Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4554/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2021. Зареєстровано: 09.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Результат оскарження 05.10.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		22.07.2021Справа №  910/4554/21
		Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
		 
		справу № 910/4554/21
		за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО";
		                   2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР";
		до 1) Головного управління Національної поліції у місті Києві
		    2) Державного підприємства "Інформаційні судові системи";
		    3) Державної судової адміністрації України;
		про захист честі,гідності та ділової репутації
		 
		За участю представників сторін:
		від позивачів: Остапенко Є.С.;
		від відповідача-1: не з`явились;
		від відповідача-2: Сушак В.М.;
		від відповідача-3: не з`явились.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ШВИДКО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНД СТАР" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Національної поліції України; 2) Державного підприємства "Інформаційні судові системи"; 3) Державної судової адміністрації України про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 неодноразово було поширено недостовірну інформацію про те, що позивачі незаконно забудовують земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, 37-А , шляхом викладення недостовірної інформації у клопотаннях, поданих на розгляд слідчого судді, у зв`язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження № 12019100000000138 від 13.02.2019.
		В подальшому недостовірна інформація була оприлюднена відповідачем-2 в мережі Інтернет шляхом розміщення тексту ухвали Голосіївського районного суду від 18.04.2019 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/4153/19); ухвали Голосіївського районного суду від 18.04.2019 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/4148/19); ухвали Голосіївського районного суду від 18.04.2019 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/4174/19); ухвали Голосіївського районного суду від 15.05.2020 по справі №752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/3796/20); ухвали Голосіївського районного суду від 15.05.2020 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/3798/20); ухвали Голосіївського районного суду від 12.08.2020 по справі № 752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/6084/20); ухвали Голосіївського районного суду від 12.02.2021 по справі №752/8115/19 (провадження № 1-кс/752/1213/21). 
		При цьому, позивач також вважає, що поширення неправдивої інформації стало також можливим через бездіяльність відповідача-3, який не забезпечив ведення Єдиного державного реєстру судових рішень з додержанням конституційного принципу презумпції невинуватості.
		Таким чином, поширення відповідачами недостовірної інформації відносно позивачів порушує їх права на ділову репутацію та може спричинити збитки у вигляді упущеної вигоди.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4554/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.04.2021.
		12.04.2021 до суду від відповідача-2 надійшов відзив.
		22.04.2021 до суду від відповідача-1 надійшов відзив.
		22.04.2021 до суду від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
		21.04.2021 до суду від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
		В судовому засіданні 22.04.2021 оголошено відкладення на 20.05.2021.
		17.05.2021 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
		19.05.2021 до суду від позивачів надійшло клопотання про заміну первісного відповідача-1 - Національну поліцію України, належним відповідачем - Головним управлінням Національної поліції у місті Києві, та пояснення по справі.
		В судовому засіданні 20.05.2021 оголошено відкладення на 24.06.2021.
		04.06.2021 до суду від Головного управління Національної поліції у місті Києві надійшов відзив.
		14.06.2021 до суду від позивачів надійшли пояснення.
		В судовому засіданні 24.06.2021 представник позивачів підтримав позовні вимоги та клопотання про заміну первісного відповідача-1 належним відповідачем.
		Представники відповідачів-2,3 не заперечували проти вказаного клопотання.
		Представник відповідача-3 в засідання суду не з`явився та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 замінено неналежного відповідача-1 - Національну поліцію України, належним відповідачем - Головним управлінням Національної поліції у місті Києві. Закрито підготовче провадження у справі №910/4554/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2021.
		Присутній у судовому засіданні 22.07.2021 представник позивачів підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. 
		Представники відповідача-2 проти позову заперечував. 
		Пердставники відповідачів 1 та 3 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.  Клопотань про відкладення розгляду справи не подали.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
		У судовому засіданні 22.07.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ «Фірма Швидко» (надалі - позивач-1) та ТОВ «Бренд Стар» (надалі - позивач-2) є замовниками будівництва об`єкта архітектури, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, 37-А, проект будівництва розроблений ТОВ «Проектні інновації».
