодексу України.
		Главою 17 Цивільного кодексу України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
		Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України).
		Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
		За пунктом 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
		За частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
		Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
		Отже, за змістом ч. 1, 3, 4 ст. 92 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2ст. 89 Господарського кодексу України, п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.
		При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
		Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
		За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
		Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
		Наведеними вище положеннями ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
		Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.
		Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами ст. 232 Цивільного  України, крім загальних наслідків, визначених ст. 216 Цивільного кодексу України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.
		Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки їх учасників та засновників були визначені у Законі України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент укладення спірного правочину).
		За приписами ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
		Нормою ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» визначено вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з ч. 1 якої вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
		Аналіз наведених норм права свідчить, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, а директор (дирекція) є виконавчим органом товариства з обмеженої відповідальності, до компетенції якого віднесено вирішення усіх інших питань, які не віднесено до виключної компетенції загальних зборів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
		Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України).
		Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що рішення, зокрема, про відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Ані нормами Цивільного кодексу України, ані нормами Закону України «Про господарські товариства» не було передбачено іншого порядку для ухвалення такого рішення відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства. Інше трактування наведених норм нівелює правомочність та виключну компетенцію вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю - загальних зборів учасників. При цьому указаною нормою передбачено можливість іншого порядку тільки у випадку передбаченому законом. А тому навіть закріплення такого порядку у статуті товариства (або відсутність регулювання такого питання) не відповідало нормам законодавства.
		Відповідно, висновок суду першої інстанції та заперечення відповідача 1 та ПАТ «Укренергозбут» про те, що норма ст. 98 Цивільного кодексу України передбачала порядок надання згоди тільки для загальних зборів учасників товариства і не встановлюють заборони для вчинення правочинів іншими уповноваженими особами, зокрема - директором є необґрунтованим, оскільки нівелюють виключність компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю (вищого органу товариства). У вказаній частині приймаються доводи скаржників, як підстава для задоволення апеляційної скарги.
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі звітом про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцiй ПАТ «Укренергозбут» в кількості 2 170 шт., що складають 90, 4166 % - частки від загальної кількості акцій емітента, власником є фізична особа-резидент яких ОСОБА_2 ринкова вартість об`єкту оцінки - простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Укренергозбут» в кількостi 2 170 штук станом на дату ретроспективної оцінки - 31.05.2018 склала 2 054 727 430 гривень, без ПДВ, в тому числі ринкова вартість однієї простої бездокументарної iменноп акцiї склала 946 879 гривень, без ПДВ.
		З матеріалів справи вбачається, що основним активом ПАТ «Укренергозбут» (який оцінювався) та, відповідно ТОВ «ТДМК», як акціонера ПАТ «Укренергозбут», був природній газ.
		Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000, залишеним без змін постановою Арбітражного суду м. Києва від 02.11.2000 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002 у справі № 17/32, визнано право власності позивача на природний газ в кількості 305 млн. куб. м., який було ним поставлено до газотранспортної системи відповідача та зобов`язано останнього поставити природний газ у кількості 305 млн. куб. м. споживачам ЗАТ «УкрЕнергоЗбут» за його вказівками. Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2003 рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.07.2000, постанову Арбітражного суду м. Києва від 02.11.2000 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2007 у справі № 17/32 заяву Закритого акціонерного товариства «УкрЕнергоЗбут» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2003 задоволено. Постанову Вищого господарського суду України від 25.07.2003 скасовано. Рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.07.2000, постанову Арбітражного суду м. Києва від 02.11.2000 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002 залишено в силі.
		21.03.2007 на виконання указаного судового рішення видано наказ на примусове виконання рішення.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі № 17/32 заяву Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва у справі № 17/32 задоволено. Видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 у справі № 17/32.
		Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Наведені приписи також закріплено у процесуальному кодексі. Тобто, за наявності чинного судового рішення про визнання права власності ПАТ «Укренергозбут» на природний газ в кількості 305 млн. куб. м. та видача дублікату наказу на його виконання, такий актив є майном в розумінні статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Суд апеляційної інстанції частково враховує мотиви суду першої інстанції щодо того, що за висновком ретроспективної оцінки здійснено оцінку 2   170 простих бездокументарних акцій, в той час як предметом оскаржуваного правочину була продаж 2   160 простих бездокументарних акцій. Водночас указаним висновком також встановлено і вартість однієї простої бездокументарної акції, яка складала 946 879 грн. А 2   160 простих бездокументарних акцій складало 90 % частки від загальної кількості акцій емітента, що забезпечувало повний контроль над товариством. 
