Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/10466/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:; щодо авторських прав.
Надіслано судом: 10.08.2021. Зареєстровано: 10.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2022
Результат оскарження 19.05.2022 Львівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/461/449/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа №461/10466/20 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 липня 2021 року                                                                         м.Львів
		Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д., 
		при секретарі судового засідання Євтушенко В.Ю.
		за участі:
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		відповідача ОСОБА_3 
		представника відповідача ОСОБА_4 
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення авторського права,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позовні вимоги.
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, позивачє автором літературного письмового твору з фотографіями «Опис сценічного образу письменника Кості Грека». Так, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо зйомки відео за акторською участю ОСОБА_1 в образі «письменника Кості Грека». Проте, позивачем не надавалось згода на розміщення в мережі Інтернет чи опублікування іншим шляхом відео, за його участі як і не надавалась згода на використання елементів його сценічного образу. Однак, такі відео були опубліковані відповідачем в відеохостингу «YouTube» без згоди позивача. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 210000 грн
		 
		Рух справи в суді.
		 
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова, від 18 грудня 2021 року, було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.
		10 березня 2021 року ухвалою суду було призначено справу до судового розгляду.
		 
		Позиція сторін по справі.
		 
		Позивач та його представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі, просили задовільнити. ОСОБА_1 , додатково повідомив, що між ним, відповідачем та іншими учасниками існувала усна домовленість про зняття 14 відеороликів про Львів, однак, відповідач розмістив їх в інтернетмережі без згоди позивача та з порушенням авторських прав. При цьому, відповідач обіцяв йому інвестування в розмірі 200 000 тис. грн., отримання доходу від розміщення відео на «YouTube» - каналі, яке ним виконане не було, а позивач був усунений від просування проекту.Після пред*явлення претензій, відповідач підписав з ним письмові договори. Оскільки він має інтелектуальне право власності на твір, яке було порушене відповідачем шляхом опублікування відеороликів, вважає що йому заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню з відповідача.Просив врахувати, що саме йому належить псевдонім « ОСОБА_5 , ним був вигаданий та підготовлений костюм для реклами його ж книг. 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував сценічний образ як складову рекламної компанії.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили. Відповідач повідомив суд, щобудучи екскурсоводом, під час карантину, він, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ще двоє їх друзів вирішили знімати відео розважального характеру для відеохостингу «YouTube» з метою популяризації екскурсійних місць міста Львова. Ними планувалося, що відбудеться монетизація їх проекту від розміщення реклами, і вони будуть отримувати дохід від цього, Після шести місяцівроботи можливий прибуток вирішили розділити наступним чином: кожному учаснику по 20 % прибутку, а позивачу та відповідачу по 40 %. Вказана домовленість була укладена між нимиусно. В обов*язки відповідача входило забезпечення відповідною технікою, знімання роликів та їх монтаж. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 повинні були грати певні ролі як актори. ОСОБА_7 залучав інших екскурсоводів і вони разом готували письмові та усні тексти.У липні 2020 року позивач повідомив про те, що хоче вийти з цього проекту і більше не зніматися. 
		07 серпня 2020 року сторони письмово розірвали усні домовленості (вказаний факт було визнано й позивачем). При цьому, ОСОБА_1 віддав відповідачу 13 500 грн. як компенсацію за техніку. На момент розірвання стосунків, ними вже було відзнято 14 відео та розповсюджено 10 з них.
		Вказали, що із позовної заяви не вбачається, що саме порушив відповідач по справі. Позивачем не надано доказів того, де саме було використано відео із позивачем після 17 листопада 2020 року (тобто після дати, що передбачена договором, з настання якої відповідачем буде видалено всі відеозаписи за участі ОСОБА_1 ). Відтак, зазначили, що позивач перед судом має довести той факт, що ОСОБА_3 незаконно використовував відео із образом «письменника Кості Грека». Однак, оскільки суду таких доказів надано не було,- цесвідчить пробезпідставність позовної заяви, а як наслідок є підставою для відмови в її задоволенні.
		 
		Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
		 
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. 
		 
		Встановлені судом фактичні обставини справи.
		 
