Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/268/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2021. Зареєстровано: 09.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2021.
Дата набрання законної сили: 06.08.2021
Номер судового провадження: К/9901/35684/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/268/17-а
		адміністративне провадження № К/9901/35684/18  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (суддя Альчук М.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Граб Л.С., Біла Л.М.) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		В лютому 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Барі" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003771402 від 21 листопада 2016 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 614 031,94 грн.
		 
		Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що 29 липня 2016 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 28 липня 2016 року №361 (далі - Постанова №361), якою строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів збільшено з 90 до 120 днів, а тому, враховуючи, що контролюючим органом спірна перевірка проводилась та податкове повідомлення-рішення приймалось вже в жовтні - листопаді 2016 року, то останньому при обрахунку пені слід було виходити саме із встановленого Постановою №361 строку у 120 днів.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що оскільки граничними датами розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами №PE0020-W-2 від 21 березня 2016 року та №APT-W6-41-2016-1 від 23 березня 2016 року були 19 та 20 липня 2016 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме постанова Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07 червня 2016 року №342 (далі - Постанова №342), яка передбачала 90-денний строк для здійснення розрахунків в іноземній валюті, який Товариством був пропущений, а відтак Управлінням правомірно нараховано йому пеню відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		 
		Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи і мотиви, що вже наводились ним в позовній заяві та апеляційній скарзі, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
		 
		В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
		 
		Судами встановлено, що Товариством укладено експортні контракти із нерезидентом - фірмою HEALFWAY LIMITED (Великобританія), а саме: №PE0020-W-2 від 21 березня 2016 року та №APT-W6-41-2016-1 від 23 березня 2016 року, предметом яких є купівля-продаж зернових культур та сільськогосподарської продукції українського походження.
		 
		На виконання вимог пункту 5.9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного Банку України від 24 березня 1999 року №136, банком, обслуговуючим Товариство, надано податковому органу інформацію щодо порушення позивачем законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями.
		 
		На підставі наказу №623 від 24 жовтня 2016 року та направлення №840 від 24 жовтня 2016 року посадовою особою Управління в період з 24 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контрактах №PE0020-W-2 від 21 березня 2016 року та №APT-W6-41-2016-1 від 23 березня 2016 року за період з 21 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт №164/1402/36685273 від 03 листопада 2016 року, яким задокументовано порушення Товариством статті 1 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94) та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами, а саме:
		- за контрактом №PE0020-W-2 від 21 березня 2016 року Товариство відвантажило нерезиденту товар згідно МД №500060703/2016/004151 від 20 квітня 2016 року на суму 61 826,26 доларів США.; граничний строк надходження валютної виручки - 19 липня 2016 року; станом на 20 липня 2016 року за розрахунками по контракту утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 61 826,29 доларів США; валютна виручка надійшла на рахунок позивача 06 вересня 2016 року;
		- за контрактом №ATP-W6-41-2016-1 від 23 березня 2016 року Товариство поставило нерезиденту товар згідно МД №500060703/2016/001951 від 21 квітня 2016 року на суму 196 231,22 доларів США; граничний строк надходження валютної виручки - 20 липня 2016 року; станом на 21 липня 2016 року за розрахунками по контракту утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 116 731,22 доларів США; валютна виручка надійшла на рахунок позивача 01 та 06 вересня 2016 року.
		 
		21 листопада 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003771402, яким позивачу нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 614 031,94 грн.
		 
		За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 16 січня 2017 року №745/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення №0003771402 від 21 листопада 2016 року залишено без змін.
		 
		Не погодившись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
		 
		В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Стаття 1 Закону №185/94 передбачала, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		 
		Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
		 
		Відповідно до статті 4 Закону №185/94 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
		 
		Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (набрала чинності з 05 березня 2016 року і діяла до 08 червня 2016 року включно) було установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
		 
		Аналогічно, Постановою №342, яка набрала чинності з 09 червня 2016 року і діяла до 14 вересня 2016 року включно, установлювалось, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
		 
		В подальшому, Постановою №361 внесено зміни до Постанови №342 та збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94 з 90 до 120 календарних днів.
		 
		Вказана постанова набрала чинності з 29 липня 2016 року.
		 
		Отже, починаючи з 29 липня 2016 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, що передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94, повинні були здійснюватись у строк, що не перевищує 120 календарних днів.
		 
		Відтак, обраховуючи строк при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій позивача у період з 20 та 21 квітня 2016 року (дати відвантаження товару позивачем) та до 28 липня 2016 року необхідно застосовувати саме 90-денний строк, а з 29 липня 2016 року - 120-денний.
		 
		Подібні висновки викладено й в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №810/2756/17 (адміністративне провадження №К/9901/53777/18) та від 10 липня 2020 року у справі №824/1062/18-а (адміністративне провадження №К/9901/1961/20).
		 
		Однак, розглядаючи справу, таке правове регулювання спірних правовідносин не було враховано судами попередніх інстанцій, а тому обставини щодо правильності обрахованого контролюючим органом розміру пені в контексті приписів Постанов №342 та №361 й дат зарахування виручки - 01 та 06 вересня 2016 року, залишились неперевіреними.
		 
		Частинами 4, 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
		 
		У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
		 
		Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
		 
		Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
		 
		Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
		 
		Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
		 
		Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення й неповне з`ясування обставин справи не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" задовольнити частково.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...