Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/19887/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2021. Зареєстровано: 10.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2021.
Дата набрання законної сили: 29.07.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4820/863/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                                                               Справа № 686/19887/19
		Провадження № 22-ц/4820/863/21
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29 липня 2021 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
		                секретар судового засідання Кошельник В.М.,
		з участю позивача, представників сторін, 
		       
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козак О.В. від 02 квітня 2021 року.
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		       У липні 2019 року позивач, звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів вказував, що Генеральною прокуратурою України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201600000000612 від 29.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
		В межах даного кримінального провадження йому 24.04.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		Обставини здійснення досудового розслідування, а також численні офіційні повідомлення органу досудового розслідування, його керівництва у ЗМІ та мережі Інтернет вказують на те, що кримінальне провадження спрямоване безпосередньо на кримінальне переслідування позивача та його сім`ї.
		Також дії та поведінка органу досудового розслідування та процесуального керівника свідчать, що справа мала політично вмотивований характер та спрямована саме проти ОСОБА_1 за його політичні переконання та принципову позицію і саме з моменту реєстрації кримінального провадження.
		В межах даного кримінального провадження за місцем його проживання та за місцем його роботи 09-10 листопада 2016 року проводилися обшуки, які супроводжувалися грубим поводженням та нахабством з боку слідчих і прокурорів. Під час обшуків вилучено його особисте майно та грошові кошти. Обшуки навмисно проводилися в день його 65-річчя тощо.
		Прокурором до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		08 травня 2018 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ухвалено рішення, яким до нього застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Прокурором на зазначене судове рішення подано апеляцію. Апеляційним судом м. Києва зазначене рішення місцевого суду залишено без змін.
		У результаті таких безпідставних та незаконних дій слідчого та прокурора значно погіршився його стан здоров`я. Після проведення обшуків, допитів та судових засідань він дуже хвилювався, стан його здоров`я погіршувався, у зв`язку з чим він неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
		26 жовтня 2018 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В. закрито кримінальне провадження № 4201600000000612 від 29.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в частині стосовно ОСОБА_1 за відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення».
		Однак майно, вилучене у нього, досі йому не повернуто, що також тягне моральні страждання тощо.
		Такими неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури йому заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди, яка крім іншого, полягає і в душевних та фізичних стражданнях, у приниженні честі та гідності, псуванні ділової репутації, авторитету, положення в суспільстві та громаді тощо.
		Право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.
		Для встановлення того, чи мав місце факт психотравмуючої дії внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування та прокуратури, призначено та проведено експертизу.
		Відповідно до висновків психологічної експертизи від 14.05.2019 року, виконаної за його замовленням, ситуація тривалого розслідування кримінального провадження та притягнення до кримінальної відповідальності як підозрюваного у скоєнні тяжкого злочину постала для нього тривало психотравмуючою, призвела до необхідності багаторічного відстоювання своїх прав, обумовила негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер існування його особистості, порушила його суспільну репутацію, викликавши появу та тривалу фіксацію негативних психологічних переживань (моральних страждань). Розмір компенсації моральних страждань, спричинених йому обставинами вищезазначеної ситуації, становить 360 мінімальних заробітних плат (з 01.01.2019 року визначено у розмірі 4173 грн.), що відповідає 1502280 грн. 
		Також йому незаконними діями слідчого та прокурора заподіяно і матеріальну шкоду у розмірі 97485 грн., яка складається із оплати надання йому юридичної (правової) допомоги у розмірі 63937 грн.; проведення психологічної експертизи у розмірі 16000 грн., проїзду до місця проведення слідчих дій та до суду у розмірі 11355,02 грн., витрат на лікування у розмірі 6193 грн.
		Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, але також і момент, коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
		Тому вважає, що неправомірне переслідування його почалося 29.02.2016 року. Крім цього, підозра ґрунтувалася на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом.
		Вказана справа розслідувалася майже три роки, поза межами будь-яких розумних строків. Позивача на цей же термін позбавлено права користуватися належним йому майном, вилученим під час обшуку, обмежено у вільному пересуванні (крім іншого, вилучено закордонні паспорти).
		Незаконні дії органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури завдали йому та його сім`ї моральних втрат, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення ділової репутації честі та гідності тощо.
		Посилаючись на норми Закону України «Про порядок відшкодування, шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь завдану Генеральною прокуратурою України (Офісом Генерального прокурора) майнову шкоду у розмірі 97485,97 грн. та моральну шкоду у розмірі 1700280 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 52000 грн. та зобов`язати Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з Державного бюджету України на його користь вказані кошти. 