		Отже, шляхом арифметичного підрахунку, суд апеляційної інстанції вирахував, що згідно наведеного висновку ймовірна ринкова вартість 2 160 акцій, належних ТОВ «ТДМК» простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Укренергозбут», які на підставі оспорюваного договору було відчужено ОСОБА_2 , становила 2 045 258 640 гривень, без ПДВ (виходячи з того, що ймовірна ринкова вартість бездокументарної іменної акції складає 946   879 грн; 2 160 акцiй * 946 879 грн). А тому висновок суду першої інстанції про те, що така оцінка не може бути взята до уваги визнається необґрунтованим. Посилання відповідача 1 та ПАТ «Укренергозбут» на те, що указаний висновок не відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» також відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що правомірність набуття права власності (встановлення дійсного власника майна) на спірні акції власне і є предметом даного спору. В цій частині приймаються доводи скаржника 2.
		Посилання ПАТ «Укренергозбут» на те, що рішення у справі № 17/32 щодо визнання права власності на природній газ не є активом, приймаються судом лише частково. Так, указане судове рішення та виданий на його виконання наказ підтверджують право власності на майно 305 млн. куб. м. природного газу, яке власне і є майном в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України. Не відображення відповідного майна в балансі товариства не змінює суті такого майна. А тому такі доводи третьої особи відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
		Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи відповідача 1 та ПАТ «Укренергозбут» про те, що у ретроспективній оцінці не враховано інші показники діяльності товариства з огляду на таке. Так, до висновку про вартість акцій долучено звіти про фінансовий стан товариства. З урахуванням вартості вищевказаного обсягу природного газу у кількості 305 000 000 куб. м., що складає 2 408 280 000,00 грн як активу ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» та віднімання від цієї суми розміру непокритого збитку ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у сумі 136 608 000 грн та розміру поточних зобов`язань ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у сумі 805 045 000 грн (за результатами діяльності товариства за 2017 рік згідно з балансом) вартість активів ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», що могла бути спрямована на розподіл між акціонерами становить 1 466 627 000 грн (2 408 280 000,00 грн (вартість природного газу у кількості 305 000 000 куб. м.) - 136 608 000 грн (непокритий збиток) - 805 045 000 грн (поточні зобов`язання). У результаті розподілу суми активів у розмiрi 1 466 627 000 грн серед акціонерів, 90 % акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», якими володів позивач, від 1 466 627 000 грн складало б вiдповiдно 1 319 964 300 грн. відповідний розрахунок є простою математичною дією і не потребує спеціального знання, тому доводи ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» та відповідача 1 в цій частині є безпідставними, тоді як приймаються заперечення скаржника 2 щодо явної очевидності вартості майна.
		Згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва ТОВ «ТДМК» станом на 31.12.2016 підтверджується, що на кінець звітного періоду первісна вартість основних засобів складає 11 800 гривень, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 65 630 800 грн, інша поточна дебіторська заборгованість складає 600 грн, поточні фінансові інвестиції складають 172 982 000 грн, власний капітал складає 11 800 грн, непокритий збиток складає 31   587 400 грн, поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 267 872 400 грн, інші поточні зобов`язання складають 316 700 грн.
		У даному випадку Північний апеляційний господарський суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №   917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
		У даному випадку, надані позивачем докази про те, що вартість акцій ПАТ «Укренергозбут» переданих за оскаржуваним правочином, перевищує 50 % вартості майна ТОВ «ТДМК» визнаються більш вірогідними (вагомими) в розумінні ст. 79 ГПК України ніж заперечення відповідачів та третіх осіб на стороні відповідачів про зворотне.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість майна, яке відчужувалося за оскаржуваним правочином перевищувала 50 % вартості майна товариства та потребувало відповідного рішення зборів учасників товариства, як це передбачено ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України. указаного порядку не було дотримано. А тому спірний правочин не відповідає приписам ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.09.2017 були проведені збори учасників ТОВ «ТДМК», які оформлені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України часники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Указаний протокол від 05.09.2017 долучено позивачем до матеріалів справи разом з позовною заявою (а. с. 83, 84, т. 1). Позовну заяву та додатки до неї прошито, пронумеровано та скріплено печаткою товариства та підписом керівника (зворотній бік а. с. 199, т. 1).
		Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 ГПК України).
		Відповідач 1 у суді першої інстанції не заперечував факту наявності та дійсності протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017, а лише заперечував проти факту його отримання ПАТ «Енергозбут», оскільки підпис на штампі, на переконання сторони, не відповідає підпису ОСОБА_9 (працівниця ПАТ «УКРНЕРГОЗБУТ»).
		Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Енергозбут» подавало пояснення б/н, б/д (а. с. 214 - 219, т. 2) до суду першої інстанції. У вказаних поясненнях учасник справи жодного разу не заперечував та не ставив під сумнів дійсність протоколу від 05.09.2017 та необхідність дослідження його оригіналу. А тому посилання представника ПАТ «Енергозбут» на необхідність витребування та огляд оригіналу протоколу від 05.09.2017 визнаються судом необґрунтованими, оскільки така поведінка ПАТ «Енергозбут» суперечить власній позиції товариства в суді першої інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
		Отже, у разі якщо обставини щодо наявності у особи корпоративних прав учасника товариства входять до предмета дослідження у справі суд з огляду на вимоги закону щодо статусу внесених до Єдиного державного реєстру відомостей може встановити ці обставини на підставі наявних в Єдиному державному реєстрі відомостей з урахуванням доводів та доказів, наданих учасниками справи, щодо недостовірності цих відомостей та обізнаності учасників справи про їх недостовірність, а також з урахуванням правил розподілу між учасниками справи обов`язку доказування у судовому процесі.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 904/3282/16.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про господарські товариства» зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
		Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що наведена норма та інші положення законодавства про господарські товариства та державну реєстрацію не містять наслідків недотримання обов`язку повідомити орган реєстрації про відповідні зміни, зокрема, таких як не чинність такого акту. Доказів оскарження, скасування протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 матеріали справи не містять. В цій частині відхиляються доводи відповідача 1 через наступне.
		Згідно з протоколом допиту свідка - ОСОБА_7 від 04.11.2020 (листом процесуального керівника - прокурора відділу Київської міської прокуратури І. Ігнатюком від 17.11.2020 № 04/2/4/1-р-20 надано дозвіл представнику ОСОБА_10 на використання даних досудового слідства під час розгляду даної справи), останній, оглянувши копію протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017, зазначив, що підписував цей протокол, дата його підписання відповідає даті, зазначеній у протоколі, а саме 05.09.2017. А тому доводи відповідача 1 щодо невідповідності підпису ОСОБА_11 , за відсутності належних доказів (висновку експерта, вироку суду, тощо) відхиляються як безпідставні. 
		Крім того, згідно з протоколом допиту свідка - ОСОБА_3 від 12.10.2020 (листом процесуального керівника - прокурора відділу Київської міської прокуратури І. Ігнатюком від 17.11.2020 № 04/2/4/1-р-20 надано дозвіл представнику ОСОБА_10 на використання даних досудового слідства під час розгляду даної справи), останній зазначив таке: ініціатором укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 від 28.03.2018 був ОСОБА_2 ; договірну ціну визначав ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 не пам`ятає, чи проводили розрахунку за таким правочином; будь-яких обмежень на вчинення правочину не було; відчуження майна зі ОСОБА_7 не узгоджував; останні п`ять років на підприємстві працював сам.
		З огляду на вказані протоколи допитів свідків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності витребування оригіналу протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017, як окремої процесуальної дії, оскільки особа, яка його підписувала ( ОСОБА_7 ) підтвердила факт його підписання. Жодних клопотань про призначення експертизи (у тому числі як підпису учасника товариства, так і особи на вхідному штампі, а також штампу і печатки ПАТ «Укренергозбут» на екземплярі сторони, тощо) учасниками справи не заявлялося, доказів зворотного ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не надано. Тому суд апеляційної інстанції визнає більш вірогідною обставину наявності протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 та про обізнаність керівника ПАТ «Укренергозбут» ( ОСОБА_10 ) з таким протоколом, в розумінні ст. 79 ГПК України.
