Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 663/908/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2021.
Дата набрання законної сили: 04.08.2021
Номер судового провадження: 61-2418ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                            
		Іменем України
		 
		04 серпня 2021 року                     
		м. Київ
		 
		справа № 663/908/17
		провадження № 61-2418св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Скадовська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області  від 05 вересня 2019 року у складі судді Шабрацького Г. О. та  постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 
		2020 року у складі колегії суддів:Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		 ОСОБА_2 , третя особа - Скадовська державна нотаріальна контора, 
		в якому, з посиланням на статті 62, 70 СК України, просила визнати житловий будинок з побудовами та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку з побудовами та спорудами, як на частку 
		у спільному сумісному майні подружжя.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 
		20 березня 2003 року її чоловікові ОСОБА_4 , шлюб із яким зареєстровано 
		30 грудня 2003 року, належало 11/20 часток домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 
		На час укладення договору дарування вказане домоволодіння з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в цілому, складалось із: житлового будинку літ. «А» - стіни саманні, обкладені цеглою, житловою площею 17, 2 кв. м, загальною площею 49, 4 кв. м; житлового будинку літ. «Г», стіни кам`яні, обкладені цеглою, житловою площею 16,0 кв. м, загальною площею 53,3 кв. м; сараю літ. «Б»; сараю літ. «В»; сараю літ. «Д»; туалету літ. «Ж»; душу літ. «З»; водопроводу 
		№ 1 й огорожі № 2.
		23 січня 2007 року на підставі договору дарування на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0318 га для індивідуального житлового будівництва, розташовану по 
		АДРЕСА_1 .
		Перебуваючи у шлюбі, вони з ОСОБА_4 у період з 2004 року по 2011 рік будинок перебудували, чим збільшили його загальну та житлову площу, а також виділили даний будинок у самостійне володіння. 
		На підставі рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 19 квітня 2011 року № 53 ОСОБА_4 замість договору дарування від 20 березня 
		2003 року у зв`язку з виділенням будинку у самостійне володіння видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з побудовами та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку літ. «А», загальною площею 70,5 кв. м, житловою площею 16,0 кв. м; літньої кухні літ. «Б», душу літ. «В», туалету літ. «Г», водопроводу № 1, огорожі, № 2-3. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 
		Після смерті чоловіка вона звернулася до Скадовської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарським та побутовими будівлями і спорудами до нього та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0318 га для індивідуального житлового будівництва, що знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , у чому їй відмовлено у зв`язку із тим, що з наданих документів неможливо встановити, що вказане майно 
		є спільною сумісною власністю подружжя.
		Спірне майно за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, що не визнається відповідачем, яка є дочкою ОСОБА_4 та прийняла його спадщину.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 05 вересня 
		2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, позов задоволено частково.
		Визнано, що 1/3 частка житлового будинку з побудовами та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку 
		з побудовами та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у спільному сумісному майні подружжя.
		Стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 2 589,87 грн.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 13 013,13 грн.
		Суди керувалися тим, що в період перебування позивача у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 відбулося істотне покращення належного ОСОБА_4 на праві особистої власності нерухомого майна шляхом здійснення подружжям відповідних прибудов та переобладнань, що пропорційно до дійсної вартості цього майна становить 1/3 його частки. Визнавши 1/3 частку у праві спільної власності на спірне домоволодіння спільним майном подружжя, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку вказаного домоволодіння на підставі статей 60, 62, 63 СК України.
		Позивач підтвердила належними та допустимими доказами, що за час шлюбу із ОСОБА_4 внаслідок трудових та грошових затрат обох із подружжя відбулося поліпшення належного ОСОБА_4 житлового будинку, який 
		в 2011 році виділений у окремий об`єкт цивільних відносин, а саме: добудована прибудова літ. «а» площею 17,2 кв. м, виконана перегородка у приміщенні 1-2 для улаштування санвузла й улаштований санвузол, облаштована система опалення житлового будинку та утеплення зовнішніх стін усередині будинку, в тому числі житлового приміщення, зведені літня кухня літ. Б, літній душ літ. В, убиральня літ. Г.
		Згідно з висновком експерта № 170/18 від 04 лютого 2019 року ринкова вартість спірного житлового будинку з побудовами та спорудами за час шлюбу збільшилася на 252 614 грн, що становить 33,76 % від загальної вартості цього нерухомого майна.
