Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5126/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2021. Зареєстровано: 06.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Номер судового провадження: А/855/1254/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5126/15                                                                              Суддя першої інстанції: Данилишин В.М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  22 липня 2021 року                                                                                      м. Київ
		 
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді                       - Горяйнова  А.М.,
		          суддів                                            - Костюк Л.О. та Файдюка В.В., 
		          за участю секретаря                     - Король Ю.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Київенерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У межах цієї справи розглядаються об`єднані в одне провадження позовні заяви: 
		- ОСОБА_1   до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»;
		- ОСОБА_2   до НКРЕКП про визнання нечинною постанови від 26 лютого 2015 року № 220 у частині розподілу обсягів споживання населенням електроенергії на місяць у розрахунку на домогосподарство, а також у частині встановлення мінімального блоку споживання електроенергії домогосподарствами у розмірі 100 кВт*год на місяць; зобов`язання НКРЕКП розробити з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення норми споживання електричної енергії на одну особу; зобов`язання НКРЕКП внести зміни до постанови № 220 у частині мінімальних обсягів споживання населенням електроенергії на місяць у розрахунку на одну особу з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення та урахуванням наявності або відсутності інших комунальних послуг у споживачів;
		- ОСОБА_3   до НКРЕКП про визнання незаконною та скасування постанови від 26 лютого 2015 року № 220.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. 
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачі подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильного застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржники зазначають, що постанова прийнята не на підставі,  у порядку та спосіб, що визначені законом, порушує права споживачів послуг з постачання електроенергії, не забезпечує рівних можливостей та доступу до послуг на ринку природних монополій.
		За переконанням позивачів, оскаржуваною постановою порушено принцип економічної обґрунтованості щодо встановлення тарифів на електроенергію та визначення однакових тарифів для різних категорій населення.
		Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року було зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - ОСОБА_4 та ПАТ «Київенерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили судовими рішеннями суду касаційної інстанції у справах №№ 826/6876/15, 826/4792/15, 826/5826/15 та 826/11937/15. 
		Ухвалою суду від 05 липня 2021 року провадження у справі було поновлено у зв`язку із закінченням касаційного перегляду судових рішень у зазначених справах. 
		Під час судового засідання ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній. Додатково позивач просив дослідити дію оскаржуваної постанови в часі і перевірити чи були досягнуті цілі, які зумовили її прийняття. 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційних скарг та просила відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення. 
		Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте у судове засідання не з`явилися та причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційних скарг, а явка таких осіб не є обов`язковою, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України вирішила розглядати справу за їх відсутності.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника НКРЕКП, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року - без змін виходячи із наступного.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» було встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період починаючи з 01 квітня 2015 року.
		До вказаної постанови НКРЕКП неодноразово вносила зміни, а постановою від 06 січня 2021 року № 15 - визнала її такою, що втратила чинність. 
		Позовні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були подані до суду впродовж березня-квітні 2015 року, у зв`язку з чим колегія суддів перевіряє правомірність такої постанови у редакції, що була чинною саме станом на березень-квітень 2015 року.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем оскаржуваної постанови відбулося з об`єктивних підстав, передбачених нормами чинного законодавства. 
		Суд першої інстанції зазначив, що тарифи на електроенергію в оскаржуваній постанові встановлюються для всіх категорій споживачів на підставі економічно обґрунтованих розрахунків. Також нормами оскаржуваної постанови не обмежено жодного споживача у реалізації права користування електричною енергією. При прийнятті такої постанови відповідачем забезпечено збалансування інтересів суб`єктів господарювання, споживачів і держави, захисту прав споживачів електричної та теплової енергії. При встановленні обсягів споживання електричної енергії, за якими диференціюються тарифи на електричну енергію, враховано соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, які передбачено нормами  постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». Крім того судом враховано, що 42 % споживачів електричної енергії споживає на місяць до 100 кВт*год і лише 2,1 % споживачів споживають понад 600 кВт*год електричної енергії на місяць.
		Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивачів про те, що постанова НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» є регуляторним актом і прийнята без дотримання вимог  Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. 
		Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує, що суди неодноразово перевіряли законність постанови НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» у межах адміністративних справ за позовними заявами інших споживачів. 
		Згідно з постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 826/11937/15 нормативно-правове регулювання статусу НКРЕКП та його місце у сфері енергетики та комунальних послуг дозволяє зробити висновок, що відповідач у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто наділений владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10  вересня 2019 року у справі № 826/4792/15 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого встановлення НКРЕКП у постанові від 26 лютого 2015 року № 220 тарифів на електроенергію за обсяг, спожитий до 100 кВт.г електроенергії на місяць (включно), не є зменшенням норми споживання електроенергії для споживачів, які проживають у житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» для надання пільг і субсидій для відповідних категорій споживачів електроенергії.
		Судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, а їх розмір диференційовано для таких категорій споживачів: 
		-          Населення (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами);
		          -          Населення, яке проживає в сільській місцевості (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами);
		          -          Населення, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу, квартирах та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості);
		          -          Населення, яке проживає в багатоквартирних будинках, не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання (у тому числі в сільській місцевості);
		-          Багатодітні, прийомні сімї та дитячі будинки сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії;
		          -          Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків
		          -          Гуртожитки (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»).
		Також розмір тарифів поставлений у залежність від обсягів споживання електроенергії на місяць.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Кожен із позивачів вказує на те, що тарифи, встановлені постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 не є економічного обґрунтованими і ставлять споживачів у нерівне становище. З метою доведення обґрунтованості таких доводів позивачам необхідно чітко вказати на обставини, які, на їхню думку, вказують на порушення принципів установлення тарифів на електричну енергію, а також призводять до порушення їхніх прав. Самі лише загальні посилання на економічну необґрунтованість тарифів, порушення принципів їх формування, позбавлення рівних можливостей доступу до споживання послуг не можуть бути перевірені та оцінені судом, а так само спростовані відповідачем як суб`єктом владних повноважень. 
		За правилами ч. 2 ст. 171 КАС України у редакції, що була чинною на час звернення до суду, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Такі ж норми закріплені в ч. 2 ст. 264 КАС України у редакції, що діє на час апеляційного розгляду справи. 
		Оцінюючи доводи  апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів приходить до таких висновків. 
		Згідно з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 порушення своїх прав внаслідок прийняття такої постанови вбачає у тому, що тарифи на електроенергію будуть однаковими для мешканців будинків з газовими та електроплитами. Позивач наголошує на тому, що постанова НКРЕКП від 23 квітня 2012 року № 497, яка була чинною до 01 січня 2015 року, передбачала, що споживачі, які використовують електроплити, сплачують за електроенергію за нижчими тарифами ніж ті, які використовують газові кухонні плити. 
		Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить із того, що встановлення єдиного тарифу для споживачів незалежно від типу кухонної плити, яка ними використовується (газова плита чи електроплита) не свідчить про економічну необґрунтованість тарифу. Сама по собі зміна ознак, за якими населення поділене на окремі категорії споживачів, ще не свідчить про встановлення тарифів, які не забезпечують рівних можливостей для доступу до послуг з постачання електричної енергії. 
		Крім того ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наполягав на необхідності встановлення однакових тарифів для різних категорій населення, що не узгоджується з його доводами про доцільність збереження диференціації тарифу від типу кухонної плити споживача.
		Апеляційна скарга ОСОБА_2 містить доводи про те, що розподіл обсягів споживання населенням електроенергії на місяць в розрахунку на домогосподарство є необґрунтованим. На думку позивача, розподіл обсягів споживання електроенергії доцільно здійснювати з розрахунку на одну особу. 
		Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 43 Конституції України та ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум формується із розрахунку саме на одну особу. Також позивач зазначає, що до набору послуг, які впливають на визначення прожиткового мінімуму, включаються, зокрема, житлово-комунальні, побутові послуги.
		Разом з тим обґрунтованих доводів, які б свідчили про необхідність розподілу обсягів споживання електроенергії населенням для цілей встановлення тарифів за тими ж принципами, що і визначення прожиткового мінімуму, а саме - із розрахунку на одну особу, ОСОБА_2 не навів. 
		Позивач зазначає, що відповідачем не проведено розрахунку споживання електричної енергії побутовими приладами, зокрема холодильниками, пральними та посудомийними машинами, телевізорами, комп`ютерами, мікрохвильовими печами, прасками, зарядними пристроями для телефонів та іншими дрібними електричними побутовими пристроями в розрахунку на одну особу на місяць, не враховано кількість електроенергії, витраченої на освітлення приміщення із розрахунку на одну особу та не враховано витрати електричної енергії на підігрів води нагрівачами, у зв`язку з тим, що на більшій території країни відсутня централізована подача гарячої води, при централізованому теплопостачанні, в розрахунку із мінімальними санітарно-гігієнічними нормами на одну особу в місяць.
		Водночас, вказуючи на необхідність проведення розрахунків споживання електроенергії виходячи з потреб однієї особи, ОСОБА_2 не наводить переваг проведення розрахунків саме у такий спосіб над розрахунками, проведеними на одне домогосподарство.
		У свою чергу відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначає, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюється зі споживачем, який є стороною договору. Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, встановлені із розрахунку обсягів її споживання електричної енергії саме споживачем без урахування факторів, які збільшують кількість спожитої ним енергії (у тому числі у зв`язку з проживанням в одному приміщенні кількох осіб).
		Також ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує на необґрунтованість встановлення мінімального об`єму споживання в розмірі 100 кВт*год на місяць. 
		Колегія суддів враховує, що правомірність встановлення НКРЕКП тарифів на електроенергію за обсягом споживання - 100 кВт*год на місяць вже була перевірена та підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 10  вересня 2019 року у справі № 826/4792/15.
		У свою чергу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 полягають у тому, що різний рівень тарифів (диференційований за рівнем споживання) при однаковому законодавчо встановленому рівні державних соціальних гарантій та стандартів для всіх споживачів комунальних послуг є дискримінаційним.
		Відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначає, що встановлення нижчого тарифу для осіб з обсягом споживання до 100 кВт*год на місяць є пільгою для осіб, які більш раціонально споживають електричну енергію.
		Надаючи оцінку зазначеним доводам сторін, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. 
		Разом з тим, в основу диференціації тарифів на електричну енергію відповідачем були покладені не ознаки самих споживачів як окремих осіб та/або групи осіб, а обсяги споживання ними електричної енергії. 
		Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого  Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 (далі - Положення), НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Основними завданнями НКРЕКП, згідно з пп. 5 п. 3 Положення, є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Згідно з пп. 5 п. 3 Положення НКРЕКП, відповідно до покладених на неї завдань, установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.
		На підтвердження правомірності своїх дій щодо прийняття постанови від 26 лютого 2015 року № 220 відповідач як суб`єкт владних повноважень надав до суду першої інстанції пояснювальну записку, висновок Юридичного департаменту НКРЕКП за результатами проведення юридичної експертизи проекту постанови, висновок про проведення антидискримінаційної експертизи проекту постанови, висновок Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, протокол засідання постійно діючого тристороннього дорадчого органу при НКРЕКП щодо обговорення питання про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню. 
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Апеляційні скарги позивачів не містять доводів, які не були перевірені судом першої інстанції при ухваленні рішення. У свою чергу скаржники не вказали на обставини, які б спростовували правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні. 
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим  доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -       
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року - без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		          Головуючий суддя                                                                       А.М. Горяйнов                                                                 
		 
		Судді                                                                                            Л.О. Костюк  
		 
		          В.В. Файдюк
		 
		 
		 
		Постанова складена у повному обсязі 02 серпня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...