		Згідно рішення Київської міської ради від 18.06.2009 №674/1730 «Про передачу ТОВ «Фірма Швидко» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з закладами громадського харчування, фізкультурно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом на вул. Фрунзе, 37, 37-А у Подільському районі м. Києва» позивач-1 отримав у довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 0,504 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з закладами громадського харчування, оздоровчого комплексу з підземним паркінгом.
		Цим же рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 №674/1730 «Про передачу ТОВ «Фірма Швидко» внесено зміни до Генерального плану м. Києва та проекту Планування його приміської зони до 2020 року, а саме територію, яка передається згідно до комунально-складської зони та переведено за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови, що підтверджується Витягом з містобудівного кадастру про функціональне призначення земельної ділянки згідно чинної містобудівної документації №102340/12-53/12-03-18 від 07.11.2018, наданим Департаментом містобудування та архітектури Київської міської ради.
		Позивачі зазначають, що починаючи з квітня 2019 року слідчі почали звертатися до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів позивачів. Свої клопотання посадові особи Національної поліції України обгрунтовували наступним: «Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до СУ ГУНП у м. Києві надійшла заява про зловживання владою та службовим становищем посадовими особами Департаменту містобудування КМДА та інших державних органів, які займаються дозвільними процедурами у сфері забудови у місті Києві та з порушеннями норм Земельного кодексу та Генерального плану міста Києва, погоджують проектування та будівництво об`єктів забудовникам, які також з метою їх узаконення подають до цих державних органів документи з недостовірними даними, що в свою чергу призводить до тяжких наслідків, охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам та інтересам окремих юридичних осіб. Державні службовці безпідставно, з порушенням усіх можливих норм Земельного кодексу та Генерального плану міста Києва дають можливість забудовникам проектувати та вести будівельні роботи на землі, яка не передбачена для цієї цілі.
		Так, внаслідок бездіяльності державних органів та органів державного контролю у сфері будівництва розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в м. Києві вул. Володимирська, 101; м. Київ вул. Є. Коновальця, 19; м. Київ вул. Казимира Малевича, 44, 46; м. Київ вул. Кирилівська, 37, 37 A; м. Київ перетин вул. Мілютенка та вул. Шолом-Алейхема».
		Позивачі стверджують, що відповідачем-1 неодноразово було поширено недостовірну інформацію про те, що позивачі незаконно забудовують земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, 37-А, а саме у наступних ситуаціях.
		Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г., про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Фірма Швидко». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ... м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		18.04.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/4153/19) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Фірма Швидко».
		Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Проектні інновації». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		18.04.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/4148/19) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Проектні інновації».
		Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Бренд Стар». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		18.04.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі № 752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/4174/19) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Бренд Стар».
		Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаяном Г.А. було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Бренд Стар». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		15.05.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/3796/20) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Бренд Стар».
		Слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві Єсаян ГА, було подано клопотання до Голосіївського районного суду м. Києва, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Фірма Швидко». Так, в клопотанні слідчого зазначено: «встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		15.05.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. було винесено ухвалу по справі №752/8115/19 (провадження №: 1-кс/752/3798/20) про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Фірма Швидко».
		Старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП у м. Києві Охріменком В.О. було подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особі не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. на 6 місяців, тобто до 13.02.2021 року. Так, в клопотанні слідчого зазначено: « встановлено, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»; «з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історикомістобудівні обгрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		12.08.2020 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Колдіним О.О. було винесено ухвалу №752/8115/19 (провадження №1-кс/752/6084/20), згідно з якою клопотання слідчого задоволено та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України до шести місяців, тобто до 13.02.2021 року.
		Слідчим CB УП в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві Мішкіним A.І. було подано клопотання до Подільського районного суду м. Києва, погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 Кутовим Д.В. про тимчасовий доступ до речей та документів до ТОВ «Фірма Швидко».
		16.07.2020 слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва Васильченком О.В. було винесено ухвалу по справі №758/7937/20 про надання тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Фірма Швидко».
		В даному випадку позивачі вважають недостовірною інформацію про те, що: «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко», зловживаючи службовим становищем, незаконно забудовують земельну ділянку, заздалегідь усвідомлюючи про порушення будівельних правил та неможливість здачі об`єкту будівництва в експлуатацію».