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 01.07.2020 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до відповідача - Старшого слідчого з ОВС слідчого відділу управління з розслідування злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України - Хранівського Андрія Анатолійовича, а провадження в справі в цій частині закрито.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2021 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь   ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , пошт.індекс: АДРЕСА_1 ) 63594 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу в кримінальній справі, 144000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 6006 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу в цивільній справі, а всього 213600 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати рішення суду як незаконне і постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю. На думку апелянта, судом неповно з`ясовано обставини справи та неналежно оцінено докази. Не враховано, що кримінальне провадження №4201600000000612 зареєстровано 29.02.2016 року і супроводжувалося низкою слідчих та процесуальних дій, направлених проти ОСОБА_1 . Судом не взято до уваги, що 24.04.2018 року йому повідомлено про підозру у нібито вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України і саме по дорозі до Печерського районного суду м. Києва у нього стався гіпертонічний криз та госпіталізація, що підтверджує прямий причинний зв`язок між цими подіями. Тому вважає хибним висновок суду про відсутність причинного зв`язку між кримінальним провадженням із захворюванням та госпіталізацією ОСОБА_1 .
		Судом не враховано, що після стаціонарного лікування за приписами лікарів він купував ліки та проходив додаткові обстеження, вартість яких складає 6193 грн. Також не враховано, що витрати на проїзд (надано посадочні документи на потяг), пов`язані із кримінальним провадженням відносно нього. Суд також безпідставно не взяв до уваги висновок експерта №1-14/05 від 14.05.2019 року на підтвердження розміру моральної шкоди і не стягнув витрати, понесені ним на проведення зазначеної експертизи у розмірі 16000 грн.
		Судом залишено поза увагою, що майно, вилучене у позивача під час обшуку 09-10.11.2016 року, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду лише у лютому 2021 року зобов`язано повернути йому, тобто, 5 років він був позбавлений права користуватися своїм майном, що суттєво впливає на розмір моральної шкоди. Не враховано, що обшук в його житлі проведено саме в день його 65-річчя, коли зібралися гості, з метою його компрометації. Апелянт не погоджується із висновками суду щодо часткового відшкодування його витрат на правову допомогу в цій справі. 
		В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду як незаконне і відмовити в позові. Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, тому не може нести відповідальність за дії інших суб`єктів. Державна казначейська служба України та її територіальні органи у порядку Постанови КМУ №845 від 03.08.2011 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ» лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідають за зобов`язаннями Держави або державних органів. На думку апелянта, суд безпідставно обрахував моральну шкоду позивачу за період з 09.11.2016 року по 26.10.2018 року, хоча статус підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 набув 24.04.2018 року, а отже, саме з цього часу він перебував під слідством. Крім того, у разі наявності у позивача права на відшкодування шкоди внаслідок незаконності у діях органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодування шкоди повинно відбуватися в розмірах і порядку, передбачених законодавством України.
		В апеляційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди; скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу і провадження у справі в цій частині закрити. На думку апелянта, хибним є висновок суду щодо обчислення строку кримінального переслідування позивача з 09.11.2016 року (проведення обшуку) по 26.10.2018 року. Проведення слідчих процесуальних дій в рамках кримінального провадження, у тому числі обшуків, не свідчить про незаконність дій прокуратури щодо позивача і не тягне наслідків цивільно-правового характеру. ОСОБА_1 перебував під слідством з 24.04.2018 року - повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, по 26.10.2021 року - винесення постанови про закриття кримінального провадження, тобто, 6 місяців і 4 дні. Тому розмір відшкодування моральної шкоди, на який може претендувати позивач, становить 36000 грн. (6 місяців х 6000 грн.). Позивач повинен довести також наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Тому вважає хибним висновок суду про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 144000 грн.
		Вважає також помилковими висновки суду щодо стягнення витрат на юридичну допомогу, оскільки встановлений чинним законодавством порядок відшкодування суми, сплаченої громадянинові у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, позивачем не дотримано. Вважає, що справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі має бути закрито відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Офіс Генерального прокурора вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. 
		В засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, проти апеляційних скарг відповідачів заперечили, посилаючись на їх безпідставність. 
		Представник Офісу Генерального прокурора підтримав апеляційні скарги відповідачів, проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив.
		Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідачів слід  залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково, з таких підстав.
		Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід змінити.
		Так, судом встановлено, що 29.02.2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, номер кримінального провадження 4201600000000612 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (а.с.82 т.1).
		09-10.11.2016 року в рамках вказаного кримінального провадження, на підставі постанови слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2016 р., прокурором проведено обшук в приміщенні житлового будинку та прибудинкових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 , - за місцем проживання позивача. В ході проведення обшуку в будинку було виявлено та вилучено майно (а.с.106 т.1).
		24.04.2018 року ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 4201600000000612 від 29.02.2016 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, тобто розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах (а.с.89-94 т.1).
		Постановою від 26.10.2018 року прокурора у кримінальному провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С.В. закрито кримінальне провадження № 4201600000000612 від 29.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в частині стосовно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України -  встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.108-116 т.1).
		В рамках кримінального провадження № 4201600000000612 від 29.02.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/20140/18-к) від 08.05.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Покладено на підозрюваного обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Визначено строк дії обов`язків до 23 червня 2018 року включно.
		12.06.2018 року на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 08.05.2018р. (справа № 757/20140/18-к) захисник Суховій М.М., який діяв в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , передав детективу НАБУ паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 (а.с.166 т.1).
		Також в рамках вказаного кримінального провадження:
		- 07.05.2018 року було проведено допит ОСОБА_1 в якості підозрюваного (а.с.179 т.1);
		- ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18.06.2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 13.03.2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України Василенка С.М. та надано дозвіл на проведення позапланової ревізії фінансово - господарської діяльності ПАТ «Хмельницькобленерго» при будівництві ПС 110/10 кВ «Прибузька», а також з інших питань, за період з 01.01.2013 по 01.11.2016 та ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, якою внесені виправлення у резолютивну частину тексту ухвали слідчого судді від 13 березня 2017 року. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора Василенка С.М. щодо надання дозволу на проведення позапланової ревізії фінансово - господарської діяльності ПАТ «Хмельницькобленерго» при будівництві ПС 110/10 кВ «Прибузька», а також з інших питань, - повернути особі, яка його подала (а.с.31-34 т.1);
		- ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2021 року (справа №686/21088/20) частково задоволено скаргу адвоката Суховія М.М., подану в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність процесуального керівника, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 4201600000000612 від 29.02.2016 року. Вказаною ухвалою зобов`язано уповноважених осіб у володінні яких знаходиться тимчасово вилучене майно та в провадженні яких знаходиться кримінальне провадження №4201600000000612, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.02.2016 року повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене під час проведення обшуку на земельній ділянці з кадастровим номером 6825083600:03:07:0351 та в приміщеннях житлового будинку і інших прибудинкових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 , майно. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що вищевказане майно слід вважати тимчасово вилученим, оскільки прокурором та слідчим не доведено, що відповідно до ст.234 КПК України було надано дозвіл на проведення обшуку саме для відшукання вказаних речей, ухвала про накладення арешту на перелічене майно в матеріалах кримінального провадження відсутня, що підтвердив слідчий та прокурор в судовому засіданні.
		З метою отримання правової допомоги в кримінальному провадженні 03.11.2017 року між Адвокатським об`єднанням "Печерське об`єднання адвокатів" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого Об`єднання зобов`язалось надати Клієнту правову допомогу у кримінальних провадженнях, органах прокуратури та суду усіх рівнів. Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що гонорар встановлюється за погодженням між Адвокатом (Адвокатами) та Клієнтом, який визначається в Додатку до цього договору (а.с. 118 т.1).
		Згідно акта виконаних робіт від 01.06.2019 року адвокатами АО «Печерське об`єднання адвокатів» по зазначеному Договору надано наступні види правової допомоги ОСОБА_1 : захист прав та законних інтересів та представництво клієнта у кримінальному провадженні № 4201600000000612 від 29.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, в органах досудового розслідування; захист прав та законних інтересів та представництво клієнта у кримінальному провадженні кримінальному провадженні №4201600000000612 від 29.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, в судових органах; звернення з адвокатськими запитами про надання інформації, копій документів, необхідних Адвокату для надання правової допомоги Клієнту; збір відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку; надання усних та письмових консультацій Клієнту. Виконані роботи (надані послуги) Виконавцем надано якісно, своєчасно у повному обсязі, претензій до виконання робіт замовник не має. Відповідно до п.4 договору ОСОБА_1 оплачено Гонорар шляхом перерахування на рахунок АО «Печерське об`єднання адвокатів» грошових коштів у розмірі 63937 грн. (а.с.120 т.1).