		Згідно пояснень сторін, отриманих в судовому засіданні та з урахуванням визнаних ними фактів, судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем, за участі інших учасників, було досягнуто усної спільної згоди на зйомку роликів для відеохостингу «YouTube» з розподілом обов*язків між собою. Так, учасниками було відзнято 14 відеороликів, 10 з яких було опубліковано. 
		В матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію авторського права № НОМЕР_1 -літературного письмового твору з фотографіями під назвою «Опис сценічного образу письменника ОСОБА_8 ».
		На підтвердження позовних вимог, позивачем було надано до суду«Опис сценічного образу письменника ОСОБА_8 », з якого вбачається наступне. «Сценічний образ письменника ОСОБА_8 створений автором ОСОБА_9 на базі його авторського псевдоніму з метою популяризації його творчості та створюваної в її рамках книго-видавничої продукції для потенційних читачів в Україні, а також за кордоном. Потреба створення даного образу виникла в автора у 2008 році, після того, як він надрукував власним коштом свій перший твір. На той момент ані творчість, ані ім`я автора не були відомі українській читацькій аудиторії, а у ЗМІ про нього була відсутня будь-яка інформація. При цьому засоби традиційної реклами для автора, через їх високу вартість, були недоступні. Виходячи з цього, щоб завоювати і розширити свою читацьку аудиторію та споживачів створюваної в рамках його творчості книговидавничої продукції, автор вирішив використати засоби вірусного маркетингу.
		Сценічний образ ОСОБА_8 створює сам автор, вдягнений поверх основного одягу у туніку жовтого кольору, підв`язану вірьовочним поясом сірого кольору. На спину зверху туніки вдягається рюкзак із книгами, а зверху рюкзака і туніки хітон синього кольору. Безпосередньо на голову або на певний головний убір (залежно від погодно-кліматичних умов) вдягаєтеся вінок. На шию автор вдягає бейджик із синім шнуром (двосторонній із написами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як на рис. б та 7) або подібний. Залежно від погодно-кліматичних умов автор може також вдягнути на руки рукавиці. У руки (безпосередньо або в рукавицях) автор бере свої книжки та (при необхідності) рекламні матеріали (як правило плакати). Авто реалізує свій образ, переміщаючись по вулицях населених пунктів (або в закритому приміщенні), співаючи пісні та викрикуючи слогани і вірші рекламного характеру тощо, привертаючи в такий спосіб до себе увагу глядачів і потенційних читачів та агітуючи їх читати свої книги. При цьому на прохання глядачів та потенційних читачів автор зупиняється та спілкується з ними на побутові, суспільно-політичні теми, а також на тему своєї творчості. В залежності від поточних потреб у місці реалізації даного образу його можуть також доповнювати навушники, знімальна і записуюча техніка, захисні маски та інші необов`язкові елементи. Образ письменника ОСОБА_8 , в наслідок наполегливих і послідовних зусиль автора став дуже відомим і популярним у Львові та інших західних регіонах України, а відтак став швидко поширюватися в мережі Інтернет, ЗМІ, а подекуди і (без відома автора) експлуатуватися з рекламно-комерційною метою. Через це виникла необхідність законодавчого захисту прав автора».
		Згідно договору(з додатком) від 11 листопада 2020 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_3 суму розміром 2500 грн., при цьому, всі відео, котрі були відзняті ОСОБА_3 з акторською участю ОСОБА_1 у сценічному образі письменника ОСОБА_8 та опублікуються на youtube-каналі, зареєстрованому ОСОБА_3 10 червня 2020 p., що на момент підписання даного договору має назву « ОСОБА_10 » і знаходиться у всесвітній мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , будуть розміщені до 17 листопада 2020 року та видалені без окремої письмової згоди ОСОБА_1 , та без повторного опублікування.Після видалення вище згаданих відео ОСОБА_1 не претендуватиме на жодний контент, який розміщуватиметься на youtube-каналі.
		Позивачем до матеріалів справи було додано договір від 28 листопада 2020 року, що укладений ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про акторську ОСОБА_13 у сценічному образі письменника ОСОБА_8 , договір від 03 грудня 2020 року, що укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 яким встановлено, що виконавець у сценічному образі письменника ОСОБА_8 , надає замовнику акторські послуги для зйомок рекламного відео.Аналогічну згоду було укладено від 05 листопада 2020 року з фізичною собою-підприємцем ОСОБА_15 .
		Згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 , автором літературного письмового твору «Досить бути провінцією» є ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ).
		До матеріалів справи позивачем було долучено й фотокопії його сценічного образу. 
		Судом також було розпочато дослідження відео-доказів, що надані позивачем, однак, внаслідок великої кількості ненормативної лексики, що була присутня на відеозаписах, його дослідження було припинено з метою дотримання моральних засад судочинства.
		 
