Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/540/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2021. Зареєстровано: 08.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2021.
Дата набрання законної сили: 07.09.2021
Номер судового провадження: 1-кп/159/50/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030110001813

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/540/20
		Провадження № 1-кп/159/50/21
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 серпня 2021 року м. Ковель 
		 
		Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретарясудового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		потерпілого ОСОБА_13 
		представника потерпілого ОСОБА_14 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030110001813 від 30.09.2019 року про обвинувачення
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.296 КК України, - 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, не одруженого, працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.296 КК України, -
		в с т а н о в и в :
		 
		29 вересня 2019 року, приблизно о 04.00 годині, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен зокрема, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись поруч з магазином-кафе по АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою між собою, вчинили хуліганство, під час якого спричиняючи фізичних страждань, незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_13 за наступних обставин:
		 
		під час відпочинку в кафе обвинувачений ОСОБА_7 побачив потерпілого ОСОБА_13 , який спілкувався зі своєю знайомою ОСОБА_15 . У присутності сторонніх осіб ОСОБА_16 використовуючи нецензурну лексику розпочав з потерпілим словесний конфлікт, в ході якого умисно з хуліганських мотивів завдав потерпілому один удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий втратив рівновагу, але не впав.
		 
		Відразу після цього до ОСОБА_17 підійшов його брат ОСОБА_8 , та вони діючи за попередньою змовою між собою, умисно та грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, застосовуючи фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_13 , прагнучи самоутвердитись за рахунок приниження потерпілого, зневажаючи існуючі в суспільстві норми та правила поведінки, у присутності інших осіб, безпричинно збили ОСОБА_13 з ніг та завдали не менше десяти ударів кулаками та ногами по різних частинам тіла, у тому числі по голові. При цьому відштовхували ОСОБА_15 , яка намагалась захистити потерпілого. Протиправні дії обвинувачених припинив власник кафе ОСОБА_18 .
		 
		Намагаючись уникнути продовження конфлікту ОСОБА_15 відвела потерпілого подалі від входу до кафе. Проте через незначний проміжок часу обвинувачені помітивши потерпілого та продовжуючи хуліганські дії, підійшли до останнього, обвинувачений ОСОБА_16 завдав потерпілому удар кулаком в обличчя, від якого той впав на землю. Після чого обидва обвинувачені спільно завдали потерпілому кулаками та ногами не менше десяти ударів в різні частини тіла, у тому числі в голову.
		 
		Припинивши завдання ударів ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , діючи умисно, за попередньою змовою між собою, вчинили незаконне позбавлення потерпілого волі, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, а саме: підняли потерпілого під руки та силоміць помістили в багажник автомобіля «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував у користуванні ОСОБА_17 , та утримуючи потерпілого в закритому багажнику в умовах обмеженого простору та відсутності достатнього повітря, перевезли останнього у невстановлене досудовим розслідуванням місце.
		 
		Зупинившись приблизно через двадцять хвилин обвинувачені ОСОБА_16 та ОСОБА_19 продовжили хуліганські дії, з цією метою витягли потерпілого з багажника на землю та спільно завдали не менше двадцяти ударів кулаками та ногами у різні частини тіла, в тому числі в голову.
		 
		Внаслідок завданих обвинуваченими ударів потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді гострої закритої черепно мозкової травми зі струсом головного мозку, підшкірної гематоми повік обох очей, сукон`юктивального крововиливу обох очей, гематоми правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		 
		Маючи намір повернутись до кафе обвинувачені ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , знову силоміць помістили потерпілого в багажний відсік автомобіля, чим незаконно позбавили його волі, спричиняючи при цьому останньому фізичних страждань, оскільки останній втратив просторову орієнтацію, змушений був дихати парами дизельного пального, відчував біль під ударів транспортування, та примусово утримуючи протягом двадцяти хвилин перевезли до кафе по АДРЕСА_2 .
		 