		Також, при наданні адвокатом Суховій М.М. правової допомоги у кримінальному провадженні №4201600000000612 від 29.02.2016 року 04.12.2017 року було укладено Договір №2-04/12 про проведення економічної експертизи з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз", предметом якого є проведення виконавцем економічної експертизи з питань викладених у заяві б/н від 01.12.2017 року, що є невід`ємною частиною даного договору. Вартість послуг Виконавця по даному договору становить 33000 грн. (а.с.15, 23-25 т.1).
		На виконання вказаного договору було проведено судово-економічну експертизу та виготовлено висновок експерта №2-14/12 від 14.12.2018 року (а.с.16, 26-30 т.1).
		За проведення вказаної експертизи АО "Печерське об`єднання адвокатів", згідно платіжного доручення №30 від 21.12.2018 року сплачено 28000 грн. (а.с.142 т.2).
		16.07.2018 року між АО "Печерське об`єднання адвокатів" та ПП АФ "Соловій-Аудит" було укладено договір про надання інших аудиторських послуг, а саме Виконавець висловить свою думку щодо достовірності та відповідності чинному законодавству України Договору підряду № Т-1 від 05.04.2013 року укладеного між ПАТ "Хмельницькобленерго», у якості Замовника та ТзОВ "Аркопласт", у якості Підрядника (а.с.37-39 т.1).
		Згідно акту здачі-приймання Експертного висновку по договору від 16.07.2017 року складеного 24.07.2017 року (а.с. 40 т.1), Виконавець передав Замовнику належно оформлений Експертний висновок, договірна ціна за надання послуг складає 32400 грн.
		02.08.2018 року АО "Печерське об`єднання адвокатів" на рахунок ПП АФ "Соловій-Аудит" було сплачено згідно платіжного доручення №19 від 02.08.2018 року 32400 грн. (а.с.143 т.2).
		Клопотанням від 06.09.2018 року захисник Соловій М. просив долучити вказаний висновок ПП АФ "Соловій-Аудит" до матеріалів провадження. Листом детектива НАБУ Жидкова В.Л. від 13.09.2018 року № 0411-188/34966 захиснику Суховій М.М. за результатами розгляду його клопотання від 06.09.2018 року повідомлено, що надані ним документи долучені до матеріалів вказаного кримінального провадження та будуть враховані під час досудового розслідування (а.с.151 т.2).
		Згідно дублікатів квитанцій АТ КБ «Приватбанк» від 30.07.2018 року та від 20.12.2018 року ОСОБА_1 сплатив Адвокатському об`єднанню «Печерське об`єднання адвокатів» відповідно 29574 грн. та 34020 грн. - оплата згідно договору від 03.11.2017 року за юридичні послуги (а.с.128-129 т.1).
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою прокурора від 26.10.2018 року у кримінальному провадженні закрито кримінальне провадження №4201600000000612 від 29.02.2016 року в частині стосовно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, тому позивач має право на відшкодування шкоди державою в розмірах і порядку, визначених Законом № 255/94-ВР. Враховуючи ступінь страждання позивача від безпідставного обвинувачення у вчиненні злочину, застосування до нього запобіжного заходу, вилучення майна під час обшуку, втрату позивачем ділової репутації, тривалість обмеження його конституційних прав (з 09.11.2016 року - дня проведення обшуку по 26.10.2018 року, що становить 24 місяці) відшкодування моральної шкоди на користь позивача слід стягнути в розмірі 144000 грн. Підлягають стягненню на користь позивача 63594 грн. витрат, понесених ним на правову допомогу у кримінальному провадженні, а також 6006 грн. понесених витрат на правову допомогу у цій справі.
		Проте з цими висновками суду не можна повністю погодитися, зважаючи на таке.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		За змістом ч.ч.1-2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. 
		Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст.  4 Закону № 266/94-ВР).
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч.5-6 ст.4 Закону № 266/94-ВР).
		Згідно з ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд першої інстанції правильно констатував, що сам факт перебування позивача під слідством, закриття кримінального провадження за відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення свідчить про незаконність повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, і є достатньою підставою для отримання компенсації від держави у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». 
		Разом з тим, при визначенні періоду перебування позивача під слідством суд припустився помилки.