		Враховуючи, що законом не визначено поняття істотності збільшення вартості майна, а відповідач не спростувала доводи позивача належними доказами, не довела, що збільшення вартості спірного майна відбулося за рахунок особистих коштів ОСОБА_4 , суди зробили висновок, що у спірних правовідносинах збільшення вартості майна є істотним та відбулося за рахунок спільних затрат подружжя, а тому 1/3 частка належить подружжю ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності та частка позивача в цьому майні становить 1/6 частину 
		(1/3 : 2) з урахуванням положень статті 70 СК України щодо рівності часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Доводи скаржника про те, що не встановивши факт збільшення житлової площі будинку за час шлюбу, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про істотне збільшення нерухомого майна у своїй вартості, апеляційний суд відхилив, оскільки сімейне законодавство, яке регулює питання спільної сумісної власності подружжя, пов`язує право одного із подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові, із істотним збільшенням вартості майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, що позивачем доведено та підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи, який відповідає матеріалам інвентарних справ на спірне нерухоме майно. Збільшення вартості спірного майна відбулося не лише за рахунок побудов та споруд, 
		а й у результаті капітальних вкладів у житловий будинок, які за висновком експерта носять обґрунтований, корисний характер тому, що поліпшили експлуатаційні властивості саме житлового будинку як головної речі, підвищили його якість та збільшили вартість (облаштування санвузла, котельні, здійснення прибудови, що призвело до суттєвого збільшення загальної площі будинку).
		Обставина, що при житті ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно із яким із належного йому спірного нерухомого майна Ѕ частину заповів позивачеві, не має правового значення при вирішенні даного спору та не обмежує ОСОБА_1 у праві здійснювати захист своїх цивільних прав у обраний нею спосіб.
		Аргументи учасників справи
		У січні 2020 рокуОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, 
		в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на користь 
		ОСОБА_2 понесені витрати на оплату правової допомоги в розмірі 26 640 грн, а також витрати на оплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що: спірне нерухоме майно істотно збільшилося у своїй вартості;спірне нерухоме майно збільшилося у своїй вартості саме за рахунок грошових та трудових затрат позивачки.
		Судами залишено поза увагою, що будівництво господарських та побутових приміщень, таких як літня кухня літ. Б, літній душ літ. В, убиральня літ. Г. не дає права на частку у нерухомому майні, а дає право лише на компенсацію затрат на будівництво; будівництво нежитлової прибудови літ. «а» площею 17,2 кв. м також не свідчить про істотне покращення спірного житлового будинку, а саме його якісних характеристик.
		ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб правового захисту, оскільки в даному випадку проведення ремонтно-будівельних робіт дає лише право на грошову компенсацію здійснених у нерухомому майні поліпшень, однак не право власності на частку у нерухомому майні.
		Згідно пояснень допитаного в суді апеляційної інстанції судового експерта ОСОБА_6 прибудова літ. «а» є нежитловим приміщенням, неопалювальним 
		і за своїм призначенням фактично виконує функцію тамбуру; житлова площа спірного будинку внаслідок проведених ремонтних робіт та добудов не змінилася. Судовий експерт у висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи зазначив, що загальна площа зазначеного спірного житлового будинку збільшилася на 16,0 кв. м. Житлова ж площа зменшилася на 0,5 кв. м за рахунок виконання утеплення зовнішніх стін у середині житлового приміщення пінопластом. Оскільки житлова площа спірного будинку не змінилася, то істотного збільшення майна не відбулось. При цьому, вимоги про відшкодування затрат на будівництво позивачем не заявлялося. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18 квітня 2018 року у справі №222/90/14-ц. 
		Позивач не надала доказів, а судами не встановлено, які ж затрати та в якому розмірі понесені ОСОБА_1 на добудову нежитлового приміщення до будинку, не з`ясовано, який розмір пенсії вона отримувала, чи мала інші доходи, чи вкладала кошти в будівництво прибудови.
		Натомість суди обмежилися лише тим фактом, що відповідно до висновку експертизи ринкова вартість спірного житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 22квітня 2002 року становила 495 507 грн, а ринкова вартість цього ж будинку станом на 28 грудня 2016 року становить 748 121 грн, що свідчить про збільшення його вартості на 252 614 грн.
		Вважаючи доведеною обставину щодо збільшення спірного нерухомого майна 
		у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя  ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 , суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги покази свідків позивача: ОСОБА_7 (чоловік дочки позивача), 
		 ОСОБА_8 (рідний брат чоловіка дочки позивача) та ОСОБА_9 (дочка позивача), оскільки вказані особи є зацікавленими в результатах розгляду зазначеної справи.
		Судом залишено поза увагою покази свідків  ОСОБА_10 (рідна сестра та сусідка померлого  ОСОБА_4 ),  ОСОБА_11 (племінниця померлого  ОСОБА_4 ),  ОСОБА_12 (сусідка),  ОСОБА_13 (знайомий сім`ї), виклик яких  ініційовано представником відповідача, які зазначили, що бюджет у позивача та померлого ОСОБА_4 не був спільним, ремонтно-будівельні роботи проводилися за рахунок особистих коштів померлого, які він отримував від торгівлі креветкою.