		Зазначеними умисними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен зокрема, вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.296 КК України  грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
		 
		Крім того, своїми умисними діями, які виразились у незаконному позбавленні волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен зокрема, вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України. 
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_16 вину визнав повністю, засвідчив правильність пред`явленого обвинувачення, висловив критичне ставлення до вчиненого, пояснив свою поведінку станом сп`яніння. Просив врахувати суд при призначенні покарання факт примирення з потерпілим, яке виразилось не лише у відшкодуванні останньому спричиненої шкоди, але й у публічному вибаченні перед ним, а також те, що він зробив належні висновки, створив сім`ю, має малолітню дитину, після події жодних правопорушень не вчиняв. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_19 також вину визнав повністю, дав показання, в яких підтвердив послідовність інкримінованих дій, вчинене пояснив станом сп`яніння та легковажним ставленням до наслідків своєї поведінки. На даний час зрозумів усю суспільну небезпечність вчиненого, попросив вибачення у потерпілого, спільно з братом відшкодував потерпілому завдану майнову та моральну шкоду.
		 
		Крім визнання вини обвинуваченими їх винуватість доводиться дослідженими в ході судового розгляду справи доказами. 
		 
		Так, потерпілий ОСОБА_13 суду дав показання про те, що братів ОСОБА_20 знає тривалий час, за три роки до події між ним та ОСОБА_21 було кілька сутичок, які супроводжувались бійками. Як йому здалось, вони на той час остаточно з`ясували свої відносини. Проте під час відпочинку 29 вересня 2019 року в кафе в с.Тойкут до нього підійшов ОСОБА_16 та у присутності дівчат у різкій, грубій формі висловив претензію, чому з ним не вітаються, та раптово завдав удар кулаком в обличчя. Після цього до нього приєднався ОСОБА_19 . Вони кинули його на землю та почали наносити удари руками та ногами. Почувши крики присутніх на допомогу прийшов власник кафе та припинив побиття. Намагаючись уникнути подальшої бійки, потерпілий разом зі своєю знайомою ОСОБА_22 відійшли подалі від кафе та заховались. Однак через незначний проміжок часу обвинувачені їх помітили та знову почали побиття. Розуміючи нездатність захиститись, він лежачі на землі, закрив обличчя та голову руками. Тоді обидва обвинувачених схопили його за руки та потяли по землі до машини, де вкинули в багажник та повезли в невідомому напрямку. Приблизно через двадцять хвилин витягли з багажника, кинули на землю та пояснили, що він надовго запам`ятає цю подорож, після чого завдали значну кількість ударів руками та ногами. Удари були не сильними, але їх кількість та обстановка викликали побоювання. Запитавши чи все він зрозумів, обвинувачені знову закинули його в багажник та привезли до кафе. З багажника він вже виліз за допомогою своїх друзів, які на прохання дівчат приїхали його забрати додому. Наступного дня до нього зателефонував ОСОБА_16 , який поцікавився станом здоров`я та просив вибачення. На даний час обвинувачені перед ним публічно вибачились, компенсували завдану майнову та моральну шкоду, він погоджується, що відбувся акт примирення і він не наполягає на суворому покаранні.
		 
		Показання потерпілого, надані ним в судовому засіданні об`єктивно узгоджуються з інформацією, повідомленою ним 29.09.2019 року в заяві про злочин (а.с. 11, т.2) та під час слідчого експерименту 28.10.2019 року (а.с. 39-42, т.2), а також протоколом огляду диску із записом розмови ОСОБА_13 та ОСОБА_7 (а.с.56, т.2), протоколом огляду пошкоджених речей потерпілого, які були на ньому того дня (а.с. 59 т.2).
		 