		Так, як вбачається з витягу з ЄРДР кримінальне провадження 4201600000000612 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відкрите по такому факту: «Службові особи ТОВ «Аркопласт» та його представництва, ТОВ «Аркопласт України», діючи за попередньою змовою з керівництвом ПАТ «Хмельницькобленерго», ТОВ «Подільський енергоконсалтинг» та іншими невстановленими особами, достовірно знаючи, що роботи передбачені договором підряду №Т-1 від 05.04.2013 року між ПАТ «Хмельницькобленерго» та ТОВ «Аркопласт» у повному обсязі невиконані, привласнили кошти ПАТ «Хмельницькобленерго» на суму понад 8 млн. грн., чим спричинили збитки зазначеному товариству на вказану суму. Відповідно до інформації Служби безпеки України вищевказані дії можуть бути вчинені з метою фінансування сепаратистської діяльності на тимчасово окупованій території півострова Крим. (а.с.82, том 1).
		Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Твердження позивача, що неправомірне переслідування його почалося 29.02.2016 року, з часу відкриття кримінального провадження, оскільки органи державної влади сприймали його як підозрюваного до офіційного повідомлення про підозру, не ґрунтується на достатніх та допустимих доказах. 
		Так, посилання позивача на здійснення щодо нього негласних оперативно-розшукових заходів до повідомлення про підозру (прослуховування телефону) не ґрунтується на жодних доказах.
		В матеріалах справи також відсутні офіційні повідомлення органу досудового розслідування, його керівництва у ЗМІ та мережі Інтернет, які б вказували на те, що кримінальне провадження спрямовувалося безпосередньо на кримінальне переслідування позивача та його сім`ї.
		Натомість долучені до позовної заяви матеріали (а.с. 75-81, т.1) є публікаціями на інтернет-сайтах, які не містять офіційних повідомлень органу досудового розслідування, його керівництва щодо вказаного кримінального провадження.
		Відтак позивач перебував під слідством у період з 24.04.2018 року - повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, по 26.10.2021 року - винесення постанови про закриття кримінального провадження, тобто, 6 місяців і 4 дні.
		З урахуванням змісту п.14 ч.1 ст. 3 КПК України суд помилково пов`язав початок перебування позивача під слідством з датою проведення обшуку в його житлі 09.11.2016 року в цьому кримінальному провадженні.
		В свою чергу вказаний обшук за місцем проживання позивача, проведений на підставі постанови слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2016 року, за відсутності судового рішення про визнання незаконним проведення цього обшуку чи встановлення в такому рішенні факту незаконного вчинення процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свобод особи, у позивача не виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, визначеному Законом № 266/94-ВР. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62). 
		Розмір відшкодування моральної шкоди визначається із урахуванням встановлених обставин у кожній справі індивідуально. 
		За змістом ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, як визначено законом. Обмеження щодо граничного розміру можливого відшкодування моральної шкоди у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством та судом законом не встановлено. 
		Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок експертного психологічного дослідження № 1-14/05 від 14.04.2019 року, за яким орієнтовний розмір компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди може становити 360 мінімальних заробітних плат, оскільки розмір шкоди експертом визначено із  застосуванням методики (формули) ОСОБА_2 , яка рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства Юстиції України, а отже, не підлягає застосуванню.
		Незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності з очевидністю завдали йому значної моральної втрати, призвели до тривалого істотного порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідності постійного зосередження на цій проблемі, що обумовлювало залучення значних душевних, фізичних і матеріальних ресурсів, що заважало веденню звичної повсякденної діяльності, обмежувало реалізацію життєвих планів.
		Так, позивач на час здійснення кримінального провадження та перебування під слідством був відомою публічною особою - перебував на керівних посадах у ПАТ «Хмельницькобленерго», був депутатом Хмельницької обласної ради, користувався повагою та авторитетом у відповідних професійних та ділових колах.
		Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах, за  ч.5 ст.191 КК України) позивач зазнав тривалих і глибоких душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, що з очевидністю негативно вплинуло на його стан здоров`я. 
		У зв`язку з  оголошенням  позивачу підозри у вчиненні цього тяжкого злочину та перебування його під слідством  принижено   його честь та гідність, суспільну та професійну ділову репутацію, знищено його  добре ім`я. Це також призвело до руйнування стосунків з керівництвом, колегами по роботі та діловими партнерами, погіршення мікроклімату в сім`ї та родині, стосунків з рідними та друзями.
		Упродовж тривалого часу позивача було обмежено у вільному пересуванні, в тому числі вилучено закордонні паспорти, що мало наслідком порушення його життєвих планів.