		За таких обставин та внаслідок ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення частка  ОСОБА_2 у спадковомумайні зменшилася з ј частки (до подачі позовної заяви) до 1/6 частки. Відповідно частка позивача (яка у віці 60 років зареєструвала з померлим шлюб) у спадковому майні збільшилася до 5/6 часток. Пред`явленням вказаного позову ОСОБА_1 фактично усунула від спадкування рідну дочку померлого ОСОБА_4 .
		Зміст касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання 1/3 частки житлового будинку з побудовами та спорудами спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частку у спільному сумісному майні подружжя вказаного будинку, а також часткового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 13 013,13 грн, тому в іншій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.
		У березні 2020 року ОСОБА_14 - представник ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому просила оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу  без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
		Згідно висновку № 170/18 судової будівельно- технічної експертизи від 04 лютого 2019 року вартість домоволодіння на час проведення експертизи у стані після проведення добудови до будинку складає - 748 121 грн, а у стані до проведення добудови - 495 507 грн. Ринкова вартість житлового будинку з побудовами та спорудами після виконання поліпшень збільшилася на 252 614 грн. За таких обставин вартість вказаного домоволодіння збільшилась на 252 614 грн, що становить 33,76 % (252 614 * 100 / 748 121) та дорівнює 1/3 частці вартості домоволодіння, що є істотною зміною (покрашенням) вартості подарованого ОСОБА_4 майна, що відбулось, як установлено, внаслідок спільної участі подружжя, фінансових і трудових затрат  ОСОБА_4 разом з дружиною - ОСОБА_1 .
		Судами правильно, на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що переобладнання домоволодіння, які призвели до його істотного покращення відбулися в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 між 2004 та 2011 роками, тобто їх спільними зусиллями, що відповідачем не спростовано.
		Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що за час шлюбу із ОСОБА_4 внаслідок трудових та грошових затрат обох із подружжя відбулося поліпшення належного ОСОБА_4 житловою будинку. Збільшення вартості спірного майна відбулось не тільки за рахунок побудов та споруд, 
		а й у результаті капітальних вкладів у житловий будинок, які за висновком експерта носять обґрунтований, корисний характер тому, що поліпшили експлуатаційні властивості саме житлового будинку, як головної речі, підвищили його якість та збільшили вартість (облаштування санвузла, котельні, здійснення прибудови тощо).
		Допитані в судовому засіданні свідки позивача підтвердили ту обставину, що подружжя проживали разом, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Свідки відповідача зазначали, що подружжя проживали разом, але кожний з них мав окремий бюджет. Крім того, наголошували на тому, що 
		ОСОБА_4 мав великий дохід, який отримував від продажу креветки, своїми коштами він розпоряджався особисто, надавав в борг, купував будівельні матеріали. Дані пояснення свідків нічим не підтверджуються, в судове засідання не були надані розписки про надання в борг грошових коштів, не були надані підтверджуючі документи з приводу отриманих доходів ОСОБА_4 від продажу креветки. Якщо, навіть, брати до уваги, що ОСОБА_4 неофіційно працював та отримував дохід, то отримання доходу від продажу креветки, як 
		і отримання іншого доходу (пенсія, заробіток, стипендія тобто), є спільним майном подружжя.
		Рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що 20 березня 2003 року ОСОБА_4 отримав у подарунок від ОСОБА_15 11/20 часток домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
		Відповідно до умов укладеного та нотаріально посвідченого договору дарування вказане домоволодіння в цілому складалося із: житлового будинку літ. А (стіни саманні, обкладені цеглою), житловою площею 17,2 кв. м, загальною площею 49,4 кв. м; житлового будинку літ. Г (стіни кам`яні, обкладені цеглою), житловою площею 16,0 кв. м, загальною площею 53,3 кв. м, сараїв літ. Б, В, Д, туалету літ. Ж, душу літ. З, водопроводу № 1, огорожі № 2.
		30 грудня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 одружилися,.
		23 січня 2007 року Скадовський районний відділ земельних ресурсів Херсонської області видав ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно із яким ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 30 вересня 2004 року № 2883 є власником земельної ділянки площею 0,0318 га, розташованої по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - для індивідуального житлового будівництва. Державний акт зареєстровано у встановленому законом порядку.
		Відповідно до досліджених судами інвентарних справ № 2215 та № 6570 домоволодіння АДРЕСА_2 розташоване на перехресті 
		з АДРЕСА_1 , перейменованою у подальшому на АДРЕСА_1 .