		Свідок ОСОБА_15 суду підтвердила правдивість показань потерпілого та показала, що того дня разом з потерпілим відпочивала в с.Тойкут в кафе, несподівано брати ОСОБА_20 почали словесний конфлікт, який переріс в побиття. Вона намагалась захистити потерпілого, кричала, загороджувала собою, але обвинувачені її відкинули, а потерпілого затягли в багажник та вивезли в невідомому напрямку. Повернулись назад за хвилин 30-40, за цей час приїхали друзі потерпілого. Вона допомогла потерпілому вибратись з багажника, його обличчя спухло, були садна та кров. Друзі потерпілого поспілкувались з обвинуваченими, випили з ними алкогольні напої та забрали потерпілого додому.
		 
		Безпричинне побиття обвинуваченими потерпілого у присутності відвідувачів кафе підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 .
		 
		Факт бійки підтвердили свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .
		 
		Власник кафе ОСОБА_18 також підтвердив суду, що того дня після закриття кафе почув крики та припинив сутичку між обвинуваченими і потерпілим. 
		 
		Детально місце сутички та розташування учасників події ОСОБА_18 вказав під час слідчого експерименту 08.11.2019 року (а.с.73-75 т.2).
		 
		Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 показали, що приїхали забрати потерпілого, який знаходився біля кафе в подертому одязі, з ознаками ушкоджень обличчя та голови. Брати Авельчуки вже не проявляли агресії, тому вони поспілкувались з ними, після чого поїхали додому.
		 
		Згідно висновку судово медичної експертизи №224 від 02.10.2019 року у потерпілого ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гострої закритої черепно мозкової травми зі струсом головного мозку, підшкірної гематоми повік обох очей, сукон`юктивального крововиливу обох очей, гематоми правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, утворились в час вказаний потерпілим та у матеріалах справи від дії твердих тупих предметів, можливо внаслідок ударів кулаками та ногами людини. Експерт виключив можливість отримання цих ушкоджень від падіння.
		 
		З урахуванням наведеного у суду немає об`єктивних сумнівів у доведеності винуватості кожного обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 та ч.2 ст.296 КК України.
		 
		У зв`язку із відмовою потерпілого від приватного обвинувачення за ч. 1 ст.129 КК України ухвалою суду від 21 травня 2021 року кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
		 
		При призначенні покарання кожному з обвинувачених суд відповідно до вимог ст.50, ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, з тим щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначено справедливе покарання, яке буде співмірним вчиненому та необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		 
		Вчинені обвинуваченими злочини відповідно до класифікації, наведеної у ст.12 КК України, відносяться на даний час до нетяжких злочинів, проте вони посягали на громадський порядок, здоров`я та волю людини, були достатньо тривалими у часі, що свідчить про їх суспільну небезпечність.
		 
		Обвинувачені діяли на всіх етапах протиправної діяльності за попередньою змовою, характер та ступінь їх участі у вчиненні кримінальних правопорушень є однаковим.
		 
		Щодо обох обвинувачених обтяжуючою покарання обставиною є вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Відповідно до ч.4 ст.67 КК України відсутня така обтяжуюча покарання обставина, як вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, оскільки вона є кваліфікуючою для кожного злочину.
		 
		До пом`якшуючих покарання обставин кожному обвинуваченому суд відносить визнання вини, щире каяття, яке проявилось у примиренні з потерпілим, вибаченні перед ним, повному відшкодуванні завданої майнової та моральної шкоди.
		 
		Враховуючи молодий вік обвинувачених, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризуються за місцем проживання, після події до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувались, ведуть активний громадський спосіб життя, працевлаштовані, обвинувачений ОСОБА_7 одружений та виховує малолітню дитину, приймаючи до уваги поведінку обвинувачених в судовому засіданні, їх критичне ставлення до вчиненого, суд вважає необхідним призначити кожному обвинуваченому покарання в межах санкції закону, за яким він притягується до відповідальності у виді обмеження волі, остаточне покарання призначити на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та звільнити від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк та поклавши обов`язки передбачені ст.76 КК України, які будуть слугувати дієвим заходом контролю за поведінкою обвинувачених та стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		 
		Цивільний позов у справі вирішено ухвалою від 21 травня 2021 року та прийнято відмову потерпілого від позову у зв`язку із добровільним відшкодуванням.
		 