		Як було зазначено вище, зборами учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 було вирішено: обмежити повноваження директора ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 на розпорядження та відчуження будь-якого майна ТОВ «ТДМК» у будь-якій кількості без рішення зборів учасників ТОВ «ТДМК», а також на самостійне, на власний розсуд визначення директором ОСОБА_3 умов договорів, за якими відчужується майно (активи) ТОВ «ТДМК» у будь якій кількості (п. 1); відчуження будь-якого майна та активів ТОВ «ТДМК» у будь-якій кількості здійснюється виключно за рішенням зборів учасників ТОВ «ТДМК», яким більшістю голосів учасників товариства затверджуються всі умови відчуження такого майна (п. 2); направити повідомлення про обмеження повноважень директора ТОВ «ТДМК» Ізотова Олега Анатолійовича ТОВ «ДІ.ер.Ай», ТОВ «Газотурбінні Технології», ТОВ «МІЖРЕГІОНЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», ХОЛДІНГОВА КОМПАНІЯ «Авто КРАЗ», СП ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг», ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», витяг з протоколу додати до повідомлення.
		Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. 
		Суд апеляційної інстанції враховує і довірчий характер правовідносин між підприємцем (товариством) і його посадовою особою. Саме на керівника товариства, ураховуючи і те, що він був єдиним працівником товариства, покладаються обов`язки забезпечення його діяльності, у тому числі контроль та поінформованість про обсяг власних повноважень, оскільки такі обмеження обумовлюють сферу дії посадової особи та правомочність. При цьому на керівника товариства, у тому числі, розповсюджуються загальні принципи цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повноваження директора ТОВ «ТДМК», зокрема, на вчинення правочинів з відчуження майна, були обмежені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017. А ОСОБА_3 , як директор ТОВ «ТДМК», за умови добросовісного та розумного виконання своїх обов`язків, як керівник, зобов`язаний буз знати про наявні обмеження щодо вчинення правочинів. Протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
		За приписами ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
		Докази наступного схвалення спірного правочину саме ТОВ «ТДМК» (прийняття оплати, рішення загальних зборів, тощо), а не директора товариства в матеріалах справи відсутні.
		Щодо обізнаності ОСОБА_2 з обмеженнями права директора ТОВ «ТДМК» на укладення правочину, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		За приписами абзацу 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ЗАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» №212-1/к від 29.05.2006 було призначено ОСОБА_2 на посаду заступника голови правління товариства з 01.06.2006 за сумісництвом.
		На підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», яке оформлено протоколом від 14.04.2010, заступника голови правління товариства ОСОБА_2 обрано виконуючим обов`язки голови правління ЗАТ «Укренергозбут» на строк до обрання нового голови правління ЗАТ «Укренергозбут».
		Як було встановлено вище, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ТДМК» було, зокрема, вирішено направити копію відповідного протоколу ПАТ «Укренергозбут».
		У матеріалах справи наявна копія протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 отримана ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» 20.09.2017, що підтверджується штампом та печаткою ПАТ «УКРНЕРГОЗБУТ» на копії такого протоколу. В суді першої інстанції та в суді апеляційної відповідач 1 заперечував не саму наявність протоколу, а відповідність підпис на штампі посадової особи ПАТ «Укренергозбут». Суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення відповідача 1 про те, що підпис на такій копій не належить ОСОБА_9 (працівниця ПАТ «УКРНЕРГОЗБУТ») з огляду на те, що указаний підпис не містить відомостей про те, що це підпис ОСОБА_9 . При цьому доказів того, що відтиски печатки та штампу підроблено, не відповідає печатці товариства, тощо матеріали справи не містять (вирок суду, висновок експерта, тощо). А тому такі доводи сторони визнаються необґрунтованими.
		З витягу з Єдиного державного реєстру від 14.06.2019 №1005450496 вбачається, що станом на 28.03.2018 (дата укладення оспорюваного договору від 28.03.2018) ОСОБА_2 був керівником ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ».
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приймає доводи першого скаржника про те, що ОСОБА_2 як керівник та виконуючий обов`язки голови правління ПАТ «Укренергозбут», з метою добросовісного виконання власних обов`язків та враховуючи можливі комерційні ризики під час роботи з іншими контрагентами, був обізнаний або повинен був бути обізнаним з протоколом зборів Учасників ТОВ «ТДМК».
		Отже, суд апеляційної інстанції враховуючи усі наявні в матеріалах справи докази та надані учасниками справи пояснення, дійшов висновку, що ОСОБА_2 повинен був бути обізнаним з наявними у директора ТОВ «ТДМК» обмеженнями щодо укладення правочинів з відчуження майна.
