Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/3275/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2021. Зареєстровано: 10.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2021.
Дата набрання законної сили: 08.09.2021
Номер судового провадження: 2/381/216/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
		________________________________________________________________________________
		 
		                                                                
		2/381/216/21
		381/3275/20 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,
		з участю секретаря Момот Л.С., 
		за участю представника позивача ОСОБА_1 
		за участю представника відповідача Чикалова Р.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		17.12.2020 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 2 641, 76 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.11.2019 на станції Фастів, відповідно до проїзного документа ВА № 094100 (поїзд №142 ШБ) вона сідала в потяг. Так, як провідник, погано закріпив люк, який знаходиться над східцями в тамбурі вагона, коли ОСОБА_2 почала підійматися по східцях, то цей люк вдарив її по голові і спричинив тілесні ушкодження. Позивача посадили в потяг, але на станції «Київ-Пасажирський в неї погіршився стан здоров`я, позивач почала втрачати свідомість і їй викликали швидку допомогу. Про цей випадок було складено Акт про нещасний випадок, що стався на залізниці із застрахованим пасажиром. З 04.11.2019 по 13.11.2019 позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ» з діагнозом: струс головного мозку, забій, крововилив лобної ділянки голови зліва, артеріальна гіпертензія 2-го ст. ДЕ І-ІІ ст. вестибулопатія. Всього на лікування згідно чеків позивач витратила 5 641, 76 грн. Позивач вважає, що халатними діями працівників АТ «Українська залізниця» їй було завдано також моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала у зв`язку з нанесенням їй тілесних ушкоджень. Крім фізичного болю, позивач зазнала і душевних страждань, що виявляється у тяжких спогадах після пережитого. В неї було сильне нервове напруження. В результаті тілесних ушкоджень в позивача взагалі змінився її життєвий ритм та вона, до сих пір, змушена терпіти додаткові незручності. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 30 000 грн. Позивач зверталась до відповідача із заявою вирішити питання про відшкодування шкоди у добровільному порядку, однак результатів не було. Страхова компанія їй виплатила 3000 грн, що стосується моральної шкоди, то їй було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2020 дана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання. 
		04.08.2021 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просить стягнути на її користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2 641, 76 грн, завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1816 грн, витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в сумі 4 000 грн, одночасно долучила розрахунок витрат.
		В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, повідомила, що уточнену позовну заяву відповідач отримав 02.07.2021.
		В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, 04.08.2021 направив на адресу суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти позову заперечує, оскільки тілесні ушкодження позивачу не були нанесені в результаті протиправних дій провідника пасажирського потягу, а в результаті нещасного випадку. Вважає, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, бо підйомна платформа в тамбурі пасажирського вагону не є джерелом підвищеної небезпеки. Враховуючи, що тілесні ушкодження пасажир отримала в результаті нещасного випадку, відповідно заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди є також безпідставною.
		Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		       Під час розгляду справи судом встановлено, 11.06.2019 складено Акт про нещасний випадок, що стався на залізниці із застрахованим пасажиром, а саме про те, що ОСОБА_2 була пасажиром поїзда № 142 сполученням Львів - Бахмут, проїжджала за проїзним документом серії ВЛ № 094100, 02.11.2019 о 04 год 43 хв та одержала травму у поїзді на ст. Фастів, а саме: при посадці в поїзд взялась за поручень площадки, яка вдарила жінку по голові, в ліву частину чола.
		Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 9079/1070, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 04.11.2019 по 13.11.2019 із діагнозом: ЧМТ (02.11.2019), струс головного мозку. Забій, крововилив лобної ділянки голови зліва. Артеріальна гіпертензія ІІ ст. ДЕ І-ІІ ст. вестибулома.
		Згідно наданих квитанцій з аптеки, загальна сума витрачених ОСОБА_2 коштів на ліки становить 4497, 76 грн.
		З огляду на Акт про надані медичні послуги для пацієнта ОСОБА_2 від 04.11.2019, вартість комп`ютерної томографії мозку становила 900 грн.
		Діагностика зору ОСОБА_2 , згідно замовлення № Ф1-о3-0009763 від 11.11.2019 становила 280 грн.
		Згідно проїзного документа ВЛ № 094101 на ім`я ОСОБА_2 , вартість квитка по маршруту пасажира складала 57, 87 грн.
		10.09.2020 Кушпіль звернулась до АТ «Українська залізниця» із претензією про добровільну виплату матеріальної та моральної шкоди.
		Листом від 15.10.2020 за № ЦЛ-18/666 ОСОБА_2 повідомлено, що у її випадку було складено акт, за яким ОСОБА_2 звернулась до страхової компанії «Арсенал-асистанс» за компенсацією матеріальних збитків і отримала компенсацію в розмірі 3 000 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернення за захистом своїх порушених прав до суду.