		Мотиви і доводи суду, та застосовані норми права.
		 
		Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет; в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі; з) камкординг, кардшейрінг.
		Статтею 51 вищевказаного закону встановлено, що захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що авторське право є інститутом цивільного права і ключовою галуззю права інтелектуальної власності.Воно призначене захищати зовнішню форму вираження об`єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Авторські права - це набір суб`єктивних виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. Крім того, це сукупність прав, які належать автору у зв`язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва. Тобто, сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки. Авторське право встановлює сприятливі правові умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільстві. Воно визначає і забезпечує широкий захист особистих немайнових і майнових прав авторів
		Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Автор - це фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути тільки фізична особа. Автор - первинний суб`єкт авторського права. Автором вважається особа, зазначена на оригіналі або примірнику твору. Якщо дійсним автором твору є особа, яка не зазначена на оригіналі або примірнику твору, вона повинна доказати своє авторство. Це так звана презумпція авторства. Для визнання особи автором не має значення його вік або стан дієздатності. Суб`єктом авторського права може бути не тільки автор, а й інші особи: спадкоємці: у спадщину можуть перейти тільки майнові права, особисті немайнові права у спадщину не переходять; роботодавець(замовник): майнові права на твір, створений у зв`язку з виконанням трудового договору(замовлення), належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, або замовнику, спільно, якщо інше не встановлено договором. Особа, яка отримує майнові права на твір за договором, також є суб`єктом авторського права.
		Тобто, авторське право захищає все те, що було створене творчою працею людини: твори в галузі науки, літератури та мистецтва, виступи, лекції, промови, проповіді, комп`ютерні програми, бази даних, музичні твори з текстом і без тексту, аудіовізуальні твори, твори образотворчого мистецтва, твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, фотографічні твори (в тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії), ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності, похідні твори, збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів тощо.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визначено терміни, які
		вживаються у цьому законі та містять слово «твір»:
		1) аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;
		2) карикатура - твір образотворчого мистецтва, який є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору, в тому числі персонажу твору або імені персонажу твору, що за своїм змістом має комічний, сатиричний характер або спрямовується на висміювання певних осіб або подій; 
		3) пародія - твір, який є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору або його частини, що за своїм змістом має комічний, сатиричний характер або спрямовується на висміювання певних подій або осіб; 
		4) попурі - музичний або інший твір, який є творчим підбором і розташуванням уривків інших правомірно оприлюднених творів або який імітує творчий стиль інших авторів чи виконавців або інших історичних епох; 
		5) похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів)
		6) службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;
		7) твір архітектури - це твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).
		8) твір образотворчого мистецтва включає в себе скульптуру, картину, малюнок, гравюру, літографію, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо. При цьому, 
		9) твір ужиткового мистецтва - твір мистецтва, в тому числі твір художнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесений на предмети такого користування.
		Згідно зі ст. 3 вказаного вище закону, його дія поширюється на:твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об`єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені, але знаходяться в об`єктивній формі на території України), авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або) суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами України або не є її громадянами, але мають постійне місце проживання на території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України; твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і об`єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, вперше оприлюднені на території України або вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на території України; передачі організацій мовлення, що мають місцезнаходження на території України і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України;твори архітектури і скульптури, які об`єктивно знаходяться на території України;твори та об`єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
		Нормами ст.8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп`ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 14) похідні твори; 15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; 16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші твори.
		Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).
		Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
		Первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. (ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).
		Автору належать такі особисті немайнові права: вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам (ст. 14 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).
		До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним. Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів. 5. За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб`єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25 цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право. (ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).
		Згідно з ст. 2 Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яким прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам. Проте за законодавством країн Союзу зберігається право приписати, що літературні і художні твори або будь-які певні їх види не підлягають охороні, якщо вони не закріплені в тій або іншій матеріальній формі.
		Статтею 11 встановлено, що автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти: передачу своїх творів в ефір або публічне повідомлення цих творів будь-яким іншим способом бездротової передачі знаків, звуків або зображень; будь-яке публічне повідомлення, чи то по проводах або засобами бездротового зв`язку, повторно переданого в ефір твору, якщо таке повідомлення здійснюється іншою організацією, ніж первісна; публічне повідомлення переданого в ефір твору за допомогою гучномовця або будь-якого іншого апарату, що передає знаки, звуки або зображення. Законодавством країн Союзу можуть бути визначені умови здійснення прав, передбачених попереднім пунктом; проте дію цих умов буде суворо обмежено межами країн, які їх встановили. Ці умови ні в якому разі не можуть зачіпати ні немайнових прав автора, ні належного автору права на одержання справедливої винагороди, що встановлюється, при відсутності згоди, компетентним органом. Дозвіл, наданий відповідно до пункту (1) цієї статті, оскільки не встановлено інше, не включає дозволу на запис переданого в ефір твору за допомогою приладів, що фіксують звуки або зображення. Проте законодавством країн Союзу може визначатися режим записів короткотермінового користування, здійснюваних радіомовною організацією власними засобами і для своїх передач. Цим законодавством може бути дозволене зберігання таких записів, зважаючи на їх виключно документальний характер, в офіційних архівах. 
		Автори літературних творів користуються виключним правом дозволяти: публічне читання своїх творів, включаючи таке публічне читання, яке здійснюється будь-якими засобами або способами; передачу будь-яким способом читання їх творів для загального відома. Такі ж права надаються авторам літературних творів щодо перекладу їх творів протягом усього терміну дії їх прав на оригінальні твори.Автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти переробки, аранжування й інші зміни своїх творів.
		Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню, так як письмовий твір позивача з фотографіями «Опис сценічного образу письменника Кості Грека», який він, згідно пояснень, створював для рекламної компанії для продажу своїх книжок, - не підпадає під перелік об*єктів, які згідно статей 8, 1, захищаються приписами ЗУ ««Про авторське право і суміжні права». 
		Судовим розглядом не встановлено та не підтверджено належними та допустими доказами, що відбулося розповсюдження об`єкта авторського права і (або) суміжних прав - тобто будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
		Згідно приписів закону оприлюднення (розкриття публіці) твору - це здійснена за згодою автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо. Як вбачається з матеріалів справи такого оприлюднення твору не відбулося, а позивач, самостійно грав роль згідно усної домовленості учасників, з використанням одягу, описаного як сценічний образ. 
		Безпосередньо його письмовий літературний твір з фотографіями «Опис сценічного образу письменника ОСОБА_8 » у відзнятих відео не використовувався. При частковому дослідженні відзнятого відео вбачалося, що він у одязі згідно фотографій перебуває у кадрі та вимовляє інший, ніж в описі текст із застосуванням нецензурної лайки. З огляду на вказане суд вважає що не відбулося і опублікування твору або публічний показ. 
		       Щодо наданого до свідоцтва опису сценічного образу письменника ОСОБА_8 суд вважає за необхідне зазначити наступне. В свідоцтві про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 не зазначено ні про які додатки. Долучений позивачем опис сценічного образу письменника ОСОБА_8 на одному аркуші(а.с.15) не містить ніяких відміток, печаток компетентного органу та підтверджень що саме цей текст був предметом реєстрації авторських прав і що саме у такій редакції.
		Таким чином, позивачем, відповідно до засад змагальності, не надані належні та допустимі докази порушення його авторських прав відповідачем, а відтак у позові слід відмовити повністю.
		 