		Крім того, позивачі зазначають, що посадовою особою відповідача-1 в своєму клопотанні зазначено, що: «відповідно до відповіді Департаменту з питань архітектурно будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради встановлено, що департамент не видавав, не реєстрував документів що посвідчують право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкту будівництва за адресою: м. Київ вул. Кирилівська (Фрунзе) 37, 37 (літера "А")».
		Однак, у подальшому у тому ж самому клопотанні посадова особа відповідача-1 просили суд витребувати у ТОВ «Фірма Швидко» доступ до речей і документів, а саме: до дозволу на проведення будівельних робіт №ІУ 113173281815 від 24.11.2018.
		Старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в м. Києві Охріменком В.О. було подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Власовим Є. на 6 місяців, тобто до 13.08.2021 року. Так, в клопотанні слідчого зазначено: «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...». Позивачі стверджують, що зазначена інформація є недостовірною.
		12.02.2021 року слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. було винесено ухвалу №752/8115/19 (провадження №1-кс/752/1213/21), згідно з якою клопотання слідчого задоволено та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100000000138 від 13.02.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України до шести місяців, тобто до 13.08.2021 року.
		Позивачі зазнають, що у вказаних вище документах міститься недостовірна інформація, яка була повідомлена необмеженому колу осіб, оскільки клопотання, в яких вона була викладена мали можливість прочитати як мінімум чотири особи - працівник канцелярії, що його реєстрував, секретар, помічник і безпосередньо суддя, що його розглядав. А також, ця недостовірна інформація була повторно відображена в зазначених ухвалах суду, які, в тому числі, оприлюднені відповідачем-2 шляхом розміщення текстів ухвал від у справі №752/8115/19 в мережі Інтернет на веб-портлі: http://reyestr.court.gov.ua, без проведення процедури знеособлення.
		З огляду на викладене, позивачі вважають, що інформація щодо них, поширена відповідачем-1 та відповідачем-2, є недостовірною; поширена інформація стосується позивачів, оскільки містить негативні твердження щодо дії та бездіяльності саме позивачів - ТОВ «Фірма Швидко» та ТОВ «Бренд Стар»; поширення зазначеної інформації порушує немайнові права позивачів на ділову репутацію та може спричиняти збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки спотворює інформацію щодо наявності дозвільної документації на будівництво/законності будівництва, відповідно, потенційні покупці нерухомого майна можуть відмовлятися від укладання договорів з позивачами, як забудовниками, оскільки недостовірна інформація щодо незаконності дій позивачів оприлюднена, в тому числі, в мережі Інтернет в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Таким чином, позивачі стверджують, що 
		- Інформація щодо Позивачів була поширена Відповідачем -1 та відповідачем - 2.
		- Поширена інформація стосується Позивачів, оскільки містить негативні твердження щодо дії та бездіяльності саме позивачів - ТОВ «Фірма Швидко» та ТОВ «Бренд Стар».
		- Зазначена інформація є недостовірною оскільки не відповідає дійсності. 
		Інформація про незаконність будівництва та порушення вимог земельного законодавства не відповідає дійсності (є недостовірною), оскільки до цього часу не існує судового рішення, яке б встановило такий факт.
		Інформація про здійснення будівництва за відсутності дозволу Міністерства культури також є недостовірною.
		Інформація щодо того, що будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва є недостовірною, оскільки рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 року №674/1730 внесено Зміни до Генерального плану міста Києва, територію, що передана в оренду ТОВ «Фірма «Швидко» переведено за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови. 
		Інформація про те, що будівництво здійснюється без належних дозвільних документів є недостовірною, оскільки ТОВ «Фірма Швидко» отримано дозвіл на проведення будівельних робіт №ІУ 113173281815 від 24.11.2018.