		Крім того, суд апеляційної інстанції враховує пояснення ОСОБА_3 в протоколі допиту свідка від 12.10.2020, в якому він зазначив про те, що він знайомий з ОСОБА_2 15 - 20 років в контексті підстав для застосування ст. 232 Цивільного кодексу України. Також Північний апеляційний господарський суд враховує визначену у договорі ціну договору 21   600 грн, у той час, як номінальна вартість, про яку вказували самі сторони у договорі, складала 216   000 грн (2   160 акцій номінальна вартість кожної 100 грн), а також те, що сам ОСОБА_3 не пам`ятає, чи з ним розраховувалися за продані акції (протокол допиту свідка). При цьому доказів виконання ОСОБА_2 зобов`язання з оплати за спірним договором матеріали справи не містять. А у самому договорі зазначено, що розрахунки по договору проводяться до 31.12.2017 (п. 2.1. спірного договору), тобто до укладення самого договору. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, виходячи з таких загальних принципів цивільного законодавства, як добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України) вважає, що продаж акцій ПАТ «Укренергозбут» в десять разів дешевше номінальної вартості таких акцій, не може вважатися обачним та сумлінним (добросовісним та розумним) виконанням посадовою особою своїх обов`язків.
		Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку наявна протиправна поведінка посадової особи позивача ОСОБА_3 , яка полягає у неналежному та недобросовісному виконанні своїх повноваження, зокрема, що відчуження майна, без дотримання меж нормального господарського ризику. Відчуження такого значного активу явно свідчить про особисту заінтересованість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та про зловживання своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом) ОСОБА_3 , як він сам про це зазначав в протоколі допиту свідка, прийнятті очевидно необачних, марнотратних рішень (відчуження активу нижче номінальної вартості, при тому, що реальна вартість такого активу у 94   687 разів більша від номінальної).
		Отже, оскаржуваний позивачем правочин вчинений від імені ТОВ «ТДМК» посадовою особою ОСОБА_3 від імені позивача, проте всупереч його інтересам. Зміст таких правочинів не відповідав справжньому волевиявленню ТОВ «ТДМК» як суб`єкта господарювання, а був спрямований на задоволення особистих інтересів вказаного представника, який фактично діяли в інтересах іншої особи, на користь якої виводився актив товариства. Наведені вище обставини вказують на наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення спірного договору щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересам скаржників, що є підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним спірного договору. 
		Близькі за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.
		На підставі вищевстановленого інші доводи відповідача 1 та ПАТ «Укренергозбут», як необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73 - 80, 269 ГПК України.
		При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання ОСОБА_1 на положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з огляду на те, що станом на момент укладення спірного правочину відповідний закон ще не набрав чинності.
		У даному випадку Північний апеляційний господарський суд зазначає, що був наявний дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення ТОВ «ТДМК», спірний правочин суперечить ст. 92, 98, 203 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215, 232 Цивільного кодексу України. 
		Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Із матеріалів справи вбачається, що майно (акції ПАТ «Укренергозбут») було набуто ОСОБА_2 на підставі договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018. Водночас, судом в силу приписів ст. 215, 232 Цивільного кодексу України було встановлено недійсність останнього, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_2 права власності на таке майно.
		Водночас ОСОБА_2 21.12.2018 відчужив, зокрема, 2   160 акцій на користь ТОВ «Тувісон» за договором № БВ36 купівлі-продажу цінних паперів. Тобто між ТОВ «ТДМК» та ТОВ «Тувісон» не існувало договірних відносин щодо продажу 2   160 простих бездокументарних акцій ПАТ «Укренергозбут».
		Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц.
		В даному випадку, відсутній прямий договір між ТОВ «ТДМК» та ТОВ «Тувісон», який би регулював вибуття спірного майна із власності першого на користь останнього, а тому позивачем вірно було обрано спосіб захисту своїх порушених прав у даній частині шляхом пред`явлення віндикаційного позову щодо витребування спірного майна.
		Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що у разі коли майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Положеннями ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Враховуючи те, що вчинення первісного договору вибуття спірного майна із власності ТОВ «ТДМК» (договір № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018) відбулося з порушенням особою, яка від імені товариства вчинили такий правочин, засад представництва уповноваженою особою юридичної особи та всупереч меті господарської діяльності останнього, не може свідчить про існування дійсного наміру ТОВ «ТДМК» у вибутті із власності такого майна, адже має місце дефект волі.