		02 грудня 2011 року Скадовська міська рада на підставі рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 19 квітня 2011 року № 53 видала 
		ОСОБА_4 замість договору дарування від 20 березня 2003 року, у зв`язку із виділенням у самостійне володіння, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно із яким ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок з побудовами та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . За наведеним у свідоцтві описом об`єкта житловий будинок літ. А має загальну площу 70,5 кв. м та житлову площу 16,0 кв. м. При будинку є літня кухня літ. Б, душ літ. В, туалет літ. Г, водопровід № 1, огорожа 
		№ 2-3.
		ОСОБА_4 на випадок своєї смерті 05 лютого 2016 року зробив розпорядження, згідно із яким Ѕ частку належного йому житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 заповів позивачеві.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		Спадщину ОСОБА_4 прийняли: його дочка - ОСОБА_2 та дружина - ОСОБА_1 , яка, крім заяви про прийняття спадщини, подала до Скадовської державної нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право власності на Ѕ частку зазначеного нерухомого майна, вважаючи це майно спільною сумісною власністю подружжя.
		Постановою від 17 березня 2017 року державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на Ѕ частку спадкового майна з тих підстав, що з наданих заявником документів неможливо встановити, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.
		Відповідно до висновку експерта № 170/18 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_6, від 04 лютого 
		2019 року: 1) ринкова вартість житлового будинку площею 69,3 кв. м 
		з урахуванням поліпшень з побудовами та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , станом на 
		28 грудня 2018 року складає 748 грн. Вартість проведених поліпшень по житловому будинку станом на 28 грудня 2018 за вказаною адресою у цінах станом на 28 грудня 2018 року складає 153 163 грн; 2) на 16,0 кв. м збільшилась загальна площа житлового будинку та на 0,5 кв. м зменшилася житлова площа цього будинку з побудовами та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 за рахунок того, що добудована прибудова літ. «а» і виконане утеплення зовнішніх стін у середині житлового приміщення пінопластом; 3) ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 53,3 кв. м без урахування поліпшень 
		в м. Скадовську Херсонської області в цінах станом на 28 грудня 2018 року складає: 495 507 грн, у 1,5 рази збільшилась вартість будинку після проведених поліпшень; 4) ринкова вартість житлового будинку з побудовами та спорудами до виконання поліпшень станом на 22 квітня 2002 року в цінах станом на 28 грудня 2018 року по АДРЕСА_1 складає 495 507 грн, ринкова вартість житлового будинку з побудовами спорудами після виконання поліпшень станом на 28 грудня 2018 року у цінах станом 28 грудня 2018 року склала 748 121 грн, ринкова вартість житлового будинку з побудовами та спорудами по АДРЕСА_1 після виконання поліпшень збільшилася на 252 614 грн.
		Згідно з частиною першою статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).
		Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них 
		у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини перша, третя та четверта статті 368 ЦК України).
		У частині першій статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18) зроблено висновок, що «частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».
		Тлумачення наведеним норм права дає підстави для висновку, що частина перша статті 62 СК України не застосовується до частки у праві спільної власності на майно.
		У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суди не врахували, що стаття 62 СК України не застосовується до частки у праві спільної власності на майно, а установлені судами обставини справи свідчать, що заявлені позивачем покращення спірного майна відбулись стосовно 11/20 часток у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння, які належали померлому на підставі договору дарування від 20 березня 2003 року.
		Крім того, визнаючи 1/3 частку спірного житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 суди не врахували, що така вимога суперечить приписам цивільного процесуального законодавства, оскільки у такому разі судом вирішуються питання про права особи, яка не 
		є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. 
		За таких обставин суди зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову  ОСОБА_1 .
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення 
		в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, судові рішення в оскарженій частиніпідлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені ОСОБА_2 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 2 830,30 грн та касаційної скарги у розмірі 3 773,80 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
		Суд першої інстанції також визнав документально підтвердженими витрати відповідача на правову допомогу в розмірі 26 640,00 грн, які стягнув з позивача 
		в сумі 13 013,13 грн   пропорційно відмовленим вимогамта з урахуванням різниці судових витрат, належних до стягнення на користь позивача. Судове рішення 
		в цій частині позивачем не оскаржувалось. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені витрати на оплату правової допомоги 
		в розмірі 26 640 грн, у зв?язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині належить змінити.
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити.
		Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 05 вересня 
		2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2020 року 
		в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про визнання 1/3 частки житлового будинку з побудовами та спорудами спільною сумісною власністю подружжя, визнання за  ОСОБА_1  права власності на 1/6 частку у спільному сумісному майні подружжя вказаного будинку скасувати. 
		Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 відмовити.
		Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 05 вересня 
		2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат змінити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 26 640 грн.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь  ОСОБА_2  судові витрати на сплату судового збору в сумі 6 604,10 грн.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2019 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконаннюне підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                            В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...