		       Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		       Згідно п.2 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 14 серпня 1996 р. N 959 (далі Положення), застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.
		       Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток ( АБЗ. 2 П. 3 Положення).
		       Як встановлено судом, позивач мала квиток - ВЛ № 094101, отже в розумінні вимог аб.2 п. 3 Положення, є застрахованою особою. 
		       Підпунктом «в» пункту 7 Положення передбачено, що страховим випадком є тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.
		       Перевізник на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинен скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка ( абз. 3 п 9 Положення).
		       Як зазначено,11.06.2019 було складено Акт про нещасний випадок, провідником поїзда №142 Пасажирського вагонного депо Львів, що стався на залізниці із застрахованим пассажиром - ОСОБА_2 .
		       Таким чином, факт настання нещасного випадку на залізничному транспорту, що з огляду на вимоги Положення є страховим випадком доведено позивачем належними доказами.
		       Позивачем було направлено Лист-претензію до відповідача стосовно відшкодування їй матеріальну та моральну шкоду але Департаментом з організації внутрішніх та міжнародних пасажирських перевезень було надано відповідь про те, що Страховою компанією «Арсенал-асистанс» за компенсацію матеріальних збитків виплачено 3000,00 грн. даний факт не заперечується представником позивача в судовому засіданні.
		       Разом з тим, визначена позивачем загальна сума матеріальних збитків становить 5641, 76 грн, що підтверджено наданими доказами у справі - медичної картки стаціонарного хворого № 9079/1070і з призначенням лікування та наданих квитанцій з аптеки, та плата за надання медичних послуг (вартість комп`ютерної томографії мозку становила 900 грн., діагностика зору ОСОБА_2 , згідно замовлення № Ф1-о3-0009763 від 11.11.2019 становила 280 грн.).
		Таким чином, загальна сума витрачених ОСОБА_2 коштів на ліки становить 4497, 76 грн., а з врахуванням отримання нею 3000 грн від страховика, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача 2641,76 грн матеріальних збитків. 
		Відповідачем не надано доказів оспорювання страхової виплати.
		       Крім того, заперечення представником відповідача заподіяння шкоди саме джерелом підвищеної небезпеки, не позбавляє обов`язку відповідача по відшкодуванню шкоди позивачу як застрахованому пасажиру від нещасних випадків на транспорті. 
		       Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
		       Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		       Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2808цс15.
		       Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст. ст. 36, 37 закону №1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст.1194 ЦК України.
		       Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст.1194 ЦК, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
		       Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 754/1114/15-ц.
		       Відповідачем не надано доказів оспорювання страхової виплати.
		       Крім того, заперечення представником відповідача заподіяння шкоди саме джерелом підвищеної небезпеки, не позбавляє обов`язку відповідача по відшкодуванню шкоди позивачу як застрахованому пасажиру від нещасних випадків на транспорті. 
		       При розгляді справи судом встановлено, що до розміру відшкодування матеріальних збитків позивачем було включено і витрати понесені нею за квиток, що становить 57,87 грн, однак належних доказів того, що нею не було використано даний проїзний квиток за призначенням, суду надано не було. 
		       Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		       Відповідно до положень ст.55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		       Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		       Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		       Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.
		       Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн, посилаючись на те, що халатними діями працівників АТ «Українська залізниця» їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала у зв`язку з нанесенням їй тілесних ушкоджень. Крім фізичного болю, позивач зазнала душевних страждань, що виявляється у тяжких спогадах після пережитого. В неї було сильне нервове напруження. В результаті тілесних ушкоджень в позивача взагалі змінився її життєвий ритм та вона, до сих пір, змушена терпіти додаткові незручності.
		       Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною та достатньою аби компенсувати людські страждання, тому її розмір може мати суто умовний вираз.
		       Відповідно до ст.23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
		Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт травмування позивача стався в наслідок нещасного випадку, що призвело до перебування позивача на стаціонарному лікуванні в КЕП ФРР «Фастівська ЦРЛ» і в свою чергу позбавило позивача зміни повсякденного життя, а тому суд вважає з відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн. моральної шкоди .
		       В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, суд дійшов такого висновку.
		Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		       Позивач зазначила про стягнення з відповідача на її користь витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, однак, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження суми понесених нею витрат на правничу допомогу.
		       Враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на вимогах Закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, з урахуванням встановлених судом обставин, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
		Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на наведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн.
		Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України, на підставі 15,16,23,1167,1168,1172,1187,1191,1193, 1194 ЦК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариство «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнах.: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн та моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнах.: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 840 грн.
		В іншій частині заявлених вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 09.08.2021.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		       Головуючий суддя                                                        Г.В.Соловей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...