Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/89/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2021. Зареєстровано: 06.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2021.
Дата набрання законної сили: 04.08.2021
Номер судового провадження: A/855/9753/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/89/21                                                  Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2021 року                                                                      м. Київ
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого - судді Земляної Г.В.
		суддів:    Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
		розглянувши у поряду письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області 
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року
		у справі № 580/89/21 
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області
		про  скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		У січні 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (надалі - відповідач), в якому просила суд;
		- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07 жовтня 2020 року №2108-13 Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату штрафних санкцій у розмірі 16060,00 грн. та адміністративного штрафу в сумі 6800,00 грн., а всього на суму 22860,00 грн.;
		- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.08.2020 року № 0005970507 на суму 6800 грн., від 13.08.2020 року № 0005980507 на суму 16060 грн. від 16.11.2020 року № 10640707 на суму 17000 грн., складені на підставі Акту перевірки № 139/23/23/05/ НОМЕР_1 від 13.07.2020.
		В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за її адресою не отримано податкові повідомлення-рішення прийняті в результаті перевірки, позивачем не отримані, що позбавило позивача права ініціювати оскарження таких рішень. Невиконання відповідачем вимог податкового законодавства в частині направлення ФОП ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень тягне за собою неузгодженість податкового боргу що, в свою чергу, виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги. Грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області  №0005970507 від 13.08.2020, №0005980507 від 13.08.2020 та №10640707 від 16.11.2020. 
		Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 07 жовтня 2020 року №2108-13.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що перевірку проведено з дотриманням норм законодавства, порушення, які виявленні під час перевірки зафіксовані правомірно та обґрунтовано.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавству.
		Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована суб`єктом господарювання та взята на облік в податкових органах як платник податків.
		Співробітниками Головного управління ДПС у Черкаській області проведено фактичну перевірки ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за місцем фактичного здійснення діяльності в магазині " Карат ", розташованому за адресою: Черкаська область, м. Канів, вул. Шевченка, 94 .
		За результатом перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №139/23/23/05/ НОМЕР_1 від 13.07.2020 року (надалі - Акт перевірки).
		В акті перевірки встановлено наступні порушення позивачем: п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами і доповненнями та ч. 6 ст. 15 та ч. 4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР від 19.12.1995 із змінами та доповненнями.
		За даними акту перевірки в магазині " Карат ", що розташований за адресою: Черкаська область, Канівський район, м. Канів, вул. Шевченка, 94 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , 07.07.2020 допущені наступні порушення:
		- здійснено продаж пива на розлив в одноразовий посуд для споживання на місці;
		- не ведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснюється продаж товарів, що не відображено в такому обліку. В реалізації знаходяться алкогольні напої на які відсутні накладні та/або будь-які інші документи, що підтверджують надходження товару згідно опису фактичних залишків товарів від 07.07.2020 року на загальну суму 8701,00 грн.;
		- зберігання для подальшої реалізації алкогольних напоїв, а саме горілка "Пшенична" виробник ТОВ "Александрія Бріг", обклеєна марками акцизного податку із ймовірними ознаками фальсифікації.
		Згідно висновків акту перевірки №75/23-00-32-0122/ НОМЕР_2 від 15.06.2020, в ході проведення перевірки встановлені наступні порушення:
		- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
		- ч. 6 ст. 15-3 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";
		- ч. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
		На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2020: 
		- №0005980507, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, на підставі ст. 20 цього закону застосовано штраф у розмірі 16060,00 грн.;
		- №0005970507, яким за порушення ч. 6 ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 6800,00 грн.
		- №10640707, яким за порушення ч. 4 ст. 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.
		Крім того, контролюючим органом прийнято вимогу від 07 жовтня 2020 року №2108-13 про сплату штрафних санкцій у розмірі 16060,00 грн. та адміністративного штрафу в сумі 6800,00 грн., а всього на суму 22860,00 грн.
		Позивач, не погоджуючись з прийнятими спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, вважаючи їх протиправними та такими, що не відповідають податковому законодавству та підлягає скасуванню, звернулася з відповідним позовом до суду.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, не доведено факту порушення позивачем у межах спірних правовідносин Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, з огляду на наступне.
		Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР).
		Щодо застосування до позивача відповідальності за продаж пива на розлив згідно податкового повідомлення-рішення  №0005970507 від 13.08.2020, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно положень ст. 1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
		За приписами п. 11 ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.
		Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
		Частиною 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону передбачено штраф у розмірі 6 800 гривень.
		Змістовний аналіз даної норми дає підстави вважати, що для кваліфікації дій особи як порушення ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР необхідно одночасне дотримання наступних умов: особа не є одним із суб`єктів зазначених у ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР; особа здійснює продаж алкогольних напоїв на розлив; реалізовані такою особою алкогольні напої споживаються покупцями на місці торгівлі такими напоями.
		Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854  (надалі - Правила).
		Відповідно до абз. 2 п. 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.
		Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (п. 22 Правил).
		Зазначені норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів, недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.
		Судом першої інстанції встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за ч. 2 ст. 17 вказаного вище Закону стало виявлення контролюючим органом факту продажу суб`єктом господарювання пива на розлив з метою його споживання у місці реалізації, що за твердженням відповідача підтверджується фіскальним чеком.
		У постанові від 04.09.2018 року №820/1335/17 Верховний Суд зазначив, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, суб`єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими видами економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 - 56.10-56.30.
		Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, ліцензія на право здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями була надана за адресою: Черкаська обл., м. Канів, вул Шевченка, 94  2, магазин «Квадрат», 94 кв.м. Тобто, за місцем здійснення господарської діяльності позивача, за якою проведено фактичну перевірку.
		Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивач має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
		Зважаючи на наявність у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у вищевказаному приміщенні, що за площею відповідає вимогам для місця торгівлі алкогольними напоями, зареєстрований вид економічної діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримано вимог для реалізації алкогольних напоїв на розлив.
		Отже, позивачем не порушено приписи ч. 6   ст. 15-3 Закону №481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, що виключає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абз. 9 ч. 2   ст. 17 цього Закону   у розмірі 6800 гривень.
		Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0117320120 від 02.07.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо застосування до позивача відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення №10640707 від 16.11.2020 за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
		Відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
		Вирішуючи питання про притягнення позивача до відповідальності за цією нормою статті, суд звертає увагу, що необхідними умовами притягнення до відповідальності є: зберігання або реалізація алкогольних напоїв; ці напої повинні бути з підробленими марками акцизного податку.
		На противагу зазначеному, відповідач не надав доказів, що вилучені у позивача напої досліджені на вміст спирту, тобто можуть вважатись алкогольними.
		Колегія суддів не приймає до уваги в якості належного доказу акт експертизи від 05.11.2020 № 243-11-20, складений головним спеціалістом відділу організації та контролю за виготовленням цінних паперів і документів суворої звітності (Держзнак) Управління державної політики у сфері пробірного контролю, документів суворої звітності та лотерейної діяльності Міністерства фінансів України Тимофеєвою Т., виходячи з наступного.
		Так, вимогами ч. 6 та 7 ст. 101 КАС України зазначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. 
		У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Згідно з вимогами ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року №4038-XII атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
		Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
		Проте, зі змісту акту експертизи від 05.11.2020 № 243-11-20 вбачається, що він не містить таких відомостей, як освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта, не містить підстав для проведення експертизи, не містить питань експерту, відсутні зазначення, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Суд першої інстанції звернув увагу, а відповідач не спростував, що акт експертизи від 05.11.2020 № 243-11-20 зроблено особою яка не є судовим експертом, відповідно його не внесено до Реєстру атестованих судових експертів, відсутні відомості про те, що експерт є фахівцем з відповідних галузей знань.
		Так, в постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №360/1983/19 зазначено, що висновки особи, яка не є судовим експертом, відповідно його не внесено до Реєстру атестованих судових експертів, відсутні відомості про те, що експерт є фахівцем з відповідних галузей знань не повинні прийматися, як належний та допустимий доказ.
		З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення №10640707 від 16.11.2020 підлягає скасуванню.
		Щодо застосування до позивача відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення №0005980507 від 13.08.2020, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, на підставі ст. 20 цього закону застосовано штраф у розмірі 16060,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. 
		Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
		Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
		Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).
		Облік таких товарів за правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації.
		Оскільки у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону, тому застосування санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР можливе до суб`єкта господарювання, який не облікував товар та реалізував його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV). відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
		До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
		Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Разом з тим, суд зауважує, що пункт 12 статті 13 Закону №265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.
		Отже, наведена норма передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
		Законом № 265/95-ВР та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов`язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг).
		Таким чином, відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до   Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої   статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
		Дана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №814/413/16 та від 30 квітня 2020 року №803/954/14 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
		Щодо листа ДФС України від 21.11.2018 №4903/А/99-99-13-01-02-14/ІПК "Щодо порядку ведення обліку товарних запасів фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування платникам податку" роз`яснено наступне.
		Обов`язки платника податків встановлено ст. 16 ПКУ. Так, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПКУ), а також забезпечувати збереження документів пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених ПКУ (пп. 16.1.12 16.1 ст. 16 ПКУ).
		Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/а податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліз фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.
		Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 ПКУ.
		Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести КНІ обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. N 481.
		Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки, подальшого її переказу, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг),: відображені в такому обліку.
		Слід зазначити, що поняття "запаси", а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (зі змінами) (далі - Стандарт 9 "Запаси").
		При цьому п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Отже, дія Закону №996 не поширюється таку категорію суб`єктів господарювання, як фізичні особи - підприємці.
		Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець може за власним бажанням вести облік товарних запасів, зокрема з використанням Стандарту 9 "Запаси".
		Аналогічне роз`яснення ДПС України міститься в Індивідуальній податковій консультації від 08.12.2020 № 5031/ІПК/99-00-04-05-03-06 адресоване на ім`я ОСОБА_1 .
		Що стосується відсутності накладних та/або будь-яких інших документів, що підтверджують надходження товару суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 в день проведення перевірки надано накладні згідно опису долученого до акту перевірки на алкогольні напої, які перебували у неї на реалізації. Одна накладна була направлена до контролюючого органу 15.07.2020, про що свідчить фіскальний чек AT "Укрпошта" поштове відправлення № 1900305686926.
		При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за реалізацію не облікованих товарів, а не за їх надлишок чи нестачу.
		Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07 жовтня 2020 року №2108-13, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 cт. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
		В розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		В силу вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Згідно п. 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. 
		Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
		В силу п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку визначеному статтею 42 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 42.1, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом плати податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що податковим боргом платника податків є сума нарахованого за податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання, однак не сплаченого у десятиденний строк з дати отримання такого рішення.
		В свою чергу, податкова вимога надсилається платнику податків який має узгоджений, однак не погашений податковий борг.
		Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу податкових повідомлень - рішень №0005980507 від 13.08.2020, №10640707 від 16.11.2020, №0005970507 від 13.08.2020, а одже дані суми не були узгоджені, що в свою чергу виключає можливість у контролюючого органу надсилання податкової вимоги. 
		З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07 жовтня 2020 року №2108-13 Головного управління ДПС у Черкаській області.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. 
		Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуючий суддя                                                                                Г. В. Земляна
		 
		Судді:                                                                                                    Є. І. Мєзєнцев
		          
		          В. В. Файдюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...