		Поширення зазначеної інформації порушує немайнові права позивачів на ділову репутацію та може спричиняти збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки спотворює інформацію щодо наявності дозвільної документації на будівництво/законності будівництва, відповідно, потенційні покупці нерухомого майна можуть відмовлятися від укладання договорів з позивачами, як забудовниками, оскільки недостовірна інформація щодо незаконності дій Позивачів оприлюднена, в тому числі, в мережі Інтернет в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Недостовірна інформація поширена в мережі Інтернет відповідачем-2, при цьому володільцем цієї інформації, згідно підпункту 4 пункту 1 Розділу I Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої Ради Правосуддя №1200/0/15-18 від 19.04.2018 є відповідач-3.
		Таке поширення стало можливим через бездіяльність відповідача-3, оскільки відповідач-3 не забезпечив ведення Єдиного державного реєстру судових рішень 3 додержанням конституційного принципу презумпції невинуватості.
		З огляду на викладене, позивачі звернулись до суду з даним позовом про:
		- визнання недостовірною та такою, що порушує права на недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену Національною поліцією України шляхом подання клопотань в межах кримінальних проваджень щодо того, що: «...будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «...з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами», «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко» та ТОВ «Бренд Стар» незаконно забудовують земельну ділянку»; «розпочато роботи та ведеться будівництво без належних дозвільних документів в ...м. Київ вул. Кирилівська 37, 37 А...»;
		- визнання недостовірною та такою, що порушує права на недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену Державним підприємством «Інформаційні судові системи в мережі Інтернет «...будівництво організовано всупереч генеральному плану м. Києва та вимогам земельного законодавства»; «...з Міністерством культури України не погоджувались та не надавались історико-містобудівні обґрунтування, проекти будівництва, реконструкцій, дозволи на виконання земельних робіт за вказаними адресами»; «посадові особи «ТОВ «Фірма «Швидко» та ТОВ «Бренд Стар» незаконно забудовують земельну ділянку».
		- зобов`язання Державного підприємства «Інформаційні судові системи» знеособити інформацію, яка будь-яким чином дозволяє ідентифікувати ТОВ «Фірма Швидко» та ТОВ «Бренд Стар» у документах, розміщених за адресами: https://reyestr.court.gov.ua/Review/81749637, https://reyestr.court.gov.ua/Review/81749639, https://reyestr.court.gov.ua/Review/81750215, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93672045; https://reyestr.court.gov.ua/Review/95147303, в тому числі, інформацію щодо назви, адреси реєстрації, забудови тощо, назви контрагентів, їх місць реєстрації та інші реєстраційні дані, а також будь-яких інших документах, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в яких надається оцінка законності дій позивача, окрім судових рішень, які набрали законної сили.
		- визнання неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації щодо незабезпечення ведення Єдиного державного реєстру судових рішень з додержанням конституційного принципу презумпції невинуватості.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
		Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Частиною 4 статті 32 Конституції України гарантовано кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Інформація, тобто документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, є видом нематеріальних благ, щодо якого можуть виникати цивільні права і відносини. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
		Основні правила щодо ведення інформаційної діяльності, тобто одержання, використання, поширення та зберігання інформації і захисту прав суб`єктів інформаційних відносин містяться у статтях 32 і 34 Конституції України, а також у Цивільному кодексі України та Законі України "Про інформацію".
		Згідно з статтею 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 200 Цивільного кодексу України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 Цивільного кодексу України).
		Згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація з обмеженим доступом не може бути поширена.
		Стаття 6 пункт 2 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може перешкоджати владі інформувати громадськість про кримінальні провадження, але вона вимагає аби влада робила це стримано і делікатно, як того вимагає повага презумпції невинуватості.
		Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами досудового розслідування.
		Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactarasy.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).
		Відповідно до положень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Тобто, лише встановлення судом наявності всіх чотирьох елементів правопорушення в їх сукупності може мати наслідком притягнення відповідача до відповідальності за поширення недостовірної інформації, в той час як відсутність одного із елементів такого правопорушення свідчить про відсутність в діях відповідача складу такого правопорушення.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		З матеріалів справи вбачається, що правоохоронними органами у рамках кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється досудове розслідування.
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 4 підрозділу 2 Розділу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела
		Пункт 2.17 підрозділу 2 розділу 2 вказаного Положення передбачає, що при внесенні до Реєстру фабули кримінального правопорушення в обов`язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.
