Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 401/2949/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2021.
Дата набрання законної сили: 04.08.2021
Номер судового провадження: 61-15699ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		04 серпня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 401/2949/19
		провадження № 61-15699св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. 
		суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Державна казначейська служба України, 
		треті особи: Головне управління національної поліції в Кіровоградській області, прокуратура Кіровоградської області,
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури на постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, який розміщено в Державній казначейській службі України, на її користь 37 978, 30 грн у рахунок відшкодування втраченого заробітку та 1 638 728, 65 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Позов мотивований тим, що протягом 86 місяців і 23 днів вона перебувала під слідством та судом. 
		Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року, її визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.
		Під досудового слідства та розгляду кримінальної справи в судах її було відсторонено від займаної посади в органах Пенсійного фонду України, що призвело до втрати заробітку та засобів для існування.
		Крім того, незаконними діями правоохоронних органів їй спричинено моральну шкоду, оскільки вона не могла належним чином займатись вихованням дітей, втратила сім`ю та пережила смерть батька, а на її майно був накладений арешт, внаслідок чого ним не можна було розпоряджатись.
		Посилаючись на вищевикладені обставини,  ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за період відсторонення від займаної посади в розмірі 37 978 грн 30 коп. та 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 37 978 грн, суд першої інстанції врахував, що у період з                   14 вересня 2012 року по 22 липня 2013 року у зв`язку з перебуванням під слідством та судом позивач була відсторонена від виконання посадових обов`язків, а тому вважав, що наявні підстави, передбачені статтею третьою, четвертою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», для відшкодування втраченого заробітку. 
		Оскільки позивач внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, місцевий суд вважав, що визначений судом розмір 500 000 грн є розумним для задоволення потреб потерпілої та не призведе до її безпідставного збагачення.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня                    2020 року апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області залишено без задоволення. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від                           16 березня 2020 року змінено в частині стягнення шкоди. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь                   ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 732 800 грн, з якої 32 800 - матеріальна школа та 700 000 грн - моральна шкода. 
		 
		Збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд врахував досить значний строк перебування позивача під слідством та судом, який становить 79 місяців, у зв`язку з чим дійшов висновку, що моральна шкода у розмірі 700 000 грн відповідатиме ступеню завданих ОСОБА_1 моральних страждань.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він не повинен бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, визначеного статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» (79 міс. х 4 173 грн = 329 667грн). 
		При цьому судом зазначено, що кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України, а не Державної казначейської служби України, оскільки відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
		 
		У жовтні 2020 року керівник Кіровоградської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно обрахував строк перебування позивача під слідством та судом, оскільки ОСОБА_1 перебувала під кримінальним переслідуванням у період з                 07 червня 2012 року (дата порушення кримінальної справи відносно неї) до 22 жовтня 2014 року (дата внесення відомостей до ЄРДР) та з 23 вересня 2015 року (дата повідомлення про підозру) до 01 січня 2019 року (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду), а                                     всього - 68 місяців 3 дні. Постановлення судом виправдувального вироку надає позивачу право на відшкодування моральної шкоди у мінімально визначеному розмірі. Стягнута апеляційним судом сума моральної шкоди не відповідає принципам рівності, поміркованості, розумності та справедливості. 
		 
		Постанова Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року оскаржується Кіровоградською обласною прокуратурою в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється. 
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У листопаді 2020 року Головне управління національної поліції в Кіровоградській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить частково задовольнити касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури.
		 
		Відзив мотивований тим, що посилання ОСОБА_1 на те, що її двічі незаконно було притягнуто до кримінальної не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки особа вважається притягненою до кримінальної відповідальності тільки після постановлення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили. Суд не врахував, що позивач звернулась до суду з порушенням процедури звернення.
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури та відповідь на відзив Головного управління національної поліції в Кіровоградській області.
		 
		Відзив касаційну скаргукерівника Кіровоградської обласної прокуратури мотивований тим, що в касаційній скарзі Кіровоградська обласна прокуратура, зазначаючи про неправильно визначений період перебування під слідством та судом, ігнорує період здійснення додаткового розслідування, під час якого діяв запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Крім того, у вказаний період також була чинною постанова про накладення арешту на її автомобіль. 
		 
		Відповідь на відзив Головного управління національної поліції в Кіровоградській області мотивований тим, що відносно неї не виконано передбаченого статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» обов`язку щодо роз`яснення порядку поновлення її порушених прав, а тому вказані обставини не є підставою для відмови в судовому захисті. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У листопаді 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року справу за позовом  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління національної поліції в Кіровоградській області, прокуратура Кіровоградської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють                       оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, призначено до розгляду. 
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що постановою Світловодської міжрайонної прокуратури від 07 червня 2012 року стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною другою статті 367 КК України, а 07 вересня 2012 року - притягнуто в якості обвинуваченої та пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
		 
		Постановою слідчого Світловодської міжрайонної прокуратури від                              14 вересня 2012 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі на час проведення досудового та судового слідства.
		 