		Отже, наведені обставини в сукупності з встановленими судом підставами для визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.201 свідчать про існування правових підстав для витребування в силу приписів ст. 388 Цивільного кодексу України спірного майна із власності ТОВ «Тувісон», оскільки майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати поза волею власника (ТОВ «ТДМК»).
		За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ТДМК» про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «ТУВІСОН» 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОЗБУТ» є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання провести безумовну облікову операцію списання простих іменних акцій.
		Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно із ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений   законом   або договором. У випадку, якщо   закон   або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений   законом   або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо   закон   або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
		Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» бездокументарним цінним папером обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про депозитарну систему України» система депозитарного обліку цінних паперів (далі - система депозитарного обліку) - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емiтентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація.
		Внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника (крім встановлених Комісією випадків стосовно цінних паперів, права на які обліковуються на рахунку номінального утримувача) здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку на підставі, зокрема, судового рішення або рішення уповноваженого законом державного органу чи його посадової особи (абзац 10 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України»).
		Враховуючи дані обставини справи (щодо недійсності правочину та наявності підстав для витребування акцій), особливості правового регулювання депозитарного обліку щодо спірних 2160 (дві тисячі сто шістдесят) простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які зберігаються на рахунку в цінних паперах, відкритому в депозитарній установі (Акціонерному банку «Південний»), приписи ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України» щодо внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника виключно депозитарними установами на підставі, зокрема, судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ефективність та правомірність обраного позивачем такого способу захисту як зобов`язання АБ «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з рахунку у цінних паперах НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ТОВ «ТУВІСОН» в АБ «Південний», та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах (депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_3 ), відкритий в депозитарній установі ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» на ім`я ТОВ «ТДМК», оскільки задоволення такої вимоги забезпечить повне відновлення прав сторони. Відповідно, указана позовна вимога також підлягає до задоволення.
		8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
		Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
		Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 (невірно застосував ст. 92, 98, 203, 215, 232 Цивільного кодексу України), витребування акцій з чужого незаконного володіння (не застосував ст. 388 Цивільного кодексу України), зобов`язання провести безумовну облікову операцію списання простих іменних акцій (на застосував ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України»), у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню. 
		Крім того, враховуючи те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, були відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі № 910/10712/20.
		Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ «ТДМК» та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення - про задоволення позовних вимог повністю.
		9. Судові витрати
		З урахуванням задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ «ТДМК», понесені ними витрати по оплаті судового збору за вимогу про визнання недійсним договору як за розгляд справи в суді першої, так і апеляційної інстанції покладаються на відповідача 1 (сторона оскаржуваного правочину) у порядку ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/11388/20 - задовольнити.
		2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/11388/20 - задовольнити.
		3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/11388/20 скасувати, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
		Визнати недійсним договір № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 10, квартира 19, код 31283316), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ» (61051, Харківська обл., м. Харків, вул. Широніна, будинок 2, код 35069946).
		Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (04108, місто Київ, пров. Квітневий, будинок 1-А, квартира 60, код 42480394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 10, квартира 19, код 31283316) 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, будинок 370-В, код 30167642) (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: Приватне акціонерне товариство «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): НОМЕР_1 ; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2160 штук), що становить 90 % статутного капіталу цього емiтента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (04108, місто Київ, пров. Квітневий, будинок 1-А, квартира 60, код 42480394) (депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_2 ), відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Південний» (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1, код 20953647).
		Зобов`язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1, код 20953647) провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, будинок 370-В, код 30167642) (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): НОМЕР_1 ; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2 160 штук, загальна номінальна вартість акцій, що списуються: 21 600 гривень), що становить 90 % статутного капіталу цього емітента, з рахунку у цінних паперах НОМЕР_2 , відкритому на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (04108, місто Київ, пров. Квітневий, будинок 1-А, квартира 60, код 42480394) в Акціонерному банку «Південний» (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1, код 20953647), та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах (депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_3 ), відкритий в депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА ЦІННІ ПАПЕРИ» (01042, місто Київ, ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 309, код 37044551) на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 10, квартира 19, код 31283316).
		4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 10, квартира 19, код 31283316) 5   255, 00 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції за вимогу про визнання недійсним договору.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 5   255, 00 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції за вимогу про визнання недійсним договору.
		Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.
		5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст складено 03.08.2021.
		Головуючий суддя                                                            О.М. Коротун 
		 
		Судді                                                                                А.Г. Майданевич
		 
		                                                                                В.В. Сулім

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...