		Крім того, позивача протиправно більш як на 4,5 роки позбавлено права володіти та користуватися належним йому майном, вилученим під час обшуку ще 09 листопада 2016 року.
		Так, за скаргою представника ОСОБА_1 щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 4201600000000612 від 29.02.2016 року винесено ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2021 року (справа №686/21088/20), якою зобов`язано уповноважених осіб, у володінні яких знаходиться тимчасово вилучене майно та в провадженні яких знаходиться кримінальне провадження №4201600000000612, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.02.2016 року, повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку на земельній ділянці з кадастровим номером 6825083600:03:07:0351 та в приміщеннях житлового будинку і інших прибудинкових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 .
		Вилучене під час проведення обшуку майно було повернуте позивачу лише в березні 2021 року, після оскарження ним бездіяльності процесуального керівника слідства та постановлення згаданої ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2021 року у справі №686/21088/20.
		З врахуванням наведених обставин, які не в повній мірі враховані судом першої інстанції, а також вимог розумності і справедливості, розмір грошового відшкодування заданої позивачу моральної шкоди слід визначити у 250000 грн.
		В свою чергу суд першої інстанції правильно визначився з розміром майнової шкоди ( понесених витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні), що підлягає відшкодуванню позивачу, - 63594 грн.
		Посилання апелянта Офісу Генерального прокурора на наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення витрат на юридичну допомогу в кримінальній справі є безпідставним.
		Дійсно, Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від  04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення № 6/5/3/41), оскільки чинним законодавством встановлений порядок відшкодування суми, сплаченої громадянинові у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, позивачем не дотримано. Вважає, що справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що стосовно позивача виконано передбачений статтею 11 Закону № 266/94-ВР  обов`язок роз`яснення встановленого пунктами 6, 11, 12 Положення № 6/5/3/41 порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті його порушеного права.
		Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
		Відтак підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення витрат на юридичну допомогу в кримінальній справі відсутні.
		Такий висновок цілком узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року (справа № 522/1021/16-ц), а також у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 263/9955/17, від 07 липня 2021 року (справа № 335/10173/19).
		Згідно з представленими позивачем медичними документами він дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Хмельницької міської лікарні з 29.07.2016 року по 06.08.2016 року, а також з 25.04.2018 року по 04.05.2018 року з приводу гіпертонічної хвороби, гіпертензивного кризу, цукрового діабету.
		Проте за відсутності відповідного висновку судово-медичної експертизи суд правильно констатував недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між цими захворюваннями (зокрема, гіпертензивними кризами) і діями органів досудового розслідування, що проводилися в цьому кримінальному провадженні.
		Зважаючи на це, а також відсутність доказів на підтвердження розміру витрат позивача на лікування, суд обґрунтовано відмовив у стягненні 6193 грн. цих витрат.
		Позивач дійсно не обґрунтував з посиланням на відповідні докази, для проведення яких саме слідчих дій чи для участі в яких судових засіданнях він вимушений був здійснювати поїздки до Києва, витрати на які склали 11355,02 грн. Крім того, позивачем в обґрунтування власних витрат на проїзд також надав проїзні документи на іншу особу ( ОСОБА_3 ). Зважаючи на це, правильним є висновок суду про відсутність підстав для стягнення цих витрат з держави.
		Зважаючи на відхилення судом висновку експертного психологічного дослідження № 1-14/05 від 14.04.2019 року, відсутні підстави і для стягнення понесених позивачем витрат на проведення цього дослідження в сумі 16000 грн.
		Щодо участі у справі Державної казначейської служби України апеляційний суд приймає до уваги таке. 
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
		Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
		Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення), відтак є належним відповідачем у цій справі.
		З врахуванням наведеного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2021 року слід змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди.
		Відтак відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід змінити і розмір понесених судових витрат в цій справі, що підлягають відшкодуванню позивачу 9152,09 грн.., викласти абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:
		Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь   ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 250000 грн. відшкодування моральної шкоди, 63594 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу в кримінальній справі, а також 9152,09 грн. понесених судових витрат. 
		 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2021 року змінити, викласти абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:
		 
		Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь   ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 250000 грн. відшкодування моральної шкоди, 63594 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу в кримінальній справі, а також 9152,09 грн. понесених судових витрат. 
		В решті рішення залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повна постанова складена 06 серпня 2021 року.
		 
		Судді                  Л.М. Грох
		 
		Р.С. Гринчук
		 
		                       А.М. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...