		На підставі цієї постанови виданий відповідний наказ ГУПФУ в Кіровоградській області від 24 вересня 2012 року №132-о про відсторонення ОСОБА_1 від посади.
		 
		Постановою Світловодського міжрайонного прокурора від 14 вересня                 2012 року накладено арешт на рухоме майно, що належать ОСОБА_1 , а саме - автомобіль ГАЗ 3110 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , та причеп ХТ81024,                         д.н.з. НОМЕР_2 .
		 
		Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в сумі 4 250 грн з позбавленням права обіймати посади в органах Пенсійного фонду України протягом двох років. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2013 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2013 року скасовано, справу повернуто на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
		 
		Наказом ГУПФУ в Кіровоградській області від 22 липня 2013 року № 85-о ОСОБА_1 визначено вважати такою, що приступила до роботи начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі з 22 липня 2013 року.
		 
		Із розрахунку втраченого заробітку, наданого позивачем, видно, що розмір втраченого заробітку за період з 25 вересня 2012 року по 21 липня                       2013 року становить 37 978,30 грн.
		 
		Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 2 років позбавленні волі. Засуджену ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 1 рік без права обіймати певні посади.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня                        2014 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2013 року скасовано, справу повернуто на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
		 
		Окремою ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 березня 2014 року звернуто увагу голови апеляційного суду Кіровоградської області на факти грубого порушення кримінального-процесуального закону, які допущені головою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 , що призвело до судової тяганини.
		 
		Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2014 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, повернуто Світловодському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд залишено без змін.
		 
		04 серпня 2015 року слідчим СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, а                             23 вересня 2015 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.
		 
		Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 січня 2019 року та постановою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
		 
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		 
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		 
		Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК Українита Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. 
		 
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		 
		Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.
		 
		Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом з червня                 2012 року (порушення кримінальної справи) по 09 січня 2019 року (набрання виправдовувальним вироком законної сили), а тому відповідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 1176 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		 
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		 
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		 
		Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
		 
		У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі                                      № 523/13432/16-ц, яка була підставою для відкриття касаційного провадження, зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		 
		Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
		Відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Верховний Суд вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 700 000 грн, апеляційний суд правильно врахував значний строк перебування позивача під слідством та судом, який становить 79 місяців, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у її житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості. 
		 
		Колегія суддів враховує, що вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призведе до її збагачення.
		 
		Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 20 вересня 2018 року в справі                         № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
		 
		Разом з цим, встановлюючи мінімальний розмір, який підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 , апеляційний суд неправильно взяв за розрахункову величину 4 173 грн, визначену Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік».
		 
		Внаслідок заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з його безпідставним перебуванням під слідством та судом, мінімальний її розмір за 79 місяців повинен розраховуватися із розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2020 рік, який відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» становив 4 723 грн. 
		 
		Таким чином, у справі, яка переглядається, розмір заподіяної позивачу моральної шкоди повинен бути не меншим, ніж 373 117 грн                                       (79 міс. х 4 723 грн = 373 117 грн), проте вказане не вплинуло на правильність вирішення спору апеляційним судом, який, встановивши обставини справи, тривалість страждань позивача та негативні наслідки, які для неї настали у зв`язку з порушенням її прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов обґрунтованого висновку про збільшення мінімально визначеного розміру морального відшкодування для  ОСОБА_1 .
		 
		Крім того, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		 
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня                                2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		 
		Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
		 
		Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
		 
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16  (провадження № 12-110гс18).
		 
		Зважаючи на викладене, резолютивна частина постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідно до пункту 3 частини першої статті                         409 ЦПК України підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися - Державної казначейської служби України, та виду рахунку з якого має бути здійснено списання - єдиний казначейський рахунок.
		 
		Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що апеляційним судом неправильно визначено тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством і судом спростовуються встановленими судом обставинами справи та аналізом наведених вище норм матеріального права, оскільки відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи (07 червня                         2012 року), що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), та закінчується 09 січня 2019 року (набрання вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року законної сили). Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності права позивача були обмежені та порушені протягом 79 місяців. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що резолютивна частина постанови апеляційного суду в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, Державної казначейської служби України, та виду рахунку, з якого має бути здійснено списання, єдиного казначейського рахунку.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити частково.
		Постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 грн (сімсот тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди».
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       М. Є. Червинська
		 
		Судді :                                                                                                 В. С. Жданова
		 
		                                                                                                             А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                             Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                             В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...