		Процесуальні витрати за проведені судові експертизи нафтопродуктів в розмірі 2041,14 гривень необхідно стягнути з обвинувачених в доход держави в рівних частках.
		 
		Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: дві каністри повернути обвинуваченим, одяг повернути потерпілому, оптичні диски залишити при матеріалах справи.
		 
		Що стосується автомобіля марки «Volkswagen Touareg», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував у користуванні обвинуваченого ОСОБА_7 , то суд вважає необхідним повернути його обвинуваченому, мотивуючи свою позицію наступним.
		 
		Відповідно до положень ч. 9ст. 100 КПК Українипід час ухвалення рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів.
		 
		Пункт 1 указаної норми передбачає, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		 
		Дана процесуальна норма кореспондується з матеріальною нормою права  ст.96-1, ст.96-2 КК України.
		 
		Зокрема, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 96-1 КК).
		 
		Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п. 4 ч. 1 ст.96-2 КК).
		 
		Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		 
		Для вирішення питання про обґрунтованість та необхідність втручання держави в право особи на мирне володіння майном, необхідно встановити, чи було таке втручання законним, чи відповідало воно загальному суспільному інтересу, чи забезпечило втручання необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава у цій сфері.
		 
		Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
		 
		У даному кримінальному провадженні встановлено, що титульним власником автомобіля є ОСОБА_28 . Останній під присягою повідомив суду, що фактично продав автомобіль своєму знайомому ОСОБА_29 видавши довіреність на право керування та розпорядження.
		 
		Допитаний в суді ОСОБА_29 показав, що дійсно придбав даний автомобіль, мав намір здійснити перереєстрацію автомобіля після його ремонту. Для виконання ремонтних робіт авто було передано ОСОБА_7 в середині вересня 2019 року. Тривалий час ОСОБА_7 мотивував невиконання ремонту відсутністю деталей, лише згодом повідомив, що автомобіль вилучено та поміщено на штраф майданчик. Просив суд повернути авто та зобов`язати ОСОБА_7 компенсувати усі витрати, пов`язані з втратою автомобілем товарної цінності за час утримання під арештом.
		 
		Враховуючи обставини, за яких автомобіль опинився у обвинувачених, та необізнаність законного власника про використання його майна у протиправній діяльності, підстави для спеціальної конфіскації автомобіля відсутні.
		 
		Відповідно доч.4ст. 174 КПКодночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		 
		Таким чином, арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2019 року та 07.11.2019 року на майно, яке суд вирішив повернути обвинуваченим та потерпілому, підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст.374,375 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.146, ч.2 ст.296 КК України, та призначити покарання:
		 
		- за ч.2 ст.146 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки,
		 
		- за ч.2 ст.296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки. 
		 
		Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.146, ч.2 ст.296 КК України, та призначити покарання:
		 
		- за ч.2 ст.146 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки,
		 
		- за ч.2 ст.296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
		 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7  та ОСОБА_8  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо кожен з них протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
		 
		Стягнути з ОСОБА_7  та ОСОБА_8  в доход держави процесуальні витрати в розмірі по 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 57 копійок з кожного.
		 
		Речові докази у справі:
		 
		1) футболку, кофту, штани, які зберігаються в камері схову Ковельського РУП,  повернути потерпілому ОСОБА_30 , скасувавши арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2019 року,
		 
		2) два оптичних диски, залишити при матеріалах справи,
		 
		3) дві каністри, які зберігаються в камері схову Ковельського РУП, та автомобіль «Volkswagen Touareg», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на спецмайданчику, - повернути обвинуваченому ОСОБА_7 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2019 року.
		 
		Вирокможе бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
		 
		ГоловуючийОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...