		Відтак, інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, не порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскільки не створила уявлення про позивачів, як підозрюваного/винного у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Таким чином, з урахуванням того, що здійснюється досудове розслідування, відповідачі не порушили принципи презумпції невинуватості, положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджували про винуватість позивачів та не поширювали інформацію яка є інформацією з обмеженим доступом і є охоронюваною законом таємницею досудового розслідування.
		Отже, у діях відповідачів щодо подання до суду клопотань, пов`язаних з досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні, та оприлюднення ухвал суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не міститься юридичного складу правопорушення про порушення права на повагу до ділової репутації позивачів оскільки органи досудового розслідування не поширювали інформацію про позивачів. 
		Так, посилання позивачів про те, що при подачі до суду клопотань з ним мали можливість ознайомитись працівники суду не підпадають під ознаки поширення. 
		Розміщення на офіційному сайті судової влади інформації про кримінальні провадження здійснено відповідно до закону і також не є поширенням недостовірної інформації.
		Крім того, позивачі необґрунтовано посилаються на те, що інформація є недостовірною, оскільки наявність чи відсутність складу злочину встановлюється остаточним рішенням прийнятим у кримінальному провадженні. Відтак, оскільки остаточне рішення у кримінальному провадженні не прийнято, відсутні підстави для визнання інформації недостовірною і відтак, відсутні підстави для спростування недостовірної інформації.
		Також, щодо вимоги про знеособлення інформації щодо позивачів у Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до статуту Державного підприємства «Інформаційні судові системи» затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.11.2019 №1142 Підприємство є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України (далі - «Уповноважений орган управління») (копія статуту додається).
		Підприємство створено з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів; організації збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах державних реєстрів; надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення судів; задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки та техніки; підвищення ефективності здійснюваної діяльності, взаємовигідного співробітництва, забезпечення економічних, суспільнокорисних потреб та інтересів юридичних і фізичних осіб; Забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі в умовах особливого періоду, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.
		Законом України «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон) визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.
		Так частиною 1 статті 3 Закону встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
		Так, відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої Ради Правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок), Підприємство є адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) та вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України".
		Законом визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону, тобто у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості:
		1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
		2) реєстраційні номери транспортних засобів; 
		3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;
		4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні;
		5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
		Таким чином, дані, які позивачі вимагають знеособити, не є такими, що підпадають під дію наведеної вище норми, а тому відсутні правові підстав для задоволення відповідної вимоги позивачів. 
		З мотивів безпеки у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, можуть не зазначатися відомості щодо імен (ім`я, по батькові, прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу.
		З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів.
		Порядком встановлено, що Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.
		Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС.
		Пунктом 3 Розділу IV Порядку встановлено, що адміністраторові забороняється виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їx реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом.
		Порядок Оброблення адміністратором інформаційних ресурсів Реєстру встановлено Розділом IV Порядку.
		Так, зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження.
		Таким чином, вичерпний перелік підстав та перелік інформації, що може бути обмежено для загального доступу встановлений Законом, а повноваження Підприємства, як адміністратора Реєстру визначені Порядком.
		З огляду на викладене, у підприємства відсутні правові підстави самостійно здійснювати аналіз інформації, яка міститься в Реєстрі, зокрема, надавати тлумачення питань функціонування Реєстру/доступу до Реєстру, здійснювати ідентифікацію/тлумачення змісту судових рішень, які містяться в Реєстрі, аналізувати їх зміст, проводити облік/здійснювати моніторинг судових рішень за сторонами судових справ, статусом сторін тощо. А надання доступу до Реєстру є функціональними обов`язками Підприємства встановленими, законом та Порядком.
		Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Отже, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено, а судом не встановлено наявність у клопотаннях відповідача-1 інформації, яка в розумінні законодавства України є недостовірною (неправдивою) інформацією, що шкодить діловій репутації позивачів, а також факту вчинення дій відповідачами щодо розповсюдження недостовірної (неправдивої) інформації щодо позивачів, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивачів.
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 09.08.2021.
		 
		  
		 
		Суддя                                                                                                     А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...