		Щодо судових витрат, суд зазначає наступне. 
		 
		У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, такі не підлягають стягненню з відповідача на його користь. 
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
		При цьому, як вбачається з акту виконаних робіт про надання юридичних послуг, згідно договору про надання правової допомоги №021001/21 від 10 лютого 2021 року по справі №10466/20, адвокатське бюро «Артема Пащука» надало ОСОБА_3 правову допомогу на суму 5 000 грн. До вказаної суми ввійшли наступні послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції, підготовка та подача адвокатського запиту, відзиву на позовну заяву, а також участь в судовому засіданні. Як вбачається з квитанції від 28 липня 2021 року №0.0.2212285368.1, - ОСОБА_3 дійсно сплатив 5000 грн. на оплату послуг адвоката.
		Враховуючи обставини і складність справи та беручи до уваги подані адвокатом докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявником надано до суду необхідні докази понесення витрат за надання правової допомоги, тому відповідач ОСОБА_3 має право на компенсацію таких витрат за рахунок позивача в сумі 5000,00 грн.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 141, 319, 321, 383, 388 ЦПК України суд,- 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення авторського права, - відмовити повністю.
		Заяву представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, - задовільнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
		Повний текст рішення проголошено 06 серпня 2021 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Головуючий суддя Л.Д. Фролов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...